ПМ - 19 Українська мова 15 квітня 2020 р

Українська мова. ПМ-19. 15 квітня 2020р.

№

П\П

ТЕМА УРОКУ

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

ТЕРМІН ВИКОНАННЯ

ПРИМІТКИ

Аргументи й докази.

Полемічні прийоми.

Мистецтво відповідати на запитання.

Українська мова Авраменко 10 кл.

Опрацювати параграф 61 - 62

ст.190.-193, параграф 63-64 ст.194-201.

Визначення виписати в зошит, вивчити. Вправа 6 ст. 193 Письмово виконати вправу Обрати одну з тем (впр. 50 )

Вправа 7 ст. 201. Письмові відповіді на запитання.
Виконані роботи надіслати на ел.пошту kisskac2107@gmail.com
Завдання є обов’ язковим до виконання!

.Завдання виконується в окремому зошиті(під час карантину ведеться окремий зошит)

15.04.-22.04

1.10-klas-ukrajinska-mova-avramenko-2018(посилання на підручник

Полемічні прийоми

1. Гумор, іронія, сарказм. Ці засоби підсилюють полемічний тон мови, її емоційний вплив на слухачів чи опонента; допомагають розрядити напружену атмосферу; створюють хороший настрій під час обговорення певних питань. Зауваження, зроблене в іронічній або жартівливій формі, може збентежити вашого опонента чи навіть зруйнувати його доказ.

2. Доведення тези опонента до абсурду. Основне завдання цього прийому — показати, що аргументація хибна, оскільки результати та наслідки суперечать дійсності. Для цього оратор ніби ставить себе на місце опонента й, начебто договорюючи за нього, показує, до якої безвиході можуть довести його безпідставні судження.

3. Відтягування заперечення. Зрозуміло, що треба відразу «бити» по сильних аргументах противника. Заперечення можна, хоча й не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубилися, забули якийсь факт) у цей момент немає сил заперечити й потрібен час, щоб зібратися з думками. Отже, спочатку спростовуйте другорядні докази, а потім, зібравшись із силами, спрямуйте удар на головні.

4. «Заковтування гачка». Суть цього прийому полягає в наведенні доказів на користь противника (з якими він згоден), а потім несподівана демонстрація їхньої непереконливості.

5. Бумеранг. Прийом бумеранга (або зворотного удару) полягає в тому, що теза чи аргумент повертаються проти тих, хто їх висловив. У таких випадках сила удару збільшується — і поразка противника стає очевидною для всіх присутніх.

6. Апеляція до публіки. Мета прийому — вплинути на почуття слухачів, їхні думки, інтереси, схилити аудиторію на свою користь. Апеляція до публіки чинить психологічний тиск на опонента й у такий спосіб ослаблює його.

7. Посилання на авторитети. Іноді зручно посилатися на авторитети або начебто давно сформовану думку народу за допомогою фраз «це вже давно відхилено», «навіть дитині відомо», «це вже пройдений етап». Супротивнику в такому разі доведеться спростовувати авторитет або захищати «давно спростоване», а це невдячна справа.

8. Атака запитаннями. Мета цього прийому — змусити свого опонента захищатися, поставити його в скрутне становище, створивши сприятливі умови для суперечки. Якщо необхідно розбити аргументацію протилежної сторони, треба задавати багато запитань — хоч одне з них визначить слабке місце супротивника, а якщо ні, то ініціатива все одно буде у ваших руках.

Відповідати завжди важче, ніж ставити запитання, тому, щоб стати вправним оратором, треба оволодіти мистецтвом давати відповіді на запитання.

Мистецтво відповідати на запитання

Відповідати на запитання впевнено, спокійно й чітко — це мистецтво. Треба пам’ятати, що саме відповіді на запитання характеризують вас як особистість.

Запитання бувають різних видів.

1. Закриті й відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні»:

— Ви перевірили достовірність цих даних?

— Ні.

— А ви плануєте це зробити?

— Так.

Відкриті запитання мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети:

— Коли ви плануєте перевірити достовірність даних?

— 25 серпня.

Закритими запитаннями іноді заганяють опонента в «пастку», бо йому доводиться вибирати тільки так або ні, хоча не завжди відповідь може бути однозначною (так, але...).

2. Прості та складні. Складні запитання, на відміну від простих, вимагають не менше двох відповідей:

— Де ви плануєте перевірити достовірність даних і чому саме там?

— Перевірку проведемо в Державному архіві, бо тільки в ньому зберігаються оригінали документів, які нам потрібні для справи.

Складні запитання можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використовувати прості.

3. Коректні й некоректні. Некоректними називають запитання, за основу яких узято помилкові судження. Некоректні запитання збивають людину з пантелику, примушують її виправдовуватися, заганяють у неочікувану ситуацію, чинять психологічний тиск. Наприклад, запитання до дівчини: Через які проблеми ти часто сваришся з ровесниками? — некоректне, бо треба спочатку з’ясувати, чи взагалі вона свариться зі своїми ровесниками, а якщо так, то наскільки часто.

4. Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитання треба відповідати спокійно й не дратуватися, якщо вони сформульовані неточно або неграмотно. Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб поставити опонента в складне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, треба виявити їхню суть, викрити позицію опонента й дати відкритий бій.

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, короткими й розгорнутими.

Позитивними називають відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь — негативна. Мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання з обговорюваного предмета. Отже, негативна відповідь визначає слабкі сторони опонента.

Короткі відповіді зазвичай висловлюють одним-двома словами, наприклад:

— Ви бачили свого брата вранці?

— Бачив.

— Біля трамвайної зупинки?

— Так.

— Він говорив по телефону?

— Так.

— Про що він говорив?

— Не знаю.

— Вине чули?

— Не чув.

Навряд чи обговорення якоїсь проблеми буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Відповідаючи на запитання, дотримуйтеся таких порад:

• намагайтеся чітко відповідати на поставлене запитання;

• ніколи не кажіть нічого зайвого, бо цим обов’язково скористається ваш опонент;

• навчіться визначати пріоритети у своїх відповідях: починайте з головних подій, найбільш переконливих фактів, щоб аудиторія не втратила до вас інтересу, а потім переходьте до другорядних;

• щоб ваші відповіді були чітко організованими, використовуйте вставні слова: по- перше, по-друге, по-третє;

• подякуйте опонентові за цікаве запитання й тільки після цього переходьте безпосередньо до відповіді;

• щоб завоювати прихильність опонента чи аудиторії, використовуйте такі конструкції: «Порушена вами проблема хвилює багатьох із нас...», «Розумію ваші почуття! Зізнаюся, я відчував те саме, поки не усвідомив...», «Мені хотілося б поділитися з вами своїм відкриттям...»;

• якщо ви не готові зразу дати відповідь, скористайтеся переадресацією його опонентові або аудиторії: «Цікаве запитання! А як би ви самі на нього відповіли?», «Можливо, хтось із присутніх хотів би висловитися щодо цього запитання?»;

• якщо ви відчуваєте, що не можете дати відповідь на запитання, не намагайтеся «викручуватися» із неприємної ситуації, краще скажіть, що ви не готові зараз відповісти й зробите це наступного разу.