Тема: Засоби мовного вираження промови. Метафора, метонімія, їхня роль у мовленні.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
1. Що таке публічний виступ? Назвіть його різновид.
Виписати із творів художні засоби.
kisskac2107@gmail.com
Промова — це публічний виступ, метою якого є висвітлення певної
інформації та вплив на волю, почуття, розум слухачів логічною стрункістю
тексту, емоційною насиченістю та аргументованістю мовця.
Промові як жанру
публіцистичного стилю властиві такі ознаки:
• активне вживання суспільно-політичної, економічної, юридичної, культурно-освітньої лексики;
• наявність емоційно забарвлених слів, фігур, тропів, фразеологічних зворотів;
• використання окличних речень і риторичних запитань;
• широке використання речень із звертаннями, вставними та вставленими конструкціями;
• повтори;
• емоційний тон викладу.
Промову бажано побудувати за всіма
правилами риторичної науки. В
ораторській діяльності виділяють три основних етапи: докомунікативний,
комунікативний і посткомунікативний.
Розгляньте таблицю, визначте зміст
роботи на кожному етапі підготовки промови.
|
Докомунікативний |
Комунікативний |
Посткомунікативний |
|
1. Визначення теми і мети виступу |
Проголошення промови |
Аналіз промови |
|
2. Оцінювання аудиторії (віковий склад, освітній рівень, соціальний статус) й обстановки |
Відповіді на запитання, ведення полеміки |
|
|
3. Добір матеріалу (виписки, цитати) |
||
|
4. Систематизація матеріалу (план, тези, тематичні слова),
створення тексту (вибір мовних засобів) |
||
|
5. Репетиція (обмірковування стилю поведінки та зовнішнього вигляду) |
Вступ– початкова частина твору, яка передує викладу його змісту.
Основна частина – ґрунтовна частина виступу. Де базується головна частина змісту.
Висновок (заключна частина) – остаточна думка щодо чогось, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань чи на підставі достатньої аргументації.
При виступі необхідно використовувати засоби мовного вираження.
Засоби мовного вираження
1.Метафора
– з грецької «перенесення». Розкриття сутності одного
предмета чи явища через особливості іншого.
Різновиди перенесень:
- Колір (наприклад, білий сніг – білий світ)
Перше
значення – пряме – білий сніг.
Друге – переносне,
метафоричне – білий світ.
- Розмір (наприклад, грудка землі – грудка суму)
- Форма (рука хлопчика – рука долі)
- Функція (палець людини – палець станка (деталь станка)
- Місцезнаходження ( дно моря – дно життя)
- Форма і функція ( хвіст ящірки – хвіст літака)
- Емоційне враження (чорна земля – чорна душа)
Приклад:
«Серце
нудьгує, і плаче воно» – проста дієслівна метафора,
уособлення, метонімія.
«Коли
усе в тумані життєвому загубиться» – подвійна метафора.
2.Метонімія з грецького «перейменування» — це
слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного
з властивим для цього слова предметом за своєю природою.
Наприклад, такий вислів, як «весь театр аплодував»,
містить у собі метонімію, виражену словом «театр».
1.Читати Підмогильного – не сам твір, а його автор;
2.Я з’їв цілу тарілку – не сам предмет, а що в ньому вміщено;
3.Київ прокидається – не самі люди, а місто, в якому вони перебувають.
3.Синекдоха – різновид метонімії. Заміна
назви цілого предмета назвою його частини.
1.Червона шапочка – на позначення всієї дівчинки – лише її головний убір;
2.Ноги моєї тут не буде – на позначення цілої людини – тільки частина її тіла;
3.Вчися шанувати копійку – на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.
Також пам’ятайте
про
4.Уособлення або
персоніфікація – це
вид метафори, перенесення ознак особи на предмети, речі, явища, тваринний
і рослинний світ.
В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір,
Ніс він ніченьці-циганці з срібла кований набір (О. Олесь).
5. Антитеза з грецької «протиставлення» — це стилістична
фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за
своїм змістом.
Наприклад:
„Думав, доля зустрінеться — спіткалося
горе” Т. Шевченко.
6. Града́ція з латинської «поступове підвищення, посилення
від крок, ступінь» — стилістична
фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля
підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості.
Яскравим прикладом висхідної градації можуть слугувати рядки з відомої “Казки про золоту рибку” О. С. Пушкіна:
Не хочу бути чорною селянкою,
Хочу бути стовповою дворянкою;
Не хочу бути стовповою дворянкою,
А хочу бути вільною царицею;
Не хочу бути вільною царицею,
А хочу бути володаркою морською.
Підвищення експресивності висловлювання, посилення виразності за допомогою клімаксу спостерігається у рядках А. П. Чехова:
Шляховик підскакує до нього і, піднявши вгору кулаки, готовий розтерзати, знищити, розчавити.
Експресією посилення сенсу висловлювання мають ось ці рядки сучасного поета Луговського:
Пісня про вітер,
Про вітер, взутий в солдатські гетри,
Про гетри, які йдуть дорогою війни.
7.Повторення – це: 1. Дія за знач. повторити, повторяти і повторитися, повторятися. Максим не може не бачити, з якою ретельністю Білецькі відшліфовують кожен трюк, як він з кожним повторенням стає все ефектнішим .
Він знаходить у них [доносах] повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші
2. Фраза, думка і т. ін., що повторюється (у мовленні, в літературному чи музичному творі і т. ін.). Незважаючи на силу-силенну персонажів, які багато разів згадуються, Микита Годованець ніколи не збивається на повторення .
8.Порівня́ння — троп, який полягає у поясненні одного
предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв'язки,
тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін.
«Блукай та їж недолі хліб і вмри, як гордий флоренцієць, у вигнанні»
II. Тропи
1.Епітет
- художнє означення, що виділяє в зображуваному якусь характерну рису чи
ознаку, індивідуалізує та викликає певне ставлення до нього:
а) Мати наша – сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола – намистиною,
Небо – празниковою хустиною,
Сивий дуб – прокуреним прадідом,
Білочка – мальованим пряником,
Жура-журавель над криницею –
Чистою сльозою-водицею,
А земля – пшеницею ярою,
А літа – замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
“Де ж це, молодице, твій суджений?”
Місяць –непоколотим золотом,
А береза – вранішнім солодом,
Хата – ластівками над стріхою,
А туман – вдовиною втіхою.
Крашанкою – сонечко в миснику...
А вона до всіх до них – піснею.
(Б.Олійник. “Мати наша – сивая горлиця”)
б) Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.
(В. Симоненко)
2.Порівняння - зіставлення двох (і більше) явищ, предметів
чи дій, щоб пояснити одне з них за допомогою іншого чи інших:
а) Ростуть дуби, купають в небі віти,
А навкруги, немов веселі діти,
Дубки та липки зводяться рясні...
(М.Рильський. “Маркові дуби” – на хуторі І.Карпенка-Карого “Надія” на Кіровоградщині – дуби Марка Кропивницького)
б) Як парость виноградної лози,
Плекайте мову...
...Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М.Рильський. “Мова”)
3.Метафора - слово чи словосполучення, що вживається в переносному значенні на основі подібності двох предметів чи явищ в певному відношенні:
а) Як перший грім, мов колесо веселе,
Прокотиться над лісом весняним
І залишить гроза блакитний дим,
А по долинах вогку млу простеле;
Як хмарки, мов Колумба каравели,
На обрії розтануть голубім, -
Зітхнуть поля всі подихом одним,
Гілля на липах оживе дебеле,
Легка бджола за взятком полетить,
Трава збагне, що треба зеленіть...
(М.Рильський. “Перший грім”)
Метафора замовкло поле є персоніфікацією, оскільки «оживлює» поле. Можна сказати, що в цих рядках автор створює розгорнуту метафору, до складу якої входить і персоніфікація, і епітети (поле стоголосе, золота мла), і яка, у свою чергу, творить поетичний образ поля.
в) Моя душа, немов черешня,
Понад снігами зацвіла.
г) І вся в гірляндах, як індійська жриця,
весна ряхтіла в іскорках роси.
4.Метонімія - слово або вираз, що вживається в переносному значенні на основі зовнішнього або внутрішнього зв’язку між двома предметами чи явищами:
а) Гримить Дніпро, шумить Сула,
Озвались голосом Карпати
І клич подільського села
В Путивлі сивому чувати.
Чи словом зборкати орла?
Чи правду кривді подолати?
(М.
Рильський. “Слово про рідну матір”)
5.Синекдоха - різновид метонімії, утворений перенесенням
значення з одного явища на інше за ознакою кількісного співвідношення між
ними – найчастіше вживання однини в значенні множини.
а) І в час лихий в бою тяжкому
Тут люди слали трудові
Привіти Мінську лісовому
І зоревінчаній Москві...
б) І волю всенародну Конєв
Приніс у Прагу в світлий дар.
в) Іди ж дорогою одною,
Де хижий терен не росте,
І трудівницькою рукою
Будуй майбутнє золоте...
(М.Рильський. “Прага”)
6.Персоніфікація
- вид метафори, полягає у наданні предметам, явищам природи та поняттям
властивостей людини, олюднення їх; часто використовують у байках,
казках і легендах, де тварини, рослини і неживі предмети, як і люди, мислять,
розмовляють, здійснюють певні вчинки; на відміну від уособлення - оживлення:
а) ...Як пісні його
По-чеському до чехів говорили!
(М.Рильський. “Бедржіх Сметана”)
б) Проти ворожої навали,
Проти німецького ярма
Стіною чехи повставали,
І правда їх вела сама.
(М.Рильський. “Прага”)
в) Йде зима й бескидами гуде.
г) Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива…
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де вигляда…
(Т.Шевченко. «Причинна»)
7.Уособлення - різновид метафори – перенесення властивостей живих істот на предмети, явища природи і навіть на абстрактні поняття, оживлення їх.:
а) Ніч темна людей всіх потомлених скрила
під чорні широкії крила.
8.Алегорія - інше говорю – інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу; в казках про тварин: вовк уособлює жадібність і тупість, лисиця – хитрість і підлабузництво, заєць – боягузтво, осел – упертість і тупість тощо; в байках, притчах, прислів’ях, назвах творів:
а) Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – воли - це алегоричний образ селян; воли не ревли б, якби у них були повні ясла; так і селяни: вони не ремствували б, не бунтували б, якби у них була земля, жили щасливо.
б) “Каменярі” – це “алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги” (Франко, XVI, 1955, 401).
в) Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попелястий Віл
На панській винниці пив, як мошенник брагу,
Їв сіно, і овес, і сіль.
(Є.Гребінка.)
9.Гіпербола - перебільшення розміру, сили, значення певного явища, щоб надати зображуваному виняткової виразності, загостреності. (художнє перебільшення):
а) В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло...
(Т.Шевченко. “Якби ви знали, паничі”)
б) А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих
Пролитих тайно серед ночі!
А матерніх гарячих сльоз!
А батькових, старих, кривавих!
Не ріки – море розлилось,
Огненне море!
(Т. Шевченко. Поема “Кавказ”)
в) Море усмішок.
10.Парадокс (оксюморон)
(оксиморон) - несподівана,
дивна суперечність; міркування, яке і доводить певне положення, і заперечує
його:
а) Безсмертен, хто прийшов у світ як первоук,
І міццю генія піднісся до вершини...
Стократ загинувши, повік він не загине!
(М.Рильський. “Два сонети про Горького”)
б) А потім – тиша чорна залягла,
І жоден звук стозвукової землі
Не міг крізь неї променем пробитись.
(М.Рильський. “Бедржіх Сметана”)
11.Перифраз(а)
- називання
предмета або явища не прямо, а в формі опису їхніх істотних і характерних рис
та ознак:
а) Великий Каменяр (це Іван Франко).
б) Великий Кобзар (це Тарас Шевченко).
в) Не будь тою людиною, що догори щетиною.
е) Хай тим стане оце за диво,
Хто під регіт і плач жоржин
Йде косить поетичну ниву,
Позичаючи мозку в
машин.
(В.Симоненко)
12.Іронія - прихована насмішка, коли про когось чи про
щось говориться начебто в позитивному тоні, а мається на увазі протилежне;
глузування:
Рина. - ...Ой, Улюню! Молю тебе, благаю – закохай!
Уля схвильовано: - Ну як я почну, чудійко ти? Сама знаєш, який він серйозний, ще й український. Ну як до його підступитися? З якого боку?
- З якого?
- Так.
- З українського.
- Не розумію. Як це?
- А так, що тільки з українського.
Уля подумала: - Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж іншого боку нема, а ти кажеш: тільки з українського. Він же з усіх боків український.
М.Куліш «Мина Мазайло»
Коментарі
Дописати коментар