ГМ - 20 Мистецтво 29 вересня 2021

 Тема: Мистецтво епохи Відродження. Передумови епохи Відродження. Гуманізм як ідеологія Відродження. 

Домашнє завдання:

1. Опрацювати лекцію в конспект, записати  основні терміни.
2.Дати відпловіді на запитання

Коли і де започаткувалась епоха Відродження?

2. Які історичні передумови становлення культури Відродження?

3. Які винаходи сприяли Відродженню?

4. Які головні носії і елементи Ренесансу?

5. Що таке гуманізм?

6. Яка світоглядна різниця між Середньовіччям і Відродженням?

7. В чому значення спадщини античності для культури Ренесансу?

8. Як ставились гуманісти до співвідношення розуму і віри?

10. Що таке антропоцентризм?

11. Що таке критичний метод пізнання?

12. Кому належать слова «... і все ж таки вона обертається!»?

13. Хто такий Ніколло Макіавеллі?

 

Епоха Відродження, одна з найбільш цікавих і повноцінних епох в історії людства, це синонім особистої свободи, досконалості у мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини... Ренесанс був не стійкою і спокійною, а бурхливою і суперечливою епохою. Ренесанс — це період становлення буржуазного суспільства, період, коли спадають окови середньовічного укладу, але обмежувальні умови капіталістичного суспільства ще не встигли оформитися», — саме так відомий учений Борис Робертович Віппер визначив суть Відродження

Відродження, або Ренесанс, — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності, її «відродження» (звідси і походження терміна). Першим термін Відродження, або французькою мовою Ренесанс, застосував у XVI столітті італійський історик мистецтва Джорджо Базарі. Він прагнув підкреслити факт повернення образотворчого мистецтва тієї доби до античних взірців. Поступово поняття Відродження поширили на всю культурно-історичну добу та її мистецтво.

Література Відродження (література Ренесансу) — період в історії світової літератури, що охоплює XIV-XVI століття в Італії та кінець XV — початок XVI століття в інших країнах Європи. Ознаки Відродження частково простежуються і в літературах Сходу. Завершенням доби можна вважати 1616 рік — дату смерті Шекспіра і Сервантеса.

Поняття гуманізм (лат. humanism — людяний, людський) у філософській літературі вживають у двох значеннях. У широкому — це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому — це прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Античність позначилася на формуванні провідної ідейної течії доби Відродження — ренесансного гуманізму, що вирізнявся посиленим інтересом до земного життя.

Особливе значення для культури Ренесансу мала антична спадщина. Діячі Відродження багато зробили для врятування та відновлення культурних здобутків античності: збирали давні рукописи, зразки грецької та римської культури, твори античного мистецтва, предмети домашнього вжитку. Античність для них була не лише предметом вивчення, а й способом життя, саме в античності вони шукали джерело нових ідей, точку опертя у боротьбі зі схоластикою і середньовічною обмеженістю. Античність з її увагою до чуттєво-тілесних аспектів буття могла відіграти роль теоретичного обґрунтування властивого Ренесансу прагнення знайти задоволення і розраду не в потойбічному світі, а в земному житті. І якщо Середньовіччя протиставляло небесне життя земному, духовне начало — природному, то Відродження, спираючись на кращі зразки античної культури, прагнуло реабілітувати земне життя людини та її природні начала.

Епоха Відродження в історії світової культури мала революційне значення.

• На зміну панівному церковному світогляду приходить новий, антропоцентричний погляд на світ, у центрі якого перебуває людина;

• у науці замість відірваних від реальності умовиводів виникає дослідне природознавство і, як результат, відбувається потужний поступ у пізнанні навколишнього світу і власне людини, виникає спеціалізація у науці;

• об’‎єктом вивчення стає і власне людське суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого устрою;

• виникають сучасні національні європейські літератури і професіональний театр;

• унікальним є історичний феномен ренесансного мистецтва, яке дало людству найвеличніші твори.