Повість «Тіні забутих предків».
Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок
суперечності між мрією та дійсністю.
Домашнє завдання;
1. Прочитати текст. Визначити тему, ідею , проблеми. (За поданим нижче матеріалом)
2. Створити таблицю персонажів(в лекції нижче)
3. Дати письмові відповіді на запитання.
Тіні забутих предків Коцюбинський Михайло
(Посилання на текст)
Кохання… Це дивовижне почуття завжди хвилювало людей, кликало на подвиги в ім’я коханого чи коханої. Тому й не дивно, що видатний український письменник, майстер психологічних новел М.Коцюбинський, береться за перо, щоб написати історію одного кохання, кохання гуцульських Ромео та Джульєтти. Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.
Іван Палійчук і Марічка Гутенюк — діти природи з вічною і вірною любов’ю до гір, «близьких й далеких верхів, що голубіли на небі», до смерекових чорних лісів «з їх синім диханням», до ясної зелені царинок, «що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев», їхнє чарівне кохання йде від дивовижних міфологічних вірувань гуцулів, від своєрідного розуміння таїн природи. Для них «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна». І їхнє кохання здається казкою, одночасно живою, близькою і зрозумілою усім людям.
Заголовок вказує на злободенність порушених проблем для сучасності. Предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть й зараз, повторюються в нас.
Назва твору письменникові далася не відразу. Він перебирає тринадцять варіантів її. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, - це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. Письменник намагався окреслити й обмежити простір, у якому розвиватиметься дія. І він записує: "В зелених горах".
Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, тобто того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. Дар - неконкретно, не-наочно. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.
Пояснення діалектизмів:
Маржинка – худоба.
Файна – гарна.
Ватра – вогнище.
Уздріла – побачила.
Трембіта – довга, на сажень, сурма з дерева і з кори.
Рист – слово, яким підганяють вівців. Лудіння – одяг.
Крашениці – штани з кольорового сукна. Кептар – овчинна безрукавка.
Черес – широкий шкіряний пояс з металевими прикрасами й орнаментальним тисненням.
Табівка – шкіряна торбина, прикрашена тисненням та мідними бляшками, яку вішали через плече.
Гугля – це святковий одяг, плащоподібна накидка з білої вовняної тканини.
Спузар – чоловік, який пильнує ватри на полонині.
Ватаг – головний серед пастухів.
Мольфар – чарівник.
Гачі – штани білого сукна.
Кресані – брилі, оздоблені півнячим пір’ям, або квітами.
Постоли – взуття.
Капчурі – панчохи. Жентиця – сироватка. Будз – бринза, сир із овечого молока.
Кулеша – їжа вівчарів, зварена з муки й води.
Біб – страва, зварена із бобів.
Денцівка – сопілка.
Флояра – сопілка.
Бартка – сокира.
Браччік – брат.
Легінь – юнак.
Суточки – обгороджена гірська стежка. Плай – гірська стежка.
Бескиди – так жителі гір називають Карпати.
Царинка – обгороджений сінокіс близько до оселі.
Крутіж – водопад.
Тусок – сум.
Газда – господар.
нявка — лісова міфічна істота у вигляді дівчини, в якої зі спини видно нутрощі;
полонина — гірські луки і т. ін.
Жанр: повість.
Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності людини і світу природи.
Ідея: гімн природи, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.
Проблеми:
гармонія між людиною та світом природи;
життя і смерть, добро і зло, проблема зради;
сила кохання і неможливість існування без нього;
вплив мистецтва на людину;
роль праці в житті людей;
стосунки батьків та дітей;
язичество і християнство.
Дати відповіді за прочитаним твором(,письмово):
1.Чи можна судити про людину ( в даному разі про Іванка-забіяку) за одним лише вчинком? Якщо так, то яким?
2.Чому між дітьми виникла приязнь?
Що допомагає людині стати Людиною – добро чи зло? За що, на вашу думку, Іванко та Марічка полюбили одне одного?
3.Як у творі розповідається про творчу уяву Івана, його талант?
4. Чи можна сказати, що Іванко і Марічка були дітьми природи, жили за її законами, і ніщо в їхніх стосунках не порушувало природної чистоти?
5.Чи була талановитою Марічка? Доведіть свою думку цитатою.
6.Навіщо Іван одружився з Палагною, адже він її не любив? Чи не було це, на ваш погляд, зрадою?
7.Чи можемо ми засуджувати Палагну за зраду? Чому Іван поставився до цього байдуже?
8.Хто такий Юра? Наскільки фантастичним є образ мольфара?
9.Яких вірувань дотримувалися гуцули?
10.Чи зрадив Іван Марічку, одружившись з Палагною? Чому він це зробив?
11.В чому щастя для Палагни? Що хороше в такій позиції, а що погане?
12.Яким треба було бути Іванові, щоб не загинути й щасливо жити з Палагною?
13.Чому лісова русалка вибрала жертвою саме Івана? Це жорстокість? Що уособлює образ нявки?
14. Що перемагає у творі – добро чи зло?
15.То які ж проблеми порушує М.Коцюбинський у своєму творі?
Запишіть у таблицю образи повісті.
Образи-персонажі Міфічні істоти Образи-символи
Висновок. Іван і Марічка поєдналися в смерті, кохана забрала його у свій світ, не залишивши ворожим душам його доброту, чисту довіру, його вірне серце. Мабуть, тому похорон Івана і зображений майже як весілля, мабуть, тому сумні мелодії на ньому переходять у веселі танці, жарти, пустощі. Дійсно, нема за чим плакати: Іван повернувся до Марічкн, до свого кохання, сенсу свого життя.
Чи перемогла смерть життя? Ні, скоріше, вона змирилася, що не владна над коханням, вічним і прекрасним, безмежним, як світ, бездонним, як віра.
Кохання Івана і Марічки — символ вічного кохання, почуття, яке переборює не тільки відстань, але й час, переборює смерть, межі людського існування. І мені здається, що воно тому таке сильне, що одухотворене силою мистецтва, пісні й музики, а також тому, що воно природне, розкриває питомі сили людини, а не протирічить її людській натурі. Можна сказати, що герої повісті "Тіні забутих предків" — це наші українські Ромео та Джульєтта, не менш прекрасні і не менш витончені й глибокі.
Є на світі дивовижна природа, але й є на світі дивовижне кохання, яке не закінчується зі смертю, а продовжує жити у серцях людей, у піснях, у згадках. Своїм твором «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський возвеличує чарівне почуття — кохання, нагадуючи людям, що воно головне у житті, що тільки воно зігріває серця, що тільки воно світить, як провідна зірка. І світитиме завжди!
Коментарі
Дописати коментар