М-19 Мистецтво. 21 травня 2020р

М-19 Мистецтво. 

21 травня 2020р

Мистецтво арабо-мусульманського культурного регіону. 

П	ТЕМА УРОКУ	ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ	ТЕРМІН ВИКОНАННЯ	ПРИМІТКИ
1.	Образотворче мистецтво арабо-мусульманського регіону. Яскравість і  своєрідність декоративності Арабського Сходу. Мистецтво візерунку, орнаментальний ритм- основний напрямок. Гіріх - лінійно-геометричний орнамент. Живопис.	Підручники: Масол 10-11 кл. ст 72-73 Гайдамака п. 10, ст 85-86 опрацювати тему письмово у зошитах, в словнички виписати основні терміни.  Створити творчий проект(буклети, презентації) на тему " Арабо-Мусульманський живопис. " kisskac2107@gmail.com за роботи будуть виставлені  оцінки.	21.05.-27.05	1. 10-11-klas-mistectvo-masol-2018 (посилання на підручник Масол) 2.. 10-11-klas-mistectvo-gajdamaka-2019 (посилання на підручник Гайдамака)

НАГАДУЮ!!
Розробити проект рекламного буклету " Подорожуємо Індією".  та " Ісламські обряди та ритуали" завдання семінарського завдання. Буде виставлена тематична оцінка!
kisskac2107@gmail.com

Визначений вплив на розвиток середньовічного мистецтва арабів, як і інших народів, що сповідували іслам, зробила релігія. Поширення ісламу знаменувало відмовлення від старих, дофеодальних релігій, твердження монотеїзму – віри в єдиного бога. Мусульманське представлення про світ як про створене богом єдине ціле мало важливе значення для формування характерної у середньовічну епоху естетичної ідеї про деяку, хоча і відвернену гармонію всесвіту. Разом із тим іслам, як і всі середньовічні релігії, ідеологічно виправдовував і закріплював феодальну експлуатацію. Догми Корана затемнювали свідомість людини, перешкоджали його розвитку. Однак погляди на світ людей середньовічного Сходу, у тому числі їхні художні погляди, не можна зводити до релігійних представлень. У світогляді людини середньовіччя суперечливо сполучалися ідеалістичні і матеріалістичні тенденції, схоластика й прагнення до пізнання реальної дійсності. Один з найвидатніших учених і філософів середньовічного Сходу, Абу Алі Ібн Сина (Авіценна), визнавав божественне походження всесвіту і разом із тим затверджував, що науково-філософське знання існує незалежно від релігійної віри. Ібн Сина, Ібн Рушд (Аверроес), Фірдоусі, Навої і багато інших видатних мислителів середньовічного Сходу, у чиїх працях і поетичних здобутках особливо яскраво проявилися прогресивні риси епохи, затверджували силу людської волі й розуму, цінність і багатство реального світу, хоча, як правило, не виступали відкрито з атеїстичних позицій.

Коли мова йде про вплив ісламу на образотворче мистецтво, звичайно вказують на заборону зображувати живі істоти під страхом релігійної кари. Безсумнівно, що із самого виникнення навчання ісламу містило іконоборчу тенденцію, зв'язану з подоланням багатобожжя. У Корані кумири (швидше за все, скульптурні зображення древніх племінних богів) названі «марою сатани». Релігійна традиція рішуче відкидала можливість зображення божества. У мечетях і інших культових будинках не дозволялося поміщати також зображення людей. Коран і інші богословські книги прикрашалися тільки орнаментом. Однак спочатку в ісламі не було заборони зображувати живі істоти, сформульованої як релігійний закон. Тільки пізніше, ймовірно в ІХ-Х століттях, іконоборча тенденція ісламу була використана для заборони визначеної категорії зображень під страхом покарання в загробному світі. «Нещастя тому, – читаємо ми в коментарях до Корана, – хто буде зображувати живу істоту! У день останнього суду обличчя, яких художник представив, зійдуть із картини і прийдуть до нього з вимогою дати їм душу. Тоді ця людина, що не може дати своїм створенням душі, буде спалена у вічному полум'ї».

Читать полностью: https://www.km.ru/referats/F0BFD2962C5540D0BE938D1D72327437