Тема: "Архітектура Ренесансу і бароко.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати лекцію, створити конспект.

2. Відповіді на запитання:

- Назвіть країни, у яких виникли Ренесанс, бароко, рококо, класицизм. Схарактеризуйте їх на прикладі пам’яток європейської архітектури.

-Поясніть девіз деяких представників сучасного зодчества: «Максимум функціональності – мінімум непотрібного декору». Про який стиль ідеться?

-Поясніть на проілюстрованих прикладах взаємозбагачення європейських стилів: поєднання бароко з Ренесансом і з готикою в архітектурних ансамблях площ у Римі та Брюсселі.

Як ви вважаєте, чому це відбувається?

3. Виконати тест

Завдання необхідно виконати до 28 вересня 17:00

В епоху Відродження розвитку архітектури сприяло захоплення античністю, що розпочалося з Італії. Відроджуються ордери, колони й інші декоративні форми греко-римського зодчества. Невипадково стиль дістав назву Ренесанс. Йому притаманні такі риси: пропорційність, симетрична композиція, застосування куполів, чіткий ритм чергування вікон і колон, членування на поверхи фасадів, увінчаних фронтонами.

На зміну ренесансу прийшов стиль бароко, який успадкував архітектурні форми Відродження, але перевершив його за складністю екстер’єрів та інтер’єрів. Прямі лінії у спорудах майже зникають, натомість домінує химерна криволінійність, що створює ілюзію руху. Виникають масштабні колонади, кручені колони, волюти, багато скульптур на фасадах, картуші на фронтонах. Пригадаємо, які риси бароко були головними:

Барокові зали прикрашали картинами, дзеркалами й люстрами, стелі — фресками, стіни — позолоченим різьбленням. Стиль бароко з його декоративністю і театральністю набув популярності в Італії, Німеччині, Австрії, Іспанії, Чехії.

Цікавим прикладом поєднання стилів є собор і площа Святого Петра в Римі. Спроектував собор у традиціях Ренесансу Донато Браманте (1444-1514), остаточно реалізував проект Мікеланджело Буонарроті (1475-1564), який додав йому напруженої емоційності. Грандіозну чотирирядну колонаду з 284 колон, що утворює круглу площу перед собором, створив найяскравіший представник бароко Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680), чим завершив величну єдність усієї просторової композиції.

Гранд-Плас – серце бельгійської столиці, центральна площа Брюсселя, яка з часів Середньовіччя має репутацію найкрасивішої в Європі. Архітектурний ансамбль поєднав готику і бароко. Міська ратуша зі стрункою вежею і численними статуями на фасаді, візерунки дахів інших споруд зачаровують єдиним архітектурним ритмом.

Стиль рококо успадкував і посилив декоративність бароко і додав галантності в інтер’єри. Світські й церковні споруди були переобтяжені деталями: вигадливою позолоченою ліпниною з квітучими трояндами, фресками на стелі, скульптурою. Насолоджуючись розкішшю, європейська аристократія прикрашала зали великими дзеркалами, вазами, кришталевими канделябрами

Центром формування нової культури XVIII сторіччя став не палацевий парадний інтер'єр, а салон. Замість величезних парадних залів бароко з'являються невеликі ошатні салони рококо. Стиль рококо не вніс в архітектуру ніяких нових конструктивних елементів, але користувався старими, не стискуючи себе при їхньому вживанні ніякими традиціями і маючи у виді, головним чином, досягнення декоративної ефектності.

характерні риси рококо:

Архітектори рококо намагалися згладити кут між стіною і стелею за допомогою падуги – плавного напівкруглого переходу, що декорувався тонким орнаментальним рельєфом. Так само як і в часи бароко, велика увага приділялася стельовим плафонам, однак у цей період стелі знову стали плоскими. Відмітна риса рококо – дрібний стилізований тонкий рельєфний орнамент у виді переплетень, гротесків, завитків, опуклих щитів, неправильно оточених такими ж завитками, з масок, квіткових гірлянд і фестонів, і рокайля – орнаменту у виді черепашок. Рокайль стає основним мотивом декору. Орнаментація використовується повсюдно – в обрамленні вікон, дверей, стінних просторів усередині будинку, у плафонах.

Стиль рококо прагнув зорово зруйнувати конструкцію будинку. Для цих цілей використовувалися масштабні розписи і величезні дзеркала. Щоб візуально розширити простір невеликих кімнат, дзеркальні поверхні розташовувалися одна напроти іншої, а для збільшення кількості денного світла - напроти вікна. Щоб зняти відчуття масивності стін і перекриттів і додати легкість і легкість інтер'єрам, вікна розташовувалися майже в одній площині зі стіною. Саме в епоху рококо уперше виникає представлення про інтер'єр як цілісного ансамблю: стильовій єдності будинку, декору стін, стель, меблів.

Яскравий приклад архітектури рококо – палац Сан-Сусі(Німеччина)

Сан-Сусі – палацово-парковий ансамбль в Потсдамі, біля Берліна, колишня літня резиденція прусського короля Фрідріха II. Палац часто називають німецьким суперником Версаля. Хоча Сан -Сусі збудований у скромнішому стилі рококо та набагато менший, ніж його французький суперник, він широко відомий численними храмами і капризами у парку. Палац був спроектований Георгом фон Кнобельсдорфом між 1745 і 1747 роками з метою створення приватної резиденції, де король міг би відпочити від церемоній берлінського двору. Це підкреслюється й назвою палацу, що походить від французького словосполучення sans souci – «без турбот» – що показує, що палац є місцем відпочинку.

Регулярний французький парк, що займає величезну площу в 287 га, прикрашений архітектурними спорудами 1744-1860 рр. У 1990 році палацовий комплекс Сан-Сусі, який є видатним зразком архітектурної творчості та ландшафтного дизайну, внесений у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Новий час разом з досягненнями в науці й техніці призвів до раціоналізації свідомості, що в мистецтві відобразилося появою стилю класицизм. Він став носієм гармонії і порядку. В архітектурі утвердилися суворі закономірності, порядок і симетрія, завершеність і гармонічна рівновага, використання ордерів античності, чіткий і спокійний ритм, портики, колонади, статуї, рельєфи

У XVII ст. у Франції виник класицизм, який невдовзі став панівним у Європі. В архітектурі відбувся перехід від замків і фортець до палаців і парків. Орієнтований на античні й ренесансні зразки новий стиль уособлював природне тяжіння до ясності й простоти художніх образів. Він виражав принципи цілісності композиції, симетрії, доцільності, врівноваженості, завершеності. Вершиною класицизму вважають Версаль — резиденцію королів. Навколо палацу споруджено парк із фонтанами, прямими алеями і клумбами чітких

геометричних форм. Такий парк згодом дістав назву регулярного, або французького, на відміну від англійського романтичного парку.

Версальський палац або Версаль – колишня резиденція французьких королів.Побудований в стилі класицизму у 1661-1710 рр. на місці замку Людовика ХІІІ (фактично увібравши Старий замок) Новий замок разом з величезними Версальськими садами, Великим та Малим Тріанонами, Селом королеви складають єдиний палацово-парковий комплекс.

Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — Луї Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа д'Орбе, Жюль Ардуен-Мансар, Ґабріель та ін. Внутрішнє переоформлення та перебудови внутрішніх покоїв Версальського палацу відбувались практично весь час, поки він був головною резиденцією — з 6 травня 1682 р. по 6 жовтня 1789 р.: при королях Людовику XIV, Людовику XV та Людовику XVI.

Одночасно палацовий комплекс мав символізувати могутність, велич та багатство нової Франції епохи абсолютної монархії. Три проспекти, що ведуть до замку мали бути не тільки завершенням палацової перспективи, але й продемонструвати досягнення у розвитку транспортної системи королівства. Дзеркальна галерея мала втілити не тільки нові художні рішення або підкреслити велич короля, але й показати високі досягнення скляної промисловості королівства. А велика кількість фонтанів Версальського саду мала продемонструвати високі технічні, особливо у важливій для тогочасної економіки гідравліці, досягнення.

На сьогодні комплекс Версальського замку включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.