Новий Український правопис

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС

СХВАЛЕНО

Президії Національної академії наук України

(протокол No 22/10 від 24 жовтня 2018 р.)
і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол No 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.)

ЗАТВЕРДЖЕНО
Українською національною комісією з питань правопису

(протокол No 5 від 22 жовтня 2018 р.)

2019

Кабінетом Міністрів України

(Постанова No 437 від 22 травня 2019 р.) спільним рішенням

ПЕРЕДМОВА

Мова — запорука тривкої ідентичності нації, основа її етнокультурної цілісності. Однією з найсуттєвіших ознак такої цілісності є функціонування в різних суспільних сферах літературної мови, яка має кодифікований правопис. Правописна кодифікація мови завжди вписана в соціолінгвістичний контекст. Коли разом з тоталітарним періодом нашої історії відійшов у минуле адміністративний контроль над дотриманням правописних стандартів, ціла низка засобів масової інформації, видавництв, освітніх закладів і т. ін. стали користуватися орфографічними правилами, відмінними від офіційних. Це дезорієнтує широке коло користувачів української мови, спричиняє непевність у власній мовній компетенції, перешкоджає розширенню суспільних функцій української мови і врешті розхитує мовну норму.

Завдяки сучасним ЗМІ сьогодні маємо змогу почути усне українське слово не тільки з різних куточків України, а й з усього світу. Чуємо розмаїття акцентів, вимов, інтонацій, бо це усне українське мовлення з його природними територіальними, соціальними, віковими особливостями. На противагу некодифікованому усному мовленню, правопис — це еталонписемної літературної мови, яка, за слушним спостереженням Ю. В. Шевельова, є штучним витвором високорозвиненого суспільства, а не відтворенням почутого «з уст народу».

Правопис складається з трьох підсистем: графіки (букв, якими позначають найтиповіші звуки), орфографії (закономірностей поєднання букв для передавання на письмі звукового образу української мови) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають змістове й інтонаційне членування висловленої думки). Кожна з цих підсистем, як і кожний з розділів правопису, мають свою історію.

Українська графіка бере початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є буква, якої не було в традиційній кирилиці, — це ґ, що відома з кінця XVI ст. і набула поширення в XVII ст. Буква ї в українських текстах спочатку вживалася замість колишньої ѣ та на місціе в новозакритому складі, а згодом перебрала на себе функції позначення сполучення j + і. Зазнала специфікації в українському правописі й буква є, що вживається на позначення йотованого е (j + е) та е з м’якістю попереднього приголосного (ь + е); її немає в інших сучасних кириличних правописах.

З розвитком нової української літературної мови, яку пов’язують з виходом у світ «Енеїди» Івана Котляревського, письменники, які писали живою українською мовою, шукали засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їхнім давнім традиційним написанням. Цей пошук був великою мірою стихійним: від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних (більш і менш поширених, іноді суто індивідуальних) правописних систем. Найпомітнішими серед них були правописнісистеми Олексія

Павловського, «Русалки Дністрової», Пантелеймона Куліша, Євгена Желехівського, Михайла Драгоманова. У становленні українського правопису брали участь науковці й культурні діячі і східних, і західних українських земель: Володимир Антонович, Павло Житецький, Костянтин Михальчук, Павло Чубинський, Євген Желехівський, Степан Смаль- Стоцький, Василь Сімович та ін.

У 1876 році російський імператор Олександр ІІ ухвалив акт, згідно з яким українська графіка опинилася під забороною. Українські тексти, навіть дозволені урядовою цензурою, слід було друкувати з використанням російської абетки. Після скасування цієї заборони в 1907 — 1909 роках вийшов друком знаменитий словник української мови за редакцією Бориса Грінченка, у якому застосовано принцип фонетичного українського правопису. У 1918 році опубліковано проєкт офіційного українського правописного кодексу, запропонований професором Іваном Огієнком, у доопрацюванні якого згодом узяли участь академік Агатангел Кримський і професор Євген Тимченко. У 1919 році цей проєкт був виданий під назвою «Головніші правила українського правопису». Цього ж року спільне зібрання Української академії наук схвалило «Найголовніші правила українського правопису» — перший в історії України офіційний загальнодержавний правописний кодекс. В умовах складних геополітичних змін, війн і соціальних катаклізмів він справляв визначальний вплив на формування української мови як національного, а не етнологічного феномену. Його творці орієнтувалися, по-перше, на специфіку історичної й діалектної основи української мови, на її характерні ознаки порівняно з іншими слов’янськими мовами, і, по-друге, на мовну практику визначних українських письменників і перекладачів.

У 1925 р. уряд УСРР створив при Народному комісаріаті освіти Державну комісію для впорядкування українського правопису, а в 1927 році за наслідками роботи Всеукраїнської правописної конференції, що відбулася в Харкові, комісія підготувала проєкт всеукраїнського правопису, в опрацюванні якого взяли участь мовознавці з Наддніпрянщини й західноукраїнських земель. Від імені держави 6 вересня 1928 року цей Український правопис, який отримав неофіційну назву «харківський», затвердив нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Та вже за кілька років після згортання політики «українізації» й самогубства Миколи Скрипника за вказівкою влади до «харківського» правопису внесли суттєві зміни, скасувавши низку його норм як націоналістичних і таких, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». У 1933 р. Народний комісаріат освіти УСРР схвалив інший правопис, який з незначними змінами й доповненнями (упродовж 1930-х рр., 1946 р., 1960 р.) діяв до 1989 р. З алфавіту було свавільно вилучено букву ґ, що вплинуло на функціонування графічної й фонетичної систем мови. Репресований «харківський» правопис з деякими змінами й доповненнями залишався чинним на західноукраїнських землях поза Українською РСР і в переважній частині української діаспори.

У 1989 р. затверджено і в 1990 р. опубліковано нову редакцію Українського правопису, у якій поновлено букву ґ, уточнено й доповнено окремі правописні норми. У 2015-2018 рр. Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли фахівці мовознавчих установ Національної академії наук України та представники закладів вищої освіти з різних регіонів України, розробила проєкт нової редакції Українського правопису. Після громадського обговорення його схвалено на спільному засіданні Президії Національної академії наук України та Колегії Міністерства освіти й науки України 24 жовтня 2018 року.

Сучасна редакція Українського правопису повертає до життя деякі особливості правопису 1928 р., які є частиною української орфографічної традиції і поновлення яких має сучасне наукове підґрунтя. Водночас правописна комісія керувалася розумінням того, що й мовна практика українців другої половини ХХ ст. — початку ХХІ ст. вже стала частиною української орфографічної традиції. Поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо «харківського» правопису і його творців, кодифікатори мови не можуть знехтувати тим, що мову народу творить його історія: мова змінюється, і правопис має відображати насамперед її сучасний стан. Нинішня українська мова — це багатофункціональна мова з розвиненою різноплановою стилістикою, сучасною науковою термінологією, це мова, яка взаємодіє з багатьма світовими мовами.

У сучасній редакції Українського правопису збережено підхід до мови як до знакової системи й суспільного явища. Правописна норма, з одного боку, ґрунтується на тісних зв’язках елементів сучасної мовної системи, що відображається на письмі, а з другого боку, — на дотриманні мовної традиції і на залежності від неї. Здебільшого традиція відображає вчорашні або позавчорашні параметри системи. Так само, як і система, традиція є закономірним регулятором мовної норми.

Сучасна українська мова — відкрита й динамічна. Змінюється словник, з’являються нові терміни в різних сферах суспільної комунікації, виникає потреба адаптації загальних і власних назв до раніше сформульованих орфографічних правил. Для чого переглядати ці правила? Для того щоб відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила написання нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити й, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми. Хоч уточнення й коригування орфографічних правил — це завдання насамперед професійних мовознавців, співтворцями Українського правопису є також широке коло освічених українців, чия писемна практика узвичаює те чи те написання.

Кожна мова засвоює іншомовні елементи, і вони здебільшого відрізняються від питомих елементів за своїми системними ознаками. В історії правопису написання слів іншомовного походження було й залишається предметом гострих дискусій. Ці слова значною мірою

зберігають свій іншомовний колорит. Намагання передати звукову форму запозичуваних слів або особливості їхнього оригінального написання веде до проникнення в українську мову нових звуків і їхніх поєднань, екзотичних граматичних явищ. Водночас, стаючи частиною української мовної системи ці слова поступово адаптуються до української фонетики морфології, орфографії. При цьому вони не завжди вкладаються в традиційні українські парадигми й нерідко потрапляють до категорії невідмінюваних: ательє, кафе, буржуа, какао, мадам, радіо, таксі, ханум і т. ін.

Одні запозичення приходять в українську мову писемним, інші — усним шляхом. У мові-джерелі звучання слова часто не збігається з прочитанням сукупності букв, з яких воно складається (Carlisle — Карлайл, Hermes — Ерме, Worcester — Вустер, billet — білет, pioneer — піонер і т. ін.). В українській, так само, як і в багатьох інших мовах, і транскрибування, яке передає звукову форму іншомовного слова, і транслітерування, яке відтворює його графічну форму, і комбіноване застосування цих підходів, і орфографічна адаптація слова були й залишаються природними й легітимними способами поповнення національного лексикону.

Реагуючи на виклики мовної практики, сучасна редакція правопису розширила межі використання орфографічних варіантів. Кожний історичний період розвитку мови має свою варіантну динаміку. Пропонуючи в новій редакції правопису низку орфографічних варіантів, кодифікатори виходили з того, що варіативність — це органічна частина правописного кодексу і тією чи іншою мірою вона притаманна кожній мові на різних етапах її історичного розвитку. Відповідь на те, який з варіантів залишиться в минулому, зможе дати лише майбутнє.

Якою має бути «правильна українська мова»? Чи загрожують їй іншомовні впливи, а якщо загрожують, то в якій частині мовної системи й наскільки? Яку мову ми передамо нащадкам? Ці й подібні питання, що десятиліттями не втрачають своєї актуальності, спонукають до періодичного оновлення, перегляду й доопрацювання правописного кодексу, граматики й словників. Спадкоємність у мові — це зв’язок між поколіннями, які жили, живуть і житимуть в Україні. Пошук балансу між системними параметрами сучасної мови, з одного боку, й різночасовими прикметами української мовної традиції, з другого боку, — найскладніше із завдань, що поставали перед творцями національного правопису на кожному з етапів його розвитку. Нова редакція правопису є кроком до розв’язання цього завдання з позицій історичної й етнографічної соборності української мови й української нації.

Українська національна комісія з питань правопису

І. ПРАВОПИС ЧАСТИН ОСНОВИ СЛОВА

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

§ 1. Правопис наголошених і ненаголошених Е, И

Наголошені голосні е та и у вимові виразні, тому їх передаємо тими самими буквами: дале́ко, ви́соко. Ненаголошені е та и невиразні у вимові. Їх передаємо тими самими буквами, що й під наголосом: вели́кий, величе́зний, бо ве́лич; держу́, бо оде́ржати; клекоті́ти, бо кле́кіт; несу́, бо прине́сений; село́ , бо се́ ла; шепотіт́ и, бо ше́ піт; криве́ , бо кри́ во; трима́ ти, бо стри́ мувати, широ́ кий, бо ши́ роко та ін.

У словах із постійним наголосом невиразний звук перевіряємо за словником: лева́ да, кише́ ня, мину́ лий.

§ 2. Уживання І, И на початку слова

На початку слова звичайно пишемо і відповідно до вимови: Іва́н, іѓрашка,і́дол,іќати(‘вимовлятиізамістьи’),іко́на,іменува́ти,ім’я́,інди́к, ін́ оді, іржа́ , існува́ ти, і́стина, іти́ .

Деякі слова мають варіанти з голосним и: ір́ ій і и́ рій, ір́ од і и́ род (‘дуже жорстока людина’).

И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (‘вимовляти и замість і’) та похідного від нього іменника и́ кання.

И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбе́ н, ир, Ич-оба́ , Кім Чен Ин.

§ 3. Ї
Букву ї, що позначає звуки й + і, пишемо:
1. На початку слова та після букви, що позначає голосний: героїз́ м, ї́жа,

їжа́к,їзде́ць,ї́здити,ї́сти,їх,їх́ати,краї́на,мої́,наїв́ний,твої́,руїн́а.
2. Після м’якого знака: Ана́ ньїн, Віньї́.
3. Після апострофа: в’їзд, з’їзд, об’ї́хати, під’їз́ д, Заха́ р’їн.
4. В іншомовних словах після букви, що позначає голосний: архаї́чний,

егої́зм, еліпсо́ їд, моза́ їка, проза́ їк, целуло́ їд (див. ще § 126).

Примітка. Ї не пишемо після префікса або першої частини складного слова, якщо вони закінчуються буквою, що позначає голосний, а наступний склад або друга частина складного слова починаються з і: доістори́чний, заінтригува́ти, переіна́кшити, поінформува́ ти; новоірла́ ндський, староінді́йський.

§ 4. Я, Ю, Є
Букви я, ю, є пишемо:
1. На початку слова, після голосного та після апострофа для позначення

звукосполучень й + а, й + у, й + е: я́ кість, юроди́ вий, єство́ ; моя́ , зна́ ю, твоє́; п’ять, м’я́ та, в’юн, б’ють, п’ємо́ .

2. Після букви на позначення приголосного звука для передання його м’якості: дя́ дько, лю́ ди, оста́ ннє, сюди́ , ряд, ря́ сно, рюкза́ к, рюш.

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ § 5. Буква Г

Буква г передає на письмі глотковий щілинний приголосний звук як в українських словах (берегти́, вого́нь, га́дка, гука́ти, дороги́й, жага́, згин, кри́га, могу́тній, пагіне́ць), так і в загальних та власних назвах іншомовного походження (на місці h, g) (абориге́н, агіта́ція, агре́сія, бага́ж, болга́рин, брига́да, газе́та, генера́л, геоло́гія, горизо́нт, гра́мота, делега́т, кілогра́м, логопе́ д, магази́ н, педаго́ г, фотогра́ фія; Єва́ нгеліє, Гоме́ р, А́ нглія, Гаа́ га) (див. ще § 122).

§ 6. Буква Ґ
Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний:
1. в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: а́ґрус,

ґа́ ва, ґа́ зда́ , ґандж, ґа́ нок, ґату́ нок, ґвалт, ґе́ ґати, ґедзь, ґелґота́ ти, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель- мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, ґура́льня, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, дриґа́ти і дри́ґати, ремиґа́ти тощо та в похідних від них: а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґвалтува́ти, ґе́рґіт, ґратча́ стий, ґрунтови́ й, ґрунтува́ ти(ся), ґу́ дзиковий, ґу́ лька, проґа́ вити і под.

2. у власних назвах — топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив), Ґоро́ нда, У́ ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́ н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ ґа, Ґудзь, Ґу́ ла, Лома́ ґа.

§ 7. Апостроф

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного на письмі позначаємо апострофом.

Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:

1. Після букв на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф: б’ю, п’ять, п’є, в’я́ зи, солов’ї́, м’я́ со, рум’я́ ний, (на) ті́м’ї, жира́ ф’ячий, мереф’я́ нський; П’я́ ста, В’ячесла́ в, Дем’ян, Максим’ю́ к, Стеф’ю́ к.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед буквою на позначення губного звука є інша буква (крім р), що належить до кореня (основи): дзвя́кнути, духмя́ний, ма́впячий,

медвя́ний, морквя́ний, різдвя́ний, свя́то, тьмя́ний, цвях, але: арф’я́р, ве́рб’я, торф’яни́й, черв’я́ к. Коли така буква належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в спільнокореневих словах без префікса: зв’язо́ к, зв’яли́ ти, підв’яза́ ти, розм’я́ кнути, сп’яні́ти.

2. Після р: бур’я́н, міжгі́р’я, пір́ ’я, ма́тір’ю, кур’є́р, (на) подвір́ ’ї; Валер’я́ н, Мар’я́ н, Мар’я́ на.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буря́к, бу́ряний, кря́кати, ряби́й, рю́ мсати, крюк.

3. Після к у слові Лук’я́н і похідних від нього: Лук’я́ненко, Лук’яню́к, Лук’яне́ ць.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’я́дерний, без’язи́кий, від’ї́зд, з’є́днаний, з’ї́хати, з’яви́тися, напів’європе́йський, об’є́м, під’ї́хати, під’ю́дити, роз’ю́шити, пан’європе́ йський; дит’я́ сла, камер’ю́ нкер, Мін’ю́ ст.

Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишемо: безіме́нний, зініціюва́ти, зеконо́мити, загітува́ти, зорієнтува́ти, зумі́ти.

Примітка 2. Про апостроф у словах іншомовного походження див. § 138, у прізвищах та географічних назвах див. §. 144, 151.

§ 8. ЙО, ЬО
1. ЙО передає звукосполучення й + о:
1) на початку слова та після букви, що позначає голосний: його́, йому́,

завойо́ ваний, привілейо́ ваний, райо́ н, чийо́ го;

2) після букви на позначення приголосного, переважно на початку складу: батальйо́ н, бульйо́ н, вйо́ кати, Воробйо́ в, курйо́ з, мільйо́ н, Соловйо́ в.

2. ЬО пишемо після букви на позначення м’якості приголосного перед о: всього́, Ковальо́в, Линьо́в, льон, льох, сього́дні, сьо́мий, трьох, тьо́хкати, цього́ .

Чергування голосних § 9. Чергування О — І, Е — І

1. У сучасній українській мові звуки о, е у відкритих складах чергуються з і в закритих складах:

1) під час словозміни:
а) водопій́ — водопо́ ю, дохі́д — дохо́ ду, кінь — коня́ , ка́ мінь — ка́ меня, лід

— льо́ду, мій — мого́, сім — семи́, у́стрій — у́строю; ніч — но́чі — ні́ччю,

пе́вність — пе́вності — пе́вністю, ра́дість — ра́дості — ра́дістю, ви́селок — ви́ сілка, о́ сінь — о́ сені — о́ сінню, (у) вели́ кому — (у) вели́ кім;

б) гір — гора́, ніг — нога́, осіб — осо́ба, слів — сло́во, сіл — село́;

в) ба́тьків — ба́тькового, ба́тькова; бра́тів — бра́тового, бра́това; Василі́в — Василе́вого, Василе́ва; ковалів́ — ковале́вого, ковале́ва; Петрі́в — Петро́вого,Петро́ва;шевців́ —шевце́вого,шевце́ва;

г) Ка́нів — Ка́нева, Ки́їв — Ки́єва, Фа́стів — Фа́стова, Ха́рків — Ха́ ркова, Черні́гів — Черніѓ ова;

ґ) вівса́ — ове́ с, вівця́ — ове́ ць, вісь — о́ сі;
д) бі́йся — бою́ ся, стій — стоя́ ти;
е) вів, ві́вши — вела́ (вести́); замів́ , замі́вши — замела́ (замести́); міг,

міѓ ши — мо́ жу (могла́ , могти́ ); ніс, ні́сши — несу́ (несла́ , нести́ ); плів, плі́вши — плела́ (плести́ ), а також ріс, рі́сши — росла́ , рости́ .

2) під час словотворення: будівни́к (пор. будо́ва), ві́льний (пор. во́ля), кі́лля (пор. кола́ ), підні́жжя (пор. нога́ ), подвір́ ’я (пор. двора́ ), робітни́ к (пор. робо́ та); зі́лля (пор. зеле́ ний), сільськи́ й (пор. село́ ) та ін.

О, Е, що не переходять в І
2. О, е не переходять в і в закритому складі за таких умов:
1) коли ці звуки вставні або випадні: вікно́ — ві́кон, земля́ — земе́ль,

ка́зка — казо́к, со́тня — со́тень; ви́тер — ви́тру, ві́тер — ві́тру, вого́нь — вогню́, день — дня, розде́р — розідра́ти, сму́ток — сму́тку, сон — сну, тра́ вень — тра́ вня.

Примітка 1. У формах окремих слів о, е не випадають: лоб — ло́ ба, мох — мо́ ху, рот — ро́ та, лев — ле́ ва.

Примітка 2. За аналогією до форм книжо́к, казо́к маємо о між приголосними в родовому множини й у деяких іншомовних словах: а́ рка — а́ рок, ма́ рка — ма́ рок, па́ пка — па́ пок тощо, але: парт, форм, сакль та ін.

2) у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг — то́ргу, хорт — хорта́, смерть — сме́рті, вовк — во́вка, шовк — шо́вку, але погір́ дний (пор. пого́ рда);

3) у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле-: горо́д, моро́з, по́дорож, по́рох, сто́рож; во́лос, со́лод; бе́рег, пе́ред, се́ред, че́рез; зе́ лень, пе́ лех, ше́ лест та ін., але: моріѓ , оборі́г, порі́г, смо́ рід;

4) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -енн(я): зна́ чень (зна́ чення), поло́ жень (поло́ ження), тве́ рджень (тве́ рдження), тво́ рень (тво́ рення);

5) в абревіатурах і в похідних утвореннях: соцстра́х, соцстра́хівський, спецви́пуск,спецко́р,спецко́рівський, спецо́дяг,торгфло́ттаін.;

6) у словах іншомовного походження: агроно́м, інжене́р, студе́нт, том та ін.

Примітка. За аналогією до слів української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Анті́н — Анто́на, ґніт — ґнота́, ко́лір — ко́льору, Про́кі́п — Про́ко́па; курі́нь — куреня́, папі́р — папе́ ру.

Відхилення в чергуванні О — І, Е — І

3. Є багато позицій, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах немає всупереч наведеним правилам:

1) і наявне у відкритому складі в словах з основою, вирівняною за іншими відмінками чи формами:

а) у формах називного відмінка однини: гребіне́ць (гребінця́), дзвіно́к (дзвінка́), каміне́ць (камінця́), кі́готь (кіѓ тя), кіло́к (кілка́), кіне́ць (кінця́), ні́готь (ніѓ тя), оліве́ць (олівця́), реміне́ць (ремінця́), рі́вень (рів́ ня), стіжо́к (стіжка́ ), торгіве́ ць (торгівця́ ), фахіве́ ць (фахівця́ ) та ін.;

б) у формах родового відмінка множини: віќ он (вікно́), ві́чок (віч́ ко), гіло́к(гі́лка),зіро́к(зір́ка),кіле́ць(кільце́),лі́жок(ліж́ко),ні́жок(ні́жка), плі́то́ к (плі́тка);

в) у формах іменників зі значенням зменшеності за аналогією до таких форм, як кіл — кілка́ , міст — містка́ , гі́рка (де і в закритому складі): кіло́ чок, місто́ чок, ні́женька, гіронька, але слівце́ — слове́ чко;

2) у групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і:

а) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к-(а) зі значенням зменшеності: борода́ — борі́д — борі́дка, борона́ — борін́ — борі́нка, голова́ — голі́в — голі́вка (і голо́вка — з іншим значенням), сторона́ — сторі́н — сторі́нка, череда́ — чері́д — чері́дка;

б) у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних іменниках зі значенням зменшеності: боло́то — болі́т — болі́тце, воро́та — ворі́т — ворі́тця, долото́ — доліт́ — долі́тце, але: де́рево—дере́в—деревце́,джерело́ —джере́л—джере́льце;

в) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним:бездорі́жжя,Запоріж́жя,підборі́ддя,роздоріж́жя(але: лівобере́жжя, узбере́жжя), а також без подовження: безголів́ ’я, поголі́в’я, хоч безголо́ сся, повноголо́ сся;

3) і в закритому складі маємо у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі́к, волі́кши (волокти́), збері́г, збері́гши (зберегти́), стеріѓ , стеріѓ ши (стерегти́), бо: волокла́, зберегла́, стерегла́; волокло́, зберегло́, стерегло́ таін., але: боро́в, коло́в, моло́в, поло́в, поров; боро́ла, коло́ ла, моло́ ла, поло́ ла, поро́ ла та ін.;

4) у віддієслівних іменниках середнього роду на -нн-(я) і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу — е: носі́ння, ході́ння; вра́ження,

заве́ршення, збі́льшення, зна́чення, поя́снення, але: варе́ння (і варі́ння, ва́рення — процес), вче́ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен: іме́ння, найме́ння;

5) о, е наявні в закритому складі:

а) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: боре́ ць — борця́ (борце́ ві, борце́ м та ін.), ви́борець — ви́борця, лове́ць — ловця́, творе́ць — творця́; мото́к — мотка́, носо́к — носка́, па́росток — па́ростка; во́день — во́дню; коте́л — котла́,

оре́ л — орла́ ;

б) у повноголосних формах -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло́ д (коло́ дка), доло́ нь (доло́ нька), соро́ к, огоро́ ж, моро́к, нагоро́д (від них немає зменшених форм з і). Але: дорі́г, дорі́жка, корів́ ,корі́вка,бері́з,бері́зка(протебере́зка—виткийбур’ян);

в) у родовому відмінку множини деяких іменників переважно жіночого роду: будо́в, вод, істо́т, осно́в, підпо́р, проб, субо́т, топо́ль, шкод; леле́к, меж,озе́р,потре́б,але:осі́б,підків́;

г) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов (-ьов, -йов), -ев (-єв): Ма́ лишев — ма́ лишевський, Па́ влов — па́ вловський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів (-їв), зберігаємо і (ї): Гаври́ лів — гаври́ лівський, Деми́ дів — деми́ дівський, Андрії́ в — Андрії́ вський (див. ще § 153, п. 2.);

ґ) у префіксальних безсуфіксних іменниках на зразок: зато́н, перео́р, пото́ п (під впливом родового відмінка однини: зато́ ну, перео́ ру, пото́ пу), але звичайно потіќ , розгі́н, уді́й.

Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширене на решту форм: о́ пік (родовий однини о́ піку);

д) під наголосом у словотворчих компонентах -вод, -воз, -нос, -роб складних слів, що означають людей за професією, видом занять та в похідних від цих слів: екскурсово́ д, ляльково́ д; водово́ з; дровоно́ с; хліборо́ б, хліборо́ бство, чорноро́ б та ін. Проте в словах, що означають предмети, та в похідних від них утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і:водопрові́д, газопрові́д, газопрові́дний, електропро́від, трубопро́від; у словах зі складником -воз о здебільшого зберігаємо: електрово́з, лісово́з, теплово́з. Незалежно від семантики слова в словотворчих компонентах -хід, -ріг уживаємо тільки і: всюдихі́д, місяцехі́д, пішохі́д, пішохі́дний, самохі́д, самохі́дний, стравохі́д, швидкохі́д, швидкохі́дний; козері́г і Козеріѓ (сузір’я),носорі́г та ін.;

е) у деяких словах книжного й церковного походження та в похідних від них: Бог, верхо́вний, виробни́цтво, ви́рок, зако́н, зако́нний, наро́д, наро́дний, основни́й, пото́п, пра́пор, проро́к, словни́к, а також за традицією в деяких прізвищах: Артемо́вський, Боровико́вський, Грабо́вський, Котляре́вський, Пи́ семський та ін. Але: Верикі́вський, Желехів́ ський, Миньків́ ський.

§ 10. Чергування Е — О після Ж, Ч, Ш, ШЧ, ДЖ, Й

1. Після ж, ч, ш, шч, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоукраїнського и) пишемо е: вече́ря, ви́ше́нь, джерело́, жени́ти, ніж́ енька, пшени́ця, ста́єнь, уве́чері, у́чень, черне́ тка, четве́ ртий, шестиде́ нка, щемі́ти, щети́ на.

Після ж, ч, ш, шч, дж, й перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и (яке походить від давньоукраїнського ы) пишемо о: бджола́, буди́ночок, вечори́ (пор. вече́ря), жона́тий (пор. жени́ти), іѓ рашок, копійо́ к, пшоно́ (пор. пшени́ ця), чоловіќ , чому́ сь, чо́ рний (пор. черне́ тка), чоти́ ри (пор. четве́ ртий), шо́ стий (пор. шести́ ), щока́ .

Примітка. У словах ло́жечка — ло́жечок, кни́жечка — книжечо́к, лі́єчка — лі́єчок і под. зберігаємо е (є), бо приголосний ч у наступному складі в давні часи був м’яким.

2. О вживаємо замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним:

1) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост-(і)/(и): безкра́йості (безкра́йости), ме́ншості (ме́ншости), пеку́чості (пеку́чости), свіж́ості(свіж́ости)таін.(відповіднодові́чності(ві́чности),ра́дості (ра́ дости) й т. ін., де о стоїть не після шиплячих);

2) у давальному й місцевому відмінках однини деяких іменників: бджолі́, (на) бджолі́, ве́чорі, пшоні́, (у) пшоні́, щоці́, (на) щоці́ (відповідно до більшості відмінкових форм із наступним твердим приголосним: бджола́, бджолу́,ве́чора,вечори́ таін.);

3) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкра́йої, безкра́ йою, гаря́ чої, гаря́ чою, на́ шої, на́ шою, пе́ ршої, пе́ ршою та ін. (відповідно до безкра́ його, безкра́ йому, на́ шого та ін. або до дру́ гої, молодо́ ї тощо, де о закономірне);

4) у похідних утвореннях вечорі́ти, вечорі́є (відповідно до ве́чора, ве́чорові йт.ін.), чорні́ти, чорніє́, чорни́ці, чорни́ти, чорни́ло таін. (відповідно до чо́ рний, чо́ рного тощо).

Примітка. У прислівниках воро́же, га́ряче́ після шиплячих пишемо е, але: тво́рчо, законода́ вчо, хи́ жо та ін.

Чергування голосних у дієслівних коренях

§ 11. Чергування О — А

1. Це чергування відбувається в коренях дієслів і змінює їхні значення. Дієслова з о звичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, дієслова з а — повторювану, багаторазову дію: допомогти́ — допомага́ти, гони́ти — ганя́ти, коти́ти — кача́ти, кро́їти —

кра́яти, ломи́ти — лама́ти, ско́чити — скака́ти, схопи́ти — хапа́ти; стоя́ ти— ста́ ти.

Проте багато дієслів має кореневий о, який не чергуємо з а: ви́ мовити — вимовля́ти, ви́ростити — виро́щувати, прости́ти — проща́ти, вино́шувати, відгоро́ джувати, догово́ рювати, заспоко́ ювати, переко́ нувати, устано́ влювати та ін., але ви́ провадити — випроводжа́ ти.

Е (невипадний) — І (невипадний)

2. Це чергування також відбувається в коренях дієслів і змінює їхні значення: е вживаємо в префіксальних дієсловах доконаного виду, і — в утворених від них дієсловах недоконаного виду: ви́гребти — вигріба́ти, ви́коренити — викорі́нювати, ви́пекти — випіка́ти, замести́ — заміта́ти, зберегти́ — зберіга́ти, перелеті́ти — переліта́ти, наректи́ — наріка́ти, спостерегти́ — спостеріга́ ти, причепи́ ти — причіпля́ ти (так само ви́ волокти — виволіка́ ти, де о чергуємо з і).

Е чергуємо з і також у дієсловах із суфіксом -ува- (-юва-), коли наголос падає на кореневий і, та в похідних від цих дієслів іменниках на -нн-(я):бреха́ти—набріх́увати,ви́коренити—викорі́нювати,заверті́ти— завір́ чувати, теса́ти — заті́сувати, чека́ти — очі́кувати; ви́коренення — викорі́нювання, чека́ ння — очі́кування; так само ви́ полоскати — виполі́скувати (де о чергуємо з і). Але: виве́ ршувати, заве́ ршувати, переве́ ршувати, потребува́ ти, прище́ плювати.

Е (випадний) — И Випадний е чергуємо з и перед л, р: беру́ — бра́ ти — вибира́ти, ви́стелю — ви́слати — вистила́ти, завме́р — замри́ — завмира́ ти, запе́ р — запри́ — запира́ ти, стер — зітри́ — стира́ ти та ін.

Чергування приголосних

У сучасній українській мові під час утворення форм слів та нових слів відбуваються зміни (чергування) приголосних, спричинені різними історичними законами її фонетичної системи.

Чергування приголосних під час словозміни

До найпоширеніших чергувань приголосних звуків під час словозміни належать такі:

§ 12. Чергування Г, К, Х із м’якими З, Ц, С

1. У давальному на місцевому відмінку однини іменників жіночого роду першої відміни: дуга́ — дузі,́ (на) дузі;́ перемо́га — перемо́зі, (у) перемо́зі; квіт́ ка — квіт́ ці, (на) кві́тці; сва́ ха — сва́ сі, (на) сва́ сі.

2. У місцевому відмінку однини іменників чоловічого та середнього роду другої відміни: терпу́г — (на) терпузі́; байра́к — (у) байра́ці, друк — (у) дру́ ці; кожу́ х — (у) кожу́ сі, вухо — (у) вусі.

§ 13. Чергування Ґ із м’яким З: у давальному на місцевому відмінку однини іменників жіночого роду першої відміни: дзи́ґа — дзи́зі, (на) дзи́зі, ґирли́ ґа — ґирли́ зі, (на) ґирли́ зі, Лома́ ґа (прізвище) — Лома́ зі, (на) Лома́ зі.

§ 14. Чергування Г, К, Х із Ж, Ч, Ш

1. В іменниках перед суфіксами -к-, -ок, -ин- зі значеннями зменшеності та пестливості: нога́ — ні́жка, плуг — плужо́к; рука́ — ру́чка, крюк — крючо́ к; му́ ха — му́ шка, горо́ х — гороши́ на.

2. У кличному відмінку іменників чоловічого роду другої відміни перед закінченням -е: друг — дру́же, луг — лу́же; коза́к — коза́че, юнак — юна́че; пасту́х — пасту́ше.

3. В усіх особових формах дієслів теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду, формах наказового способу та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: берегти́ — бережу́, береже́ш, береже́, бережемо́, бережете́, бережу́ть; бережи́, бережім́ о, бережі́ть хай (нехай) бережу́ть; зберегти́ — збережу́ , збереже́ ш, збереже́ , збережемо́ , збережете́ , збережу́ ть; збережи́ , збережім́ о, збережіт́ ь, хай (нехай) збережу́ ть; збере́жений; пекти́ — печу́, пече́ш, пече́, печемо́, печете́, печу́ть; печи́, печі́мо, печіт́ ь, хай (нехай) печу́ть; пе́чений; спекти́ — спечу́, спече́ш, спече́, спечемо́ , спечете́ , спечу́ ть; спечи́ , спечім́ о, спечіт́ ь, хай (нехай) спечу́ ть; спе́чений; колиха́ти — колишу́, коли́шеш, коли́ше, коли́шемо, коли́шете, коли́шуть; колиши́, колишім́ о, колиші́ть, хай (нехай) коли́шуть; поколиха́ти — поколишу́, поколи́шеш, поколи́ше, поколи́шемо, поколи́шете, поколи́шуть; поколиши́ , поколишім́ о, поколишіт́ ь, хай (нехай) поколи́ шуть.

§ 15. Чергування Д із ДЖ у першій особі однини дієслів теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: сади́ти — саджу́; посади́ти — посаджу́, поса́джений; ра́ дити — ра́ джу; схо́ дити — схо́ джу, схо́ джений;

§ 16. Чергування Т із Ч; З із Ж; С із Ш; ЗД із ЖДЖ; СТ із Щ у першій особі однини дієслів теперішнього часу й майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: крути́ти — кручу́, кру́чений; леті́ти — лечу́; ла́зити — ла́жу; коси́ти — кошу́, ко́шений; покоси́ти — покошу́, поко́шений; їз́ дити — ї́жджу, ї́жджений; пусти́ти — пущу́; пу́щений.

§ 17. Чергування СТ із Щ у формі першої особи однини теперішнього часу й майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: запусти́ти — запущу́, запу́щений; мости́ти — мощу́, мо́ щений; прости́ ти — прощу́ , про́ щений.

§ 18. Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ; Ф із ФЛ, причому звук Л у названих звукосполученнях м’який: у першій особі однини та третій особі множини теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: люби́ ти — люблю́ , лю́ блять; ліпи́ ти — ліплю́ , ліп́ лять, лі́плений; злови́ ти — зловлю́ , зло́ влять, зло́влений; стоми́ти — стомлю́, сто́млять, сто́млений; розграфи́ти — розграфлю́ , розграфля́ ть, розгра́ флений.

Зміни приголосних перед наступним приголосним під час словотворення

§ 19. Зміни приголосних перед -СЬК-(ИЙ), -СТВ-(О)

1. Під час утворення нових слів деякі приголосні перед -ськ-(ий), -ств- (о) зазнають звукових змін, що зафіксовані й на письмі, а саме:

1) к, м’який ц, ч + -ськ-(ий), -ство-(о) → -цьк-(ий), -цтв-(о): гірни́к — гірни́цький — гірни́цтво; коза́к — коза́цький — коза́цтво; па́рубок — парубо́ цький — парубо́ цтво; молоде́ ць — молоде́ цький, молоде́ цтво; стріле́ ць —стріле́цький; ткач—тка́цький—тка́цтво;

2) г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) → -зьк-(ий), -зтв-(о): Пра́га — пра́зький; убо́гий—убо́зтво;Запоріж́жя—запоріз́ький;Зба́раж—зба́разький;боягу́з — боягу́ зький — боягу́ зтво, але ге́ рцог — ге́ рцогський;

3) х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) → -ськ-(ий), -ств-(о): воло́х — воло́ський; чех — че́ ський; залі́сся — залі́ський; това́ риш — товари́ ський — товари́ ство; але: шах — ша́ хський, Цю́ рих — цю́ рихський.

2. Решту букв на позначення приголосних перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) на письмі зберігаємо: агент — аге́нтство; бага́тий — бага́тство; брат — бра́тський — бра́тство; заво́д — заводськи́й; інтеліге́нт — інтеліге́нтський; люд — людськи́й — лю́дство; сирота́ — сирі́тський — сирі́тство; пропаганди́ ст — пропаганди́ стський; студе́ нт — студе́нтський — студе́нтство.

Примітка. Про творення прикметників за допомогою суфікса -ськ-(ий) від географічних назв і назв народів див. § 150.

§ 20. Зміни приголосних у прикметниках і прислівниках вищого ступеня порівняння

Під час творення прикметників і прислівників вищого ступеня порівняння г, ж, з змінюємо на жч, а с — на щ: дороги́й — доро́жчий (доро́ жче); ду́ жий — ду́ жчий (ду́ жче); вузьки́ й — ву́ жчий (ву́ жче); низьки́ й — ни́ жчий (ни́ жче); висо́ кий — ви́ щий (ви́ ще), але: легки́ й — ле́ гший (ле́гше).

§ 21. Зміни приголосних перед суфіксом -Н-

Приголосні звуки к, м’який і твердий ц перед суфіксом -н- змінюємо на ч:безпе́ка—безпе́чний;вік—ві́чний;рік—річни́й;міс́яць—міс́ячний; око́лиця — око́личний; пшени́ця — пшени́чний; се́рце — серде́чний; со́нце — со́ нячний; яйце́ — яєчня, а звуки г, х перед цим суфіксом — на ж, ш: доро́ га — доро́ жній, перемо́ га — перемо́ жний, пиха́ — пи́ шний. Приголосний твірної основи ч зберігаємо в похідних словах помічни́й (від по́міч); нічни́й (від ніч); я́чний,ячмін́ний(відячмі́нь).

Виняток становлять слова двору́шник, міро́шник, рушни́к, рушни́ця, серде́ шний (зі значенням ‘бідолашний’), со́ няшник, торі́шній.

§ 22. Зміни приголосних перед суфіксальним голосним під час словотворення

Під час словотворення зазнають змін такі звукосполучення та окремі приголосні перед суфіксальним голосним:

1) буквосполучення —цьк- змінюємо на —чч-, а —ськ- — на ч в іменниках перед суфіксом -ин-: воя́ цький — воя́ ччина; коза́ цький — Коза́ччина; німе́цький — Німе́ччина; туре́цький — Туре́ччина (але: га́лицький — Галичина́ ); ре́ крутський — ре́ крутчина; солда́ тський — солда́ тчина;

2) буквосполучення -ськ-, -ск змінюємо на щ в іменниках перед суфіксом -ин-: полта́вський — Полта́вщина; віск — вощи́на; пісо́к (піску́) — піщи́ на;

3) буквосполучення -ск, -шк- змінюємо на щ у прикметниках перед голосним а суфікса -ан-: віск — воща́ни́й; до́шка — дощани́й, пісо́к (піску́) — піща́ ний;

4) буквосполучення -ськ-, -зьк- змінюємо відповідно на щ, жч у прізвищах перед суфіксами -енк-, -ук: Васько́ — Ва́щенко — Ващу́к; Ісько́ — І́щенко — Іщу́ к, Они́ сько — Они́ щенко — Онищу́ к, Водола́ зький — Водола́ жченко; Кузько́ — Кужче́ нко.

Примітка. У присвійних прикметниках від власних імен із буквосполученнями — ск-, -ськ- букву с на письмі зберігаємо, а букву к змінюємо на ч: Пара́ска — Пара́счин, Они́ ська — Они́ сьчин; -шк- змінюємо на щ: Мела́ шка — Мела́ щин.

5) приголосні г, к, х змінюємо на ж, ч, ш у присвійних прикметниках перед суфіксом -ин: О́льга — О́льжин; Ната́лка — Ната́лчин, Ода́рка — Ода́рчин, дочка́ — доччи́н; Дома́ха — Дома́шин, сва́ха — сва́шин та у відіменних дієсловах перед суфіксами -и-, -а-: батіѓ — батожи́ти, друг — дружи́ ти, крик — крича́ ти, сухи́ й — суши́ ти.

§ 23. Позиції вживання прийменників і префіксів У та В

1. Щоб уникнути збігу букв на позначення приголосних звуків, що є важкими для вимови, та щоб досягти милозвучності, в українській мові вживають на письмі прийменник у та префікс у- на початку слів у таких позиціях

1) між буквами, що позначають приголосні: Десь у житі кричав перепел; Наш учитель;

2) на початку речення або слова перед буквою на позначення приголосного: У лісі пахло квітами; Угорі яскраво сяяло сонце; Унаслідок зливи пошкоджено дороги;

3) на початку речення або слова перед двома чи трьома буквами, що позначають приголосні: У присмерку літають ластівки низько; У структурі слова таких морфем немає; Утроє склали папір; Упритул підійшли до юрби;

4) незалежно від кінця попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед буквосполученнями льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не лізь у воду (Укр. прислів’я); Хлопчик уволю награвся; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Забіг у фоє; Діти побували у Львові; Він жив у Львові; Поринути у звучання пісні; Лікар глянув у звужені очі хворого; Прожили рік (роки) у своїй хаті; Постукали у двері; Юнак переміг у двоборстві; Коріння вросло у тверду землю; Чужинці живуть у твоєму будинку; Хлопці служили у гвардії; Лікар побував у Гвінеї; Схили гори одягнені у хвою; Промінчик заграв у хвилях.

Примітка. Після слова, що закінчується на голосний, у деяких дієсловах, прикметниках (дієприкметниках), прийменниках та прислівниках перед в пишемо префікс в-: Дослідниця вважає експеримент успішним; Гості ввійшли до зали; Діти ввічливі; Дитина вві сні посміхається; Вони ввісьмох вийшли на Говерлу.

5) після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед буквою, що передає приголосний: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві.

2. Щоб уникнути збігу букв, що передають голосні, та щоб досягти милозвучності, в українській мові на письмі вживають прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у таких позиціях:

1) між буквами на позначення голосних: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Вона побувала в Одесі;

2) на початку речення перед буквою, що позначає голосний: В очах дівчини бриніла сльоза; В Антарктиді працюють наукові експедиції;

3) після слова, яке завершує буква на позначення приголосного, перед словом, яке починає буква, що передає голосний: Вартовий поглянув в отвір.

4) перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний:

В НБУ (В ен бе у), В МВФ (В ем ве еф);
5) після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з

кінцевим голосним: 1990 р. в місті сталася незвичайна подія;
6) після букви на позначення голосного перед більшістю букв, що передають приголосні (крім в, ф, льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т.Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві

(К. Гордієнко); Вона повернула вбік.
Примітка. Трапляються відхилення від цих правил уживання у, в, що спричинено

вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора.

3. Деякі слова української мови — загальні та власні назви в будь-якій позиції вживаємо або тільки з у (ува́ га, увертю́ ра, уда́ рник, узбере́ жжя, ука́ з, ультима́ тум, умо́ ва, уста́ лення, устано́ ва, уто́ пія, уя́ ва; Уго́ рщина, Удовиче́нко, Ура́л), або тільки з в (взає́мини, вла́да, вла́сний, власти́вість, вплив, впливо́ вий; Владивосто́ к, Вру́ бель та ін.). У кількох словах уживання в, у залежить від їхнього значення, пор.: вда́ча і уда́ча, вклад і укла́д, впра́ва і упра́ ва, вступ і усту́ п.

Примітка. У поезії, крім узвичаєної назви Украї́на, уживали і вживають Вкраї́на: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).

слів § 24. Позиції вживання сполучників і часток І, Й та І, Й на початку

1. Щоб уникнути збігу букв, що позначають важкі для вимови приголосні звуки, та для досягнення милозвучності, на письмі вживаємо і в таких позиціях:

1) між буквами на позначення приголосних: Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник); Він іде; Тут ідеться про народні звичаї;

2) після паузи, що на письмі позначена крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словом або складом, які починає буква, що передає приголосний звук: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко); Він, імовірно, нічого не зробить;

3) на початку речення: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський); Імовірне водопілля цього року.

2. Щоб уникнути збігу букв, що передають голосні, уживаємо й у таких позиціях:

1) між буквами на позначення голосних: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький);

2) між буквами, що передають голосний і приголосний: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів); Висока ймовірність захворіти; Вона йде; Високе ймення — патріот.

Примітка. Трапляються відхилення від цих правил уживання і, й, що спричинено вимогами ритму або мовними вподобаннями автора.

3. Тільки і вживаємо:

1) якщо зіставляємо поняття: Дні і ночі; Батьки і діти; Правда і кривда; Просте і складне речення;

2) перед словом, на початку якого стоять букви й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі; Світлана і Єва навчаються в коледжі; Василь і Юрій повернулися додому; Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський).

4. Після букв й, я, ю, є, ї вживаємо єднальні сполучники і або та, пор.: Неподалік вони побачили зелений гай і широку долину і Неподалік вони побачили зелений гай та широку долину; Теорія і практика перекладів і Теорія та практика перекладів; Студенти вивчили морфологію і синтаксис і Студенти вивчили морфологію та синтаксис; Висловити свої найпотаємніші мрії і обережні прогнози і Висловити свої найпотаємніші мрії та обережні прогнози.

§ 25. Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО)

1. З уживаємо:

1) на початку речення перед буквою, що позначає голосний: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); усередині речення перед такою самою буквою незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Диктант з української мови; Контрольна робота з української мови; На додаткових заняттях учитель працює по-різному: з усіма учнями або з одним-двома;

2) на початку речення перед буквою, що позначає приголосний (крім свистячих з, с, ц та шиплячих ч, ш, шч): З лісу потягло прохолодою; З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); рідше — перед початковим буквосполученням чи буквосполученням наступного слова, якщо попереднє слово закінчує буква, що передає голосний: З другого боку простяглися поля; Вона відвідала з друзями Київ; Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко);

3) між двома буквами, перша з яких позначає голосний, а друга — приголосний: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).

Варіанти із, зі (зо) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.

2. Із уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): Перстень виготовлено із золота; Родина із семи душ; Гнат... запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили (М. Стельмах); Із шовку виготовили вітрила; А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); I місив новий заміс із тіста старого (І. Драч); Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М. Коцюбинський); Лист із Бразилії (І. Франко).

3. Зі вживаємо, якщо буквосполучення наступного слова має початкові з, с, ш, шч та ін., незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Ви зустріли ворога... зі зброєю в руках (Ю.Яновський); Балада зі знаком запитання (І. Драч); Бере книжку зі стола (Леся Українка); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Прибув зі Львова.

У позиції перед деякими буквосполученнями варіанти із та зі можуть бути взаємозамінними, пор.: Устав разом із сходом сонця і Устав разом зі сходом сонця.

Примітка. Трапляються відхилення від поданих правил уживання прийменника з та його варіантів із, зі, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора.

Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди вживаємо із числівниками два, три: Позичив зо дві сотні; Проспав зо три години та із займенником мною: Він був зі (зо) мною.

УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА (Ь)
§ 26. Коли пишемо Ь. Буквою ь позначаємо на письмі м’якість

приголосних звуків. 1. Ь пишемо:

1) після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: мідь, суть, на́морозь, вісь, ґедзь, па́лець, крохма́ль, кінь; дя́дько, молотьба́, бли́зько, во́ сьмий, Грицько́ , кільце́ , ганьба́ ;

2) після перелічених у п. а) букв та р усередині слова перед о: дьо́ готь, дзьоб, тьо́ хкати, сьо́ мий, льон, ларьо́ к, трьох, царьо́ к;

3) після л перед наступною буквою на позначення приголосного: Га́льченко, Гуцу́льщина, їда́льня, кільце́, кова́льський, па́льці, риба́льство, сільськи́ й, спі́льник.

Примітка. Не пишемо ь після л у буквосполученнях лц, лч, коли вони походять із лк: ба́лка — ба́лці, га́лка — га́лці, галченя́, монго́лка — монго́лці, Ната́лка — Ната́лці, Ната́лчин, риба́лка — риба́лці, риба́лчин, спі́лка — спі́лці, спілча́нський, але: ґу́лька — ґу́ льці, ку́ лька — ку́ льці, шпи́ лька — шпи́ льці.

2. Також пишемо Ь:

1) у словах на:

а) -зьк-(ий), -ськ-(ий), -цьк-(ий); -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -ськ-(о), -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки: близьки́й, вузьки́й, воли́нський, доне́цький; бли́зькість, лю́дськість; бли́зько, ві́йсько, бага́ цько; по-францу́ зькому (по-францу́ зьки), по-украї́нському (по- украї́нськи), по-німе́цькому (по-німе́цьки).

Примітка. У словах баски́й, боязки́й, в’язки́й, дерзки́й, жаски́й, ковзки́й, пласки́й (пло́ский), порски́й, різки́й і похідних утвореннях бо́язкість, в’я́зкість, ба́ско, рі́зко тощо ь не пишемо.

б)-еньк-(а), -еньк-(о), -оньк-(а), -оньк-(о); -еньк-(ий), -есеньк-(ий), -ісіньк-(ий), -юсіньк-(ий): ру́ ченька, ба́ тенько, голі́вонька, соколо́ нько; гарне́ нький, мале́ сенький, свіжі́сінький, тоню́ сінький (див. ще § 32);

2) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи першої відміни на -я: гри́вень, друка́рень, їда́лень, пісе́нь, ста́єнь; крамни́ць, ма́триць, робітни́ць та середнього роду другої відміни на -нн-(я), -ц-(е): бажа́ нь, знань, кі́лець, місць, серде́ ць і серць, але бур, зір, Мотр (після р);

3) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: бу́дить, бу́дять, ко́сить, ко́сять, ро́бить, ро́блять, хо́дить, хо́дять; будь, бу́дьте, бу́дьмо, лізь, ліз́ ьте, ліз́ ьмо, кинь, ки́ньте, ки́ньмо, трать, тра́тьте, тра́тьмо (див. ще: § 118, прим. 1).

Примітка. Про вживання ь в словах іншомовного походження див.§ 139. у прізвищах — § 144, у географічних назвах — § 151.

§ 27. Коли не пишемо Ь

Ь не пишемо:

1.Після р у кінці складу або слова: вір, ві́рте, ги́рка, гірки́й, кобза́р, ларка́,ліќар,монасти́р,переві́р,секрета́р,тепе́р,тюрма́,школя́р,Ха́рків, царка́ (від царьо́ к).

2.Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ-(ий): кі́нчик, промін́чик,ме́нший,то́нший,У́манщина;воли́нський,громадя́нський,

освітя́ нський, селя́ нський; але: бриньча́ ти, до́ ньчин, ня́ ньчин, ня́ ньчити та ін., бо у твірних основах між буквами на позначення приголосних є ь: бри́ нькати, до́ нька, ня́ нька.

3. Після всіх букв на позначення приголосних звуків, крім л, якщо за ними стоять інші букви, що передають м’які або напівпом’якшені приголосні: Бе́ршадь — бе́ршадський, ві́нця, дзвя́кнути, кінців́ ка, ко́ристю, ланцюжо́к, При́п’ять — при́п’ятський, ра́дість, різдвя́ний, світ, свя́то, слід, сміх, сніг, сніп, сього́дні, танцюва́ти, цвях, ща́стя, але: різьбя́р (і різьба́р),тьмя́ ний і похідні від них.

Примітка. Коли ь наявний у формі називного відмінка іменника, то його зберігаємо в усіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його немає, то й в інших відмінках його не пишемо; пор.: ку́лька — ку́льці, дівчи́но́нька — дівчи́но́ньці, письмо́ — (на) письмі́, ре́дька — ре́дьці, але: га́лка — га́лці, гіл́ ка — гі́лці, сторі́нка — сторі́нці, па́смо — (у) па́смі.

4.Після л в іменникових суфіксах -алн-(о), -илн-(о): де́ржално, пу́ жално, ціпи́ лно та ін., але в іменниках зі значенням зменшеності ь пишемо: де́ржальце, пу́жальце й под.

5. Між двома однаковими буквами, що позначають м’які приголосні:

буття́, воло́сся, галу́ззя, гілля́стий, життя́, камі́ння, ллє́ться, прила́ддя, сі́ллю.

6.Після букв д, н, т перед суфіксами -ченк-(о), -чук, -чишин: Фе́ дченко; Па́ нченко, безба́ тченко; Радчу́ к, Степанчу́ к; Федчи́ шин, Гринчи́ шин, але після л пишемо ь: Га́ льченко, Гальчу́ к; Миха́ льченко, Михальчу́ к, Михальчи́ шин.

7. Після букви ц у деяких вигуках (звуконаслідуальних словах): бац, буц, гоц, клац та в кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, пала́ ц, пая́ ц, Суе́ ц, шприц (див. ще § 139).

Спрощення в буквосполученнях § 28. -ЖДН-, -ЗДН-, -СТН-, -СТЛ-

У буквосполученнях -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- випадають д і т на письмі: ти́ждень — ти́жня — тижне́вий; виїзди́ти — виїзни́й; прої́зд — проїзни́й; вість—віс́ник;ко́ристь—кори́сний;пе́рстень—пе́рсня;честь—че́сний; я́кість — я́кісний; ле́стощі — уле́сливий; стели́ти — сла́ти; ща́стя — щасли́вий. Але в словах зап’я́стний, кістля́вий, пестли́вий, хвастли́вий, хвастну́ ти, шістна́ дцять, дев’яно́ стники букву т зберігаємо.

Примітка. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження на - ст, букву т у буквосполученні -стн- зберігаємо, хоч відповідний звук не вимовляємо: аванпо́ст — аванпо́стний, бала́ст — бала́стний, компо́ст — компо́стний, контра́ст — контра́ стний, форпо́ ст — форпо́ стний.

-ЗКН-, -СКН-

У буквосполученнях -зкн-, -скн- перед дієслівним суфіксом -ну- випадає к: бри́ зки — бри́ знути, брязк — бря́ знути, блиск — бли́ снути, писк — пи́снути, плюск — плю́снути, тріск — трі́снути, але: ви́пуск — випускни́й, виск — ви́ скнути.

-СЛН-
У буквосполученні -слн- випадає л: ма́ сло — масни́ й; мисль — уми́ сний,

навми́ сне; ремесло́ — ремісни́ к.

Подвоєння букв

§ 29. Подвоєння букв як наслідок їх збігу

1. Подвоєння букв на позначення приголосних звуків маємо, якщо збігаються однакові приголосні:

1) префікса й кореня: ввіч, вві́чливий, відда́ти, ві́дділ, завви́шки, зза́ду, беззву́ чний, обби́ ти, роззбро́ їти, роззя́ ва.

Примітка. Немає подвоєння букв у таких словах, як ото́й, оту́т, ота́к, ота́ м, отепе́ р, ото́ ді, а також оце́ й тощо.

2) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: військкома́т (військовий комісаріат), міськко́м (міський комітет), юнна́т (юний натураліст);

3) кореня або основи і суфіксів прикметників чи іменників: день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, тума́н — тума́ нний; башта́ нник, годи́ нник, письме́ нник, свяще́ нник; віко́ нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́ нний — зако́ нність — зако́ нно, тума́ нний — тума́ нність — тума́ нно;

2. Якщо збігається буква с основи дієслова минулого часу і постфікса-ся:ви́нісся,па́сся,розріс́ся,тря́сся.

3. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо також:

1) у наголошених суфіксах -анн-(ий) (-янн-(ий), -енн-(ий) прикметників, що вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості або на можливість чи неможливість дії: невблага́нний, недоторка́нний, нездола́нний, незрівня́нний,

несказа́ нний; височе́ нний, здорове́ нний, нездійсне́ нний, незліче́ нний, непримире́ нний, нескінче́ нний, силе́ нний, страше́ нний, числе́ нний;

2) у суфіксах -енн-(ий), -янн-(ий) прикметників старослов’нського походження зі значенням можливості або неможливості дії: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний, свяще́нний, спасе́нний, а також у прикметникові боже́ственний; дві букви н зберігаємо також в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола́ нність, нездола́ нно, числе́ нність, числе́ нно тощо.

Примітка. Немає подвоєння н у дієприкметниках: ви́вершений, ви́хований, зро́блений, поо́раний, ска́заний, спе́чений, у прикметниках на -ен-(ий), співвідносних із відповідними дієприкметниками (що мають інший наголос): варе́ний (пор. дієприкметник ва́рений), пече́ний (пор. дієприкметник пе́чений), а також у прикметниках віддієприкметникового походження: довгожда́ ний, жада́ ний, навіже́ ний, скаже́ ний, шале́ ний.

Треба розрізняти такі слова, як здійсне́ нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді́йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола́нний (непереможний) і нездо́ланий (якого не подолали), незліче́нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́чений (не порахований) та ін.

4. Маємо подвоєння приголосних у словах бовва́н, Га́нна, лляни́й, овва́, сса́ ти, а також у похідних від них словах боввані́ти, Га́ ннин, ви́ ссати, ссавці́ та ін.

§ 30. Подвоєння букв як наслідок подовження приголосних

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (на письмі їх позначаємо двома буквами), коли вони вжиті після голосного:

1) перед я, ю, і, є в усіх відмінкових формах іменників середнього роду другої відміни (крім форми родового множини): знаря́ддя, знаря́ддю, (на) знаря́ дді та ін.; життя́ , життю́ , (у) житті́; моту́ ззя, (у) моту́ ззі; коло́ сся, коло́ссю, (у) коло́ссі; гілля́, гіллю́, (на) гіллі́; знання́, знанню́, (у) знанні́; збіж́жя,збі́жжю,(у)збі́жжі;сторі́ччя,сторі́ччю,(у)сторі́ччі;підда́шшя, підда́шшю, (на) підда́шші; а також у похідних словах: гілля́ — гілля́стий, гілля́чка; життя́ — життє́вий (і життьови́й), життє́пис та ін., але: знань, знаря́ дь, підда́ ш, сторі́ч, угідь; якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігаємо: відкриття́ — відкритті́в, почуття́ — почуттів;

2) перед я, ю, і, е в усіх відмінкових формах деяких іменників чоловічого та жіночого роду першої відміни (за винятком родового множини на -ей): суддя́ , судді,́ суддю́ , су́ ддів і т. д.; стаття́ , статті́, статте́ ю (але в родовому множини — стате́й); рілля́, ріллі́, ріллю́, рілле́ю; Ілля́, Іллі́, Іллю́, Ілле́ю, І́лле та ін.;

3) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини третьої відміни, якщо в називному відмінку їхня основа має один м’який або

шиплячий приголосний: мо́ лодь — мо́ лоддю, мить — ми́ ттю, мазь — ма́ ззю, вісь — ві́ссю, міць — мі́ццю, сіль — сі́ллю, тінь — ті́нню, по́дорож — по́ дорожжю, ніч — ні́ччю, ро́ зкіш — ро́ зкішшю.

Примітка. Якщо основа закінчується на два приголосні, губний або р, їх подовження немає: мо́лодість — мо́лодістю, при́язнь — при́язню, по́вість — по́вістю, кров — кро́ в’ю, ма́ тір — ма́ тір’ю, не́ хворощ — не́ хворощю.

4) перед я, ю в прислівниках зра́ ння, навмання́ , спросо́ ння; попідвіко́ нню, попідти́ нню;

5) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслів ли́ти, ли́тися: ллю, ллєш, ллємо́, ллєте́, ллють; ллє́ться, ллю́ться, а також у похідних від них: ви́ ллю, віділлю́ , наллю́ , розіллю́ ; розіллє́ться, розіллю́ ться та ін.

Примітка. Немає подвоєння букв на позначення приголосних в іменниках кутя́, попадя́, свиня́ та в порядкових числівниках тре́тя, тре́тє та ін.

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

§ 31. З- (ІЗ-, ЗІ-)

1. Префікс з- перед буквами на позначення глухих приголосних к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схили́ ти. Перед усіма іншими буквами пишемо з (зрідка із): зба́ вити, звести́ , зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зціп́ ити, зчепи́ти, зши́ток; ізжо́вкнути, ізно́ в, ізсере́ дини.

Префікс з- (с-) уживаємо переважно перед коренем, що починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо́мити, зігнорува́ти, зорієнтува́тися, зумовити; здрібни́ти, зскріба́ти, скла́сти, скріпити і под.

Коли ж корінь слова починають дві букви на позначення приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібга́ ти, зігну́ ти, зігра́ ти, зідра́ ти, зізна́тися, зіпсува́ти, зіста́вити, зі́ткнення, зіщу́литися таін. Префікс зі- вживаємо також у словах із коренем, перший склад якого становить звукосполучення губний + й: зів’я́лий, зім’я́ти, зіп’я́стися (і сп’ясти́ся) тощо. У деяких словах можна паралельно вживати префікси зі- та зо-: зігріва́ ти і зогріва́ ти, зімліва́ ти і зомліва́ ти, зіпріва́ ти і зопріва́ ти, зітлі́ти і зотлі́ти.

БЕЗ-, ВІД-, МІЖ-, НАД-, ОБ-, ПЕРЕД-, ПІД-, ПОНАД-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ-

2. У префіксах без-, від- між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед наступним глухим не змінюємо:

безкори́ сливий, безкра́ їй, відкриття́ , ві́дстань, міжконтинента́ льний, міжплане́ тний, надпоту́ жний, обпали́ ти, обтруси́ ти, передплати́ ти, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезпліч́ник.

ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

3. Префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня вияву ознаки: прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, препога́но, пречудо́во, а також у словах прези́ рливий, прези́ рство та словах старослов’янського походження: преосвяще́ нний, преподо́ бний, престо́ л.

Префікс при- пишемо переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, та в похідних

від них словах: прибі́гти,
прикрути́ ти, пришви́ дшити;
прикру́ чений, пришви́ дшення;
унаслідок поєднання іменників із прийменником при та суфіксом: при́гірок, при́ ярок; прибере́ жний, прикордо́ нний; у прикметниках на означення неповноти ознаки: приста́ ркуватий.

походження, пор.:

антиалкого́ льний, антиєвропе́ йський,

прибо́ ркати, прибудува́ ти, прива́ бити, прибо́ рканий, прибудо́ ваний, прива́ бливий, в іменниках та прикметниках, утворених

Префікс прі- вживаємо тільки в словах прі́звисько, пріз́ вище, прі́рва.

АРХІ-

4. В іменниках і прикметниках уживаємо префікс архі-: архіважли́вий, архімільйоне́ р, архіскладни́ й.

Примітка. У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандри́ т і архімандри́ т, архиєре́ й і архієре́ й, архистрати́ г і архістрати́ г та ін.

АНТИ-, КВАЗІ-

5. Уживання голосного и в префіксі анти- та голосного і в префіксі квазі- не підпадає під правила вживання голосних и, і в загальних назвах

іншомовного

антиаргуме́ нт
антинауко́ вий,
квазіоберта́ ння,
квазістій́ кість,квазічасти́нка.

антиаромати́ чний, антиінфляці́йний, квазіглоба́ льний, квазіо́ птика, квазіпло́ ский, квазіпру́ жність, квазіри́ нок,

антиестети́ чний, антиурядо́ вий,

антия́ дерний;

ПРАВОПИС СУФІКСІВ Іменникові суфікси

§ 32. -ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК

1. В українських суфіксах -ик, -ник / -івник, -льник пишемо и: бра́ тик, вузлик; коля́ дник, лі́рник, мрій́ ник, наста́ вник; газівни́ к, працівни́ к; верста́льник,регулюва́льник, уболіва́льник.

Примітка. Від українського суфікса -ик потрібно відрізняти іншомовні суфікси -ик, -ік (-їк), у яких пишемо и або і (ї) відповідно до правил уживання и та і (ї) в словах — загальних назвах іншомовного походження: істо́рик, ме́дик, рома́нтик, фі́зик, але: акаде́ мік, меха́ нік, проза́ їк, хі́мік.

У суфіксі -льник після л перед н завжди пишемо ь: волочи́льник, масти́льник,поліл́ьник,постача́льник,уболіва́льник.

-ИВ-(О)

2. У суфіксі -ив-(о), що виражає збірні поняття, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки и: ва́риво, до́бриво, ку́риво, ме́ливо, мере́живо,міс́иво,моро́зиво,па́ливо,пе́чиво,пря́диво,алема́риво—зіншим значенням.

-АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ

3. В усіх словах із суфіксами -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель пишемо ь: кова́ль, скрипа́ль; ве́летень, у́чень; боре́ць, італіє́ць, мовозна́вець, перемо́ жець; зда́ тність, свіж́ ість; вихова́ тель, люби́ тель.

-К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС-

4. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́ вторка, диза́ йнерка, дире́ кторка, реда́ кторка, співа́ чка, студе́ нтка, фігури́ стка та ін.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́ дниця та -ень: учени́ ця.

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ ня, на приголосний: майстри́ ня, філологи́ ня; бойки́ ня, лемки́ ня.

Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

-НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я)

5. Суфікси -нн-(я) / -інн-(я), -анн-(я) (-янн-(я) пишемо з двома буквами н. Варіант суфікса -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, носи́ти — носі́ння,

ходи́ти—ході́ння,шаруді́ти—шарудін́ня;варіантсуфікса-анн-(я)(-янн- (я) — віддієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння, сприя́ти — сприя́ння; варіант -енн-(я) — віддієслівні іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́ лення.

-ИНН-(Я)

6. Суфікс -инн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобови́ ння, гарбузи́ ння, картопли́ ння, павути́ ння.

-ЕН-(Я) (-ЄН-(Я)

7. Суфікс -ен-(я) (-єн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають малі істоти: вовченя́ , гусеня́ , совеня́ , чаєня́ .

-ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК-(А) (-ЄЧК-(А), -ЕЧК-(О) (-ЄЧК-(О), -ИЧОК- ИЧК-(А)

8. У суфіксах зі зменшено-пестливим значенням -ечок (-єчок), -ечк-(а) (-єчк-(а), -ечк-(о) (-єчк-(о) пишемо е (є): верше́ чок, міше́ чок, крає́чок; ді́жечка, копі́єчка, Марі́єчка, рі́чечка; віко́нечко, слове́чко, яє́чко. Ці суфікси потрібно відрізняти від суфіксів -ичок, -ичк-(а) у словах на зразок: но́ жичок, трави́ чка.

-ЕНК-(О) (-ЄНК-(О) і -ЕНЬК-(О, А)

9. Правопис цих суфіксів залежить від значень іменників, які вони утворюють: суфікс -енк-(о) (-єнк-(о) вживаємо здебільшого в іменниках, що означаютьпрізвища:Ада́менко,Кра́вченко,Мусіє́нко,Олексіє́нко,зрідка—у загальних назвах: безба́ тченко, безха́ тченко, ковале́ нко; суфікс -еньк-(о, а) (- єньк-(о) — для утворення пестливих назв: ба́тенько, кониче́нько, се́рде́нько; ні́женька, топо́ ленька; за́ єнько.

-ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е)

10. За допомогою суфіксів -иськ-(о) (-їськ-(о), -ищ-(е) (-їщ-(е) утворені слова переважно з емоційно-негативним забарвленням від іменників усіх родів, причому після букви на позначення приголосного пишемо и, а на позначенняголосного—ї:гноїс́ько,дівчи́сько,хлопчи́сько;во́гнище, побо́ їще.

-ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А)

11. Суфікс -ович (-ьович) уживаємо тільки для утворення чоловічих імен по батькові: Ві́кторович, Васи́льович, Іва́нович, І́горьович, Мики́тович, Олексій́ ович, Ю́ рійович.

Суфікс -івн-(а) (-ївн-(а) вживаємо для утворення жіночих імен по батькові від особових імен відповідно на приголосний і на -й: Бори́сівна, Васи́ лівна, І́горівна; Вале́ ріївна, Горді́ївна, Сергії́ вна, Ю́ ріївна.

Від таких імен, як Григо́рій, Ілля́, Кузьма́, Лука́, Мико́ла, Са́ва, Хома́, Я́ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо́рович, Григо́рівна; Іллі́ч, Іллі́вна; Ку́зьмович (і Кузьми́ч), Ку́зьмівна; Луки́ч, Лу́ківна; Микола́йович (і Мико́ лович), Микола́ ївна (і Мико́ лівна); Са́ вович (і Са́ вич), Са́ вівна; Хо́ мович (і Хоми́ ч), Хо́ мівна; Я́ кович, Я́ ківна.

Примітка. В основі особового імені чергуємо і з о в імені по батькові: Анті́н — Анто́ нович, Анто́ нівна; Фе́ дір — Фе́ дорович, Фе́ дорівна.

-ІВК-(А), -ОВК-(А)

12. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови,уживаємосуфікс-івк-(а)(-ївк-(а):голі́вка,долі́вка,ножі́вка,полів́ка, спирті́вка, часті́вка, шалі́вка, шихті́вка. У деяких іменниках маємо суфікс - овк-(а): голо́ вка (капусти), духовка.

-ОК

13. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживаємо суфікс -ок , голосний о якого в непрямих відмінках випадає: вершо́ к, гайо́ к, кийо́ к, кіло́ к, лужо́к, стручо́к; після букв на позначення м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: деньо́ к, пеньо́ к.

-ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ

14. И пишемо в іншомовних суфіксах -ир, -ист, -изм, ужитих після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригади́р, каси́р, команди́р; бандури́ст, пейзажи́ст, хори́ ст; класици́ зм, романти́ зм, педанти́ зм, терори́ зм; після решти приголоснихпишемо-ір,-іст,-ізм:банкір́,пломбі́р;ідеаліс́т,піані́ст, романіс́ т; модерніз́ м, реаліз́ м, зокрема й в утвореннях від українських коренів:боротьбіс́т,побутовіз́м,речовіз́мтаін.

Після букв на позначення голосних у цих суфіксах пишемо ї: конвоїр́ , ліцеїс́ т, героїзм.

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

§ 33. -Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ)

1. За допомогою суфікса -н-(ий) від іменникових і дієслівних основ утворено основний склад якісних і відносних прикметників: влу́ чний, дру́ жний (спів), за́ хідний, згу́ бний, мільйо́ нний, напускни́ й, прина́ дний, приро́ дний, холо́ дний, наро́ дний.

Суфікс -н- — один з основних прикметникових суфіксів, приєднуваний до основ іншомовних іменників на -ія: гармоні́йний, емоцій́ ний, категорій́ ний, коаліцій́ ний, традицій́ ний, пропорцій́ ний та ін.

Суфікс -н-(ій) ужитий порівняно в небагатьох прикметниках, переважно відносних: бра́тній, всесві́тній, горо́дній, да́вній, жи́тній, за́дній, кра́йній, літ́ ній, майбу́тній, ма́терній; незабу́тній, осві́тній, піз́ ній, ра́нній, самобу́ тній, субо́ тній, ха́ тній та ін. Цей суфікс типовий для всіх прикметників відприслівникового та відіменникового походження, що мають перед ним ж, ш: бли́жній, вчора́шній, да́внішній, дома́шній, доро́жній, дру́жній (потиск руки), зо́внішній, коли́шній, му́жній, поздо́вжній, поро́жній, прийде́ шній, ра́ нішній, сіне́ шній, спра́ вжній, сього́ днішній, туте́ шній, худо́ жній, але — поту́ жний.

-ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) (-ЇЧН-(ИЙ)

2. Після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р у прикметниках, утворених від основ іншомовного походження, пишемо похідний суфікс -ичн-(ий): істори́чний, класи́ чний, математи́ чний, ортопеди́ чний; після решти приголосних — -ічн-(ий):академі́чний,анархіч́ний,археологі́чний,епі́чний,ідиліч́ний,органі́чний; після голосних —-їчн-(ий):архаїч́ний,мозаїч́ний,прозаї́чний.

-ИН, -ЇН

3. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після букв на позначення приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: ба́ба — ба́бин, мама — ма́мин, Га́нна — Га́ннин, Ка́тря — Ка́трин, Мару́ся — Мару́ син, свекру́ ха — свекру́ шин, ті́тка — ті́тчин; після голосних — -їн: Зо́ я — Зо́ їн, Марі́я — Марії́ н, Соломія́ — Соломії́ н, Софі́я — Софі́їн.

-ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ)

4. У прикметниках зі значенням присвійності, утворених від назв тварин, після букв на позначення приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин-(ий): бджоли́ ний, голуби́ ний, гороби́ ний, качи́ ний, орли́ ний; після букв, що передають голосний, та апострофа — -їн-(ий): змії́ний, солов’ї́ний.

-ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ)

5. Ці прикметникові суфікси вказують на інтенсивний вияв ознаки. Суфікс -ист-(ий) пишемо після букв, що позначать приголосні: барви́стий, голоси́стий,іскри́стий,пери́стий(подібнийдопера;алеперіс́тий—рябий), промени́стий, -їст-(ий) — після букв на позначення голосних: вибо́їстий, гної́стий, олії́ стий, трої́стий.

-ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ)

6. Суфікс -ев-(ий) уживаємо в прикметниках, що мають перед цим суфіксом букву на позначення м’якого або шиплячого приголосного і в яких наголос падає переважно на основу слова: березне́вий, груше́вий, овоче́вий,

си́ тцевий. Якщо перед суфіксом стоять букви на позначення м’яких н, т та й, топишемо-єв-(ий):алюмі́нієвий,значеннє́вий,мисленнєв́ий,життє́вий, поняттєв́ий,суттєв́ий,діє́вий,ка́лієвий.

Суфікс -ов-(ий) незалежно від наголосу вживаємо у прикметниках, що мають перед цим суфіксом букву, яка передає твердий приголосний: вітрови́й, казко́вий, ква́рцовий, палацо́вий, святко́вий, службо́вий. Крім того, суфікс -ов-(ий) пишемо у прикметниках, що мають перед ним букви на позначення шиплячих (ж, ч, ш, шч), м’яких приголосних або й, причому наголос у них падає на закінчення: біржови́й, речови́й, грошови́й, дощови́й; нульови́ й, стильови́ й; бойови́ й, гайови́ й, крайови́ й.За цими правилами пишемо суфікси -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого та середнього роду: суфікс -ов- уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників другої відміни чоловічого роду твердої групи: ба́ тько — ба́ тькова, ба́тькове;ма́йстер—ма́йстрова,ма́йстрове;Петро́ —Петро́ва,Петро́ве; сусід́ —сусі́дова,сусід́ове;Шевче́нко—Шевче́нкова,Шевче́нкове;суфікс- ев- (після голосного -єв-) уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників другої відміни чоловічого роду м’якої та мішаної груп: Андрій́ — Андрі́єва, Андрі́єве; Іѓ ор — І́горева, І́гореве; кобза́ р — кобзаре́ ва, кобзаре́ ве; пісня́ р — пісняре́ ва, пісняре́ ве; скрипа́ ль — скрипале́ ва, скрипале́ ве; сто́ рож — сто́ рожева, сто́ рожеве; това́ риш — това́ ришева, това́ ришеве.

Голосні о, е суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) чергуємо в закритому складі з і: Василе́ ва — Василі́в, ма́ йстрова — ма́ йстрів, Олексі́єва — Олексі́їв.

-УВАТ-(ИЙ) (-ЮВАТ-(ИЙ), -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ)

7. Суфікс -уват-(ий), а після букв на позначення м’яких приголосних звуків — -юват-(ий), уживаємо в прикметниках на позначення неповного ступеня вияву ознаки: білува́тий, горбува́тий, круглува́тий, синюва́тий, темнува́ тий, а також властивості, подібності, схильності до чогось: дуплува́ тий, злодійкува́ тий, остюкува́ тий, піскува́ тий.

Суфікс -оват-(ий) з наголошеним о маємо в небагатьох прикметниках: плиско́ ватий, стовбо́ ватий.

Суфікс -овит-(ий) уживаємо у прикметниках на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордови́ тий, грошови́ тий, таланови́ тий.

Дієслівні суфікси

§ 34. -УВА- (-ЮВА-), -ОВА-

1. У багатьох дієсловах української мови пишемо суфікс -ува- (-юва-): будува́ти, гостюва́ти, керува́ти, міркува́ти; лікарюва́ти, учителюва́ти. У віддієслівних іменниках та дієприкметниках -ува- (-юва-) пишемо тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: викру́чувати — викру́чування, викру́чуваний; очіќувати — очіќування, очіќуваний; підси́нювати — підси́нювання, підси́нюваний; якщо на перший голосний суфікса падає наголос, то в дієприкметникові і зрідка в іменникові пишемо -

ова-: друкува́ ти — друкува́ ння, але друко́ ваний; малюва́ ти — малюва́ ння, але мальо́ ваний; підпорядкува́ ти — підпорядкува́ ння, але підпорядко́ ваний; риштува́ ти — риштува́ ння, але ришто́ вання (предметне значення), ришто́ ваний; упакува́ ти — упакува́ ння, але упако́ вання (предметне значення), упако́ ваний.

-ОВУВА- (-ЬОВУВА-)

2. Суфікс -овува-(-ьовува-) уживаємо в дієсловах і похідних від них іменниках та дієприкметниках, його перший голосний завжди наголошений: завойо́ вувати — завойо́ вування, завойо́ вуваний; перемальо́ вувати — перемальо́ вування, перемальо́ вуваний; скупо́ вувати — скупо́ вування, скупо́ вуваний.

-ІР-, -ИР-

3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс - ір-, в українській мові звичайно втрачають цей суфікс у всіх формах: дотува́ти — дотований, загітува́ти — загіто́ваний, закомпостува́ти — закомпосто́ ваний, зареєструва́ ти — зареєстро́ ваний, лобіюва́ ти — лобійо́ ваний, поінформува́ ти — поінформо́ ваний, сконструюва́ ти — сконструйо́ ваний. Лише в деяких дієсловах для усунення небажаної омонімії зберігаємо суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-): букси́ рувати (бо є буксува́ ти), пари́ рувати (бо є парува́ ти), полірува́ ти (бо є полюва́ти), репети́рувати (бо є репетува́ти). Суфікси -ір-, -ир-пишемо також у поодиноких дієсловах: драгір́ увати, коти́рувати, лаві́рувати,марширува́ти,пікі́рувати,трети́рувати,солір́ увати.

ПРАВОПИС СЛІВ РАЗОМ, ІЗ ДЕФІСОМ, ОКРЕМО

Загальні правила правопису складних слів

Складні слова можна утворювати з двох і більше основ (слів) за допомогою сполучних голосних звуків і без них.

§ 35. Складні слова зі сполучними голосними звуками О, Е (графічно Е та Є)

1. Коли перша частина складного слова — основа прикметника твердої групи, тосполучним звуком єо: важкоатле́т, гірничопромисло́вий,

чорнóзем, яснозо́ рий; якщо ж перша прикметника м’якої групи,
ь: верхньолýжицький, давньору́ський,

частина такого то перед задньоязикóвий,

слова — основа о пишемо нижньогі́рський,

передньобокови́ й, ранньостúглий, середньовіч́ чя, середньодобовúй, синьоо́ кий.

2. Коли перша частина складного слова — основа іменника, числівника або займенника, то сполучним звуком буває:

1) о після твердого приголосного, зокрема й шиплячого: водозабір́ , Водохрéстя, грушоподі́бний, дощомір́ , душогýб, кашова́р, країнознáвство, однодéнний, рибокомбінáт, самовиховáння, самовчи́ тель, сировáр, торфоріз́ , цементовóз;

2) о в числівниковій основі дво- перед наступним приголосним, голосним та й у прикметниках та іменниках: двоáктний, двоелектрóдний, двоєдúний, двоóкис, двоóкисень, двоокси́ д, двоопу́ клий, двоосьови́ й, двотижнéвий, двоя́ русний;

3) е після м’якого приголосного (неподовженого), яким закінчується основа іменника м’якої групи: бурело́м, землемíр, землетру́с, киснетерапíя, краплеподíбний, працездатний, скéлелаз, а в деяких словах — і після шиплячого: дружелю́ бний, ножетримáч, овочесхо́ вище, Січесла́ в, але традиційно: коно́ в’язь, коногі́н, костогрúз, костопрáв, повітродýв, повітрозабíрник, свиномáтка, свинопа́ с;

4) е після й, яким закінчується основа іменника м’якої групи, та після м’якого подовженого приголосного першої частини графічно передаємо буквою є: боєзда́ тність, краєзнáвство, націєтвóрення, життєзда́ тний, життє́пис,сміттєзбира́льний,хім́ ієтерапія.

Роль сполучного звука у складних словах виконує також останній голосний першого невідмінюваного іменника чи першої незмінної основи іншомовного походження, переважно о, а (автовокзáл, відеозáпис, дискоклýб, Євросою́ з, Європарлáмент, кінофíльм, наночасти́ нки, радіокоміте́ т, стереоапарату́ра;медіалінгві́стика,медіастиліс́тика),атакожголосний, якимзакінчуєтьсяпершеслово,зокремаи(всюдихíд,двадцятиріч́ний, триáтомний, трикілометрóвий, тринíжок, триóкисень, чотирибáльний, чотирикýтник, чотириосьовúй, семидéнний,), е (морепродýкти, сонцестоя́ ння), а (кількаразóвий, кількаповерхо́ вий, півтораметрóвий, сім’ядóля,сім’япрóвід,сорокаріч́ний),о(дев’яносторі́чний,стометро́вий, сторіч́чя),у(двою́рідний,трою́рідний).

Складні слова без сполучного голосного звука

3. Складні слова утворюємо без сполучного голосного звука, якщо:

1) перша основа закінчується на приголосний звук (Болгра́ д, Вúшгород, Мúргород,Нóвгород, крайнéбо, пі́вдень, хлорбензо́л, хлорвінíл) та -ох, що є закінченням родового відмінка числівників два — чотири в порядкових числівниках і співвідносних із ними іменниках (двохсóтий, трьохтúсячний, чотирьохмільйóнний, чотирьохмілья́ рдний; двохсотрíччя, трьохсотрі́ччя, чотирьохсотріч́чя);

2) першу основу скорочено до приголосного: артпóлк, будмайдáнчик, драмтеáтр, завкáфедри, літстýдія, медза́ клад, міськрáда, педуніверситéт.

Складні слова пишемо разом і з дефісом 4. Разом пишемо:

1) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, адмінрефóрма, академвідпýстка, багатвéчір, бухóблік, виконро́ б, власкóр, держмúто, держустанóва, елітжитло́ , інвалю́ та, інофір́ ма, інвестпроéкт, інтербригáда, інформповідóмлення, інформцéнтр, Кабмíн, Київзеленбýд, комба́ т, лісгóсп, медперсонáл, мультфíльм, Нацба́нк, нардéп, ощадкни́жка, епідемситуáція, профспі́лка, Святвéчір, соцзабезпéчення, соцстра́ х, спецзавдáння, спецвúпуск, спортмайдáнчик, фармпрепара́ т; комба́ тівський, профспілко́ вий, соцстра́ хівський;

2) слова з першими регулярно вживаними іншомовними компонентами на голосний та приголосний: абро-, авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк- ), фоно- таін.: аброморфéма, авіарéйс, автовідповідáч, агробíзнес, аеромéтод, акватéхніка, алкотéст, артрúнок, астрокорéкція, аудіоальбóм, біоцúкл, бодибíлдинг, бодіáрт, вебсторíнка, геліоцéнтр, геополíтика, гідропáрк, дендропáрк, екопродýкти, економклáс, етногýрт, єврозо́ на, євроремóнт, зоосáд, кібермашúна, метамóва, метеостáнція, моновистáва, мотокрóс, наркобíзнес, неомодерні́ст, онколікáрня, панамерикáнський, параолімпíєць, попмýзика, попгýрт, пресконферéнція, псевдонаýка, псевдогромадя́ нський, соціосфéра, телехрóніка, фітотерапíя, фолкгýрт, фолькмýзика, фонозáпис; так само слова з питомими компонентами іно- (іншо-, інако-), лже-: іновір́ ець, іншовір́ ець, інакодýмець, іншодýмець; лжепрорóк, лжесвíдок.

Примітка. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Єврóпа, псéвдо-Фáуст.

3) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний(вищий від звичайного, дужевисокийабослабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладнúй, архішахрáй, архидия́кон, бліцновúни, бліцопи́тування, гіперзвýк, гіпермáркет, екстраклáс, макромолéкула, макроеконóміка, максіóдяг, мідіóдяг, мікроорганíзми, мікрохвúлі, мікрочастúнка, мініблóк, мінідúск, мінікомп’ю́ тер, мультимільйонéр, нанокомп’ю́ тер, наночастúнки,

полісахарúди, полімотивáція, преміумкла́ с, супермáркет, супермодéль, супермóдний, топмéнеджер, топмодéль, ультразвýк, ультрамодний, флешінтерв’ю.

Примітка 1. У компонентах максі-, міді- кінцевий і в позиції перед приголосним наступного слова не переходить в и: максімо́да, максісу́кня, мідімо́да, мідіспідни́ця.

Примітка 2. Компонент топ- із числівниками не поєднуваний.

4) слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́ нка, ексмінíстр, експрезидéнт, контрадмірáл, контрудáр, лейбгвардíєць, лейбме́ дик, оберма́ йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́ н, унтерофіце́ р.

Примітка 1. Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: «Анти-Дюринг», екс-Югослáвія.

Примітка 2. У компонента анти- кінцевий и в позиції перед голосним наступного слова не переходить в і: антиелектро́ н, антиімперіалісти́ чний, антиінфекці́йний, антиінфляці́йний, антиістори́ чний, антиоки́ слювач, антиурядо́ вий (див.: § 31).

5) складні слова, першою частиною яких єкількісний числівник, записаний словом:двадцятип’ятиповерхóвий, двобіч́ний, двоóкий, півтораметрóвий, п’ятсотдвадцятип’ятирíччя, сімдесятирі́ччя, сімсотсорокарíччя, сорокарíчний, сторі́ччя, тривідсо́тковий, трикýтник, трия́русний,чотириáктний,чотириміс́ячний.

5. З дефісом пишемо:

1) слова, утворені повторенням того самого дієслова, що виражають інтенсивну дію: писа́ в-писа́ в, роби́ в-роби́ в, ходи́ в-ходи́ в; прикметника чи прислівника, що передають високий ступінь вияву ознаки: бі́лий-бі́лий, бага́ то-бага́ то, далéко-далéко, леге́ нький-леге́ нький, ле́ две-ле́ две, си́ ньо-

си́ ньо, ти́ хо-ти́ хо;
2) складні слова, утворені внаслідок поєднання слів синонімів: ги́ дко-

бри́ дко, зро́ ду-ві́ку, ти́ шком-ни́ шком, ча́ сто-гу́ сто; слів-антонімів: більш- менш, ви́ димо-неви́ димо, купíвля-прóдаж; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́ тько-ма́ ти (батьки), хліб-сіл́ ь (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами чи суфіксами:вели́кий-превели́кий, зда́вніх-даве́н, зді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, повіќ -ві́ки,ра́дий-раді́сінький,си́ла-силе́нна,ти́хий-тихе́сенький.

Примітка. Два однакових іменники або числівники, один з яких має форму називного відмінка, а другий — орудного, пишемо окремо: кінéць кінцéм, честь чéстю, чин чúном, однúм однá.

3) складні слова, що означають приблизність: день-дру́ гий, годи́ на-дві, не сього́ дні-за́ втра, три-чоти́ ри.

Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У такому разі між ними ставимо тире: 3 — 4 дні, у́ чні 8 — 10 клáсів.

4) складні вигуки та звуконаслідування, утворені переважно повторенням того самого звукосполучення: гей-гéй, ґе-ґе-ґé, дзень-дзелéнь, їй- бóгу, їй-прáво, кру-крý, ку-кý, курлú-курлú, ого-го-гó, ой-ой-óй, ох-хо-хó, тук- тýк, тьох-тьóх;

5) скорочення зналежними доних цифрами: Ан-124, Ан-225, Б-17, БУ-1, ДС-3, ЖЕК-9, Зеленбу́ д-4, Су-53, Ту-154, Як-42;

6) числівниково-літерні найменування класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо: 7-А клас, 10-В клас, будúнок No 28-Г, кóрпус 3-А; Кúїв-1;

7) ініціальну абревіатуру, написану великими або малими літерами, з будь-яким словом: ВІЛ-інфéкція, ДНК-анáліз, ДНК-експерти́за, ВІП-зáла, е-декларувáння, е-декларáція;

8) дві ініціальні абревіатури, написані великими літерами: ВІЛ-СНІД;

9)слова-терміни,доскладуякихуходитьлітераалфавіту:П-подіб́ний, Т-поді́бний;

10) за традицією карт-блáнш, стáтус-кво та ін.

§ 36. Складні іменники
1. Разом пишемо:
1) складні іменники, у яких поєднані за допомогою сполучного

голосного звука дві основи, друга з яких — віддієслівного походження:

водопíй, водолáз, газогíн, глибиномíр, глинокóп, дроворýб, лісоспла́ в, ляльковóд, металорíз, м’ясоїд́ , самохі́д, сінокíс, солевáр, стрічкорíз, теплово́ з, трубоклáд, хлібодáр, хліборíз;

2) складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного голосного звука: білокрі́вці, високогíр’я, густолíсся, дрібнóліс, жовтóцвіт, синьоцві́т, червононíжка, червонопíрка, чорнóзем, чорно́ ліс, чорнóслив;

3) складні іменники, утворені за допомогою сполучного голосного звука з двох іменникових основ: верболіз́ , газобало́ н, глинопісóк, лісосте́ п, людинодéнь, льонолавсáн, металоплáст, носоріѓ , сталебетóн, тóннокіломе́тр, торфогній́ , шлакоблóк), а також іменники, першою частиною яких єнезмінна основа іншомовного походження на о, а: автомагістрáль, агрокультýра, велопробі́г, відеофі́льм, дискомýзика, кінозáл, радіокомітéт, стереоекрáн, фотоспрáва, єврорúнок, нанодіагно́ стика; медіалінгвіс́тика;

4) складні іменники, утворені з дієслова у формі другої особи однини наказового способу та іменника: горúцвіт, зірви́ голова, перекоти́ по́ ле, пройдúсвіт; Колúвушко, Непúйпиво, Непúйвода, Перебúйніс, Тягнúбік, Убúйвовк (прізвища);

5) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівників дев’яносто, сто— називного), іменникової основи та суфікса: дванадцятито́ нка, двохсотрі́ччя, дев’яностоп’ятирíччя, дев’яносторíччя, стоп’ятдесятиріч́чя, сторíччя, трьохсотп’ятдесятирíччя, шестидéнка.

Примітка. Якщо такий числівник у складних іменниках означає дво-, тризначне число і записаний цифрами, то його приєднуємо до другої частини за допомогою дефіса: 750-рі́ччя, 900-рíччя.

6) складні іменники з першою частиною напів-, полу-: напівавтомáт, напівімлá, напівкýщ, напівлюдúна, напівмáвпа, напівпітьмá, напівпрáвда, напівфабрикат; полýдрабок. полýкіпок, полýмисок.

Примітка. Невідмінюваний числівник пів зі значенням ‘половина’ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів відрá, пів годúни, пів лі́тра, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми; пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півлі́тра (розм. ‘пляшка з горілкою або іншою випивкою ємністю 0,5 літра’), півмі́сяць, півóберт, півовáл, півóстрів.

7) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурто́ к, радіоспектрогеліогрáфія, світловодолікува́ ння, термогідродина́ міка.

2.З дефісом пишемо:

1) складні іменники, утворені здвох самостійних іменників без сполучного голосного звука.

У них відмінюємо або обидва іменники, або тільки другий. Обидва іменники відмінюємо, якщо вони означають:

а) спеціальність, професію, наукові звання: гінекóлог-ендокринóлог, лі́кар-еко́ лог, магніто́ лог-астроно́ м, худóжниця-карикатурúстка, член- кореспонде́ нт;

б) протилежні за змістом поняття: купі́вля-про́ даж, ро́ зтяг-стиск;

в) казкових персонажів: Зáйчик-Побігáйчик, Лисúчка-Сестрúчка, Цап- Відбувáйло;

г) рослини: брат-і-сестрá.

2) другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший:

а) визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим: бíзнес-план, бі́знес-проє́кт, блок-систéма, буй-ту́ р, ди́ зель- мото́ р, до́ пінг-контрóль, дур-зíлля, жар-пти́ ця, інтерне́ т-видáння, інтерне́ т-пóслуга, ко́ зир-ді́вка, компа́ кт-диск, кре́ кінг-проце́ с, піа́ р-áкція, піа́р-кампáнія,розрúв-трава́,фан-клýб,фі́тнес-клуб,чар-зіл́ля;

б) є назвою літери грецького алфавіту, що лексикалізувалася: áльфа- прóмені, áльфа-рóзпад, áльфа-частúнка, бéта-прóмені, бéта-рóзпад, бéта- частúнка, дéльта-промíння, дéльта-фýнкція, дéльта-частúнка;

в) разом із другим становить єдине найменування військового звання, державної посади (генерáл-капітáн, генера́ л-лейтена́ нт, генерáл-майóр, прем’єр́ -мінíстр), одиниці вимірювання чого-небудь (кілова́т-годи́на, мегавáт-годúна), узвичаєних музичних понять (до-діє́з, мі-бемóль, сі-бемóль, соль-діє́з та ін.), проміжних сторін світу (норд-ве́ст, норд-о́ст), деяких рослин (сон-травá, мáти-й-мáчуха);

г) є невідмінюваним іменником іншомовного походження: сýші-бар, караóке-бар;

3) складні іменники, утворені з двох самостійних слів за допомогою сполучного голосного о: монгóло-татáри, ýгро-фíни, А́ встро-Угóрщина;

4) першу частину складного слова (написану разом або з дефісом), за якою вжите слово з такою самою, як у першої, другою частиною: áудіо- та відеопродýкція, кýлько- й роликопідши́ пники, нáціє- й державотвíрні процéси,

рáдіо- й телеапарату́ ра, тéпло- й гідроелектроста́ нції.

§ 37. Прикладка

Між прикладкою та означуваним іменником ставимо дефіс або ж пишемо їх окремо, що залежить від їхнього значення та місця одне щодо одного.

Примітка. Про вживання розділових знаків із поширеними прикладками читай у § 121.

1. Дефіс ставимо:

1) якщо означальний (прикладковий) іменник ужито після означуваного іменника: вовк-жадню́ га, ді́вчина-розу́мниця, земля́-мáти, козáк-характéрник, краї́на-інвéстор, краї́на-кредитóр, мóва-джерелó, мóва- посерéдниця, óчі-намистúнки, хло́пець-патріóт, хлóпчик-мізúнчик, Украї́на- нéнька.

2) якщо означальним іменником є родова назва, ужита після іменника — видової назви: Дніпрó-рікá, звіробíй-травá, Йордáн-рíчка, Сапýн- горá;

3) якщо означуваний і означальний іменники можуть мінятися місцями, але означальну роль виконує другий іменник: ді́вчина-грузи́нкаі грузи́нка-

ді́вчина, учи́ тель-фіз́ ик і фі́зик-учи́ тель, худо́ жник-пейзажи́ ст і пейзажи́ ст- худо́ жник;

4) якщо означальний іменник уходить до складу терміна, де він утратив своє значення, унаслідок чого постав складний іменник без сполучного звука: гриб-парази́ т, жук-корої́д, зáєць-біля́ к, зáєць-русáк, льон-довгуне́ ць, льон-кучеря́ вець, льон-сирéць.

2. Дефіс не ставимо:

1) якщо означальний іменник ужито перед означуваним: не́нька Україн́ а:

2) якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника—родовоїназви:горáСапýн,держа́ваУкраїн́а,мі́стоКи́їв,ріка́ Дніпрó, селó Мóринці, трава́ звіробій́ .

§ 38. Складні числівники
1. Р а з о м пишемо:
1) складні кількісні числівники:одинáдцять, півторá, п’ятдеся́т,

три́ ста (трьохсо́ т, трьомстáм, трьомастáми, (на) трьохстáх);
2) складні порядкові числівники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний: дев’ятисо́ тий, трьохсо́ тий; двохтúсячний, десятитúсячний, п’ятсоттридцятити́ сячний; чотирьохмільйо́нний, п’ятдесятимільйóнний, шістдесятип’ятимільйо́нний;

семимілья́ рдний, трьохмілья́ рдний.

Примітка 1. Складені кількісні та порядкові числівники пишемо окремо: ти́ сяча п’ятсо́т, три́дцять ві́сім; мільйóн трьохти́сячний, мілья́рд чотирьохмільйóнний, ти́сяча дев’ятсо́ т вісімдеся́ т восьмий.

Примітка 2. Кількісні та порядкові числівники, до складу яких уходить форма з половиноюйпод., також пишемо окремо:дві з половúною тúсячі, три зполови́ною ти́ сячний загі́н.

2. З дефісом пишемо порядкові числівники, перша частина яких передана цифрами: 3-ти́ сячний, 35-мільйо́ нний, 4-мілья́ рдний.

§ 39. Складні займенники
1. Разом пишемо складні неозначені займенники, утворені від

займенників інших семантичних груп за допомогою словотворчих часток аби-, ані-, де-,-сь: абúхто (абúкого, абúкому іт.д.), абúякий (абúякого, абúякому іт.д.), абúчий (абúчийого, абúчийому іт.д.), аніхтó (анікóго, анікóму іт.д.), аніщó (анічóго, анічóму іт.д.), анія́кий (анія́кого, анія́кому і т. д.), анічúй (анічийóго, анічийóму і т. д.), дéхто (дéкого, дéкому і т. д.),дéщо (дéчого, дéчому і т. д.), дéякі (дéяких, дéяким і. т. д.), хтось (когóсь, комýсь і т. д.), щось (чогóсь, чомýсь і т. д.) якúйсь (якóгось, якóмусь і т. д.), котрúйсь (котрóгось, котрóмусь і т. д.).

2. З дефісом пишемо складні неозначені займенники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-: будь-хто́ , (будь-когó і т. д.), будь-що́ (будь-чого́ і т. д.), будь-чи́ й, будь-яки́й; котри́й-будь, хто-бу́дь, чий-бу́дь, що-бу́дь, яки́й-будь; котрúй- не́будь, хто-не́будь, чий-не́будь, що-не́будь, яки́й-не́будь; кáзна-хто, кáзна- чий, ка́зна-що, кáзна-якúй; хто́зна-яки́й; бóзна-що.Але:будь уко́го, будь начо́му, ка́зна зким, хтóзна при ко́му, бóзна в ко́го, боміж часткою і займенником ужито прийменник.

§ 40. Складні прикметники

1. Р а з о м пишемо складні прикметники зі сполучними голосними о, е (е після м’якого приголосного та графічно є після й); з першою іменниковою основою на приголосний; з першою числівниковою основою на и, о, а, що виконують роль сполучного голосного, та на приголосний. Вони охоплюють:

1) складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуть

разом: агрокультýрний (агрокультýра), електросилови́ й лісостеповúй (лісостéп), монокультýрний м’ясозаготівéльний (м’ясозаготíвля), радіофізи́ чний самохі́дний (самохід́ ), сірковóдневий (сірковóдень), (теплоо́ бмін), хлібозаготіве́ льний (хлібозаготі́вля), (цементобетóн), чорнозéмний (чорнóзем);

2) складні прикметники, утворені
та узгодженого з ним прикметника: високоврожáйний
внутрішньоóчний (внýтрішнє óко), довгохвильовúй (дóвгі загальнодостýпний (загáльний дóступ), загальноосвíтній (загáльнаосві́та), західноукраїн́ський (Зáхідна Україн́а), зовнішньополітúчний (зóвнішня полíтика), короткостебловúй (корóтке стеблó), легкоатлетúчний (легка́ атле́тика), мовностильовúй (мóвнийстиль), молочнопромислóвий (молóчна промислóвість), м’якопіднебíнний (м’якé піднебíння), народногосподáрський (нарóдне господáрство), народнопоетúчний (нарóдна поéзія), низькопродуктúвний (низькá продукти́вність), первіснообщúнний (первíсна общи́на), правоберéжний (прáвий бéрег), сільськогосподáрський (сільське́ господáрство), східнослов’я́нський (схід́ ні слов’я́ни);

3) складні прикметники, утворені з дієслова і залежного від нього безсуфіксного іменника: волелю́ бний, деревообрóбний, машинобудівнúй, світлопоглинáльний, сміттєочиснúй, соломоподрíбнювальний, сталерозливнúй, струмовимíрювальний.

Примітка. Якщо друга частина походить від префіксального дієслова, то складний прикметник пишемо з дефісом: вантáжно-розвантáжувальний, контрóльно- вимі́рювальний;

(електроси́ ла), (монокультýра), (радіофі́зика), теплообмі́нний цементобетóнний

з (висóкий

іменника урожáй), хви́ лі),

4) складні прикметники, перший компонент яких утворений від прислівника, а другий — від прикметника: багатопрогін́ний, важкорозчúнний, круглообертáльний, легкозайми́ стий, малочутлúвий,

сильнодíйний, тонкомíрний, тугопла́ вкий чи від багатоспрямóваний, важкопрогнозóваний,
густозасéлений, довгоочíкуваний, маловжúваний,
новоутвóрений, новозаснóваний, різноспрямóваний, свіжоскóпаний, слабконатя́ гнутий, тонкомéлений, тонкорозпорóшений.

Примітка 1. Прислівники, утворені з відносних (зрідка — якісних) прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолю́ тно сухи́ й, валéнтно пов’я́ заний, вíльно конвертóваний, діаметра́ льно протиле́ жний, компете́ нтнісно орієнто́ ваний, наукóво обґрунто́ваний, послідо́вно миролю́бний, професíйно орієнто́ваний, соціáльно актúвний, соціáльно свідо́мий, соціáльно небезпéчний, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімі́чно стійкúй, чíтко окре́слений.

Примітка 2. У складних термінах перший прислівниковий компонент, що уточнює значення другого прикметникового компонента, пишемо разом із ним: видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний;

5) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основний, переважно термінологічний зміст передає останній прикметник, а попередні лише звужують, уточнюють його: вузькодіалéктне (мóвне я́вище), глибокозадньоязикóвий (звук), давньоверхньоніме́цька (мóва), двовуглеки́слий (газ), лінгвостилісти́ чні (особли́ вості), середньоверхньоніме́ цька (мóва), середньонижньоніме́ цька (мóва); також — глухоніми́ й, сліпоглухоніми́ й;

6) складні прикметники, першою частиною яких є іменник з основою на м’якийприголосний:вуглецевміс́нийтанай:кальцієвмі́сний,натрієвміс́ний;

7) складні прикметники з першою іменниковою основою на приголосний: натрійоргані́чний, хлорфено́ льний;

8) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний словом, з основою на и: двадцятиповерхо́ вий, десятиметрóвий, п’ятдесятитóнний, семиразо́ вий, стодвадцятип’ятирі́чний, трипудо́ вий, чотириколісний, о: двометро́ вий, двоосьови́ й, столітро́ вий, а: сорокагоди́ нний, сорокаде́ нний та на приголосний: піввіде́ рний, півкілограмо́ вий, півкілометро́ вий, півлітро́ вий.

2. З дефісом пишемо:
1) складні прикметники, утворені від складних іменників, що їх також

пишуть із дефісом: генера́ л-губерна́ торський (генера́ л-губерна́ тор), ди́ зель- мото́рний (ди́зель-мото́р), монгóло-татáрський (монгóло-татáри), націонáл- патріотúчний (націонáл-патріóт), норд-о́стовий (норд-о́ст), сі-бемóльний (сі- бемóль), соціа́ л-демократи́ чний (соціа́ л-демокра́ т), соціа́ л-патріотúчний (соціа́ л-патріóт), соціа́ л-пацифíстський (соціа́ л-пацифíст), ýгро-фíнський

дієприкметника:

високооплáчуваний, низькооплáчуваний, свіжозрýбаний,

(ýгро-фíни); Іва́но-франкíвський (Іва́но-Франкíвськ), Пýща-водúцький (Пýща- Води́ ця);

2)складніприкметники,утворенізадопомогоюсполучногоголосного о з двох прикметникових основ; вони об’єднують:

а) складні прикметники, основи яких називають незалежні поняття

агра́ рно-промислóвий, архітектýрно-будіве́ льний, військо́ во-морськи́ й, військо́ во-польови́ й, військо́ во-спорти́ вний, воє́нно-промисло́ вий, воє́нно- стратегіч́ ний, електро́нно-обчи́слювальний, киснéво-воднéвий, крáпково- штриховúй, культу́рно-техніч́ний, лінíйно-стрічковúй, лісопи́льно- струга́ льний, мо́ вно-літерату́ рний, молóчно-м’яснúй, музúчно-танцювáльний, м’я́ льно-тіпáльний, навча́ льно-виховни́ й, навчáльно-наукóвий, наукóво- експериментáльний, науко́ во-прикладнúй, постача́ льно-збу́ товий, свердли́ льно-довба́ льний, свердлúльно-шліфувáльний, свинцéво-мíдний, спúнно-черевнúй, столя́ рно-тесля́ рський, судúнно-капіля́ рний, сушúльно- сортувáльний, суспіл́ьно-політи́чний, худóжньо-реставрацíйний; між компонентами таких складних прикметників можна вставити сполучник і, пор.: агра́ рний і промисло́ вий, навча́ льний і виховнúй.

Примітка. Складні субстантивовані прикметники військовозобов’я́заний, військовополоне́ний пишемо разом;

б) складні прикметники, перша основа яких закінчується на -ико (-іко): діале́ктико-матеріалісти́чний, істо́рико-культу́рний, лíрико-епíчний, лóгіко-граматúчний, мéдико-генетúчний, меха́ ніко-математи́ чний, полі́тико-економі́чний, хíміко-бактеріологíчний;

в) складні прикметники, перша основа яких не має прикметникового суфікса, але за змістом вона однорідна з другою основою зóлото-валю́ тний, крохма́ле-па́токовий, м’я́со-во́вня́ний, м’я́со-моло́чний, м’я́со-сáльний, м’я́со-яє́чний,óвоче-картопля́ний,óвоче-молóчний,цýкро-протеїн́овий.

Примітка.Складні прикметники такого зразка, уживані якнаукові терміни, пишемо разом: головонóгі;

г) складні прикметники, основи яких означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: блаки́ тно-си́ ній, гіркува́ то-солóний, жóвто-блакúтний, жовтувáто-рожéвий, ки́сло-соло́дкий, моло́чно-бі́лий, сір́ о-голуби́й, сліпýчо- бíлий, те́ мно-зеле́ ний, черво́ но-зеле́ но-си́ ній, але: жовтогаря́ чий, червоногаря́ чий (окремі кольори);

ґ) складні прикметники, основи яких називають проміжні сторони світу: півдéнно-зáхідний, півде́ нно-схі́дний, півні́чно-за́ хідний, півні́чно- схі́дний;

3) складні прикметники, утворені за допомогою сполучного голосного о з двох прикметникових основ, що називають поняття з уточнювальним змістом: всесві́тньо-істори́ чний, літерату́ рно-худо́ жній, наро́ дно- ви́ зво́ льний, підзо́ листо-боло́ тний;

4) складні прикметники, перша основа яких є числівником, записаним цифрою, але в його вимові наприкінці з’являється голосний и: 20-поверхо́ вий, 7-разо́вий, 125-рі́чний, 30-кілограмóвий; о: 90-метро́вий, 90-річ́ ний, 100- годи́ нний; а: 40-гра́ дусний, 40-де́ нний.

§ 41. Прислівники
1. Разом пишемо:
1) прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником:

відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди́, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, невтямки́, негара́зд, ота́к, ота́м, оту́т, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ ху, утри́ чі.

Примітка. Від таких прислівників потрібно відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, уживаними зі значенням іменника. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (пор. не відклада́йте цього́ до за́ втра, на за́ втра, на по́ тім); за багато (пор.: забага́ то гуля́ єш і за бага́ то ро́ ків упе́ рше приїхав), на багато, на добра́ ніч, на ура́ ;

2) прислівники, утворені сполученням прийменника зіменником:бе́звісти, вбік (убіќ ), вве́чері (уве́чері), вво́лю (уво́лю), вго́лос (уго́лос), вгорі́ (угорі́), вго́ру (уго́ру), вдень (уде́нь), взи́мку (узи́мку), взнаки́ (узнаки́), вниз (уни́з), відра́зу, вкрай (укра́й), вку́пі (уку́пі), влад (ула́д), влі́тку (улíтку), внизу́ (унизу́), вночі́ (уночі́), восени́, впень (упе́нь), впере́д (уперéд), впо́перек (упóперек), впо́ру (упóру), враз (ура́з), врáнці (урáнці), вре́шті (урéшті),врі́вень(урів́ень),врів́ні(урíвні),вряд(уряд),всере́дині(усерéдині), вслід (услі́д), всмак (усма́к), вщерть (уще́рть), дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́ очі, запів́ ніч, за́ раз, заразо́ м, збо́ ку, зве́ рху, зві́ку, згори́ , зза́ ду, зіспо́ ду, зни́ зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, наве́рх, наверху́ , навесні́, нави́ воріт, навіќ , наві́ки, на́ віч, наго́ ру (але на-гора́ ), надве́ чір, надво́ рі, на́ дголодь, на́ дзелень, надмі́р, надмір́ у, наза́ д, нани́ з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, напере́д, наполови́ну, напоча́тку, напри́клад, напро́весні, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наси́лу, наспі́д, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, о́пліч, підря́д, по́біч, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́ реду, споча́ тку;

3) прислівники, утворені сполученням прийменника з віддієслівним коренем: впа́м’ятку (упáм’ятку), вперéміш (уперéміш), вплав (упла́в), вплач

(упла́ч), вро́зкид (урóзкид), вро́зліт (урóзліт), вро́зсип (урóзсип), врóзтіч (урóзтіч), нави́ літ, наві́дліг, навідріз́ , наза́ хват, наздога́ д, назу́ стріч, наперебій́ , напере́ ваги, навперева́ ги, наперекі́р, напереріз́ , напідпи́ тку, напока́ з, напо́ хваті, напроло́ м, напропа́ ле, наро́ зхват, на́ скоком, на́ спіх;

4) прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́ вна, воста́ ннє, вручну́ (уручнý), до́ гола́ , допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, затéмна, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́різно, нашвидку́, поблизу́, пома́лу, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ ну;

5) прислівники, утворені сполученням прийменника тачислівника: вдвóє (удвóє), втрóє (утрóє), вчéтверо (учéтверо) і т д.; впéрше (упéрше), вдрýге (удрýге), втрéтє (утрéтє) іт.д.; на́дво́є, на́тро́є, начéтверо іт.д.; удво́ х, утрьо́ х, учотирьóх і т. д.; водно́ , заодно́ , пооди́ нці, спéршу;

6) прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию́ (унічию́ ), втім (утíм), наві́що, на́ що, передусім́ , почі́м, почо́ му, але: до чо́ го, за ві́що, за що́ та ін. в ролі додатків;

7) прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з основою слова будь-якої частини мови: вдóсвіта (удóсвіта), вподóвж (уподóвж), завбіл́ьшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ ру, навздогі́н, на́ взнак, навки́ дьки, навко́ ло, навкруги́ , навкула́ чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскіс́,навскоси́,навспра́вжки,на́встіж,навтікача́,наздогі́н,нао́сліп, напогото́ ві, позавчо́ ра, попідти́ нню, спідло́ ба;

8) складні прислівники, утворені зкількох основ (ізприйменником чи без нього): босо́ ніж, водно́ сталь, ліво́ руч, мимово́ лі, мимоїз́ дом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обір́ уч, очеви́дно, повсякча́ с, право́ руч, привселю́ дно, самохі́ть, стрімголо́ в, тимчасо́ во, чимду́ ж, чимра́ з;

9) прислівники, утворені поєднанням словотворчих часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- зі словом будь-якої частини мови: аби́ куди, аби́ як; аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деі́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́ нше, щонайши́ рше, щоно́ чі, щопра́ вда, щора́ з, щора́ зу, щоро́ ку, щоси́ли, щохвили́ни іт.д, якомо́га, я́косьіяко́сь(з різними значеннями), якра́ з, якнайбі́льше, якнайду́ жче, якнайдóвше і т. д.

Примітка. Потрібно відрізняти прислівники, утворені з прийменників або часток і слів різних частин мови (їх пишемо разом), від прийменників або часток та іменників, прикметників, займенників, прислівників, що зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови (їх пишемо окремо). Пор.:

Він повернув убік і Хтось ударив спортсмена у бік. Спочатку було слово і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку. Прочитай вірш напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку. Усередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині

розділу. Хлопці домовилися йти вкупі до міста і У купі піску гралися діти. Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно. Ми чуємо це вперше і Зайдемо в перше село. Утім, я не заперечую і У тім спектаклі виступав і я. Ми зробили чимало і Чи мало вам допомагали в житті? Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте? Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я. Якось уже воно буде і Як ось і батько на поріг.

2. Окремо пишемо:

1) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, уяких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: без від́ ома, без жа́ лю́ , без кінця́ , без кінця́ -кра́ ю, без кра́ ю, без ла́ду́, без лі́ку, без мети́, без на́міру, без пуття́, без слід́ у, без смаку́, без су́мніву, без уга́ву, без упи́ну, без че́рги, в (у) за́тишку, в (у) нагоро́ду, в (у) но́ гу, в о́ бмін, в обрі́з, в (у) по́ зику, в (у) ці́лості, до бі́са, до вподо́ би, до гу́ рту, до ді́ла, до заги́ну, до запита́ння, до кра́ю, до кри́хти, до ладу́, до ли́ха, до лиця́ , до мі́ри, до ноги́ , до обі́ду, до оста́ нку, до па́ ри, до пня́ , до поба́ чення, допори́, до пуття́ , до ре́ чі, до ре́ шти, до смаку́ , до сме́ рті, до снаги́ , до сього́ дні, за годи́ ни, за дня́ , за кордо́ н, за кордо́ ном, за раху́ нок, за сві́тла, з бо́ лю, з-за кордо́ ну, з кра́ ю в край, з переля́ ку, з ра́ дості, з розго́ ну, на бігу́ , на бі́с, на вагу́ , на ве́ сну (але навесні)́ , на ви́ бір, на видноті́, на ві́дча́ й, на відмі́нно, на віку́ , на га́ му́ з, на го́ лову, на ди́ во, на дозві́ллі, на жа́ ль, на зло́ , на зразо́ к, на льоту́ , на ми́ ть, на ніщо́ , на о́ ко, на пору́ ки, на проща́ ння, на ра́ дість, на ра́ дощах, на ру́ ку, на самоті́, на світа́ нку, на скаку́ , на сла́ ву, насло́во, насмі́х, насо́вість, насо́ром, находу́, нашко́ду, наща́стя, над си́ лу, не з руки́ , ні на грі́ш, під бо́ ком, під го́ ру, під си́ лу, по зако́ ну, по змо́ зі, по зна́ ку́ , по пра́ вді, по си́ лі, по со́ вісті, по сусі́дству, по су́ ті, по че́ рзі, по щи́ рості, уві сні́, у по́ міч, у стокра́ т, че́ рез си́ лу, як тре́ ба;

2) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на де́нь, оди́н в оди́н, раз у ра́з, рік у рі́к, сам на сáм, час від чáсу;

3) словосполуки, що виконують уреченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: дру́ гого дня, те́ мної но́ чі, тим ра́ зом, тим чáсом;

4) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво́ є, по тро́ є, по че́ тверо.

3.З дефіс омпишемо:

1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и: по-ба́ тьківському, по-бойово́ му, по-бра́ тньому, по-господа́ рському, по- і́ншому, по-коза́ цькому, по-на́ шому, по-сво́ єму, по-сусі́дському, по-

украї́нському, по-христия́ нському; по-ба́ тьківськи, по-брате́ рськи, по- господа́ рськи, по-лю́ дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; по-за́ ячи, по- ведме́ жи; також по-лати́ ні.

Примітка 1. У прислівниках такого зразка, утворених від складних прикметників, що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-соціалдемократи́чному, по- генералгубернáторському.

Примітка 2. Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по бáтькові;

2) прислівники, утворені за допомогою прийменника-префікса по від порядкових числівників: по-пе́ рше, по-дру́ ге, по-тре́ тє і т. д.;

3) неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де́, будь-коли́, будь- куди́; коли́-будь, куди́-будь; де-не́будь, коли́-не́будь, куди́-не́будь, як-не́будь; ка́ зна-де, ка́ зна-коли́ ; аби́ -то, де́ сь-то, та́ к-то; хто́ зна-де, хто́ зна-як;

4) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди́ -годи́ , десь- і́нде, десь-і́нколи, сяк-та́ к та ін.;

5) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: дале́ко-дале́ко, ле́две- ле́две, ось-о́сь, тúхо-тúхо; будь-що-бу́дь, віч-на́-віч, всього́-на́-всього, де-не- де́ , коли́ -не-коли́ , пліч-о́ -пліч, хоч-не-хо́ ч, як-не-я́ к;

6) прислівники термінологічного характеру за традицією: де-фáкто, де-ю́ ре.

§ 42. Прийменники
1. Разом пишемо:
1) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох

(іноді — трьох) прийменників зі словом будь-якої частини мови: вна́ слідок (уна́слідок), вподо́вж (уподо́вж), впродóвж (упродóвж), за́мість, навздогíн, навко́ ло, навперéйми, назýстріч, напередо́ дні, наприкінці́, повздóвж;

2) складні прийменники, утворені з двох і більше простих прийменників: за́для, зара́ди, окрім́ , по́за, помі́ж, по́над, попере́д, по́при, посе́ ре́ д, про́ між.

2. З дефісом пишемо складні прийменники, початковим компонентом яких є прості прийменники з, із: з-за (і́з-за), з-над, з-пе́ред, з-під (із-пі́д), з- по́ за, з-по́ між, з-по́ над, з-по́ під, з-по́ серед, з-про́ між.

3. Окремо пишемо складені прийменники у (в) ра́ зі, під кіне́ ць, під ча́ с.

§ 43. Сполучники
1. Разом пишемо складні сполучники, утворені внаслідок поєднання

повнозначних чи службових слів із частками або прийменниками: ані́ж, зате́, мо́вби, на́чеб, на́чебто, немо́в, немо́вби, немо́вбито, нена́че, нена́чебто, ні́би,ніб́ ито,ніж,о́тже,ото́ж,причо́му,проте́,се́бто,то́бто,це́бто,щоб, якби́ , якщо́ ; також слова: або́ що, то́ що.

Примітка. Складні сполучники зате́, проте́, щоб, якби́, якщо́ треба відрізняти від спільнозвучних займенників (те, що) та прислівника (як), що їх пишуть із простими прийменниками за, про та часткою би (б) окремо. Сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників (а, але, однак), тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те — не можна, пор.: Хоч не застав Івана вдома, зате пройшовся і За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб відрізняється від займенника що із часткою б тим, що на займенник що виразно падає логічний наголос. Пор.: Він сказав, щоб усі прийшли і Що б ви сказали, коли б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо відрізняються від спільнозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенником що тим, що вони поєднують частини в складному реченні, а на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:

Якбитут був мій товариш, я був би щасливий і Як бикраще виконати це завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі і Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишемо:

1) сполучники із частками би (б), же (ж): коли́ б, коли́ б то, хо́ ч би, хоча́ б, або́ ж, адже́ ж, але́ ж, бо ж, о́тже ж;

2) складені сполучники: дарма́ що, для то́го щоб, зати́м що, з то́го ча́су як, зважáючи на те що, з óгляду на те що, незважа́ючи (невважа́ючи) на те що, пóпри те що, до тóго як, пі́сля то́ го як, та й, так що, тимча́ сом як, тодí як, тому́ що, че́ рез те що й под.

3. З дефісом пишемо сполучники отóж-то, ти́ м-то, тíльки-но, томý-то.

§ 44. Частки

Частки пишемо окремо, а ті, що стали частиною іншого слова, разом та з дефісом.

1. Окремо пишемо:
1) частку не з дієсловами: не їс́ ти, не пúти; не мо́ же не ба́ чити;
2) частку не з дієприкметниками, що виконують функцію присудка, з

дієслівними формами на -но, -то в ролі головного члена односкладного речення та з дієприслівниками: Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито; Дивитися, не підходячи близько; Робити не поспішаючи;

3) частку не з дієприкметниками, якщо вони мають свої пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, незасаджена квітами; Явідклав ще не дописаний лист;

4) частку не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання;

5) частку не з прикметниками у функції присудка, якщо вона заперечує ознаку, виражену ними: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (єдине поняття).

Примітка. Якщо між не і відповідним прикметниковим присудком за змістом речення можливе є (був, була́ тощо), частку не потрібно писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований);

6) частку не з прикметником, що має пояснювальний займенник або прислівник із часткою ні, а також із прикметником, перед яким стоять слова зо́всім, ажнія́к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

7) частку не з підсилювальними прислівниками танезмінюваними присудковими словами, атакож зі словами, що їх пишемо з дефісом: не ду́ же, не зо́ всім, не цілко́ м, не від то́ го, не до́ сить, не мо́ жна, не тре́ ба; розмовля́ ють не по-на́ шому;

8) частку ні, переважно повторювану, уживану для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка): ніживи́й ні ме́ртвий, ні кро́ку да́лі, ні на ма́кове зе́рно́, ні па́ва ні ґа́ва, ні ри́ба ні м’я́со, ні се́ ні те́, ні сюди́ ні туди́, ні та́к ні ся́ к;

9) частку ні з формами непрямих відмінків займенників, якщо між ними є прийменник: ні в ко́го, ні в я́кому, ні до ко́го, ні з ки́м, ні до чо́го, ні за́ що і ні за що́ (з різними значеннями), ні на́ що і ні на що́ (з різними значеннями), ні на я́ кому;

10) частку що, яка входить до складених сполучників, прислівників та інших часток: дарма́ що, затúм що, ті́льки що, пóки що, хіба́ що, що́ ж до;

11) частку то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функцію підсилювальних часток;

12) частку би (б), за допомогою якої утворено форму умовного способу дієслова: зайшо́ в би, пішла́ б, ходúло б, співáли б;

13) частку же (ж), що виконує видільну роль у реченні: Він же видатний письменник; Ходи ж зі мною;

14) частку то, що має у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей?

2. Разом пишемо:

1) словотворчі частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі слів, належних до будь-якої частини мови: аби́що, аби́як; аніскі́льки, анітро́хи, анія́к; деда́лі, де́коли, де́котрий, де́що; чимале́нький, чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щоде́нник, щодня́, щодоби́, щоду́ху, щонайкра́щий, щопра́вда, щора́ зу, щоси́ ли; якнайшви́ дше, якомо́ га та ін.;

2) частки би (б), то, що в складі сполучників немóвби, нíби, щоб, якби́; немо́вбито, ні́бито; або́що, якщо́ (див. ще § 43) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авжéж, ая́ кже, атóж;

3) -ся (-сь) (з походження — відзайменникова частка) у зворотних дієсловах:вмúвся(вмивсь),одягну́вся(одягну́всь),наїв́ся(наї́всь);

4) -сь (з походження — відзайменникова частка) у складі займенників іприслівників:котри́йсь, котра́сь, котре́сь, хтось, щось, яки́йсь, яка́сь, якéсь; десь, звíдкись, колúсь, куди́ сь, я́ кось;

5) частку не, коли вона вжита на початку слова будь-якої частини мови як префікс, тобто якщо слово без цієї частки не вживане: неві́льник, него́да, неду́ га, не́ жить, немовля́ , нена́ висть, не́ ук; незліче́ нний, невпи́ нний, невсипу́щий, нега́йний, нена́висний, ненаста́нний, непохи́тний, нестя́мний; нево́лити, незчу́тися, нена́видіти, нестя́митися, нéхтувати, нездужати (хворіти), непоко́ їтися (хвилюватися), несла́ вити (ганьбити); невдо́ взі, неви́нно, невпи́нно, незаба́ром, непору́шно, непохúтно, несамови́то. Лише деякі з названих дієслів залежно від їхнього значення із часткою не пишемо окремо: не зду́ жати (не змогти), не сла́ вити (не прославляти);

6) частку не в складі префікса недо-, що вказує на неповний вияв дії, стану або якості: недобача́ ти, недоїда́ ти, недолю́ блювати, недочува́ ти; недови́ конаний, недоде́ ржаний, недозрі́лий, недока́ заний, недооці́нений, недопи́саний, недоро́слий, недочу́тий; недо́биток, недо́їдок, недокрів́ ’я, недо́літок, недорі́д, недося́жність, недоторка́нність, недо́ук. Якщо частку не вжито для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, то її пишемо з таким дієсловом окремо, пор.: Він недочува́ є і Він не дочýв моїх слів;

7) частку не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття: невмі́ння, нево́ ля, неврожа́ й, недо́ ля, непра́ вда, несподів́ анка; небалаку́ чий, невда́ лий, невесе́ лий, невче́ ний, недо́ брий, незбагне́ нний, немали́ й, неписьме́ нний, несміли́ вий; неаби́хто, неаби́який; невдога́д, невже́, невпа́м’ятку, невтямки́, нега́дано, недале́ ко, недарма́ , неду́ рно, не́ хотя, а також із прийменниками (незважа́ ючи на.., невважа́ ючи на...) та сполучниками (немо́ в, ненáче, ненáчебто);

8) частку не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника і не має своїх пояснювальних слів: незакі́нчена пра́ця, нез’ясо́вані пита́ння, непрочúтаний текст, неспросто́ вані факти, незабýті імена;

9) частку ні іззайменниками та прислівниками:ніхто́ (ніко́го), нічи́й (нічиїм́),ніщо́(нічо́го),нія́кий(нія́кому);нід́еініде́,ніза́що,нізві́дки,

нізвідкіля́, ні́колиініко́ли, нíкуди і нікýди, ніна́що, ніскі́льки, нітро́хи, нія́ к і нія́к.

3. З дефісом пишемо:

1) словотворчі частки -бо, -но, -от, -то, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди́ -бо; дава́ й-но; ті́льки-но; так-о́ т, як-о́ т; отаки́й-то, сті́льки-то, ти́м-то, я́кось-то; важки́й-таки́, усе́-таки́, діста́в- таки́ , так-таки́ .

Примітка 1. Якщо між цими частками та словом, до якого їх приєднують, стоїть інша частка, усі троє слів пишемо окремо: іди́ ж бо; тіл́ ьки ж но (повідомили); скі́льки ж то (написано); чи́ м би то (втішити); усе́ ж таки (домовилися).

Примітка 2. Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

2) словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- із займенниками і прислівниками: будь-хтó, будь-яки́й, будь-де, будь-коли́; коли́ -будь; що-будь; хто-нéбудь, чий-нéбудь, кудú-нéбудь; кáзна-комý, кáзна- де, хтóзна-якúй, хтóзна-колú, бóзна-чий, бóзна-як;

3) частку не з власними назвами: не-Єврóпа, але із загальними назвами — разом: нелюдúна, неістóта, неосо́ ба.

УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ БУКВИ (ЛІТЕРИ) § 45. Велика буква на початку речення

З великої букви пишемо:
1. Перше слово, яким починається текст.
2. Перше слово в реченні:
1) після крапки;
2) після крапок, знака оклику й знака питання, коли ними закінчується

попереднє речення.
3. Переважно перше слово у віршованих строфах незалежно від

наявності розділового знака в кінці попереднього рядка.

Примітка 1. Після крапок, які не закінчують речення, а стоять у середині його для позначення переривчастості мови, перше слово пишемо з малої букви:
— Дивіться... он там... встає... він ще живий... Семен... Семен... (М. Коцюбинський); Тихо в хаті стало;
Тільки наймичка шептала:
«Мати... мати... мати...» (Т. Шевченко).

Примітка 2. Коли знак оклику чи знак питання, а також крапки стоять у кінці прямої мови, то наступне речення (слова автора) пишемо з малої букви:

— Так тому й буть! — усі гукнули (Л. Глібов);
— Що з тобою? — допитувалась Маланка (М. Коцюбинський);

Я не Ганна, не наймичка,
Я... — та й оніміла (Т. Шевченко).

Примітка 3. Зрідка після знака питання (знака оклику), що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації, пишемо малу букву:
Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! це ти? живий?
(М. Коцюбинський);

Сонце! сонце! — на гори й долини, — Сонце! сонце! — на води й поля.
Хай живе в вільній праці людини України земля! (П. Тичина).

§ 46. Велика буква у звертаннях і в ремарках

З великої букви пишемо:

1. Перше слово після знака оклику, яким відокремлюється звертання: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Шевченко).

2. Перше слово після знака оклику, щостоїть після вигуку або окличного слова, ужитих на початку речення: — Агов! Де ти? (В. Нестайко).

Примітка. Якщо вигук стоїть у середині речення, то наступне слово пишемо з малої букви: Ждемо день і другий — гай-гай! — немає Тетяни (С. Васильченко).

3. Ремарки-фрази (подані в дужках), що вказують на ставлення слухачів до слів (промови) якоїсь особи:

— Ну, ось ви бачили в цій, по-моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас. (У залі гучні, захоплені оплески.)

(М. Івченко).

З великої букви пишемо й інші ремарки та посилання, узяті в дужки, що стоять після закінченого речення: [Павлина:] Прощайте! (Вийшла) (І. Карпенко-Карий).

§ 47. Велика та мала букви в рубриках

1. З великої букви пишемо перше слово рубрик тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою:

Стаття 1. Поняття громадського об'єднання

1. Громадське об'єднання — це добровільне об'єднання фізичних осіб і/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних інтересів.

2. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка (з документів).

2. З малої букви пишемо перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної крапкою з комою або комою:

Основні засоби — це ресурс підприємства, і завдання менеджерів досягти найбільшої ефективності його використання. На шляху вирішення цієї проблеми вони мають здійснити такі заходи:

— оцінити ефективність використання основних засобів у звітному періоді;

— провести порівняльний аналіз показників ефективності звітного періоду з попередніми показниками;

— виявити проблемні питання, резерви підвищення використання основних засобів на підприємстві (з навчальної літератури).

3. З малої букви пишемо перше слово після рубрик, ужитих після цифри або букви з круглою дужкою (див. § 168, п. 1):

Тактичними завданнями державної політики розвитку фінансового ринку України є:

1) розробка єдиних функцій управління для багатьох державних органів, що регулюють фінансовий ринок;

2) створення жорсткої регулятивної інфраструктури ринку та її правової бази як способу обмеження ризиків інвесторів;

3)закріплення в правовій базі фінансового ринку заходів щодо відповідальності за невиконання встановлених правил (наукова література).

§ 48. Велика буква після двокрапки, на початку прямої мови, цитати тощо

1. З великої букви пишемо перше слово після двокрапки:

а) коли це початок прямої мови:

Горлиця питає: «Чи, може, хто гніздечко зруйнував?» (Л. Глібов); Пішла. А серце моє кричало: «Вернись, вернись, я все прощу!» (Д. Павличко);

б) коли цитату подано після слів автора як пряму мову, що пов’язана зі словами автора без сполучника й наведена на початку речення:

— Прочитаю вам слова видатного польського письменника Жеромського: «Добути з голої землі щось, таке таємниче, таке чудесне своєю будовою, своїм життям і смертю, як колос пшениці, хіба це не означає бути співтворцем дива?» (М. Стельмах).

Примітка. Коли ж цитата входить до складу речення як його частина або наводиться з середини речення, то вона переважно починається з малої букви: Як писала автор цих рядків ще двадцятилітнім дівчиськом, «за століттям засунуться ковані брами і брязнуть у воду ключі» (О. Забужко).

2. З великої букви пишемо початкове слово постанови, протоколу, ухвали тощо після вступної (загальної) частини:

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. No 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» зміни, що додаються (з документів).

§ 49. Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин

1. З великої букви пишемо власні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Іва́н Петро́вич Котляре́вський, Володи́мир Іва́нович Верна́дський, Ле́ся Украї́нка (Лари́са Петрів́ на Ко́сач), Марко́ Вовчо́к (Марі́я Олекса́ндрівна Вілі́нська), Дніпро́ва Ча́йка (Людми́ла Василе́вська-Бере́зіна), Ю́ рій Клен (О́свальд Бу́ргардт), Не́стор Літопи́сець, Клір́ ик Остро́зький, також: Кобза́ р (про Тараса Шевченка), Каменя́ р (про Івана Франка) та ін.

У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, що пишуться з дефісом, кожна частина яких починається великою буквою: Квіт́ ка-Основ’я́ненко, Нечу́ й-Леви́ цький, Жан-Жа́ к, Зино́ вій-Богда́ н.

2. Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі прізвищ та імен іншомовного походження пишемо змалої букви: Абд ель Кері́м, Брето́н делосЕрре́рос,Варнго́генфонЕ́нзе,Жа́ннад’Арк,Леона́рдодаВін́́чі,Лю́двіг ван Бетхо́ вен, Нур ад Дін.

Про написання службових слів, ужитих перед прізвищем, див. § 146, п.

1 4).
Примітка. У деяких власних назвах службові слова традиційно пишемо з великої

букви відповідно до написання в мові оригіналу: Ван Гог, Д’Аламбе́р, Ель Гре́ко.

3. Китайські та корейські прізвища та імена, які завжди стоять після них, пишемо з великої букви: Сі Цзіньпін́ , Ван Мен, Лі Чжаода́ о,
Пак Вансо́ , Чхве Чхвіво́ н, Пан Гіму́ н.

4. У в’єтнамських, м’янмських, індонезійських, тайських і японських прізвищах та іменах усі складники пишемо з великої букви: То Хоа́ й, Нгуе́ н Зу, Він М’їн, Джо́ ко Відо́ до, Ака́ т Дамкѐнг, Сін́ дзо А́ бе.

Примітка. Про правопис східних власних назв (турецьких, єгипетських, азербайджанських та інших тюркського чи арабського походження зі складовими частинами бей, заде, огли, паша) див. § 146, п. 3 4).

5. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами, пишемо з малої букви: донжуа́ н, ловела́ с, ме́ нтор, мецена́ т, робінзо́ н, бра́ унінг (пістолет), галіфе́ (штани), ди́ зель (двигун), макінто́ ш (плащ), макси́ м (кулемет), рентге́н (апарат). Так само пишемо загальні назви, утворені від власнихімен(прізвищ): франкозна́вець,шевченкіа́на,бонапарти́зм.

Прізвища людей, уживані в загальному значенні, які не втратили свого індивідуального значення (не стали загальними назвами), пишемо з великої букви: «Ці хлопці в команді — нові Блохіни і Шевченки» (з газети).

Якщо ж прізвища (імена) вживаються зневажливо, їх пишемо з малої букви: азе́фи, кві́слінги.

6. Назви народів, племен, а також людей за національною ознакою або за місцем проживання пишемо з малої букви: ара́ би, африка́ нці, латиноамерика́нці;ацте́ки,іроке́зи,поля́ни;україн́́ка,білору́ска,лати́ш, француз, запоріж́ ці, кия́ ни, львів’я́ ни.

7. З великої букви пишемо власні назви, які стосуються:

1) релігії: Ісус Христо́ с, Магоме́ т, Бу́ дда, Бра́ ́ хма.

Примітка. Про інші назви, пов’язані з релігією, див.§ 53.

2)міфологічнихістотібожеств:Анте́й,Аполло́н,Афін́а,Ахілле́с, Вене́ ра, Мо́ ло́ х.

Примітка 1. Родові назви, які стосуються релігії та міфології, пишемо з малої букви: а́нгел, арха́нгел, де́мон, лісови́к, му́за, нім́ фа, руса́лка, тита́н, фавн, фе́я.

Примітка 2. Власні міфологічні назви,
вживаються в переносному значенні, пишемо з малої букви: молох війни; На спортивну арену вийшли сучасні геркулеси;

3) дійових осіб убайках, казках, драматичних творах тощо: Во́рон, За́ єць, Лиси́ ця, Осе́ л, Щу́ ка; Лісови́ к, Ма́ вка, Переле́ сник; Дід Моро́ з, Котигоро́ шко, Черво́ на Ша́ почка; Будя́ к, Троя́ нда, Хліб.

Примітка. Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей і т. ін. вживаються як загальні, їх пишемоя з малої букви: ба́ ба-яга́ , дід-моро́ з, іва́ н-покива́ н.

8. З великої букви пишемо клички свійських тварин, атакож приручених або дресированих звірів і птахів: Сірко́ (собака); Сніжи́ нка (кішка); Гнідко́ , Стріла́ (коні); Круторо́ гий, Си́ вий (воли); Зір́ ка, Ли́ ска (корови); Ра́ ві, Ша́ ші (слони); Кра́ сень, Фарао́ н (папуги) та ін.

що перетворилися на загальні або

Примітка. Власні назви, які вживаються як назви видів тварин, пишемо з малої букви: У дворі гралися мурчики.

9. З великої букви пишемо:

1) прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів -ів-(- ø), -ов-(-а), -ов-(-е), -ев-(-е), -їв-(-ø), -єв-(-а), -єв-(-е), -ин-(-ø), -ин-(а), -ин- (е), -їн-(-ø), -їн-(а), -їн-(е), якщо вони означають належність чогось певній особі: Андрі́єві книжки́, Грінче́нків словни́к, Марії́н лист, Тичи́нине сло́во, Шевче́нкові пое́зії, Мали́шкова мета́фора, Рафае́лева «Мадонна», Зе́всова колісни́ ця.

2) прикметники, які входять до складених власних назв людей як імена- характеристики: Володи́мир Вели́кий, Дани́ло Га́лицький, Яросла́в Му́дрий, Карл Сміли́вий, Костянти́н Багряноро́дний, Рі́чард Лéвове Се́рце, Все́волод Вели́ ке Гні́здо, Костя́ нтин Остро́ зький.

3) прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони утворюють словосполучення із значенням «імені когось», «пам’яті когось»: Но́белівська пре́мія, Франків́ ська кімна́та, Шевче́нківська пре́мія, Потебня́ нські чита́ ння.

Примітка. З малої букви пишемо присвійні прикметники, утворені від власних особових назв:

1) за допомогою суфіксів —івськ- (-ївськ-), -инськ- (-їнськ-): бальза́ ківські тради́ції, франкі́вські соне́ти, шевче́нківський стиль, довже́нківські фільми, ґалаґа́нівська садиба;

2) якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполучень або наукових термінів: а́вгієві ста́йні, ахілле́сова п’ята́, го́рдіїв ву́зол, дамо́клів меч, прокру́стове ло́же, ю́ дині срібняки́; архіме́дова спіра́ль, базе́дова хворо́ба, бертоле́това сіль, ві́ттова хворо́ ба, га́ йморова порожни́ на, піфаго́ рова теоре́ ма.

§ 50. Географічні та адміністративно-територіальні назви

1. З великої букви пишемо географічні власні назви (незалежно від кількості їхніх складників), крім службових слів і родових назв (зато́ ка, мис, мо́ ре, о́ стрів, пік, хребе́ т тощо): А́ зія, Антаркти́ да, Нова́ Зела́ ндія, Балка́ нський піво́ стрів, Володи́ мир-Воли́ нський, Кавка́ зький хребе́ т, пік Шевче́нка, гора́ Гове́рла, Азо́вське мо́ре, прото́ка Лаперу́за, Пана́мський переши́йок, Пе́рська зато́ка, о́зеро Світ́ язь, Півні́чний по́люс, Малоазіа́тське нагір́ ’я, Євразі́йський степ.

Примітка. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не є родовим найменуванням, то його пишемо з великої букви: Бі́ла Це́рква (місто), Білове́зька Пу́ща (заповідник), Було́нський Ліс (парк), Золоти́й Ріг (затока), Єлисе́йські Поля́ (вулиця в Парижі), Вогняна́ Земля́ (архіпелаг).

2. Так само звеликої букви пишемо складники географічних назв, що називають титули, посади, фах тощо: мис Капіта́ на Дже́ ральда, острови́ Короле́ ви Шарло́ тти, ву́ лиця Акаде́ міка Заболо́ тного. З великої букви пишемо також назви зі словом святий: острови́ Свято́ї Трі́йці, зато́ка Свято́ го Лавре́ нтія.

Примітка. Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі географічних назв пишемо з малої букви й відокремлюємо дефісом: Було́нь-сюр-Мер, Порт-о-Пре́нс, Рі́о-де- Жане́ йро, Фонте́ н-сюр-Рон, Фра́ нкфурт-на-Ма́ йні, Па-де-Кале́ .

3. Службові слова, що стоять на початку іншомовних географічних назв, пишемо звеликої букви івідокремлюємо дефісом: Де-Брейне́, Ла-Ма́нш (протоки), Ле-Крезо́ , Лос-А́ нджелес (міста), Лос-Фра́ йлес (острови).

4. З великої букви пишемо також початкові частини Сан-, Сен-, Сент-, Санкт-, Санта- (що означають «святий»): Сан-Франци́ско, Сен-Ло́, Сент- Джо́нс, Санкт-Петербу́́рг, Са́нта-Ба́рбара (міста).

Примітка. В іншомовних складних географічних назвах, у яких використовується дефіс, з великої букви пишемо й родові позначення: Ісси́ к-Куль (куль — озеро), Мую́ н-Кум (кум — пісок), Рі́о-Не́гро (ріо — річка), Ха́ра-Нур (нур — озеро), але: Алата́у, Амудар’я́, Дихта́ у, Сирдар’я́ .

5. Якщо ж складник такої назви увійшов в українську мову як загальна родова назва, то її пишемо з малої букви: Вара́ нгер-фіо́ рд, Бе́ рклі-сквер. Так само з малої букви пишемо й родові позначення в іншомовних назвах вулиць, майданів, бульварів: Я́ коб-Ка́ йзер-плац (плац — площа), У́ нтер-ден-Лі́нден- штра́́се (штрасе — вулиця), Мічига́н-авеню́ (авеню — вулиця).

Примітка. Географічні назви, ужиті в переносному значенні, зберігають написання з великої букви: Верса́ ль (у значенні «Версальський мир»), Ка́ нни (у значенні «оточення та розгром»), Мю́ нхен (у значенні «Мюнхенська угода 1938 р.»), Парна́ с (у значенні «світ поезії»), Седа́ н (у значенні «воєнний розгром»).

6. Назви держав пишемо звеликої букви. Якщо назва держави чи автономної республіки складається з кількох слів, то всі слова пишемо звеликої букви: Украї́на, Руму́нія, Уго́рщина, Ара́бська Респу́бліка Єги́пет, Королів́ствоБахре́йн,Кита́йськаНаро́днаРеспу́бліка,Респу́блікаКоре́я, Князів́ ство Мона́ ко, Респу́ бліка Болга́ рія, Соціалісти́ чна Респу́ бліка В’єтна́ м, Сполу́ чені Шта́ ти Аме́ рики, Францу́ зька Респу́ бліка.

Примітка. У неофіційних і образних назвах держав, територій, областей, місцевостей, міст, рік тощо з великої букви пишемо перше (або єдине) слово, а також власні назви: Піднебе́сна імпе́рія або Піднебе́сна (імператорський Китай), Тума́нний Альбіо́ н (А́ нглія), Золотове́ рхий (Київ), Ві́чне мі́сто (Рим), Славу́ тич (Дніпро), Закавка́ ззя, Букови́ на, Ві́нниччина, Наддніпря́ нщина, Поку́ ття, Полі́сся, Приазо́ в’я, Слобожа́ нщина.

7. У назвах груп або союзів держав усі слова, крім родових назв, пишемо з великої букви: Анта́ нта, Балка́ нські краї́ни, Скандина́ вські краї́ни, Трої́стий сою́ з.

8. У назвах адміністративно-територіальних одиниць (автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад тощо) з великої букви пишемо перше слово (або частини складного слова): Гір́ сько- Бадахша́ нська автоно́ мна о́ бласть, Баянго́ л-Монго́ льський автоно́ мний о́ круг, Ко́ шицький край, Воли́ нська о́ бласть, Рожи́ щенський райо́ н, Новомли́ нівська сільра́ да.

Це правило поширюється й на старі назви країн та одиниці старого адміністративно-територіального поділу: Бі́рма, Пе́рсія, Бе́регівський о́круг, Ві́тебське воєво́ дство, Ло́ хвицький повіт́ , Черка́ ське старо́ ство.

9. У назвах адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав з великої букви пишемо всі слова, крім тих, що позначають родові поняття: департа́мент Аверо́н (Франція), штат Теха́с (США), о́бласть П’ємо́нт (Італія), префекту́ ра Тоя́ ма (Японія), земля́ Ни́ жня Саксо́ нія (Німеччина).

10. Назви сторін світу: за́хід, пів́ день, пі́вніч, схід, норд-о́ст, півде́нний за́хід— звичайно пишемо змалої букви. Якщо ці назви вживаються на означення країн, народів, регіонів, тоді їх пишемо з великої букви: краї́ни За́ходу, Дале́кий Схід, За́хідна Украї́на, наро́ди Пі́вночі, Півде́нне Полі́сся, Північ́ наБукови́на.

11. Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), майданів (площ), парків, шляхів (залізничних, морських іт.ін.), каналів, течій (морських) і т. ін. пишемо з великої букви, а їхні родові найменування — з малої: Андрії́ вський узвіз́ , бульва́ р Тара́ са Шевче́ нка, ву́ лиця 295-ї Херсо́ нської Дивіз́ ії, Льві́вська пло́ща, майда́н Незале́жності, Музе́йний прову̀лок, Жито́мирська автостра́да, Стри́йський парк, Північ́ ний морськи́й шлях, Придніпро́ вська залізни́ ця, течія́ Куросіо́ .

Примітка. Якщо найменування підрозділів залізниць складаються з двох слів, їх пишемо з великої букви: Півде́нно-Кавка́зька залізни́ця.

Якщо в назвах вулиць, проспектів тощо слова брід, вал, воро́ та, міст, шлях, яр і т. ін. уже не сприймаються як родові позначення і стали частиною власної назви, тоїх пишемо звеликої букви: Бо́ричів Тік, До́брий Шлях, Кози́ ний Брід, Яросла́ вів Вал.

12. Утворені від географічних найменувань назви тварин, птахів, страв, напоїв, тканин тощо пишемо змалої букви: босто́н (тканина), йоркши́р (порода свиней), маде́ ра (сорт вина), сая́ ни (напій), сенберна́ р (порода собак), симента́ лка (порода корів), тока́ й (сорт вина) і т. ін.

13. У назвах вокзалів, залізничних станцій, портів, пристаней і т. ін. усі слова, крім родових назв, пишемо звеликої букви: Приміськѝй вокза̀л, ста́ нція Усти́ нівка, порт О̀ львія, при́ стань Ржи́ щів (на Дніпрі).

14. Назви аеропортів, станцій метро, зупинок наземного міського транспорту беремо в лапки. З великої букви пишемо перше (або єдине) слово таких назв, а також ті слова, які пишуться з великої букви у складі цих топонімів: аеропорти «Бори́спіль», «Ки́їв»; станції метро «Академмісте́чко», «Університе́т», «Сире́ць», «Пошто́ва пло́ща», «Черво́ний Ху́тір»; зупинки «Карава́ єві Да́ чі», «Ву́ лиця Обсервато́ рна», «Мотоцикле́ тний завод», «Львів́ ська пло́ ща», «Шко́ ла».

§ 51. Астрономічні назви

У назвах небесних тіл, сузір’їв, галактик усі слова, крім родових найменувань (зоря, сузір’я, планета, галактика тощо) і порядкових позначень яскравості світил (альфа, бета, гамма тощо), пишемо з великої букви: Марс, Сату́рн, Юпі́тер, зоря́ Альтаїр́ , сузір́ ’я Вели́кого Пса, гала́ктика Вели́ка Магелла́нова Хма́ра, а́льфа Мало́ї Ведме́диці, бе́та Терезів́.Таксамопишутьсянародніназвизорянихскупчень,сузір’їві галактик: Кво́ чка, Вели́ кий Віз, Па́ сіка, Чума́ цький Шлях тощо.

Примітка. Слова земля́, мі́сяць, со́нце пишуться звеликої букви тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

§ 52. Назви історичних подій, епох, календарних періодів і свят, суспільних заходів

1. У назвах історичних подій, епох, календарних періодів і свят з великої букви пишемо перше (або єдине) слово і власні назви: Вели́ка францу́зька револю́ ція, Коліїв́ щина, Семиріч́ на війна́ , Львів́ ське збро́ йне повста́ ння 1848р., Пари́зька кому́на, Ренеса́нс, епо́ха Відро́дження, епо́ха Баро́ко, Нови́йрік,Деньучи́теля,Деньпа́м’ятіта прими́рення,Верса́льськийми́рний до́ говір, Деклара́ ція незале́ жності США.

2. Так само пишемо назви політичних, культурних, спортивних та ін. заходів міжнародного або загальнодержавного значення: Олімпій́ ські іѓ ри, Бі́ла олімпіа́да, Марш ми́ру, Всесві́тній конгре́с украї́нців, Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція, Міжнаро́дний рік дити́ни, Ку́бок УЄФА (футбол). Назви інших регулярних заходів, що не мають офіційного характеру, пишемо з малої букви: день інформа́ ції, саніта́ рний день, субо́ тник, неді́льник.

Примітка 1. У назвах свят День Незале́ жності Украї́ни, День Собо́ рності Украї́ни, День Конститу́ції Украї́ни з великої букви пишемо всі слова.

Примітка 2. У назвах історичних подій із другим прикметником, що походить від географічної назви, де використовується дефіс, або походить від двох географічних назв, з великої букви пишемо обидві частини: Бре́ттон-Ву́дська конфере́нція (від Бре́ттон- Вудс), Брест-Лито́вський ми́рний до́говір (від Брест-Лито́вськ), Я́ссько-Кишині́вська опера́ ція (від Я́ сси і Кишині́в).

Примітка 3. Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо, які стали загальними, пишемо з малої букви: гре́ ко-пе́ рські ві́йни, громадя́ нська війна́ , хресто́ ві похо́ ди, доба ́феодалі́зму, анти́ чний світ, сере́ дні віки́ , середньові́ччя, неолі́т, палеолі́т, палеозо́ йська ера, трипі́льська культу́ ра.

§ 53. Назви, пов’язані з релігією

1. З великої букви пишемо слова Бог, Алла́ х, а також імена Бога: Єго́ ва, Савао́ф, Адона́й, Елохі́м, імена богів і богинь у різних народів: Деме́тра, Ві́шну, Ге́ба, Бра́хма, Марс, Перу́н, Даждьбо́г. Так само пишемо імена засновників релігій: Бу́дда, Зарату́стра, Магоме́т; апостолів, пророків, святих у християнстві: Іва́ н Хрести́ тель, Іва́ н Богосло́ в, Мико́ ла Чудотво́ рець, Андрій́ Первозва́ ний.

Примітка. Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишемо з малої букви: боги́ Старода́внього Єги́пту, бог Посейдо́н, боги́ня Ге́ра, бог торгі́влі.

2. З великої букви пишемо слова: Трій́ ця, Свята ́Трій́ ця, найменування осіб Святої Трійці (Бог Оте́ ць, Бог Син, Бог Дух Святи́ й) і слово Богоро́ диця; інші найменування Бога (Госпо́ дь, Спаси́ тель, Всеви́ шній, Творе́ ць) і Богородиці (Цари́ця Небе́сна, Ма́ти Божа, Пречи́ста Ді́ва); прикметники, утворені від слова Бог, Господь (сла́ ва Бо́ жа, во́ ля Госпо́ дня, Бо́ жий про́ мисел).

Примітка 1. Слова апо́стол, святи́й, преподо́бний, му́ченик та ін. пишемо з малої букви: апо́ стол Матві́й, святи́ й Пантелеймо́ н, свята́ великому́ чениця Варва́ ра, преподо́ бний Серафи́ м Саро́ вський, блаже́ нна Феодо́ ра. Але Пресвята́ Богоро́ диця, Свята́ Трі́йця, собо́ р Свято́ го Петра́ .

Примітка 2. У церковних і релігійних текстах з великої букви пишемо займенники, що вживаються замість слів Бог, Божий: Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! (Біблія); нехай святиться ім’я Твоє (Біблія).

Примітка 3. В усталених словосполученнях, що використовуються в розмовній мові, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх найменування, їх пишемо з малої букви: бог зна що (невідомо що), бог зна коли́ (невідомо коли), госпо́дь з тобо́ю (ва́ми) (вживається як здивування, заперечення, докір), бог з ним (з тобо́ю) (вживається на знак згоди, примирення, прощення та ін.). З малої букви пишемо вигуки бо́же, го́споди, їй- бо́ гу, го́ споди бо́ же мій, бо́ же збав, крім випадків, коли слова Боже, Господи є звертанням до Бога.

3. З великої букви пишемо назви релігійних свят і постів, а також окремих днів, що стосуються цих періодів: Благові́щення, Вели́кдень, Петра́

й Павла́ , Покро́ ва, Різдво́ , Вели́ кий піст, Різдвя́ ний піст, Петрі́вка, Пили́ півка, Спа́ сівка, Страсни́ й ти́ ждень, Страсна́ п’я́ тниця.

4. З великої букви без лапок пишемо назви культових книг: Бі́блія, Святе́ Письмо́ , Єва́ нгеліє, Стари́ й Заві́т, Нови́ й Заві́т, То́ ра, Псалти́ р, Кора́ н.

5. З великої букви пишемо перше слово назв церков: Украї́нська правосла́ вна церква, Украї́нська гре́ ко-католи́ цька це́ рква, Українська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вірме́нська апо́стольська це́ рква.

6. Великі букви вживаємо в повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: Вселе́ нський Патріа́ рх, Па́ па Ри́ мський, Святі́йший Патріа́рх Ки́ївський і всієї́ Руси-Украї́ни, Католіко́с-Патріа́рх усієї́ Гру́зії,Верхо́внийАрхиєпи́скоп.

Примітка. Найменування інших церковних звань і посад пишемо з малої букви: митрополи́ т Ві́нницький і Ба́ рський, архимандри́ т (архімандри́ т), архиєпи́ скоп (архієпи́ скоп), па́ стор, мулла́ , іма́ м, ксьондз.

7. З великої букви пишемо всі слова, крім родових найменувань, у назвах монастирів, церков, ікон: Володи́мирський собо́р, Кири́лівська це́рква, Ки́ єво-Пече́ рська ла́ вра, Миха́ йлівський Золотове́ рхий монасти́ р, храм Христа́ Спаси́ теля, іко́ на Ма́ тері Бо́ жої Теребовля́ нської.

8. З малої букви пишемо назви церковних служб та їхніх частин:

літургі́я,проскоми́дія,вечі́рня,у́треня,хре́снийхід,поліє́лей,повечір́ ’я.

§ 54. Назви органів влади, установ, організацій, товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств

1. В офіційних складених назвах органів влади, установ і організацій, товариств і об’єднань з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви: Міністе́ рство освіт́ и і нау́ ки Украї́ни, Ра́ да націона́ льної безпе́ ки та оборо́ ни Украї́ни, Управлі́ння осві́ти Шевче́нківськоївміс́тіКиє́відержа́вноїадміністра́ції,Прокурату́рамі́ста Ки́єва, Апеляцій́ ний суд Закарпа́тської о́бласті, Федера́ція незале́жних профспіло́к Україн́и, Збро́йні си́ли Украї́ни, Міжнаро́дна асоціа́ція україні́стів, Націона́ льний банк Украї́ни, Товари́ ство винахі́дників та раціоналіза́ торів Украї́ни, Організа́ ція економі́чного співробі́тництва і ро́ звитку, Міжнаро́ дний валю́ тний фонд, Ра́ да Євро́ пи.

Це стосується й назв державних установ

минулого: Директо́ рія

Украї́нської Наро́ дної Респу́ бліки, Тимчасо́ вий у́ ряд.

У назвах найвищих органів УкраїниВерхо́вна Ра́да Україн́ и,

Держа́ вна

влади

Кабіне́т

ду́ ма, Зе́ мський

і державних

Міні́стрів

собо́ р,

установ

Украї́ни,

Конституцій́ ний Суд Украї́ни, Верхо́ вний Суд Украї́ни з великої букви пишемо всі слова.

2. У назвах політичних партій і рухів з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви): Республіка́нська па́ртія США, Христия́нсько- демократи́ чний сою́ з Німе́ ччини, Соціа́ л-демократи́ чна па́ ртія Украї́ни.

Назви, що не є офіційними найменуваннями, пишемо з малої букви:

лібера́льнапа́ртія,па́ртіяконсерва́ торів,па́ртіями́ру,па́ртіявійни́.

3. У назвах наукових і навчальних закладів, театрів, музеїв, колективів тощо перше слово (і всі власні назви) пишемо з великої букви: Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни, Націона́льний університе́т «Остро́зька акаде́мія», Га́рвардський університе́т, Львів́ ська сере́дня загальноосві́тня шко́ла No 51 і́мені Іва́ на Франка́ , Націона́ льна бібліоте́ ка Украї́ни і́мені В. І. Верна́дського, Ки́ївський академі́чний теа́тр ляльо́к, Музе́й мада́м Тюссо́, Меморіа́льний буди́нок-музе́й Дмитра́ Яворни́цького, Держа́вний анса́мбль наро́дного та́нцю Гру́зії.З великої букви пишемо перше (або єдине) слово неповної назви, яка вживається у функції повної: Буди́ нок учи́ теля (Ки́ ївський міськи́й буди́нок учи́теля), Украї́нський музе́й (Націона́льний худо́жній музе́й Украї́ни), Літерату́ рний музе́ й (Оде́ ський держа́ вний літерату́ рний музе́ й).

4. Уназвах промислових і торгових підприємств, фінансових організацій, товариств, фірм, організаційно-правових форм тощо початкове слово, яке є складником назви, пишемо з великої букви. З великої букви пишемо також перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви та власні назви: Ки́ївська фа́брика іѓ рашок, Ха́рківський тра́кторний заво́д, Виробни́че акціоне́рне товари́ство «Поліграфкни́га», Публіч́ не акціоне́рне товари́ ство «Ві́нницький універма́ г», банк «Півде́ нний», Центра́ ́ льний автовокза́л, компа́нія «Microsóft», конце́рн «Volkswа́gen», транснаціона́льна корпора́ ція «Jysk», Комуна́ льне підприє́мство «Київблагоу́ стрій», Садо́ ве

товари́ ство «Лісова́ буди́нків«Нашдім».

поля́ на», Об’є́днання співме́ шканців багатокварти́ рних

5. У назвах, що складаються із родового найменування і найменування в лапках, родове найменування пишемо з малої букви, у найменуванні в лапках з великої букви пишемо перше (або єдине слово) і власні назви: видавни́цтво «Ра́нок», готель «Дніпро́», рестора́н «Ли́бідь», кінотеа́тр «Ки́ївська Русь», заво́д «Фарма́к», конце́рн «Фольксва́ген», фі́рма «Ім́ ідж», орке́ стр «Віртуо́ зи Ки́ єва», магази́ н «Яросла́ в», спорти́ вний клуб «Со́ кіл».

Примітка 1. За традицією з великої букви пишемо всі слова в назвах Європе́йський Сою́ з, Організа́ ція Об’є́днаних На́ цій, Лі́га На́ цій тощо.

Примітка 2. У складених назвах інформаційних агентств усі слова, крім родового найменування, пишемо з великої букви й без лапок: аге́нтство Украї́нські Націона́льні Нови́ ни, аге́ нтство Франс Пресс, аге́ нтство Інтерфа́ кс-Азербайджа́ н.

Примітка 3. З малої букви пишемо традиційні, неофіційні назви законодавчих, державних, представницьких органів, органів міжнародних організацій, які періодично

скликаються: бундесра́ т, джирга́ , меджлíс, конгре́ с, ландта́ г, націона́ льні збо́ ри, парла́ мент, сейм, сена́ т, сто́ ртинг.

Примітка 4. З малої букви пишемо назви закладів, організацій, органів влади і т. ін., що вживаються у множині: міністе́рства Укра́їни, інститу́ти Націона́льної акаде́мії нау́ к, коміте́ ти Верхо́ вної Ра́ ди Украї́ни.

6. Назви частин, відділів, відділень, секторів таінших підрозділів установ, організацій, а також слова акти́ в, збо́ ри, з’їзд, конфере́ нція, прези́ дія, се́ сія, симпо́ зіум, ра́ да (інституту тощо) пишемо з малої букви: ві́дділ зага́льного мовозна́ства Інститу́ту мовозна́вства ім. О. О. Потебні́НАН Украї́ни, ка́ федра істо́ рії Украї́ни Терн́опільського націона́ льного педагогі́чного університе́ту ім́ ені Володи́мира Гнатюка́, засі́дання прези́дії Украї́нського товари́ ства охоро́ ни па́ м’яток істо́ рії та культу́ ри, вче́ на ра́ да філологіч́ногофакульте́ту,конгре́сМіжнаро́дноїасоціа́ціїукраїніс́тів,се́сія Хмельни́ цької міськра́ ди.

7. Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбу́ к», енциклопе́ дія «Вікіпе́ дія»); назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).

§ 55. Назви документів, пам’яток історії та культури, творів літератури та мистецтва, друкованих органів тощо

1. У складених назвах найважливіших документів, нормативно- правових актів законів з великої букви пишемо перше слово, власні назви, перше слово після лапок: Стату́т ООН, Потсда́мська уго́да, Верса́льський мир,Конститу́ціяУкраїн́и,Актпроголо́шеннянезале́жностіУкраї́ни, Криміна́льнийко́дексУкраї́ни,Зако́нУкраї́ни«Пропенсій́ незабезпе́чення».

2. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів, предметів і творів мистецтва тощо пишемо звеликої букви: Андрі́ївська це́рква, Колізе́й, Поча́ївська ла́вра, Хоти́нський за́мок, Ісаа́кіївський собо́р, Е́йфелева ве́жа, Сиксти́нська капе́ла, Вене́ра Міло́ська, Аполло́н Бельведе́рський, Дев’я́та симфо́ нія Бетхо́ вена, Ка́ мерна симфо́ нія No 1 Євге́ на Станко́ вича.

Примітка. Родові найменування в подібних назвах пишемо з малої букви: собо́р Свято́ го Петра́ , собо́ р Сан-Ма́ рко, храм Васи́ лія Блаже́ нного, палац Пото́ цьких, за́ мок Іф, па́ м’ятник Володи́ миру Вели́ кому, портре́ т Му́ соргського робо́ ти Рє́піна, ре́ квієм Мо́ царта.

3. Назви художніх, наукових праць, творів мистецтва, документів, газет, журналів тощо беремо в лапки, і в них перше (або єдине) слово пишемо звеликої букви: пое́ма «Енеї́да», рома́н «Сто ро́ків само́тності», о́пера «Травіа́ та», бале́ т «Лебе́ дине о́ зеро», пі́сня «Стої́ть гора́ висо́ кая», підру́чник «Істо́рія Украї́ни», кінофі́л́ ьм «Бен Гур», карти́на «Запоро́жці

пи́ шуть листа́ туре́ цькому султа́ нові», скульпту́ ра «Мисли́ тель», газе́ та «Літерату́ рна Украї́на», журна́ л «Все́ світ», програ́ ма «Партне́ рство зара́ ди ми́ ру».

Примітка 1. У подвійних складених назвах творів, газет тощо з великої букви пишемо також перше слово другої назви: «Андрі́й Солове́ йко, або Вче́ ніє світ, а невче́ ніє — тьма», «Глита́ й, або ж Паву́ к», «Де́ йлі телегра́ ф енд Мо́ рнінг пост».

Примітка 2. У назвах писемних історичних пам’яток з великої букви пишемо перше слово і власні назви: Ре́ймське Єва́нгеліє, Лавре́нтіївський літ́о́пис, Літо́пис Самі́йла Вели́ чка, «Сло́ во о полку́ І́горевім», «Ру́ ська пра́ вда».

§ 56. Назви посад, звань, титулів

Звеликої букви пишемо перше слово офіційних назв найвищих державних посад та посад керівників міжнародних організацій: Генера́ льний прокуро́р Украї́ни, Генера́льний секрета́р ООН, Президе́нт Украї́ни, Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни, Президе́нт Сполу́чених Шта́тів Аме́рики, Прем’єр́ - міні́стр Кана́ ди.

Примітка 1. Назви посад, звань, наукових ступенів тощо пишемо з малої букви: президе́нт, ка́нцлер, прем’є́р-міні́стр, мер, голова́, дека́н, дире́ктор, міні́стр, ре́ктор, секрета́р; акаде́мік, генера́л-лейтена́нт, заслу́жений дія́ч мисте́цтв, наро́дний арти́ст Украї́ни, лауреа́т Держа́вної пре́мії Украї́ни в га́лузі архітекту́ри, член-кореспонде́нт, до́ктор нау́к.

Примітка 2. Змалої букви пишемо також назви титулів, рангів, чинів: баро́н, ге́ рцог, короле́ ва, імпера́ тор, князь, коле́ зький асе́ сор, коро́ ль, принцеса, цар, шах.

Примітка 3. Назви посад міністрів, послів, президентів академій тощо в офіційних документах, а також для підкреслення урочистості можна писати з великої букви: Міні́стр осві́ти і нау́ки Украї́ни, Посо́л Респу́бліки По́льща, Президе́нт Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни.

Примітка 4. Про написання назв церковних посад див. § 53, п. 6. § 57. Назви орденів, медалей, відзнак, премій

1. У назвах орденів, медалей, відзнак з великої букви (крім родових найменувань на зразок о́рден, меда́ль, відзна́ка тощо) пишемо перше слово і власні назви: о́ рден Держа́ ви, о́ рден Свобо́ ди, о́ рден кня́ зя Яросла́ ва Му́ дрого, відзна́ ка Прези́ дента Украї́ни — Хрест Іва́ на Мазе́ пи, відзна́ ка Міністе́ рства вну́ трішніх справ Украї́ни — нагрудний знак «За безпе́ ку наро́ ду».

Якщо таку назву взято в лапки, то з великої букви пишемо:

1) перше слово тавласну назву: о́рден «Ма́ти-герої́ня», о́рден «За до́блесну ша́хтарську пра́цю», меда́ль «За врято́ване життя́», меда́ль «За військо́ ву слу́́жбу Украї́ні»;

2) усі слова: о́ рден «Золота́ Зі́рка». 63

2. Назви спортивних нагород пишемо з малої букви: золота́ (срі́бна, бронзо́ ва) меда́ ль, олімпій́ ська меда́ ль. Так само: закінчити школу із золотою (срібною) медаллю.

3. У назвах премій перше слово і власні назви в них пишемо з великої букви:Но́белівськапре́мія,Націона́льнапре́міяУкраїн́иі́меніТара́са Шевче́нка,Держа́внапре́міяУкраїн́ивга́лузінау́киіте́хніки,Держа́вна пре́міяУкраї́ниім́ еніОлексан́драДовже́нка.

§ 58. Назви товарних знаків, марок виробів

1. Торгові назви продуктових, парфумерних і т. ін. товарів, тютюнових виробів, вин, мінеральних вод та інших напоїв беремо в лапки і пишемо з великоїбукви:цуке́рки«Асорті»́,сир«Королів́ський»,ковбаса́«Кра́ківська», шокола́д «Сві́точ», цигарки́ «Украї́нські», вино́ «Перли́на сте́пу», конья́к «Та́врія», мінера́льна вода́ «Мо́ршинська», напі́й «Жи́вчик», духи́ «Ліле́я», шампу́нь«Оли́вковий»,кросі́вки«Найк»,взуття«́ Крокс».

2. Назви виробничих марок технічних виробів (машин, приладів і т. ін.) беремо в лапки і пишемо з великої букви: автомобілі «Ніса́н», «Во́льво», «Фольксва́ген»),літак«Бо́їнг777», тра́ктор«Слобожа́нець».

Але назви самих виробів беремо в лапки і пишемо з малої букви: «ніса́ н», «во́ льво» «фольксва́ ген» (автомобілі), «бо́ їнг» (літак). «слобожа́́нець» (трактор).

3. Власні назви кораблів, поїздів, літаків тощо беремо в лапки, і перше слово в назві (і всі власні назви) пишемо з великої букви: круї́зний ла́йнер «Гармо́ нія морі́в», по́ їзд «Чорномо́ рець».

4. Абревіатурні назви виробничих марок і виробів пишемо без лапок:

Ан-225, А-340, В-77, КрАЗ.

§ 59. Назви порід тварин, видів і сортів рослин

1. Назви порід тварин пишемо з малої букви: вівча́рка, спаніє́ль, доберма́н (собаки), го́нтер, муста́нг, (коні), кохінхі́н, плімутро́к (кури), мерино́ с, лако́ н (вівці).

2. У неспеціальних текстах назви сортів рослин беремо в лапки і пишемо з малої букви (зокрема й власні назви): пшени́ця «золотоколо́са», груша «парижа́ нка», троя́ нда «гло́ рія-дей», мали́ на «гера́ кл».

3. У спеціальній літературі в назвах сортів рослин перше слово (і всі власні назви) пишемо з великої букви: сморо́ дина Софії́вська, огіро́ к Корольо́ к, тюльпа́ н Ре́ мбрандта, карто́ пля Серпа́ нок, сли́ ва Зарі́чна ра́ ння.

§ 60. Велика буква в особливому стилістичному вживанні

1. З великої букви пишемо такі найменування, як Висо́кі Догові́рні́ Сто́ рони, Надзвича́ йний і Повнова́ жний Посо́ л (в актах міжнародного значення, у дипломатичних документах), А́ втор, Видавни́ цтво (в авторському договорі), Замо́ вник, Викона́ вець (в угодах) і т. ін.

2. З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам..., Вітаємо Вас..., у відповідь на Ваш запит...

3. З великої букви пишемо деякі загальні назви в контекстах, де наголошено на особливому змісті цих назв: Ба́тьківщи́на, Вітчи́зна, Честь, Люди́ на, Ма́ ти.

§ 61. Велика буква у складноскорочених назвах

1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, мають подвійне написання:

1) з великої букви, якщо ці слова вживаються на позначення установ, які є власними назвами: Укрпрофра́ да, Держтелера́ діо, Укрзалізни́ ця, Київене́ рго;

2) з малої букви, якщо такі слова є родовими назвами: медуніверсите́т, міськдержадміністра́ ція, сільра́ да.

2. Складноскорочені назви, утворені із початкових (ініціальних) букв, пишемо великими буквами: ООН, ГЕС, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, АТС, КНР.

При відмінюванні звукових абревіатур на зразок ЦУМ закінчення пишемо малими буквами і приєднуємо до останньої букви абревіатури без будь-якого знака (апострофа, коми): у ЦУМі, з ЦУМу, ТЮГу, ТЮГом.

Суфіксальні утворення від звукових абревіатур пишемо малими буквами: оо́ нівський, тю́ гівець.

3. У префіксальних і складних словах, які пишемо разом або з дефісом, літерні та звукові абревіатури зберігають великі букви: УВЧ-терапі́я́ , НВЧ- випромі́нювання.

Примітка 1. Абревіатури, які складаються із двох самостійно вживаних ініціальних абревіатур, що є назвами різних організацій, пишемо окремо: ІФ НАНУ (Інститут фізики Національної академії наук України), ДА МВСУ (Державний архів Міністерства внутрішніх справ України).

Примітка 2. У складноскорочених словах мішаного типу, утворених з ініціальних абревіатур та усічених основ, ініціальну частину звичайно пишемо великими буквами, а усічену — малими: КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення), НДІхіммаш (Науково-дослідний інститут хімічного машинобудування), БілАЗ (Білоруський автомобільний завод). Складені назви, у яких поєднані ініціальна частина і нескорочене слово (слова) в непрямому відмінку, пишемо окремо: НДІ тра́нспорту га́зу, НДІ електромехані́чних при́ ладів.

Примітка 3. Сполучник і в звукових абревіатурах у складноскорочених словах передаємо малою буквою: «КіЖ» («Культура і життя»). «СіЧ» («Сло́ во і час»).

Примітка 4. У назвах літаків, що складаються з двох перших букв прізвища конструктора і приєднаного до нього дефісом цифрового позначення, пишемо першу велику букву, другу — малу: Ту-154, Ан-22, Іл-62.

§ 62. Графічні скорочення

Від абревіатур потрібно відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляємо повністю й скорочуємо лише на письмі.

1. Після скорочення звичайно ставимо крапку. Слова скорочуємо, переважно, після приголосного, але зрідка й після голосного. Слова не скорочуємо на голосний, якщо він не початковий у слові, і на ь. Наприклад, слово селя́ нський може бути скорочене: сел., селян., селянськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: настін. календар, ден. норма. У разі збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власнору́ чний), але тільки власт. (власти́ вий).

Поширені графічні скорочення: авт. — автор; авторський акад. — академік
арк. — аркуш

бібл. — біблійний; бібліографічний; бібліотечний буд. — будинок
бульв. — бульвар
вид. — видання

вип. — випуск
вул. — вулиця
газ. — газета
гр. — громадянин д. — доктор (наук) див. — дивись дияк. — диякон дол. — долар

доц. — доцент
енцикл. — енциклопедія; енциклопедичний єп. — єпископ
журн. — журнал
зб. — збірник
знач. — значення

ігум. — ігумен
іл. — ілюстрація; ілюстративний ім. — імені
ін. — інші
і т. д. — і так далі
і т. ін. — і таке інше
і под. — і подібне
кв. — квартира
кн. — книга; княгиня; князь
коп. — копійка
м. — місто
мист. — мистецтво; мистецький митр. — митрополит
напр. — наприклад
нар. — народний
наук. — науковий
нац. — національний
н. е. — нашої ери
до н. е. — до нашої ери

о. — острів, отець
обл. — область; обласний
оз. — озеро
п. — пан; параграф; пункт
патр. — патріарх
перев. — переважно
пл. — площа
поч. — початок
пор. — порівняй, порівняйте
пп. — пани, панове; параграфи; пункти пресвіт. — пресвітер
пров. — провулок
прор. — пророк
проф. — професор
р. — рік; річка
ред. — редактор; редакція
рр. — роки
р. н. — рік народження
Р. Х. — Різдво Христове
с. — село; сторінка
св. — святий
смт. — селище міського типу
спец. — спеціальний

співавт. — співавтор
ст. — станція; стаття; століття т. — том
та ін. — та інше (інші)
т-во — товариство
тис. — тисяча; тисячолі́ття
т. д. — так далі
т. зв. — так званий
т. ін. — таке інше
у т. ч. — у тому числі
укр. — український
худ. — художній
церк. — церковний
чв. — чверть
чл.-кор. — член-кореспондент

Скорочені назви одиниць вимірювання пишемо без крапок: Б — байт
Вт — ват
г — грам

га — гектар
кг — кілограм км — кілометр дм — дециметр кБ — кілобайт кВт — кіловат кг — кілограм
л — літр
м — метр
мм — міліметр см — сантиметр т — тонна
ц — центнер

Так само пишемо скорочення грн (гривня), млн (мільйон), млрд (мільярд), трлн (трильйон).

2. У графічних скороченнях також використовуємо дефіс. Пропущену середню частину слова позначаємо дефісом: гр-н (громадянин), вид-во (видавництво), ін-т (інститут), ун-т (університет), р-н (район), ф-ка (фабрика). У таких скороченнях після першої частини слова крапки не ставимо.

3. Дефісом також приєднуємо перші букви частин складного слова: с.- д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський , с.-г. (сільськогосподарський), півн.-сх. (півні́чно-східний), півд.-зах. (південно-західний). У таких випадках після скорочених частин слів ставимо крапку.

4. Скісна риска використовується при скороченні словосполучень, рідше — складних слів: п/в (поштове відділення), а/с (абонентська скринька), р/р (розрахунковий рахунок), м/хв (метрів за хвилину), км/год (кілометрів за годину). У таких випадках після скорочених частин слів крапки не ставимо.

ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ § 63. Орфографічні правила переносу

Частини слів з одного рядка в другий переносимо за складами: га́ й-ка, зо́ -шит, кни́ ж-ка, ко-ло́ -дязь, па́ ль-ці, са-дів-ни́ к, Ха́ р-ків.

Під час перенесення:

1. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку, не переносимо в наступний: ака-де́ -мія (а не а-каде́ мія), Ма-рі́я (а не Марі-́ я), олі-ве́ ць (а не о- ліве́ць). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або́ , моя́ , о́ ко, ши́ я тощо.

2. Не можна розривати сполучення букв дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносити можна лише так: ґу́ -дзик, хо-джу́ . Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звича́ й-ний (а не на-дзвича́ йний), під-жив-ля́ ти (а не пі-дживля́ ти).

3. Не можна розривати сполучення букв йо, ьо. Наприклад: па-йо́ к, (а не

пай-о́ к), сльо-за́ (а не сль-оза́ ).
4. Апостроф, м’який знак,

й при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-я́ н (а не бур-’я́ н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́ ), Лук’-я́ н (а не Лук-’я́ н), ни́ зь-ко (а не ни́ з-ько), ба́ й-ка (а не ба́ -йка),стій-ки́ й (а не сті-

йки́ й).

5. Коли корінь починається на голосний, то перенос здійснюємо довільно: ро-зора́ти, роз-ора́ти, ро-зо-ра́ти; бе-зупи́нно, без-упи́нно, безу- пи́нно, але коли на приголосний, то від кореня його не відриваємо: до- зрівати (а не доз-рівати), ви́ -правдання (а не ви́ п-равдання).

6. При збігу однакових приголосних одну літеру залишаємо, а другу переносимо в наступний рядок: за-ко́н-ний, розріс́ -ся. В іменниках з подовженим приголосним можливий подвійний перенос: знан-ня́ і зна-ння́; жи-ття́ і жит-тя́ .

7. Не розриваємо при переносі односкладові префікси перед приголосними:над-мір́ний,най-бі́льший(анена-дмі́рний,на-йбіл́ьший).

Кількаскладові префікси при переносі можна розривати: пе-ре-працюва́ти, пе-ред-гро́ ззя.

8. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато- ступін́частий (анебагатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (аневосьмиг- ра́нний),далеко-схі́дний(анедалекос-хід́ний).

9. Неможна розривати ініціальні абревіатури, атакож комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.

10. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про́ й Дніп-ро́ , Оле- кса́ ндра й Олек-са́ ндра, се-стра́ й сест-ра́ . Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьки́ й і близь-ки́ й, видавни́ -цтво, видавни́ ц-тво й видавни́ цт-во, га́ ли-цький і га́ лиць-кий, росій́ -ський і росі́йсь-кий, убо́ -зтво, убо́ з-тво й убо́ зт-во, суспі́льс-тво й суспі́льст-во.

§ 64. Технічні правила переносу

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що належать до них: Т.Г.Шевче́нко (анеТ.Г. // Шевче́нко), гр. Іване́нко (анегр. // Іване́нко), акад. (доц., проф.) Гончаре́нко (анеакад. (доц., проф.) // Гончаре́нко), п. Гнатю́ к (а не п. // Гнатю́ к).

Примітка. Якщо імена, звання тощо подаємо повністю, топрізвища (атакож побатькові) можна переносити: Тара́с Григо́рович Шевче́нко йТара́с // Григо́рович Шевче́ нко, акаде́ мік // Агата́ нгел Кри́ мський і т. ін.

2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 2008 р. (а не 2008 // р.), 150 га (а не 150 // га), 20 см3 або 20 куб. см (а не 20 // см3 або 20 // куб. см), 5 г (а не 5 // г).

3. Граматичні закінчення, з’єднані з цифрами дефісом, не можна відривати й переносити: 2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го), 10-му (а не 10- // му) й т. ін.

4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення на зразок вид-во, і т. д., і т. ін., та ін., т-во тощо.

5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Знак наголосу ( ́ )

§ 65. Знак наголосу ставимо на маловідомих словах (локалізмах і т. ін.), а також тоді, коли слово може вживатися з двома наголосами, змінюючи при цьому своє значення, пор.: Ми схо́ дили на гору й Ми сходи́ ли на гору

та повернулися додому ще завидна; Обра́ зи (від дієслова обража́ ти), о́ брази (художні, літературні), образи́ (ікони).

ІІ. ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ

ІМЕННИК

§ 66. Поділ на відміни

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями іменники поділено на чотири відміни.

І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага́, ги́ря, гри́вня, до́нька, дочка́, маши́на, організа́ція, пра́ця; воєво́да; базіќ а, зна́йда, листоно́ша, невда́ха, пла́кса, сирота́ та жіночі особові імена з відповідним закінченням: Богда́на, Катери́на, Вале́рія, Зо́я і чоловічі особові імена на -а, -я: Мико́ ла, Са́ ва.

ІІ відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, ве́летень, заво́д, край,ма́йстер,това́риш;Андрій́ ,Віта́лій,Заха́р,Яросла́в;ба́тько,тату́ньо; Дніпро́ , Марко́ /Ма́ рко, Петро́ ;

б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках): крило́, мі́сто; мо́ре, по́ле, прі́з́ вище; весі́лля, життя́ , умі́ння; також іменники з суфіксами збільшувально-згрубілого значення -ищ-, -иськ-, утворювані від іменників усіх родів, які можуть зберігати й рід твірного, і набувати середнього роду: вітри́ще (від ві́тер), діди́ще (від дід), коропи́ще (від ко́роп), морози́ще (від моро́з), паруби́ще (від па́рубок) — чол. р., ножи́ще (від нога́) — середн. р., ведмеди́ще (від ведмі́дь) — чол. і середн. р.; дуби́́сько (від дуб), вовчи́сько (відвовк),їжачи́сько(відїжак),леви́сько(відлев),соми́сько(відсом) —чол.р., зайчи́ сько (від за́ єць) — чол. і середн. р., свекру́ шисько (від свекру́ ха) — жін. і середн. р., хлопчи́ сько (від хлопець) — чол. і середн. р.

IІІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: ваго́мість, вість, гі́дність, кров, любо́в, міць, незале́жність, ніч, піч, річ, ро́зкіш, сіль, самості́йність, собо́рність, тінь, слово ма́ти, у відмінкових формах якого з’являється суфікс -ер-; а також деякі жіночі особові імена:Аде́ ль, Любо́ в, Ніко́ ль.

ІV відміна: іменники середн. роду:

а) із закінченнями -а, -я, що у формах родового, давального та місцевого відмінків набувають суфіксів -ат-, -ят- перед закінченням: гуся́ (гуся́ти, гуся́ті, (на) гуся́ті), дівча́ (дівча́ти, дівча́ті, (на) дівча́ті), лоша́

(лоша́ ти, лоша́ ті, (на) лоша́ ті), теля́ (теля́ ти, теля́ ті, (на) теля́ ті);
б) із закінченням -я, які мають два зразки відмінювання: із суфіксом - ен- у формах родового, давального та місцевого відмінків і без такого суфікса: ви́ м’я (ви́ м’я/ви́ мені, ви́ м’ю/ви́ мені, ви́ м’ям/ви́ менем, (на)

ви́ м’ї/ви́ мені), ім’я́ (ім’я́ /ім́ ені (ім́ ени),
ім’ї/́ ім́ ені), пле́м’я (пле́м’я/пле́мені
пле́ м’ям/пле́ менем, (на) пле́ м’ї/пле́ мені), ті́м’ю/ті́мені,ті́м’ям/ті́менем,(на́)тім́ ’ї/тім́ ені).

мішану.

І відміна

1. Тверда група

§ 67. Поділ на групи

Іменники І та ІІ відміни поділено на три групи: тверду, м’яку та

До твердої групи належать іменники жін. роду із закінченням -а (крім тих, основа яких має закінчення на шиплячий приголосний): жі́нка, маши́ на, перемо́га, сівба́, фа́брика, фі́рма, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) із таким закінченням: базіќ а, біда́ха, витріща́ка, заводія́ка, недорі́ка, сирота́ та чол. роду (назви осіб): джу́ ра, Мики́ та, Са́ ва та ін.

2. М’яка група

До м’якої групи належать іменники жін. роду із закінченням -я: бу́ря, відмі́нниця, друка́рня, земля́, надія́ , пі́сня, сім’я́ та чол. роду — назви осіб: те́сля; іменники спільного роду із цим самим закінченням: кровопи́вця, уби́ вця, суддя́ тощо та іменник чол. роду Ілля́ .

3. Мішана група

До мішаної групи належать іменники жін. роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: ве́жа, гу́ща, ї́жа, ка́ша, кру́ча, межа́, пло́ща, те́ща та чол. роду — назви осіб: вельмо́жа, паша́, а також іменники спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: листоно́ша, міхоно́ша.

ІІ відміна

1. Тверда група

Чоловічий рід

До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, о́дуд, пала́ц, темп, ужи́нок, у́спіх; ба́тько, Петро́; переважна більшість іменників на -р:

ім’ю́ /ім́ ені, ім’я́ м/ім́ енем, (на) (пле́мені), пле́м’ю/пле́мені, ті́м’я (ті́м’я/ті́мені (тім́ ени),

вир, ви́хор, відва́р, двір, жир, сир, сто́вбур, сто́ляр, щур, я́вір; сюди ж належать іменники звір, кома́р, снігу́р, які, проте, у називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звір́ і, комарі,́ снігурі́ (іменник щур може мати і варіантне закінчення -і: щурі)́ , а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ор, -ур (-юр): інжене́ р, колекціоне́ р, ма́ йстер, парфуме́ р, фе́рмер, ши́фер, шофе́р; акто́р, дире́ктор, інспе́ктор, профе́сор, світлофо́р, семафо́ р; абажу́ р, гіпю́ р, каламбу́ р; іменники з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир (-ір, -їр): база́ р, гекта́ р, куліна́ р, монтанья́ р, му́ ляр, футля́ р, ювіля́р; каси́р, команди́р, пасажи́р, папі́р, сувені́р, конвоїр́ ; окремі іменники іншомовного походження на -ар, -ир із постійним наголосом на корені в однині та множині: дóлар — дóлари, пáнцир — пáнцири та ін.

Примітка. Іменник маляр залежно від наголосу належить або до твердої групи ма́ляр (наголос падає на корінь в усіх відмінках однини й множини: ма́ляр — ма́ляра, ма́ лярові, ма́ ляра, ма́ ляром, (на) ма́ лярові — ма́ ляри, ма́ лярів, ма́ лярам, ма́ лярів, ма́ лярами, (на) ма́лярах), або до мішаної (наголос переходить на закінчення: маля́р — маляра́, маляре́ві, маляра́, маляре́м, (на) малярі́ — малярі́ — малярі́в — маляра́ми — (на) маляра́ х).

Середній рід

До твердої групи належать іменники середн. роду із закінченням -о: боло́то, ві́яло, во́ло, залі́зо, зерно́, зло, крило́, ко́ло, люсте́рко, мавпеня́тко, ма́ йво, мі́сто, молоде́ цтво, село́ , христия́ нство та ін.

2. М’ я к а г р у п а

Чоловічий рід

До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боє́ць, ве́ летень, зви́ чай, крадій́ , край, мите́ ць, тату́ньо, діду́ньо, уді́й, учи́тель, Анто́сьо, Бене́дьо, Іва́ньо; сюди належить частина іменників на -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бо́ ндар — бо́ ндаря, ко́ зир — ко́ зиря, ку́ хар — ку́ харя, лі́кар — лі́каря, пи́ сар — пи́саря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із - ар, -ир на закінчення: буква́р— букваря́, вівча́р— вівчаря́, воротáр — воротаря́ , друка́ р — друкаря́ , інвента́ р — інвентарю́ (збірне), календа́ р — календаря́ , кобза́ р — кобзаря́ , секрета́ р — секретаря́ , сухáр — сухаря́ , хаба́ р — хабаря́, шахта́р— шахтаря́; гузи́р— гузиря́, проводи́р— проводиря́, пухи́р— пухиря́ та ін. До м’якої групи належать також і деякі чоловічі особові імена: І́гор — І́горя, Ла́ зар — Ла́ заря та ін.

Примітка. У складних словах із хаба́ р сполучним голосним є лише о: хабарода́ вець, хабаромі́сткість, хабарооде́ ржувач.

Середній рід

До м’якої групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- у формах непрямих відмінків і переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): го́ре, мі́сце, мо́ре, по́ле; життя́,завда́ння,збіж́жя,здоро́в’я,змага́ння,знаря́ддя,ли́стя,обли́ччя, пір́ ’я, по́ лум’я та ін.

3. Мішана група

Чоловічий рід

До мішаної групи належать іменники чол. роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: ванта́ ж, дощ, сто́ рож, слуха́ ч, ткач, това́ риш; вітри́ ще, діди́ ще, дуби́ ще; також іменники на -яр (назви людей за видом їхньої діяльності), у відмінкових формах яких наголос переходить із суфікса на закінчення: бджоля́р — бджолярá, весля́р — веслярá, вугля́р— вугляра́, газетя́р — газетярá, зброя́р — зброярá, каменя́р— каменяра́, пісня́р— пісняра́ , скляр — скляра́ , смоля́ р — смолярá, школя́ р — школяра́ та ін.

Середній рід
До мішаної групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та

основою на шиплячий приголосний: ло́ же, плече́ , пріз́ вище, я́ вище та ін.

§ 68. Зразки відмінювання іменників Перша відміна

Тверда група

Н. маши́ н-а Р. маши́ н-и Д. маши́ н-і Зн. маши́ н-у Ор. маши́ н-ою М. ...маши́ н-і Кл. маши́ н-о

Н. маши́ н-и
Р. маши́н
Д. маши́ н-ам Зн. маши́ н-и Ор. маши́ н-ами М. ...маши́ н-ах Кл. маши́ н-и

О д н и н а Н. пло́ щ-а

Р. пло́ щ-і Д. пло́щ-і Зн. пло́ щ-у Ор. пло́ щ-ею М. ...пло́ щ-і Кл. пло́ щ-е

Іменники — загальні назви

Од н и н а

відмі́нниц-я відмі́нниц-і відмі́нниц-і відмі́нниц-ю відмі́нниц-ею ...відмі́нниц-і відмі́нниц-е

М н о жи н а

відмі́нниц-і відмі́нниць відмі́нниц-ям відмі́нниць відмі́нниц-ями ...відмі́нниц-ях відмі́нниц-і

Мішана група

М’яка група

наді-́ я наді-́ ї наді-́ ї наді-́ ю наді-́ єю ...наді-́ ї наді-́ є

наді-́ ї надій́ наді-́ ям наді-́ ї наді-́ ями ...наді-́ ях наді-́ ї

М н о жи н а

О д н и н а

душ-а́
душ-і́
душ-і́
ду́ ш-у
душ-е́ ю ...душ-і́ ду́ш-е, душ-е́

М н о жи н а

ду́ ш-і душ ду́ш-ам ду́ ш-і
ду́ ш-ами ...ду́ ш-ах ду́ ш-і

пло́ щ-і площ пло́щ-ам пло́ щ-і пло́щ-ами ...пло́ щ-ах пло́ щ-і

Тверда група

Н. Окса́ н-а Р. Окса́ н-и Д. Окса́ н-і

Зн. Окса́ н-у Ор. Окса́ н-ою М. ...Окса́ н-і

Кл. Окса́ н-о Н. Окса́ н-и

Р. Окса́н

Д. Окса́ н-ам Зн. Окса́н

Ор. Окса́ н-ами М. ...Окса́ н-ах

Кл. Окса́ н-и
Тверда група

Н. Полта́ в-а Р. Полта́ в-и Д. Полта́ в-і

Зн. Полта́ в-у Ор. Полта́ в-ою

М. ...Полта́в-і Кл. Полта́ в-о

Іменники — власні назви

Од н и н а

Марі-́ я Марі-́ ї Марі-́ ї Марі-́ ю Марі-́ єю ...Марі-́ ї Марі-́ є

М н о жи н а

Марі-́ ї Марій́ Марі-́ ям Марі́й Марі-́ ями .....Марі-́ ях Марі-́ ї

Од н и н а

Ві́нниц-я Ві́нниц-і Ві́нниц-і Ві́нниц-ю Ві́нниц-ею ... Ві́нниц-і Ві́нниц-е

М’яка група

Ле́ с-я Ле́ с-і Ле́ с-і Ле́ с-ю Ле́ с-ею ...Ле́ с-і Ле́ с-ю

Ле́ с-і Лесь
Ле́ с-ям Лесь
Ле́ с-ями ...Ле́ с-ях Ле́ с-і

М’яка група

Тере́ бл-я Тере́ бл-і Тере́ бл-і Тере́ бл-ю Тере́ бл-ею ... Тере́бл-і Тере́ бл-е

Н. к о з а́ к
Р. козак-а́
Д. козак-о́ ві (-у́ )

Зн. козак-а́ Ор. козак-о́ м

М. ...козак-о́ ві (-у́ ) Кл. коза́ ч-е

Н. козак-и́
Р. козак-і́в Д. козак-а́ м Зн. козак-і́в Ор. козак-а́ ми М. ...козак-а́ х Кл. козак-и́

тигр
ти́гр-а
ти́ гр-ові (-у)

ти́ гр-а ти́ гр-ом

... ти́ гр-ові (-у , -і)
ти́ гр-е

мудре́ць мудрец-я́ мудрец-е́ ві (- ю)

мудрец-я́ мудрец-е́ м

мудрец-е́ ві, (-ю́ , -і)́ мудрец-ю́

о́ брій
о́ брі-ю
о́ брі-єві (- ю)
о́ брій

о́брі-єм ...о́ брі-ї (-ю)
о́ брі-ю

о́ брі-ї о́брі-їв
о́ брі-ям о́ брі-ї
о́ брі-ями ..о́ брі-ях о́ брі-ї

Тверда група

Од н и н а

М’яка група

Мішана

група

меч
меч-а́ меч-е́ ві (-у́ )

меч і меч-а́
меч-е́ м
... меч-і

(-е́ ві) ме́ ч-у

меч-і́ меч-і́в меч-а́м меч-і́ меч-а́ми ...меч-а́ х меч-і́

Друга відміна

Іменники чоловічого роду — загальні назви

ти́ гр-и ти́ гр-ів ти́ гр-ам ти́ гр-ів ти́ гр-ами ...ти́ гр-ах ти́ гр-и

мудрец-і́ мудрец-і́в мудрец-я́ м мудрец-і́в мудрец-я́ ми ...мудрец-я́ х мудрец-і́

М н о жи н а

Тверда група

Н. крил-о́ Р. крил-а́ Д. крил-у́ Зн. крил-о́ Ор. крил-о́ м М. ...крил-і́ Кл. крил-о́

Н. кри́ л-а
Р. крил
Д. кри́ л-ам
Зн. кри́ л-а
Ор. кри́ л-ами і кри́ ль-ми М. ...кри́ л-ах

Кл. кри́ л-а

Іменники середнього роду — загальні назви

Од н и н а

по́ л-е
по́ л-я
по́ л-ю
по́ л-е
по́ л-ем ...по́ л-і, -ю по́ л-е

М’яка група

умі́нн-я умі́нн-я умі́нн-ю умі́нн-я умі́нн-ям

...умі́нн-і умі́нн-я

Мішана група

плеч-е́
плеч-а́
плеч-у́
плеч-е́
плеч-е́ м ...плеч-і́,-у́іплеч-е́ві плеч-е́

пле́ ч-і
плеч-е́ й, пліч плеч-а́ м і пле́ч-ам пле́ ч-і
плеч-и́ ма ...плеч-а́ х

пле́ ч-і

пол-я́ пол-і́в пол-я́ м пол-я́ пол-я́ ми ...пол-я́ х

пол-я́

умі́нн-я умі́нь умі́нн-ям умі́нн-я умі́нн-ями ...умі́нн-ях

умі́нн-я

М н о жи н а

Іменники чоловічого роду — власні назви

Од н и н а
Тверда М’яка група Мішана група група		Тверда група Дністе́ р Дністр-а́ Дністр-у́ (-о́ві)
Н. Євге́ н Оле́ сь	І́гор Тимі́ш
Р. Євге́ н-а Оле́ с-я	І́гор-я Тимо́ ш-а і Тимош-а́
Д. Євге́н-ові(-у) Оле́с-еві(-ю)	І́гор-еві, (-ю) Тимо́ ш-еві (-у) і Тимош-е́ ві (-у́)
Зн. Євге́н-а Оле́с-я	І́гор-я Тимо́ ш-а і Тимош-а́	Дністе́ р Дністр-о́ м ...Дністр-у́ (-о́ві,-і́) Дні́стр-е
Ор. Євге́ н-ом Оле́ с-ем	І́гор-ем Тимо́ ш-ем і Тимош-е́ м
М. ...Євге́н-ові(- ...Оле́с-еві у, -і) (-ю, -і)	...І́гор-еві (-ю, -...Тимо́ ш-еві (-у, -і)і) І і Тимош-е́ ві (-у́ , - і)́
Кл. Євге́н-е Оле́с-ю	І́гор-ю Тимо́ ш-е
М н о жи н а
Н. Євге́ н-и Оле́ с-і	І́гор-і Тимо́ ш-і і Тимош-і́
Р. Євге́ н-ів Оле́ с-ів	І́гор-ів Тимо́ ш-ів і Тимош-і́в
Д. Євге́ н-ам Оле́ с-ям	І́гор-ям Тимо́ ш-ам і Тимош-а́ м
Зн. Євге́н-ів Оле́с-ів	І́гор-ів Тимо́ ш-ів і Тимош-і́в
Ор. Євге́ н-ами Оле́ с-ями	І́гор-ями Тимо́ ш-ами і Тимош-а́ ми
М. ...Євге́ н-ах ...Оле́ с-ях	...І́гор-ях ...Тимо́ ш-ах і ...Тимош-а́ х
Кл. Євге́ н-и Оле́ с-і	І́гор-і Тимо́ ш-і і Тимош-і́

Зразки відмінювання іменників чоловічого роду з основою на -р

Н. Пасажи́ р
Р. пасажи́ р-а
Д. пасажи́р-ові (-

у)
Зн. пасажи́ р-а

Ор. пасажи́ р-ом М. ...пасажи́ р-ові

(-у, -і)
Кл. пасажи́ р-е

Н. пасажи́ р-и
Р. пасажи́ р-ів Д. пасажи́ р-ам Зн. пасажи́ р-ів Ор. пасажи́ р-ами М. ...пасажи́ р-ах Кл. пасажи́ р-и

бульва́ р бульва́ р-у бульва́ р-у (- ові)

бульва́ р бульва́ р-ом

...бульва́ р-і (-ові, -у) бульва́ р-е

бульва́ р-и бульва́ р-ів бульва́ р-ам бульва́ р-и бульва́ р-ами ...бульва́ р-ах бульва́ р-и

байка́ р байкар-я́ байкар-е́ ві (- ю́ )

байкар-я́ байкар-е́ м

...байкар-е́ ві (-ю́, -і)́ байка́ р-ю

М н о жи н а

байкар-і́ байкар-і́в байкар-я́ м байкар-і́в байкар-я́ ми ...байкар-я́ х байкар-і́

к о́ з и р
ко́ зир-я
ко́ зир-ю (-еві)

ко́ зир (-я) ко́ зир-ем

...ко́ зир-і (-еві, -ю) ко́ зир-ю

ко́ зир-і
ко́ зир-ів ко́ зир-ям ко́ зир-і
ко́ зир-ями ...ко́ зир-ях ко́ зир-і

Тверда група

Од н и н а

М’яка група

Мішана група

ковзаня́ р ковзаняр-а́ ковзаняр-е́ ві (-у́ )

ковзаняр-а́ ковзаняр-е́ м

...ковзаняр-е́ ві (- у ́ , - і )́
ковзаня́ р-е

ковзаняр-і́ ковзаняр-і́в ковзаняр-а́ м ковзаняр-і́в ковзаняр-а́ ми ...ковзаняр-а́ х ковзаняр-і́

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

Зразок відмінювання іменника Госпо́ дь

Госпо́ дь
Го́ спод-а
Го́ спод-ові (-у) і Господ-е́ ві Го́ спод-а
Го́ спод-ом
...Го́ спод-ові (-у, -і)
Го́ спод-и

Відмінювання іменників на -ище (жін. і середн. р.)

М н о ж и н а

баби́ щ-а баби́ щ баби́ щ-ам баби́ щ баби́ щ-ами баби́ щ-ах

баби́ щ-а

Од н и н а
Н. баби́ щ-е
Р. баби́ щ-і/-а
Д. баби́ щ-і/-у
З. баби́ щ-е/-у
О. баби́ щ-ею/-ем М. ...баби́ щ-і Кл. баби́ щ-е

Примітка. Тип відмінювання іменників на -ище (баби́ще — жін. і середн. рід, свекру́шище — жін. і середн. рід і под.) при хитанні в морфологічному роді залежить від значення роду: якщо іменник має дві форми роду (баби́ще — жін. і середн. рід), то для форми жін. роду лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини властиве закінчення -е, типове для іменників другої відміни середнього роду, а в інших відмінках їхні закінчення збігаються із закінченнями іменників першої відміни (обидва варіанти наявні в знахідному відмінку), а для середн. роду — послідовність відмінювання за зразками відмінювання іменників другої відміни середн. роду.

Н. тінь
Р. ті́н-і Д. ті́н-і Зн. тінь Ор. ті́нн-ю М. ... ті́н-і Кл. ті́н-е

Третя відміна

Од н и н а

по́ дорож
по́ дорож-і
по́ дорож-і
по́ дорож
по́ дорожж-ю ... по́ дорож-і по́ дорож-е

гі́дність
гі́дност-і, гі́дност-и гі́дност-і
гі́дність
гі́дніст-ю
... гі́дност-і гі́дност-е

Н. ті́н-і
Р. ті́н-ей Д. ті́н-ям Зн. ті́н-і Ор. ті́н-ями М. ... ті́н-ях Кл. ті́н-і

Н. курч-а́
Р. курч-а́ т-и Д. курч-а́ т-і Зн. курч-а́
Ор. курч-а́ м
М. ... курч-а́ т-і Кл. курч-а́

М но ж ин а

по́ дорож-і
по́ дорож-ей по́ дорож-ам по́ дорож-і
по́ дорож-ами ... по́ дорож-ах по́ дорож-і

Четверта відміна

Н. курч-а́ т-а ім-ен-а́
Р. курч-а́ т ім-е́н
Д. курч-а́ т-ам ім-ен-а́м Зн. курч-а́ т(а) ім-ен-а́ Ор. курч-а́ т-ами ім-ен-а́ми М. ... курч-а́ т-ах ...ім-ен-а́х

Од н и н а

ім’-я́ і́м-ен-і,ім’-я́ і́м-ен-і
ім’-я́ і́м-ен-ем,ім’-я́м ...і́м-ен-і ім’-я́,ім́ -ен-е

М но ж ина

тім́ ’-я тім́ -ен-і,тім́ ’-я

тім́ -ен-і,тім́ ’-ю тім́ ’-я

тім́ -ен-ем,тім́ ’-ям ...тім́ -ен-і,тім́ ’-ї,алеіпотім́ ’-ю

тім́ ’-я

тім́ ’-я тім́ ’-їв тім́ ’-ям

тім́ ’-я тім́ ’-ями

тім́ ’-ях

УВАГИ ДО ПРАВОПИСУ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ

І відміна А. Однина

§ 69. Родовий відмінок

У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення

-и, -і, -ї:
1) -и набувають іменники твердої групи: до́ ньки, дочки́ , кни́ жки, ма́ ми,

маши́ ни, перемо́ ги, роди́ ни, фа́ брики;
2) -і (після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї) мають іменники

першої відміни м’якої та мішаної груп: бу́рі, гри́вні (від гри́вня — грошова одиниця), дуе́ ньї, мрії́ , надії́ , пра́ ці, відмі́нниці, сім’ї;́ кру́ чі, межі,́ пло́ щі, ти́ші.

Примітка. Однакові за написанням форми родового відмінка однини та називного множини окремих іменників нерідко мають різні наголоси, пор.: дочки́ — до́чки, землі́ — зе́ млі, кни́ жки — книжки́ , межі́ — ме́ жі, сестри́ — се́ стри, сім’ї́ — сі́м’ї.

§ 70. Давальний відмінок

У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і,післяголосного,м’якогознакатаапострофа—-ї:до́ньці,дочці,́ кни́жці,маши́ні, перемо́зі,фа́бриці;бу́рі,гри́вні,дуе́ньї,наді́ї,відмі́нниці,сім’ї,́ статті,́ кру́чі,межі,́ пло́ щі, ти́ ші.

§ 71. Знахідний відмінок

У знахідному відмінку однини іменники першої відміни твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої— -ю: до́ньку, дочку́, кни́жку, маши́ну, перемо́гу, фа́брику; кру́чу, межу́, пло́щу, ти́шу; бу́рю, гри́вню, дуе́нью,надію́,відмін́ницю,сім’ю́,статтю́.

§ 72. Орудний відмінок

В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного, м’якого знака та апострофа— -єю: до́нькою, дочко́ю, кни́жкою, маши́ною, перемóгою, фа́ брикою; бýрею, гри́ внею, дуе́ ньєю, надíєю, відмі́нницею, сім’є́ю, статтéю; крýчею, межéю, плóщею, ти́ шею.

§ 73. Місцевий відмінок

У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: на до́ ньці, на дочці,́ на кни́жці, на маши́ні, на фáбриці, у бýрі, у перемóзі, по доро́зі, по сте́жці, по руці́; при до́ньці, при дочці;́ на гри́вні, на дуе́ньї, у надíї, у сім’ї,́ у статтí,́ при відмі́нниці, при сім’ї;́ на крýчі, на межі,́ на плóщі, у ти́ші, у межі,́ покру́чі,попло́щі.

Примітка. Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: ногá — нозí, рукá — руцí, мýха — мýсі.

§ 74. Кличний відмінок

У кличному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -о, -е, -є, -ю.

1) -о властиве іменникам твердої групи: до́ нько, до́ чко, дружи́ но, Гáнно Михáйлівно, кни́ жко, перемóго, сéстро;

2) -е набувають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного, м’якого знака та апострофа: вóле, відмі́ннице, гри́вне, дýше, зéмле, Кáтре, крýче, магара́дже, ра́дже; а також І́лле; дуе́ньє, Марíє, мрíє, Соломíє;

3) -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабýсю, Гáлю, дóню, Катру́сю, Мару́сю, матýсю, тітýсю.

Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох особових імен — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Оксáно Івáнівно, Марíє Васи́ лівно.

Примітка 2. У звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва іменники: добро́дійко Вариводо, па́ні Гарку́ше, поетко Забашто.

Б. Множина

1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп — -і, після голосного, м’якого знака та апострофа— -ї: книжки́, маши́ни, перемóги, фа́брики; бýрі, дуе́ньї, надíї, відмі́нниці, статтí, сíм’ї; крýчі, мéжі, ми́ ші, плóщі; також іменники чол. роду:джу́ри,ра́джі,сýдді.

§ 75. Називний відмінок

§ 76. Родовий відмінок

У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів:

1) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: верст (від верста́ —давня одиниця вимірювання відстані), верств (від верства́ — шар) і версто́в (від верства́ — давня одиниця вимірювання відстані), ви́гід (від ви́года) і вигі́д (від виго́да), губ (і губі́в), дорі́г, маши́н, назв, свобо́д, фа́брик, шкіл; бур, доло́нь, леге́нь (і леге́нів), надій́ , робітни́ць; круч, меж, площ; в іменників іншомовного походження здебільшого наявне нульове закінчення: арф, догм, пальм, шайб.

2) невелика група іменників жін. роду мають закінчення -ей: мише́й, свине́ й, або нульову основу на -ей: баде́ й (від бадді́), сіме́ й (від сі́м’ї), стате́ й (відстатті)́ таін.;

3) закінчення -ів має невелика група іменників чол. роду: гайдама́ків, су́ ддів, старості́в (від старости́ (у весільному обряді)) і ста́ рост (від ста́рости (керівна особа)), те́слів, окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища: Журбі́в, Чупри́нків і т. ін.; для окремих іменників можливі варіанти із закінченням -ів і нульовим закінченням: мами́ — мамі́в і ма́ ми — мам, баби́ — бабі́в і рідко баб; у прізвищах: Ма́ йбородів і Ма́ йбород, Ста́ ростів і Ста́ рост.

Примітка 1. В іменників, що мають у називному відмінку однини сполучення двох різних приголосних, у родовому відмінку множини між такими приголосними з’являються о або е.

О виникає в тих іменників, які мають після приголосного основи суфікс -к: до́чок (до́ чки), книжо́ к, (книжки́ ), ку́ льо́ к (ку́ льки́ ), мисо́ к (миски́ ) і т. ін., а також в іменників між двома приголосними: гра (мн. і́гри), ку́хня, пове́рхня, со́сна́, су́кня, це́рква — і́гор, ку́хонь, пове́рхонь, со́сон (і со́сен), су́конь, церко́в. У низці іменників з’являється відповідно е (є): бо́єнь, во́єн (і війн), гри́вень, до́мен, дуе́ней, ескадри́́лей, копа́лень, ла́зень, мі́тел, шабе́ль, але букв (одн. бу́ ква), мавп (одн. ма́ впа), шахт (одн. ша́ хта).

Примітка 2. В іменників іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння збережено: бонн (від бо́нна), булл (від бу́лла), ванн (від ва́ нна), вілл (від ві́лла), мадо́ нн (від мадо́ нна), панн (від па́ нна).

§ 77. Давальний відмінок

У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям:

1) закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: книжка́м, маши́ нам, фа́ брикам; кру́ чам, ме́ жам, пло́ щам.

2) закінчення -ям мають іменники м’якої групи: бу́рям, дуе́ньям, гри́вням,ескадри́льям,надія́ м,відмі́нницям,сі́м’ям,стаття́м.

§ 78. Знахідний відмінок

У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому:

1) іменники — назви істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: ведме́ ди́ ць, вовчи́ ць, листоно́ ш, міхоно́ ш, молоди́ ць, відмі́нниць, украї́нок; дуе́ней, свине́й.

Примітка. Іменники — назви окремих свійських тварин, комах мають також менш поширену форму, однакову з формою називного відмінка: гна́ти ове́ць (і ві́вці), па́сти корі́в (і коро́ ви), годува́ ти свине́ й (і сви́ ні), ловити мух (і му́ хи);

2) іменники — назви неістот уживаються у формі, однаковій із формою називного відмінка: книжки́, маши́ни, фа́брики; ву́лиці, гри́вні, друка́рні, ескадри́ льї, мрії́ , сі́м’ї, кру́ чі, ме́ жі, пло́ щі.

§ 79. Орудний відмінок

5. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми:

1) закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжка́ ми, маши́ нами, фа́ бриками, кру́ чами, ме́ жами, пло́ щами;

2) закінчення -ями властиве іменникам м’якої групи: ву́ лицями, гри́внями,друка́рнями,дуе́ньями,ескадри́льями,мрія́ми,відмі́нницями, сі́м’ями, стаття́ ми;

3) варіантні закінчення -ми (поряд із формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: слізьми́ (і сльоза́ ми), свиньми́ (і сви́ нями).

§ 80. Місцевий відмінок

У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м’якої групи: у книжка́х, на маши́нах, на кру́чах, на ме́жах, на гри́внях, на дуе́ньях, на ескадри́ льях, у стаття́ х, у сі́м’ях; по доро́ гах, по рука́ х, по стежка́ х.

§ 81. Кличний відмінок

У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби́ , до́ чки, жінки́ , гри́ вні, дуе́ ньї, відмі́нниці.

§ 82. Родовий відмінок

ІІ відміна А. Однина

У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.

1. Іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка — у мішаній групі): мі́ста, села́, плеча́, прі́звища; умі́ння, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя, узбі́ччя, по́ ля.

2. Іменники чол. роду із закінченням -о в родовому відмінку однини набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): ба́тька, Дмитра́, Дороше́нка, Тесле́нка, Франка́, Шевче́нка; Анто́ся, Бене́дя,Олексія́ .

2.1. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини з основою на приголосний набувають закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення істоти або значення неістоти, конкретного чи абстрактного значення та інших чинників.

2.1.1. Закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають іменники чол. роду:

2.1.1.1. Назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі:

акаде́ міка, во́ їна, делега́ та, свяще́ нника, співака́ , тесляра́ , митця́ , незнайо́мця, промо́вця, татуся́, фено́мена (людина), учи́теля, у́чня, фахівця́; Богда́ на, Бори́ са, Олекса́ ндра, Тара́ са; Андрія́ , Василя́ , Віта́ лія, Сергія́ , Ю́ рія; козаче́ нька, хло́ пчика; во́ вчика, за́ йчика, соко́ лика; та персоніфіковані предмети і явища: Ві́тра, Моро́ за та ін.

2.1.1.2. Назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що позначають конкретні предмети, зокрема:

а) назви дерев: бе́реста, ду́ба, кле́на, я́вора, я́сеня; дубка́, яворо́нька, ясено́ чка;

б) назви технічних реалій, машин і їх деталей: ваго́на, електрока́ра, ескала́тора, комп’ю́тера, літака́, моніто́ра, мото́ра, по́тяга, тра́ктора; автомобі́ля, ди́ зеля, по́ ршня; ваго́ нчика, літачка́ ;

в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети, структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини, математичні, лінгвістичні поняття: а́ тома, ве́ ктора, елеме́ нта, еліпсо́ їда, інтегра́ ла, като́да, ква́рка, квадра́та, коефіціє́нта, ко́нуса, ко́синуса, цилі́ндра; а́фікса, інтерфі́кса, локати́ ва, пре́ фікса, су́ фікса та ін., але си́ нтаксису, фразеологі́зму (про інші категорії термінів див. п. 2);

г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменники- терміни: відмі́нка, восьмику́ тника, дода́ тка, займе́ нника, знаме́ нника,

іме́нника, прикме́тника, прислі́вника, трику́тника, чисе́льника, числі́вника, шкі́ва;про́меня, алеви́ду,ро́ду,скла́ду,спо́собу(див.п.2.1.2.1(г));

ґ) назви одиниць вимірюваня довжини (дю́ йма, ме́ тра, кіломе́ тра) або маси (гра́ ма, кілогра́ ма, фу́ нта, фу́ нтика);

д) назви відрізків часу, днів тижня і місяців: дня, вівто́ рка, понеді́лка; листопа́ да, мі́сяця, сі́чня, ти́ жня; але ві́ку, листопа́ ду (явище природи), ро́ ку (сукупність місяців, тижнів і днів), по́ясу (смуга фізичних об’єктів, частина поверхні земної кулі) (див. 2.1.2(2), а також числові назви: деся́ тка, мільйо́ на, мілья́ рда;

е) назви грошових знаків: гроша́ , до́ лара, карбо́ ванця, санти́ ма, фра́ нка, це́ нта, черві́нця, черві́нчика;

є) назви органів і частин тіла: живота́, кишковика́, м’я́за, но́са, ро́та, скеле́ та, сугло́ ба, хребта́ , шлу́ нка, па́ льця; живо́ тика, па́ льчика, але стравохо́ ду та ін. (див. 2. 3);

ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних будівель і їхніх частин, архітектурних деталей: бара́ка, ко́мина, одвір́ ка, підда́шка, причі́лка, сво́лока, флі́геля, димаря́; вітряка́, ву́лика, голубника́; акведу́ка, баге́та, е́ркера, карни́за, балко́на, па́ндуса, та́мбура; балко́нчика; але підму́ рку, поко́ ю (див. 2.1.2(3));

з) назви предметів побуту: ножа́, ча́йника, черпака́; дива́на, ми́сника, серва́ нта; стільця́ ; сті́льчика;

и) назви одягу і взуття: дже́мпера, жупа́на́, кобеняка́, костю́ма, ку́нту́ша, піджака́, плаща́, по́яса (елемент одягу), све́тра, ке́да, череви́ка, чо́ бота; костю́ мчика, пла́ щика; череви́ чка;

і) назви виробів із борошна: бато́на, бу́блика, калача́, рога́лика; бу́ бличка, кала́ чика;

ї) назви церковних реалій: амво́ на, іконоста́ са, ві́втаря́ ; іконоста́ сика;

к) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-: Бердя́нська, Лу́цька, Бо́ бринця, Кре́ менця, Трускавця́ , Пі́ттсбурга, Ви́ шгорода, Ми́ ргорода, Ша́ргорода, Бори́споля, Терно́поля, Я́мполя, Жито́мира, Яросла́ва, а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв- ), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Бика́ , Дніпра́ , Дністра́ , Збруча́, Псла, Те́терева; Вільхівця́, Дінця́, Інгульця́, Торця́, Хустця́; Оле́ськова, Льво́ва, Ха́ ркова, Ки́ єва, Колгу́ єва, Ха́ ркова, Хо́ дорова, Бату́ рина, Пиря́ тина, Свято́шина, Сня́тина; Ба́хмача, Га́дяча, Га́лича, лише в окремих випадках з наголосом на корені іменника: Бре́ча, Во́вка, До́вжика, Мало́го Куя́льника, Салги́ ра, Свіж́ а, Смо́ трича.

Примітка. Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дави́ дового Бро́ ду, Зеле́ ного Га́ ю, Криво́ го Ро́ гу, Часово́ го Я́ ру, Широ́ кого Ла́ ну та ін.;

л) назви сайтів і служб електронної пошти: фейсбу́ ка, юту́ ба, іме́ йла.

2.1.2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:

1) абстрактні іменники чоловічого роду:

а) назви якостей і властивостей: герої́зму, ліри́ зму, націоналі́зму, патріоти́ зму;

б) назви почуттів, хвороб: бо́ лю, гні́ву, жа́ лю, жа́ ху, сну, со́ рому, сти́ ду (і стида́), стра́ху, ро́зпачу; авітаміно́зу, артро́зу, бронхі́ту, гаймори́ту, гри́пу, діабе́ту, колі́ту, ко́ру, на́бряку, о́піку, о́пуху, оти́ту, ка́шлю, правцю́ , ти́фу, я́ щуру;

в) назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять: ана́лізу, бі́гу, ви́бою, ви́купу, ви́слову, відбо́ю, ві́дгуку, заробі́тку, зато́ру, за́пису, зву́ку (але як термін зву́ка), ідеа́лу, і́мпульсу, кло́поту,коло́квіуму,конфліќту,кро́ку,ле́ту(льо́ту),по́штовху,прибу́тку, приї́зду, прогре́су, ремо́нту, ру́ху, си́нтезу, сто́гону, су́мніву, у́спіху, хо́ду, шу́ му, але ривка́ , стрибка́ , стусана́ ;

г) назви філософських, літературознавчих та інших наукових понять:

абсолю́ ту, абсу́ рду, агностици́ зму, антропоцентри́ зму, дисона́ нсу, догмати́зму, до́гмату; авра́лу, а́кту, доста́тку, е́кспорту, е́кскурсу, ідеа́лу, со́рту, спо́собу, хи́сту, фено́мену (явище), фрейди́зму та ін., але як конкретні іменники-терміни: ду́ха і Ду́ха (у значенні Свято́го Ду́ха (третя іпостась єдиного Бога);

ґ) назви явищ природи: ви́хору, гра́ду, гро́му, ві́тру, вогню́, дощу́, землетру́су, моро́зу, сме́рчу, тума́ну, урага́ну, хо́лоду, цикло́ну; але Ві́тра, Моро́ за як персоніфікованих явищ (див. п. 2.1.1.1);

2) іменники на позначення сукупності істот (електора́ту, батальйо́ну, взво́ду, дивізіо́ну, ко́рпусу (військове з’єднання), о́рдену (чернеча громада), орке́ стру, по́ лку, ро́ ю, хо́ ру, але з наголосом на останньому складі табуна́ ) або неістот: а) дерев, кущів: га́ ю, лі́су, са́ ду (але садка́ ), чагарнику́ ; б) трав’янистих рослин: барві́нку, бузку́, буркуну́, горо́ху, звіробо́ю, кро́пу, молоча́ю, очере́ту, щавлю́ , ячме́ ню (але вівса́ ); в) предметів побуту: о́ дягу, ремане́ нту, суво́ ю, това́ру; г) сортів плодових дерев: ране́ту, ренкло́ду; кальві́лю та ін.; г) установ, закладів, організацій, об’єднань держав: інститу́ ту, ко́ леджу, ліце́ю, ма́ркету, музе́ю, університе́ту; клу́бу, коміте́ту, у́ряду; сою́зу, але бло́ка (механізм або камінь); ґ) спортивних ігор і танців: альпініз́ му, бадмінто́ну, баскетбо́лу, бейсбо́лу, біатло́ну, бо́ксу, бо́улінгу, волейбо́лу, гандбо́лу, го́льфу, да́йвінгу, се́рфінгу, футбо́лу; бобсле́ю, хоке́ю; ва́льсу, краков’я́ ку, та́ нку (але переважно з наголосом на закінченні танка́ ); та́ нцю, але: гопака́ , козака́ (танець), се́ рфінга (спортивне знаряддя);

3) іменники — назви просторових понять та їхніх різновидів: ва́лу, байра́ку, лима́ну, лу́гу, майда́ну, то́ку; все́світу, ри́нгу, ро́ву, сві́ту, сте́пу,

ури́вку, я́ру; кра́ю, небокра́ю, руча́ю, але: горба́, ху́тора. До цієї групи належать також назви різних споруд і будинків, зокрема й військових, приміщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій: бастіо́ ну, буди́ нку, вігва́му, вокза́лу, гурто́житку, ґа́нку, да́ху, заво́ду, за́лу, за́мку, інтерна́ту, кана́лу, коридо́ру, мо́лу, му́ру, пала́цу, парапе́ту, підва́лу, пло́ту, по́верху, порта́ лу, приту́ лку, ти́ ну, універма́ гу, фаса́ ду, фільва́ рку, чу́ му, ши́ нку, шта́бу; сара́ю; метрополіте́ну; але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, сажа́, хліва́; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) — мають іменники: моста́ (конкретний предмет) й мо́сту (цілісність), подібно: паркана́ й парка́ ну, плота́ й пло́ ту, стола́ й сто́ лу.

До просторових реалій належать і назви річок (крім зазначених у п. 2.1.1.2 л), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Бу́гу, Га́нгу, До́ ну, Дуна́ ю, Ні́лу, Ре́ йну, Се́ йму, Сти́ ру, Стри́ ю, Байка́ лу; Сві́тязю; Ельбру́су, Памі́ру, Ура́лу, Алта́ю; Кіп́ ру, Кри́ту, Ро́досу; Алжи́ру, Афганіста́ну, Ватика́ну, Єги́пту, Іра́ну, Іра́ку; Кита́ю, Тайва́ню; Гонко́нгу, Ельза́су,Кавка́зу,Караба́ху,Кривба́су,Мікело́ну,Сен-П’єр́ у,Сибі́ру.

Примітка. Закінчення -а (-я) та -у (-ю) має розрізнювальну функцію в деяких іменників: Алжи́ра, Ри́ма, Туні́са (місто) і Алжи́ру, Ри́му, Туні́су (країна), Нью-Йо́рка (місто) — Нью-Йо́ рку (штат).

4) речовинні іменники: азо́ ту, асфа́ льту, бальза́ му, бо́ ру, бро́ му, борщу́ , во́ ску, га́ су, гі́псу, грані́ту, йо́ ду, ква́ су, ки́ сню, льо́ ду, ме́ ду, піску́ , плазміноге́ ну, по́ роху, спи́ рту, фібриноге́ ну; алюмі́нію, во́ дню, вуглецю́, ма́ гнію, ра́ дію, та́ лію, ту́ лію, але білка́ , хлі́ба (конкретний іменник);

5) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водого́ну, вододі́лу, газого́ну, живо́пису, живопло́ту, манускри́пту, родово́ду, руко́пису, суходо́ лу, але електрово́ за, паропла́ ва;

6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к):

Амстерда́ му, Го́ мелю, Ліверпу́ лю, Ло́ ндону, Мадри́ ду, Пари́ жу, Чорно́ билю. Примітка. Ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я): Амстерда́ма,

Го́меля, Ліверпу́ля, Ло́ндона, Мадри́да, Пари́жа, Чорно́биля;

7) більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): ви́ бою, ви́ падку, ви́ слову, відбою́ , ві́дгуку, заробі́тку, за́ пису, зато́ ру, о́піку, о́пуху, по́буту, по́штовху, прибу́тку, прикла́ду, про́воду (дріт), суво́ю, у́сміху, у́спіху.

Примітка. У низці іменників зміна закінчення, що ґрунтована на протиставленні конкретних іменників та абстрактних іменників, а також на реалізації іменниками значення сукупності, відбиває значення слова: алма́за (коштовний камінь)— алма́зу (мінерал), а́ кта (документ) — а́ кту (дія), апара́ та (прилад) — апара́ ту (установа), ба́ ла (одиниця виміру) − ба́лу (святковий вечір), бло́ка (частина споруди, машини)— бло́ку

(об’єднання держав), бо́ра (свердло) — бо́ру (хімічний елемент), бо́рта (край одягу, посуду) — бо́ рту (судно), була́ та (зброя) — була́ ту (сталь), ва́ ла (деталь машини) — ва́лу (насип), дзво́на (інструмент) — дзво́ну (звук), Ду́ха/ду́ха (безплотна надприродна істота, безсмертна, нематеріальна основа істоти) — ду́ху (здібність, властивість, стан, зміст і напрям, процес), елеме́нта (конкретне) — елеме́нту (абстрактне), зву́ка (термін) —зву́ку (процес), інструме́нта (одиничне)— інструме́нту (збірне), ка́меня (одиничне)— ка́меню (збірне), кли́на (предмет)— кли́ну (просторове поняття), ко́рпуса (тулуб) — ко́рпусу(сукупне), листа́ (одиничне)—ли́сту(збірне),листопа́да(місяць)—листопа́ду (процес), оригіна́ла (особа) — оригіна́лу (документ), о́ргана (частина тіла) — о́ргану (установа), папе́ра (документ) — папе́ру (матеріал), по́тяга (поїзд) — по́тягу (почуття), прида́тка (відросток) — прида́тку (додаток), по́яса (предмет)— по́ясу (просторове поняття), раху́нка (документ) — раху́нку (дія), сирка́ (сиркова маса) − сирку́ (зменш. до сир), со́няшника(рослина) −со́няшнику(насіння),ста́на (технічний термін) — ста́ну (музичний та ін. термін), телефо́ на (апарат) — телефо́ ну (вид зв’язку); те́ рміна (слово) — те́ рміну (строк), фа́ ктора (маклер) — фа́ ктору (чинник), фено́ мена (особа) — фено́мену (явище), шабло́на (пристрій; кресленик) — шабло́ну (зразок), шлу́нка (орган травлення) — шлу́ нку (страва, фізіологічна потреба в їжі) і т. ін.

§ 83. Давальний відмінок

У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві), -у (-ю).

1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2 б): ба́тькові, ве́летневі, дире́кторові, ді́дові, добро́дієві, журавле́ві, ма́йстрові, Петро́ві, побрати́мові, працівнико́ві, секретаре́ві, Сергіє́ ві, си́нові, солов’є́ві, та́тові, това́ ришеві, шахтаре́ ві; буди́ нкові, бу́ кові, дро́ тові, запа́ сові, ки́ лимові, набо́рові, пала́цові; га́єві, ка́меневі, кра́єві, пне́ві; доще́ві, пла́че́ві, плаще́ві та ін. Ці ж іменники набувають і закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі): дире́ктору, ма́йстру, Петру́, ве́летню, Віта́лію, журавлю́ , солов’ю́; буди́ нку, бу́ ку, дро́ ту, запа́ су, ки́ лиму, пала́ цу; га́ ю, ка́ меню, кра́ ю.

Примітка. Коли в тексті уживано поряд декілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень потрібно спочатку використовувати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді— -у (-ю): Симоне́нкові Оле́сю Андрі́йовичу, Леоні́дові Микола́йовичу Куце́нку, добро́дієві бригади́ру, па́ нові капіта́ ну.

Варіантні закінчення -ові та -у мають іменники середн. роду із суфіксом -к-, що означають недорослих істот: дитя́ткові — дитя́тку, лоша́ ткові — лоша́ тку, немовля́ ткові — немовля́ тку, порося́ ткові — порося́ тку, теля́ ткові — теля́ тку, ягня́ ткові — ягня́ тку і под.

2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:

1) іменники середн. роду: мі́сту, селу́ , свя́ ту; пріз́ вищу, умі́нню, знаря́ ддю, обли́ ччю, підда́ шшю, роздоріж́ жю; се́ рцю, со́ нцю.

У деяких іменниках середн. роду можливі варіантні закінчення -у, -ю та - ові, -еві: ли́ ху — ли́ хові, мі́сту — мі́стові, о́ зеру — о́ зерові, се́ рцю — се́ рцеві;

2) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин: Ки́їв— Ки́єву, Колгу́єв— Колгу́єву, Ма́монтов— Ма́монтову, Львів— Льво́ву, о́стрів— о́строву, рів— ро́ву, Ха́рків— Ха́ркову, Бату́рин — Бату́рину, Лебеди́н— Лебедину́ .

Примітка. У прізвищах на зразок Васили́шин, Воло́шин, Семени́шин, Якови́шин, Ільїн можливі варіантні закінчення -у та -ові: Васили́шину — Васили́шинові, Воло́шину — Воло́ шинові, Михайли́ шину — Михайли́ шинові, Семени́ шину — Семени́ шинові, Степани́ шину — Степани́ шинові, Якови́ шину — Якови́ шинові, Ільїну́ — Ільїно́ ві та ін.

§ 84. Знахідний відмінок

У знахідному відмінку однини іменники другої відміни мають форму, однакову з формою родового або називного відмінка.

1. Омонімічну з формою родового відмінка мають усі іменники чол. роду — назви істот, а також найменування персоніфікованих явищ: будівника́ , допові́дача́ , коня́ , хло́ пця, Ві́тра, Моро́ за.

2. Усі іменники — назви неістот чол. роду, а також іменники середн. роду в знахідному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: буди́нок, декре́т, інститу́т, колекти́в, міст, наро́д, полк, сон, стиль, стіл, ячмі́нь; корі́ння, мі́сто, мі́сце, мо́ ре, село́ .

Примітка. Деякі конкретні іменники чол. роду, переважно назви побутових предметів, дерев, документів та ін., можуть мати варіантні форми, спільні з формами або родового, або називного відмінків: (зрізав) дуб і ду́ ба, (вивчив) вірш і ві́рша, (написав) лист і листа́, (узяв) ніж і ножа́, (поклав) оліве́ць і олівця́, (поставив) плуг і плу́га, (розгорнув) дові́дник і дові́дника; (подарував) пе́ рстень і пе́ рсня, (уклав) акт і а́ кта.

§ 85. Орудний відмінок

В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им.

1. Закінчення -ом мають усі іменники чол. та середн. роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) — іменники чол. та середн. роду мішаної та м’якої груп (крім іменників середн. роду з кінцевим -я): ма́йстром, мі́стом, працівнико́м, село́м; бійце́м, кобзаре́м, коне́м, куще́м, мі́сцем, мо́рем, ноже́м, плече́м, пріз́ вищем, секретаре́м, слухаче́м, пиріє́м, ро́ єм, солов’є́м, урожа́ єм; Багріє́м, Кубліє́м, Червоніє́м.

2. Закінчення -ям мають усі іменники середн. роду на -я: ворожі́нням, життя́ м, змага́ нням, умі́нням, знаря́ ддям, кі́ллям, ли́ стям, лу́ б’ям, обли́ччям,підда́шшям,пір́’ям,роздоріж́жям,ща́стям.

3. Закінчення -им мають в орудному відмінку:

1) іменники — прізвища чол. роду твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (- їв), -ин, -ін (-їн): Виногра́довим, Зве́гінцевим, Ільїни́м, Ковале́вим (від

Ковалі́в), Ле́синим. Неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин, -ін, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Бю́ловом, Да́рвіном, Ке́ львіном, Ча́ пліном.

Примітка. Прізвища на -ин (-анин, -янин), які походять від назв осіб за етнічною належністю або місцем проживання, в орудному відмінку однини набувають закінчення - ом: Воло́ шином, Лучка́ нином, Ру́ сином, Ту́ рчином, Туря́ нином і т. ін.;

2) Іменники— географічні назви середнього роду із суфіксами присвійності -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-), що відмінюються як прикметники: Горо́шине — Горо́шиним, Грані́тне — Грані́тним, Кам’яне́ — Кам’яни́м, Котеле́ ве — Котеле́ вим, Сва́ тове — Сва́ товим.

Іменники— географічні назви чоловічого та середнього роду із суфіксами -ов-, -ев- (-єв-), -ів- (-їв-), -ин-, -ін- (-їн-), що не відмінювані як прикметники, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Ки́євом, Козя́ тином, Лебедино́ м, Пиря́ тином, Свято́ шином, Ха́ рковом, Яготино́ м.

§ 86. Місцевий відмінок

У місцевому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення

-і (-ї), -ові, -еві (-єві), -у (-ю).
1. Закінчення -і (після голосного та апострофа — -ї) мають:
1) іменники чол. роду (переважно безсуфіксні) — назви неістот: в а́ кті, в

ду́сі, у комп’ю́тері, у байра́ці, у бе́резі, у ґру́нті, у декре́ті, у телефо́ні, на ду́ бі, на мі́сяці, на по́ версі, на поро́ зі, на столі,́ на язиці́,́ ́ ́ по асфа́ льті, по фунда́менті,придні,пристолі,́ прихара́ктері;

Примітка 1. Деякі іменники цього зразка можуть мати варіантні закінчення -і (-ї) та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у га́ї — у гаю́ , у кра́ї — у краю́ , у лі́сі — у лісу́, на льо́ді — на льоду́, на ро́ді — на роду́, у са́ді — у саду́, на ста́ві — на ставу́, на то́ рзі — на торгу́ ;

2) іменники середн. роду твердої групи (без суфікса -к-), а також мішаної та м’якої груп: у го́рі, у навча́нні, в о́зері, у сло́ві, у мі́сті, у селі,́ у прі́звищі; на письмі,́ на обли́ччі, на підда́шші, на плечі́,́ на роздорі́жжі, по заве́ршенні,призга́рищі,примо́рі,приузбіч́чі.

2. Закінчення -у (після голосного — -ю) мають:

1) іменники чол. та середн. роду твердої групи із суфіксами -к-, -ак-, - ик-, -ок-, -к(о) — назви неістот: у ставку́; у горще́чку, у місте́чку; у буди́нку, у гуртку́ ; у вій́ ську; на держаку́ , на літаку́ , на мішку́ ; на до́ щику, на лі́жку, на яє́чку; по гори́щу, по узбіч́́ чю; при ба́теньку, при підраху́нку. Наявні також і варіантні форми з -ові: на/по/при/у буди́ нкові, на/по/при/у держако́ ві, на/по/при/у літако́ ві, на/по/при/у ліж́ кові та ін.;

2) іменники чол. роду односкладових основ із закінченням -у (-ю) в родовому відмінку, якщо наголос у місцевому відмінку переходить з основи

на закінчення: у гаю́ , у соку́, у степу́, у яру́, у бою́ , на льоду́, на снігу́, на шляху́ , по даху́ .

Примітка 1. Із прийменниками по деякі іменники набувають варіантних закінчень - у (-ю) та -і (-ї): по ду́ бу — по ду́ бі, по Дніпру́ — по Дніпрі́, по мі́сту — по мі́сті, по обли́ ччю — по обли́ччі, по о́зеру — по о́зері, по по́лю — по по́лі, по селу́ — по селі́, по навча́нню — по навча́нні; на позначення часу вживається переважно закінчення -і (-ї): по закі́нченні, по обі́ді; зрідка — -у(-ю): по ве́чорі і по ве́чору, по дося́гненні і по дося́гненню, по заве́ршенні і по заве́ ршенню, по закі́нченні і по закі́нченню, по зді́йсненні і по зді́йсненню.

Примітка 2. Із прийменниками в (у) деякі іменники також набувають варіантних закінчень -у (-ю) та -і (-ї): у по́ тягу — у по́ тязі.

3. Закінчення -ові у твердій групі, -еві (після голосного та апострофа — - єві) у м’якій та мішаній групах мають:

1) іменники чол. роду — переважно назви істот: на/при ба́ тькові, на/при ліснико́ ві, на/при водіє́ві, на/при вчи́ телеві, на/при коне́ ві, на/при това́ ришеві;

2) іменники середн. роду твердої групи із суфіксом -к- (назви істот): на дитя́ткові, на левеня́ткові, на немовля́ткові, на теля́ткові, на хлоп’я́ткові, на яструб’я́ ткові.

Примітка 1. Іменники чол. роду твердої групи з основою на -г, -к, -х, безсуфіксні та із закінченням -о — назви осіб, а також іменники середн. роду із суфіксами зі значенням пестливості − назви істот, ужиті з прийменниками на, у (в), по, при, поряд із закінченнями -ові, - еві(-єві)маютьіваріантнізакінчення-у(-ю):наба́тькові—наба́тьку,приспівробі́т́ никові— на співробі́тнику, на чумако́ ві — на чумаку́ , на дитя́ ткові — на дитя́ тку, на теля́ ткові — по теля́ тку.

Іменники чол. роду — назви істот (не осіб) мають поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) й закінчення -і (-ї): на зві́рові — на зві́рі; на кито́ ві — на киті́, на осло́ ві — на ослі́, на ти́ грові — на ти́грі; на бугає́ві — на бугаї́, на коне́ві — на коні́, на ло́севі — на ло́сі; на вуже́ві — на вужі́; -ові та -у − переважно в іменників з основою на -к: на борсуко́ві і на борсуку́; на віслюко́ ві і на віслюку́ ; на во́ вкові і на во́ вку; на вояко́ ві і на вояку́ .

Примітка 2. Із прийменником по іменники набувають варіантних закінчень -ові, - еві (-єві) та -у (-ю): по ле́ вові і по ле́ ву, по во́ вкові і по во́ вку; по бугає́ві і по бугаю́ , по за́ йцеві і по за́ йцю; по вуже́ ві і по вужу́ .

Примітка 3. Окремі іменники — назви осіб чол. роду, вжиті з прийменниками на, у (в), по, при, мають три варіанти закінчень: -ові / -у (-ю) / -і (-ї) — у твердій групі, а в м’якій і мішаній групах − -еві (-єві), -ю, -і (-ї): на, у (в), по, при капіта́ нові, капіта́ ну, капіта́ ні; на, у (в), по, при прем’є́р-міні́строві, прем’є́р-міні́стру, прем’є́р-міні́стрі; на, у (в), по, при профе́ сорові, профе́ сору, профе́ сорі; на, у (в), по, при студе́ нтові, студе́ нту, студе́ нті; на, у (в), по, при учи́ телеві, учи́ телю, учи́ телі; на, у (в), по, при носіє́ві, носію́ , носії́; на, у (в), по, при не́божеві, не́божу, не́божі; на, у (в), по, при това́ришеві, това́ришу, това́риші; на, у (в), по, при читаче́ ві, читачу́ , читачі́.

§ 87. Кличний відмінок
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю),

-е.
1. Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами

-ик, -ок, -к(о)), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): Пе́трику, Іва́нку, Оле́же (й Оле́гу), ба́тьку, си́нку, пого́ничу, слуха́чу, това́ришу, робітнику́ (і робітни́ че), Дже́ ку, Жа́ ку, Лю́ двігу, Фрі́дріху; а також іменники ді́ду, си́ ну,

та́ту.2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віта́лію, вчи́телю, Гри́ цю, кра́ ю, лі́карю, мі́сяцю, розма́ ю, я́ сеню.

3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець і деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богда́ не, Бо́же, го́лубе, дру́же, коза́че, мо́сте, о́рле, па́не, Пе́тре, по́сле, со́коле, Степа́ не, чума́ че; же́ нче (від жнець), кра́ вче, моло́ дче, хло́ пче, ше́ вче(переважно: бійцю́ , украї́нцю, умільцю́ та ін.); гусля́ ре, До́ вбуше, ма́ ля́ ре, сто́ роже, тесля́ ре, школя́ ре. В окремих випадках можливі варіанти:повста́нц-юіповста́нч-е,уміл́ьц-юіуміл́ьч-е.

4. Закінчення -е мають прізвища прикметникового походження на -ів

(-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), такі, як Рома́нове, Чугу́єве, Короле́ве, Що́голеве, Глі́бове, Гуля́єве, Романи́шине, Степани́шине та ін. і варіантні форми, спільні з називним відмінком: Рома́нів, Чугу́їв, Королів́ , Що́голів, Гліб́ ов,Гуля́єв,Романи́шин,Степани́шин.

Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Ки́ єве, Лебеди́ не, Льво́ ве.

Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова: добро́ дію бригади́ ре, па́ не лейтена́ нте.

Примітка 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім’я: бра́ те Пе́ тре, дру́ же Гри́ цю, коле́ го Степа́ не, лі́карюІ́горю,па́неВіта́лію,побрати́меІва́не.

Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім’я: дру́же Макси́менку; коле́го Євгенищуку́, па́не Кова́лю; можливі також поєднання форми кличного відмінка іменника загальної назви та форми кличного відмінка прізвища, однакової з формою називного відмінка: дру́ же Макси́ менко; коле́ го Євгенищу́ к, па́ не Кова́ ль.

Примітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володи́мире Хомичу́, Пе́тре Кузьмичу́ , Яросла́ ве Андрі́йовичу.

Примітка 5. Іменники сер, сір, гер мають форму, омонімічну з називним відмінком: сер, сір, гер.

Примітка 6. Іменник Госпо́дь у кличному відмінку має форму Го́споди; іменник Христо́ с може мати варіантні форми кличного відмінка: Хри́ сте, Христе́ , рідко Христо́ се.

Б. Множина

§ 88. Називний відмінок

У називному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -и, -і (-ї), -а (-я).

1. Закінчення -и мають усі іменники чол. роду твердої групи: батьки́, береги́, горо́ди, директори́, заво́ди, кла́си, ліси́, працівники́, футля́ри, але дру́зі.

Примітка. Іменники чол. роду із суфіксами -анин (-янин), -ин, -їн у множині втрачають -ин (-н): болга́ ри, громадя́ ни, кия́ ни, львів’я́ ни, селя́ ни, тата́ ри, хазяї́ (хазяїни́ ), але: грузи́ ни, осети́ ни, руси́ ни.

2. Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають іменники чол. роду м’якої та мішаної груп, а також деякі іменники середн. роду: ве́летні, геро́ї,ковалі,́ о́брії,купці,́ лікарі,́ пазурі́(іпа́зури),секретарі,́ солов’ї,́ теслярі,́ школярі;́ ножі,́ слухачі,́ товариші;́ о́чі(зрідкавіч́ і),пле́чі..

Примітка 1. Іменники чол. роду з числівниками два, три, чотири мають закінчення —и, -і (-ї): два хло́ пці, три робітники́ , чотири слухачі́.

Примітка 2. В урочистому мовленні замість форми множини слова брат — брати́ вживають форму збірності бра́ ття (зрідка — брато́ ве).

3. Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка мішаній, групі) мають усі іменники середн. роду: де́на (від дно), міста́, пе́ра, стреме́ на; прі́звища, у́ рвища; умі́ння, моря́ , обли́ ччя, підда́ шшя, поля́ , прислі́в’я, роздорі́жжя.

Декілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини варіантні закінчення -и та -а: ву́си — ву́са, ґрунти́ — заст. ґрунта́ (збірне), рукави́ — рука́ ва, хліби́ — хліба́ (збірне), але тільки ві́вса.

Примітка. Іменник Госпо́ дь форм множини не має. § 89. Родовий відмінок

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей.

1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа — -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я: батькі́в, берегі́в, ва́ тів, во́ льтів, геро́ їв, гра́мів, дру́зів, дощі́в, захисникі́в, о́́бріїв, ме́трів, о́мів, пі́дписів, робітникі́в, солда́ тів, солов’ї́в, степі́в, таті́в (множина тати́ ) і та́ тів (множина та́ ти), школярі́в; верхі́в’їв, відкритті́в, житті́в, міжгі́р’їв, морі́в, подві́р’їв, полі́в, покритті́в, почуттів́ , прислі́в’їв.

Примітка. Невелика група іменників чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ва́тів (ват), кілова́тів (кілова́т), чо́ботів (чобі́т), а також у сполученні з числівниками:

сто раз (і разі́в), але днів сім, разі́в сто; чолові́к сім і сім чолові́к, тобто “сім осіб”, але сім чоловікі́в — “сім осіб чоловічої статі”, чолові́к із дві́сті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн: болга́р, громадя́н, селя́н, тата́р, але: вірме́нів, грузи́ нів, осети́ нів.

2. Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажа́нь, болі́т, вага́нь, верхові́ть, весі́ль, ві́дер, віќ он, долі́т, завда́нь, засі́дань, умінь, кіл, кіле́ць, колі́с, місць, озе́р, обли́ч, пальт, пита́нь, підда́ш, поклика́нь, поло́тен, пріз́ вищ, роздоріж́ , серде́ць (і серць), сіл, слів, сприйня́ть, ху́тер, яє́ць, але: морі́в, полів́ (рідко піль) та ін.

Примітка. У разі збігу двох приголосних у кінці основи з нульовим закінченням між ними часто з’являються голосні о або е: ві́кон, па́сом, су́кон; болі́тець, ві́дер, віко́нець, га́ сел, ден (від дно), кі́лець, озе́ рець (озере́ ць), ре́ бер.

3. Закінчення -ей мають деякі іменники чол. роду: го́ сте́ й, ко́ ней і середн. роду: оче́ й (і віч), плече́ й (і пліч), заст. уше́ й (у́ ші), перев. вух.

§ 90. Давальний відмінок

У давальному відмінку множини другої відміни іменники чол. та середн. роду мають закінчення -ам (у твердій і мішаній групах) і -ям (у м’якій групі): батька́ м, працівника́ м, слухача́ м, трактора́ м, колі́нам, міста́ м, пріз́ вищам, се́ лам; о́ бріям, лікаря́ м, шахтаря́ м, моря́ м, поля́ м; а також дру́ зям, місця́ м, моря́ м, обли́ ччям, бажа́ нням, пита́ нням, підда́ шшям, роздорі́жжям,
узви́ шшям.

§ 91. Знахідний відмінок

У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають омонімічну форму або з називним, або з родовим відмінком множини, причому:

1. Іменники — назви істот мають закінчення, омонімічне з родовим відмінком множини: вчителі́в, геро́їв, кравці́в, лікарів́ , о́ленів, працівникі́в, хрущі́в (але: піти́ в гварді́йці, перейти́ в робітники́ ).

Примітка. Назви деяких свійських тварин мають переважно форму, однакову з родовим відмінком: волі́в (і воли́ ), ко́ ней (і ко́ ні), порося́ ток (і порося́ тка).

2. Усі іменники — назви неістот мають форму, омонімічну з називним відмінком множини: береги́, трактори́; вантажі,́ олівці;́ міста́, се́лища; моря́ , обли́ ччя, поля́ , узви́ шшя.

§ 92. Орудний відмінок

В орудному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення

-ами, -ями, -ми.
1. Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій, зрідка в

мішаній, групі) мають іменники чол. і середн. роду: берега́ ми, працівника́ ми, товариша́ми, трактора́ми; ву́хами, міста́ми, пріз́ вищами, се́лами, я́ вищами; коваля́ ми, лікаря́ ми, шахтаря́ ми; знаря́ ддями, місця́ ми, обли́ ччями, поля́ ми, роздорі́жжями, узви́ шшями.

2. Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають іменники чол. і середн. роду: го́стя́ми (й гі́стьми), кі́ньми (й ко́нями), чобітьми́ (й чобо́ тями, чо́ ботами); колі́ньми (й колі́нами), коле́ сами (й колі́сьми), кри́ лами (й крильми́ ).

Примітка. Іменники середи. роду о́ ко, плече́ мають в орудному відмінку множини закінчення -има: очи́ ма, плечи́ ма.

§ 93. Місцевий відмінок

У місцевому відмінку множини іменники чол. та середн. роду мають закінчення -ах (у твердій та мішаній групах), -ях (у м’якій групі): на дуба́ х, на працівника́ х, у горизо́ нтах, в озе́ рах, у календаря́ х, по ліса́ х, при берега́ х, при стола́ х, у се́ лищах; на учителя́ х, на шахтаря́ х, на чо́ ботах (чобо́ тях), на місця́ х, на обли́ ччях, на роздорі́жжях, на узви́ шшях, по буди́ нках, по гая́ х, по о́ бріях, по міста́ х, по се́ лах.

§ 94. Кличний відмінок

У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, омонімічну з називним: брати́ , працівники́ ; діячі,́ товариші;́ о́ брії, учителі,́ лікарі;́ моря́ , поля́ , се́ ла; у поетичному та урочистому мовленні використовують форми на зразок брато́ ве, свато́ ве.

III відміна

§ 95. Однина

1. Уродовому та давальному відмінках однини іменники третьої відмінимають закінчення-і:Бе́ршаді,ваніл́і,га́лузі,гера́ні,гі́дності,кро́ві, любо́ві, мо́ці, незале́жності, не́хворощі, но́чі, Оболо́ні, о́сені, о́сі, по́дорожі, при́ язні, ре́ чі, Ру́ сі,́ со́ лі, ста́ лі, су́ міші, ті́ні, У́ мані, фа́ льші, флане́ лі, хоро́ брості.

Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гід́ ности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́ брости; кро́ ви, любо́ ви, о́ сени, со́ ли, Ру́ си́ , Білору́ си.

Примітка.Форми непрямих відмінків від іменників, щоозначають абстрактні поняття простору: височі́нь, глибочі́нь, далечін́ ь, широчі́нь, крім знахідного та орудного, зрідка вживані; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом - ин(а): височина́ , глибочина́ , широчина́ .

2. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.

3. Ворудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:

1) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного тар), топісля голосного перед закінченням -юцей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): Бе́ршаддю, ваніл́ лю, височі́нню, ві́ссю, га́луззю, гера́нню, мі́ддю, міц́ цю, ні́ччю, Оболо́нню, по́дорожжю, Ру́ссю, сі́ллю, су́мішшю, тінню, У́ манню.

2) Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: ве́ рф’ю, гід́ ністю, жо́ вчю, кі́новар’ю, кро́ в’ю, любо́ в’ю, ма́ тір’ю, незале́ жністю, не́ хворощю, О́ б’ю, при́ язню, ра́ дістю, я́ кістю.

4. Умісцевому відмінку однини вживається закінчення-і:у Бе́ршаді, при свідо́ мості, у га́ лузі, у до́ повіді, на о́ сі, у по́ дорожі, на Оболо́ ні, у ра́ дості, у со́ лі, на Ру́ сі́, у ті́ні, в У́ мані.

5. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: любо́ ве, но́ че, ра́ досте, смерте, У́ мане.

100

§ 96. Множина

1. У називному, знахідному та кличному відмінках множини іменники третьої відміни мають закінчення -і: ві́дповіді, ві́сті, о́ сі, ті́ні; но́ чі, по́ дорожі, су́ міші.

2. У родовому відмінку множини вживаємо закінчення -ей: відо́мостей, ві́дповідей, вісте́й, га́лузей, гера́ней, до́повідей, областе́й, осе́й, ті́ней; ноче́ й, по́ дорожей, су́ мішей.

3. Удавальному відмінку множини вживаємо закінчення-ям(після шиплячого—-ам):ві́дповідям,віс́тя́м,гера́ням,о́сям,ті́ням;ноча́м, по́ дорожам, су́ мішам.

4. Ворудному відмінку множини вживаємо закінчення-ями(після шиплячого — -ами): ві́дповідями, ві́стя́ ми, гера́ нями, костя́ ми (рідко кістьми́ ), о́ сями; ноча́ ми, по́ дорожами, су́ мішами.

5. У місцевому відмінку множини вживаємо закінчення -ях (після шиплячого — -ах): уві́дповідях, увіс́тя́х, на гера́нях, нао́сях, уті́нях; по ноча́ х, у по́ дорожах, у су́ мішах.

§ 97. Відмінювання слова МА́ ТИ

ОДНИНА МНОЖИНА

Н. ма́ т-и (рідко — ір)

Р. ма́ т-ер-і Д. ма́ т-ер-і Зн. ма́ т-ір
Ор. ма́ т-ір’-ю М. ... ма́ т-ер-і Кл. ма́ т-и

§ 98. Однина

ма́ т- мат-ер-і́

мат-ер-і́в мат-ер-я́ м мат-ер-і́в мат-ер-я́ ми ... мат-ер-я́ х мат-ер-і́

ІV відміна

1. У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого — -а): галченя́ , голуб’я́, гуся́, дитя́, козеня́; коліща́, курча́, лоша́; ім’я́, пле́м’я; ви́м’я, сім́ ’я, тім́ ’я.

101

2. У родовому відмінку однини вживаємо форми на -ят-и (після шиплячого — -ат-и) та -ен-і: галченя́ ти, голуб’я́ ти, гуся́ ти, дитя́ ти, козеня́ ти; курча́ ти, лоша́ ти, коліща́ ти; і́мені (ім’я́ ), пле́ мені (пле́ м’я); ви́ мені (ви́м’я), сім́ ені(сім́ ’я),тім́ ені(тім́ ’я).

3. Удавальному відмінку однини вживаємо форми на -ят-і(після шиплячого -ат-і) та -ен-і:галченя́ті, гуся́ті, дитя́ті, козеня́ті; курча́ті, лоша́ті;ім́ ені,пле́мені;ви́мені(ви́м’ю),сім́ ені(сім́ ’ю),тім́ ені(тім́ ’ю).

4. В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят, -ат) на -ям (після шиплячого — -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають варіантні форми на -ен, -ем і -ям: галченя́ м, гуся́ м; дитя́ м, козеня́ м; курча́ м, лоша́ м; і́менем (ім’я́ м), пле́ менем (пле́ м’ям), ви́ менем (ви́ м’ям), сі́менем (сі́м’ям), ті́менем (ті́м’ям).

5. Умісцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і(після шиплячого — -ат-і) та -ен-і:нагалченя́ті; накурча́ті; ві́мені, упле́мені; іменники ви́м’я сім́ ’я, ті́м’я мають варіантні форми: на ви́мені (ви́м’ї), на ті́мені (ті́м’ї), на сі́мені (сім́ ’ї); по ви́мені (ви́м’ю), по сім́ ені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю).

6. У кличному відмінку деякі іменники мають закінчення -е: і́мене, пле́ мене.

§ 99. Множина

1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого — -ат-а) та -ен-а: гуся́ та, теля́та; курча́та, лоша́та; імена́, племена́, але ви́м’я, сі́м’я, тім́ ’я (ці іменники в множині відмінюємо як іменники другої відміни).

2. У родовому відмінку множини іменники четвертої відміни мають нульове закінчення на -ят(після шиплячого — -ат) і -ен:гуся́т, теля́т; курча́ т, лоша́ т; іме́ н, племе́ н, але: ви́ м’їв, сі́м’їв, тім́ ’їв.

3. У давальному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ам (після шиплячого — -ат-ам) і -ен-ам:гуся́там, теля́там; курча́там, лоша́там; імена́ м, племенам, але: ви́ м’ям, сі́м’ям, ті́м’ям.

4. У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову зназивним відмінком:коліща́та; імена́, племена́;ви́м’я, ті́м’я, сім́ ’я; зродовим відмінком (для назв людей): дівча́т, хлоп’я́т; або обидві форми (для назв тварин): гуся́ т і гуся́ та; курча́ т і курча́ та, ягня́ т і ягня́ та.

5. В орудному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ами (після шиплячого — -ат-ами) та -ен-ами: гуся́ тами, ягня́ тами; курча́ тами, лоша́ тами; імена́ ми, племена́ ми, але: ви́ м’ями, ті́м’ями, сі́м’ями.

6. У місцевому відмінку множини вживаємо форму на -ят-ах (після шиплячого — -ат-ах) і -ен-ах: на гуся́ тах, на ягня́ тах; на курча́ тах, на лоша́ тах; в імена́ х, у племена́ х, але: у ви́ м’ях, у сім́ ’ях, на ті́м’ях.

102

§ 100. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини

1. У називному відмінку вживаємо: 1)закінчення-и:в’я́зи,гу́си,ді́ти,джи́нси,збо́їни,каніќули,кросів́ки,

ку́ри,лю́ди,но́чви,окуля́ри,са́ни,сі́ни,Су́ми,схо́ди,фіна́нси,Чернівці,́ штани́. Примітка. Деякі іменники, зокрема гу́ си, ді́ти, ку́ ри, лю́ ди, мають форму однини,

але від інших основ: гу́ ска, дити́ на, ку́ рка, люди́ на;

2) закінчення -і (після голосного — -ї): го́ рдощі, граблі́, две́ рі, дрі́жджі, коно́ плі, но́ жиці, поми́ ї, ра́ дощі, хи́ трощі;

3) закінчення -а (зрідка — -я): ви́ ла, воро́ та, дро́ ва, я́ сла, я́ сна, ві́нця. 2. У родовому відмінку вживаємо:

1) закінчення -ей: гро́ ше́ й, гусе́ й, двере́ й, куре́ й, люде́ й, сане́ й, сіне́ й;

2)закінчення-ів:в’я́зів,граблі́в(іграбе́ль),джи́нсів,дріж́джів,кліщі́в, окуля́рів,схо́дів,фіна́нсів,хи́трощів,Чернівців́ ;

3)нульовезакінчення:вил,ворі́т,дров,збо́їн,каніќул,конопе́ль,леща́т, но́ жиць, ночо́ в (ночв), Сум, я́ се́ л, я́ сен.

3. У давальному відмінку вживаємо:

1) закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): весе́ лощам, ви́ лам, воро́ там (і воро́ тям), в’я́ зам, но́ чвам, ра́ дощам, Су́ мам, схо́ дам, фіна́ нсам, штана́ м (і шта́ ням), я́ слам.

Винятки: гу́ сям, ді́тям, лю́ дям, ку́ рям, са́ ням, сі́ням;

2) закінчення -ям після голосного та після м’якого приголосного, коли вназивному відмінку іменники закінчуються на-і,-ї,-я:ві́нцям, грабля́м, две́ рям, но́ жицям, поми́ ям, Чернівця́ м.

4. У знахідному відмінку вживаємо форми:

1) однакові з називним відмінком: ви́ ла, ві́нця, граблі́, коно́ плі, окуля́ ри, са́ ни, фіна́ нси, я́ сла;

2) однакові з родовим відмінком (для назв людей): діте́й, люде́й;

3) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусе́ й і гу́ си, куре́ й і ку́ ри.

5. В орудному відмінку вживаємо:

1) закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): ви́ лами, но́ чвами, Су́ мами, схо́ дами, фіна́ нсами; весе́ лощами, ра́ дощами;

2) закінчення -ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на -і, -ї, -я: ві́нцями, грабля́ ми, коно́ плями, но́ жицями, поми́ ями, Чернівця́ ми;

103

3) закінчення -ми: ворітьми́ (і воро́ тами), грі́шми (і гроши́ ма), гусьми́ , дверми́ (і двери́ ма), ді́тьми, курми́ , людьми́ , саньми́ (і саня́ ми), сі́ньми, штаньми́ (і штана́ ми, рідше — шта́ нями).

6. Умісцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаємо закінчення -ах, -ях:нави́лах, у джи́нсах, наворо́тах(рідше—воро́тях),наканіќулах,нано́жицях,уно́чвах,уСу́мах,нафіна́нсах, наштана́х(рідше —нашта́нях), уя́слах; награбля́х, удве́рях, упоми́ях, у Чернівця́ х.

ПРИКМЕТНИК

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділено на дві групи — тверду й м’яку.

§ 101. Тверда група прикметників

До твердої групи належать:

1) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний івназивному відмінку однини чол. роду закінчуються на- ий:бо́сий, бурхли́вий, вели́чний, весе́лий, весня́ни́й, відва́жний, відпові́дний, гірки́й, глухи́й, дові́чний, жито́мирський, замо́жний, за́хідний, кни́жний, майсте́рний, мо́дний, молоди́й, навча́льний, незале́жний, нагі́рний, наро́дний, нови́ й, пито́ мий, попере́ чний, пото́ чний, постмоде́ рний, працьови́ тий, прода́ жний, рі́дний, свіж́ ий, семирі́чний, си́ зий, сір́ ий, сліпи́ й, ста́ рший, схі́дний, тво́рчий, теля́чий, тогобіч́ний, тото́жний, туги́й, тяму́щий, хоро́ брий, чи́ стий, чотирику́ тний, чудо́ вий, шляхе́ тний, щасли́ вий;

2) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа — -їв), -ин (після голосного та апострофа -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення:Андрії́в, ба́тьків, Га́лин, ді́дів, доччи́н, І́горів, Марії́н, не́нин, ня́ньчин,шевців́ ;

3) усі короткі форми прикметників: варт, ви́ нен, го́ ден, зго́ ден, гото́ в, жив, здоро́ в, зе́ лен, ла́ ден, пе́ вен, по́ вен, пови́ нен, прав, рад, я́ сен.

§ 102. М’яка група прикметників

До м’якої групи належать:

1) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій (після голосного— -їй):бу́дній, ве́рхній, вечір́ ній, всесві́тній (кругосві́тній), горо́дній, да́вній (неда́вній), доро́жній (подоро́жній), досвіт́ ній, доста́тній, дру́ жній (але дру́ жний — з іншим значенням), жи́ тній, за́ дній, заміж́ ня,

104

кра́ йній, ку́ тній, лі́тній (повнолі́тній), майбу́ тній, могу́ тній, му́ жній, незабу́ тній, нові́тній, обі́дній (пообі́дній), осві́тній, осі́нній, оста́ нній, пере́дній, пі́зній, поро́жній, прису́тній (відсу́тній, посу́тній), пу́тній, ра́нній, самобу́ тній, само́ тній (але самі́тний), сере́ дній (посере́ дній), спі́дній, сторо́ нній, сусі́дній, ха́ тній, худо́ жній тощо;

2) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від

прислівників: бли́ жній, вну́ трішній,
за́ втрашній, зо́ внішній, коли́ шній,
спра́ вжній, сього́ днішній, тепе́ рішній, торі́шній (але цьогорі́чний), туте́ шній та ін.; також прийде́ шній, сіне́ шній тощо;

3) відносні прикметники з основою на -й: безкра́ їй, довгові́їй, короткоши́ їй; відносні прикметники з відтінком присвійності: бра́ тній, о́ рлій, а також якісний прикметник си́ ній.

§ 103. Зразки відмінювання прикметників

Чоловічий рід

Н. га́ рн-ий
Р. га́ рн-ого
Д. га́ рн-ому
Зн. = Н. або Р.
Ор. га́ рн-им
М. ... га́ рн-ому(-ім)

Н. бра́тів
Р. бра́ тов-ого
Д. бра́ тов-ому Зн. = Н. або Р. Ор. бра́ тов-им М. ... бра́ тов-ому

(-ім)

Середній рід

га́ рн-е
га́ рн-ого
га́ рн-ому
га́ рн-е
га́ рн-им
... га́ рн-ому(-ім)

бра́ тов-е
бра́ тов-ого бра́ тов-ому бра́ тов-е
бра́ тов-им
... бра́ тов-ому

(-ім)

М’ЯКА ГРУПА
105

Жіночий рід

га́ рн-а
га́ рн-ої га́ рн-ій га́ рн-у
га́ рн-ою ... га́ рн-ій

бра́ тов-а бра́ тов-ої бра́ тов-ій бра́ тов-у бра́ тов-ою ... бра́ тов-ій

вчора́ шній, да́ вні́шній, дома́ шній, ни́ нішній, поздо́ вжній, ра́ нішній,

Однина ТВЕРДА ГРУПА

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Н. си́ н-ій
Р. си́ нь-ого
Д. си́ нь-ому Зн. = Н. або Р. Ор. си́н-ім
М. ... си́ нь-ому

(си́ н-ім) Н. безкра́ -їй

Р. безкра́ й-ого
Д. безкра́ й-ому Зн. = Н. або Р. Ор. безкра́-їм
М. ... безкра́ й-ому

(безкра́ -їм)

ТВЕРДА ГРУПА Н. га́ рн-і

Р. га́ рн-их
Д. га́ рн-им Зн. = Н. або Р. Ор. га́рн-ими М. ... га́ рн-их

си́ н-є
си́ нь-ого
си́ нь-ому си́ н-є си́н-ім
... си́ нь-ому (си́ н-ім)

безкра́ -є безкра́ й-ого безкра́ й-ому безкра́ -є безкра́-їм
... безкра́ й-ому (безкра́ -їм)

си́ н-я
си́ нь-ої си́ н-ій си́ н-ю си́нь-ою ... си́ н-ій

безкра́ -я безкра́ й-ої безкра́ -їй безкра́ -ю безкра́й-ою ... безкра́ -їй

бра́ тов-і бра́ тов-их бра́ тов-им = Н. або Р. бра́тов-ими бра́ тов-их

си́ н-і
си́ н-іх
си́ н-ім
= Н. або Р. си́н-іми

... си́ н-іх

безкра́ -ї безкра́ -їх безкра́ -їм = Н. або Р. безкра́-їми ... безкра́ -їх

Множина
М’ЯКА ГРУПА

Примітка1. Іменники прикметникового походження будівни́чий, лю́тий (місяць),подоро́жній і подібні відмінюємо як прикметники: добудівни́чого, будівни́чі, збудівни́чими; лю́того, улю́тому. Пор.: Сьогодніп’яте лю́тогойП’ятого лю́того 2018 ро́ ку.

Примітка 2. Прикметники, складені з -лиций: білоли́ ций, блідоли́ ций, круглоли́ ций, повноли́ ций тощо відмінюємо так:

ОДНИНА
106

Чоловічий рід

Н. білоли́ ц-ий
Р. білоли́ць-ого
Д. білоли́ць-ому Зн. = Н. або Р.
Ор. білоли́ ц-им
М. ... білоли́ ць-ому

(білоли́ ц-ім)

Н. білоли́ ц-і Р. білоли́ ц-их Д. білоли́ ц-им

Середній рід

білоли́ ц-е білоли́ць-ого білоли́ць-ому білоли́ ц-е білоли́ ц-им
... білоли́ ць-ому (білоли́ ц-ім)

МНОЖИНА

Зн. = Н. або Р. Ор. білоли́ц-ими М. ... білоли́ ц-их

Жіночий рід

білоли́ ц-я білоли́ць-ої білоли́ц-ій білоли́ ц-ю білоли́ ць-ою ... білоли́ ц-ій

§ 104. Ступенювання прикметників Вищий ступінь прикметників

1. Вищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаванням:
1) суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-іш́ -ий, повн-іш́ -ий, син-іш́ -ий, деше́в-ш-ий, соло́д-

ш-ий;
2) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника

(рідше): більш вда́ лий, більш глибо́ кий, менш вередли́ вий. Найвищий ступінь прикметників

2. Найвищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаванням:

1) префіксанай- до форми вищого ступеня: найбі́льший, найкра́ща, найме́ нше;

2) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника (рідше): найбі́льш зручни́ й, найбі́льш стійка́ , найме́ нш приє́мне.

Для посилення ознаки вживаємо при формах найвищого ступеня прикметників частки що і як; пишемо їх із прикметниками разом:щонайсильніш́ ий,якнайбіл́ьший,якнайшви́дший.

ЧИСЛІВНИК КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ

§ 105. Відмінювання кількісних числівників

107

1. Числівник оди́ н, одне́ (одно́ ), одна́ відмінюємо так: ОДНИНА МНОЖИНА

Чол. і середн. рід

Н. оди́н,одне́ (рідше —одно́ )

Р. одного́ Д. одному́

Зн. = Н. або Р. одне́ (одно́)

Ор. одни́ м
М. ... одно́ му (одні́м)

Жіночий рід

одна́

одніє́ї
(рідше —одно́ ї) одні́й
одну́

одніє́ю
(рідше — одно́ ю) ... одні́й

одні́ одни́ х

одни́ м
= Н. або Р.

одни́ ми

... одни́ х
оди́ н о́ дному,

Примітка. У займенниках оди́ н до о́ дного,
наголос у слові о́ дного, о́ дному, о́ дній і т. ін. — на першому складі.

оди́ н

з о́ дним

і под.

2. Інші кількісні числівники відмінюємо так:

Н. два дві Р. двох
Д. двом
Зн. = Н. або Р. Ор. двома́

М. ... двох

Н. п’ять

три
трьох трьом
= Н. або Р. трьома́

... трьох шість

чоти́ ри чотирьо́ х чотирьо́ м = Н. або Р. чотирма́
... чотирьо́ х

Р. п’яти́ , п’ятьо́ х
Д. п’яти́ , п’ятьо́ м
Зн. п’ять або п’ятьо́ х Ор. п’ятьма́ , п’ятьома́ М. ... п’яти́ , п’ятьо́ х

шести́ , шістьо́ х шести́ , шістьо́ м шість або шістьо́ х шістьма́ , шістьома́ ... шести́ , шістьо́ х

семи́ , сімо́ х семи́ , сімо́ м сім або сімо́ х сьома́ , сімома́ ... семи́ , сімо́ х

3. Як п’ять або шість відмінюємо
одина́ дцять, двана́ дцять, трина́ дцять,
шістна́ дцять, сімна́ дцять, вісімна́ дцять, дев’ятна́ дцять, два́ дцять, три́ дцять.

4. Складні числівникип’ятдеся́т, шістдеся́т, сімдеся́т, вісімдеся́т відмінюємо за таким зразком:

108

сім

ві́сім

восьми́ , вісьмо́ х восьми́ , вісьмо́ м, ві́сім або вісьмо́ х вісьма́ , вісьмома́ ... восьми́ , вісьмох

числівники де́в’ять, де́сять, чотирна́ дцять, п’ятна́ дцять,

Н. п’ятдеся́ т
Р. п’ятдесяти́ , п’ятдесятьо́ х
Д. п’ятдесяти́ , п’ятдесятьо́ м
Зн. п’ятдеся́ т або п’ятдесятьо́ х Ор. п’ятдесятьма́,п’ятдесятьома́ М. ... п’ятдесяти́ , ... п’ятдесятьо́ х

5. Складні числівники дві́сті, три́ ста, чоти́ риста, п’ятсо́ т, шістсо́ т, сімсо́ т, вісімсо́ т, дев’ятсо́ т відмінюємо за такими зразками:

Н. дві́сті
Р. двохсо́т
Д. двомста́ м Зн. дві́сті
Ор. двомаста́ ми М. ... двохста́ х

п’ятсо́т
п’ятисо́ т
п’ятиста́ м
п’ятсо́т
п’ятьмаста́ ми, п’ятьомаста́ ми ... п’ятиста́ х

6. У складених кількісних числівниках відмінюємо всі частини: з чотирьохсо́ т сімдесяти́ восьми́ ти́ сяч шестисо́ т п’ятдесяти́ дев’яти́ (гривень).

7. Числівники со́ рок, дев’яно́ сто, сто в родовому, давальному, орудному ймісцевому відмінках маютьзакінчення-а:сорока́, дев’яно́ста, ста.

8. Збірні числівникидво́є, обо́є, тро́євнепрямих відмінках мають форми від два, оба́ (давня форма), три: двох, двом..., обо́ х, обо́ м..., трьох, трьом...

9. Збірний числівникоби́два (оби́дві)має внепрямих відмінках такі форми: обо́ х, обо́ м, обома́ , на обо́ х.

10. Збірні числівникиче́тверо, п’я́теро, ше́стеро, се́меро, во́сьмеро, де́ в’ятеро, де́ сятеро, одина́ дцятеро в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: чотирьо́ х, чотирьо́ м..., п’ятьо́ х, п’ятьо́ м..., шістьо́ х, шістьо́ м... і т. д.

11. Числові назвити́сяча, мільйо́н, мілья́рдвідмінюємо якіменники відповідних відмін.

12. Неозначено-кількісні числівники кількана́ дцять, кількадеся́ т відмінюємо як числівник п’ять: кільканадцяти́ й кільканадцятьо́ х, кількадесятьма́ йкількадесятьома́.

ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ § 106. Відмінювання порядкових числівників

109

1. Числівники, що мають закінчення -ий, відмінюємо як прикметники твердої групи: пе́ рший (пе́ рша, пе́ рше), дру́ гий, четве́ ртий, п’я́ тий, шо́ стий, сьо́ мий, во́ сьмий, дев’я́ тий, деся́ тий, одина́ дцятий, двана́ дцятий..., двадця́тий, тридця́тий, сороко́вий, п’ятдеся́тий, шістдеся́тий, сімдеся́тий, вісімдеся́тий, дев’яно́стий, со́тий, двохсо́тий, трьохсо́тий, чотирьохсо́тий, п’ятисо́ тий..., ти́ сячний, двохти́ сячний, трьохти́ сячний, чотирьохти́ сячний, п’ятити́ сячний..., мільйо́ нний, двохмільйо́ нний, трьохмільйо́ нний, чотирьохмільйо́ нний, п’ятимільйонний...; числівник тре́ тій (тре́ тя, тре́тє) відмінюємо як прикметник м’якої групи.

2. У складених порядкових числівниках відмінювана остання частина: вісімдеся́ т во́ сьмий, вісімдеся́ т во́ сьмого, ти́ сяча дев’ятсо́ т дев’яно́сто пе́ршого(року),ути́сяча сімсо́т вісімдесят дев’я́тому(році), у дві ти́ сячі вісімна́ дцятому (році).

Порядкові числівники на письмі передаємо переважно словами: шо́ стий по́ верх, пе́ рше бе́ резня. Якщо порядковий числівник передано цифрою, то після неї кінцеву частину порядкового слова пишемо з дефісом, напр.: 5-й по́верх, на 36-му кіломе́трі, після 7-ї годи́ни (але при позначенні дат, сторінок видання, а також після римських цифр закінчення не пишемо: 1 січня 2000 року, 120 сторінка, I тисячоліття, XXI століття).

ДРОБОВІ ЧИСЛІВНИКИ § 107. Відмінювання дробових числівників

1. Дробові числівники читаємо так: 1⁄2 — одна́ дру́ га, 1⁄3 — одна́ тре́тя,1⁄4 —одна́ четве́рта,5⁄2 —п’ять других,2⁄3 —дві тре́тіх,3⁄4 —три четве́ ртих, 4⁄3 — чоти́ ри тре́ тіх, 3⁄5 — три п’я́ тих, 2⁄7 — дві сьо́ мих, 9⁄10 —

де́в’ять деся́тих.

Відмінюємоїхякзвичайнічислівники:двомтре́тім,трьома́ п’я́тими; діли́ ти на одну́ двадця́ ту.

Полови́ на (1⁄2), трети́ на (1⁄3), чверть (1⁄4) відмінюються як іменники. 2.Числівникипівтора́ (відра́, кілогра́ма, кіломе́тра), півтори́ (ти́сячі,

гри́ вні), півтора́ ста невідмінювані. ЗАЙМЕННИК

§ 108. Особові займенники

110

Однина

Н.я
Р. мене́(доме́не) Д. мені́
Зн. мене́(наме́не) Ор. мно́ю
М. ... мені́

Однина

Н. вінвоно́
Р. його́(доньо́го) Д. йому́
Зн. його́(наньо́го) Ор. ним
М. ... ньо́ му (нім)

Відмінювання особових займенників Множина

ти тебе́(доте́бе) тобі́ тебе́(нате́бе) тобо́ю
... тобі́

вона́
її́ (до не́ї) їй
її́ (на не́ї) нею
... ній

ми нас нам нас на́ ми ... нас

Множина

вони́
їх (до них) їм
їх (на них) ни́ ми
... них

ви вас вам вас ва́ми ... вас

Форми займенника третьої
прийменників уживаємо з приставним н: до ньо́ го, на не́ ї, з них. Орудний відмінок має форму з н і без прийменника: ним, не́ ю, ни́ ми.

§ 109. Зворотний займенник

Відмінювання зворотного займенника

Н. — З. себе́(насе́бе) Р. себе́(досе́бе) О. собо́ю
Д. собі́ М. ... собі́

§ 110. Присвійні займенники Відмінювання присвійних займенників

ОДНИНА МНОЖИНА 111

особи (він,

вона́ ,

воно́ ,

вони́ ) після

Чол. і середн.рід

Н. мій моє́
Р. мого́
Д. моєм́ у
Зн. = Н. або Р. моє́ Ор. мої́м

М. ... моє́му (моїй́ )

Жіночий рід

моя́ моє́ї мої́й мою́ моє́ю ... моїй́

мої́ мої́х мої́м мої́х мої́ми ... мої́х

Так само відмінюємо займенники твій, свій.
Займенники наш, ваш відмінюємо як прикметники твердої групи. Займенник ї́хній відмінюємо як прикметник м’якої групи.

§ 111. Вказівні займенники Відмінювання вказівних займенників

ОДНИНА МНОЖИНА

Чол. і середн.рід

Н.тойте Р. того́

Д. тому́
Зн. = Н. або Р. те Ор. тим

Жіночий рід

та
тіє́ї (рідко — то́ї)
тій
ту
тіє́ю (рідко — то́ ю)
... тій

ті тих

тим
= Н. або Р. ти́ ми

... тих

ці
цих
цим
= Н. або Р. ц и́ м и

М. ... то́ му (тім)
Так само відмінюємо займенник ото́ й.

Н.цейцеця

Р. цього́
Д. цьому́
Зн. = Н. або Р. це Ор. цим
М. ... цьо́ му (цім)

ціє́ї цій цю ціє́ю ... цій

... цих
Так само відмінюємо оце́й та рідковживаний варіант сей.

§ 112. Питальні займенники

112

Відмінювання питальних займенників

Н. хто
Р. кого́
Д. кому́
Зн. кого́
Ор. ким
М. ... ко́ му (кім)

що
чого́
чому́
що
чим
... чо́ му (чім)

ОДНИНА МНОЖИНА

Чол. і середн. рід

Н. чий чиє́
Р. чийо́ го
Д. чийо́му(чиєм́ у) Зн. = Н. або Р. чиє́ Ор. чиї́м
М. ... чийо́ му (чиє́му,

чиї́м)

Жіночий рід

чия́ чиєї́ чиї́й чию́ чиє́ю ... чиїй́

чиї́
чиї́х
чиї́м
= Н. або Р. чиї́ми

... чиї́х
Займенники яки́ й, котри́ й відмінюємо як прикметники твердої групи.

§ 113. Означальні займенники Відмінювання означальних займенників

ОДНИНА МНОЖИНА

Чол. і середн. рід

Н. весь(уве́сь,ввесь)все(усе́) Р. всього́ (усього́ )
Д. всьому́ (усьому́ )
Зн. = Н. або Р. все (усе́)

Ор. всім (усі́м)
М. ... всьо́ му (всім)

... усьо́ му (усі́м)

Жіночий рід

вся (уся́ ) всієї́ (усієї́ ) всій (усій́ ) всю (усю́ ) всіє́ю(усією́ ) ... всій (усій́ )

всі (усі́)
всіх (усі́х) всім(усім́ )
= Н. або Р. всіма́ (усіма́) ... всіх (усіх́ )

Примітка 1. У всіх відмінках у й в чергуються за загальним правилом (див. § 23). 113

Займенники ко́ жен (ко́ жний), вся́ кий, всіля́ кий, сами́ й і са́ мий (напр.: сами́ й хліб, але той са́ мий), сам (сама́ , самі́) відмінюємо як прикметники твердої групи.

Примітка 2. Після прийменників наголос переходить з останнього складу напередостанній утаких займенникових формах, як:доме́не, доте́бе, насе́бе, зньо́го, у не́ ї, бі́ля ко́ го (ко́ гось), від то́ го, від чо́ го (чо́ гось), у цьо́ го, з усьо́ го, на то́ му, при цьо́ му, в чо́ му (чо́ мусь), в усьо́ му.

Але коли прийменник поєднується не з займенником, а з іншою частиною мови, від якої цей займенник залежить, то наголос не змінюється: до його́ ха́ ти, до її́ до́ му.

§ 114. Складні займенники (неозначені й заперечні) Відмінювання складних займенників

Займенники, до складу яких входять частки аби-, де-, ні-, -ся, -небудь, відмінюємо так:

Аби́ хто, аби́ кого, аби́ в ко́ го, аби́ кому, аби́ ким, аби́ з ким, аби́ на ко́ му (і аби́ на кім).

Аби́ який, аби́ якого, аби́ якому, аби́ яким, аби́ з яки́ м, аби́ на яко́ му (і аби́ н а я к і м́ ) .

Де́ хто, де́ кого, де́ кому, де́ з ким, де́ на ко́ му (і де́ на кім), на де́ кому. Де́ який, де́ якого, де́ яким, на де́ яких (і де́ на яки́ х).
Котри́ йсь, котро́ гось, котро́ мусь, котри́ мсь, на котро́ мусь. Ніхто́, ніко́го, ніко́му, ніки́м, ні з ки́м, ні на ко́му (і ні на кім́ ).

Нія́ кий, нія́ кого, нія́ кому, нія́ ким, ні на я́ кому (і ні на я́ кім).

Хто-не́ будь, кого́ -не́ будь, кому́ -не́ будь, ким-не́ будь, на ко́ му-не́ будь.

Хтось, кого́ сь, кому́ сь, кимсь (і ки́ мось), у ко́ мусь.

Чийсь,чийо́гось,чийо́мусь(ічиє́мусь),чиї́мсь(ічиїм́ ось),начийо́мусь(і на чиє́мусь, чиїмсь, чиїмось).

Що-бу́ дь, чого́ -бу́ дь, чому́ -бу́ дь, чим-бу́ дь, на чо́ му-бу́ дь (і на чім-бу́ дь).

Що-не́ будь, чого́ -не́ будь, чому́ -не́ будь, чим-не́ будь, на чо́ му-не́ будь (і на чім-не́ будь).

Щось,чого́сь,чому́сь,чимсь(ічи́мось),начо́мусь(іначімсь,чім́ ось).

Примітка. Числові займенники де́кілька, кіл́ ька, скі́льки, сті́льки відмінюємо як числівник два: де́ кілько́ х, де́ кілько́ м, де́ кількома́ ; бага́ то відмінюємо так: бага́ то, багатьо́ х, багатьо́ м, багатьма́ й багатьома́ .

114

1 ос. 2ос. 3ос.

§ 115. Дійсний спосіб

Теперішній час

1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі: І ДІЄВІДМІНА

Однина

ід-у́ кол-ю́ чу́ -ю ід-е́ш ко́л-еш чу́-єш ід-е́ ко́л-е чу́-є

Однина

1 ос. робл-ю́ ба́ ч-у го́ -ю 2ос.ро́б-иш ба́ч-иш го́-їш
3 ос. ро́ б-ить ба́ ч-ить го́ -їть

Множина

ід-емо́ ко́ л-емо чу́ -ємо ід-ете́ ко́л-ете чу́-єте ід-у́ть ко́л-ють чу́-ють

ІІ ДІЄВІДМІНА

Множина

ро́ б-имо ба́ ч-имо го́ -їмо ро́б-ите ба́ч-ите го́-їте ро́ бл-ять ба́ ч-ать го́ -ять

ДІЄСЛОВО

Затакими зразками відмінюємо й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

Поділ дієслів на дієвідміни

2. Захарактером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділено надві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: - у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (- ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

3. Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що:

1) дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:

ба́чи-ти ба́ч-у ба́ч-ать вари́ -ти вар-ю́ ва́ р-ять

115

дої-́ ти до-ю́ до́-ять леті-́ ти леч-у́ лет-я́ть сиді-́ти сидж-у́сид-я́ть крича́-тикрич-у́ крич-а́ть

належать усі дієслова на -отіти: булькоті́ти, цокоті́ти, а також такі дієслова, як боя́ -тися, стоя́ -ти (з основою на -я), спа́ -ти (з основою на -а не після

До цієї дієвідміни

бурмоті́ти, муркоті́ти,
шиплячого), бі́г-ти (з основою на приголосний);

2) усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

а) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються в дієвідмінюваних формах, а також похідні від них:

ви́ -ти
(док. зави́ ти) ж и́ - т и
кри́ -ти
ми́ -ти
ни́ -ти
ши́ -ти
ч у́ - т и

в и́ - ю

жив-у́ к р и́ - ю м и́ - ю ни́ -ю ш и́ - ю ч у́ - ю

ви́ -ють

жив-у́ ть кри́ -ють ми́ -ють ни́ -ють ши́ -ють чу́-ють

В особових пи́ ти кореневий

формах
голосний и не зберігається: б’ю —

(док. зви́ ти), б’ють, в’ю —

ли́ ти, в’ють,

ллю — ллють, п’ю — п’ють;

гна́ -ти закиса́ -ти міша́ -ти писа́ -ти сія́ -ти

жен-у́ закиса́ -ю міша́ -ю пиш-у́ сі-́ ю

з основою

дієслів

би́ ти, ви́ ти

б)дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:

білі-́ ти жовті-́ ти сині-́ ти

білі-́ ю жовті-́ ю сині-́ ю

білі-́ ють жовті-́ ють сині-́ ють

інфінітива на -а- не після шиплячого жен-у́ ть

закиса́ -ють міша́ -ють пи́ ш-уть
сі-́ ють

116

в) дієслова
приголосного або після шиплячого, коли це -а- в дієвідмінюваних формах зберігається; також дієслова з основою інфінітива на -я-:

г) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які у формах теперішнього тамайбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:

буд-ува́ -ти гор-юва́ -ти намал-юва́ -ти

Примітка. Від суфікса
в особових формах: бу-ва́ -ти — бу-ва́ -ю, бу-ва́ -ють; відчу-ва́ -ти — відчу-ва́ -ю, відчу-ва́ - ють. Але: ку-ва́ -ти — ку-ю́ , пізна-ва́ -ти — пізна-ю́ , ста-ва́ -ти — ста-ю́ .

ґ) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-: поло́ -ти пол-ю́ по́ л-ють

поборо́ -ти побор-ю́ побо́ р-ють д) дієслова з основою інфінітива на -ну-:

гля́ ну-ти гля́ н-у гля́ н-уть ки́ ну-ти ки́ н-у ки́ н-уть

е) дієслова з основою інфінітива на приголосний:

нес-ти́ па́ с-ти те́ р-ти

нес-у́ пас-у́ тр-у

буд-у́ -ю гор-ю́ -ю намал-ю́ -ю

буд-у́ -ють гор-ю́ -ють намал-ю́ -ють

-ува- (-юва-)

слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається

нес-у́ ть пас-у́ ть тр-уть

булько́ ч-уть мурко́ ч-уть

жн-уть ірж-у́ ть рев-у́ ть шл-ють сте́ л-ють хо́ ч-уть

Примітка. Дієслова,
втрачають його і в особових формах, і у формах наказового способу: завмер-ти — замр-

117

є) дієслова з основою на -ота-: бульк-ота́ -ти булькоч-у́ мурк-ота́ -ти муркоч-у́

ж) окремі дієслова:

ж а́ - т и
іржа́ -ти
реві-́ ти (і ревти́ ) сла́ -ти (= посила́ ти) сла́ -ти (= стели́ ти) хоті-́ ти

жн-у ірж-у́ рев-у́ шл-ю стел-ю́ хо́ ч-у

у яких в інфінітиві

перед кінцевим р основи наявний е,

у, замр-уть, замр-и; те́ р-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упе́ р-ти — упр-у́ , упр-у́ ть, упр-и́ . Але: де́ р-ти — дер-у́ , дер-у́ ть, дер-и́ ; же́ р-ти — жер-у́ , жер-у́ ть, жер-и́ .

Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках

4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних:гнаж,кнач,хнаш,знаж,снаш,тнач,стна щ,скна щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти́ — мо́ жу, мо́ жеш; пекти́ — печу́ , пече́ ш; колиха́ ти — колишу́ , коли́ шеш; в’яза́ ти — в’яжу́ , в’я́ жеш; чеса́ ти — чешу́ , че́ шеш; хоті́ти — хо́ чу, хо́ чеш; свиста́ ти — свищу́,сви́щеш;полоска́ти— полощу́,поло́щеш.

5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ:води́ти— воджу́, верті́ти— верчу́, вози́ти— вожу́, носи́ти — ношу́; ї́здити — ї́жджу, ви́ мостити — ви́ мощу.

Примітка. У дієслові бі́гти й похідних від нього забі́гти, прибі́гти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бі́гти — біжу́ , біжи́ ш.

6. Приголосніг,ззмінюються наж; к, т— на ч; с— на ш;д, дз— надж;ст,ск— на щ:

1) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): перемо́ жений, во́ жений, пе́ чений, кру́ чений, но́ шений, збу́ джений, ви́ їжджений, ви́ мощений, пу́ щений;

2) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморо́ жувати, вико́ чувати, вино́ шувати, розку́ шувати, прина́ джувати, виї́жджувати, вимо́ щувати; походжа́ ти, саджа́ ти, але заважа́ ти, хоч зава́ дити, зава́ джу;

3) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відно́ шення, розхо́дження, розгні́ждження, спро́щення,але перед -інн(я)ціприголосні зберігаються:воді́ння,возі́ння,гніздін́ня,крутін́ня,носі́ння.

Примітка 1. У дієсловах другої дієвідміни після губних передя,юз’являєтьсял:ку́плять, ло́влять, ло́млять, лю́блять; куплю́, ловлю́, ломлю́, люблю́ . Л з’являється також після губних:

1) у дієприкметниках на -ен(ий): зро́ блений, ку́ плений, розгра́ флений; 2) у дієприслівниках на -ячи: гу́ блячи, лю́ блячи, ро́ блячи;
3) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше́ влення, погли́ блення.

Примітка 2. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’є́ться, ллєт́ ься, смію́ ся, сміє́шся, сміє́ться.

Відмінювання дієслів ДА́ ТИ, Ї́СТИ,

118

ВІДПОВІ́СТИ́ (та ін. з компонентом –ВІСТИ), БУ́ ТИ

7.Дієсловада́ти,ї́сти,відпові́сти́,розповіс́ти́таіншізчастиною- вісти, а також бу́тизусіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.

1 ос. дам
2 ос. даси́ 3 ос. дасть

1 ос. дамо́
2 ос. дасте́ 3 ос. даду́ ть

ОДНИНА

їм їси́ їсть

МНОЖИНА

їмо́ їсте́ їдя́ ть

відповім́ відповіси́ відпові́сть

відповімо́
відповісте́
але: дадуть відповідь

Від дієсловабу́тивживаємо тільки формує(інколи впоетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживані ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси́ , а для третьої особи множини — суть.

Майбутній час

1) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживаємо в таких формах:

а) особові форми допоміжного дієсловабу́ти— бу́ду, бу́деш, бу́де, бу́ демо (зрідка бу́ дем), бу́ дете, бу́ дуть + інфінітив: бу́ ду писа́ ти, бу́ дете ходи́ ти;

б) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова я́ти (иму́...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пекти́ му, пекти́ меш, пекти́ ме, пекти́ мемо (зрідка пекти́ мем), пекти́ мете, пекти́ муть.

2) Майбутній час дієслів доконаного виду вживаємо втаких формах:

а) префікс + теперішній час: зроблю́ , напишу́ ; 119

б) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду іззакінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гри́ мну, ля́ жу, пущу́, сту́кну.

Минулий і давноминулий час

9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів:брав, ніс, пік; бра́ла, несла́, пекла́; бра́ло, несло́, пекло́; бра́ли, несли́,

пекли́.Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієсловабу́ти: ходи́ в був, ходи́ ла була́ , ходи́ ли були́ .

Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 9, п. 1, 7). Зааналогією доформвіз, ніс, стері́гтаін., уякихо,ечергуються зі, утворилися такі форми, як запрі́г (від запрягти́ ), ліг (від лягти́ ), де маємо і замість я.

Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: зблі́днути — зблід,зблі́дла;посо́хнути—посо́хти—посо́хнув,посо́х,посо́хнула,посо́хла;сла́бнути — засла́ бти — засла́ б, засла́ бла; тягну́ ти — тягти́ — тягну́ в, тягну́ ла — потя́ г, тягла́ .

Примітка 3. Постфікс -ся після суфікса інфінітива, закінчень усіх форм минулого часу та закінчень 1 ос. однини, множини й 2 ос. множини майбутнього часу доконаного й недоконаного (синтетична форма) виду може змінюватися на -сь в усному мовленні та художньому стилі:узя́тись, узя́всь, узяла́сь, узяло́сь, узяли́сь; візьму́сь, ві́зьмемось, ві́зьметесь; бра́ тимусь, бра́ тимемось, бра́ тиметесь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного в: знайшо́ всь, одягну́ всь, усміхну́ всь (але: стері́гся, обпі́кся тощо).

§ 116. Наказовий спосіб

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2 ос. однини
1 ос. множини 2 ос. множини

-и = Ø (нульове закінчення) --імо(-ім), -мо
-іть, -те

1. Закінчення -и, -імо(-ім), -іть звичайно бувають:
1) під наголосом: бери́ , бері́м(о), бері́ть; живи́ , живі́м(о), живі́ть; іди́ ,

ідім́ (о),іді́ть;печи́,печі́м(о),печі́ть;припусти́,припустім́ (о),припусті́ть; 120

2) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: ви́ бери, ви́ берім(о), ви́беріть; ви́жени, ви́женім(о), ви́женітьтощо, які без префікса мають кінцевийнаголос:бери́,берім́ (о),бері́ть;жени́,женім́ (о),жені́ть;

3) удієсловах ізсуфіксом-ну-вінфінітиві після приголосного:кивни́, кивнім́ (о), кивні́ть; кри́кни, кри́кнім(о), кри́кніть; моргни́, моргні́м(о), моргні́ть; сту́кни, сту́кнім(о), сту́кніть;

4) удієсловах з основою на л або р після приголосного:підкре́сли, підкре́слім(о), підкре́сліть; прові́три, прові́трім(о), прові́тріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:

1) після голосних: грай, гра́ ймо, гра́ йте; купу́ й, купу́ ймо, купу́ йте; стій, сті́ймо, сті́йте; ший, ши́ ймо, ши́ йте;

2) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не го́ рб(ся), не го́ рбте(сь); сип, си́ пмо, си́ пте; став, ста́ вмо, ста́ вте; ознайо́ м, ознайо́ мте; ріж, рі́жмо, ріж́ те; покли́ч, покли́чмо, покли́чте; руш, ру́шмо, ру́ште; морщ, мо́рщмо, мо́рщте;повір́ ,повір́ мо,пові́рте;

3) після приголосних д, т, з, с, л, н ненаголошений голосний у закінченнях теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, ся́дьмо, ся́дьте; трать, тра́тьмо, тра́тьте; чисть, чи́стьмо, чи́стьте; злазь,зла́зьмо,зла́зьте;пові́сь,пові́сьмо,повіс́ьте;ви́зволь,ви́звольмо, ви́ звольте; стань, ста́ ньмо, ста́ ньте.

Примітка 1. Від дієслова ї́сти утворюються такі форми наказового способу: їж, ї́жмо, ї́жте;від дієслівдопові́сти́, розпові́сти́ звичайно вживаються форми: доповіда́й (від доповіда́ ти), розповіда́ й (від розповіда́ ти).

Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бі́гти — біжи́ , біжі́м(о), біжі́ть; лягти́ — ляж, ля́ жмо, ля́ жте; пекти́ — печи́ , печі́м(о), печі́ть (пор. теперішній або майбутній час: біжу́, ля́жу, печу́).

Приголосні з, с, х у словах на зразок каза́ ти, писа́ ти, бреха́ ти в наказовому способі відповідно переходять уж,ш:каза́ти— кажи́, кажі́м(о), кажі́ть; писа́ти— пиши́, пиші́м(о), пиші́ть; бреха́ ти — (не) бреши́ , (не) бреші́ть; пор. теперішній час: кажу́ , пишу́ ,

(не) брешу́.

Примітка3.Усі дієслова ізсуфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу голосний у (орфографічно ю): вимі́рюй, просмо́ люй, розка́ зуй.

§ 117. Умовний спосіб

Частки б, би в умовному способі пишемо окремо: б пишемо після слів, що закінчуються на голосний: я хоті́ла б; вона б сказа́ ла; ра́ да б узя́ ти; я б про це розпові́в; би — після слів, що закінчуються на приголосний:

я хотів би; він би сказа́ в; я міг би взя́ ти; він би це давно́ був зроби́ в.

§ 118. Неозначена форма дієслова (інфінітив)

121

Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: гли́бшати, годува́ти, годува́тися (годува́тись), жи́ти, ки́нути, лі́зти, мандрува́ти, нести́, пекти́, пекти́ ся (пекти́ сь), ревти́ , розумі́ти, стоя́ ти, ходи́ ти, хотіт́ и.

Примітка 1. В усному мовленні, а часом і в художньому стилі вживають також і форму інфінітива на -ть, коли основа дієслова закінчується на голосний: брать, каза́ ть, ки́ нуть, терпі́ть, ходи́ ть.

Примітка 2. Про форми із суфіксом -ну- й без нього див. § 115, п. 9, прим. 2; там же в прим. 3 див. про постфікс -ся (-сь).

§ 119. Дієприкметник

В українській мові розмежовують: 1. Дієприкметники активного стану:

1) теперішнього часу на -чий(-а,-е)(вживані переважно в значенні прикметників та іменників): квіту́ чий, живу́ чий, лежа́ чий, стоя́ чий;

2) минулого часу на -лий (-а, -е): зжо́ вклий, нави́ слий, осі́лий, почорні́лий. 2. Дієприкметники пасивного стану минулого часу:

1) на -ний, -а, -е (-аний, -яний, -ений, -єний), -ований, -йований, - ьований,-уваний,-юваний: (зі́)гнаний,(по)сі́яний,(с)тво́рений,окри́лений, (за)го́ єний, (з)будо́ ваний, скопійо́ ваний, сформульо́ ваний, зне́ хтуваний, очо́ люваний;

2) на -тий (-а, -е): би́ тий, взу́ тий, узя́ тий, жа́ тий, закри́ тий, ми́ тий, поча́ тий, те́ ртий, ужи́ тий.

Примітка.
1. Варіантні форми на -тий, -ний утворюємо від дієслів із суфіксом -н- (-ну-

): верну́ ти — ве́ рнутий і ве́ рнений, замкну́ ти — за́ мкнутий і за́ мкнений, ки́ нути —
ки́ нутий і ки́ нений, усу́ нути — усу́ нутий і усу́ нений, розви́ нути — розви́ нутий і розв́инений. 2. Варіантні форми на -тий, -ний утворюємо й від дієслів з основою інфінітива на -

оло-, -оро-: коло́ ти — ко́ лотий і ко́ лений ; поро́ ти — по́ ротий і по́ рений. Від дієслова моло́ ти варіантні форми — мо́ лотий і рідше ме́ лений.

§ 120. Дієприслівник

1. Дієприслівники теперішнього часу утворюємо від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи).

Суфікс -учи (-ючи) вживаємо в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — у дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беру́ ть — беручи́ , виробля́ ють — виробля́ ючи, іду́ ть — ідучи́ , ка́ жуть — ка́ жучи; ба́ чать — ба́ чачи, летя́ ть — летячи́ , сидя́ ть — си́ дячи, спля́ ть — сплячи́ .

2. Дієприслівники минулого часу утворюємо від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи

122

на приголосний) і -вши (після основи на голосний): брав — бра́ вши, купува́ в — купува́ вши, купи́ в — купи́ вши, налеті́в — налеті́вши; прині́с — прині́сши, спік — спі́кши, став — ста́ вши.

Примітка. Дієприслівники, утворені від зворотних дієслів, мають постфікс -сь: сміючи́ сь, узя́ вшись; рідше — ся: сміючи́ ся, узя́ вшися.

123

ІІІ. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ1 Приголосні звуки і букви на позначення приголосних

§ 121. Звук [l]

1. Звук [l] у словах іншомовного походження передаємо твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи те слово в українській мові:

1) твердим л (л,ла,ло,лу) условах:арсена́л, бал, вулка́н, інтегра́л, капіта́л, футбо́л, халва́; аеропла́н, бала́нс, гала́нтний, глазу́р, клас, моле́кула, нове́ла, план, при́мула, фо́рмула; блок, велосипе́д, коло́нія, со́ло, соціоло́гія, флот; блу́за, лу́па, металу́ргія; Алба́нія, Атланти́чний океа́н, Гренла́ндія, Ла- Ма́нш, Ло́ндон, О́сло, Тулу́за; Вела́скес, Лама́рк, Флобе́ртаін. У новітніх запозиченнях з англійської мови звук [l] передається твердим л (ланч, сейл, табло́ їд, файл та ін.);

2) м’яким л (ль, ля, льо, лю) у словах: автомобі́ль, асфа́ льт, бульдо́ г, гі́льза, гольф, магістра́ль, педа́ль, та́бель; вакуо́ля, пілю́ля, пляж, поля́рний, регуля́ тор; туберкульоз; алюмі́ній, блю́ мінг, револю́ ція; Аля́ ска, Ба́ зель, Лю́бек, О́льстер, Фінля́ндія, Ві́льсон, Лі́нкольн, Золя́, Кро́мвель, Лю́тер, Міше́ ль, Рафае́ ль та ін.

2. Звукосполучення [lе] передаємо через ле: еле́ктрика, желе́, леге́нда, ле́кція,пле́єр,пле́нум,телеграф,кіл́ ер;Вале́нсія,Каледо́нія,Пале́рмо,Толе́до; Ле́ссінг, Ле́ннон, Пеле́ та ін.

§ 122. Звуки [g], [h]

1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: аванга́ рд, агіта́ ція, агре́ сор, бло́ гер, гва́ рдія, генера́ л, гламу́ р, гра́ фік, грог, емба́ рго, марке́ тинг, мігра́ ція; лінгві́стика, негативний, се́рфінг, синаго́га, Вахта́нг, Гарсі́я, Гайнетді́н, Ердога́н, Гвіне́я, Гольфстри́м, Гренла́ндія, Гру́зія, Ге́те, Гео́рг, Гурамішві́лі, Люксембу́ рг, Магоме́ т, Фольксва́ ген, Чика́ го.

2. Буквою ґ передаємо звук [g] у давнозапозичених загальних назвах, таких як ґа́нок, ґатунок, ґвалт, ґра́ти, ґрунт і под. (див. § 6) (див.§ 5-8) та в похідних від них: ґа́ нковий, ґратча́ стий, ґрунто́ вний і т. ін.

3. У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквоюг(Вергіл́ій,Гарсі́я,Ге́гель,Гео́рг,Ге́те,Грегуа́р,Гулліве́р)ішляхом

1 Правопис іншомовних власних назв, що походять зі слов’янських мов, подано в IV розділі «Правопис власнх назв» (§ 151–164).

124

імітаціїіншомовного[g]—буквою ґ (Верґіл́ій,Ґарсі́я,Ге́ґель,Ґео́рґ,Ґе́те, Ґреґуа́ р, Ґулліве́ р і т. ін.).

4. Звук [h] переважно передаємо буквоюг: гандбо́л, герба́рій, гі́нді, гіпо́теза, горизо́нт, го́спіс, го́спіталь, гу́мус; Га́рвард, Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Ганніба́ л, Ге́ йне, Гора́ цій, Люфтга́ нза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквоюх: хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, брахма́н, джиха́д,моджахе́д,хану́м,харакі́рі,хіджа́б,шахід́ ,Алла́х,Ахме́д,Муха́ммед, Сухро́б,Хакім́ ,Хаммура́пііт.ін.

§ 123. Буквосполучення th у словах грецького походження

Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквоют: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таїс́ія, Теодо́р. У словах, узвичаєних вукраїнській мові з ф,допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́ мб і дитира́ мб, ефір́ і ете́ р, ка́ федра і кате́ дра, логари́ фм і логари́ тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́ лія та ін.

§ 124. Букви w, th у словах англійського походження

Англійськеwна позначення звука [w] передаємо звичайно черезв: віке́нд, Вашингто́н, Ве́бстер, Веллінгто́н, Ві́льсон, Вінніпе́гтаін.; у деяких словах за традицією через у: Уе́льс, уайт-спірит та ін.

Англійське th на позначення звука [θ] передаємо звичайно через т: три́ лер, Ага́ та, Арту́ р, Бле́ ксміт, Во́ рдсворт, Ме́ редіт, на позначення звука [ð] — звичайно черезз:Ре́зерфорд, Ве́зербі, Са́зерленд, рідшечерезт:Со́тбі,Са́утіабо с:Голсуо́рсі.

§ 125. Буквосполучення ll та ill у словах французького походження

Французькі буквосполучення ll та ill після голосних, у кінці слів та перед голосними відповідно до французької вимови передаємо через й: макія́ ж, Війо́ н, Шантії.́ У деяких загальних і власних назвах буквосполучення -aille, -ille, -eille за традицією передаємо як -аль, -іль: вані́ль, Верса́ ль, Марсе́ ль.

125

§ 126. Звук [j]

Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр,круї́з, моза́їка, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж,секво́я,фая́нс,феєрве́рк,ін’єќція,проєќт,проєќція,суб’є́кт, траєкторія, фоє́, єт́ і, Гаїт́ і, Го́ я, Єйтс, Саво́ я, Феєрба́ х, Ма́ єр, Кає́нна, Іса́ я, Йога́ нн, Рамбує́, Со́ єр, Хая́ м, Хеєрда́ л, Юно́ на.

§ 127. Кінцеві буквосполучення - dr, - tr
Кінцеве -trпередаємо через -тр, кінцеве -dr— через -др:баро́метр,

діа́ метр, семе́ стр, теа́ тр, термо́ метр, центр, циліндр.

§ 128. Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних

1. У загальних назвах іншомовного походження букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо: аба́т, акумулятор, баро́ко, беладо́на, белетри́стика,браві́симо,ват,гру́па,гун(гу́ни),ідиліч́ ний,інтелектуа́льний, інтерме́цо, колекти́в, комі́сія, лібре́то, піані́симо, піцика́то, стака́то, су́ма, фін (фі́ни), шасі́ та ін.

За традицією з подвоєнням пишемо загальні назви: анна́ли, бо́нна, білль, бру́тто, бу́лла, ва́нна, ві́лла, до́нна, мадо́нна, ма́нна, мулла́, панно́, пе́ нні, то́ нна, ду́ рра, мір́ ра та слово Алла́ х.

2. У разі збігу в загальних назвах однакових приголосних префікса й кореня подвоєння звичайно зберігаємо, зокрема в тих випадках, коли в українській мові вживається непрефіксальне слово з тим самим коренем: іммігра́ція (пор. мігра́ція), іннова́ція (пор. нова́ція), ірраціона́льний (пор. раціона́ льний), ірреа́ льний (пор. реа́ льний), контрреволю́ ція (пор. револю́ ція), контрреформа́ ція (пор. реформа́ ція), сюрреалі́зм (пор. реалі́зм).

Примітка. Букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо в тих випадках, коли семантичний зв’язок між префіксальним словом і словом без префікса втрачений або суттєво ослаблений: анота́ція, конота́ція (пор. нота́ція), кореляція (пор. реляція), кореспонде́нт (пор. респонде́нт) і т. ін.

3. Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андо́рра, Бессеме́р, Білл, Боттіче́ллі, Гаро́нна, Голла́ндія, Ллойд, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Я́ффа; Бе́тті, Джо́нні, Мю́ллер, Руссо́, Те́ннессі, Смо́ллетт, Кір́ кконнелл та в загальних назвах, які від них утворені за допомогою афіксів: андоррець, бессеме́ рівський, голла́ ндський, марокка́нець і т. ін. У загальних назвах, які утворені від власних назв без

126

додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор. Ватт), бекере́ль (пор. Беккере́ль), гаус (пор. Гаусс).

Примітка. За усталеною традицією в деяких власних назвах подвоєння не зберігаємо (Пенсільва́ нія) або зберігаємо частково (Міссісі́пі).

4. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Ді́кенс, Діќ інсон, Дже́ ксон, Те́ керей, Бе́ кі, Бу́ кінгем, Біс́ марк, Брю́ кнер, Бро́ кес, Лама́ рк, Што́ кманн, Стокго́ льм, Ру́ дбек, Ше́ рлок.

Примітка. Подвоєння кк зберігаємо у власних назвах кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k], в тих випадках, коли за традицією їх пишемо як одне слово: Макка́ртні, Макке́нзі, Макке́нна, Маккінлі, а також у загальних назвах, що утворені від власних назв такого типу: маккартизм і т. ін.

Голосні звуки і букви на позначення голосних § 129. Голосний [і]

Залежно від позиції в слові, особливостей вимови і мовної традиції букви на позначення звука [i], зокрема і, у (ігрек), e, буквосполучення ea, ee, ie і т. ін. передаємо українськими буквами і, ї та и.

I. І пишемо:

1. Напочатку слова: іде́я, інстру́кція, інтернаціона́льний; І́бсен, І́ден, Ізабе́ лла, Іліа́ да, І́ндія, Іт́ он.

2. Після приголосного перед голосним та буквами є, ї, й: артеріа́ льний, геніа́льний, діа́лектика, індустріаліза́ція, матеріа́л, діа́гноз, чіаба́та, ціані́д, соціаліз́ м, фіа́лка; аудіє́нція, гіє́на, ріє́лтор, кліє́нт, пієте́т, тамплієр́ ; копії́ст, аксіо́ ма, раціо́ н, революціоне́ р, соціоло́ гія, фіоле́ товий; ра́ діус, тріу́мф; партій́ ний, ра́дій; Біарри́ц, Фіу́ме; Віардо́, Ігле́сіас, Марціа́л, Лієп́ а, Оссіа́ н, Сіа́ м, Шантії́.

Укінці слова іншомовне -іa передаємо звичайно через-ія:арте́рія, мате́ рія, інду́ стрія, Іта́ лія, Гарсі́я, Га́ ллія.

3. В іменах і прізвищах після приголосного перед наступним приголосним і в кінці слова: Беатріче, Ові́дій, Річард, Дідро́, Ді́зель, Грі́мм, Ме́дічі, Россі́ні, Анрі́;

Власні назви, щоперейшли в категорію загальних назв, пишемо за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: ди́ зель (від прізвища Рудольфа Ді́зеля), силуе́ т (від прізвища Етьєна де Сілуе́ тта).

127

4. У географічних назвах після приголосних, крім дж, ж, ч, ш, щ, ц і р перед наступним приголосним, крім [j], і в кінці слова, а також у похідних прикметниках: Канзас-Сі́ті, Лісабо́н, Міссісі́пі, Монтевіде́о, Ніл, Севі́лья, Сід́ ней,Замбе́зі,Ка́прі,Сомалі́,лісабонський,сомалійський.

5. Після приголосних у кінці слова: візаві́, віскі, журі́, колі́брі, мерсі́, парі́, попурі́, су́ ші, таксі́, харакірі, шасі.

6. У всіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бі́знес, піло́т, вібра́ція, акаде́мік, фіна́нси, гра́фік, гіпопота́м, логі́чний, гі́мн, кібу́ц, кілогра́м, кіно́, архі́в, хі́мія, хіру́рг, літерату́ра, респу́бліка, ні́ша, піані́симо.

За усталеною традицією в ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо и: башки́р, ви́мпел, єхи́дна, імби́р, калми́к, кипари́с, кисе́т, лима́н, ми́ля, мирт, ни́ рка, спирт, химе́ ра та ін.

За традицією з и пишемо також слова грецького походження, що усталилися в церковному вжитку:дия́кон, єпи́скоп, єпити́мія́, єпитрахи́ль, ми́ ро, ми́ тра, митрополи́ т, христия́ нство тощо.

II. Їпишемо після голосного: альтруї́ст, егої́ст, кофеї́н, маї́с, моза́їка, наї́вний, руї́на, сто́ їк, теї́н; Аделаї́да, Аї́да, Каї́р, Саї́д, Таїр́ , Хаї́м, Хусаї́нов.

Примітка. У складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишемоі: неоімперіалізм, псевдоісторичний, так само впозиції після префікса, щозакінчується наголосний; воі́стину, доістори́чний, поінформува́ти; неіндукти́ вний і т. ін.

III. И пишемо:

1. У загальних назвах після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): ди́зель, дина́мо, дипло́м, дире́ктор, мето́дика; інститу́т, матема́тика, сти́мул, тип; пози́ція, фізи́чний; такси́ст, родзи́нка, силуе́т, систе́ма; цисте́рна, ци́фра; режи́м, джигіт́ , джинси, джип; чичеро́ не; ши́ рма, шифр; брига́ да, риф, фа́ брика.

2. У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Антаркти́ да, Атланти́ да, Флори́ да; Адріа́ тика, Аме́ рика, Анта́ рктика, А́ рктика, Атла́ нтика, А́ фрика, Ба́ лтика, Ко́ рсика, Ме́ ксика.

3. У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжи́ р, Вашингто́ н, Вірджи́ нія, Ге́ мпшир, Жиро́ нда, Йо́ ркшир, Ле́ йпциг, Цинда́ о, Чика́ го, Чи́ лі та в похідних від них: алжирець, йоркши́ рський, чилі́йський та ін. Перед голосним і в кінці слова пишемо і: Віші́, Ші́офок.

4. У географічних назвах після р перед приголосним (крім [j]): Брита́ нія, Крит,Маврита́нія,Магри́б,Мадри́д,Рив’єра,Ри́га таін.тавпохіднихвідних: брита́ нський, маврита́ нський, ри́ зький та ін.

128

Примітка 1. У компоненті власних назв -стріт пишемо і: Бейкер-стрі́т, Волл- стріт́ , Риджент-стрі́т, Фліт-стрі́т.

Примітка 2. У географічних назвах після р перед [j] та в похідних від них пишемо і, наприклад, Тріє́ст, Бріє́нн, Ер-Ріяд, трієстський, ер-ріядський.

5. За традицією в ряді географічних назва після приголосних д, т перед наступним приголосним, крім [j]: Ватика́н, Единбу́рг, Кордильє́ри, Меди́на, Палести́ на, Сарди́ нія, Скандина́ вія, Тибе́ т та в похідних від них: ватиканський, единбу́ рзький, скандина́ вський та ін.

Примітка. Після приголосних д, т перед голосним і [j] пишемо і: Гала́ тія, Індія.

6. Уряді інших географічних назв за традицією: Брази́лія, Вифлеєм́, Єрусали́м, Кита́й, Пакиста́н, Сираку́зи, Си́рія, Сици́лія, тавпохідних від них: єги́ петський, сирі́єць та ін.

§ 130. Голосні [e], [u]

1. Голосний [e] звичайно передаємо буквою е: ене́ргія, е́ра, Есхі́л, Етна, філе́, шардоне́, шевроле́, а в сполученні з попереднім [j] — буквою є: Єллоусто́ ун, Є́мен, Є́ль.

За традицією є пишемо в низці слів релігійної тематики (грецького походження): єпи́ скоп, єпи́ тимія, єпитрахи́ ль, Єва́ нгеліє, євхари́ стія, єр́ есь та

ін.
Після букв на позначення голосних, ь і апострофа в загальних і власних

назвахзвичайновживаєтьсябукває:конве́єр,реєс́тр,феєрве́рк,ка́рієс, клієн́т,дієз́,дієреза,дієт́а,рієл́тор,абітуріє́нт,пацієн́т,сієс́та,го́мо са́пієнс,траєкторія,Вандріє́с,Діє́го,Данієл́ь,Арієл́ь,Марієт́та,Марієн́бург, Трієс́т,Рамбує,́досьє,́портьє,́фоє,́Сьєр́ра-Лео́не,Лавуазьє,́круп’є,́П’єт́ро. Якщо префікс у слові або перша частина складного слова закінчується на голосний,топіслянеїпишемое:діеле́ктрик,діети́л,поліе́др,квазіетніч́ний, мініескала́ тор, псевдое́ фект, поета́ пний, геоеконо́ міка, агроеколо́ гія, ультраеро́ зія, мегаефе́ кт, євроелі́та, металоема́ ль.

2. У словах, запозичених із французької мови, шиплячих ж, ш пишемо українське у: брошу́ ра, журі́, парашу́ т.

§ 131. Буквосполучення au, ou

після

Буквосполучення au, ou на позначення звукосполучень [au] [ou] передаємо черезау,оу: аутса́йдер, гауптва́хта, ма́узер; Ка́унас; Кла́ус, Кра́ узе, Па́ уль, Фа́ уст.

У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́ чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра,

129

Маврита́ нія, Павло́ . У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау,допускаютьсяорфографічніваріанти:аудіє́нціяіавдієн́ція,аудито́ріяі авдито́ рія, лауреа́ т і лавреа́ т, па́ уза і па́ вза, фа́ уна і фа́ вна.

§ 132. Букви та буквосполучення ö, ø, eu, ое

Голосні, яким на письмі відповідають букви й буквосполучення ö, ø, ое, eu, у німецькій, данській, іспанській, норвезькій, турецькій, французькій, шведській та деяких інших мовах, і фонетично подібні до них голосні передаємо українською буквоюе:Ге́те, Б’єрнсон, Ке́льн, Пасте́р, Рентге́н, Ма́ льме, Вільне́ в, Е́ нчепінг, а після звука [j] буквою є: Рішельє́, Б’єр́ нсон.

§ 133. Дифтонги [au], [ei], [ou] у словах англійського походження

Англійські дифтонги [au], [ei], [ou] звичайно передаємо, імітуючи їхнє звучання в мові оригіналу, через ау, ей, оу: бра́ унінг, бра́ узер, Джорджта́ ун, гейм, диспле́й, Дже́ймс, сно́уборд, шо́у, Сно́у, Бе́ллоу, Сіл́ літоу, Па́уелл. Окремі слова з дифтонгами [ei] і [ou] ввійшли в українську мову в адаптованому вигляді з голосними е, о: бебібум, брек, ле́ді, гол, готе́ль, до́пінг, смо́кінг, Бе́кон, Че́мберлен, Шекспір́ , Айве́нго, Гладсто́н, Дефо́, Джеро́ м, Марло́ , О́ лдос, По, Лонгфе́ лло.

§ 134. Звук [æ] у словах англійського походження

Англійський звук [æ], якому на письмі відповідає англійська буква а, звичайно передаємо українською буквою а: макінто́ш, спа́м, ча́т, ха́кер, А́ лекс, А́ дамс, А́ длер, Га́ ррісон, Ланка́ стер, Манче́ стер, Кана́ верал, Ча́ плін; у багатьох словах за традицією цей звук передаємо через е: бізнесме́ н, менеджер, Бле́квуд, Ке́мерон, Ле́мберт, Пе́лл-Ме́лл, Се́лінджер, Сем, Те́тчер і т. ін.

§ 135. Звук [ə:] у словах англійського походження

Англійський звук [ə:], якому найчастіше відповідають англійські буквосполучення er, ir, or, ur, yr, ear, не має в українській мові фонетичного аналога і відтворюється здебільшого українським буквосполученням ер: се́рфінг, Бе́рд, Бе́ртон, Бе́ркшир, Ве́ртінг, Ерне́ст, Ерл, Ме́рфі, Че́рчилль, Ше́рлі тощо. Деякі слова, засвоєні українською мовою в транслітерованому вигляді, передають графічну форму відповідних англійських буквосполучень: га́ мбургер, курсо́ р, Во́ рдсворт, І́рвінг, Урба́ на та ін.

130

§ 136. Буквосполучення ei, eu у словах німецького
походження. Буквосполучення ij та буква y в словах нідерландського походження

1. Німецьке буквосполучення еі відповідно до вимови передаємо українською мовою через ай (яй): Айзена́ х, Ва́ йнрайх, Віттгеншта́ йн, Ва́йзенборн, Ка́йзер, Ма́йнгоф, Нортга́йм, Бляйбтрой, Кляйн, Кляйнерт, Фляйшер; буквосполучення eu — через ой: фро́йляйн, Нойбра́нденбург, Нойба́ уер. За традицією в давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: кре́йда, кре́йцер, маркше́йдер, капельме́йстер, гросме́йстер, штрейкбре́хер, Ге́йне, Ле́ йпциг, Рейн, Швейца́ рія.

2. У запозиченнях з нідерландської мови буквосполучення ij та букву y передаємо через ей: ге́йзер, дрейф.

§ 137. Подвоєння букв на позначення голосних

Подвоєння букв на позначення голосних в іншомовних власних назвах, передаємо подвоєнням відповідних українських букв: А́ арне, Аа́ хен, Авраа́ м, Заа́ ле, Каа́ ба, Ку́ усінен, Саарбрю́ кен, То́ омінг, Ванзе́ е.

§ 138. Апостроф

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї, які позначають сполучення звука [j] з наступним голосним:

1) після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ю́ тер, п’єдеста́ л, інтерв’ю́ , прем’є́р, кар’є́ра; П’ємо́ нт, П’яче́ нца, Рив’є́ра, Ак’я́ б, Іх’я́ мас, Ях’я́ ; Барб’є́, Б’ю́ кенен, Донаг’ю, Женев’є́ва, Ф’єз́ оле, Монтеск’є́, Руж’є́, Фур’є;

2) після кінцевого приголосного впрефіксах:ад’ю́нкт, ад’юта́нт, ін’є́кція, кон’ю́ нктура, диз’ю́ нкція.

2. Апостроф не пишемо:
1) перед йо: курйо́ з, серйозний;
2) коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного

переда, у:бязь; бюдже́т, бюро́, кюве́т, мюри́д, пюпі́тр, пюре́, фюзеля́ж, кюве́ т, рюкза́ к, рюш; Барбю́ с, Бюффо́ н, Вю́ ртемберг, Мю́ ллер, Гюго́ .

§ 139. М’який знак (ь)

1. М’який знак (ь) у словах іншомовного походження пишемо після приголосних д, т, з, с, л, н:

131

1) перед я, ю, є, ї, йо: кондотьє́р, конферансьє́, ательє́, марсельє́за, мілья́рд, бульйо́н, сеньйо́р, дуе́нья, віньєт́ ка, каньйо́н; В’єнтья́н, Кордильє́ри, Севі́лья; Готьє́, Лавуазьє́, Мольє́р, Нью́ то́ н, Реньє́, Віньї́;

2) у низці слів після л перед приголосним та в кінці деяких слів за традицією або відповідно до вимови: альбатро́ с, джо́ уль, ко́ льт, магістра́ ль, фільм; Альбе́рта, Ба́зель, Було́нь, Де́льфи, Кро́мвель, Не́льсон, Рафае́ль, Ча́ рльз, Шампа́ нь і т. ін.

ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
§ 140. Іменники іншомовного походження звичайно відмінюємо

як відповідні українські іменники:

І відміна: ка́ псула — ка́ псули, ка́ псулі; фі́зика — фі́зики, фіз́ иці; вакуо́ ля — вакуо́ лі, вакуо́ лею; ескадри́ лья — ескадри́ льї, ескадри́ льєю, род. мн. ескадри́ лей; Бу́ дда — Бу́ дди, Бу́ ддою; Вене́ ція — Вене́ ції, Вене́ цією; Го́ я — Го́ ї, Го́єю.

ІІ відміна: арсена́ л — арсена́ лу, арсена́ лом, в арсена́ лі; блок — бло́ка(ібло́ку), бло́ком, набло́ці; автомобі́ль— автомобі́ля, автомобі́лем; Рафае́ ль — Рафае́ ля, Рафае́ лем; Бю́ лов — Бю́ лова, Бю́ ловом; Да́ рвін — Да́ рвіна, Да́ рвіном.

ІІІ відміна:магістра́ль— магістра́лі, магістра́ллю; верф — ве́рфі, ве́ рф’ю.

Невідмінювані іменники іншомовного походження

Деякі іменники іншомовного походження не відмінюємо, а саме:

– іменники на -а з попереднім голосним: амплуа́ , боа́ , буржуа́ ; Бенуа́ , Валуа́ , Джо́ шуа, Жоффруа́ , Нікара́ гуа, Па́ пуа;
– односкладові слова на -а, -я : бра, па, спа, фа, ля;
– іменники на -е, -є: ательє́, валіде́ , ду́ че, желе́ , кабаре́ , каберне́ , кафе́ ,
кашне́ , негліже́ , пенсне́ , піке́ , суфле́ , турне́ , шале́ , шосе́ , сомельє́; Беранже́, Ге́йне, Ге́те, Да́нте, Туапсе́; Барб’є́, Готьє́, Ле Корбюзьє́, Лавуазьє́, Рамбує́;
– іменники на -і, -и, -ї: ві́скі, ефе́ нді, коліб́ рі, мерсі́, парі́, по́ ні, таксі́; Анрі́, Гальва́ ні, Россі́ні, Тбілі́сі, Фірдоусі́, Ше́ ллі; Алмати́ , Амангельди́ ; Віньї́, Шантії́;
– іменники на -о: бюро́ , депо́ , жабо́ , є́вро, казино́ , кака́ о, кре́ до, кіно́ , лото́ , мае́стро, метро́, ра́діо, ре́тро, кімоно́, кауди́льйо, Анто́ніо, Базіліо, Во́льво, Ву́дро, Пежо́, Рено́, Арно́, Буало́, Вано́, Віардо́, Дідро́, Джо,
132

Мака́ о, Ма́ ріо, Ла́ о, Лонгфе́ лло, Піка́ ссо́ , По, Торква́ то Та́ ссо; за

традицією відмінюємо вино́ , пальто́ , ситро́ ;

– іменники на -у, -ю: какаду́ , рагу́ , рандеву́ , фра́ у, шо́ у, Баку́ , Сно́ у,
Катманду́ , Пала́ у; інтерв’ю́ , інженю́ , меню́ , парвеню́ , Кюсю́ , Сю;
– топоніми з компонентами -лейн, ривер, роуд, -сквер, -стріт: на Дру́рі- лейн, біля Па́ рк-лейн, біля Фолл-ри́ вер, на Е́ ббі-роуд, на Монтріо́ л-ро́ уд,

на Та́ ймс-сквер, на А́ дам-стріт́ , біля Ри́ джент-стріт́ , на Сент-

Дже́ ймс-стріт́ ;

– етикетні означення жінки, що закінчуються на приголосний: міс, місис,
мада́ м, мадемуазе́ ль, фре́ кен, фро́ йляйн, хану́ м;
– жіночі особові імена, що закінчуються на -й і на твердий приголосний
(крімгубних):Беатріс́,Доло́рес,Гюльчата́й,Елма́с,Енн,Жанне́т,Іре́н,Ка́рме́н,Кім,Клодін́,Лено́р,Ма́ргарет,Мерсе́дес,Моніќ,Тріш,Фара́хі т. ін.
Примітка. Жіночі імена, що закінчуються на губний або м’який приголосний, відмінюємо: Ізабе́ ль — Ізабе́ лі, Ете́ ль — Ете́ лі, Жізе́ ль — Жізе́ лі, Міше́ ль — Міше́ лі, Ніко́ ль — Ніко́ лі, Сесіл́ ь — Сесі́лі, Зейна́ б — Зейна́ бі, Руф — Ру́ фі.
Особливості відмінювання власних назв іншомовного походження
1. У дво- і полікомпонентних іменах і прізвищах відмінюємо всі складники, за винятком тих, які є невідмінюваними: Жа́на-Жа́ка, Марії́- Антуане́тти, Марі-́Сесілі,́ А́ртура Ко́нана До́йла, Ка́рла Гу́става Емі́ля Маннерге́йма; Хуа́на Ка́рлоса Альфо́нсо Вікто́ра Марі́ї де Бурбо́на; Кло́да Жозе́фаРуже́деЛіл́я.
2. У чоловічих формах арабських, перських, тюркських імен з компонентами, що вказують на родинні стосунки, соціальне становище і т. ін., відмінюємо всі складники, за винятком тих, які є невідмінюваними: з Ахмéдом Гаса́ ном-огли́ , у Мамеда-задé, до Мехмеда-бéя, з Кемалем-пашею, у Мірзи-ха́ на.
Примітка. Не відмінюємо особові імена в складі жіночої форми азербайджанських імен по батькові з компонентом кизи́: до Зульфії Мура́д-кизи́, з Фатімо́ю Гаса́н-кизи́ і т. ін.
133

IV. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ § 141. Українські прізвища та імена

Українські прізвища передаємо на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березíвський, Біловéрхий, Ведмéдів, Зáєць, Кривонíс, Миколáєнко, Олексíєнко, Олександрóвич, Швець.

§ 142. Відмінювання прізвищ

1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюємо як відповідні загальні назви I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюємо за зразками відмінювання відповідних загальних назв II відміни:

Мáйборода — Мáйбороди, Мáйбороді, Мáйбороду й т. д.; Гмúря — Гмúрі, Гмúрі, Гмúрю, Гмúрею й т. д.;
Гнатю́ к — Гнатюкá, Гнатюкóві (Гнатюкý) й т. д.;
Зáєць — Зáйця, Зáйцеві (Зáйцю) й т. д.;

Іваньó — Іваня́ , Іванéві (Іваньóві, Іваню́ ) й т. д.;
Кривонíс — Кривонóса, Кривонóсові (Кривонóсу) й т. д.; Лéбідь — Лéбедя, Лéбедеві (Лéбедю) й т. д.;
Мамалúга — Мамалúги, Мамалúзі й т. д.;
Журавéль — Журавля́ , Журавлéві (Журавлю́ ) й т. д.; Соловéй—Солов’я́,Солов’єв́і(Солов’ю́)йт.д.;
Бýсел — Бýсла, Бýслові (Бýслу) й т. д.;
Свéкор — Свéкра, Свéкрові (Свéкру) й т. д.;
Мотóк — Моткá, Моткóві (Моткý) й т. д.
Панібудьлáска — Панібудьлáски, Панібудьлáсці й т. д.; Снігúр — Снігиря́ , Снігирéві (Снігирю́ ) й т. д.;
Снігýр — Снігурá, Снігурóві (Снігурý) й т. д.;
Симонéнко — Симонéнка, Симонéнкові (Симонéнку) й т. д.

Але без чергування нуля звука з голосним і навпаки: Швець — Швеця́, Швецéві (Швецю́ ) й т. д.; Жнець — Жнеця́ , Жнецéві (Жнецю́ ) й т. д.; Врýбель — Врýбеля, Врýбелеві (Врýбелю) й т. д.; Чернéць — Чернеця́, Чернецéві (Чернецю́ ) й т. д.

134

Примітка 1. Прізвища на зразок Дідуньó, Іваньó в давальному й місцевому відмінках мають варіанти закінчень -ев-і (-ьов-і, -ю): Дідунéві (-ьóв-і, -ю́ ), Іванéві (-ьóв-і, -

ю́ ).

Примітка 2. Усі чоловічі прізвища ІІ відміни в родовому відмінку мають закінчення -а (-я) на відміну від деяких співвідносних загальних назв: пор. прізвища Морóз — Морóз-а, Кулíш — Куліш-á, Коровáй — Коровá-я, Чорнотíнь — Чорнотíн-я, Рись — Рúс-я і загальні назви морóз — морóз-у, кулíш — кулеш-ý, коровáй — коровá-ю, тінь — тíн-і, рись — рúс-і.

Примітка 3. За відповідними відмінами відмінюємо неслов’янські змінювані прізвища: Окуджáва — Окуджáви, Окуджáві й т. д., Шекспíр — Шекспíра, Шекспíрові (Шекспíру) й т. д., Стендáль — Стендáля, Стендáлеві (Стендáлю) й т. д., Дíтель — Дíтеля, Дíтелеві (Дíтелю) й т. д. (див. § 140).

2. Прізвища прикметникового типу на -ий (-ій) відмінюємо як відповідні прикметники чоловічого та жіночого роду (твердої чи м’якої групи):

Авдієв́ський—Авдієв́ського,Авдієв́ськомуйт.д.;

Кобиля́ нська — Кобиля́ нської, Кобиля́ нській і т. д.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), - ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

Н. Пáвлов
Р. Пáвлов-а
Д. Пáвлов-у
Зн. Пáвлов-а
Ор. Пáвлов-им
М. ...Пáвлов-і (-у) Кл. Пáвлов-е

Однина

Ковалíв
Ковалéв-а (-лíв-а) Ковалéв-у (-лíв-у) Ковалéв-а (-лíв-а) Ковалéв-им (-лíв-им) ...Ковалéв-і (-у) (-лíв-і, -у) Ковалéв-е (-лíв-е)

135

Прóкопів
Прóкопов-а (-пів-а) Прóкопов-у (-пів-у) Прóкопов-а (-пів-а) Прóкопов-им (-пів-им) ...Прóкопов-і (-у) (-пів-і, -у) Прóкопов-е (-пів-е)

Н. Кирчíв

Р.
Д.
Зн.
Ор.
М. ...Кирчéв-і (-у) (-чíв-і, -у)

Кл.

Н. Р. Д- Зн. Ор. М. Кл.

Кирчéв-е (-чíв-е)

Пáвлов-и Пáвлов-их Пáвлов-им Пáвлов-их Пáвлов-ими ...Пáвлов-их Пáвлов-и

Множина

Ковалéв-и (-лíв-и) Ковалéв-их (-лíв-их) Ковалéв-им (-лíв-им) Ковалéв-их (-лíв-их) Ковалéв-ими (-лíв-ими) ...Ковалéв-их (-лíв-их) Ковалéв-и (-лíв-и)

Прóкопов-и (-пів-и) Прóкопов-их (-пів-их) Прóкопов-им (-пів-им) Прóкопов-их (-пів-их)Прóкопов-ими (-пів-ими) ...Прóкопов-их (-пів-их) Прóкопов-и (-пів-и)

Кирчéв-а (-чíв-а) Кирчéв-у (-чíв-у)

Кирчéв-а (-чíв-а) Кирчéв-им (-чíв-им)

Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М. ...Кирчéв-их (-чíв-их) Кл. Кирчéв-и (-чíв-и)

Кирчéв-и (-чíв-и) Кирчéв-их (-чíв-их)

Кирчéв-им (-чíв-им) Кирчéв-их (-чíв-их)

Кирчéв-ими (-чíв-ими)

136

Н. Гáршин
Р. Гáршин-а
Д. Гáршин-ові (-у) Зн. Гáршин-а
Ор. Гáршин-им
М. ...Гáршин-і (-у) Кл. Гáршин-е

Множина

Н. Гáршин-и
Р. Гáршин-их Д. Гáршин-им Зн. Гáршин-их Ор. Гáршин-ими М. ...Гáршин-их Кл. Гáршин-и

Романи́ шин Романи́ шин-а Романи́ шин-ові (-у) Романи́ шин-а Романи́ шин-им ...Романи́ шин-і (-у) Романи́ шин-е

Романи́ шин-и Романи́ шин-их Романи́ шин-им Романи́ шин-их Романи́ шин-ими ...Романи́ шин-их Романи́ шин-и

Однина

Примітка 1. У відмінкових формах чеських, словацьких і польських прізвищ на - ек суфіксальний -е- зберігаємо: Гáшек — Гáшека, Гáшекові..., Лóкетек — Лóкетека, Лóкетекові... Так само зберігаємо -е- при відмінюванні прізвищ з кінцевими -ер, -ел: Пéтер — Пéтера..., Пáвел — Пáвела..., але в іменах він випадає: Пéтер — Пéтра..., Пáвел (Пáвол) — Пáвла. При відмінюванні прізвищ слов’янського походження на -ець суфіксальний -е- випадає: Кáролець — Кáрольця, Кáрольцеві..., Мáлець — Мáльця, Мáльцеві..., Морáвець — Морáвця, Морáвцеві..., Óравець — Óравця, Óравцеві...

Примітка 2. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюємо: Марíї Сéник, Надíї Балíй, з Лíною Костéнко, без Нíни Бáйко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюємо

137

як відповідні іменники: Василя́ Сéника, Михáйлові Баліє́ві, з Івáном Костéнком, без Андрíя

Бáйка.
Примітка 3. Від прізвищ прикметникового типу на зразок Романи́шин формою

орудного відмінка відрізняється відмінювання прізвищ іменникового типу на зразок Ру́ си́ н: пор. Романи́ шиним, але Ру́ си́ ном.

Примітка 4. Про відмінювання неслов’янських прізвищ див. § 140. § 143. Відмінювання імен

Українські імена передаємо на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Богдáн, Васúль, Інокéнтій, Микóла, Петрó, Семéн, Ярослáв, Гáнна, Íнна, Надíя, Оксáна, Світлáна та ін.

1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюємо як відповідні іменники I відміни:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

чол. р. Н. Ілл-я́

Р. Ілл-í Д. Ілл-í Зн. Ілл-ю́ Ор. Ілл-éю М. Ілл-í Кл. Íлл-е

Однина

Тверда група чол. р.

Микóл-а Микóл-и Микóл-і Микóл-у Микóл-ою Микóл-і Микóл-о

М’яка група Соломí-я

Соломí-ї Соломí-ї Соломí-ю Соломí-єю Соломí-ї Соломí-є

Множина

138

жін. р. Гáнн-а Гáнн-и Гáнн-і Гáнн-у Гáнн-ою Гáнн-і Гáнн-о

жін. р.
Мóтр-я Натáл-я Мóтр-і Натáл-і Мóтр-і Натáл-і Мóтр-ю Натáл-ю Мóтр-ею Натáл-ею Мóтр-і Натáл-і Мóтр-е Натáл-ю

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

чол. р. Н. Ілл-í

Р. Ілл-íв Д. Ілл-я́ м Зн. Ілл-íв Ор. Ілл-я́ ми М. Ілл-я́ х Кл. Ілл-í

Тверда група чол. р.

Микóл-и Микóл Микóл-ам Микóл Микóл-ами Микóл-ах Микóл-и

М’яка група

Соломí-ї Соломíй Соломí-ям Соломíй Соломí-ями Соломí-ях Соломí-ї

жін. р. Гáнн-и Гáнн Гáнн-ам Гáнн Гáнн-ами Гáнн-ах Гáнн-и

жін. р.
Мóтр-і Натáл-і Мотр Натáль Мóтр-ям Натáл-ям Мотр Натáль Мóтр-ями Натáл-ями Мóтр-ях Натáл-ях Мóтр-і Натáл-і

Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням змінюємо на з, ц, с: О́ льга — О́ льзі, Палáжка — Палáжці, Солóха — Солóсі.

Примітка 2. У жіночих іменах на зразок Одáрка, Парáска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з’являється звук о: Одáрок, Парáсок.

2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та -о, відмінюємо як відповідні іменники II відміни:

139

Н. Олéг
Р. Олéг-а
Д. Олéг-ові (-у)
Зн. Олéг-а
Ор. Олéг-ом
М. Олéг-ові (-у)
Кл. Олéж-е (Олег-у)

Дмитр-ó Дмитр-á Дмитр-óві (-у) Дмитр-á Дмитр-óм Дмитр-óві (-у) Дми́ тр-е

Н. Сергí-й
Р. Сергí-я
Д. Сергí-єві (-ю) Зн. Сергí-я
Ор. Сергí-єм
М. Сергí-єві (-ю) Кл. Сергí-ю

М’яка група
Íгор Терéнь
Íгор-я Терéн-я Íгор-еві (-ю) Терéн-еві (-ю) Íгор-я Терéн-я Íгор-ем Терéн-ем Íгор-еві (-ю) Терéн-еві (-ю) Íгор-ю Терéн-ю

Мішана група

Тимíш
Тимо́ ш-а і Тимош-а́ ) Тимо́ ш-еві (-у) і Тимош-е́ ві (-у) Тимо́ ш-а і Тимош-а́
Тимо́ ш-ем і Тимош-е́ м Тимо́ ш-еві (-у, і) і Тимош-е́ ві ( - у ́ , - і )́ Тимóш-е

Однина

Тверда група Антíн

Антóн-а Антóн-ові (-у) Антóн-а Антóн-ом Антóн-ові (-у) Антóн-е

140

Н. Олéг-и
Р. Олéг-ів Д. Олéг-ам Зн. Олéг-ів Ор. Олéг-ами М. Олéг-ах Кл. Олéг-и

Н. Сергí-ї
Р. Сергí-їв Д. Сергí-ям Зн. Сергí-їв Ор. Сергí-ями М. Сергí-ях Кл. Сергí-ї

Множина

Тверда група Антóн-и

Антóн-ів Антóн-ам Антóн-ів Антóн-ами Антóн-ах Антóн-и

Дмитр-и́ Дмитр-íв Дмитр-áм Дмитр-íв Дмитр-áми Дмитр-áх Дмитр-и́

Мішана група Тимош-í Тимош-íв Тимош-áм Тимош-íв Тимош-áми Тимош-áх Тимош-í

М’яка група Íгор-і Íгор-ів Íгор-ям Íгор-ів Íгор-ями Íгор-ях Íгор-і

Терéн-і Терéн-ів Терéн-ям Терéн-ів Терéн-ями Терéн-ях Терéн-і

Примітка 1. В іменах на зразок Антíн, Нéстір, Ничúпір, Прóкіп, Сúдір, Тимíш, Фéдір і вживаємо в називному відмінку (в закритому складі), у непрямих відмінках — о: Антóна, Антóнові й т. д., Нéстора, Нéсторові й т. д., але Авенíр — Авенíра, Лаврíн — Лаврíна, Олефíр — Олефíра.

Примітка 2. Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родовому мають закінчення -а: Вíктор — Вíктора, Макáр — Макáра, Світозáр — Світозáра, але імена з історично м’яким р мають закінчення -я: Íгор — Íгоря, Лáзар — Лáзаря.

Примітка 3. Ім’я Лев має паралельні відмінкові форми: Лéва й Львá, Лéвові й Львóві та ін., але в кличному відмінку тільки Лéве.

141

3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюємо як відповідні іменники III відміни:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

Н. Р.

Однина

Любóв Любóв-і Любóв-і Любóв Любóв’-ю ...Любóв-і Любóв-е

Адéль Адéл-і Адéл-і Адéль Адéлл-ю ...Адéл-і Адéл-е

Примітка. Форми множини від таких імен рідковживані.
Зразок відмінювання чоловічого імені та по батькові

Ярослáв Васи́ льович (Олексíйович, І́горьович) Ярослáв-а Васи́ льович-а (Олексíйович-а, І́горьович-а)

Ярослáв-ові (-у) Васи́ льович-у (Олексíйович-у, І́горьович-у) Ярослáв-а Васи́ льович-а (Олексíйович-а, І́горьович-а)

Ярослáв-ом Васи́ льович-ем (Олексíйович-ем, І́горьович-ем) ...Ярослáв-ові (-у, -і) Васи́ льович-у (Олексíйович-у, І́горьович-у)

Ярослáв-е Васи́ льович-у (Олексíйович-у, І́горьович-у)

Зразок відмінювання жіночого імені та по батькові Марí-я Васи́ лівн-а (Андрíївн-а, Іллíвн-а)

Марí-ї Васи́ лівн-и (Андрíївн-и, Іллíвн-и) 142

Марí-ї Васи́ лівн-і (Андрíївн-і, Іллíвн-і) Марí-ю Васи́ лівн-у (Андрíївн-у, Іллíвн-у)

Д.
Зн.
Ор.
М. ...Марí-ї Васи́ лівн-і (Андрíївн-і, Іллíвн-і) Кл. Марí-є Васи́ лівн-о (Андрíївн-о, Іллíвн-о)

Марí-єю Васи́ лівн-ою (Андрíївн-ою, Іллíвн-ою)

§ 144. Слов’янські прізвища та імена

Основні правила правопису прізвищ та імен інших слов’янських народів такі:

1. Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катерúна, Світлáна; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури — такі, як Алéсь Адамóвич, Пятрýсь Брóвка, Рúгор Бородýлін та ін.

Е, ІЕ, Ě
2. Російську літеру е, польські ie, болгарську і сербську е, чеські e, ě

після приголосних передаємо літерою е: Александрóв, Бестýжев, Вельгóрський, Вéнгеров, Веселóвський, Держáвін, Кузнецóв, Лéрмонтов, Óзеров, Петрóв, Степáнов, Тургéнєв, Фéдін, Шмельóв; Бéлич, Бронéвський, Вéслав, Залéський, Мечислáв, Міцкéвич, Мі́чатек, Нéдич, Се́длачек, Сенкéвич, Серакóвський, Цéнкий, Чáпек.

3. Російську літеру е передаємо літерою є в таких позиціях:

1) на початку слів: Євдокúмов, Євтушéвський, Єгóр, Єлáнський, Єлизáров, Єршóв, Єфім́ ов;

2) у середині слів після голосного й при роздільній вимові після приголосного (після ь та апострофа): Бердя́єв, Буєрáков, Вересáєв, Гуля́єв, Достоєв́ ський, Ісáєнков; Аля́ б’єв, Афанáсьєв, Григóр’єв, Євгéньєва, Зинóв’єв;

3) після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц, задньоязикових і гортанного г) у суфіксі -єв та в сполученні морфем -єєв російських прізвищ:Лóмтєв,Медвéдєв,М’я́тлєв;Алексєє́в,Веденєє́в,Гордєє́в,Матвєє́в, Менделєє́в;але:Мýромцев,Нехорóшев,Пúсарев,Подья́чев,Усвя́тцев; Андрéєв, Аракчéєв, Мацéєв, Плещéєв, а також у болгарських: Бóтев, Дрýмев та ін.;

4) коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських коренях і (тобто на місці колишнього ѣ): Бєлíнський, Звєр́ ев, Лєскóв, Мєстéчкін,Насєд́кін,Пєшкóвський,Рєп́ін,Столєт́ов,Твердохлєб́ов;доцього

143

переліку належить і прізвище Нарє́жний, запозичене російською мовою з української, де нормативним є Нарíжний.

4. Російську літеру ё передаємо:Ё

1) сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й + о: Йóлкін; Бугайóв, Воробйóва, Окайóмов, Соловйóв;

2) через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьóров, Верьóвкін, Дьóрнов, Корольóв, Новосьóлов, Семьóркін, Тьóркін. Але в прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Артéмов, Семéнов, Фéдоров і т. ін.;

3) через о під наголосом після ч, щ: Грачóв, Лихачóв, Пугачóв, Щипачóв, Хрущóв.

5. Польське сполучення літер io передаємо:

1) сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйóвський, Мйодóвич, Пйотрóвський;

2) через ьо після м’яких приголосних: Аньóлек, Генсьóрський, Козьолéцький.

И (І)

6. И (І) передаємо через и в прізвищах та іменах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Велúчков, Жúвков, Хрúстов; Бéлич, Карáджич, Милéтич, Рáдич, Я́ гич, Симеóн, Мúлач, Филúп; але через ї після голосного: Рáїч, Стóїч та через і — на початку слова: Іконóмов, Ілíєв; Íвич, Ігнатóвич, Íво.

У польських, чеських і словацьких прізвищах та іменах і передаємо:

1) через і на початку слова та після приголосного: Івашкéвич, Зволíнський, Лíнда, Міцкéвич, Ілóна; Є́длічка, Мíчатек;

2) через и після шиплячих і ц та в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, - ович): Бжозóвич, Козúцький, Копéрник, Сенкéвич, Шúмчак; Гáвлик, Жúжка, Мíклóшич, Фýчик, а також у прикметникових суфіксах (див. п. 9), але в кінці слова — через і: Є́жі, Є́нсі, Ї́ржі.

7. Російську літеру и передаємо:

1) літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнáтов, Ісáєв; Багíров, Гагáрін, Мічýрін, Пýшкін, Дубúнін, Малúнін;

2) літерою ї після голосного й за роздільної вимови після приголосних (після ь та апострофа): Вóїнов, Гýр’їн, Ізмаї́лов, Ільїн́ ;

3) літерою и:

144

а) після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гáршин, Гýщин, Дорóжин, Лýчин, Цецúлін, Чúчиков, Шúшкін, Щиглóв; це стосується й прізвищ інших народів: Абашúдзе, Вашингтóн, Джигарханя́н, Жильєрóн, Тажибáєв, Цицерóн, Чиковáні тощо; також Чингісхáн; але перед голосним пишемо і: Жіонó, Тиціáн, Ціолкóвський;

б) у прізвищах, утворених від імен і загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Борúсов, Ботвúнник, Вавилóвський, Виногрáдов, Глúнка, Данúлов, Малúнін, Казимúрський, Кантемúр, Кирúлов, Кисельóв, Мирóнов, Митрофáнов, Мúшкін, Никúфоров, Одинцóв, Пивовáров, Пиля́єв, Пúсарев, Смирнóв, Тимофєє́в, Титóв, Тихомúров; але: Нікíтін, Ніколáєв тощо, твірними для яких є імена, відмінні від українських;

в) у префіксі при-: Прибúлкін, Привáлов, Прúшвін;

г)усуфіксах-ик-,-ич-,-иц-,-ищ-:Бєл́иков,Гóлик,Котéльников, Крýтиков, Нóвиков; Гнíдич, Кулúнич, Станюкóвич; Голúцин, Палúцин, Солженúцин; Радúщев, Татúщев.

8. Російську й білоруську літеру ы (польську, чеську, словацьку y) передаємо літерою и: Крутúх, Малúцин, Рибакóв, Скорúна, Циганкóв, Чернишóв; Виспя́ нський, Пташúнський; Масáрик.

Ą, Ę

9. Польські носові ą, ę передаємо:

1) сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбрóвський, Зарéмба, Кéмпа;

2) сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайóнчек, Пáйонк, Пйóнтек, Свьóнтек; Венгжинóвич, Єнджихóвський, Свенцúцький.

Прізвища з прикметниковими суфіксами й закінченнями

10. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаємо відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), - дзьк(ий): Бронéвський, Даргомúжський, Маякóвський, Мýсоргський, Острóвський; Гомулúцький, Городéцький; Грýдзький, Завáдзький; так само з ь пишемо російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськúй (Луговськá), Трубецькúй (Трубецькá).

11. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаємо так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бє́лий, Острóвський,

145

Крáйній; Бєл́а, Острóвська, Крáйня. Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́ в-Сєдúй, Боси́ й, Трубецькúй, але Толстóй (Толстá).

Прикметникові закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських та словацьких -ý, польських -y, болгарських, македонських і сербських -и, хорватських -і передаємо через —ий: Бя́лий, Гáртний, Нéврлий, Нóвотний, Пáлацький, Смирнéнський, Конéський, Кукýлевич-Сакцúнський, але Гуля́шки (невідмінюване).

М’якість польських приголосних ń, ś, ć (dź) у прізвищах перед суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий) і м’якими приголосними не позначаємо м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспя́нський, Яблóнський; Свя́дек, Цвік. В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передаємо літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюрáвець, Сяткóвський.

Апостроф

12. Апостроф пишемо після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аля́ б’єв, Арéф’єв, Водоп’я́ нов, Григóр’єв, Захáр’їн, Луб’я́ нцев, Лук’я́ нов, Пом’ялóвський, Прокóф’єв, Рум’я́ нцев, Ю́ р’єв, В’ю́ жин; перед йо апостроф не пишемо: Воробйóв, Соловйóв.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Бядýля, Пясéцький, Рю́ мін.

М’який знак (ь)

13. М’який знак (ь) пишемо в прізвищах після літер на позначення м’яких приголосних:

1) у прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:
а) при роздільній вимові перед я, ю, є, ї: Дья́конов, Панкрáтьєв,

Третьякóв, Полóзьєв, Салáсьєв, Фатья́ нов, Ілью́ шин, Анáньїн; б) перед приголосними: Вóльнов, Конькóв;
в) у кінці слова: Лось, Сóболь.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо: Дя́ гилєв, Зя́ брев, Ляпунóв, Цявлóвський, Тюмéнєв;

2) у прізвищах із суфіксом -ець: Глýховець, Скитáлець.

Примітка 1. М’якість польських приголосних n, s, c, dz позначаємо в українській мові літерою ь лише в кінці слова: Кýронь, Дзісь, Цúрліць, Нéдзведзь, але Урбáнчик, Куснéвич, Свя́ дек, Свідзи́ нський.

146

Примітка 2. На м’якість приголосного ц у кінці основи слов’янських прізвищ І відміни вказує закінчення -я (Кустýриця, а не Кустýрица). У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Клáузевіц, Лíфшиц, Мóріц.

§ 145. Неслов’янські прізвища та імена

Про правопис неслов’янських прізвищ та імен див. III розділ «Правопис слів іншомовного походження» (§ 121—140).

СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ОСОБОВІ ІМЕНА ТА ПРІЗВИЩА Й ПОХІДНІ ВІД НИХ ПРИКМЕТНИКИ

§ 146. Імена та прізвища (прізвиська)

Імена та прізвища (також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох компонентів або до складу яких входять прийменники, частки, артиклі тощо, пишемо окремо, разом і з дефісом.

1. Окремо пишемо:

1) прізвиська й псевдоніми (українські та перекладені іншомовні), що складаються з імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником: Івáн Волóве Óко, Єлéна Прекрáсна, Рíчард Лéвове Сéрце, Степáн Тúгряча Смерть, Слугá з Добрóмиля; до цього переліку належать і власні назви американських індіанців: Малéнький Вовк, Тупúй Ніж і т. ін.;

2) псевдоніми, що побудовані як поєднання імені та прізвища: Джек Лóндон, Жорж Санд, Лéся Україн́́ ка, Мáркó Вовчóк, Панáс Мúрний;

3) повні давньоримські особові назви, у яких перше слово означає особове ім’я, друге — родове ім’я, третє — прізвище: Гай Ю́ лій Цéзар, Марк Пóрцій Катóн;

4) артиклі, прийменники та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в питомих (неофіційних) та іншомовних особових назвах: Лю́ двіг ван Бетхóвен, да Вíнчі, де ла Куéва, ді Віттóріо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє,́ фон дер Гольц.

Примітка 1. Скорочену частку д та ірландську частку о пишемо з власними іменами через апостроф: Д’Аламбéр, д’Артанья́н, д’Обіньє́; О’Кéйсі, О’Кóннор (але О. Ге́нрі — псевдонім письменника); частки Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять їхню невід’ємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Магóн, Мак-Клю́ р, Сан-Мартíн, Сен-Сімóн.

Примітка 2. У ряді випадків частки пишемо разом із прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова: Декандóль, Делíль, Дерібáс, Лагáрп, Ламетрí, Лафонтéн, Лесáж, Фонвíзін;

147

5) слово дон («пан») перед особовим ім’ям як форма ввічливого звертання: дон Базíліо, дон Пéдро, дон Хосé. У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишемо з великої літери: Дон Жуáн, Дон Кіхóт.

Примітка. У загальному значенні слово донжуáн пишемо разом і з малої літери;

6) складники китайських, корейських, в’єтнамських, м’янмських, індонезійських особових назв: Ван Мен, Пак Чіво́н, Хо Ші Мін, Нгуєн Конг Хоáн, У Ну Мунг.

Примітка. У складених китайських, корейських, в’єтнамських, м’янмських, індонезійських особових назвах відмінюємо лише останню частину, яка закінчується на приголосні: Кім Ир Сен — Кім Ир Сéна..., Хо Ші Мін — Хо Ші Мíна..., Ден Сяопíн — Ден Сяопíна..., але Го Можó, Чан Кайшí й т. ін. (незмінювані).

2. Разом пишемо:

1) українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Гори́ цвíт, Непúйвода, Уби́ йвóвк;

2) українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Добрийвéчір, Нетудихáта, Панібудьлáска;

3) українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопóл, Кривонíс, Скорохóд;

4) слов’янські особові імена, утворені від двох основ: Владислáв, Володúмир, Мечислáв, Яропóлк;

5) складні китайські імена, які завжди стоять після прізвища: Го Можó, Ден Сяопíн, Тáо Юаньмíнь, Сунь Ятсéн.

Примітка. Якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишемо окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юáнь, Чан Кайшí.

3. З дефісом пишемо:

1) складні особові імена: Васúль-Костянтúн, Жан-Жáк, Зинóвій- Богдáн, Марíя-Антуанéтта, Фрíдріх-Вільгéльм;

2) складні прізвища: Альтамíра-і-Кревéа, Гулáк-Артемóвський, Жоліó- Кюрí, Квíтка-Основ’я́ненко, Нечýй-Левúцький, Нóвиков-Прибóй, Рúмський- Кóрсаков, Сент-Бéв;

3) імена з кваліфікаційними прикладками: Івáн-царéнко, Кúрик- мужичóк. Але якщо прикладка розгорнута, то між нею та іменем ставимо тире: Івáн — мужúчий син, рідше — кома: Івáн, селя́ нський син;

4) арабські, перські, тюркські імена з компонентами, що вказують на родинні стосунки, соціальне становище і т. ін.: Гасан-оглú, Мамед-задé, Фікрет-кизú, Мехмед-бéй, Кемаль-паша́ , Мірза-ха́ н, (але за традицією Чингісха́ н). Арабське Ібн пишемо окремо: Ібн Рýсте, Ібн Сíна, Ібн Фадлáн.

148

Примітка: прізвища, до складу яких входять ці компоненти, звичайно пишемо разом: Багірзадé, Турсунзадé, Кероглú;

5) вірменські прізвища з початковим компонентом Тер-, наприклад: Тер-Казаря́н, Тер-Ованеся́н,Тер-Петрося́н.

4. Складні прізвища у формі одного слова відмінюємо за відповідними типами відмін іменників чи прикметників: Сивокíнь — Сивокóня, Сивокóневі (Сивокóню)...; Підкуймýха — Підкуймýхи, Підкуймýсі...; Перекотипóле — Перекотипóля, Перекотипóлю...; Білоцеркíвський — Білоцеркíвського, Білоцеркíвському... У складних прізвищах, компоненти яких пишемо з дефісом, відмінюємо за відповідними типами відмін іменників чи

прикметників обидва

змінювані компоненти: Квíтка-Основ’я́ ненко — Квíтці-Основ’я́ ненкові (Квíтці-Основ’я́ ненку)...; Нечуя́-Левúцького, Нечуєв́ і-Левúцькому (Нечую́- Кос-Анато́ льський — Кос-Анато́ льського, Кос-

Квíтки-Основ’я́ ненка,
Нечýй-Левúцький —
Левúцькому)..., але
Анато́ льському..., Драй-Хма́ ра — Драй-Хма́ ри, Драй-Хма́ рі...

5. Складені прізвища, псевдоніми або прізвиська з компонентами в називному відмінку відмінюємо в усіх частинах за зразками відмінювання відповідних іменників або прикметників: Рíчард Лéвове Сéрце — Рíчарда Лéвового Сéрця, Рíчардові (Рíчарду) Лéвовому Сéрцю...; Степáн Тúгряча Смерть — Степáна Тúгрячої Смéрті, Степáнові (Степáну) Тúгрячій Смéрті..., але Слугá з Добрóмиля — Слугú з Добрóмиля, Слузí з Добрóмиля...

§ 147. Похідні прикметники

1. Прикметники від складних особових імен, які пишемо з дефісом, зберігають це написання: Жан-Жáк — жан-жáківський.

2. Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських особових назв пишемо разом: Мáо Цзедýн — маоцзедýнівський, Кім Ір Сéн — кімірсéнівський.

3. Прикметники від прізвищ на зразок ван Бетхóвен, фон Бíсмарк утворюються тільки від іменника: бетхóвенський, бíсмарківський. Якщо прикметник утворено від прізвища з прийменником, часткою, артиклем тощо, то його пишемо разом: де Ґолль — деґóллівський, Нур ед Дін́ — нуреддін́івський.ПрикметникивідпрізвищназразокД’Аламбéрзберігають апостроф після частки: д’аламбéрівський.

4. Не утворюємо прикметники:

1) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів на зразок Гулáк- Артемóвський, Мáркó Вовчóк, Рíчард Лéвове Сéрце.

149

Примітка. Прикметник, утворений від імені та прізвища, пишемо з дефісом: Вáльтер Скотт — вáльтер-скóттівський, Жуль Верн — жуль-вéрнівський, Марк Твен — марк-твéнівський;

2) від тюркських, вірменських, арабських та ін. особових назв на зразок Кероглú, Осмáн-пашá тощо;

3) від невідмінюваних іншомовних прізвищ на зразок ді Віттóріо, Ламетрí, Д’Обіньє.́

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ § 148. Українські географічні назви

Українські географічні назви на письмі передаємо відповідно до вимови за нормами українського правопису: Верхньодніпрóвськ, Вíнниця, Гребíнка, Донéцьк, Дýбно, Житóмир, Запорíжжя, Кам’янéць-Подíльський, Кúїв, Козя́ тин, Кременчýк, Кривúй Ріг, Львів, Миколáїв, Нóвгород-Сíверський, Одéса, Охтúрка, Рíвне, Трипíлля, Хáрків, Чернівцí, Чернíгів, Шепетíвка, Я́мпіль; Деснá, Дніпрó, Дністéр, Зáхідний Буг, Ірпíнь, Прúп’ять, Рось, Стохíд, Сян, Тéтерів, Тúса, Трубíж.

Примітка. У назвах українських населених пунктів треба розрізняти -поль у словах грецького походження (грецьке πόλιϛ «місто»): Маріýполь, Мелітóполь, Нíкополь, Севастóполь, Сімферóполь — і -піль (з українського «поле»): Борúспіль, Крижóпіль, Ольгóпіль, Тернóпіль та ін.

§ 149. Географічні назви інших країн

Географічні назви інших країн передаємо в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.

Е, Ě , ІЕ, Ё, Э, И
1. Літери слов’янських алфавітів е, ě та сполуку іе передаємо через е:

Бéздна, Ворóнеж, Зáгреб, Зеленодóльськ, Новé Мéсто, Опóле, Ветлýга, Лéна, Пéнза, Щéцин.

Але в деяких позиціях літеру е слов’янських мов із кириличним алфавітом передаємо через є:

1) на початку слова, після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єйськ, Єлéць, Єнісéй, Єгóр’євськ, Колгýєв, Скóп’є;

2) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксі -єв та в сполученні цього суфікса з антропонімним -єй (-єєв) російських назв,

150

похіднихпереважновідпрізвищ:мóреЛáптєвих,Лéжнєво,Матвєє́ва затóка, але Плещéєво, Ржев, мис Рум’я́ нцева;

3) коли російському е відповідає в аналогічних українських основах і:Бєж́ецьк,Бєл́город,Бєлóво,Бєл́орєц́ьк,Благовєщ́енськ,Желєзновóдськ, Орєх́ово-Зýєво.

Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і: Бíла, оз. Бíле, Вíтка, Ліснá, Негорíле, Піщáне, мис Сíрий та ін. Це стосується й польського ia: Бíла Підля́ ська, Білостóк тощо.

Білоруське е передаємо через і (у назвах, засвоєних українською мовою) або через е: Білове́ зька Пу́ ща, Білору́ сь, але Ре́ чиця.

Примітка. Польське, чеське й словацьке закінчення -e, що наявне в географічних назвах із суфіксами -ц-, -іц-, -иц- (лат. -c-, -ic-) і виражає значення множини, в українській мові передаємо закінченням -і з відповідним граматичним значенням: Кéльці, Кóшиці, Лíдиці, Пáрдубиці. Ці географічні назви відмінюємо: Кóшиці — Кóшиць, Кóшицям... Назви на зразок Закопáне мають форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, їх відмінюємо за зразком: Закопáне, Закопáного, Закопáному і т. ін.

2. Російську літеру ё передаємо:

1) через йо на початку та в середині слова, коли воно означає звукосполучення й + о: Йóлкіно, Соловйóво;

2) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з о: мис Дежньóва, р. Оленьóк, але в назвах, утворених від спільних для української та російської мов слів, пишемо е: р. Берéзова, Орéл, Семéново.

3) через о під наголосом після ч, щ: Рогачóво, Щóкіно.
3. Російську літеру э передаємо через е: Ельбрýс, Ельтóн, Еліста́ . 4. Літеру и передаємо:

1) через і:

а) на початку географічних назв: Ігáрка, Іркýтськ, оз. Ільмéнь, Індигíрка, Іртúш;

б) у кінці незмінюваних назв або слів у формі множини: Брóнниці, Жигулí, Митúщі;

в) усередині слова після приголосного — перед голосним, приголосним й або іншими приголосними (крім випадків, передбачених нижче): Челя́ бінськ, Двінá, Кíнешма, оз. Селігéр, Бородінó, Рíєка.

2) через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Трóїцьк, Анáньїно, Мáр’їно.

151

Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишемо и в суфіксах -ин-, - инськ-: Березинá, Гусúне Óзеро, Дудúнка, Жáбинка, Карпúнськ, Крутúнське, Прáвдинськ (докладніше про правопис и див. нижче);

3) через и:

а) після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Жигáлово, Жúздра, А́ чинськ, Нáльчик, Єгóршино, Ішúм, Камúшин, Тýшино, Щигрú, Цимля́ нськ та ін.;

б) у географічних назвах, утворених від імен, спільних для української та інших слов’янських мов, які в українській мові пишемо з и: Гаврúлово, Данúлов, Дмúтров, Михáйловське, але Ніколáєвськ-на-Амýрі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в інших мовах);

в) у коренях спільних для української та російської мов географічних назв, якщо ці корені пишемо з и: Виногрáдово, Кисловóдськ, Клин, Крúчев, Курúльські островú, Лúпецьк, Лихослáвль, Тихорєц́ ьк;

г) у складних географічних назвах, де и виконує функцію сполучного звука: Владивостóк, П’ятигóрськ, Семипалáтинськ;

ґ) у префіксі при-: Привóлжя, Примóр’я, Прикýмськ;

д) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимóвники, Тупúк; Боровичí, Котéльнич, Осипóвичі, У́глич; Брóнниці, Гливúці, оз. Колвúцьке, Луховúці; Митúщі, Ртúщево;

е) у закінченнях географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березникú, Валýйки, Гóрки.

Ы, Y
5. Літеру ы (в латиноалфавітних мовах y) передаємо через и: Вúкса,

Вúтегра, Іртúш, Сúзрань, Сиктивкáр, Чебоксáри, Шáхти.

Ą, Ę
6. Польські носові ą, ę передаємо, як і в прізвищах, (див. § 144, п. 9)

сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбрóва, Дембúця; перед іншими приголосними — сполученнями літер он, ен: Конт, Ченстохóва.

§ 150. Географічні назви з прикметниковими закінченнями

1) прикметникові закінчення слов’янських географічних назв передаємо так само, як у прізвищах, але у формі всіх трьох граматичних родів та однини й множини: у чоловічому роді — через -ий після твердого приголосного, через -ій — після м’якого приголосного; у жіночому роді — через -а, -я; у середньому роді — через -е, -о, -є; у множині — через -і:

152

Становúй (хребет); Велúкий У́ стюг, Новúй Сад, Олéній (острів); Лихá (річка), Нúжня Тунгýска, Бáнська Бúстриця, Зелéна Гýра; Благодáрне, Бологé (рос. Бологóе), Велúко-Тúрново, Покрóвське; Кáрлові Вáри.

Примітка. Російські географічні назви, похідні від прізвищ на -ой без суфіксів - ск-, -цк-, зберігають закінчення -оє: Толстоє;

2) слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через - ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино зі збереженням закінчення -о (на відміну від аналогічних українських назв на -е): Внýково, Гáброво, Кóсово, Орє́хово-Зýєво, Сарáєво; Бородінó, Мáр’їно, Пýшкіно; Єгóршино, Рóщино. Закінчення -о зберігається і в назвах на зразок Радóмсько, що за походженням є відносними прикметниками, які в сучасній українській мові, на відміну від попередніх географічних назв, не відмінюємо;

3) польське ó, наявне в суфіксі -ów у польських географічних назвах, передаємо через -у або за традицією через -і: Жирáрдув, Жéшув, Томáшув- Мазовéцький і т. ін., але традиційно: Грýбешів, Крáків та ін. Літеру -о в суфіксі -óv у чеських і словацьких назвах передаємо через -о, але в назвах змішаних поселень з етнічними словаками та українцями за традицією — через —і: Крнов, Óрлов, Прóстейов, Пршéров, але Бардíїв, Вóронів, Пря́ шів.

§ 151. Апостроф, м’який знак

1. Апостроф, м’який знак у слов’янських географічних назвах ставимо в тих самих випадках, що й у прізвищах (див. § 144), а в назвах неслов’янського походження на території слов’янських країн, крім того, — після деяких інших приголосних: Скóп’є, Ак’я́ р, Амудар’я́ ; перед йоапостроф не пишемо: Муравйóво.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Вя́ зьма, Вя́ тка, Кя́ хта, Крю́ ково, Рязáнь, Хя́ рма.

1) твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшуємо в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Олóнець, Повенéць, Череповéць, Крáгуєваць, Стóлаць; Дембúця, Лóмниця, Рéчиця, Óломоуць.

2) суфікси географічних назв -ск, -цк передаємо відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Брянськ, Гданськ, Курськ; Кузнéцьк, Трóїцьк.

Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаємо:

Аравíйське мóре, мис Дóброї Надíї, Пéрська затóка, Півнíчний Льодовúтий океáн.

153

Звичайно перекладаємо і прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу в складі географічних назв: Велúкий каньйóн, Нúжній Нóвгород, Півдéнна Амéрика, Півнíчний пóлюс.

§ 152. Відмінювання географічних назв

1. Українські, а також іншомовні географічні назви з іменниковими закінченнями відмінюємо переважно як звичайні іменники I, II, III відмін:

I відміна: А́ фрика — А́ фрики, в А́ фриці; Вóлга — Вóлги, на Вóлзі; Лóхвиця — Лóхвиці, Лóхвицею, у Лóхвиці; Махачкалá — Махачкалú, у Махачкалí; Москвá — Москвú, Москвóю, у Москвí; Одéса — Одéси, в Одéсі; Óльвія — Óльвії, Óльвією, в Óльвії; Полтáва — Полтáви, у Полтáві; Прáга — Прáги, у Прáзі; Рéчиця — Рéчиці, у Рéчиці; Шепетíвка — Шепетíвки, у Шепетíвці.

II відміна: Буг — Бýгу, Бу́гом, на Бýзі (й по Бýгу); Владивостóк — Владивостóка, Владивосто́ком, у Владивостóці (у Владивостóку); Гáйсин — Гáйсина, Гáйсином, у Гáйсині; Дýбно — Дýбна, Дýбном, у Дýбні; Кúїв — Кúєва, Кúєвом, у Кúєві; Лугáнськ — Лугáнська, Лугáнськом, у Лугáнську; Львів — Львóва, Львóвом, у Львóві; Орéл — Орлá, Орлóм, в Орлí; Псков — Пскóва, Пскóвом, у Пскóві; Свíтязь — Свíтязю, Свíтязем, на Свíтязі; Тернóпіль — Тернóполя, Тернóполем, у Тернóполі; Теруéль — Теруéля, Теруéлем, у Теруéлі; Токмáк — Токмакá, Токмако́м, у Токмацí (у Токмакý); У́ жгород — У́ жгорода, У́ жгородом, в У́ жгороді.

III відміна: Бретáнь — Бретáні, Бретáнню, у Бретáні; Керч — Кéрчі, Кéрчю, у Кéрчі; Об — Óбі, Óб’ю, на Óбі; Свір — Свíрі, Свíр’ю, на Свíрі; Сúзрань — Сúзрані, Сúзранню, у Сúзрані.

2. Географічні назви, що мають форму множини, відмінюємо як відповідні загальні іменники: Березникú — Березникíв, Березникáм, у Березника́х; Гóрки — Гóрок, Гóркам, у Го́рках; Єсентукú — Єсентукíв, Єсентукáм, у Єсентука́ х; Жигулí — Жигулíв, Жигуля́ м, у Жигуля́ х; Ков’я́ ги — Ков’я́г, Ков’я́гам, у Ков’я́гах; Лубнú — Лубéн, Лубнáм, у Лубна́х; Плúски — Плúсок, Плúскам, у Пли́сках; Прилýки — Прилýк, Прилýкам, у Прилу́ках; Ромнú — Ромéн, Ромнáм, у Ромна́х; Салóніки — Салóнік, Салóнікам, у Сало́ніках;Філіппíни—Філіппíн,Філіппíнам,у(на)Філіппін́ах;Чебоксáри— Чебоксáр, Чебоксáрам, у Чебоксáрах; Чернівцí — Чернівцíв, Чернівця́м, у Чернівця́ х.

3. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюємо як звичайні прикметники: Боровé — Боровóго, Боровóму, у Борово́ му;

154

Жукóвський — Жукóвського, Жукóвському, у Жуко́ вському; Лозовá — Лозовóї,Лозовíй,уЛозові́й;Рíвне—Рíвного,Рíвному,уРів́ному;Чусовá— Чусовóї, Чусовíй, у Чусові́й.

Примітка. Від відприкметникових українських назв населених пунктів з кінцевим -е на зразок Свáтове, Синéльникове, Гаркýшине, Рíвне, що відмінюються за зразком прикметників у формі середнього роду, слід відрізняти подібні за оформленням назви з кінцевим -о (рідковживані в українській мові, але поширені в інших слов’янських мовах) на зразок Бородінó, Кóсово, Сарáєво, Шеремéтьєво, Гнéзно, Молодéчно, що відмінюються як іменники середнього роду ІІ відміни (див. у п. 1 Дýбно).

4. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи, навпаки, іменника та прикметника, відмінюємо в обох частинах:

1) Гóла Прúстань — Гóлої Прúстані ...; Кривúй Ріг — Кривóго Рóгу...; Велúкі Лýки — Велúких Лук...; Єлисéйські Поля́ — Єлисéйських Полíв...; Мінерáльні Вóди — Мінерáльних Вод...;

2) Кам’янéць-Подíльський — Кам’янця́ -Подíльського, Кам’янцéві- Подíльському...; Нóвгород-Сíверський — Нóвгорода-Сíверського, Нóвгороду- Сíверському...; Новогрáд-Волúнський — Новогрáда-Волúнського, Новогрáдові-Волúнському...; Рáва-Рýська — Рáви-Рýської, Рáві-Рýській...; Аскáнія-Нóва — Аскáнії-Нóвої, Аскáнії-Нóвій...

5. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюємо лише в другій частині: Бáден-Бáден — Бáден-Бáдена,уБáден-Бáдені;Орє́хово-Зýєво—Орє́хово-Зýєва,вОрєх́ово- Зýєві; Івáно-Франкíвськ — Івáно-Франкíвська, в Івáно-Франкíвську, Михáйло- Коцюбúнське — Михáйло-Коцюбúнського, у Михáйло-Коцюбúнському, але Кóнча-Зáспа — Кóнчі-Зáспи, у Кóнчі-Зáспі; Пýща-Водúця — Пýщі-Водúці, у Пýщі-Водúці.

6. Географічні назви, що складаються з двох іменників та прийменника між ними, відмінюємо в першій частині: Ростóв-на-Донý — Ростóва-на- Донý, у Ростóві-на-Донý...; Фрáнкфурт-на-Мáйні — Фрáнкфурта-на-Мáйні, у Фрáнкфурті-на-Мáйні...

§ 153. Правопис прикметникових форм від географічних назв і від назв народів

Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ)

1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і від назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, - ін, -инськ, -інськ, зберігаємо той самий голосний (и або і), що й в основній

155

назві: Камúшин — камúшинський, Нíжин — нíжинський, Тульчúн — тульчúнський, Тýшино — тýшинський, Цюрýпинськ — цюрýпинський, Чигирúн — чигирúнський; Бóлдіно — бóлдінський, Філіппíни — філіппíнський; Грýзія — грузúн — грузúнський; осетин — осетинський.

У прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин-, -ін-, пишемо завжди и: Аля́ска — аля́скинський, Бакý — бакúнський, Кабардá — кабардúнський, Карагандá — карагандúнський, Пóті — пóтинський, Сóчі — сóчинський, Читá — читúнський, Шáхти — шáхтинський,алеАмудар’я́—амудар’їн́ський.

Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], - ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)]

2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], - івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), -ев (-єв), -ів (-їв), зберігаємо ту саму букву (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Скадóвськ — скадóвський, Тамбóв — тамбóвський; Карáчев — карáчевський, Колгýєв — колгýєвський; Кишинíв —кишинíвський, Львів — львíвський, Тéтерів — тéтерівський, Чернíгів — чернíгівський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило про чергування о, е з і: Лозовá — лозівськи́ й, Свáтове — свáтівський, Хмéлеве — хмелівськи́ й.

У прикметниках, утворених від географічних назв, що закінчуються на групу приголосних або із суфіксальним к, перед яким є інший приголосний, пишемо -івський (-ївський): Бíла Цéрква — білоцеркíвський, Вáлки — вáлківський, Гребíнка — гребíнківський, Казáнка — казáнківський, Златоýст — златоýстівський, але Орéл — орлóвський та ін.

У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і від назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

1) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бýзький, Ветлýга — ветлýзький, Вúборг — вúборзький, Вóлга — вóлзький, Гаáга — гаáзький, Гáмбург — гáмбурзький, Калýга — калýзький, Лáдога — лáдозький, Люксембýрг — люксембýрзький, Лéйпциг — лéйпцизький, Острóг — острóзький, Прáга — прáзький, Рúга — рúзький, Стрáсбург — стрáсбурзький; Ворóнеж — ворóнезький (пор. назву українського селища — Ворóніж — ворóнізький), Запорíжжя — запорíзький, Парúж — парúзький; Абхáзія — абхáзький, Кавкáз — кавкáзький, Лодзь — лóдзький, Сиракýзи — сиракýзький, францýз — францýзький;

2) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): Баскунчáк — баскунчáцький, Велúкі Лýки — великолýцький, Вúшній Волочóк — вишньоволóцький, Владивостóк — владивостóцький, грек — грéцький, Кагарлúк — кагарлúцький, Казбéк —

156

казбéцький, калмúк — калмúцький, Кобеля́ки — кобеля́цький, коря́к — коря́цький, Кременчýк — кременчýцький, Прилýки — прилýцький, словáк — словáцький, таджúк — таджúцький, тýрок — турéцький, узбéк — узбéцький; Нíцца — нíццький, Суéц — суéцький, Череповéць — череповéцький; Бáхмач — бáхмацький, Гáлич — гáлицький, Грúнвіч — грúнвіцький, Óвруч — Óвруцький, але Дамáск — дамáський, Мéкка — мéккський, тю́ рки — тю́ ркський;

3) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): Арзамáс — арзамáський, Одéса — одéський, Тбілíсі — тбілíський, тунгýс — тунгýський, Черкáси — черкáський, черкéс — черкéський, вóлох — волóський, Карабáх — карабáський, Лепетúха — лепетúський, чех — чéський; Золотонóша —золотонíський, Кандалáкша — кандалáкський, латúш — латúський, Сивáш — сивáський, чувáш — чувáський, Русь — рýський.

Примітка 1. Для збереження звукового складу твірних основ (переважно іншомовних) у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом -ськ- не чергуються і передаються відповідно на письмі: Небíт-Дáг — небíт-дáгський, Клуж — клýжський, Бангкóк — бангкóкський, бáски — бáскський, казáх — казáхський, Печ — Пéчський, Перéмишль — перéмишльський, Рáдомишль — рáдомишльський та ін.

§ 154. Правопис складних і складених географічних назв

1. Окремо пишемо:

1) географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Бíла Цéрква, Велúкий У́стюг, Вéрхня Сілéзія, Вúшній Волочóк, Гóла Прúстань, Голубúй Ніл, Давúдів Брід, Холо́дний Яр, Зáхідна Єврóпа, Зелéна Гýра, Новé Мíсто, Новúй Сад, Повáжська Бúстриця, Сомкóва Долúна, Старá Планúна, Ширóкий Яр;

2) географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавкáзький хребéт, Кандалáкська затóка, Скандинáвський півóстрів, Фíнська затóка, Чóрне мóре;

3) географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гíльча Дрýга, Залíсся Пéрше, Крáсне Дрýге, Пéрше Садовé;

4) географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: селó Івáна Франкá; але місто Івáно-Франкíвськ, селó Михáйло-Коцюбúнське (бо тут маємо сполучний голосний о й словотвірну чи морфологічну модифікацію прізвища), а також назва села Дмитрó-Варвáрівка, що складається з основ двох імен.

2. Разом пишемо:

1) географічні назви-іменники, утворені від прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них:

157

Білопíлля, Верхньодніпрóвськ, Гостролýччя, Дорогобýж, Красновóдськ, Малоярослáвець, Нижньокилúмськ, Нововолúнськ, Новосибíрськ, Старокостянтúнів, Чистовóдне, Ясногорóдка; білопíльський, верхньодніпрóвський, гостролучáнський, дорогобýзький, чистовóднівський та ін.;

Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні терміни на зразок мóре, горá, хребéт, ліс, óзеро, низовинá, óстрів та ін.: Нижньодунáйська низовинá, Новосибíрські островú, Малоазі́йське нагі́р’я тощо.

2) географічні назви, що складаються з основ числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворíччя, П’ятигóрськ, П’ятихáтки, Семигóри, Семипíлки, Сорокодýби, Трипíлля; дворічáнський, п’ятихáтський, семигíрський, семипíлківський, сорокодýбський та ін.;

3) географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Верни́ городок, Гуляйпóле, Копáйгород, Печи́ води; вернигородóцький, гуляйпíльський, копáйгородський, печивóдський;

4) географічні назви, утворені від двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболóзи, Індокитáй, Страхолíсся; верболóзівський, індокитáйський, страхолíський, але А́ встро-Угóрщина, Азóво-Чорномóр’я та деякі інші;

5) географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; - абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Белгрáд, Волгогрáд; Китáйгород, Нóвгород, Кня́ жпіль, Ольгóпіль, Адріанóполь, Севастóполь; Ашгабáт, Брáнденбург, Камберлéнд, Дáугавпілс, Кéйптаун, Йóркшир, Рýдольштадт; волгогрáдський, нóвгорóдський, ольгóпільський, севастóпольський, бранденбýрзький, дáугавпілський, рудольштáдтський;

6) прикметникові форми й назви жителів від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника: біломóрський, біломóрці (від Бíле мóре), білоцеркíвський, білоцеркíвці (від Бíла Цéрква), гостромогúльський, гостромогúльці (від Гóстра Могúла), новоміськúй, новоміщáни (від Новé Мíсто), яснополя́нський, яснополя́нці (від Я́сна Поля́на); житньогíрський, житньогíрці (від Жúтні Гóри), західноєвропéйський, західноєвропéйці (відЗáхідна Єврóпа), кам’янобáлківський, кам’янобáлківці (від Кам’янá Бáлка), липоводолúнський, липоводолúнці (від Лúпова Долúна).

3. З дефісом пишемо:

158

1) географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й наступного прикметника, а також прикметники, що походять від них: Бáня-Лýка — бáня-лýцький, Гвінéя-Бісáу — гвінéя- бісáуський, Ельзáс-Лотарúнгія — ельзáс-лотарúнзький, Кóло-Михáйлівка — кóло-михáйлівський,Орєх́ово-Зýєво—орєх́ово-зýєвський,Пýща-Водúця— пýща-водúцький; Берíзки-Бе́ ршадські — берíзки-бе́ ршадський, Вíта-Поштóва — вíта-поштóвий, Кам’янéць-Подíльський — кам’янéць-подíльський, Рáва- Рýська — рáва-рýський, Хáрків-Товáрний — хáрків-товáрний, А́ встро- Угóрщина — áвстро-угóрський;

2) географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрíєво-Івáнівка — андрíєво-івáнівський, Дмитрó-Варвáрівка — дмитрó-варвáрівський, Івáно-Франкíвськ — івáно-франкíвський, Михáйло- Коцюбúнське — михáйло-коцюбúнський, Олексáндро-Пáщенкове — олексáндро-пáщенківський, але Петропáвлівка;

3) географічні назви, що складаються з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буéнос-А́йрес, Ду́мбартон-Окс, Іссúк-Куль, Кизúл-Ордá, Нар’ян-Мáр, Рíо-Нéгро, Улáн-Удé; буéнос-áйреський та ін., але назви з другим компонентом -даг, -дар’я, -дау тощо пишемо разом: Аюда́г, Алатáу, Амудар’я́, Сирдар’я́; амудар’їˊнський, приамудар’їˊнський тощо;

4) географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Ілéцьк, Спас-Клéпики, Усть-Каменогóрськ; Вест- Íндія, Іст-Лóндон, Нью-Йóрк, Сан-Сальвадóр, Санкт-Гáллен, Сáнта-Клáра, Сен-Готáрд, Сент-Лу́їс; Фолл-Рúвер, Атлáнтік-Сíті, Со́хо-сквер, Бóкна- фіóрд; соль-ілéцький, усть-каменогóрський; нью-йóркський; фолл- рúверський, атлáнтік-сíтинський та ін.;

5) географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Новосíлки- на-Дніпрí, Ростóв-на-Донý, Фрáнкфурт-на-Мáйні, Яр-під-Зáйчиком; Булóнь- сюр-Мéр, Бург-ель-Арáб, Ла-Мáнш, Ла-Плáта, Лас-Вéгас, Лос-А́нджелес, Па-де-Калé, Ріо-де-Жанéйро; новосíлківський-на-Дніпрí, ростóвський-на- Донý, фрáнкфуртський-на-Мáйні, я́ рський-під-зáйчиком; булóнь-сюр- мéрський, бург-ель-арáбський, ла-мáншський, ла-плáтський і т. ін.;

6) прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), - цьк(ий), -зьк(ий): давúдово-брíдський (від Давúдів Брід), олíйниково- слобідськúй (від Олíйникова Слободá), мишýрино-рíзький (від Мишýрин Ріг),

159

вільшáнсько-новосéлицький (від Вільшáнська Новосéлиця), вíнницько- ста́ вськúй (від Вíнницькі Ставú).

Примітка 1. Назви жителів у формі іменників, що утворені від назв населених пунктів, частини яких поєднані дефісом, пишемо разом: Івáно-Франкíвськ — івáно- франкíвський, але іванофранкíвці, Нью-Йóрк — нью-йóркський, але ньюйóрківці.

Примітка 2. Префіксальні прикметники та іменники, утворені від географічних назв із написанням з дефісом, пишемо разом: Іссúк-Куль — приіссикку́льський, приіссикку́ льці.

160

V. УЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

В українській пунктуації використовуємо такі основні розділові знаки: крапка, знак питання, знак оклику, кома (може вживатися і як один парний знак), крапка з комою, двокрапка, тире (може вживатися і як парний знак), три крапки (крапки), дужки (парний знак — з кількома різновидами), лапки (парний знак — з різновидами), дефіс (як розділовий, а не власне орфографічний знак дефіс уживається в тих випадках, де він слугує знаком поділу між компонентами не слів, а синтаксичних сполучень, — у сполученнях прикладки з означуваним іменником: учитель-біолог, учитель- історик, учитель-фізик та ін., у сполученнях слів на позначення приблизної кількості: два-три дні, у сполученнях повнозначних слів з частками на зразок дай-но, іди-но та ін.: див. § 37), а також різні комбінації цих знаків (див. § 166) та подвійне й потрійне вживання окремих із них (знака питання і знака оклику). Крім них, уживається також скісна риска ( / ).

§ 155. КРАПКА (.)

Крапку ставимо в таких позиціях.

1. У кінці речення — розповідного або спонукального, якщо останнє вимовлене без окличної інтонації: Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України, та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал із Чигирина (П. Загребельний);

Як парость виноградної лози Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян (М. Рильський).

У називних реченнях: Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах); між прізвищем автора, назвою його твору, назвою міста: Олесь Гончар. Собор. Київ, 1968; у реченнях з називним відмінком теми (уявлення): Дванадцятирічна шкільна освіта. Це добре чи погано? (заголовок газетної публікації);

Сибір. І соловецькі келії,
і глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний (В. Стус).

Після речення, що вводить у дальший розгорнений виклад, опис тощо:

А діло було таке. Студенти з царського садка пішли в гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Ординському. Той купець мав багацько дочок, і не дуже гарних. Він закликав до себе усяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав уже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім через стіну Братського монастиря (І. Нечуй-Левицький).

161

Для надання фрагментам висловлення за допомогою інтонаційного виділення більшої самостійності та змістової ваги крапку ставимо також у тих випадках, де звичайно вживаємо коми, — наприклад, у висловленнях, які могли б бути простими реченнями, ускладненими наявністю однорідних, повторюваних, відокремлених членів: Випав сніг. І в селі, і в полі, і в лісі (В. Бабляк); А я ходжу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток. З кутка в куток (М. Коцюбинський), у висловленнях, що могли б бути частинами складних речень (див. § 158, ІІ, п. 2, прим. 1 і п. 3, прим. 1).

Примітка 1. Крапку не ставимо в кінці заголовків, у назвах на вивісках, печатках і штампах, на титульних аркушах книжок, журналів тощо — після імені та прізвища автора, назви твору, назв видавництва і місця видання і т. ін.

Примітка 2. Після цитати або іншої текстової ілюстрації перед прізвищем автора чи вказівкою на інше їхнє джерело, наведене в дужках, якщо відповідне речення подається в рядок, крапку ставимо після дужок. Крапку після таких дужок ставимо в самому кінці речення й тоді, коли після цитати перед дужками вже стоять такі розділові знаки, як знак питання, знак оклику, три крапки. Якщо ж указівку на автора (джерело) наводимо нижче (у дужках чи частіше без них), зокрема в епіграфах, після цитати ставимо крапку, а після такої вказівки її не ставимо. Наприклад, епіграф до роману О. Гончара «Твоя зоря»:

Твоя зоря — твоя судьба.

З народних уст
Примітка 3. Про вживання крапки в кінці вставлених речень у дужках див. § 163, І,

п. 2, прим.
Примітка 4. Про вживання крапки після зауважень у дужках у межах певної

цитати на зразок «... (примітка наша. — Ред.) ...» див. § 167, ІІ, п. 3.

2. В умовних графічних скороченнях (див. § 62) п. (пан; пані), гр. (громадянин; громадянка), проф. (професор), а. а. (авторський аркуш), ст. (століття), рр. (роки) та ін.

Примітка. Крапку не ставимо:

1) в ініціальних (звукових, літерних і літерно-звукових) абревіатурах (див. § 61) між літерами на позначення їхніх складових частин: НАН (Національна академія наук) України, НЕП і неп (нова економічна політика), НТКУ (Національна телевізійна компанія України) і под.;

2) у графічних скороченнях (див. § 62);

а) у скороченнях назв метричних мір та інших одиниць виміру: м (метр), мм (міліметр), г (грам), кг (кілограм), т (тонна), ц (центнер), л (літр) і под.; В (вольт), кВ (кіловольт), кгс (кілограм-секунда), лм (люмен), Мкс (максвел), Р (рентген), год (година), с (секунда), хв (хвилина);

б) в інших графічних скороченнях, утворених стягненням звукового складу слова: грн (гривня), крб (карбованець), млн (мільйон), млрд (мільярд) і под., на відміну від скорочень, утворених усіченням складу слова, де крапку ставимо: дол. (долар), коп. (копійка), тис. (тисяча) і под. (згідно з нормами чинного державного стандарту України «Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила» (ДСТУ 3582:2013). К.: Мінекономрозвитку України, 2014).

162

§ 156. ЗНАК ПИТАННЯ (?)

Знак питання ставимо в таких позиціях.

1. У кінці питального речення: За кожною з цих пам’яток — люди: майстри, митці. Хто знає про них? Хто назве їх імена? (Р. Федорів);

Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривді подолати? (М. Рильський).

Примітка 1. Знак питання не ставимо в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням (хоч інтонація в таких випадках часто мало відрізняється від інтонації власне питальних речень): — Що ж він тобі говорив? — Питав мене, чого зайшла, чом невесела... (Марко Вовчок).

Якщо ж головна частина речення є питальною, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставимо:

Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл

Під небом літає у теплії дні? (Л. Глібов); Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був? (Ю. Яновський).

Примітка 2. Підвищену проти звичайної питальну інтонацію можна передавати двома або трьома знаками питання:

Кляті! кляті!

Де ж слава ваша?? На словах! (Т. Шевченко).
Примітка 3. Складну інтонацію питання / оклику передаємо на письмі двома

відповідними знаками ?!:
Се ти, мій чарівниченьку?! (Леся Українка);

— Для чого ж тоді на Ельбі
поклали ви круглі голови?! —
Кричить нам у вічі земля (Б. Олійник).

Примітка 4. У питальних реченнях (переважно з однорідними членами) у художній літературі знак питання ставимо після кожного слова (сполучення слів) для їх повнішого увиразнення:

Хіба ж живуть вони? І знають, Як ви сказали, благодать, Любов?.. (Т. Шевченко);

Далі старий до парубка: як? що? чи все гаразд? який заробіток? (Марко Вовчок). Примітка 5. Щодо написання після знака питання слів з малої літери, напр.: Що його турбувало? погода? далека дорога?; Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! се ти? живий? (М. Коцюбинський) — див. зауваження в § 157, п. 1, прим. 4 (про практику

такого ж написання після знака оклику).

2. У кінці вставленого речення або після вставленого слова (словосполучення), вимовленого з питальною інтонацією: — А я замурував був у хижі дочку від Германії [Німеччини], то в управі так шмагали, що — вірите? — шкура на мені полопалася (О. Гончар).

3. У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитованих уривків для вираження сумніву щодо наведеного матеріалу, критичного ставлення до його автора (тільки знак питання або знак питання в поєднанні з якими-небудь словами): Упорядники статистичних даних відзначають у

163

передмові, що «переважна більшість (скільки це? — Рец.) населення з недовірою (!) ставиться до заявлених реформ», що «певна (?) частина опитаних узагалі не вірить в успіх реформ» (!!!) і, нарешті, що «час уже перевірити (?!) стан виконання попередніх обіцянок нашого керівництва» (З рецензії).

4. У відтворенні реплік діалогу цей знак може передавати не вимовлене одним із співрозмовників «німе запитання» (вираження нерозуміння, здивування, сумніву тощо): — Навіщо вам треба було це робити?! — ???.

§ 157. ЗНАК ОКЛИКУ (!)

Знак оклику ставимо в таких позиціях.

1. У кінці речення, що вимовляється з окличною інтонацією (часто це спонукальні речення):

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота! (Леся Українка);
Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю! (П. Тичина).

У кінці окличного називного речення, зокрема в конструкціях з називним відмінком теми (уявлення): Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього, за землю, яка породила тебе й виростила (І. Цюпа).

Примітка 1. Знак оклику звичайно ставимо в кінці речень, що починаються словами:

а) як, який, що (то) за, до чого ж, скільки і под. (у реченнях, що не є підрядними): Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проєктів! (М. Коцюбинський); Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (О. Гончар); До чого ж гарно й весело було в нашому горо́ ді! (О. Довженко). Іноді (у поетичній мові) такі слова можуть бути всередині речення: На небокраї яка краса огнів сія! (В. Сосюра);

б) слава, хвала, ганьба, геть і под., зворотом Хай живе...

Примітка 2. Підвищену проти звичайної окличну інтонацію можна передавати двома або трьома знаками оклику:

О мій велетню Самсоне,

Пута розривай!! (О. Олесь);
— Пустіть нас!!! — закричав Синичка (О. Довженко).

Примітка 3. Складну інтонацію оклику / питання передаємо на письмі двома відповідними знаками !?:

І де та правда!? Горе! Горе! (Т. Шевченко).
Примітка 4. В українській художній і публіцистичній літературі після слів зі

знаком оклику досить звичайним було написання наступного слова з малої літери (якщо, на думку автора, це все було в межах одного висловлення), часто в конструкціях з інтонаційно розчленованими однорідними або повторюваними членами: Кляті! кляті! (Т. Шевченко); [Голос:] Гов, Лукашу, гов! го-го-го-го! А де ти? (Леся Українка). У сучасній правописній практиці в подібних випадках слід віддавати перевагу написанню з великої літери (лишаючи, звичайно, більшу свободу вибору для художньої літератури).

164

2. Після звертань (непоширених або поширених), що вимовляються з виразною окличною інтонацією:

Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський); Ти, прекрасна вечірняя зоре! (Леся Українка); Народе мій! Твоє буття затяте
В моїй крові затято клекотить!.. (І. Драч).

3. Після вигуків, а також після слів так і ні, коли вони стоять на початку речення й вимовляються з виразною окличною інтонацією: Ай! як тут гарно! (М. Коцюбинський);

Ой! Що се за сопілка? Чари! Чари! (Леся Українка);
— Гей! Піднімайтесь, хто сильний та дужий! (О. Довженко); [Мавка (спалахнула):] Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Леся Українка); — Ні! Недобре зробив батько, — глухо якось, з протягом, почав Чіпка (Панас Мирний).

4. У кінці вставленого речення або після вставленого слова (сполучення слів), вимовлених з окличною інтонацією (відповідні слова й речення в таких випадках звичайно виділяються з обох боків тире):

Крізь ночі і віки сіяють нам
Сліпучим — ні! — животворящим сяйвом Озера милі! (М. Рильський);

Потім один крикнув щось і скачки — ой горенько ж! — у гречку влетів (А. Головко); Директор знав — та й як добре знав! — неспокійну натуру свого головного інженера (П. Загребельний).

5. У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитованих уривків, до яких автор хоче привернути особливу увагу, для вираження емоційного ставлення (обурення, здивування, іронії тощо або ж, навпаки, повного схвалення) до наведеного матеріалу (див. ілюстрацію в § 157, п. 3).

§ 158. КОМА (,)

І. Кома в простому реченні

У простому реченні кому ставимо в таких позиціях.

1. Між однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками: Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (І. Нечуй- Левицький); Тут, на цих вуличках, дозрівала його класова свідомість, тут він переймався недолею голодних, безправних, безробітних (Р. Федорів); Це ж могло наступити нині, завтра, позавтра... (О. Кобилянська); Світло сяйною хвилею хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах (Є. Гуцало).

Примітка 1. Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами: 165

а) дві однакові граматичні форми дієслова, що означають дію та її мету: піду подивлюся, сядьмо поміркуймо тощо;

б) два однакові або близькі значенням спільнокореневі слова, друге з яких ужите із запереченням не, якщо таке сполучення становить одне граматичне ціле (жду не діждуся, дивишся не надивишся, вовк не вовк і под.): Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем! (І. Нечуй-Левицький).

Примітка 2. Прикметники-означення є однорідними:

а) коли вони характеризують предмет з одного боку (у переліку його властивостей, якостей, особливостей) або вказують на різні близькі, суміжні його ознаки: Немає матусі! У глухій, темній могилі вона (А. Тесленко); Дивом див було, що те пискляве, рожеве, безпомічне — то і є людина (О. Гончар); Його очі замиготіли зимним, неприязним блиском (О. Кобилянська);

б) коли друге й наступні означення підсилюють, уточнюють, пояснюють перше: Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Левицький); Твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки (М. Коцюбинський).

Якщо ж прикметники-означення характеризують предмет з різних боків, вони є неоднорідними й коми між ними не ставимо: Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (І. Нечуй-Левицький); Ми їхали порожньою рудуватою дорогою (Валерій Шевчук); В ранковому березневому затуманеному повітрі пахли вишневі садки (Б. Харчук).

Неоднорідні означення частіше стоять перед іменником, зрідка (найчастіше в складених термінологічних назвах) — після нього: Усе застеляла мла вечірня пахучая (Марко Вовчок); На чорній зритій землі по краях поплуталась огудина суха гарбузова (А. Головко); батарея анодна суха; пшениця м’яка яра.

Примітка 3. Прикладки є однорідними, коли вони, як і звичайні означення, характеризують предмет з якогось одного боку або вказують на різні близькі, суміжні його ознаки, напр.: Поет, прозаїк-оповідач, драматург, перекладач, історик і теоретик літератури, критик, фольклорист, громадський діяч — він [І. Франко] в усьому був однаково сміливий, самобутній і сильний (М. Рильський) — це сфери діяльності І. Франка; доктор філологічних наук, професор І. Петренко (науковий ступінь і вчене звання); Герой України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України Г. Ткачук (почесні звання й відзнаки). Якщо ж вони характеризують предмет цілком очевидно з різних боків, вони не є однорідними й між ними не ставимо коми: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук І. Петренко (посада й науковий ступінь); чемпіонка України з художньої гімнастики студентка М. Заруба. У разі поєднання в одному ряду однорідних і неоднорідних прикладок відповідно розставляються й розділові знаки: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук, професор І. Петренко; професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України полковник медичної служби М. Іваницький.

Але прикладки, що стоять після означуваного іменника, відокремлюються комами незалежно від їхнього змістового навантаження: І. Петренко, завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор.

2. Між однорідними членами речення, поєднаними двома або більше єднальними і розділовими повторюваними сполучниками: і... і (й... й), ні... ні (ані... ані), то... то (не то... не то), або... або, чи.... чи (чи то... чи то):

166

А тим часом місяць пливе оглядать

І небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко);
Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Панас Мирний); Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок); Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде (М. Коцюбинський); Доля — наче примхлива дівчина: то пригріє, то знов остудить (Василь Шевчук); Чи то садок видніє, чи город, чи поле? (Панас Мирний).

Примітка 1. Коли сполучники і (й), та (=і), або, чи між однорідними членами не повторюються, коми перед ними не ставимо: Було як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок); Картина була надзвичайна, неначе сон чи казка (О. Довженко).

Примітка 2. Якщо одні однорідні члени поєднані безсполучниковим зв’язком, а інші — повторюваними сполучниками і (й), та (=і), кому ставимо між усіма однорідними членами, у тому числі й між першими двома (перед першим сполучником): Червоне полум’я багаття світило на ту групу, облило червоним кольором білу дідову сорочку, сиву бороду, й його темне, похмуре лице, і сиві, низько навислі над очима брови (І. Нечуй-Левицький);

Я пам’ятаю вчительку мою,
просту, і скромну, і завжди спокійну (В. Сосюра).

Примітка 3. Якщо однорідні члени речення поєднані сполучниками і (й), та (=і) в пари, то перед сполучниками коми не ставляться, а пари відокремлюються комами: Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро й зло, правда і кривда (Р. Федорів).

Примітка 4. Коли два слова, перед кожним з яких стоять сполучники і або ні, становлять єдиний усталений вислів, то коми між ними не ставимо: і так і сяк, і туди і сюди, і вдень і вночі, і хочеться і колеться; ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні се ні те, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо тощо.

Коми не ставимо також між двома однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником і утворюють тісну змістову єдність (такі однорідні члени звичайно не мають при собі залежних слів):

Попідтинню сіромаха
І днює й ночує (Т. Шевченко).

Примітка 5. Якщо ряд однорідних членів речення з повторюваним сполучником і (й) завершується зворотами і таке інше (або скорочено і т. ін.), і так далі (і т. д.), і подібне (і под.), такі звороти не відокремлюються комою, оскільки їх не можна розглядати як звичайні однорідні члени речення: Її думки все коло Гриця. Як він до них прибуде, як пришле дедалі старостів, як мати справить весілля, як вони заживуть, яке їх жде щастя і добро і таке інше (О. Кобилянська).

3. Між однорідними членами речення, поєднаними протиставними сполучниками а, але, та (=але), однак, проте (а проте), зате, так, хоч (хоча) та ін.:

167

Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! (О. Олесь);
Задер голову Баглай, стежить, як поволі, але вперто підіймаються голуби над собором (О. Гончар);

Тече вода в синє море,

Та не витікає (Т. Шевченко);
З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний).

4. Між однорідними членами речення, пов’язаними приєднувальними сполучниками і, та, та й, ще й, та ще (й), а також, а то й та ін., коли до вже сказаного додається ще один елемент (або більше), який ніби пізніше виникає у свідомості мовця:

Запахла осінь в’ялим тютюном,

Та яблуками, та тонким туманом (М. Рильський); Ходімо ж чаю пити, та і в школу підемо (Панас Мирний);

Зазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня).

Примітка 1. Слід відрізняти приєднувальні сполучники від тих самих сполучників з єднальними значеннями (див. п. 2), перед якими коми не ставимо, пор.: Жили, жили та й розлетілись... (Л. Глібов).

Примітка 2. Комою відокремлюємо також друге, повторюване слово в приєднувальних конструкціях: Говорити правду, і тільки правду;

За що, не знаю, а караюсь,
І тяжко караюсь! (Т. Шевченко).

5. Між однорідними членами речення перед другим компонентом парних сполучників не тільки... а й (не тільки... але й, не тільки... а ще й, не тільки... але також і), як... так і, не так... як, хоч... але (та), не стільки... скільки, якщо не... то та ін.: Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи (М. Коцюбинський); Як російська, так і європейська критика все частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (М. Коцюбинський);

Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть, жалкуючи,
Плачучи, осудять (Т. Шевченко); Якщо не по-козацьки, то, гадаю, Хоч по-рибальськи (М. Рильський).

6. У реченнях з однорідними членами перед пояснювальними сполучниками як, як-от, а саме і под., ужитими після узагальнювальних слів: Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам’ятників, на нашому кладовищі не було (О. Довженко); Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля (з наукової літератури).

7. У разі повторення слова для позначення великої кількості предметів, тривалості або інтенсивності дії, для увиразнення ознаки предмета або дії,

168

для підкреслення згоди або заперечення тощо: Все, все згадала вона в ту хвилину! (О. Довженко);

Рости, рости, моя пташко,
Мій маковий цвіте (Т. Шевченко); Здається, часу і не гаю,
а не встигаю, не встигаю! (Л. Костенко).

Примітка. У разі повторного вживання того самого прийменника у сполученнях означення (прикладки) і означуваного слова (у фольклорі та в стилізаціях під фольклор, а також у синтаксисі розмовної мови) коми між ними звичайно не ставимо:

На бистрому на озері
Геть плавала качка (народна пісня); За річкою за голубою
Дві чайки у хмару зліта (А. Малишко); Із города із Глухова
Полки виступали (Т. Шевченко).

Проте за умови постпозиції означення таке відокремлення можливе: Як за лісом, за пралісом

Ясне сонце сходить.

Як за морем, за далеким
Десь воно заходить (Л. Глібов).

8. Для виділення звертань і залежних від них слів (про вживання знака оклику при звертаннях див. § 157, п. 2):

Де ж ти дівся, в яр глибокий
Протоптаний шляху? (Т. Шевченко);
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має! (С. Воробкевич);
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Франко); Народе мій, ясна любове,
Ти волю лиш яви свою —
Поклич <...>! (Д. Павличко).

Примітка. В усталених вигукових зворотах на зразок боронь боже, дай боже, боже поможи, ой боже, господи помилуй, де звертання вже мало відчувається, воно не виділяється комою.

9. Після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова в реченні, і інтонаційно досить тісно пов’язані з реченням у цілому (пор. у § 157, п. 3 про вживання після вигуків знака оклику):

Гей, на коні, всі у путь! (П. Тичина);
О, як люблю я рідну землю... (П. Воронько);

169

— Ой, пустіть мене, пустіть! (Марко Вовчок).

Примітка 1. Слова о, ой, ох, ах, коли вони інтонаційно тісно пов’язані з дальшим звертанням (тобто якщо після них у вимові немає паузи) і вживаються у значенні підсилювальних часток, комою не відокремлюються:

О болю мій, я бачу в залі
Одне обличчя, друге, третє! (Л. Костенко); Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи (Т. Шевченко);

— Ох і чудний ти, Давиде... (М. Стельмах); Ах так?!; Ах ось де він!
Так само не ставимо коми після слова ну, ужитого для підсилення:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого (Т. Шевченко).
Примітка 2. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять

перед особовим займенником, після якого йде звертання:

Ой ти, дівчино,
З горіха зерня,
Чом твоє серденько — Колюче терня? (І. Франко); Гей ти, поле колоскове, молодість моя! (В. Сосюра).

10. Після стверджувальних часток так, еге (еге ж), авжеж, аякже, гаразд та ін., заперечення ні, запитання що (а що), а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами йде речення, яке розкриває їхній конкретний зміст:

Так, це була вона, його земля,
Про неї він співав і нею марив (Д. Павличко); Еге, я правду вам казав (Є. Гребінка);

— Земляка свого бачили? — Аякже, бачив (А. Головко); Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні (Леся Українка); — Що, титаря вбили? (Т. Шевченко);
А що, коли не буде того дня? (В. Стус); Що ж, отак і проходить вечір, По-лисячому тихо, без стуку (Б. Олійник).

Примітка. Слід відрізняти стверджувальні частки так, гаразд від прислівників так, гаразд, після яких коми не ставимо:

Так ніхто ще не вірив у мене! (Г. Чубач);
— І що б він не зробив, то все гаразд, усе до ладу <...> (Панас Мирний).

Так само слід відрізняти заперечну частку ні від повторюваного сполучника ні (див. п. 2).

11. Для виділення вставних слів, сполучень слів і речень (про вживання тире або дужок у подібних конструкціях див. § 161, п. 10 і § 163, І, п. 2):

170

Треба хліба людині й металу,
Треба музики і п’єдесталу,
Та, мабуть, над усе до загину
Треба віри людині в людину (В. Забаштанський); І, можливо, моє серце-проміння

Зловить в свої долоні дитина

І всміхнеться (Р. Братунь);
А в хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до снігу (Р. Федорів);

З Копачів я, бачте, родом (Д. Білоус); Погане, я чував, життя собаче, Недобре ж і Вовкам (Л. Глібов).

Примітка 1. Вставні слова і конструкції найчастіше:

а) виражають оцінку ступеня реальності, вірогідності повідомлюваного:

безперечно, без сумніву (безсумнівно), безумовно, відома річ, звичайно, звісно, зрозуміло, немає сумніву, певна річ, природно, справді, ясна річ і т. ін.; видно, думаю, здається (здавалося б), либонь, мабуть, може, можливо, очевидно, певно, скоріше за все, слід гадати і т. ін.; указують на ступінь звичайності повідомлюваного: було (бувало), бува (буває), як відомо, як завжди, як звичайно і т. ін.;

б) виражають емоційну оцінку повідомлюваного: на біду, на жаль, на щастя, грішним ділом, чого доброго, як на гріх і т. ін.;

в) указують на зв’язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге і т. д.; з одного боку, з другого боку; наприклад, так, відповідно, отже, таким чином, словом, виходить, значить, зрештою, нарешті; до речі, зокрема (Він, зокрема, сказав, що...), крім того, навпаки та ін., а також проте й однак (усередині, а не на початку речення, де ці слова є сполучниками); повторюю, підкреслюю і т. ін.;

г) характеризують ставлення до способу висловлення думки: власне (власне кажучи), інакше кажучи (іншими словами), коротко кажучи, можна сказати, попросту кажучи, сказати б, так би мовити, що називається, якщо можна так висловитися, як [то] кажуть та ін.; головне, між іншим, правда (щоправда), точніше та ін.;

ґ) підкреслюють експресивний характер висловлення: далебі, з дозволу сказати, між нами кажучи, по правді кажучи, чесно кажучи, сказати по правді та ін.;

д) указують на джерело повідомлення: кажуть, за повідомленням NN, за словами NN, як сказав NN, на думку NN, на мій погляд, на нашу думку, по-моєму, по-твоєму і т. д., як на мене і т. д.; мов, мовляв; чую, бачу, пам’ятаю та ін.;

е) звернені до співрозмовника або до читача з метою привернути його увагу: бач (бачте), бачиш (бачите), віриш (вірите), даруй (даруйте), дозволь (дозвольте),знаєш (знаєте), пам’ятаєш (пам’ятаєте), погодься (погодьтеся), пробач (пробачте) [на слові], розумієш (розумієте), слухай (послухай), уяви (уявіть) та ін.

Слід відрізняти вставні слова та їх сполучення від омонімічних слів та їх сполучень, які є членами речення (найчастіше обставинами) або, рідше, сполучниками і тому комами не виділяються, пор.: У нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (М. Рильський), але: Концерт звичайно закінчується о 10 годині; Ці слова, до речі, викликають сумнів, але: Ці слова сказані до речі.

Примітка 2. Якщо сполучники а, рідше і стосуються саме вставного слова (наприклад: а власне, а втім, а значить, а може, а отже та деякі ін.), вони комою не відокремлюються: Чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне,

171

про способи записування народних пісень? (Леся Українка); Як і кожному авторові, а значить, і мені <...>, хотілось, щоб переклади вийшли найкращими (М. Коцюбинський); І справді, незабаром наші прогнози здійснилися.

Але, наприклад: Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (О. Гончар).

Примітка 3. Вставні слова не виділяємо комами, якщо вони входять до складу відокремлених членів речення: Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав; Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ.

12. Для виділення порівняльних зворотів, що вводяться сполучниками як (як і), мов, мовби, наче, немов, неначе, ніби, буцімто і т. ін., ніж: Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою (О. Гончар);

Це місто [Київ] прекрасне, як усмішка долі (Л. Костенко); Припадаю вустами до слова,
Мов до стиглого грона калини (Н. Кащук);
Зникло лихоліття,

Наче уві сні (Р. Братунь);
В цей час у порту завжди, ніби граючись у хрещика, сновигали матроси всіх націй (П. Панч); Мій старший хлопець ще дужче, ніж Олекса, зніяковів, уздрівши мене (І. Муратов).

Примітка 1. Виділяємо комами звороти зі сполучником як уточнювального або узагальнювального характеру на зразок як завжди, як звичайно, як колись, як навмисно, як правило, як виняток та ін.: Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом (М. Рильський), за винятком тих, що входять до складу групи присудка або головного члена односкладного речення: Заморозки ще восени тут бувають як правило; Це було допущено як виняток; Він це зробив як навмисно.

Примітка 2. У реченнях з уточнювальними зворотами зі сполучником як і вказівними словами такий (такий самий), так (так само) можливі два варіанти їх побудови з відповідним розставленням розділових знаків: а) з комою між ними, коли ці вказівні слова є членами речення: Він такий, як усі; Зробити так само, як усі; Про це писали такі письменники, як Шевченко, Панас Мирний; б) без коми, коли ці вказівні слова стоять у постпозиції до пояснюваного слова безпосередньо перед як і не є членами речення (тут такі як, так само як є складеними сполучниками): Про це писали видатні українські письменники, такі як Шевченко, Панас Мирний; Не можна одночасно поєднувати різні дієти, так само як зіставляти непорівнянні речі.

Примітка 3. Коми перед порівняльними сполучниками не ставимо:

а) в усталених широковживаних порівняльних зворотах, напр.: Голодний як вовк; Здоровий як бик; Мокрий як хлющ; Битися як риба об лід; Звалитися як сніг на голову; Змерзнути як собака; Крутитися як муха в окропі (як білка в колесі); Летіти як стріла; Ллє як з відра; Мовчати як риба; Почервоніти як рак; Почуватися як риба в воді; Працювати як віл; Стати як укопаний і под.;

б) у разі наявності перед порівняльним зворотом слів зі значенням ступеня вияву інтенсивності ознаки майже, зовсім (цілком), просто, точно (точнісінько), достоту, буквально і под. або заперечення не: Сонце вже припікає майже як улітку; У спогадах

172

син з’являвся матері зовсім як живий; Усе в них не як у людей (пор.: Усе в них не так, як у людей); Обставини складалися по-іншому, не як завжди;

в) якщо такий зворот є іменною частиною складеного присудка: Спомин був як блискавка (М. Рильський); Голова була неначе здорова квочка, що сиділа в обичайці (І. Нечуй-Левицький); Вона була для нього наче сонце (Леся Українка); Руки зробилися мов лід.

Перед як у конструкціях з присудком, що є повторенням підмета: День як день; Люди як люди;

г) перед як у конструкціях з повторенням присудка: Зробив як зробив;

ґ) якщо порівняльний зворот конкретизує семантично недостатній простий (дієслівний) присудок: Почувати себе як удома;

д) перед зворотами, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, у функції чого»: Про масштаби Довженка як письменника можна судити з його найбільшої літературної праці — «Зачарованої Десни» (Л. Новиченко); Розглядаємо вашу відповідь як згоду;

е) перед як, ніж у зворотах (не) більше (більш) ніж (як), (не) менше (менш) ніж (як), (не) раніше (раніш) ніж (як), (не) довше ніж (як) і т. ін.: Сидів не більше як пів години; Роботи вистачило не довше ніж на два дні.

Про особливості пунктуації в реченнях з нерозкладними синтаксичними зворотами, подібними за будовою до складнопідрядних речень, на зразок Робити як слід, Відбувалося невідомо що і под. див. § 158, ІІ, п. 3, прим. 4.

Примітка 4. Порівняльні сполучники слід відрізняти від часток зі значенням непевності, сумніву тощо буцімто, мов, мовбито, наче, немов, неначе, ніби, нібито та ін., перед якими коми не ставимо: Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні);

Баштан жовтіє понад яром,
Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський).

13. Для виділення відокремлених означень:
1) узгоджених означень, виражених:
а) дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі залежні

слова й стоять після означуваного іменника: У квітнику, заглушеному бур’яном, розцвілася якась жовтогаряча квітка (І. Волошин); Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський);

б) дієприкметниками та прикметниками, що не мають залежних слів, але стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли вони утворюють ряд з двох або більше однорідних членів речення або перед іменником уже є означення: Високо, трохи не серед неба, стояв місяць, ясний, блискучий, повний (І. Нечуй-Левицький);

Живе життя і силу ще таїть

Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров);
в) дієприкметниками та прикметниками (як із залежними словами, так і

без них), що стоять перед іменником і, виступаючи у функції означення до іменника, мають ще й обставинний відтінок: Дезорганізований раптовістю нічної атаки («який» / «чому»), ворог не встиг учинити скільки-будь

173

сильного опору (О. Гончар); У червонім намисті, зав’язана великою хусткою («яка» / «як» або «чому»), Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй- Левицький); Розгублений, хлопець не зміг нічого сказати;

г) дієприкметниками та прикметниками (як із залежними словами, так і без них), що стосуються особових займенників: Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський); Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар); Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попрохав його сісти (М. Коцюбинський); Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (Б. Харчук).

Примітка. Одиничні прикметники при особових займенниках у певних випадках можемо не відокремлювати, зокрема в окличних реченнях або за наявності протиставлення: О я нещасний!; Я колишній і я теперішній — це вже ніби зовсім різні особи;

ґ) прикметниками та дієприкметниками, що стосуються іменників або особових займенників, відсутніх у реченні:

Не рано встане:
Навіки, праведний, заснув (Т. Шевченко);

д) прикметниками та дієприкметниками (як одиничними, так і з залежними словами), що виступають як уточнення до попереднього означення: Між своїми, ковалівськими, тут стояли підводи і з сусідніх сіл (В. Кучер); Степанко чув, нібито буває в лелек такий день, коли вони судять своїх родичів за якісь, одним їм відомі, злочини (Ю. Збанацький); У тексті було багато маловідомих, зокрема іншомовних, слів;

2) неузгоджених означень, виражених іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них) для надання їм більшої змістової ваги порівняно з невідокремленими членами речення: Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький); До неї наближалась мати <...> Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).

Примітка 1. Не виділяємо інтонаційно й не відокремлюємо комами означення (із залежними словами або без них), коли вони за змістом тісно пов'язані з означуваними іменниками:

Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі,
Я думав <...> (Т. Шевченко).

Примітка 2. Не відокремлюємо означення, якщо за змістом вони стосуються не стільки підмета, скільки присудка: Тільки один Варчук стояв біля вікна спокійний, зосереджений (М. Стельмах).

174

14. Для виділення відокремлених прикладок (як поширених, так і непоширених):

1) прикладок у постпозиції до означуваного іменника:

Я син простого лісоруба,

Гуцула із Карпатських гір (Д. Павличко);
зокрема, прикладок — загальних назв у позиції після власних назв: Дмитрик,

восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (М. Коцюбинський); 2) прикладок, що стосуються особових займенників (незалежно від позиції щодо означуваного іменника): Досвідчений педагог, він знав шлях до

серця дітей; Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають! (народна пісня); 3) поширених прикладок перед означуваним іменником, якщо вони мають додатковий відтінок значення обставини (причини, умови, допустовості): Хоробрі воїни, козаки ставали героями народних пісень і дум

(з підручника);
4) прикладок — власних назв, які мають уточнювальне значення щодо

означуваних загальних назв: Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (О. Копиленко);

5) прикладок, що вводяться сполучниками як, тобто, себто (цебто), або (= тобто) та деякими ін.: Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (М. Рильський); Тайга, тобто смуга диких важкопрохідних хвойних лісів, займає величезні простори на Півночі (з наукової літератури); Вальдшнеп, або лісовий кулик, — благородна птиця (Остап Вишня), зворотами на ім’я (прізвище), родом, за національністю і под., а також так званий: У журбі отакій і подружився Давид з одним австріяком, на імення Стах (А. Головко); Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля (З. Тулуб); Частина її [старої галицької інтелігенції], так звані москвофіли, орієнтувалась на монархічну Росію (М. Рильський).

Примітка. Прикладки зі сполучником як виділяємо комами тільки тоді, коли вони виразно відокремлюються інтонаційно й мають додатковий змістовий відтінок причиновості. В інших випадках коми не ставимо: Шевченко як поет відомий усьому світові (див. також вище п. 12, прим. 3д);

6) прикладок, що стосуються іменників або особових займенників, відсутніх у реченні:

<...> Та й заплакав, сіромаха,

Степом ідучи (Т. Шевченко).
Примітка. Про вживання дефіса при прикладках див. § 37, а про вживання тире – §

161, п. 6б.
15. Для виділення відокремлених обставин, виражених:
1) дієприслівниковими зворотами: Маруся, вийшовши з кімнати,

засоромилась (Г. Квітка-Основ’яненко); Почали люди серпи гострити, 175

лаштуючись до жнив (М. Коцюбинський); Забившись у дровітню, я плакав, коли Мальва залишала наше подвір’я (В. Земляк).

Примітка. Дієприслівниковий зворот, який стоїть після сполучників або сполучних слів, звичайно виділяємо комами з обох боків: Прислухались і, не вірячи самі собі, одхиляли сінешні двері (М. Коцюбинський). Але сполучник а залежно від логіко- інтонаційного членування висловлення може входити до складу дієприслівникового звороту (Хо знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани. —М. Коцюбинський) або ж не входити, відділяючись від нього комою (звичайно за наявності в реченні протиставлення з заперечною часткою не), пор.: З виконанням плану слід не зволікати, а накресливши його, виконувати негайно і З виконанням плану слід не зволікати, а, накресливши його, виконувати негайно;

2) одиничними дієприслівниками, коли вони означають час, причину, умову дії (а не її спосіб): Повечерявши, полягали спати (Панас Мирний); Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік (О. Гончар); Не повіривши, Чабанчук кинувся в канцелярію (О. Донченко); Попрацювавши, можна й відпочити.

Примітка. Одиничні дієприслівники та дієприслівникові звороти не відокремлюємо комами:

а) якщо одиничні дієприслівники, тісно прилягаючи до дієслова-присудка (звичайно в постпозиції до нього), уживаються не у власне дієслівному значенні («що роблячи»), а в значенні прислівника (у функції обставини способу дії: «як»): Не розмірковуючи він кинувся на допомогу; Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський); Читати лежачи;

Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи (Т. Шевченко);
Із вирію летять курличучи ключі (М. Зеров);

б) якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот перебувають у складі стійкого звороту (фразеологізмів, складених прийменників і сполучників тощо): Працювати не покладаючи рук; Слухати затамувавши подих; Зважаючи на обставини вирішили діяти відразу;

в) якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот уживаємо серед однорідних членів речення поряд з іншими частинами мови у функції обставин способу дії: Діяти впевнено й ні на кого не зважаючи;

г) якщо дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, уживаємо в складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення: Перед мандрівниками стояли гори, перейшовши які вони зможуть вийти до моря;

ґ) якщо перед дієприслівниковим зворотом стоїть підсилювальна частка і (й): Вони бралися до роботи й не знаючи повністю її обсягу;

3) сполученням іменників з прийменниками, прислівниками — для виділення уточнювальних обставин (перед ними можна поставити сполучник

176

а саме): Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч (М. Коцюбинський); По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва... (Григорій Тютюнник); А вечорами, по роботі, він не раз до пізньої ночі ходив у важкій задумі по болотистих улицях Борислава (І. Франко); Сьогодні вранці, під час перерви, побачивши, що Кажан пішов у сад, Олег кинувся нагору, до його кімнатки (О. Донченко).

Якщо такі обставини не є уточненням до попередніх обставин у реченні, можливість їх змістового й, відповідно, інтонаційного виділення обмежується й, отже, відокремлення стає менш обов’язковим, пор., наприклад: Погода, всупереч сподіванням, різко погіршилася і Погода всупереч сподіванням різко погіршилася. Це стосується обставин, виражених сполученням іменників з прийменниками відповідно до, завдяки, залежно від, згідно з, на відміну від, поза (поза його бажанням), понад (понад усі зусилля), попри (= всупереч), у зв’язку з, унаслідок і т. ін.

Звороти з прийменниками незважаючи (невважаючи) на переважно відокремлюємо, крім випадків їхнього тісного змістового зв’язку з дієсловом, причому в постпозиції до нього, пор.: Пані чогось тихо, але нерозважно плакала, невважаючи на всі ласки Марії Дмитрівни (Дніпрова Чайка) і Діяти незважаючи на обставини.

16. Для виділення відокремлених додатків — зворотів зі значенням обмеження, включення, заступлення, що вводяться в речення прийменниками крім (окрім), опріч, за винятком, поряд з, замість (також з інфінітивом) та ін.: Було про що думати цієї ночі, та він примусив себе не думати зараз ні про що, крім бою (О. Сизоненко); За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний); У роботі фабрики, поряд з успіхами, були й невдачі (з газетної замітки); А тепер, замість крила парусника, Тоня й Віталій бачать вдалині темну, непорушну гору якусь (О. Гончар). Це факультативно можливе змістове й, відповідно, інтонаційне виділення додатків, яке залежить також від ступеня їхньої поширеності, місця в реченні (так, додатки з прийменником замість уживаються переважно як невідокремлені).

17. Узагалі для виділення зворотів зі значенням:

а) уточнення, пояснення, другої назви, що вводяться словами тобто, а саме, (а) точніше, або, інакше, по-місцевому і под.: Чернишеві під час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з’єднаним вогнем усіх трьох мінрот (О. Гончар);

Вони, кажу вам, прозябають.
Або, по-вашому, ростуть,
Як та капуста на городі (Т. Шевченко);

б) додаткового повідомлення, приєднання, що вводимо словами навіть, особливо, переважно, у тому числі, зокрема, наприклад, причому, (і) притому, і (й) (= навіть або притому), (і) взагалі (та й узагалі) та ін.: Б’є вся артилерія, навіть зенітна (І. Нехода); Без гарячої любові до природи

177

людина не може бути митцем. Та й не тільки митцем, особливо зараз, коли треба перебудувати майже все (О. Довженко); — Мені прикро, — передала їй зошит учителька. — За змістом усе гаразд, але зверни увагу на синтаксис, зокрема на складносурядні речення. Губиш коми (Г. Усач); — Бувають такі дні, коли ви працюєте менше, наприклад зимою, отоді беріть у руки книжки і читайте (Григорій Тютюнник); Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна (К. Гордієнко); — Що се в тебе за думки такі, сестро! — почав мене вговоряти та вмовляти, й жінку привів (Марко Вовчок); Треба діяти, і не зволікаючи (О. Довженко); [Орест:] Недарма люди завжди старались заселити порожні ліси і води німфами, русалками, взагалі чимсь живим, хоч би й фантастичним (Леся Українка).

Примітка. Див. також про відокремлення уточнювальних означень: п. 13, 1д, 2, прикладок: п. 14, 5, обставин: п. 15, 3, додатків: п. 16.

18. Для виділення іменника (іменникового словосполучення) у конструкціях з називним відмінком теми (уявлення) та в інших подібних конструкціях: Ріка Супій, і що там тої річечки? (Л. Костенко); — Діти, вони завжди були окрасою життя (М. Чабанівський).

Примітка. Підсилювальний зворот і той (і та, і те, і ті), що ставимо після іменника, комою не виділяємо: Навіть батько і той якось трохи злякався (О. Довженко);

Боже небо голубеє

І те помарніло (Т. Шевченко).
Див. про частотніші випадки виділення конструкцій з називним теми за допомогою

крапки, знака оклику, тире і трьох крапок: § 155, п. 1; § 157, п. 1; § 161, І, п. 8; § 162, п. 1.

ІІ. Кома у складному реченні

У складному реченні кому ставимо в таких позиціях.

1. Для відокремлення частин безсполучникового складного речення зі значенням переліку: В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М. Коцюбинський);

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко). 2. Для відокремлення частин складносурядного речення:

Жде спрагла земля плодотворної зливи,

І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко);
Вузький, глибокий Прут блиснув врешті з-за прибережних верб, а попід горами зазеленів розкішний килим виноградників (М. Коцюбинський);

Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки (Л. Костенко); Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї (Д. Павличко).

178

З повторюваними єднальними та розділовими сполучниками і... і, ні... ні, або... або, то... то, чи... чи, не то... не то, чи то... чи то та ін.:

І розсвіте, і вийдуть смілі люди,
І порохом пропахне сніг і дим,
І розсвіте, і всесвіт видно буде,
Весь світ, всю долю видно стане їм (М. Бажан);
Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся

Українка);

Чи то праця задавила молодую силу,

Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко).
З приєднувальними і пояснювальними сполучниками: Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього як

на головну оздобу закладу (І. Франко); Довго слухав і Бертольдо,

Далі мовив на відході:
«Що за дивна сила слова!
Ворожбит якийсь, та й годі!» (Леся Українка);

—Махнути б на неї [тару] рукою, та тільки й діла! (О. Гончар); Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги за полудрабки (М. Коцюбинський); <...> Треба вам сказати, що я іноді хворію на ностальгію, цебто у мене з’вляється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський).

Примітка 1. Для надання більшої самостійності фрагментам висловлення, які могли б бути складовими частинами складносурядного речення, перед сполучниками сурядності і (й), а, але, та, однак та ін. замість коми можемо ставити крапку:

Ми якось дуже звикли, що він [Ойстрах] є.

А от нема. І струни його стихли (Л. Костенко);
Острів, як спрут, занурив у море шершаві лаби [лапи], приссався до нього, наче хоче спинитись. Але не може (М. Коцюбинський).

Примітка 2. Коми між двома частинами складносурядного речення не ставимо перед одиничними (не повторюваними) єднальними і (й), та (= і), а в першому з поданих нижче випадків також розділовими сполучниками або, чи, якщо а) в реченні є спільний для обох його частин другорядний член або члени, у тому числі спільний відокремлений член, а також спільне вставне слово, б) ці частини являють собою питальні, спонукальні, а також окличні речення, об’єднані між собою відповідною інтонацією, в) ці частини являють собою односкладні номінативні або безособові речення (в останньому випадку головні члени цих речень мають бути цілком однорідні за значенням):

а) На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський); Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. Стельмах); За винятком двох-трьох школярів, учні класу регулярно відвідували заняття і ніхто не пропускав їх без поважних причин; На щастя, буря скінчилася швидко й люди не постраждали;

б) А де ж вони роблять цей електромобіль і чим ти допомагаєш, Кіро? (О. Копиленко); Хай завжди буде мир і хай завжди лунає дитячий сміх!; Як навколо все розквітло і як стало по-весняному гарно!;

179

в) Теля десь за двором ревнуло. Тиша і бур'яни (А. Головко); Сутінки огорнули світлицю. Порожньо і сумно (А. Хижняк).

3. Для відокремлення частин складнопідрядного речення (підрядну частину відокремлюємо комою з одного боку або, якщо вона розташована всередині головної частини, з обох боків):

І той любов’ю повниться до світу,

Хто рідну землю має під собою... (М. Вінграновський);
Ось чутно, як несе вітер якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком (М. Коцюбинський);

Весь край слов’янський чує крок дружин,

Які спішать на збір у Дрогичин (М. Бажан);
Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький);

Так тихо сходить місяця підкова,
Що аж завмерли гори та ліси... (С. Пушик); Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там (Л. Костенко); Дай мені, Вітчизно, та для пісні сили,
щоб тебе в цій пісні славить і любить,
щоб для тебе серцем вічно зеленіти (В. Сосюра); Рідний дім залишається в серці,
Як далеко від нього не йди (Г. Чубач).

Примітка 1. Для надання підрядним частинам складнопідрядних речень більшої змістової ваги та самостійності перед підрядними сполучниками і сполучними словами замість коми можемо ставити крапку:

Спочатку так: терзати, розпинати.
Щоб знав. Щоб знов. Щоб слухався. Щоб звик (Л. Костенко).

Примітка 2. Коми не ставимо між двома однорідними підрядними частинами, з’єднаними одиничними єднальними і (й), та (= і) та розділовими сполучниками або, чи, оскільки в реченні є спільна для них обох головна частина: Він... розказував, яку в їх селі рибу ловлять і яка в їх [них] ріка рибна, що усяка риба ведеться (Марко Вовчок);

І знов моя до тебе думка лине,
Далекий краю ранньої зорі,
Де тигрів слід веде до Уссурі
І спіє виноград між віт ялини (Борис Тен).

Примітка 3. Між однорідними підрядними частинами, з’єднаними повторюваними єднальними та розділовими сполучниками, кому ставимо, але тільки перед другим із цих сполучників: Буря вщухала або коли затихав вітер, або коли він починав дути з іншого боку.

Примітка 4. Коми перед підрядним сполучником або сполучним словом не ставимо в синтаксично нерозкладних конструкціях, подібних за будовою до складнопідрядних речень і похідних від них (колишні підрядні частини виконують тут

180

функцію членів речення): робити як слід (як треба, як годиться, як належить, як має бути), дивлячись хто (що, який, куди, скільки), невідомо (не знати, невідь, хтозна) хто (що, куди, звідки, скільки), хто як не він це знає (кому як не йому це відомо), кричати що є сили (духу), говорити все що попало (завгодно, доведеться, здумається), роби що хочеш, будь що буде, іди куди хочеш; Нам є ще над чим працювати; І Остапові стало жалко Соломію, страх як жалко (М. Коцюбинський); [Сава:] <...> Я піду відсіль, піду куди очі дивляться (М. Костомаров).

Кому ставимо перед як у зворотах не хто інший, як...; не що інше, як...: Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (М. Коцюбинський).

Коми не ставимо в конструкціях на зразок не інакше як, не те що, не те щоб, тільки й розмов що, тільки й того що і под.: Його витвори всі називали не інакше як шедеврами (С. Андрухович); [Костомаров:] Тільки й було розмови в нього що про вас (П. Тичина); Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг (Леся Українка); Нюра таке як замислився, бо перестав ворушити пальцями й дивився повз них у підлогу (Григір Тютюнник).

Примітка 5. Підрядну частину не відділяємо від головної комою, якщо перед нею є частка не, сполучник і: Мене цікавить не як це сталося, а які можливі наслідки цього факту (пор.: Мене цікавить не те, як це сталося, а які можливі наслідки цього факту); Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють (пор.: Треба бути уважним і тоді, коли обставини цьому не сприяють).

Примітка 6. Не відокремлюємо комою одиничні відносні займенники та прислівники в кінці речення: Черниш теж кричав, не пам’ятаючи що (О. Гончар); Бачив хлопця й не сказав якого; Заснула, незчувшись коли (О. Гончар).

Але якщо до відносного слова в таких конструкціях прилягає інше слово, кому ставимо: Я б хотів знати, хто саме.

Примітка 7. Якщо перед підрядним сполучником або сполучним словом є слова (прислівники, сполучники, частки) з уточнювальним, підсилювальним, обмежувальним, приєднувальним значеннями а саме, особливо, зокрема, якраз, лише, тільки, а також та ін., кому ставимо перед ними: Восени в лісі рясно ростуть гриби, особливо коли пройде дощ; Скоро всі однокласники роз’їдуться, але тільки як закінчать школу; Друзі зустрілися, щоб обговорити новини, а також щоб накреслити плани на майбутнє.

Примітка 8. Cкладені підрядні сполучники тому що, через те що, завдяки тому що, для того щоб, незважаючи на те що, попри те що, дарма що, після того як, унаслідок того що, замість того щоб, тоді як, тимчасом як, у міру того як і т. ін., усередині яких коми не ставимо, слід відрізняти від можливих омонімічних сполучень указівних слів у головній частині, якими виступають займенник те в різних відмінках (з прийменниками, рідше також з іменниками) та деякі прислівники (тому, тоді та ін.) і сполучника або сполучного слова підрядної частини (змістова відмінність між першими і другими конструкціями виражається різним логічним виділенням їхніх компонентів і, відповідно, інтонацією), пор.: Надворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою і Надворі стало темно через те, що небо заволокло чорною хмарою.

Примітка 9. У разі збігу двох сполучників (сполучних слів) перед другим із них коми не ставимо, якщо в наступній (головній) частині складнопідрядного речення є співвідносні слова то, так:

І якщо пісня вийде в люди,
То пломінь серця не згашу (А. Малишко).

181

Пор. без таких співвідносних слів: Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось із рукопису, то я позволю собі скористуватися з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис (М. Коцюбинський).

Якщо перший сполучник при цьому є протиставним (а, але, однак і т. ін.), коми після нього взагалі не ставимо: Він прокинувся увечері, <...> довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Л. Первомайський).

4. Для відокремлення частин, що входять до складних синтаксичних конструкцій (із сурядністю і підрядністю, із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком):

Марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні,
і в мріях ввижалась їм казка ясна,
де квіти не в’януть, де вічна весна (О. Олесь); Синіють води, зеленіє яр,
І стеляться сліпучі краєвиди (М. Зеров).

Примітка. У складних синтаксичних конструкціях з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком коми між двома частинами, поєднаними сурядним зв’язком, не ставимо перед одиничними єднальними сполучниками і (й), та (=і), якщо в конструкції наявна спільна пояснювальна частина: Туристам треба було поспішати: навігація закінчувалася й останній теплохід от-от мав уже відпливати.

У конструкціях із сурядністю й підрядністю дві частини, поєднані сурядним зв'язком за допомогою цих сполучників, не відокремлюємо комою, якщо для них є спільна підрядна частина: У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями, коли Юхим переступив через поріг (А. Головко).

§ 159. КРАПКА З КОМОЮ (;)
І. Крапка з комою у простому реченні

Крапку з комою у простому реченні (або в одній з предикативних частин складного речення) можемо ставити між досить поширеними однорідними членами речення — особливо тоді, коли всередині хоч би одного з них уже є коми: Чого тільки немає у Даниловому лантусі: тут і ніж, і ложка, і шматок дроту, і казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно, картопля й сіль, хліб і сухарі; а ще великі садівницькі ножиці, пилка, сокира, терпуг; а ще гачки, важки та поплавці до вудок; ще коробочок десять сірників <...> (Григір Тютюнник); На чому б не спинилось моє око, скрізь і завжди я бачу щось подібне до людей, коней, вовків, гадюк, святих; щось схоже на війну, пожар, бійку чи потоп (О. Довженко).

ІІ. Крапка з комою у складному реченні

182

Крапку з комою у складному реченні ставимо в таких позиціях.

1. Між частинами безсполучникового складного речення — особливо тоді, коли вони досить поширені або всередині них уже є розділові знаки: Дитинство дивується; молодість обурюється; тільки літа дають нам рівновагу (О. Довженко);

Усміх пославши в останнім промінні, Згинуло радісне літо;
Дощик уїдливий, дощик осінній Сіється, наче крізь сито (Г. Чупринка).

2. Між частинами складносурядного речення, пов’язаними переважно протиставними (а, але, проте, однак та ін.), зіставним (а), рідше єднальними (і, та) сполучниками, якщо ці речення досить поширені або всередині них уже є коми:

Осінній вітер в лузі свище,
Вербу хитаючи тонку;
А я схиляюся ще нижче
Себе побачити в струмку (Т. Осьмачка);

Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка).

3. Між досить поширеними однорідними підрядними частинами складнопідрядного речення, підпорядкованими тій самій головній частині, якщо між ними немає єднальних сполучників, — особливо тоді, коли всередині таких підрядних уже є розділові знаки: Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек; де одні тільки високі могили нагадують вам про давнє життя людське <...>; де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно високе, бездонно-глибоке шатро <...>? (Панас Мирний);

І тепла радість душу обняла,
І сам не знаєш у задумі світлій,
Що краще — вечір цей чи ночі мла; Що краще — біля тебе сад розквітлий І серць квітучих трепет молодий
Чи над тобою зоряні сади (Борис Тен).

4. Між частинами складних синтаксичних конструкцій (із сурядністю й підрядністю, із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком) — для увиразнення їх розмежування (на противагу розмежуванню інших частин усередині них за допомогою інших розділових знаків): Щойно полуниця відходить, а вже буріють вишні <...>, шовковиця сиплеться, а там зажовтіють абрикоси; буває, так наспіє полуниці, то жінкам невправка з нею, тоді оголошується загальна мобілізація, вже й металурги лазять поруч з дітьми по садках... (О. Гончар); Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг, і

183

сліпучо-біла вулиця леліла сріблом; крізь просвічені скісним заполудневим сонцем шибки вікон зеленіло <...> ялинкове гілля; з крутосхилу Ботанічної злітали верхи на ґринджолятах хлопчаки (В. Дрозд).

Примітка 1. Уживання крапки з комою в усіх цих випадках як у простому, так і в складному реченні, крім безсполучникових складних речень і речень з безсполучниковим зв’язком у межах складних синтаксичних конструкцій, є факультативним, і замість цього знака можемо вживати кому.

Примітка 2. Про вживання крапки з комою в кінці рубрик переліку див. § 168.

§ 160. ДВОКРАПКА (:)
І. У простому реченні

У простому реченні двокрапку ставимо перед однорідними членами після узагальнювальних слів — займенників та займенникових прислівників (всі, все, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, ніде та ін.), слів (словосполучень), що є назвами родового поняття або чогось цілого щодо однорідних членів як назв видових понять або частин цілого (з можливою наявністю перед переліком також пояснювальних сполучників наприклад, як-от, а саме і под.): У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський);

Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую,

Три рушниці-гаківниці

І три самопали... (Т. Шевченко);
Заснув <...>, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко).

Двокрапку перед однорідними членами речення можна ставити й за відсутності узагальнювального слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени вимовляються з перелічувальною інтонацією:

Та в цю хвилю двері розчинились
і ввійшли: якийсь рудобородий
в довгому старім плащі подертім;
з лірою ж за ним дідок кошлатий,
що все кашляв та все очі мружив;
ще й третій, що безруко щуливсь,
лиш рукав сорочки теліпався (П. Тичина).

184

Таке вживання двокрапки характерне переважно для стилів книжної мови (офіційно-ділового, наукового, публіцистичного), наприклад: На засіданні присутні: начальник цеху, майстри, інженери і робітники.

ІІ. У складному реченні

У складному реченні двокрапку ставимо в таких позиціях.

1. Між частинами безсполучникового складного речення або складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його частина:

а) розкриває зміст першої (попередньої) частини (в цілому або одного з її членів): Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський);

Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Леся Українка).

У заголовках, назвах рубрик і т. ін.: Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки; Друга світова війна: причини поразок і перемог;

б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про що йдеться в першій (попередній) частині: Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький);

Як мала у тебе сила,
То з гуртом єднайся ти:
Вкупі більше зробиш діла,
Швидше дійдеш до мети (Б. Грінченко); Як і вони, я був щасливим:
Із теплих уст ловив слова,
Що казкою ставали, дивом,
В якому всесвіт ожива (О. Ющенко);

Віхола розпочалася з самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо

(О. Кобилянська).
2. У реченнях з прямою мовою після слів автора (див. § 167, І, пп. 3, 4). 3. У складних реченнях, проміжних між складним безсполучниковим і

складнопідрядним, коли зміст їхньої другої частини пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої частини є підрядні сполучники і сполучні слова: Вирішили зробити таким чином: щоб щепленням проти грипу одночасно охопити школи всього району;

Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко).

§ 161. ТИРЕ (—) І. У простому реченні

185

У простому реченні тире ставимо в таких позиціях.

1. Між підметом і іменною частиною складеного присудка (як непоширеною, так і поширеною), вираженою іменником або кількісним числівником у називному відмінку, за наявності між ними нульової дієслівної зв’язки: Кит — ссавець; І один у полі — воїн (Ю. Дольд-Михайлик); П’ять і п’ять — десять; Київ — столиця України;

Пісня і праця — великі дві сили,

Їм я бажаю до скону служить (І. Франко).
Потреба в такому тире посилюється за наявності в реченні зіставлення: Мій брат — лікар, а сестра — учителька.

Примітка 1. Якщо в таких реченнях логічно й, відповідно, інтонаційно виділяється переважно присудок, тире перед ним можемо не ставити: Мій батько інженер; Його ім'я Іван.

За відсутності спеціального акцентування тире звичайно не ставимо, якщо підмет виражений субстантивованим займенником це: Це наша хата; якщо іменній частині присудка передує якийсь другорядний член речення: Таке життя другому б рай... (Л. Глібов), Діти завжди діти; якщо присудок стоїть перед підметом: Хороша-таки штука життя (А. Головко).

Примітка 2. Перед присудком, вираженим іменником із заперечною часткою не, тире звичайно не ставимо: Серце не камінь (прислів'я). Але в разі сильнішого логіко- інтонаційного наголошування на запереченні, а особливо за наявності в реченні протиставлення не... а потреба в такому тире увиразнюється: Мій батько — не інженер, а майстер на фабриці;

Мої літа — не монотонні дублі:
Я змінююсь, як світанковий пруг (Д. Павличко).

Примітка 3. Перед присудком, вираженим порівняльним зворотом зі сполучниками як, мов, наче, що та ін., тире звичайно не ставимо: Життя як казка; Микола для мене як брат. Але в разі спеціального наголошування на ньому тире можливе: Вода — як скло (Л. Глібов); Душа — мов ніч... (О. Пахльовська).

Примітка 4. Перед присудком, вираженим кількісним числівником (одиничним або в поєднанні з іменником), у спеціальній літературі коми звичайно не ставимо: Гарантійний термін використання приладу 2 роки.

Примітка 5. Якщо підмет у таких реченнях виражений особовим займенником, тире звичайно не ставимо: Я син простого лісоруба (Д. Павличко). Але в разі спеціального наголошування на ознаці, вираженій присудком, та інтонаційного виділення його зв'язку з підметом, особливо в разі протиставлення, тире можемо ставити: Він — публіцист, він — прозаїк, він — драматург, от тільки віршів він не писав, хоча безмірно любив поезію (Ю. Смолич: про О. Довженка); Вона для мене — все!;

О пісне! Ти — плескіт рік,

ти — переливи мідні... (М. Рильський); Я — письменник, а не журналіст.

186

Примітка 6. Якщо між підметом і присудком є вставне слово, тире не ставимо: — Пан, напевно, син шановного <...> Казимира Зборовського? (М. Старицький).

Примітка 7. При інших способах вираження іменної частини складеного присудка тире між присудком і підметом звичайно не ставимо, але в разі спеціального наголошування на ознаці, вираженій присудком, воно можливе, наприклад: Його поведінка — дитяча; В однім Дунаї скупані слов'яни, і воля в них — одна! (М. Рильський); Вода в річці — надзвичайної свіжості; Усі зошити — в клітинку.

2. Між підметом і присудком, коли один або обидва з цих членів речення виражені інфінітивом: Життя прожити — не поле перейти (прислів’я);

Говорити — річ нудна.

Працювати слід до дна (М. Рильський).
3. Перед словами це (це є), оце, то, ото, ось, (це) значить, які

передують присудкові, вираженому іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова:

Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко); Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів (О. Лупій);

Сміле слово — то наші гармати,

Світлі вчинки — то наші мечі (П. Грабовський); Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона вбрана, — ось формула ідеального твору мистецтва (В. Дрозд);

Жити мені без праці — значить не жити (Д. Павличко).
4. На місці випущеного члена речення (це переважно присудок): Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (М. Коцюбинський); На одній ниві пшениця, на другій — жито (О. Гончар); Останні дні — знову в Парижі (М. Рильський). У реченнях, що функціонують переважно як заголовки публікацій, назви рубрик, гасла і т. ін.: Книга — поштою; Ми — за мир; Мир — народам!; Нашим дітям —

світле майбутнє!; Ні — війні!; Молоді ж — дорогу!

Молоді — усе! (В. Чумак).
Проте якщо немає потреби в увиразненні паузи, тире можемо не

ставити, напр.: Мотря вибігла з хати. Мелашка за нею (І. Нечуй-Левицький). У реченнях з відсутнім дієсловом-присудком зі значенням перебування, наявності і т. ін. та обставинами місця і часу (переважно на початку) тире між ними і підметом також ставимо в разі наявності в інтонації відповідної паузи, пор.: Праворуч комора дерев’яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко) і Удовина хата — край села (А. Головко).

5. У реченнях з однорідними членами: 187

а) перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення: День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка);

Ні спека дня, ні бурі, ні морози —

Ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра);
б) після узагальнювального слова і однорідних членів речення, якщо такий перелік не закінчує речення: Деякі речі його [Тараса Шевченка], як-от: «Утоптала стежечку», «Якби мені, мамо, намисто», «Ой крикнули сірі гуси», «Ой пішла я в яр за водою» і чимало інших — од першого до

останнього рядка витримані в характері народної лірики (М. Рильський);
в) між узагальнювальним словом і однорідними членами речення (замість частіше вживаної в подібних випадках двокрапки (див. §160, І): Всі

службовці збіглися на бучу — і поштові, і з ощадкаси (О. Гончар);
г) між двома однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками, що виражають різке протиставлення: Не хотів ані

дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок); Не для слави — для вас, мої браття,

Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка);
ґ) між однорідними дієслівними присудками, другий (останній) з яких виражає причину або наслідок, мету дії, вираженої попереднім із них, або швидку зміну подій: Сидять — пережидають дощ (Панас Мирний); У вікні показалася чоловіча постать <...>, виткнулась, глянула — і сховалася (Панас

Мирний).
Тире можна ставити перед єднальними сполучниками і (й), та або

зрідка після них між двома однорідними дієслівними присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне щодо попереднього: Земля на прощання усміхнулася — і потемніла (Панас Мирний); Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (М. Коцюбинський); Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (О. Довженко).

6. Для відокремлення другорядних членів речення (порівняно з відокремленням членів речення за допомогою коми, (див. § 158, І, пп. 13–16) це відбувається в разі виразнішого логіко-інтонаційного наголошування на таких компонентах висловлення й робиться частіше тоді, коли вони, по- перше, є поширеними або в їхньому складі є кілька однорідних членів, по-друге, в кінцевій позиції речення):

а) означень — як поширених або однорідних, так і, рідше, одиничних: І ще раз схиляється Хо перед силою — вищою і сильнішою від сили страху (М. Коцюбинський); Тепер інша доля — холодна і хмура — заступила матір (Панас Мирний); У цій роботі він убачав усе своє життя — не тільки теперішнє, а й майбутнє; для відокремлення неузгоджених означень: У нього була одна звичка — записувати все побачене;

б) прикладок зі значенням уточнення або пояснення (перед ними можна поставити сполучник а саме): Дочки — Ольга й Олена — визбирували

188

на городі картоплю (В. Козаченко); У своїм невеличкім гурточку він завів новину — гуртову працю (М. Коцюбинський).

Примітка. Якщо після відокремленої прикладки за умовами контексту має бути кома, ставимо лише одне тире — перед нею: Автомобіль — наш дім на колесах, довго набираючи швидкість, нарешті розігнався;

в) обставин: Річка Біла неширока. Он через неї перекинулися кладочки, позв’язувані де вірьовкою, де перевеслом, а де й так — просто жмутом трави (Г. Хоткевич); Їсти хочу — жах як!; Людей зібралося небагато — усього душ десять; зокрема обставин мети, виражених інфінітивом: Увечері кличуть: «Іди до панночки —розбирати» (Марко Вовчок); Багато люду в цей час подалося з села — подивитися, зустрітися (В. Стефаник).

7. Для виділення повторюваних з певним поширенням слів: Ми побачили актора вже в новій ролі — у ролі гетьмана; Хотілося жити — жити повнокровним життям, а не просто існувати.

8. Для виділення конструкцій з називним відмінком теми (уявлення): А Дике поле, Дике поле! — по груди коням деревій (Л. Костенко).

9. Для підкреслення в розповіді несподіваності перебігу подій (замість частіше вживаних у таких випадках трьох крапок (див. § 162, п. 1):

Послухали Лисичку

І Щуку кинули — у річку (Л. Глібов).
10. Для виразнішого, порівняно з уживанням ком, змістово-

інтонаційного виділення всередині речення вставних і вставлених словосполучень та речень, рідше — вставлених слів (вставлені слова та конструкції подають додаткові відомості, зауваження, пояснення і т. ін. до основного висловлення):

Душа моя — послухай! —
як яблуня в цвіту... (П. Тичина);
І хоч не раз — призна́ юся — ставати Я на котурни моднії любив,
Але тепер... (М. Рильський);

<...> Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — незвичайно талановитий і солідний (О. Маковей);

Опукою згори — аж вітром зашуміло —

Орел ушкварив на Ягня (Є. Гребінка);
А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози (В. Яворівський); Скільки всього — жах! — довелося натерпітися!

Примітка 1. Про вживання ком і дужок при подібних конструкціях див. § 158, п. 11; § 163, І, п. 2

Примітка 2. Коли після тире перед відокремленим зворотом або вставленою конструкцією стоять слова, що мають бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то їх виділяємо тільки з другого боку: Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й

189

позабирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний).

11. Узагалі для спеціального виділення за допомогою паузи різного змістового та стилістичного призначення тих чи інших фрагментів тексту: Правда, я сам думав, що я вже зледащів, захолонув в неволі. Аж бачу — ні (Т. Шевченко);

Сьогодні —
майбутнього далину я оком прозираю (П. Тичина); На прю ми стали проти царства тьми,
Що оскверняє море й суходоли,
І віримо, що переможем — ми,
І знаємо, що не вмремо ніколи! (М. Рильський).

12. Між двома або рідше кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон (замість словосполучень зі сполучником і): закон Бойля — Маріотта; гіпотеза Сепіра — Ворфа.

13. Між двома або рідше кількома іменниками, сполучення яких позначає певний зв'язок когось або чогось з кимось або чимось іншим (замість словосполучень з прийменником між): відношення товар — гроші — товар; система людина — машина; зв'язок «автор — читач»; шаховий турнір Карпов — Фішер; матч команд «Динамо» — «Шахтар»; судно класу «ріка — море».

14. Між двома або рідше кількома словами на позначення просторових, часових, кількісних меж (замість словосполучень з прийменниками від ... до): автотраса Київ — Львів; велоперегони Суми — Київ — Ужгород; Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня; вантаж вагою вісім — десять тонн; на позначення динаміки розвитку чого-небудь з двох або більше етапів: Задум — реалізація — втілення в життя; Іншими словами, родословна [родовід] приблизно така: Лютер — Кромвель — Робесп’єр <...> (М. Хвильовий: про розвиток революційних ідей у Європі).

Примітка. Між цифрами в таких випадках тире ставимо без відступів між знаками: у 2010—2018 роках; пам’ятки української мови ХVІ—ХVІІІ ст.; на сторінках 1—10; у 1—4 томах, але, напр.: наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

15. Між словом і сполученням слів або між двома сполученнями слів на позначення приблизної кількості: Це коштує триста — триста п’ятдесят гривень; приїхати в гості на день — на два; у квітні — на початку травня (пор. у § 35, п. 3 випадки позначення приблизної кількості на зразок триста- чотириста, день-два, у квітні-травні з дефісним написанням).

ІІ. У складному реченні

У складному реченні тире ставимо в таких позиціях. 190

1. Між частинами безсполучникового складного й рідше складносурядного і складнопідрядного речень для вираження часових, причиново- та умовно-наслідкових, допустових і т. ін. відношень позначуваних ними подій або станів, швидкої або несподіваної зміни подій (порівняно з більш узвичаєним розмежуванням частин складносурядного і складнопідрядного речень комою розмежування їх за допомогою тире передає різкіше зіставлення змісту їхніх частин): Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (М. Коцюбинський);

А бавовна як дозріє —
Небом степ заголубіє... (М. Нагнибіда);
Защебетав соловейко —
пішла луна гаєм (Т. Шевченко);
Не жди ніколи слушної пори —
Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Д. Павличко);

Орач торкнеться до керма руками —

І нива дзвонить темним сріблом скиб (М. Стельмах);
Було, як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок); <...> Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок); Билися об мене гнівливі хвилі нетерплячки — я вистояв (П. Загребельний);

Ти гукай, не гукай,
а літа не почують.
Все біжать та спішать —
хоч співай чи ридай... (Б. Олійник);
Заграли знов — ще гірш нема ладу (Л. Глібов);

Скільки глянеш — вилискують розгойдані хліба (О. Гончар); Минали літа — росли сини (А. Головко); Сонце зійшло — і враз над Києвом знялося ревище гудків (Ю. Смолич).

2. Між частинами безсполучникового складного та складносурядного речень, зміст яких різко протиставляється або зіставляється: Не козак вклонявся королеві — король схиляв голову перед козаком! (П. Загребельний);

Ще сонячні промені сплять —
Досвітні огні вже горять! (Леся Українка); Закрався вечір, одшуміла праця,
Як сльози, затремтіли ліхтарі, —
Та діти наші ночі не бояться (М. Рильський).

3. Між частинами безсполучникового складного речення, коли друга частина розкриває зміст першої (замість частіше вживаної в таких випадках двокрапки (див. § 160, п. 1):

<...> Та одинокому мені

Здається — кращого немає

191

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна... (Т. Шевченко);
У загоні саме воли заборюкались — це старий підручний отих, що з ярмарку пригнали, б’є (А. Головко); Бачу — за вікном сніг летить (М. Стельмах);

Бувають дивні на землі діла —
Серед зими черешня зацвіла (Д. Павличко); Нап’юся з живої кринички —
Візьму доброти від землі (М. Сингаївський).

4. Між частинами безсполучникового складного речення, зміст яких порівнюється:

Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина).
5. Між частинами безсполучникового складного речення, коли зміст другої частини завершує, підсумовує, узагальнює зміст першої (друга частина починається звичайно вказівними словами це, то, так, цей, такий, ось хто, ось що і под.): Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт Максим Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя

(М. Стельмах);

Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить, — Така, бач, є у неї сила (Л. Глібов);

Господарство занедбане, скрізь брудно — ось до чого призводять лінощі та нехлюйство.

6. Між частинами складнопідрядного речення, коли підрядна частина ставиться перед головною з метою виразнішого змістового й, відповідно, інтонаційного її виділення, особливо в реченнях з кількома підрядними, коли в головній частині узагальнюється зміст попередніх підрядних:

Ой, хто в лузі, — озовися,
Ой, хто в полі, — одкликнися! (Я. Щоголів);
Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі! (Леся Українка).

7. У складнопідрядному реченні між його частинами або частіше наприкінці головної частини — перед словом (сполученням слів), повторюваним для того, щоб пов’язати з попереднім реченням наступне, яке підсилює, доповнює, розвиває його зміст: Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (М. Рильський); Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до дітей, вимоги до них і дружба з ними, — щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже (В. Сухомлинський).

Примітка. Про вживання тире в реченнях з прямою мовою див. § 167, І. 192

ІІІ У простому і складному реченнях (у деяких стилістичних фігурах)

1. Між частинами заперечного порівняння:

І нишком проковтнуло море
Моє не злато-серебро —
Мої літа, моє добро,
Мою нудьгу, мої печалі (Т. Шевченко); То ж не вовки-сіроманці

Квилять та проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають,—
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандуру грає-виграває, Голосно-жалібно співає (народна дума).

2. У періоді (разом з комою або без неї) — для виділення переходу від підвищення до зниження інтонації:

Азовськеє море і Чорнеє море,
Зелені діброви і спів солов’я,
Високі Карпати, донецькі простори — Це ти, Україно моя! (І. Нехода);
Як тільки ясний день погасне,
І ніч покриє Божий мир,
І наше лихо трохи засне,
І стихне людський поговір,—
Я йду до берега крутого,
І довго там дивлюся я,
Як із-за лісу, з-за густого
Зіходить зіронька моя (Л. Глібов).

Примітка 1. Уживання тире в складному реченні може поєднуватися з уживанням перед ним коми (див. приклади в межах цього параграфа): а) для увиразнення протиставлення між складовими частинами речення (у складних безсполучникових і в складносурядних реченнях); б) перед указівними словами це, так, такий і под. на початку другої частини безсполучникових складних речень; в) у різних інших випадках (див. § 166).

Примітка 2. Про вживання тире в разі зазначення прізвища автора або іншого джерела цитування див. §167, ІІ, п. 3, прим. 2.

Примітка 3. Про тире як засіб абзацного членування тексту див. § 168, п. 4. 193

§ 162. ТРИ КРАПКИ, або КРАПКИ (...)

Три крапки ставимо в таких позиціях.
1. На позначення перерваності або незакінченості висловлення:

І — Вовк Ягнятко задавив...
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан... йому не слід... (Л. Глібов); Юнак розплющив очі: синь!

Літак... Димки... І височінь (П. Тичина).
У реченнях з називним відмінком теми (уявлення): Щастя... Хіба не

думав про нього Степан? (В. Підмогильний).
Три крапки ставимо всередині речення також для позначення певної

паузи, коли далі висловлюється щось несподіване: Макар Іванович не збрехав: він справді заслаб... від страху (М. Коцюбинський).

Примітка. У випадках, коли три крапки поєднуються в реченні з іншими розділовими знаками, у препозиції до них вони подаються повністю, а в постпозиції — після знака питання і знака оклику — ставимо дві крапки: Стражники на людей стріляли, це відомо, а щоб селяни?.. (К. Гордієнко);

Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть ріки ясноводі!.. (М. Рильський).

2. На позначення уривчастості мовлення від хвилювання, збудження й узагалі сильних переживань:

«<...> Я не Ганна, не наймичка, Я...»
Та й оніміла (Т. Шевченко).

3. На позначення несподіваного продовження чи завершення думки — з незвичним або й несумісним поєднуванням слів (часто в заголовках газетних заміток, нарисів, фейлетонів тощо): Вибори... без вибору; зокрема, з використанням відомих цитат, крилатих висловів: ...І Щуку кинули у річку.

4. На позначення розриву в оповіді, різкого переходу до нової думки (у художніх і публіцистичних текстах на початку речення — звичайно на початку абзацу): Летимо над колією над залізничною... Отакінька колія... Рейки, як дротики. <...>

...Маленькі озеречка, маленькі лісочки, маленькі річечки, маленькі сільця. І все це там — під нами! (Остап Вишня).

5. На позначення свідомої недомовленості, умовчання з певних причин: — Ходять тут усякі... — бурмоче дід (О. Донченко); — Ну, це вже ви того... — прокинувся рибалка. — Це брехня (Ю. Яновський). З цією метою слова, що їх вважають грубими, образливими, непристойними, можуть

194

подаватися в тексті не повністю, а з випущенням певної частини їхнього графічного складу (після початкових літер або всередині слова).

6. На позначення пропуску в цитованому тексті — після останнього слова перед пропуском або перед першим словом після пропуску, без дужок або в дужках, без інтервалу після слова і перед ним або з інтервалом (див. § 167, ІІ, п. 2; § 163, ІІ, п. 3, ІІІ).

§ 163. ДУЖКИ ( ), [ ], < >

В українській пунктуації застосовують круглі, або заокруглені, — ( ), квадратні — [ ] і кутові, або ламані (< >), дужки.

І. Круглі дужки ставимо в таких позиціях.

1. Для виділення в тексті підзаголовків, пояснення маловідомих, зокрема іншомовних, слів, уточнення попереднього слова (слів), для наведення другої назви кого- або чого-небудь, прикладів до чого-небудь, варіантів (слова та ін.), для подання прізвища автора або іншого джерела після цитування (якщо цитування подано не у формі епіграфа і под.: див. § 155, п. 1, прим. 2) тощо: Мова і час (Розвиток функціональних стилів cучасної української літературної мови). Київ, 1977 (назва книжки); Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). Українська культура (Київ, 2002): назва книжки; Вокатив (кличний відмінок) — форма іменника, що називає того, до кого звертаються; Товариш Жан (Іван Іванович) свій високий лоб і свої рогові окуляри протирає завжди білосніжною хусткою <...> (М. Хвильовий); В українській мові багато запозичених слів — з грецької (церква, піп, диявол, театр, політика та ін.), латинської (медицина, університет, цирк, юрист та ін.), тюркських (гарбуз, козак, товар, карий та ін.), німецької (крейда, майстер, ландшафт та ін.), французької (аванс, багаж, інженер та ін.), англійської (бокс, футбол, смокінг, менеджер та ін.), польської (хлопець, певний, червоний та ін.), російської (болванка, затвор, льтчик та ін.) та низки інших мов (з підручника); сполучники і (й), та (у значенні «але»).

2. Для виділення вставлених слів, сполучень слів і речень, що подаються як додаткові зауваження та пояснення до основного змісту речення: Тут вам асфальт і на тротуарах, тут вам асфальт і там, де пролітають бадьорі автомобілі (таксі!) і де вже не плентаються зовсім сумні допотопні візники (М. Хвильовий); Артема на умовному місці (біля криниці) не було (А. Головко);

Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. (Т. Шевченко); Одного дня сестра його, Оксана, (А матері вже не було в живих),

Листа дістала і малу посилку (М. Рильський). 195

Примітка. Якщо вставлена конструкція в дужках являє собою самостійне речення (кілька таких речень), у кінці її перед закритою дужкою має стояти відповідний розділовий знак: крапка, три крапки, знак питання, знак оклику; після закритої дужки розділові знаки не ставимо: Днина чудова. (Тепер у нас така погода, якої, здається, ціле літо не було.) Ми підіймаємось все вище та вище (М. Коцюбинський); Син. (Пустун. Екзамени. Фокстроти.) (М. Рильський).

Це правило стосується також уживання крапки в реченнях, що є ремарками в драматичних творах і вставками, що вказують на реакцію слухачів (див. приклади нижче в пп. 3, 4).

Але після прізвищ цитованих авторів (див. приклади вище і нижче) та інших джерел цитування (див. п. 5) крапки в дужках не ставимо.

3. Для виділення ремарок у драматичних творах при прямій мові дійових осіб: [Куниця (хапає її руки і притягає до себе, весь тремтячи від хвилювання):] Ольго! Ольго, рідна! Ти жива... ти тут... в таку хвилину! (Плаче, цілує її руки.) [Ольга (голубить його голову):] Ну, годі-бо, заспокойся, бідний... (І. Кочерга).

4. Для виділення фраз, що вказують на ставлення слухачів до слів якогось промовця, до певної промови і т. ін.: — Ну, ось ви бачили в цій, по- моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас. (В залі гучні, захоплені оплески.) (М. Івченко).

5. Для зазначення після цитати прізвища автора (див. приклади до пп. 2, 3) або іншого джерела цитування: ... (з журналу, з наукової літератури та ін.; журнал «Дніпро», 2016, No 1, с. 15).

6. Для вставлення в текст цитати знака (знаків) питання або знака (знаків) оклику для вияву ставлення автора до наведеного ним матеріалу (див. § 156, п. 3; § 157, п. 5).

Примітка 1. Такі розділові знаки, як кома, крапка з комою, двокрапка й тире, не ставимо перед відкритою чи закритою дужкою, а тільки після закритої.

Знак питання, знак оклику і три крапки можуть стояти перед закритою дужкою, якщо вони безпосередньо стосуються слів, узятих у дужки; якщо ж ці знаки стосуються всього речення, їх ставлять після закритої дужки.

Примітка 3. Після цитати, за якою в рядок подано в дужках посилання на автора або інше джерело, крапки не ставимо, а переноситься за дужки. Знак оклику, знак питання, три крапки в подібних випадках перед посиланням ставимо, проте крапку після нього в кінці речення також ставимо. Крапку, як і інші розділові знаки, в кінці речення перед посиланням ставимо тільки тоді, коли це посилання переноситься на інший рядок (в епіграфах, при віршових цитатах тощо), але після посилання на джерело в таких випадках жодних розділових знаків не ставимо (див. § 155, п. 1, прим. 2).

Примітка 4. Після закритої дужки, що нею закінчується речення, ставимо розділовий знак, якого потребує ціле речення, незалежно від того, який знак стоїть перед закритою дужкою.

196

Примітка 5. Про вживання одиничної закритої круглої дужки — при цифрових або літерних рубрикаціях — див. § 168.

ІІ. У спеціальних випадках (звичайно в текстах наукового та офіційно- ділового стилів) — там, де потрібна особлива точність і однозначність розуміння, — уживаємо квадратні дужки.

1. Для розмежування в реченні внутрішніх і зовнішніх дужок, коли можуть застосовувати дужки різної форми — круглі (як внутрішні) і квадратні (як зовнішні).

2. Для вставлення в текст цитати того чи іншого пояснення (у тих випадках, де в текстах загального призначення досить круглих дужок (див. п. 1), для відновлення скороченого в оригіналі слова: Хочемо ми чи не хочемо, логіка подій і певних соціальних процесів [пропуск. — Упор.] ми мусимо це визнати; до Р[іздва] Х[ристового] (з коментарів і вставок упорядника до видання творів М. Хвильового 1990 р.).

3. Для вказування на зроблений пропуск у тексті цитати — за допомогою трьох крапок, поміщених у дужки такої форми, з відступами між знаками з обох боків дужок (у текстах загального призначення для цього достатньо тільки вживання трьох крапок).

ІІІ. Для вказування на зроблений пропуск у тексті цитати у спеціальних текстах застосовують також, крім квадратних, кутові дужки — з трьома крапками всередині них і з відступами між знаками з обох боків.

§ 164. ЛАПКИ (« », “ ”, „ “, рідше „ ”)

Лапки ставимо в таких позиціяах.

1. Для виділення в тексті прямої мови, цитат (див. § 167) — як у тих випадках, коли цитата становить окрему частину складного речення, так і тоді, коли вона вживається в межах простого речення або однієї з частин складного речення як їхній компонент: М. Рильський так характеризував значення словників у житті культурної людини: «І, звісно, не обійтись без користування словником. Один мій знайомий поет і літературознавець якось жартуючи сказав: “Я волію читати словники, ніж поеми. У словнику ті самі слова, що і в поемі, але подані в систематизованому порядку”. Це сказано жартома, але “читати словники” — не така вже дивовижна і дивацька річ, як може здатися» (про доцільність використання різних видів лапок — як зовнішніх і внутрішніх — див. нижче в п. 3).

Примітка 1. Такі розділові знаки, як крапка, кома, крапка з комою, двокрапка й тире, ніколи не ставимо перед закритими лапками, а тільки після них.

Знак питання, знак оклику й три крапки ставимо або перед закритими лапками, якщо вони стосуються лише слів, поставлених у лапки, або після лапок, якщо ці розділові знаки стосуються всього речення.

197

Примітка 2. Якщо знак питання, знак оклику й три крапки стоять перед закритими лапками, то після лапок у кінці речення ті самі знаки не повторюються; неоднакові ж знаки можемо, залежно від змісту, ставити водночас і перед закритими лапками, і після них, наприклад: Чи знайомі ви з романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; Невже ти не чув, як гукали: «До зброї!»?

Якщо за характером речення в його кінці має стояти крапка, вона зберігається і в тому разі, коли речення закінчується фрагментом у лапках з наявністю перед закритими лапками цих розділових знаків: Бідний багатому: «Здоров будь!». Багатий бідному: «Будь здоров!» (народна творчість).

2. Для виділення в тексті слів (висловів), що їх наводять як «чужі» або з відтінком іронічного, презирливого і подібного ставлення до чужого висловлювання, а також слів незвичайних, слів, ужитих уперше або, навпаки, застарілих, і т. ін.: Моє ім’я враз із кількома іменами подібних до мене «во время оно» оббігало весь край, було пострахом усіх «мирних і вірноконституційних горожан», — з моїм іменем усі вони в’язали поняття перевороту, революції, різні́ (І. Франко); Аж якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у одставці, ввійшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея (М. Коцюбинський); Аби тільки те «завтра» швидше прийшло (О. Копиленко); Чужих слів уникав, а як траплялися які «консерватори», «бюджет», кожне з’ясовував (А. Головко).

3. Якщо в цитованому тексті або в прямій мові, узятих у лапки, є інші цитування, а також власні назви, іронічні вислови та інші слова або вислови, що мають уживатися в лапках, доцільно використовувати лапки різної форми — зовнішні і внутрішні. У функції перших рекомендовано вживати кутові лапки, або «лапки-ялинки» («...»), у функції внутрішніх — «лапки-ла́пки» (“...” та ін.): «Це мій “Кобзар”», — сказав він.

Якщо з певних причин не вдається використовувати зовнішні і внутрішні лапки різної форми, то в кінці прямої мови або цитати лапки одного виду в безпосередній близькості не повторюються. Не можна писати, наприклад: «Це мій «Кобзар»», — сказав він. Лапки, що виділяють якесь слово (кілька слів) у кінці прямої мови або цитати, зберігаються перед зовнішніми закритими лапками тієї ж форми тоді, коли між ними стоїть знак оклику, знак питання або три крапки: «Ти дивився телефільм «Роксолана»?» — спитав він товариша.

На письмі (у рукописних текстах) «лапки-ла́ пки» традиційно використовують у формі „...”.

4. Для виділення певних розрядів власних назв (див. § 50, п. 14; § 54, пп. 4, 5, 7; § 55, пп. 1, 3; § 57, п. 1; § 58, пп. 1 – 3).

5. Для виділення в тексті слів або висловів, що їх подають як значення інших слів (висловів): Слово голова, крім свого прямого значення, має ще й кілька переносних: «розум», «керівник», «початок колони» та ін.; голова «керівник» — це метафора.

198

§ 165. СКІСНА РИСКА ( / )

Скісну риску ставимо в таких позиціях.

1. В офіційно-діловому та науковому стилях — як розділовий знак між однорідними членами речення та в інших подібних випадках у значенні, близькому як до єднального (=і), так і до розділового (=або) сполучників (з можливістю переважання в різних контекстах то одного, то іншого з цих значень): складна інтонація оклику / питання; тенденції до синтетизму / аналітизму; системність / несистемність мовних явищ (з мовознавчої літератури); на позначення року, що не збігається з календарним, напр.: у 2018/2019 навчальному році (без відступів до і після скісної риски).

Уживаються також комбіновані єднально-розділові сполучники і/або, рідше та/або (без відступів до і після скісної риски): порушення авторського і/або суміжних прав; «Типова освітня програма підвищення кваліфікації голів і/або членів правлінь об'єднань співвласників багатоквартирних будинків»; Війна і/або поезія? (назва газетної публікації).

Примітка. У тих випадках, де такі сполучення є вже досить усталеними, різною мірою наближаючись до складених слів, і між їхніми компонентами можна поставити також дефіс (див. § 36, п. 2) наприклад: купівля / продаж і купівля-продаж, категорія істот / неістот і категорія істот-неістот (у мовознавстві), скісна риска переходить з розряду пунктуаційних знаків до розряду нелітерних орфографічних знаків (як дефіс у більшості випадків його вживання, апостроф).

2. На позначення співвідношення яких-небудь величин, параметрів: співвідношення курсу гривня / долар.

3. У графічних скороченнях (див. § 62) — без відступів до і після скісної риски:

а) замість словосполучень та інших сполучень слів і складних слів (іменників і прикметників): п/в (поштове відділення), р/р (розрахунковий рахунок), х/к (холодного копчення), п/п (по порядку: No п/п), к/т (кінотеатр), т/к (телеканал), с/г (сільськогосподарський) та ін.;

б) у позначеннях складених одиниць виміру: км/год (кілометр на годину), Ф/м (фарад на метр) та ін.

§ 166. КОМБІНОВАНЕ ВЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

У різних випадках можливе поєднане вживання двох розділових знаків. Це найчастіше:

— ?! (див. § 156, п. 1, прим. 3), !? (див. § 157, п. 1, прим. 3);
— ...?; ...!; ?..; !.. (див. § 162, п. 1);
— , — (кома й тире), які ставимо а) у реченнях з прямою мовою та

мовою автора; б) у всіх тих випадках у межах речень з випущеними членами 199

(З одного боку, це ніби й не так, а з другого, — факти частково підтвердилися) та з відокремленими і вставленими конструкціями, у складних реченнях, коли — за наявності в них тире — кома має закривати ту чи іншу попередню конструкцію; в) для увиразнення протиставлення між складовими частинами речення: перед указівними словами це, так, такий і под. на початку другої частини речення (див. § 161, ІІІ, прим. 1);

— збіг різних знаків у реченнях з наявністю конструкцій у дужках (див. § 163);

— збіг різних знаків у реченнях з прямою мовою та мовою автора (див. § 167).

§ 167. Розділові знаки для оформлення прямої мови та цитат

І. Для виділення прямої мови вживаємо лапки, якщо пряма мова йде в рядок, або частіше, якщо кожну з реплік подаємо з нового рядка (з абзацу), тире.

1. Коли пряма мова починається з абзацу, то перед її початком ставимо тире, а в кінці, як звичайно, крапка, знак питання, знак оклику або три крапки (залежно від характеру речення):

— Добридень, Замфіре!
— Спасибі вам.
— Що поробляєш?
— З винограднику їду (М. Коцюбинський).
2. Коли пряма мова йде в рядок, без абзацу, то перед її початком мають

стояти відкриті лапки (без тире), у кінці — закриті лапки, а перед ними — відповідний до характеру речення розділовий знак (знак питання, знак оклику, три крапки, але не крапка, яку ставимо вже після лапок): У цей час я побачила далеко машину і стала показувати в інший бік: «Дивіться, дивіться! Хтось іде!» (Ю. Яновський).

3. Речення, що вказує, кому належить пряма мова (тобто «слова автора»), може:

1) стояти перед прямою мовою, і в такому разі після нього ставимо двокрапку, а перше слово прямої мови починається з великої літери: Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте» (А. Шиян);

2) стояти після прямої мови, і в такому разі після прямої мови ставимо (залежно від характеру речення) кому (там, де мала б бути крапка), знак оклику, знак питання або три крапки, а слова автора починаються з малої літери; після відповідного розділового знака перед словами автора ставимо тире: «Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира», — говорив старший лейтенант (О. Гончар);

— Тату! татку! — упізнали діти.
— Голуб’ята! — батько простер руки (П. Тичина);

200

—Хто там? —запитав на її легенький стукіт біля дверей Ковтун <...> — Я, я! — нетерпляче повторила Яринка (В. Козаченко).

Коли пряма мова подається в лапках, після неї також ставимо тире: «Як живете?» — в листі своїм княжна його [Тараса Шевченка] запитує (Д. Білоус).

Примітка. Якщо слова автора при цьому починаються словами так, ось що, ось як і под., то в тих випадках, де після прямої мови мали б стояти кома й тире, ставимо тільки тире: «Треба завжди бути чесними» — так казала дітям мати;

3) розривати пряму мову, і тоді, якщо пряма мова починається з абзацу, перед її початком ставимо тире, а якщо без абзацу (в рядок), перед початком і в кінці її ставляться лапки, і застосовуються такі правила:

а) коли на місці розриву не має бути ніякого розділового знака або мали б бути кома, крапка з комою, двокрапка або тире, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак кома й тире, а пряма мова продовжується з малої літери: — У мене, — вів своє дід, — сини, двоє, на фронтах (Л. Смілянський); — Батьку, — мовила тихо, — ви так гарно співали, так гарно... (П. Загребельний); «Мамо, — каже старший син, — ходім додому!» (Марко Вовчок);

б) коли на місці розриву мала б бути крапка, то перед словами автора ставимо кому й тире, а після них — крапка й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери: — Зроду не чув, щоб лисиці так кидались на людей. — А я чув, — сказав Жадан. — І не тільки чув. Бачив (Ю. Щербак);

в) коли на місці розриву мав би бути знак питання або знак оклику, то перед словами автора зберігаємо цей знак і додаємо тире, а після слів автора ставимо крапку й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери: — А, це ти, Максиме? — зрадів Карпо. — Заходь, заходь! (М. Коцюбинський); — Оце довчивсь! — почав батько мені. — Що ж тепер?.. (А. Тесленко);

г) коли на місці розриву мали б бути три крапки, то вони залишаються перед тире. Пряму мову продовжуємо або з великої, або з малої літери залежно від того, яка літера була б після трьох крапок за відсутності розриву. Після слів автора в першому випадку ставимо крапку й тире, а в другому — кому й тире: — Ходять тут усякі... — бурмоче дід. — Недавно двоє пройшло (О. Донченко); — Гратиму!.. й я гратиму?.. Ну й... — глянув навкруги, — ну й життя гарне!.. (А. Тесленко);

ґ) коли одна частина слів автора стосується першої частини прямої мови (тієї, що стоїть до розриву), а друга — другої, то після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряму мову продовжуємо з великої літери: — Зараз, — сказав Матюха. Потім згадав щось і повернув голову до жінки: — Де там та Зінька з кислицями? (А. Головко).

201

Примітка. Діалоги й полілоги можна подавати без абзаців, що буває здебільшого тоді, коли їх хтось переказує. У такому разі лише першу репліку подаємо з абзацу й перед нею ставимо тире, а далі репліки наводимо в лапках; після них перед авторськими словами ставимо тире, а перед ними після авторських слів — двокрапка: — Страх, розказує, яке діялось: народу, каже, як на війні, сила-силенна... а кінні наступають, душать. «Розходьтесь!» — гукають. А ті: «Не підемо, давай нам наше... ми за правду» (М. Коцюбинський).

4. Коли пряма мова стоїть усередині слів автора, перед нею стоїть двокрапка, а після неї ставимо:

1) кома, якщо це потрібно в умовах контексту: Казав пан: «Кожух дам», та й слово його тепле (прислів’я);

2) тире:

а) у разі відсутності розділового знака на місці розриву слів автора: На зауваження вчителя з приводу запізнення учень пояснив: «Дуже довго не було автобуса» — і сів на своє місце;

б) якщо пряма мова закінчується такими розділовими знаками, як три крапки, знак питання або знак оклику:

Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта?» —
Все вони питають (Леся Українка).

5. Коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок, без указівки, кому вони належать, то кожну з них беремо в лапки, а між репліками ставимо тире: «А в тебе земля ще де є?» — «Ні, нема». — «А хата є?» — «Є» (Панас Мирний).

Перед кожною реплікою (у тому числі й перед першою) можна також ставити тире, тоді кожну парну репліку слід брати в лапки, наприклад: — А в тебе земля ще де є? — «Ні, нема». — А хата є? — «Є».

6. Якщо в діалозі, що подається в рядок, після репліки одного з учасників ідуть слова автора, то перед наступною реплікою іншого учасника тире не ставимо: «Простіть мені; чого нам сваритись?» — каже вона, аж плаче. «Про мене, — кажу. — Якби мене ніхто не зачіпав, я б довіку нікого й пальцем не зачепила» (І. Нечуй-Левицький).

Примітка. Звичайно не виділяють (лапками або тире) чужу мову і тоді, коли немає вказівки на те, кому вона належить (це невідомо або не має значення): Кажуть: скупий двічі платить; — Друкарська? — Так. Маю намір купити згодом. Кажуть, у німців чудові машинки (О. Шугай).

У друкованих засобах масової інформації вставлені речення, подібні до слів автора, виділяють звичайно комами: Учора, повідомляє наш кореспондент, відбулася зустріч лідерів країн Євросоюзу (з газети).

ІІ. Для оформлення цитат застосовуюємо такі розділові знаки. 202

1. Цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки. Інші розділові знаки при них розставляємо так, як у реченнях з прямою мовою та словами автора. Наприклад: У Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова».

Цитати, що виступають як самостійні висловлення (наприклад, в епіграфах), лапками не виділяються.

2. Якщо цитату наводимо не повністю, а з пропуском, його позначаємо трьома крапками — на початку, в середині або в кінці цитати (у текстах спеціального призначення знак три крапки на місці пропуску можна ставити у квадратні або кутові дужки (див. § 163, ІІ, п. 3, ІІІ).

Пропуски на початку цитати позначаємо по-різному. Якщо цитата подаємо як пряму мову після двокрапки, перше її слово після трьох крапок пишеться з малої літери: Про цей переклад «Іліади» І. Франко сказав: «<...> се не популяризований, але справді націоналізований наш український Гомер, і то націоналізований так щасливо, що я не знаю нації, яка могла б похвалитися подібною працею» (О. Кундзич). Якщо ж цитата подана як пряма мова, але на початку речення в цілому перед авторськими словами, перше слово в ній після трьох крапок пишеться з великої літери: «<...> Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських відповідників до українських слів, а обмежуючись поясненням останніх російською мовою <...>», — зауважував М. Рильський.

Якщо цитата органічніше включена в текст, виступаючи як підрядна частина складнопідрядного речення, як частина речення зі вставленими словосполученнями або реченнями, що вказують на її автора, вона починається завжди з малої літери (навіть тоді, коли її взято повністю), за винятком власних назв, і без зазначення можливого пропуску на її початку: Максим Рильський писав, що «глибока народність лексики Малишка, граматичного, синтаксичного ладу його творів не підлягає сумніву»; Як відзначав Олесь Гончар, «ХХ сторіччя принесло нашій мові й культурі високі злети і найскладніші випробування».

3. Якщо під час цитування з’являється потреба у вставленні пояснень, їх подають або в круглих (див. § 163, п. 1), або (у текстах спеціального призначення) у квадратних дужках (див. § 163, ІІ, п. 2). У круглих дужках (з виділенням курсивом) подають також зауваження, примітки в межах певної цитати на зразок: Куренями в Січі звалися великі, довгі хати, в яких жили запорожці (примітка наша. — Ред.), «... (курсив мій. — Упорядник)...» і под.

Примітка 1. Про вживання в цитованому тексті зовнішніх і внутрішніх лапок див. § 164, п. 4.

Примітка 2. Прізвище автора або інше джерело цитування подаємо після цитати звичайно в круглих дужках (див. § 163, І, п. 5); якщо ж указівка на автора (джерело) наводиться нижче, зокрема в епіграфах, джерело зазначається переважно без дужок (див. § 155, п. 1, прим. 2). У тих випадках, коли цитату наводимо в дужках усередині речення, її

203

джерело зазначається звичайно після крапки й тире (див, наприклад, § 158, І, п. 15, 1, у примітці ілюстрацію з творів М. Коцюбинського).

Про вживання крапки в кінці речення у цитатах (епіграфах і т. ін.) при зазначенні (у дужках і без них) їхніх авторів та інших джерел цитування див. § 155, п. 1, прим. 2.

§ 168. Правила рубрикації тексту і розділові знаки для оформлення пунктів переліку

Для оформлення рубрик переліку (переважно в офіційно-ділових та наукових текстах) використовують такі способи членування тексту — з поданням кожної рубрики з абзацу або рідше в рядок.

1. У разі потреби в кількаступеневому членуванні тексту від ширших до вужчих за змістом його положень застосовуємо комбіновану систему літерно-цифрової нумерації:

— римські цифри (з крапкою після них) або великі літери (з крапкою) — на найвищому рівні членування тексту (речення після них починається з великої літери, а в кінці його ставимо крапку);

— арабські цифри (з крапкою) — на середньому рівні членування (речення після них починається з великої літери, а в кінці його ставимо крапку);

— арабські цифри (з дужкою після них) — на нижчому рівні членування (речення після них починається з малої літери, а в кінці його ставимо крапку з комою);

— малі літери (з дужкою) — на найнижчому рівні членування (речення після них починається з малої літери, а в кінці його ставимо крапку з комою).

2. У разі такої ж потреби застосовують також, причому дедалі ширше, інший принцип — використання тільки арабських цифр (з крапками після них) з послідовним їх додаванням від однієї до більшої кількості:

1. Загальні положення
1.1. Національна академія наук України (далі — НАН України) є вищою

науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності.

1.2. НАН України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та Статутом НАН України, який ухвалюється та реєструється в порядку, встановленому законом.

1.3. НАН України є правонаступником Академії наук України, що була заснована в 1918 році і в подальшому йменувалася Українською академією наук, Всеукраїнською академією наук та Академією наук Української РСР [...] і т. д. (Статут Національної академії наук України).

204

3. Якщо ж немає потреби в такому ступеневому членуванні тексту, звичайно використовують арабські цифри з крапкою і ще частіше — арабські цифри з дужкою та малі літери, наприклад:

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я

<...> і т. д. (Конституція України).
Особливо це застосовують тоді, коли перелік подають в рядок:

Комп’ютер складається з: а) системного блока; б) монітора; в) клавіатури

(у таких випадках замість крапки з комою можна використовувати й кому, а двокрапка перед переліком не обов’язкова).

4. Використовують також спосіб абзацного членування тексту при переліку за допомогою тире:

12.6. Президія НАН України за рекомендацією загальних зборів відповідного відділення НАН України:

— призначає на посаду керівника наукової установи НАН України;

— за наявності вмотивованих заперечень, оголошує новий конкурс, призначивши виконувача обов’язків керівника наукової установи НАН України на строк не більш як шість місяців (Статут Національної академії наук України).

205

А-340 § 58, п. 4
А́ арне § 137
Аа́ хен § 137
аба́т § 128, п. 1 Абашúдзе § 144, п. 7, 3, а Абд ель Кері́м § 49, п. 2 аби́ куди § 41, п. 1, 9 аби́-то § 41, п. 3, 3

аби́ що § 44, п. 2, 1 аби́ як § 41, п. 1, 9
аби́ як § 44, п. 2, 1 абітуріє́нт § 130, п. 1 або́ ж § 43, п. 2, 1 абориге́н § 5

або́що § 43, п. 1
аброморфéма § 35, п. 4, 2
абсолю́ тно сухи́ й § 40, п. 1, 4, прим. 1 Абхáзія § 153, п. 2, 1
абхáзький § 153, п. 2, 1
абúхто § 39, п. 1
абúчий § 39, п. 1
абúякий § 39, п. 1
аванга́ рд § 122, п. 1
аванпо́ ст § 28, прим.
аванпо́ стний § 28, прим.
а́вгієві ста́йні § 49, п. 9, 3, прим. 2 авдито́ рія § 131
Авдіє́вський § 142, п. 2
Авенíр § 143, п. 2, прим. 1
авіарéйс § 35, п. 4, 2
Авраа́ м § 137
Авро́ ра § 131
А́ встро-Угóрщина § 154, п. 2, 4
А́ встро-Угóрщина § 154, п. 3, 1
А́ встро-Угóрщина § 36, п. 2, 3
авт. — автор; авторський § 62, п. 1 автенти́ чний § 131
автобіогра́ фія § 131
автовідповідáч § 35, п. 4, 2 автовокзáл § 35, п. 2, 4 автомагістрáль § 36, п. 1, 3 автомобілі «Ніса́ н» § 58, п. 2автомобі́ль § 121, п. 1, 2
автомобі́ль § 131
автомобі́ль § 140
автомотогурто́ к § 36, п. 1, 7
а́ втор § 131
А́втор § 60, п. 1

авторите́ т § 131
а́вторка§32,п.4
автохто́ н § 131
Ага́та§124
Агата́ нгел § 123
Агафа́ нгел § 123
агент § 19, п. 2
аге́ нтство § 19, п. 2
аге́ нтство Інтерфа́ кс-Азербайджа́ н § 54,

п. 5, прим. 2

аге́ нтство Украї́нські Націона́ льні Нови́ ни § 54, п. 5, прим. 2

аге́ нтство Франс Пресс § 54, п. 5, прим. 2

агіта́ ція § 122, п. 1
агіта́ ція § 5
агра́ рний § 40, п. 2, 2, а
агра́ рно-промислóвий § 40, п. 2, 2, а агре́сія § 5

агре́ сор § 122, п. 1
агробíзнес § 35, п. 4, 2
агроеколо́ гія § 130, п. 1
агрокультýра § 36, п. 1, 3 агрокультýрний § 40, п. 1, 1
агроно́м § 9, п. 2, 6
агрудний знак «За безпе́ ку наро́ ду» § 57,

п. 1
а́ ґрус § 6, п. 1
а́ ґрусовий § 6, п. 1
Ада́ менко § 32, п. 9
А́ дамс § 134
Аделаї́да § 129, ІІ
адже́ ж § 43, п. 2, 1
А́ длер § 134
адмінресýрс § 35, п. 4, 1 адмінрефóрма § 35, п. 4, 1
Адона́ й § 53, п. 1
Адріанóполь § 154, п. 2, 5
Адріа́ тика § 129, ІІІ, п. 2
ад’ю́ нкт § 138, п. 1, 2
ад’юта́ нт § 138, п. 1, 2 аеромéтод § 35, п. 4, 2
аеропла́ н § 121, п. 1, 1
аеропорт «Бори́ спіль» § 50, п. 14 АЕС § 63, п. 9
Азóво-Чорномóр’я § 154, п. 2, 4 азе́фи § 49, п. 5
А́ зія § 50, п. 1
Азо́ вське мо́ ре § 50, п. 1

ПОКАЖЧИК

206

Аї́да § 129, ІІ
Айве́нго § 133
Айзена́ х § 136, п. 1
акад. — академік § 62, п. 1 академвідпýстка § 35, п. 4, 1 акаде́мік § 129, І, п. 6

акаде́ мік § 32, п. 1, прим. акаде́ мік § 56, прим. 1 академі́чний § 33, п. 2 Ака́ т Дамкѐнг § 49, п. 4 акватéхніка § 35, п. 4, 2 7-А клас § 35, п. 5, 6 аксіо́ ма § 129, І, п. 2 акти́в § 54, п. 6

Акт проголо́ шення незале́ жності Украї́ни § 55, п. 1

акумулятор § 128, п. 1 Ак’я́б § 138, п. 1, 1 Ак’я́р § 151, п. 1
Алата́ у § 50, п. 4, прим. Алатáу § 154, п. 3, 3 Алба́ нія § 121, п. 1, 1 але́ ж § 43, п. 2, 1

А́ лекс § 134
Александрóв § 144, п. 2
Алексє́єв § 144, п. 3, 3
Алжи́ р § 129, ІІІ, п. 3
алжирець § 129, ІІІ, п. 3 алкотéст § 35, п. 4, 2
Алла́ х § 122, п. 4
Алла́ х § 128, п. 1
Алла́х § 53, п. 1
Алмати́ § 140
Алéсь Адамóвич § 144, п. 1 Алфьóров § 144, п. 4, 2
альбатро́ с § 139, п. 1, 2 Альбе́рта § 139, п. 1, 2 Альтамíра-і-Кревéа § 146, п. 3, 2 альтруї́ст § 129, ІІ
альфа § 51
а́ льфа Мало́ ї Ведме́ диці § 51 алюмін́ ієвий § 33, п. 6
алюмін́ ій § 121, п. 1, 2
Аля́б’єв § 144, п. 3, 2
Аля́ б’єв § 144, п. 12
Аля́ска § 121, п. 1, 2
Аля́ска § 153, п. 1
аля́ скинський § 153, п. 1 Амальте́я § 123
Амангельди́ § 140
Аме́рика § 129, ІІІ, п. 2
амплуа́ § 140

амудар’ї́нський § 153, п. 1 амудар’їˊнський § 154, п. 3, 3 Амудар’я́ § 151, п. 1 Амудар’я́ § 153, п. 1 Амудар’я́ § 154, п. 3, 3 Амудар’я́ § 50, п. 4, прим. Ан-124 § 35, п. 5, 5

Ан-225 § 35, п. 5, 5 Ан-225 § 58, п. 4 Ана́ ньїн § 3 анархі́чний § 33, п. 2 ана́ тема § 123

ана́ фема § 123
а́нгел § 49, п. 7, 2, прим. 1
А́ нглія § 5
Андо́ рра § 128, п. 3
андоррець § 128, п. 3
Андрéєв § 144, п. 3, 3 Андрíєво-Івáнівка § 154, п. 3, 2 андрíєво-івáнівський § 154, п. 3, 2 Андрі́єва § 33, п. 6
Андрі́єве § 33, п. 6
Андрі́єві книжки́ § 49, п. 9, 1 Андрі́їв § 9, п. 3, 5, г
Андрі́ївська це́ рква § 55, п. 2 Андрі́ївський § 9, п. 3, 5, г Андрі́ївський узві́з § 50, п. 11 Андрі́й § 33, п. 6
Андрі́й Первозва́ ний § 53, п. 1 ані́ж § 43, п. 1
аніскіл́ ьки § 41, п. 1, 9
аніскі́льки § 44, п. 2, 1
анітеле́нь § 41, п. 1, 9
анітро́ хи § 41, п. 1, 9
анітро́ хи § 44, п. 2, 1
аніхтó § 39, п. 1
анічичи́ рк § 41, п. 1, 9
анічúй § 39, п. 1
аніщó § 39, п. 1
анія́к § 41, п. 1, 9
анія́к § 44, п. 2, 1 анія́кий§39,п.1 анна́ли§128,п.1
Анáньїн § 144, п. 13, 1, а Анáньїно § 149, п. 4, 2
анота́ ція § 128, п. 2, прим. Анрі́§129,І,п.3
Анрі́ § 140
Анта́нта§50,п.7
Антаркти́ да § 129, ІІІ, п. 2 Антаркти́ да § 50, п. 1
Анта́ рктика § 129, ІІІ, п. 2

207

Анте́й § 49, п. 7, 2
антиалкого́ льний § 31, п. 5 антиаргуме́нт § 31, п. 5 антиаромати́ чний § 31, п. 5 антивíрус § 35, п. 4, 4«Анти-Дюринг» § 35, п. 4, 4, прим. 1 антиелектро́ н § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиестети́ чний § 31, п. 5антиєвропе́йський § 31, п. 5 антиімперіалісти́ чний § 35, п. 4, 4,

прим. 2
антиінфекці́йний § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиінфляці́йний § 31, п. 5 антиінфляці́йний § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиістори́ чний § 35, п. 4, 4, прим. 2 антинауко́ вий § 31, п. 5
антиоки́ слювач § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиурядо́ вий § 31, п. 5
антиурядо́ вий § 35, п. 4, 4, прим. 2 анти́ чний світ § 52, п. 2, прим. 3
антия́ дерний § 31, п. 5
Анті́н § 9, п. 2, 6, прим.
Анті́н § 32, п. 11, прим.
Антíн § 143, п. 2, прим. 1
антоло́ гія § 123
Анто́ нівна § 32, п. 11, прим.
Анто́ ніо § 140
Анто́ нович § 32, п. 11, прим. антрополо́ гія § 123
Аньóлек § 144, п. 5, 2
Апеляці́йний суд Закарпа́ тської о́ бласті

§ 54, п. 1
Аполло́ н § 49, п. 7, 2
Аполло́ н Бельведе́ рський § 55, п. 2 апте́ка § 123
ара́би § 49, п. 6
Ара́ бська Респу́ бліка Єги́ пет § 50, п. 6 Аравíйське мóре § 151, п. 2, 2 Аракчéєв § 144, п. 3, 3
Арзамáс § 153, п. 2, 3
арзамáський § 153, п. 2, 3
Аріє́ль § 130, п. 1
а́ рка § 9, п. 2, 1, прим. 2
арк. — аркуш § 62, п. 1
А́ рктика § 129, ІІІ, п. 2
Арно́ § 140
арсена́ л § 121, п. 1, 1
арсена́ л § 140
Артемо́ вський § 9, п. 3, 5, е
артеріа́ льний § 129, І, п. 2
арте́рія § 129, І, п. 2
Артéм § 144, п. 1

Артéмов § 144, п. 4, 2 артпóлк § 35, п. 3, 2 артрúнок § 35, п. 4, 2 Арту́р § 124

Арéф’єв § 144, п. 12
арф’я́ р § 7, п. 1, прим. архаї́чний § 3
архаї́чний § 33, п. 2
арха́ нгел § 49, п. 7, 2, прим. 1 археологі́чний § 33, п. 2 архидия́ кон § 35, п. 4, 3 архиєре́ й § 31, п. 4, прим.архимандри́ т § 31, п. 4, прим. архистрати́ г § 31, п. 4, прим. архі́в § 129, І, п. 6

архіважли́ вий § 31, п. 4
архієре́й § 31, п. 4, прим.
архімандри́ т § 31, п. 4, прим.
архіме́ дова спіра́ ль § 49, п. 9, 3, прим. 2 архімільйоне́ р § 31, п. 4

архіскладни́ й § 31, п. 4
архіскладнúй § 35, п. 4, 3
архістрати́ г § 31, п. 4, прим. архітектýрно-будіве́ льний § 40, п. 2, 2, а архішахрáй § 35, п. 4, 3

а/с (абонентська скринька) § 62, п. 4 Аскáнія-Нóва § 152, п. 4, 2
а́ стма § 123
астрокорéкція § 35, п. 4, 2

асфа́ льт § 121, п. 1, 2
ательє́ § 139, п. 1, 1
ательє́ § 140
Ате́ни § 123
Атланти́ да § 129, ІІІ, п. 2
Атла́ нтика § 129, ІІІ, п. 2 Атланти́ чний океа́ н § 121, п. 1, 1 атлáнтік-сíтинський § 154, п. 3, 4 Атлáнтік-Сíті § 154, п. 3, 4

АТС § 61, п. 2
аудито́ рія § 131
аудіє́нція § 129, І, п. 2
аудіє́нція § 131
аудіоальбóм § 35, п. 4, 2
аутса́ йдер § 131
Афанáсьєв § 144, п. 3, 2
Афі́на § 49, п. 7, 2
Афі́ни § 123
А́ фрика § 129, ІІІ, п. 2
А́ фрика § 152, п. 1
африка́ нці § 49, п. 6
Ахілле́с § 49, п. 7, 2
ахілле́ сова п’ята́ § 49, п. 9, 3, прим. 2

208

Ахме́д § 122, п. 4 ацте́ки § 49, п. 6
А́ чинськ § 149, п. 4, 3, а Ашгабáт § 154, п. 2, 5 Аюда́г § 154, п. 3, 3

Б-17 § 35, п. 5, 5
б § 44, п. 1, 12
ба́ ба § 33, п. 3
ба́ ба-яга́ § 49, п. 7, 3, прим. ба́бин § 33, п. 3

бага́ ж § 5
багатвéчір § 35, п. 4, 1
бага́ тий § 19, п. 2
бага́ то-бага́ то § 35, п. 5, 1 багатопрогі́нний § 40, п. 1, 4 багатоспрямóваний § 40, п. 1, 4
бага́ тство § 19, п. 2
бага́ цько § 26, п. 2, 1, а
Багірзадé § 146, п. 3, 4, прим.
Багíров § 144, п. 7, 1
бажа́ нь, § 26, п. 2, 2
базе́ дова хворо́ ба § 49, п. 9, 3, прим. 2 Ба́ зель § 121, п. 1, 2
Ба́ зель § 139, п. 1, 2
Базіліо § 140
байра́ к § 12, п. 2
Бакý § 153, п. 1
бакúнський § 153, п. 1
Баку́ § 140
бал § 121, п. 1, 1
бала́ нс § 121, п. 1, 1
бала́ ст § 28, прим.
бала́ стний § 28, прим.
бале́ т «Лебе́ дине о́ зеро» § 55, п. 3
ба́ лка § 26, п. 1, 3, прим.
Балка́ нський піво́ стрів § 50, п. 1 Балка́ нські краї́ни § 50, п. 7
Ба́ лтика § 129, ІІІ, п. 2
бальза́ ківські тради́ ції § 49, п. 9, 3,

прим. 1
Бангкóк § 153, п. 2, 3, прим. 1 бангкóкський § 153, п. 2, 3, прим. 1 бандури́ ст § 32, п. 14
банкі́р § 32, п. 14
банк «Півде́нний» § 54, п. 4
Барб’є́ § 138, п. 1, 1
Барб’є́ § 140
Барбю́ с § 138, п. 2, 2
барви́ стий § 33, п. 5
Бардíїв § 150, п. 1, 3

баро́ко§128,п.1
баро́ метр § 127
баро́ н § 56, прим. 2
баски́ й § 26, п. 2, 1, а, прим. ба́ско § 26, п. 2, 1, а, прим. Баскунчáк § 153, п. 2, 2 баскунчáцький § 153, п. 2, 2батальйо́ н § 8, п. 1, 2

ба́ тенько § 26, п. 2, 1, б ба́ тенько § 32, п. 9 баті́г § 22, 5
батожи́ ти § 22, 5

ба́ тьків § 9, п. 1, 1, в
Ба́ тьківщи́ на § 60, п. 3
ба́тько§33,п.6
батько § 41, п. 3, 1, прим. 2
ба́ тькова § 33, п. 6
ба́ тькове § 33, п. 6
бац § 27, п. 7
башки́ р § 129, І, п. 6
башта́ нник § 29, п. 1, 3
Баянго́ л-Монго́ льський автоно́ мний о́ круг

§ 50, п. 8
Б — байт § 62, п. 1
Бáден-Бáден § 152, п. 5
бджола́ § 10, п. 1
бджола́ § 10, п. 2, 2
бджоли́ ний § 33, п. 4
Беатрі́с § 140
Беатріче § 129, І, п. 3
бебібум § 133
без Андрíя Бáйка § 142, п. 3, прим. 2 безба́ тченко § 27, п. 6
безба́ тченко § 32, п. 9
без ві́дома § 41, п. 2, 1
бе́звісти § 41, п. 1, 2
безголі́в’я, § 9, п. 3, 2, а
безголо́ сся § 9, п. 3, 2, а бездорі́жжя § 9, п. 3, 2, а
без жа́ лю́ § 41, п. 2, 1
беззву́чний § 29, п. 1, 1
безіме́нний § 7, п. 4, прим. 1
без кінця́ § 41, п. 2, 1
без кінця́ -кра́ ю § 41, п. 2, 1
безкори́ сливий § 31, п. 2
безкра́ їй § 31, п. 2
без кра́ ю § 41, п. 2, 1
без ла́ ду́ § 41, п. 2, 1
без лі́ку § 41, п. 2, 1
без мети́ § 41, п. 2, 1
без на́міру § 41, п. 2, 1
без Нíни Бáйко § 142, п. 3, прим. 2

209

безпе́ка § 21
безпе́чний § 21
без пуття́ § 41, п. 2, 1
без слі́ду § 41, п. 2, 1
без смаку́ § 41, п. 2, 1
без су́мніву § 41, п. 2, 1
без уга́ ву § 41, п. 2, 1
без упи́ ну § 41, п. 2, 1
безха́ тченко § 32, п. 9
без че́рги § 41, п. 2, 1
без’я́ дерний § 7, п. 4
без’язи́ кий § 7, п. 4
Бейкер-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 бекере́ль § 128, п. 3
Бе́кі § 128, п. 4
Беккере́ль § 128, п. 3
Бе́кон § 133
беладо́ на § 128, п. 1
Белгрáд § 154, п. 2, 5
белетри́ стика § 128, п. 1
Бе́ллоу § 133
Бенуа́ § 140
Беранже́ § 140
Бе́рд § 135
Бердя́єв § 144, п. 3, 2
бе́рег § 9, п. 2, 3
Бе́ регівський о́ круг § 50, п. 8
берегти́ § 5
берегти́ § 14, п. 3
Березíвський § 141
Березинá § 149, п. 4, 2, прим. березне́вий § 33, п. 6
Березникú § 149, п. 4, 3, е
Березникú § 152, п. 2 берíзки-бе́ршадський § 154, п. 3, 1 Берíзки-Бе́ршадські § 154, п. 3, 1 бері́зка § 9, п. 3, 5, б
Бе́рклі-сквер § 50, п. 5
Бе́ркшир § 135
бертоле́ това сіль § 49, п. 9, 3, прим. 2 Бе́ртон § 135
бе́ршадський § 27, п. 3
Бе́ршадь § 27, п. 3
Бессеме́ р § 128, п. 3
бессеме́рівський § 128, п. 3
Бестýжев § 144, п. 2
бета § 51
бе́та Терезі́в § 51
Бе́тті § 128, п. 3
бетхóвенський § 147, п. 3
Бє́жецьк § 149, п. 1, 3
Бє́ла § 144, п. 11

Бєлóво § 149, п. 1, 3 Бє́лгород § 149, п. 1, 3 Бє́лий § 144, п. 11 Бє́ликов § 144, п. 7, 3, г Бєлíнський § 144, п. 3, 4Бє́лорє́цьк § 149, п. 1, 3 Б’єрнсон § 132 Б’є́рнсон § 132

б’єф § 138, п. 1, 1
Бжозóвич § 144, п. 6, 2
Бéздна § 149, п. 1 бóзнавко́го§39,п.2
бóзна-чий § 44, п. 3, 2
бóзна-що § 39, п. 2
бóзна-як § 44, п. 3, 2
бíзнес-план § 36, п. 2, 2, а
бýзький § 153, п. 2, 1
би § 44, п. 1, 12
Біарри́ ц § 129, І, п. 2
бібл. — біблійний; бібліографічний;

бібліотечний § 62, п. 1 бібліоте́ ка § 123
Бі́блія § 53, п. 4
бі́знес § 129, І, п. 6
бізнесме́ н § 134 бі́знес-проє́кт § 36, п. 2, 2, а БілАЗ § 61, п. 3, прим. 2 Бі́ла олімпіа́ да § 52, п. 2 Бі́ла Це́ рква § 50, п. 1, прим. бі́лий-бі́лий § 35, п. 5, 1

Білл § 128, п. 3
білль § 128, п. 1
Білове́зька Пу́ща § 149, п. 1, 3 Білове́зька Пу́ща § 50, п. 1, прим. Біловéрхий § 141
білокрі́вці § 36, п. 1, 2
біломóрський § 154, п. 2, 6
біломóрці § 154, п. 2, 6
Білопíлля § 154, п. 2, 1
білопíльський § 154, п. 2, 1
білору́ска § 49, п. 6
Білору́сь § 149, п. 1, 3
Білоруський автомобільний завод § 61,

п. 3, прим. 2
Білостóк § 149, п. 1, 3 Білоцеркíвський § 146, п. 4 білоцеркíвський § 153, п. 2 білоцеркíвський § 154, п. 2, 6білоцеркíвці § 154, п. 2, 6 білува́ тий § 33, п. 7 більш-менш § 35, п. 5, 2
біля Па́ рк-лейн § 140

210

біля Ри́ джент-стрі́т § 140 біля Фолл-ри́ вер § 140 біоцúкл § 35, п. 4, 2 біржови́ й § 33, п. 6

Бі́рма § 50, п. 8
Бі́смарк § 128, п. 4
Бóкна-фіóрд § 154, п. 3, 4
Бíла § 149, п. 1, 3
Благовє́щенськ § 149, п. 1, 3 Благові́щення § 53, п. 3
Благодáрне § 150, п. 1, 1 благослове́нний § 29, п. 3, 2
блаже́ нна Феодо́ ра § 53, п. 2, прим. 1 блаже́нний § 29, п. 3, 2
блаки́ тно-си́ ній § 40, п. 2, 2, г
Бíла Підля́ ська § 149, п. 1, 3

Бог § 53, п. 2, прим. 2 Бог§53,п.2,прим.3
Богдáн § 143 БогДухСвяти́й§53,п.2
бог зна коли́ § 53, п. 2, прим. 3
бог зна що § 53, п. 2, прим. 3
бог з ним (з тобо́ ю) § 53, п. 2, прим. 3 боги́ ня Ге́ ра § 53, п. 1, прим.

боги́ Старода́ внього Єги́ пту § 53, п. 1, прим.

Богоро́ диця § 53, п. 2
Бог Оте́ць § 53, п. 2
бог Посейдо́ н § 53, п. 1, прим. Бог Син § 53, п. 2
бог торгі́влі § 53, п. 1, прим. бодибíлдинг § 35, п. 4, 2 бодіáрт § 35, п. 4, 2
боєзда́ тність § 35, п. 2, 4
бо ж § 43, п. 2, 1
бо́же § 53, п. 2, прим. 3 Боже§53,п.2,прим.3 бо́же збав § 53, п. 2, прим. 3 боже́ственний § 29, п. 3, 2 Божий § 53, п. 2, прим. 2
Бо́ жий про́ мисел § 53, п. 2 «бо́ їнг» § 58, п. 2
бойки́ ня § 32, п. 4 бойови́й§33,п.6 болга́рин§5
Болгра́ д § 35, п. 3, 1
Бологé § 150, п. 1, 1
боло́ то § 9, п. 3, 2, а бонапарти́ зм. § 49, п. 5
бо́ нна § 128, п. 1
боре́ць § 9, п. 3, 5, а
боре́ць § 32, п. 3
Бори́ сівна § 32, п. 11 Бористе́н § 123
Борисфе́н § 123
Бо́ ричів Тік § 50, п. 11
Боровé § 152, п. 3
Боровико́ вський § 9, п. 3, 5, е Боровичí § 149, п. 4, 3, д борода́ а § 9, п. 3, 2, а Бородінó § 149, п. 4, 1, в Бородінó § 150, п. 1, 2 Бородінó § 152, п. 3, прим. борона́ § 9, п. 3, 2, а боротьбі́ст § 32, п. 14 Борúсов § 144, п. 7, 3, бБорúспіль § 148, прим. Боси́й§144,п.11

Бíла Цéрква § 153,
Бíла Цéрква § 154,
Бíла Цéрква § 154, Бóлдіно § 153, п. 1 бóлдінський § 153, Бле́квуд § 134
Бле́ксміт § 124
Бíле мóре § 154, п.
бли́ жній § 33, п. 1 близьки́ й § 26, п. 2, 1, а бли́ зькість § 26, п. 2, 1, а бли́ зько § 26, п. 1, 1 бли́зько § 26, п. 2, 1, а блиск § 28, прим.

бли́ снути § 28, прим.
Бéлич § 144, п. 2
Бéлич § 144, п. 6 бліцновúни § 35, п. 4, 3 бліцопи́ тування § 35, п. 4, 3 бло́ гер § 122, п. 1

блок § 121, п. 1, 1
блок § 140
блок-систéма § 36, п. 2, 2, а блу́за § 121, п. 1, 1

блю́ мінг § 121, п. 1, 2 Бляйбтрой § 136, п. 1
Бáнська Бúстриця § 150, п. 1, 1 Бáня-Лýка § 154, п. 3, 1 бáня-лýцький § 154, п. 3, 1
боа́ § 140
бобови́ ння § 32, п. 6
бовва́ н § 29, п. 4
боввані́ти § 29, п. 4
Бог § 9, п. 3, 5, е
Бог § 53, п. 1
Бог § 53, п. 2

п. 2 п. 1, 1 п. 2, 6

п. 1 2, 6

211

босо́ ніж § 41, п. 1, 8
босто́ н § 50, п. 12
Ботвúнник § 144, п. 7, 3, б Боттіче́ ллі § 128, п. 3
бою́ ся § 9, п. 1, 1, д боягу́ззтво § 19, п. 1, 2
боязки́ й § 26, п. 2, 1, а, прим. бо́ язкість § 26, п. 2, 1, а, прим. бра § 140

браві́симо § 128, п. 1
Брази́ лія § 129, ІІІ, п. 6
бранденбýрзький § 154, п. 2, 5
брат § 19, п. 2
бра́ти § 11, п. 2
бра́ тик § 32, п. 1
бра́ тів § 9, п. 1, 1, в
брат-і-сестрá. § 36, п. 2, 1, г
бра́ тній § 33, п. 1
бра́ тство § 19, п. 2
бра́ тський § 19, п. 2
бра́ узер § 133
бра́ унінг § 133
бра́ унінг § 49, п. 5
Бр́а́ хма § 49, п. 7, 1
Бра́ хма § 53, п. 1
брахма́ н § 122, п. 4
брек § 133
Брест-Лито́ вськ § 52, п. 2, прим. 2 Брест-Лито́ вський ми́ рний до́ говір § 52,

п. 2, прим. 2
Бретáнь § 152, п. 1
Брето́н де лос Ерре́рос § 49, п. 2
Бре́ ттон-Вудс § 52, п. 2, прим. 2 Бре́ттон-Ву́дська конфере́нція § 52, п. 2,

прим. 2
бреха́ ти § 11, п. 2
брига́ да § 129, ІІІ, п. 1
б р и г а́ д а § 5
бригади́ р § 32, п. 14
бри́ зки § 28, прим.
бри́ знути § 28, прим.
бри́ нькати § 27, п. 2
бриньча́ ти § 27, п. 2
Брита́ нія § 129, ІІІ, п. 4 брита́ нський § 129, ІІІ, п. 4 брід § 50, п. 11
Бріє́нн § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 Брáнденбург § 154, п. 2, 5 Брóнниці § 149, п. 4, 1, б Брóнниці § 149, п. 4, 3, д
Бро́ кес § 128, п. 4 Бронéвський § 144, п. 2

Бронéвський § 144, п. 10 бронзо́ ва меда́ ль § 57, п. 2 брошу́ра § 130, п. 2 бру́тто § 128, п. 1

Брю́ кнер § 128, п. 4
брязк § 28, прим.
бря́ знути § 28, прим.
Брянськ § 151, п. 2, 2
Бýсел § 142, п. 1
бáски § 153, п. 2, 3, прим. 1 бáскський § 153, п. 2, 3, прим. 1 бíсмарківський § 147, п. 3 бéта-прóмені § 36, п. 2, 2, ббéта-рóзпад § 36, п. 2, 2, б бéта-частúнка § 36, п. 2, 2, б Бóтев § 144, п. 3, 3

БУ-1 § 35, п. 5, 5 Буало́§140 Буг§152,п.1
Буг § 153, п. 2, 1 Бугайóв § 144, п. 4, 1 буд. — будинок § 62, п. 1 Бу́дда§140

Бу́дда § 49, п. 7, 1
Бу́дда § 53, п. 1
Буди́ нок учи́ теля § 54, п. 3 буди́ ночок § 10, п. 1 бу́дить § 26, п. 2, 3
будівни́ к § 9, п. 1, 2 будмайдáнчик § 35, п. 3, 2 будúнок No 28-Г § 35, п. 5, 6 будо́ ва § 9, п. 1, 2
будува́ ти § 34, п. 1
будь § 26, п. 2, 3
будь-де́ § 41, п. 3, 3
будь-де § 44, п. 3, 2 будь-коли́ § 41, п. 3, 3 будь-коли́ § 44, п. 3, 2 будь-куди́ § 41, п. 3, 3 бу́дьмо § 26, п. 2, 3
будь на чо́ му § 39, п. 2 бу́дьте § 26, п. 2, 3
будь у ко́ го § 39, п. 2 будь-хтó § 44, п. 3, 2 будь-хто́ § 39, п. 2
будь-чи́ й § 39, п. 2
будь-що́ § 39, п. 2 будь-що-бу́ дь § 41, п. 3, 5 будь-яки́ й § 39, п. 2 будь-яки́ й § 44, п. 3, 2 Будя́к § 49, п. 7, 3
бу́дять § 26, п. 2, 3

212

бу́єр § 126
Буєрáков § 144, п. 3, 2
буй-ту́р § 36, п. 2, 2, а
Бу́кінгем § 128, п. 4
Букови́ на § 50, п. 6, прим.
букси́ рувати § 34, п. 3
буксува́ ти § 34, п. 3
бу́лла § 128, п. 1
Булóнь-сюр-Мéр § 154, п. 3, 5 булóнь-сюр-мéрський § 154, п. 3, 5 Було́ нський Ліс § 50, п. 1, прим. Було́ нь § 139, п. 1, 2
Було́ нь-сюр-Мер § 50, п. 2, прим. бульва́ р Тара́ са Шевче́ нка § 50, п. 11 бульв. — бульвар § 62, п. 1
бульдо́ г § 121, п. 1, 2
бульйо́ н § 139, п. 1, 1
бульйо́н § 8, п. 1, 2
бундесра́ т § 54, п. 5, прим. 3 Буéнос-А́ йрес § 154, п. 3, 3 буéнос-áйреський § 154, п. 3, 3
бур § 26, п. 2, 2
Бург-ель-Арáб § 154, п. 3, 5 бург-ель-арáбський § 154, п. 3, 5 бурело́ м § 35, п. 2, 3
буржуа́ § 140
буря́к § 7, п. 2, прим.
бур’я́н § 7, п. 2
бу́ряний § 7, п. 2, прим.
буття́ § 27, п. 5
бухóблік § 35, п. 4, 1
буц § 27, п. 7
бáхмацький § 153, п. 2, 2
Бáхмач § 153, п. 2, 2
б’ю § 7, п. 1
бюдже́т § 138, п. 2, 2
Б’ю́ кенен § 138, п. 1, 1
Бю́ лов § 140
бюро́ § 138, п. 2, 2
бюро́ § 140
б’ють § 4, п. 1
Бюффо́ н § 138, п. 2, 2
Бядýля § 144, п. 12, прим.
бязь § 138, п. 2, 2
Бя́лий § 144, п. 11

В-77 § 58, п. 4
Вавилóвський § 144, п. 7, 3, б важки́ й-таки́ § 44, п. 3, 1 важкоатле́т § 35, п. 1 важкопрогнозóваний § 40, п. 1, 4

важкорозчúнний § 40, п. 1, 4 Ва́ йзенборн § 136, п. 1
Ва́ йнрайх § 136, п. 1
вакуо́ ля § 121, п. 1, 2

вакуо́ ля § 140
вал§50,п.11
Вале́ нсія § 121, п. 2
Вале́ріївна § 32, п. 11
Валер’я́н § 7, п. 2
валіде́ § 140
Валýйки § 149, п. 4, 3, е
валéнтно пов’я́ заний § 40, п. 1, 4, прим. 1 Валуа́ § 140
ван Бетхóвен § 147, п. 3
Ван Гог § 49, п. 2, прим.
Вандріє́с § 130, п. 1
Ванзе́е§137
вані́ль § 125
Ван Мен § 146, п. 1, 6
Ван Мен § 49, п. 3
ва́ нна § 128, п. 1
Вано́ § 140
В Антарктиді § 23, п. 2, 2 вантáжно-розвантáжувальний § 40, п. 1,

3, прим.
Вара́ нгер-фіо́ рд § 50, п. 5
варе́ ний § 29, п. 3, 2, прим.
ва́ рений § 29, п. 3, 2, прим. варе́ння § 9, п. 3, 4 ва́риво§32,п.2
Варнго́ ген фон Е́ нзе § 49, п. 2 Василе́ ва § 33, п. 6
Василі́в § 9, п. 1, 1, в
Василі́в § 33, п. 6
Васи́ лівна § 32, п. 11
Васи́ льович § 32, п. 11
Васúль § 143 Васúль-Костянтúн § 146, п. 3, 1 Васько́ § 22, 4
ват§128,п.1
ват§128,п.3
Ватика́ н § 129, ІІІ, п. 5 ватиканський § 129, ІІІ, п. 5 Ватт§128,п.3
Вахта́ нг § 122, п. 1
Ваш § 60, п. 2
Вашингтóн § 144, п. 7, 3, а Вашингто́ н § 124
Вашингто́ н § 129, ІІІ, п. 3
Ва́ щенко § 22, 4
Ващу́к § 22, 4
вбік § 23, п. 2, 6

213

вбік § 41, п. 1, 2
Вúборг § 153, п. 2, 1
вúборзький § 153, п. 2, 1
вве́чері § 41, п. 1, 2
ввісьмох § 23, п. 1, 4, прим.
ввіч § 29, п. 1, 1
вві́чливий § 29, п. 1, 1
вво́ лю § 41, п. 1, 2
вго́лос § 41, п. 1, 2
вгорі́ § 41, п. 1, 2
вго́ ру § 41, п. 1, 2
вда́ча § 23, п. 3
вдвóє § 41, п. 1, 5
вдень § 41, п. 1, 2
вдіє́нція § 131
вдрýге § 41, п. 1, 5
вдóсвіта § 41, п. 1, 7
Ве́бстер § 124
вебсторíнка § 35, п. 4, 2
Веденє́єв § 144, п. 3, 3
Ведмéдів § 141
Ве́зерб § 124
Вела́ скес § 121, п. 1, 1
ве́летень § 32, п. 3
Вели́ ка францу́ зька револю́ ція § 52, п. 1 Вели́ кдень § 53, п. 3
вели́ кий § 1
Вели́ кий Віз § 51
Вели́ кий піст § 53, п. 3
вели́ кий-превели́ кий § 35, п. 5, 2 великолýцький § 153, п. 2, 2
ве́лич § 1
величе́зний § 1
Велúкий каньйóн § 151, п. 2, 2
Велúкий У́ стюг § 150, п. 1, 1
Велúкий У́ стюг § 154, п. 1, 1
Велúкі Лýки § 152, п. 4, 1
Велúкі Лýки § 153, п. 2, 2 Велúко-Тúрново § 150, п.
Веллінгто́ н § 124
велопробі́г § 36, п. 1, 3
велосипе́д § 121, п. 1, 1
Велúчков § 144, п. 6
Вельгóрський § 144, п. 2
Венгжинóвич § 144, п. 9,
Вене́ра § 49, п. 7, 2
Вене́ ра Міло́ ська § 55, п. 2
Вене́ція § 140
Верболóзи § 154, п. 2, 4 верболóзівський § 154, п. 2, 4
верболі́з § 36, п. 1, 3
ве́рб’я § 7, п. 1, прим.

Вергі́лій § 122, п. 3
Верґі́лій § 122, п. 3
Вересáєв § 144, п. 3, 2 Верикі́вський § 9, п. 3, 5, е Верни́ городок § 154, п. 2, 3 вернигородóцький § 154, п. 2, 3Верса́ ль § 125

Верса́ ль § 50, п. 5, прим.
Верса́ льський мир § 55, п. 1
Верса́ льський ми́ рний до́ говір § 52, п. 1 верста́ льник § 32, п. 1
верста́ льниця § 32, п. 4
Ве́ ртінг § 135
верф § 140
Верхньодніпрóвськ § 148 Верхньодніпрóвськ § 154, п. 2, 1 верхньодніпрóвський § 154, п. 2, 1 верхньолýжицький § 35, п. 1
Верхо́ вна Ра́ да Украї́ни § 54, п. 1 верхо́ вний § 9, п. 3, 5, е
Верхо́ вний Суд Украї́ни § 54, п. 1 верше́ чок § 32, п. 8
вершо́к§32,п.13
Верьóвкін § 144, п. 4, 2
Веселóвський § 144, п. 2
вести́ § 9, п. 1, 1, е
Вест-Íндія § 154, п. 3, 4
Ветлýга § 149, п. 1
Ветлýга § 153, п. 2, 1
ветлýзький § 153, п. 2, 1
вече́ря § 10, п. 1
вече́ря § 10, п. 1
вечі́рня § 53, п. 8
вечори́ § 10, п. 1
вечори́ § 10, п. 2, 2
вечорі́ти § 10, п. 2, 4
В’єнтья́ н § 139, п. 1, 1
взає́мини § 23, п. 3
взи́мку § 41, п. 1, 2
взнаки́ § 41, п. 1, 2
взуття ́«Крокс» § 58, п. 1
Ви§60,п.2
вибира́ ти § 11, п. 2
вибо́ їстий § 33, п. 5
ви́борець § 9, п. 3, 5, а
ви́ вершений § 29, п. 3, 2, прим.
виве́ ршувати § 11, п. 2
виволіка́ ти § 11, п. 2
ви́ волокти § 11, п. 2
ви́ гребти § 11, п. 2
вигріба́ ти § 11, п. 2
Видавни́ цтво § 60, п. 1

1, 1

214

видавни́ цтво «Ра́ нок» § 54, п. 5
вид. — видання § 62, п. 1
вид-во (видавництво) § 62, п. 2
ви́ димо-неви́ димо § 35, п. 5, 2 видовженотупоконі́чний § 40, п. 1, 4,

прим. 2
виїзди́ ти § 28
виїзни́ й § 28
Викона́ вець § 60, п. 1
виконро́ б § 35, п. 4, 1
ви́ коренення § 11, п. 2
ви́ коренити § 11, п. 2
ви́ коренити § 11, п. 2 викорі́нювання § 11, п. 2 викорі́нювати § 11, п. 2 викорі́нювати § 11, п. 2
викру́ чуваний § 34, п. 1
викру́ чування § 34, п. 1 викру́чувати § 34, п. 1
ви́ мовити § 11, п. 1
вимовля́ ти § 11, п. 1
ви́ мпел § 129, І, п. 6
вино́ § 140
Виногрáдов § 144, п. 7, 3, б Виногрáдово § 149, п. 4, 3, в
вино́ «Перли́ на сте́ пу» § 58, п. 1 вино́ шувати § 11, п. 1
вип. — випуск § 62, п. 1
ви́ пекти § 11, п. 2
випіка́ ти § 11, п. 2
виполі́скувати § 11, п. 2
ви́ полоскати § 11, п. 2
ви́ провадити § 11, п. 1 випроводжа́ ти. § 11, п. 1
ви́ пуск § 28, прим.
випускни́ й § 28, прим.
виробни́ цтво § 9, п. 3, 5, е Виробни́ че акціоне́ рне товари́ ство

«Поліграфкни́ га» § 54, п. 4 ви́ рок § 9, п. 3, 5, е
ви́ ростити § 11, п. 1
виро́ щувати § 11, п. 1

ви́ селок § 9, п. 1, 1, а виск § 28, прим.
ви́ скнути. § 28, прим. ви́ слати § 11, п. 2 висо́ кий § 20

Висо́ кі Догові́рні́ Сто́ рони § 60, п. 1 ви́ соко § 1
високоврожáйний § 40, п. 1, 2 високогíр’я § 36, п. 1, 2 високооплáчуваний § 40, п. 1, 4

височе́нний § 29, п. 3, 1
Виспя́ нський § 144, п. 8
Виспя́ нський § 144, п. 11
ви́ ссати § 29, п. 4
вистила́ ти § 11, п. 2
Вифлеє́м § 129, ІІІ, п. 6
ви́ хований § 29, п. 3, 2, прим. вихова́ тель § 32, п. 3 виховнúй § 40, п. 2, 2, а Íвич§144,п.6 вишньоволóцький § 153, п. 2, 2 ви́ще§20

ви́ щий § 20
Віардо́ § 129, І, п. 2
Віардо́ § 140
вібра́ ція § 129, І, п. 6
вівця́ § 9, п. 1, 1, ґ
вівча́ рка § 59, п. 1
відгоро́ джувати § 11, п. 1 відда́ вна § 41, п. 1, 4
відда́ ти § 29, п. 1, 1
ві́дділ § 29, п. 1, 1
ві́дділ зага́ льного мовозна́ ства

Інститу́ ту мовозна́ вства
ім. О. О. Потебні ́НАН Украї́ни § 54, п. 6

відеозáпис § 35, п. 2, 4 відеопродýкція § 36, п. 2, 4 відеофі́льм § 36, п. 1, 3 від’ї́зд § 7, п. 4

відкриття́ § 30, п. 1, 1 відкриття́ § 31, п. 2 відни́ ні § 41, п. 1, 1 відра́ зу § 41, п. 1, 2

від ра́нку до ве́чора § 41, п. 2, 2 ві́дстань § 31, п. 2
від сього́ дні § 41, п. 1, 1, прим. відтепе́ р § 41, п. 1, 1

візаві́ § 129, І, п. 5
Війо́н§125
військкома́ т § 29, п. 1, 2
ві́йсько § 26, п. 2, 1, а військовозобов’я́ заний § 40, п. 2, 2, а,

прим.
військо́ во-морськи́ й § 40, п. 2, 2, а військовополоне́ ний § 40, п. 2, 2, а, прим. військо́ во-польови́ й § 40, п. 2, 2, а військо́ во-спорти́ вний § 40, п. 2, 2, а
вік § 21
віке́нд § 124
вікно́ § 9, п. 2, 1
вікно́ § 9, п. 3, 1, б

215

віко́ нечко § 32, п. 8
віко́ нниця § 29, п. 1, 3
Ві́кторович § 32, п. 11
ВІЛ-інфéкція § 35, п. 5, 7
ві́лла § 128, п. 1
ВІЛ-СНІД § 35, п. 5, 8
Вільне́ в § 132
ві́льний § 9, п. 1, 2
Ві́льсон § 121, п. 1, 2
Ві́льсон § 124
Вільшáнська Новосéлиця § 154, п. 3, 6 вільшáнсько-новосéлицький § 154, п. 3, 6 Він М’їн § 49, п. 4
Ві́нниця § 29, п. 1, 3
Ві́нниччина § 50, п. 6, прим.
Вінніпе́ г § 124
ві́нця § 27, п. 3
віньє́тка § 139, п. 1, 1
Віньї́ § 139, п. 1, 1
Віньї́ § 140
Віньї́. § 3
ВІП-зáла § 35, п. 5, 7
вір § 27, п. 1
Вірджи́ нія § 129, ІІІ, п. 3
Вірме́ нська апо́ стольська це́ рква § 53,

п. 5
ві́рте § 27, п. 1
віск § 22, 2
віск § 22, 3
віскі § 129, І, п. 5
ві́скі § 140
ві́сник § 28
вість § 28
вісь § 9, п. 1, 1, ґ
вісь § 26, п. 1, 1
вісь § 30, п. 1, 3
Вітаємо Вас... § 60, п. 2
Ві́тебське воєво́ дство § 50, п. 8 ві́тер § 9, п. 2, 1
вітрови́ й § 33, п. 6
Віттгеншта́ йн § 136, п. 1
ві́ттова хворо́ ба § 49, п. 9, 3, прим. 2 Вітчи́ зна § 60, п. 3
віцекóнсул § 35, п. 4, 4
віцепрем’є́р § 35, п. 4, 4
ві́чко § 9, п. 3, 1, б
віч-на́ -віч § 41, п. 3, 5
Ві́чне мі́сто § 50, п. 6, прим.
ві́чний § 21
Віші́ § 129, ІІІ, п. 3
Ві́шну § 53, п. 1
в’їзд § 3

Вóїнов § 144, п. 7, 2 вйо́кати § 8, п. 1, 2 вклад § 23, п. 3
10-В клас § 35, п. 5, 6 Вкраї́на § 23, п. 3, прим. вкрай § 41, п. 1, 2

Вúкса § 149, п. 5
Вíктор § 143, п. 2, прим. 2
вку́пі § 41, п. 1, 2
вкупі § 41, п. 1, 9, прим.
влад § 41, п. 1, 2
вла́да § 23, п. 3
Владивостóк § 149, п. 4, 3, г Владивостóк § 152, п. 1
Владивостóк § 153, п. 2, 2 Владивосто́ к § 23, п. 3 владивостóцький § 153, п. 2, 2 Владислáв § 146, п. 2, 4
власкóр § 35, п. 4, 1
вла́ сний § 23, п. 3
власноруч. — власнору́ чний § 62, п. 1 власноручн. — власнору́ чний § 62, п. 1 власт. — власти́ вий § 62, п. 1
власти́ вість § 23, п. 3
Вóлга § 152, п. 1
Вóлга § 153, п. 2, 1
вóлзький § 153, п. 2, 1
влі́тку § 41, п. 1, 2
Вáлки § 153, п. 2
вáлківський § 153, п. 2
вóлох § 153, п. 2, 3
влу́ чний § 33, п. 1
Вóльнов § 144, п. 13, 1, б
вíльно конвертóваний § 40, п. 1, 4,

прим. 1
Вáльтер Скотт § 147, п. 4, 1, прим. вáльтер-скóттівський § 147, п. 4, 1,

прим.
В МВФ (В ем ве еф) § 23, п. 2, 4
в місті § 23, п. 2, 5
вна́ слідок § 42, п. 1, 1
В НБУ (В ен бе у) § 23, п. 2, 4 Вéнгеров § 144, п. 2
вниз § 41, п. 1, 2
внизу́ § 41, п. 1, 2
Внýково § 150, п. 1, 2
Вíнницькі Ставú § 154, п. 3, 6 вíнницько-ста́ вськúй § 154, п. 3, 6 Вíнниця § 148
вночі́ § 41, п. 1, 2 внутрішньоóчний § 40, п. 1, 2 Íво§144,п.6

216

в о́ бмін § 41, п. 2, 1
в обрі́з § 41, п. 2, 1
вовк § 9, п. 2, 2 вовк-жадню́ га § 37, п. 1, 1 вовченя́ § 32, п. 7

во́ гнище § 32, п. 10
Вогняна́ Земля́ § 50, п. 1, прим.
вого́ нь § 5
вого́ нь § 9, п. 2, 1
во́ день § 9, п. 3, 5, а
в Одесі § 23, п. 2, 1
водно́ § 41, п. 1, 5
водно́ сталь § 41, п. 1, 8
водово́ з § 9, п. 3, 5, д
водозабі́р § 35, п. 2, 1
Водола́ жченко § 22, 4
Водола́ зький § 22, 4
водолáз § 36, п. 1, 1
водопі́й § 9, п. 1, 1, а
водопíй § 36, п. 1, 1
водопрові́д § 9, п. 3, 5, д
Водоп’я́ нов § 144, п. 12
Водохрéстя § 35, п. 2, 1 воє́нно-промисло́ вий § 40, п. 2, 2, а воє́нно-стратегі́чний § 40, п. 2, 2, а воі́стину § 129, ІІ, прим.
Волгогрáд § 154, п. 2, 5 волгогрáдський § 154, п. 2, 5
волелю́ бний § 40, п. 1, 3
Воли́ нська о́ бласть § 50, п. 8
воли́ нський § 26, п. 2, 1, а
воли́ нський § 27, п. 2
Волл-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 Володи́ мир Вели́ кий § 49, п. 9, 2 Володи́ мир-Воли́ нський § 50, п. 1 Володи́ мир Іва́ нович Верна́ дський § 49,

п. 1
Володи́ мирський собо́ р § 53, п. 7 Володúмир § 146, п. 2, 4 волокти́ § 9, п. 3, 3
во́ лос § 9, п. 2, 3
воло́ сся § 27, п. 5
воло́ ський § 19, п. 1, 3
воло́ х § 19, п. 1, 3
волочи́ льник § 32, п. 1
волóський § 153, п. 2, 3
Во́ льво § 140
«Во́ льво» § 58, п. 2
«во́ льво» § 58, п. 2
во́ ля § 9, п. 1, 2
во́ ля Госпо́ дня § 53, п. 2
Во́ рдсворт § 124

Во́ рдсворт § 135 Ворóнеж § 149, п. 1 Ворóнеж § 153, п. 2, 1 ворóнезький § 153, п. 2, 1 Ворóніж § 153, п. 2, 1ворóнізький § 153, п. 2, 1 Воробйóв § 144, п. 12 Воробйóва § 144, п. 4, 1 Воробйо́ в § 8, п. 1, 2
воро́ же § 10, п. 2, 4, прим. Во́ рон § 49, п. 7, 3

воро́ та § 9, п. 3, 2, а воро́та§50,п.11
восени́ § 41, п. 1, 2
воста́ ннє § 41, п. 1, 4 востаннє § 41, п. 1, 9, прим. в останнє § 41, п. 1, 9, прим. во́ сьмий § 26, п. 1, 1

в отвір § 23, п. 2, 3
в очах § 23, п. 2, 1
В очах § 23, п. 2, 2 óвоче-картопля́ ний § 40, п. 2, 2, в óвоче-молóчний § 40, п. 2, 2, в воща́ ни́ й § 22, 3

вощи́ на § 22, 2
воя́ цький § 22, 1
воя́ ччина § 22, 1
впа́ м’ятку § 41, п. 1, 3 впень § 41, п. 1, 2
впере́д § 41, п. 1, 2 вперéміш § 41, п. 1, 3 вперше § 41, п. 1, 9, прим. в перше § 41, п. 1, 9, прим. вплав § 41, п. 1, 3

вплач § 41, п. 1, 3 вплив § 23, п. 3 впливо́ вий § 23, п. 3 вподóвж § 41, п. 1, 7 вподо́ вж § 42, п. 1, 1 впо́ перек § 41, п. 1, 2 впо́ ру § 41, п. 1, 2 впра́ва§23,п.3 впродóвж § 42, п. 1, 1 впéрше § 41, п. 1, 5 Вíра§144,п.1

вра́ ження § 9, п. 3, 4 враз § 41, п. 1, 2 Врýбель § 142, п. 1 вре́шті § 41, п. 1, 2 врóзтіч § 41, п. 1, 3 врі́вень § 41, п. 1, 2 врі́вні § 41, п. 1, 2

217

врáнці § 41, п. 1, 2
врозкид § 23, п. 2, 6
вро́ зкид § 41, п. 1, 3
вро́ зліт § 41, п. 1, 3
вро́ зсип § 41, п. 1, 3 Вóронів § 150, п. 1, 3 Вру́бель § 23, п. 3 Óвруцький § 153, п. 2, 2 Óвруч § 153, п. 2, 2
вручну́ § 41, п. 1, 4
Вéрхня Сілéзія § 154, п. 1, 1 вряд § 41, п. 1, 2

вряди́ -годи́ § 41, п. 3, 4
в садок § 23, п. 2, 6
Всеви́ шній § 53, п. 2
Все́ волод Вели́ ке Гні́здо § 49, п. 9, 2 Вселе́ нський Патріа́ рх § 53, п. 6 всере́дині § 41, п. 1, 2

всесві́тній § 33, п. 1
Всесві́тній конгре́ с украї́нців § 52, п. 2 всесві́тньо-істори́ чний § 40, п. 2, 3 Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́ нція

§ 52, п. 2
Вéслав § 144, п. 2
вслід § 41, п. 1, 2
всмак § 41, п. 1, 2
áвстро-угóрський § 154, п.
вступ § 23, п. 3
всього́ § 8, п. 2
всього́ -на́ -всього § 41, п. 3,
всюдихíд § 35, п. 2, 4
всюдихі́д § 9, п. 3, 5, д
Вíта-Поштóва § 154, п. 3, вíта-поштóвий § 154, п. 3,
Вт — ват § 62, п. 1
Вúтегра § 149, п. 5
втім § 41, п. 1, 6
Вíтка § 149, п. 1, 3
втрóє § 41, п. 1, 5
втрéтє § 41, п. 1, 5
вуглецевмі́сний § 40, п. 1, 6
Ву́дро § 140
ву́жче § 20
ву́жчий § 20
в (у) за́ тишку § 41, п. 2, 1
вузлик § 32, п. 1
вузьки́ й § 20
вузьки́й § 26, п. 2, 1, а
вузькодіалéктне § 40, п. 1, 5
вул. — вулиця § 62, п. 1
ву́ лиця Акаде́ міка Заболо́ тного § 50, п. 2

ву́ лиця 295-ї Херсо́ нської Диві́зії § 50, п. 11

вулка́ н § 121, п. 1, 1
в (у) нагоро́ду § 41, п. 2, 1
в (у) но́ гу § 41, п. 2, 1
в (у) по́ зику § 41, п. 2, 1
вухо§12,п.2
в (у) ці́лості § 41, п. 2, 1 вче́нара́дафілологіч́ ногофакульте́ту

§ 54, п. 6
вче́ння § 9, п. 3, 4
вчора́ шній § 33, п. 1
вчéтверо § 41, п. 1, 5 Вúшгород § 35, п. 3, 1
Вúшній Волочóк § 153, п. 2, 2 Вúшній Волочóк § 154, п. 1, 1 вщерть § 41, п. 1, 2
В’ю́ жин § 144, п. 12
в’юн § 4, п. 1
Вю́ ртемберг § 138, п. 2, 2 в’я́зи § 7, п. 1
в’язки́ й § 26, п. 2, 1, а, прим. в’я́ зкість § 26, п. 2, 1, а, прим. Вя́зьма § 151, п.1, прим. Вя́тка § 151, п.1, прим.В’ячесла́ в § 7, п. 1

Г а а́ г а § 5
Гаври́лів § 9, п. 3, 5, г
гаври́ лівський § 9, п. 3, 5, г
Гаврúлово § 149, п. 4, 3, б
Гаáга § 153, п. 2, 1
га — гектар § 62, п. 1
Гагáрін § 144, п. 7, 1
га́дка§5
газ.—газета§62,п.1
газе́та§5
газе́ та «Літерату́ рна Украї́на» § 55, п. 3 газівни́ к § 32, п. 1
газобало́ н § 36, п. 1, 3
газогíн § 36, п. 1, 1
газопрові́д § 9, п. 3, 5, д
газопрові́дний § 9, п. 3, 5, д
гаáзький § 153, п. 2, 1
Гаї́ті § 126
га́ йморова порожни́ на § 49, п. 9, 3,

прим. 2
Гайнетді́н § 122, п. 1
гайови́ й § 33, п. 6
гайо́ к § 32, п. 13
Гай Ю́ лій Цéзар § 146, п. 1, 3

3, 1

1 1

218

галактика § 51
гала́ ктика Вели́ ка Магелла́ нова Хма́ ра

§ 51
гала́ нтний § 121, п. 1, 1
Гала́ тія § 129, ІІІ, п. 5, прим.
га́ лицький § 22, 1
Галичина́ § 22, 1
галіфе́ § 49, п. 5
га́ лка § 27, п. 3, прим.
га́ лка — га́ лці, галченя́ § 26, п. 1, 3, прим. Га́ ллія § 129, І, п. 2
галу́ззя § 27, п. 5
Гальва́ ні § 140
Га́ льченко § 26, п. 1, 3
Га́ льченко § 27, п. 6
Гальчу́к § 27, п. 6
га́ мбургер § 135
гамма § 51
гандбо́ л § 122, п. 4
Га́нна § 29, п. 4
Га́нна § 33, п. 3
Га́ ннин § 29, п. 4
Га́ ннин § 33, п. 3
Ганніба́ л § 122, п. 4
ганьба́ § 26, п. 1, 1
ганя́ти § 11, п. 1
гарбузи́ ння § 32, п. 6
Га́ рвард § 122, п. 4
Га́ рвардський університе́ т § 54, п. 3 Гаркýшине § 152, п. 3, прим. гармоні́йний § 33, п. 1
гарне́ нький § 26, п. 2, 1, б
Гаро́ нна § 128, п. 3
Га́ ррісон § 134
Гарсі́я § 122, п. 1
Гарсі́я § 122, п. 3
Гарсі́я § 129, І, п. 2
га́ ряче́ § 10, п. 2, 4, прим.
Гасан-оглú § 146, п. 3, 4
гауптва́ хта § 131
гаус § 128, п. 3
Гаусс § 128, п. 3
Гáброво § 150, п. 1, 2
гва́ рдія § 122, п. 1
Гвіне́я § 122, п. 1
Гвінéя-Бісáу § 154, п. 3, 1 гвінéя-бісáуський § 154, п. 3, 1
Гáвлик § 144, п. 6, 2
г — грам § 62, п. 1
Гданськ § 151, п. 2, 2
Ге́ба § 53, п. 1
Ге́гель § 122, п. 3

Ге́ґель § 122, п. 3 гей-гéй § 35, п. 5, 4 ге́йзер § 136, п. 2 гейм § 133

Ге́йне § 122, п. 4
Ге́йне § 136, п. 1
Ге́йне § 140
геліоцéнтр § 35, п. 4, 2 Ге́льсінкі § 122, п. 4 Ге́мпшир § 129, ІІІ, п. 3 генера́ л § 122, п. 1 генера́л§5

генера́ л-губерна́ торський § 40, п. 2, 1 генера́ л-лейтена́ нт § 36, п. 2, 2, в генера́ л-лейтена́ нт § 56, прим. 1Генера́ льний прокуро́ р Украї́ни § 56 Генера́ льний секрета́ р ООН § 56 генерáл-капітáн § 36, п. 2, 2, вгенерáл-майóр § 36, п. 2, 2, в

геніа́ льний § 129, І, п. 2 Генсьóрський § 144, п. 5, 2 геоеконо́ міка § 130, п. 1 геоло́гія§5

геополíтика § 35, п. 4, 2 Гео́рг§122,п.1 Гео́рг§122,п.3
герба́ рій § 122, п. 4
геркулеси § 49, п. 7, 2, прим. 2 герої́зм § 3

героїзм § 32, п. 14 ге́рцог § 19, п. 1, 2 ге́рцог § 56, прим. 2 ге́рцогський § 19, п. 1, 2 ГЕС § 61, п. 2

Ге́те § 122, п. 1 Ге́те § 122, п. 3 Ге́те § 132 Ге́те § 140

ги́ дко-бри́ дко § 35, п. 5, 2
ги́рка § 27, п. 1
гідроелектроста́ нція. § 36, п. 2, 4 гідропáрк § 35, п. 4, 2

гіє́на § 129, І, п. 2 гі́лка § 9, п. 3, 1, б гі́лка § 27, п. 3, прим. гілля́ § 30, п. 1, 1 гілля́ § 30, п. 1, 1 гілля́ стий § 27, п. 5 гі́льза § 121, п. 1, 2 гі́мн§129,І,п.6 гі́нді § 122, п. 4 Гіндуста́ н § 122, п. 4

219

гінекóлог-ендокринóлог § 36, п. 2, 1, а гіперзвýк § 35, п. 4, 3
гіпермáркет § 35, п. 4, 3
гіпопота́ м § 129, І, п. 6

гіпо́ теза § 122, п. 4
гі́рка § 9, п. 3, 1, в
гірки́й § 27, п. 1
гіркува́ то-солóний § 40, п. 2, 2, г гірни́ к § 19, п. 1, 1 гірничопромисло́ вий § 35, п. 1 гіронька § 9, п. 3, 1, вГі́рсько-Бадахша́ нська автоно́ мна

о́ бласть § 50, п. 8
Гáйсин § 152, п. 1
Гладсто́ н § 133
глазу́р § 121, п. 1, 1
гламу́р § 122, п. 1
Гóла Прúстань § 152, п. 4, 1
Гóла Прúстань § 154, п. 1, 1 глибиномíр § 36, п. 1, 1 глибокозадньоязикóвий § 40, п. 1, 5 Гливúці § 149, п. 4, 3, д

Гóлик § 144, п. 7, 3, г глинокóп § 36, п. 1, 1 глинопісóк § 36, п. 1, 3 гáлицький § 153, п. 2, 2 Гáлич § 153, п. 2, 2Глúнка § 144, п. 7, 3, б глухоніми́ й § 40, п. 1, 5 Глýховець § 144, п. 13, 2 Гíльча Дрýга § 154, п. 1, 3 Гáмбург § 153, п. 2, 1 гáмбурзький § 153, п. 2, 1 Гмúря § 142, п. 1

Гнатю́ к § 142, п. 1
Гнíдич § 144, п. 7, 3, г Гнéзно § 152, п. 3, прим. Гнідко́ § 49, п. 8
Гáнна § 143
гної́стий § 33, п. 5
гної́сько § 32, п. 10 годи́на-дві § 35, п. 5, 3 100-годи́ нний § 40, п. 2, 4 годи́нник § 29, п. 1, 3
гол § 133
Голембйóвський § 144, п. 5, 1 голі́вка § 32, п. 12
голі́вонька § 26, п. 2, 1, б Голла́ ндія § 128, п. 3
голла́ ндський § 128, п. 3 голова́ § 9, п. 3, 2, а
голова́ § 56, прим. 1

Голова́ Верхо́ вної Ра́ ди Украї́ни § 56 голо́ вка § 32, п. 12
головонóгі § 40, п. 2, 2, в, прим. голоси́ стий § 33, п. 5

Голсуо́ рсі § 124
голуби́ний § 33, п. 4
Голубúй Ніл § 154, п. 1, 1
Голúцин § 144, п. 7, 3, г
гольф § 121, п. 1, 2
Гольфстри́ м § 122, п. 1
Гоме́р § 5
Го Можó § 146, п. 1, 6, прим.
Го Можó § 146, п. 2, 5
го́мо са́пієнс § 130, п. 1
Гомулúцький § 144, п. 10
гони́ти § 11, п. 1
го́нтер § 59, п. 1
Íгор § 143, п. 2, прим. 2
горá § 154, п. 2, 1, прим.
гора́ § 9, п. 1, 1, б
гора́ Гове́ рла § 50, п. 1
Гора́цій § 122, п. 4
горбува́тий § 33, п. 7
Гордє́єв § 144, п. 3, 3
го́ рдіїв ву́ зол § 49, п. 9, 3, прим. 2 Горді́ївна § 32, п. 11
гордови́ тий § 33, п. 7
горизо́нт § 122, п. 4
горизо́ нт § 5
Гори́ цвíт § 146, п. 2, 1
горі́ння § 32, п. 5
горі́ти § 32, п. 5
гороби́ ний § 33, п. 4
горо́ д § 9, п. 2, 3
горо́дній § 33, п. 1
Городéцький § 144, п. 10
горо́ х § 14, п. 1
гороши́ на § 14, п. 1
горúцвіт § 36, п. 1, 4
го́ спіс § 122, п. 4
го́ спіталь § 122, п. 4
го́споди § 53, п. 2, прим. 3
Господи § 53, п. 2, прим. 3
го́споди бо́же мій § 53, п. 2, прим. 3 Госпо́дь § 53, п. 2
Господь § 53, п. 2
госпо́ дь з тобо́ ю (ва́ ми) § 53, п. 2, прим. 3 гостролучáнський § 154, п. 2, 1 Гостролýччя § 154, п. 2, 1гостромогúльський § 154, п. 2, 6 гостромогúльці § 154, п. 2, 6
гостюва́ ти § 34, п. 1

220

готе́ ль § 133
готель «Дніпро́ » § 54, п. 5
Готьє́ § 139, п. 1, 1
Готьє́ § 140
гоц § 27, п. 7
Го́ я § 126
Го́я § 140
Грабо́ вський § 9, п. 3, 5, е
40-гра́ дусний § 40, п. 2, 4
гра́мота § 5
гра́ фік § 122, п. 1
гра́фік § 129, І, п. 6
Грачóв § 144, п. 4, 3
Грýбешів § 150, п. 1, 3
гр. — громадянин § 62, п. 1 Грýдзький § 144, п. 10
гребіне́ць § 9, п. 3, 1, а
Гребíнка § 148
Гребíнка § 153, п. 2
гребíнківський § 153, п. 2
Грегуа́р § 122, п. 3
грек § 153, п. 2, 2
гре́ко-пе́рські ві́йни § 52, п. 2, прим. 3 Гренла́ндія § 121, п. 1, 1
Гренла́ ндія § 122, п. 1
Грýзія § 153, п. 1
гриб-парази́ т § 37, п. 1, 4
гри́вень § 26, п. 2, 2
Григо́ рівна § 32, п. 11
Григо́ рович § 32, п. 11
Григóр’єв § 144, п. 3, 2
Григóр’єв § 144, п. 12
Гринчи́ шин § 27, п. 6
Грицько́ § 26, п. 1, 1
Грі́мм § 129, І, п. 3
Грінче́ нків словни́ к § 49, п. 9, 1
Гýр’їн § 144, п. 7, 2
Гóрки § 149, п. 4, 3, е
Гóрки § 152, п. 2
грúнвіцький § 153, п. 2, 2
Грúнвіч § 153, п. 2, 2
грн (гривня) § 62, п. 1
гр-н (громадянин) § 62, п. 2
грог § 122, п. 1
громадя́ нська війна́ § 52, п. 2, прим. 3 громадя́ нський § 27, п. 2
гросме́ йстер § 136, п. 1
ýгро-фíни § 36, п. 2, 3
ýгро-фíнський § 40, п. 2, 1
грошови́ й § 33, п. 6
грошови́тий § 33, п. 7
Гáртний § 144, п. 11

грузи́ нка-ді́вчина § 37, п. 1, 3 Гру́ зія § 122, п. 1
грузúн § 153, п. 1 грузúнський § 153, п. 1

гру́па § 128, п. 1
груша «парижа́ нка» § 59, п. 2 груше́вий § 33, п. 6 грушоподі́бний § 35, п. 2, 1 грéцький § 153, п. 2, 2
Гáршин § 144, п. 7, 3, а
Гóстра Могúла § 154, п. 2, 6 гука́ння § 32, п. 5
гука́ти § 5
гука́ти § 32, п. 5 Гулáк-Артемóвський § 146, п. 3, 2 Гулáк-Артемóвський § 147, п. 4, 1 Гулліве́р § 122, п. 3
Гуля́ єв § 144, п. 3, 2
Гуляйпóле § 154, п. 2, 3 гуляйпíльський § 154, п. 2, 3 гуля́ння § 32, п. 5
гуля́ти § 32, п. 5
Гуля́шки § 144, п. 11
гу́мус § 122, п. 4
гун § 128, п. 1
гу́ни § 128, п. 1
Гурамішві́лі § 122, п. 1
гусеня́ § 32, п. 7
Гусúне Óзеро § 149, п. 4, 2, прим. густозасéлений § 40, п. 1, 4 густолíсся § 36, п. 1, 2
Гуцу́ льщина § 26, п. 1, 3
Гáшек § 142, п. 3, прим. 1
Гýщин § 144, п. 7, 3, а
Гюго́ § 138, п. 2, 2
Гюльчата́ й § 140

ґа́ ва § 6, п. 1
ґа́ зда́ § 6, п. 1
ґаздува́ ти § 6, п. 1
Ґалаґа́н § 6, п. 2
ґалаґа́ нівська садиба § 49, п. 9, 3, прим. 1 Ґалято́ вський § 6, п. 2
ґандж § 6, п. 1
ґа́ нковий § 122, п. 2
ґа́ нок § 122, п. 2
ґа́нок § 6, п. 1
Ґарсі́я § 122, п. 3
ґатунок § 122, п. 2
ґату́нок § 6, п. 1
ґвалт § 122, п. 2

221

ґвалт § 6, п. 1
ґвалтува́ ти § 6, п. 1 ґе́ґати § 6, п. 1
ґе-ґе-ґé § 35, п. 5, 4 ґедзь § 6, п. 1
ґедзь § 26, п. 1, 1 ґелґота́ ти § 6, п. 1 ґелґотіти § 6, п. 1 Ґе́ник § 6, п. 2
Ґео́ рґ § 122, п. 3
ґерґелі § 6, п. 1
ґе́рґіт § 6, п. 1
ґерґота́ ти § 6, п. 1 ґерґоті́ти § 6, п. 1 Ґерда́н § 6, п. 2
Ґерза́ нич § 6, п. 2
Ґе́те § 122, п. 3
Ґжи́ цький § 6, п. 2
Ґи́ ґа § 6, п. 2
ґи́ ґнути, § 6, п. 1
ґирли́ ґа § 6, п. 1
ґирли́ ґа § 13
ґлей § 6, п. 1
ґніт § 6, п. 1
ґніт § 9, п. 2, 6, прим. Ґо́ ґа § 6, п. 2
ґо́ ґель-мо́ ґель § 6, п. 1 Ґо́йдич § 6, п. 2
ґонт(а) § 6, п. 1
Ґо́ нта § 6, п. 2
Ґорґа́ ни § 6, п. 2
Ґоро́ нда § 6, п. 2 ґрасува́ ти § 6, п. 1
ґра́ ти § 122, п. 2
ґра́ ти § 6, п. 1
ґратча́ стий § 122, п. 2 ґратча́ стий § 6, п. 1 Ґреґуа́ р § 122, п. 3 ґре́чний § 6, п. 1
Ґри́ ґа § 6, п. 2
ґринджо́ ли § 6, п. 1 ґрунт § 122, п. 2
ґрунт § 6, п. 1 ґрунтови́ й § 6, п. 1 ґрунто́ вний § 122, п. 2 ґрунтува́ ти(ся) § 6, п. 1 ґуґл § 54, п. 7
ґу́дзик § 6, п. 1 ґу́дзиковий § 6, п. 1 Ґудзь § 6, п. 2
Ґу́ла § 6, п. 2
Ґулліве́р § 122, п. 3

ґу́лька § 6, п. 1
ґу́лька – ґу́льці § 26, п. 1, 3, прим. ґу́ля§6,п.1
ґура́льня§6,п.1

дава́ й-но § 44, п. 3, 1
Давúдів Брід § 154, п. 1, 1
Давúдів Брід § 154, п. 3, 6 давúдово-брíдський § 154, п. 3, 6 да́вній§33,п.1
да́ внішній § 33, п. 1
да Вíнчі § 146, п. 1, 4 давньоверхньоніме́цька § 40, п. 1, 5 давньору́ ський § 35, п. 1
Даждьбо́ г § 53, п. 1
Д’Аламбе́р § 49, п. 2, прим. Д’Аламбéр § 146, п. 1, 4, прим. 1 Д’Аламбéр § 147, п. 3 д’аламбéрівський § 147, п. 3дале́ко§1
дале́ ко-дале́ ко § 41, п. 3, 5 далéко-далéко § 35, п. 5, 1
ДА МВСУ § 61, п. 3, прим. 1
дамо́ клів меч § 49, п. 9, 3, прим. 2 Дамáск § 153, п. 2, 2
дамáський § 153, п. 2, 2
Дани́ ло Га́ лицький § 49, п. 9, 2
Данієл́ ь § 130, п. 1
Данúлов § 144, п. 7, 3, б
Данúлов § 149, п. 4, 3, б
Да́нте§140
Да́ рвін § 140
Даргомúжський § 144, п. 10
дарма́ що § 43, п. 2, 2
дарма́ що § 44, п. 1, 10
д’Артанья́ н § 146, п. 1, 4, прим. 1 Дýбно § 148
Дýбно § 152, п. 1
Дýбно § 152, п. 3, прим. двадцятиповерхо́ вий § 40, п. 1, 8 двадцятип’ятиповерхóвий § 35, п. 4, 5 двадцятирі́чний § 35, п. 2, 4 дванадцятито́ нка § 36, п. 1, 5
Двінá § 149, п. 4, 1, в
двобі́чний § 35, п. 4, 5
двовуглеки́ слий § 40, п. 1, 5 двоелектрóдний § 35, п. 2, 2 двоєдúний § 35, п. 2, 2
двоóкий § 35, п. 4, 5
двоóкис § 35, п. 2, 2
двоóкисень § 35, п. 2, 2

222

двоáктний § 35, п. 2, 2 двометро́ вий § 40, п. 1, 8 двоокси́ д § 35, п. 2, 2 двоопу́клий § 35, п. 2, 2 двоосьови́ й § 35, п. 2, 2 двоосьови́ й § 40, п. 1, 8 дворічáнський § 154, п. 2, 2 двору́шник § 21

Дворíччя § 154, п. 2, 2 двотижнéвий § 35, п. 2, 2 двохсотрі́ччя § 36, п. 1, 5 двохсотрíччя § 35, п. 3, 1 двохсóтий § 35, п. 3, 1 двохтúсячний § 38, п. 1, 2 двою́ рідний § 35, п. 2, 4 двоя́ русний § 35, п. 2, 2

д. — доктор (наук) § 62, п. 1 Де-Брейне́ § 50, п. 3
дев’яно́ стники § 28 дев’яностоп’ятирíччя § 36, п. 1, 5 дев’яносторі́чний § 35, п. 2, 4 дев’яносторíччя § 36, п. 1, 5
Дев’я́ та симфо́ нія Бетхо́ вена § 55, п. 2 дев’ятисо́ тий § 38, п. 1, 2 деґóллівський § 147, п. 3

де Ґолль § 147, п. 3
деда́лі § 41, п. 1, 9
деда́лі § 44, п. 2, 1
деі́нде § 41, п. 1, 9
дека́ н § 56, прим. 1
Декандóль § 146, п. 1, 4, прим. 2
Деклара́ ція незале́ жності США § 52, п. 1 де́коли § 41, п. 1, 9

де́коли § 44, п. 2, 1 де́котрий § 44, п. 2, 1 де́куди § 41, п. 1, 9
де ла Куéва § 146, п. 1, 4 д е л е г а́ т § 5

Делíль § 146, п. 1, 4, прим. 2 Де́льфи § 139, п. 1, 2 Дембúця § 149, п. 6 Дембúця § 151, п. 2, 1 Деме́тра § 53, п. 1

Деми́ дів § 9, п. 3, 5, г
деми́ дівський § 9, п. 3, 5, г де́мон § 49, п. 7, 2, прим. 1 Демосте́н § 123 Демосфе́н § 123
Дем’ян § 7, п. 1 дендропáрк § 35, п. 4, 2 де-не́будь § 41, п. 3, 3 де-не-де́ § 41, п. 3, 5

де́нний § 29, п. 1, 3
40-де́нний § 40, п. 2, 4
ден. норма § 62, п. 1
Ден Сяопíн § 146, п. 1, 6, прим. Ден Сяопíн § 146, п. 2, 5

день § 9, п. 2, 1
день § 29, п. 1, 3
день-дру́гий § 35, п. 5, 3
день інформа́ ції § 52, п. 2
День Конститу́ ції Украї́ни § 52, п. 2,

прим. 1
День Незале́ жності Украї́ни § 52, п. 2,

прим. 1
деньо́ к § 32, п. 13
Деньпа́м’ятіта прими́рення§52,п.1 День Собо́ рності Україн́ и § 52, п. 2,

прим. 1
день у де́нь § 41, п. 2, 2
День учи́ теля § 52, п. 1
департа́ мент Аверо́ н § 50, п. 9
депо́ § 140
де́рево § 9, п. 3, 2, а
деревообрóбний § 40, п. 1, 3
Держа́ вна ду́ ма, Зе́ мський собо́ р § 54, п. 1 Держа́ вна пре́ мія Украї́ни в га́ лузі нау́ ки і

те́хніки § 57, п. 3
Держа́ вна пре́ мія Украї́ни і́мені

Олексан́дра Довже́нка. § 57, п. 3 Держа́ вний анса́ мбль наро́ дного та́ нцю

Гру́зії. § 54, п. 3
Державний архів Міністерства

внутрішніх справ України § 61, п. 3,

прим. 1
де́ ржално § 27, п. 4 де́ржальце § 27, п. 4 Держáвін § 144, п. 2 держмúто § 35, п. 4, 1 Держтелера́ діо § 61, п. 1, 1держу́ § 1
держустанóва § 35, п. 4, 1 дерзки́ й § 26, п. 2, 1, а, прим. Дерібáс § 146, п. 1, 4, прим. 2 Деснá § 148
десь § 44, п. 2, 4
десь-і́нде § 41, п. 3, 4 десь-і́нколи § 41, п. 3, 4 де́сь-то § 41, п. 3, 3 десятиметрóвий § 40, п. 1, 8 десятитúсячний § 38, п. 1, 2 де-фáкто § 41, п. 3, 6
Дефо́ § 133
де́що § 44, п. 2, 1

223

де-ю́ ре § 41, п. 3, 6
Дже́ ймс § 133
Джек Лóндон § 146, п. 1, 2 Дже́ксон § 128, п. 4
джерело́ § 9, п. 3, 2, а
джерело́ § 10, п. 1
Джеро́м § 133
Джигарханя́ н § 144, п. 7, 3, а джигі́т § 129, ІІІ, п. 1
джиґу́ н § 6, п. 1
джинси § 129, ІІІ, п. 1
джип § 129, ІІІ, п. 1
джирга́ § 54, п. 5, прим. 3
джиха́ д § 122, п. 4
Джо § 140
Джо́ ко Відо́ до § 49, п. 4
Джо́ нні § 128, п. 3
Джорджта́ ун § 133
джо́ уль § 139, п. 1, 2
Джо́ шуа § 140
дзвіно́ к § 9, п. 3, 1, а
дзвя́кнути § 7, п. 1, прим.
дзвя́ кнути § 27, п. 3
дзень-дзелéнь § 35, п. 5, 4
дзи́ґа § 6, п. 1
дзи́ґа § 13
дзи́ґлик § 6, п. 1
Дзісь § 144, п. 11
Дзісь § 144, п. 13, 2, прим. 1 дзьоб § 26, п. 1, 2
Дзюрáвець § 144, п. 11
див. — дивись § 62, п. 1
диза́ йнерка § 32, п. 4
ди́ зель § 129, І, п. 3
ди́зель § 129, ІІІ, п. 1
ди́ зель § 49, п. 5
ди́ зель-мото́ р § 36, п. 2, 2, а
ди́ зель-мото́ рний § 40, п. 2, 1 диз’ю́ нкція § 138, п. 1, 2
дина́мо § 129, ІІІ, п. 1
дипло́м § 129, ІІІ, п. 1
дире́ктор § 129, ІІІ, п. 1
дире́ ктор § 56, прим. 1
Директо́ рія Украї́нської Наро́ дної

Респу́бліки § 54, п. 1 дире́ кторка § 32, п. 4 дискоклýб § 35, п. 2, 4 дискомýзика § 36, п. 1, 3 диспле́й § 133

дитира́ мб § 123 дит’я́ сла § 7, п. 4 дифіра́ мб § 123

Дихта́ у § 50, п. 4, прим. дияк. — диякон § 62, п. 1 дия́кон § 129, І, п. 6 дияконе́са § 32, п. 4 діа́гноз § 129, І, п. 2

діа́ лектика § 129, І, п. 2 діале́ктико-матеріалісти́чний § 40, п. 2,

2, б
діа́ метр § 127
діаметра́ льно протиле́ жний § 40, п. 1, 4,

прим. 1
ді Віттóріо § 146, п. 1, 4
ді Віттóріо § 147, п. 4, 3 дівкú-чарівнúці § 37, п. 1, 1 ді́вчина-грузи́ нка § 37, п. 1, 3 ді́вчина-красу́ ня § 37, п. 1, 1
дівчи́ но́ нька § 27, п. 3, прим.
дівчи́ сько § 32, п. 10
Дід Моро́ з § 49, п. 7, 3
дід-моро́ з § 49, п. 7, 3, прим.
Дідро́ § 129, І, п. 3
Дідро́ § 140
Дідуньó § 142, п. 1, прим. 1
діеле́ ктрик § 130, п. 1
діети́л § 130, п. 1
діє́вий § 33, п. 6
Діє́го § 130, п. 1
діє́з § 130, п. 1
дієреза § 130, п. 1
діє́та § 130, п. 1
ді́жечка § 32, п. 8
Ді́зель § 129, І, п. 3
Ді́кенс § 128, п. 4
Ді́кінсон § 128, п. 4
Дін Лінь § 146, п. 2, 5, прим.
діста́ в-таки́ § 44, п. 3, 1 дéльта-промíння § 36, п. 2, 2, б дéльта-фýнкція § 36, п. 2, 2, б дéльта-частúнка § 36, п. 2, 2, б для то́го щоб § 43, п. 2, 2
дм — дециметр § 62, п. 1 Дмитрó-Варвáрівка § 154, п. 1, 3 Дмитрó-Варвáрівка § 154, п. 3, 2 дмитрó-варвáрівський § 154, п. 3, 2 Дмúтров § 149, п. 4, 3, б
Дніпрó § 148
Дніпро́ ва Ча́ йка § 49, п. 1 Дніпрó-рікá § 37, п. 1, 2
Дністéр § 148
ДНК-анáліз § 35, п. 5, 7 ДНК-експерти́ за § 35, п. 5, 7
доба ́феодалі́зму § 52, п. 2, прим. 3

224

доберма́ н § 59, п. 1
д’Обіньє́ § 146, п. 1, 4, прим. 1 Д’Обіньє́ § 147, п. 4, 3
до бі́са § 41, п. 2, 1
до́ бриво § 32, п. 2
Добрийвéчір § 146, п. 2, 2
До́ брий Шлях § 50, п. 11 довгожда́ ний § 29, п. 3, 2, прим. довгоочíкуваний § 40, п. 1, 4 Довгопóл § 146, п. 2, 3довгохвильовúй § 40, п. 1, 2 дове́рху § 41, п. 1, 2
довже́ нківські фільми § 49, п. 9, 3,

прим. 1
дові́ку § 41, п. 1, 2
довко́ ла § 41, п. 1, 2
дово́лі § 41, п. 1, 2
до вподо́би § 41, п. 2, 1
догово́ рювати § 11, п. 1
до́ гола́ § 41, п. 1, 4
догори́ § 41, п. 1, 2
до гу́рту § 41, п. 2, 1
до-діє́з § 36, п. 2, 2, в
до ді́ла § 41, п. 2, 1
додо́лу § 41, п. 1, 2
додо́му § 41, п. 1, 2
до за́ втра § 41, п. 1, 1, прим.
до заги́ ну § 41, п. 2, 1
до запита́ ння § 41, п. 2, 1 доістори́ чний § 129, ІІ, прим. доістори́ чний § 3, прим.
до кра́ ю § 41, п. 2, 1
до кри́ хти § 41, п. 2, 1
до́ ктор нау́ к § 56, прим. 1 доку́пи § 41, п. 1, 2
до ладу́ § 41, п. 2, 1
дол. — долар § 62, п. 1
до ли́ ха § 41, п. 2, 1
до лиця́ § 41, п. 2, 1
долі́вка § 32, п. 12
доло́ нь § 9, п. 3, 5, б
Доло́ рес § 140
долото́ § 9, п. 3, 2, а
Дома́ ха § 22, 5
Дома́ шин § 22, 5
дома́ шній § 33, п. 1
Домбрóва § 149, п. 6 Домбрóвський § 144, п. 9, 1
до мі́ри § 41, п. 2, 1
Донаг’ю § 138, п. 1, 1
дон Базíліо § 146, п. 1, 5
до н. е. — до нашої ери § 62, п. 1

доне́цький § 26, п. 2, 1, а донжуа́ н § 49, п. 5
Дон Жуáн § 146, п. 1, 5 дони́зу § 41, п. 1, 2 дони́ні § 41, п. 1, 1

Дон Кіхóт § 146, п. 1, 5 до́ нна § 128, п. 1
до ноги́ § 41, п. 2, 1
дон Пéдро § 146, п. 1, 5 Донськúй § 144, п. 11 дон Хосé § 146, п. 1, 5 Донéцьк § 148

до́ нька § 27, п. 2 до́ньчин§27,п.2
до обі́ду § 41, п. 2, 1
до оста́нку § 41, п. 2, 1
до па́ ри § 41, п. 2, 1
допі́зна § 41, п. 1, 4
до́ пінг § 133
до́ пінг-контрóль § 36, п. 2, 2, а до пня́ § 41, п. 2, 1 допоба́чення§41,п.2,1 допомага́ ти § 11, п. 1
до пори́ § 41, п. 2, 1
до пуття́ § 41, п. 2, 1
до ре́чі § 41, п. 2, 1
до ре́шти § 41, п. 2, 1 Дорóжин § 144, п. 7, 3, а дорі́жка § 9, п. 3, 5, б
доро́ га § 21
д о р о г и́ й § 5
дороги́ й § 20
Дорогобýж § 154, п. 2, 1 дорогобýзький § 154, п. 2, 1 доро́ жній § 21
доро́ жній § 33, п. 1
доро́ жче § 20
доро́ жчий § 20
до смаку́ § 41, п. 2, 1
до сме́рті § 41, п. 2, 1
до снаги́ § 41, п. 2, 1 Достоє́вський § 144, п. 3, 2 досьє́ § 130, п. 1
до сього́ дні § 41, п. 2, 1
до тóго як § 43, п. 2, 2 дотепе́р § 41, п. 1, 1
дотла́ § 41, п. 1, 2
дотований § 34, п. 3
дотува́ ти § 34, п. 3
дохі́д § 9, п. 1, 1, а
доц. — доцент § 62, п. 1 дочка́ § 22, 5

225

до чо́ го § 41, п. 1, 6
доччи́ н § 22, 5
до́ шка § 22, 3
дощани́ й § 22, 3
доще́нту § 41, п. 1, 2 дощови́ й § 33, п. 6 дощомі́р § 35, п. 2, 1 драгі́рувати § 34, п. 3 Драй-Хма́ ра § 146, п. 4драмтеáтр § 35, п. 3, 2 дрейф § 136, п. 2
дриґа́ти і дри́ґати § 6, п. 1 дрібнóліс § 36, п. 1, 2 Дрýмев § 144, п. 3, 3 дровоно́с § 9, п. 3, 5, д дроворýб § 36, п. 1, 1

друг § 14, п. 2
друг § 22, 5
дру́гого дня § 41, п. 2, 3 дружелю́ бний § 35, п. 2, 3 дружи́ ти § 22, 5
дру́жний § 33, п. 1
дру́жній § 33, п. 1
друк § 12, п. 2
друка́ рень § 26, п. 2, 2
друко́ ваний § 34, п. 1 друкува́ ння § 34, п. 1
друкува́ ти § 34, п. 1
ДС-3 § 35, п. 5, 5
Дíтель § 142, п. 1, прим. 3 Дубúнін § 144, п. 7, 1
дуга́ § 12, п. 1
Дáугавпілс § 154, п. 2, 5 дáугавпілський § 154, п. 2, 5 Дудúнка § 149, п. 4, 2, прим. дуе́нья § 139, п. 1, 1
ду́жий § 20
ду́жче § 20
ду́жчий § 20 Ду́мбартон-Окс § 154, п. 3, 3 дуплува́ тий § 33, п. 7 дур-зíлля § 36, п. 2, 2, а ду́рра § 128, п. 1
духи́ «Ліле́я» § 58, п. 1 духмя́ний § 7, п. 1, прим. духовка § 32, п. 12
ду́че § 140
душогýб § 35, п. 2, 1
дéхто § 39, п. 1
дéщо § 39, п. 1
дьо́ готь § 26, п. 1, 2
Дьóрнов § 144, п. 4, 2

Дья́ конов § 144, п. 13, 1, а
дю Гар § 146, п. 1, 4
Дя́ гилєв § 144, п. 13, 1, в, прим. дя́дько § 4, п. 2
дя́дько § 26, п. 1, 1 дéякі§39,п.1

егої́зм § 3
егої́ст § 129, ІІ
е-декларувáння § 35, п. 5, 7
е-декларáція § 35, п. 5, 7
Единбу́рг § 129, ІІІ, п. 5
единбу́рзький § 129, ІІІ, п. 5 Е́йфелеваве́жа§55,п. 2
економклáс § 35, п. 4, 2
екопродýкти § 35, п. 4, 2
екскурсово́ д § 9, п. 3, 5, д
ексмінíстр § 35, п. 4, 4
експрезидéнт § 35, п. 4, 4
екстраклáс § 35, п. 4, 3
ексчемпіо́ н § 35, п. 4, 4
екс-Югослáвія § 35, п. 4, 4, прим. 1
еле́ ктрика § 121, п. 2
електрово́ з § 9, п. 3, 5, д
електро́ нно-обчи́ слювальний § 40, п. 2, 2,

а
електропро́ від § 9, п. 3, 5, д електросилови́ й § 40, п. 1, 1
еліпсо́ їд § 3
Еліста́ § 149, п. 3
елітжитло́ § 35, п. 4, 1
Елма́ с § 140
Елохі́м § 53, п. 1
Ельбрýс § 149, п. 3
Ель Гре́ко. § 49, п. 2, прим. Ельзáс-Лотарúнгія § 154, п. 3, 1 ельзáс-лотарúнзький § 154, п. 3, 1 Ельтóн § 149, п. 3
емба́ рго § 122, п. 1
емоці́йний § 33, п. 1
ене́ргія § 130, п. 1
Енн § 140
енцикл. — енциклопедія; енциклопедичний

§ 62, п. 1
енциклопе́дія «Вікіпе́дія» § 54, п. 7 Е́ нчепінг § 132
епідемситуáція § 35, п. 4, 1 епі́чний § 33, п. 2 епо́хаБаро́ко§52,п.1
епо́ ха Відро́ дження § 52, п. 1 е́ра§130,п.1

226

Ердога́ н § 122, п. 1
Ерл § 135
Ерне́ст § 135
Ер-Ріяд § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 ер-ріядський § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 ескадри́ лья § 140

Есхі́л § 130, п. 1 Ете́ль § 140, прим. ете́р § 123
Етна § 130, п. 1 етногýрт § 35, п. 4, 2 ефе́нді § 140

ефі́р § 123

Єва́ нгеліє § 130, п. 1
Єва́ нгеліє § 5
Єва́ нгеліє § 53, п. 4 Євгéньєва § 144, п. 3, 2 Євдокúмов § 144, п. 3, 1 Євразі́йський степ § 50, п. 1 є́вро § 140

євроелі́та § 130, п. 1
єврозо́ на § 35, п. 4, 2
Європарлáмент § 35, п. 2, 4
Європе́ йський Сою́ з § 54, п. 5, прим. 1 євроремóнт § 35, п. 4, 2
єврорúнок § 36, п. 1, 3
Євросою́ з § 35, п. 2, 4
Євтушéвський § 144, п. 3, 1
євхари́ стія § 130, п. 1
єги́ петський § 129, ІІІ, п. 6
Єго́ва § 53, п. 1
Єгóр § 144, п. 3, 1
Єгóр’євськ § 149, п. 1, 1
Єгóршино § 149, п. 4, 3, а
Єгóршино § 150, п. 1, 2
Є́длічка § 144, п. 6, 1
Є́жі § 144, п. 6, 2
Єйськ § 149, п. 1, 1
Єйтс § 126
Єлизáров § 144, п. 3, 1
Єлисе́ йські Поля́ § 50, п. 1, прим. Єлисéйські Поля́ § 152, п. 4, 1 Єллоусто́ ун § 130, п. 1
Єлéна Прекрáсна § 146, п. 1, 1 Єлáнський § 144, п. 3, 1
Єлéць § 149, п. 1, 1
Є́ль § 130, п. 1
Є́мен § 130, п. 1
Єнджихóвський § 144, п. 9, 2
Єнісéй § 149, п. 1, 1

Є́нсі § 144, п. 6, 2
єп. — єпископ § 62, п. 1 єпи́ скоп § 129, І, п. 6 єпи́ скоп § 130, п. 1 єпити́ мія́ § 129, І, п. 6 єпи́ тимія § 130, п. 1єпитрахи́ ль § 129, І, п. 6 єпитрахи́ ль § 130, п. 1 є́ресь § 130, п. 1 Єрусали́ м § 129, ІІІ, п. 6 Єршóв § 144, п. 3, 1Єсентукú § 152, п. 2 єство́§4,п.1
є́ті § 126
Єфі́мов § 144, п. 3, 1 єхи́дна§129,І,п.6

жабо́ § 140
жага́ § 5
жада́ ний § 29, п. 3, 2, прим. Жан-Жа́ к § 49, п. 1
Жан-Жáк § 146, п. 3, 1 Жан-Жáк § 147, п. 1 жан-жáківський § 147, п. 1
Жа́ нна д’Арк § 49, п. 2
Жанне́т § 140
жар-пти́ ця § 36, п. 2, 2, а жаски́ й § 26, п. 2, 1, а, прим. Жáбинка § 149, п. 4, 2, прим. Жúвков § 144, п. 6жóвто-блакúтний § 40, п. 2, 2, г ЖЕК-9 § 35, п. 5, 5
желе́ § 121, п. 2
желе́ § 140
Желехі́вський § 9, п. 3, 5, е Желєзновóдськ § 149, п. 1, 3 Женев’є́ва § 138, п. 1, 1 жени́ти§10,п.1 жени́ти§10,п.1
Жúжка § 144, п. 6, 2
Жúздра § 149, п. 4, 3, а Жигáлово § 149, п. 4, 3, а
Жигулí § 149, п. 4, 1, б
Жигулí § 152, п. 2
Жильєрóн § 144, п. 7, 3, а
жира́ ф’ячий § 7, п. 1
Жиро́ нда § 129, ІІІ, п. 3 Жирáрдув § 150, п. 1, 3 Житóмир § 148
жи́ тній § 33, п. 1 житньогíрський § 154, п. 2, 6

227

житньогíрці § 154, п. 2, 6
Жито́ мирська автостра́ да § 50, п. 11 життє́вий § 33, п. 6
життєзда́ тний § 35, п. 2, 4 життє́пис § 35, п. 2, 4
життя́ § 27, п. 5
життя́ § 30, п. 1, 1
життя́ § 30, п. 1, 1
Жізе́ль § 140, прим.
Жіонó § 144, п. 7, 3, а
Жнець § 142, п. 1
жовтогаря́ чий § 40, п. 2, 2, г жовтувáто-рожéвий § 40, п. 2, 2, г жовтóцвіт § 36, п. 1, 2
Жоліó-Кюрí § 146, п. 3, 2
жона́ тий § 10, п. 1
Жорж Санд § 146, п. 1, 2
Жоффруа́ § 140
Жúтні Гóри § 154, п. 2, 6
Жукóвський § 152, п. 3
жук-корої́д § 37, п. 1, 4
Жуль Верн § 147, п. 4, 1, прим. жуль-вéрнівський § 147, п. 4, 1, прим. Журавéль § 142, п. 1
журі́ § 129, І, п. 5
журі́ § 130, п. 2
журна́ л «Все́ світ» § 55, п. 3
журн. — журнал § 62, п. 1
Жéшув § 150, п. 1, 3

з § 25, п. 1, 1
з § 25, п. 1, 2
з § 25, п. 1, 3
Заа́ ле § 137
забага́ то § 41, п. 1, 1
за багато § 41, п. 1, 1, прим. завбі́льшки § 41, п. 1, 7 завви́ шки § 29, п. 1, 1

завгли́ бшки § 41, п. 1, 7 Завáдзький § 144, п. 10 завдо́ вжки § 41, п. 1, 7 заверті́ти § 11, п. 2 заве́ршення § 9, п. 3, 4 заве́ршувати § 11, п. 2 зави́ дна § 41, п. 1, 4 заві́рчувати § 11, п. 2 за ві́що § 41, п. 1, 6 завкáфедри § 35, п. 3, 2завмира́ ти § 11, п. 2 заво́д § 19, п. 2 заводськи́ й § 19, п. 2

заво́ д «Фарма́ к» § 54, п. 5 завойо́ ваний § 8, п. 1, 1
завойо́ вуваний § 34, п. 2
завойо́ вування § 34, п. 2
завойо́ вувати § 34, п. 2
завто́ вшки § 41, п. 1, 7
завча́ су § 41, п. 1, 7
завши́ ршки § 41, п. 1, 7 загальнодостýпний § 40, п. 1, 2 загальноосвíтній § 40, п. 1, 2 загіто́ ваний § 34, п. 3

загітува́ ти § 7, п. 4, прим. 1 загітува́ ти § 34, п. 3
за годи́ ни § 41, п. 2, 1
за́ для § 42, п. 1, 2

за́ дній § 33, п. 1 задньоязикóвий § 35, п. 1
за дня́ § 41, п. 2, 1
задо́ вго § 41, п. 1, 1
за́ єнько § 32, п. 9
За́ єць § 49, п. 7, 3
заінтригува́ ти § 3, прим. Зайóнчек § 144, п. 9, 2
Закавка́ ззя § 50, п. 6, прим. закомпосто́ ваний § 34, п. 3 закомпостува́ ти § 34, п. 3 зако́ н § 9, п. 3, 5, е
зако́ н § 29, п. 1, 3
зако́нний § 9, п. 3, 5, е
зако́ нний § 29, п. 1, 3
зако́ нний § 29, п. 1, 3
зако́ нність § 29, п. 1, 3
зако́ нно § 29, п. 1, 3
законода́ вчо § 10, п. 2, 4, прим. Зако́ н Україн́ и «Про пенсі́йне

забезпе́чення» § 55, п. 1 Закопáне § 149, п. 1, 3, прим. за кордо́ н § 41, п. 2, 1
за кордо́ ном § 41, п. 2, 1 залі́сся § 19, п. 1, 3
залі́ський § 19, п. 1, 3
Залíсся Пéрше § 154, п. 1, 3 Залéський § 144, п. 2
Замбе́зі § 129, І, п. 4 замести́ § 9, п. 1, 1, е замести́ § 11, п. 2
за́ між § 41, п. 1, 2
за́ мість § 42, п. 1, 1
заміта́ ти § 11, п. 2
Замо́ вник § 60, п. 1
за́ мок Іф § 55, п. 2, прим.
за́ молоду § 41, п. 1, 4

228

зана́ дто § 41, п. 1, 1 за́ново § 41, п. 1, 4 заодно́ § 41, п. 1, 5
за́ очі § 41, п. 1, 2
запира́ ти § 11, п. 2 запі́вніч § 41, п. 1, 2 Запорíжжя § 148 Запорíжжя § 153, п. 2, 1 запорíзький § 153, п. 2, 1Запорі́жжя § 9, п. 3, 2, а Запорі́жжя § 19, п. 1, 2 запорі́жці § 49, п. 6 запорі́зький § 19, п. 1, 2 запусти́ ти § 17запу́щений § 17

зап’я́ стний § 28
зара́ди § 42, п. 1, 2
за́ раз § 41, п. 1, 2
заразо́ м § 41, п. 1, 2 Зарату́стра § 53, п. 1
за раху́нок § 41, п. 2, 1 зареєстро́ ваний § 34, п. 3 зареєструва́ ти § 34, п. 3 Зарéмба § 144, п. 9, 1

за сві́тла § 41, п. 2, 1
засі́дання прези́ дії Украї́нського

товари́ ства охоро́ ни па́ м’яток істо́ рії

та культу́ри § 54, п. 6
заслу́ жений дія́ ч мисте́ цтв § 56, прим. 1 заспоко́ юват § 11, п. 1
зате́ § 43, п. 1
зате́ § 43, п. 1, прим.
за те § 43, п. 1, прим.
зати́ м що § 43, п. 2, 2
заті́сувати § 11, п. 2
затéмна § 41, п. 1, 4
затúм що § 44, п. 1, 10
зато́ ка § 50, п. 1
зато́ка Свято́гоЛавре́нтія§50,п.2 зато́ н § 9, п. 3, 5, ґ
Заха́ р’їн § 3
за́ хідний § 33, п. 1
західноєвропéйський § 154, п. 2, 6 західноєвропéйці § 154, п. 2, 6 західноукраї́нський § 40, п. 1, 2
за́ хід, пі́вдень, пі́вніч, схід, норд-о́ ст,

півде́ нний за́ хід краї́ни За́ ходу, Дале́ кий Схід, За́ хідна Украї́на, наро́ ди Пі́вночі, Півде́ нне Полі́сся, Півні́чна Букови́ на.
§ 50, п. 10

Захáр’їн § 144, п. 12 за що́ § 41, п. 1, 6

зба́вити§31,п.1
Зба́раж § 19, п. 1, 2
зба́ разький § 19, п. 1, 2 зберегти́ § 9, п. 3, 3
зберегти́ § 11, п. 2
зберегти́ § 14, п. 3
збере́жений § 14, п. 3
зберіга́ ти § 11, п. 2
зб. — збірник § 62, п. 1
збі́жжя § 30, п. 1, 1
збі́льшення § 9, п. 3, 4
збо́ ку § 41, п. 1, 2
з бо́ ку на бі́к § 41, п. 2, 2
з бо́ лю § 41, п. 2, 1
збо́ри § 54, п. 6
Збро́ йні си́ ли Украї́ни § 54, п. 1 зважáючи на те що § 43, п. 2, 2 звíдкись § 44, п. 2, 4
зве́ рнення § 32, п. 5
зве́рху § 41, п. 1, 2
звести́ § 31, п. 1
Звє́рев § 144, п. 3, 4
зви́ сока § 41, п. 1, 4
зві́ку § 41, п. 1, 2 звіробíй-травá § 37, п. 1, 2 Зволíнський § 144, п. 6, 1
зв’язо́ к § 7, п. 1, прим.
зв’яли́ ти § 7, п. 1, прим.
зга́ рячу § 41, п. 1, 4
згин§5
з óгляду на те що § 43, п. 2, 2 згори́ § 41, п. 1, 2
Зáгреб § 149, п. 1
згу́ бний § 33, п. 1
з да́вніх-даве́н § 35, п. 5, 2
зда́ тність § 32, п. 3
з ді́да-пра́ діда § 35, п. 5, 2 зді́йснений § 29, п. 3, 2, прим. здійсне́ нний § 29, п. 3, 2, прим. з дня на де́нь § 41, п. 2, 2здорове́ нний § 29, п. 3, 1 здрібни́ ти § 31, п. 1
Зе́ всова колісни́ ця. § 49, п. 9, 1 Зейна́ б § 140, прим.
зеконо́ мити § 7, п. 4, прим. 1 зеконо́ мити § 31, п. 1
Зеленбу́ д-4 § 35, п. 5, 5
зеле́ ний § 9, п. 1, 2 Зеленодóльськ § 149, п. 1
зе́лень § 9, п. 2, 3
Зелéна Гýра § 150, п. 1, 1 Зелéна Гýра § 154, п. 1, 1

229

землемíр § 35, п. 2, 3
землетру́с § 35, п. 2, 3
земля́ § 9, п. 2, 1
земля́ § 51, прим.
Земля § 51, прим.
земля́ -мáти § 37, п. 1, 1
земля́ Ни́ жня Саксо́ нія § 50, п. 9 óзеро § 154, п. 2, 1, прим. Óзеров § 144, п. 2

з’є́днаний § 7, п. 4 Зáєць § 141
Зáєць § 142, п. 1 зáєць-біля́ к § 37, п. 1, 4 зáєць-русáк § 37, п. 1, 4 зжи́ тися § 31, п. 1

з-за § 42, п. 2
зза́ ду § 29, п. 1, 1
зза́ ду § 41, п. 1, 2
з-за кордо́ ну § 41, п. 2, 1
ззирну́тися § 31, п. 1
Зимóвники § 149, п. 4, 3, д
Зинóв’єв § 144, п. 3, 2
Зинóвій-Богдáн § 146, п. 3, 1
Зино́ вій-Богда́ н § 49, п. 1
зі § 25, п. 3
зібга́ ти § 31, п. 1
з Івáном Костéнком § 142, п. 3, прим. 2 зів’я́ лий § 31, п. 1
зігнорува́ ти § 31, п. 1
зігну́ти § 31, п. 1
зігра́ ти § 31, п. 1
зігріва́ ти § 31, п. 1
зідра́ ти § 31, п. 1
зізна́ тися § 31, п. 1
зі́лля § 9, п. 1, 2
зімліва́ ти § 31, п. 1
зім’я́ти § 31, п. 1
зініціюва́ ти § 7, п. 4, прим. 1
зіпріва́ ти § 31, п. 1
зіпсува́ ти § 31, п. 1
зіп’я́ стися § 31, п. 1
зір § 26, п. 2, 2
зірви́ голова § 36, п. 1, 4
зі́рка § 9, п. 3, 1, б
Зі́рка § 49, п. 8
зіспо́ ду § 41, п. 1, 2
зіста́ вити § 31, п. 1
зі́ткнення § 31, п. 1
зітлі́ти § 31, п. 1
зіщу́литися § 31, п. 1
з’їзд § 3
з’їзд § 54, п. 6

з’ї́хати § 7, п. 4
Зáйчик-Побігáйчик § 36, п. 2, 1, в
з кра́ ю в край § 41, п. 2, 1
Златоýст § 153, п. 2 златоýстівський § 153, п. 2
зле́гка § 41, п. 1, 4
злі́ва § 41, п. 1, 4
з Лíною Костéнко § 142, п. 3, прим. 2 злови́ ти § 18
зло́ влений § 18
злодійкува́ тий § 33, п. 7
зóлото-валю́ тний § 40, п. 2, 2, в змії́ний § 33, п. 4
з-над § 42, п. 2
знадво́ ру § 41, п. 1, 7
знання́ § 30, п. 1, 1
знань § 26, п. 2, 2
знаря́ддя § 30, п. 1, 1
значеннє́вий § 33, п. 6
зна́ чення § 9, п. 2, 4
зна́ чення § 9, п. 3, 4
знач. — значення § 62, п. 1
зна́ ю § 4, п. 1
зни́ зу § 41, п. 1, 2
зно́ ву § 41, п. 1, 4
зо § 25, п. 3
зо́ внішній § 33, п. 1 зовнішньополітúчний § 40, п. 1, 2 зогріва́ ти § 31, п. 1
зо́ зла § 41, п. 1, 2
зо́кола § 41, п. 1, 2
золота́ меда́ ль § 57, п. 2
Золоти́ й Ріг § 50, п. 1, прим. Золотове́рхий § 50, п. 6, прим. золотонíський § 153, п. 2, 3 Золотонóша § 153, п. 2, 3
Золя́ § 121, п. 1, 2
зомліва́ ти § 31, п. 1
зоосáд § 35, п. 4, 2
зопріва́ ти § 31, п. 1
зорієнтува́ ти § 7, п. 4, прим. 1 зорієнтува́ тися § 31, п. 1
зоря § 51
зоря́ Альтаї́р § 51
зотлі́ти § 31, п. 1
Зо́я – Зо́їн § 33, п. 3
з-пе́ред § 42, п. 2
з переля́ ку § 41, п. 2, 1
з-під § 42, п. 2
з-по́ за § 42, п. 2
з-по́між§42,п.2
з-по́ над § 42, п. 2

230

з-по́ під § 42, п. 2
з-по́ серед § 42, п. 2
з початку § 41, п. 1, 9, прим.
з-про́ між. § 42, п. 2
з ра́ дості § 41, п. 2, 1
зра́ зу § 41, п. 1, 2
зра́нку § 41, п. 1, 2
зра́ння § 30, п. 1, 4
зре́штою § 41, п. 1, 2
зрі́дка § 41, п. 1, 4
зро́ блений § 29, п. 3, 2, прим.
зро́ ду § 41, п. 1, 2
зро́ ду-ві́ку § 35, п. 5, 2
з розго́ ну § 41, п. 2, 1
зроста́ ння § 32, п. 5
зроста́ ти § 32, п. 5
зсади́ ти § 31, п. 1
зсере́дини § 41, п. 1, 2
зскріба́ ти § 31, п. 1
з то́ го ча́ су як § 43, п. 2, 2
зумі́ти § 7, п. 4, прим. 1
зумовити § 31, п. 1
зупинка «Карава́ єві Да́ чі» § 50, п. 14 Зáхідна Єврóпа § 154, п. 1, 1 Зáхідна Єврóпа § 154, п. 2, 6 Зáхідний Буг § 148
зці́пити § 31, п. 1
з ЦУМу § 61, п. 2
зчепи́ ти § 31, п. 1
зши́ ток § 31, п. 1
Зя́ брев § 144, п. 13, 1, в, прим.
з’яви́ тися § 7, п. 4

ийбе́н § 2 и́ к а н н я § 2 и́ кати § 2 ир § 2
и́ р і й § 2
и́ род § 2 ич! § 2 Ич-оба́§2

і§24,п.1,
і§24,п.1,
і§24,п.3,
і§24,п.3,
Ібн Рýсте § 146, п. 3, 4 Ібн Сíна § 146, п. 3, 4 Ібн Фадлáн § 146, п. 3, 4 І́бсен § 129, І, п. 1

Іва́ н § 2
Іва́ н Богосло́ в § 53, п. 1
Іва́ нович § 32, п. 11
Іва́ но-франкíвський § 40, п. 2, 1 іванофранкíвці § 154, п. 3, 6, прим. 1
Іва́ н Петро́ вич Котляре́ вський § 49, п. 1 іва́ н-покива́ н § 49, п. 7, 3, прим.
Іва́ н Хрести́ тель § 53, п. 1
Іваньó § 142, п. 1
Івашкéвич § 144, п. 6, 1
Івáн Волóве Óко § 146, п. 1, 1
Івáн — мужúчий син § 146, п. 3, 3 Івáно-Франкíвськ § 152, п. 5 Івáно-Франкíвськ § 154, п. 3, 2 Івáно-Франкíвськ § 154, п. 3, 6, прим. 1 івáно-франкíвський § 154, п. 3, 2 івáно-франкíвський § 154, п. 3, 6, прим. 1 Івáн, селя́ нський син § 146, п. 3, 3 Івáн-царéнко § 146, п. 3, 3
Ігле́сіас § 129, І, п. 2
Ігнатóвич § 144, п. 6
Ігнáтов § 144, п. 7, 1
І́гор § 33, п. 6
І́горева § 33, п. 6
І́гореве § 33, п. 6
І́горівна § 32, п. 11
І́горьович § 32, п. 11
і́грашка § 2
Ігáрка § 149, п. 4, 1, а
ігум. — ігумен § 62, п. 1
ідеалі́ст § 32, п. 14
І́ден§129,І,п.1
іде́я § 129, І, п. 1
іди́-бо § 44, п. 3, 1
іди́ ж бо § 44, п. 3, 1, прим. 1
ідиліч́ ний § 128, п. 1
ідиліч́ ний § 33, п. 2
і́дол § 2
із§25,п.2
Ізабе́лла § 129, І, п. 1
Ізабе́ль § 140, прим.
ізжо́ вкнути § 31, п. 1
і́з-за § 42, п. 2
Ізмаї́лов § 144, п. 7, 2
ізно́в § 31, п. 1
із-пі́д § 42, п. 2
ізсере́ дини § 31, п. 1
і́кати § 2
і к о́ н а § 2
іко́ на Ма́ тері Бо́ жої Теребовля́ нської

§ 53, п. 7 Іконóмов § 144, п. 6

2 3 1 2

231

Ілíєв § 144, п. 6
Іліа́ да § 129, І, п. 1
іл. — ілюстрація; ілюстративний § 62,

п. 1
Іллі́вна § 32, п. 11
Іллі́ч § 32, п. 11
Ілля́ § 30, п. 1, 2
Ілóна § 144, п. 6, 1
Ільї́н § 144, п. 7, 2
Ілью́ шин § 144, п. 13, 1, а
імби́р § 129, І, п. 6
іме́ння § 9, п. 3, 4
іменува́ ти § 2
ім. — імені § 62, п. 1
іммігра́ ція § 128, п. 2
імпера́ тор § 56, прим. 2
ім’я́ § 2
інакодýмець § 35, п. 4, 2
інвалю́ та § 35, п. 4, 1
інвестпроéкт § 35, п. 4, 1
Індигíрка § 149, п. 4, 1, а
і н д и́ к § 2
І́ндія § 129, І, п. 1
Індія § 129, ІІІ, п. 5, прим.
Індокитáй § 154, п. 2, 4 індокитáйський § 154, п. 2, 4 індустріаліза́ ція § 129, І, п. 2 інду́стрія § 129, І, п. 2
ін’є́кція § 126
ін’є́кція § 138, п. 1, 2
інжене́р § 9, п. 2, 6
інженю́ § 140
ін. — інші § 62, п. 1
іннова́ ція § 128, п. 2
інові́рець § 35, п. 4, 2
і́ноді § 2
Інокéнтій § 143
інофі́рма § 35, п. 4, 1
інститу́т § 129, ІІІ, п. 1
інститу́ти Націона́льної акаде́мії нау́к

§ 54, п. 5, прим. 4

Інститут фізики Національної академії наук України § 61, п. 3, прим. 1

інстру́кція § 129, І, п. 1 інтегра́ л § 121, п. 1, 1 інтелектуа́ льний § 128, п. 1 інтеліге́нт § 19, п. 2 інтеліге́ нтський § 19, п. 2 інтербригáда § 35, п. 4, 1 інтерв’ю́ § 138, п. 1, 1 інтерв’ю́ §140

інтерме́цо § 128, п. 1

інтернаціона́ льний § 129, І, п. 1 інтерне́ т-видáння § 36, п. 2, 2, а інтерне́ т-пóслуга § 36, п. 2, 2, а ін-т (інститут) § 62, п. 2 інформповідóмлення § 35, п. 4, 1 інформцéнтр § 35, п. 4, 1 іншові́рець § 35, п. 4, 2 іншодýмець § 35, п. 4, 2іпод.—іподібне§62,п.1 І́рвінг § 135

Іре́н§140
іржа́§2
і́рій § 2
Іркýтськ § 149, п. 4, 1, а і́род § 2

іроке́зи § 49, п. 6
Ірпíнь § 148
ірраціона́ льний § 128, п. 2 ірреа́ льний § 128, п. 2 Іртúш § 149, п. 4, 1, а Іртúш § 149, п. 5

Ісаа́ кіївський собо́ р § 55, п. 2 Іса́ я § 126
Ісáєв § 144, п. 7, 1
Ісáєнков § 144, п. 3, 2

іскри́ стий § 33, п. 5
існува́ ти § 2
Ісси́ к-Куль § 50, п. 4, прим. Іссúк-Куль § 154, п. 3, 3
Іссúк-Куль § 154, п. 3, 6, прим. 2 і́стина § 2
Іст-Лóндон § 154, п. 3, 4
істо́ рик § 32, п. 1, прим.
істо́ рико-культу́ рний § 40, п. 2, 2, б істори́ чний § 33, п. 2 ІсусХристо́с§49,п.7,1
Ісько́ § 22, 4
італі́єць § 32, п. 3
Іта́ лія § 129, І, п. 2
і т. д. — і так далі § 62, п. 1
іти́ § 2
і т. ін. — і таке інше § 62, п. 1 І́тон § 129, І, п. 1
ІФ НАНУ § 61, п. 3, прим. 1 Іх’я́мас § 138, п. 1, 1
Ішúм § 149, п. 4, 3, а
І́щенко § 22, 4
Іщу́к § 22, 4

Ї

їда́ лень § 26, п. 2, 2 їда́ льня § 26, п. 1, 3

232

ї́жа § 3
ї ж а́ к § 3
ї́жджений § 16
їзде́ць § 3
ї́здити § 3
ї́здити § 16
їй-бóгу § 35, п. 5, 4
їй-бо́ гу § 53, п. 2, прим. 3 їй-прáво § 35, п. 5, 4 Ї́ржі § 144, п. 6, 2
ї́сти § 3
їх § 3
ї́хати § 3

Й

й § 24, п. 2, 1
й § 24, п. 2, 2
Йóлкін § 144, п. 4, 1 Йóлкіно § 149, п. 2, 1 ймення § 24, п. 2, 2 ймовірність § 24, п. 2, 2 Йога́ нн § 126
його́ § 8, п. 1, 1
йому́ § 8, п. 1, 1 Йордáн-рíчка § 37, п. 1, 2 Йо́ ркшир § 129, ІІІ, п. 3 йоркши́ р § 50, п. 12
йоркши́ рський § 129, ІІІ, п. 3 Йóркшир § 154, п. 2, 5

Каа́ ба § 137
Кабардá § 153, п. 1
кабардúнський § 153, п. 1
кабаре́ § 140
каберне́ § 140
Кабіне́ т Міні́стрів Украї́ни § 54, п. 1 Кабмíн § 35, п. 4, 1
Кавка́ зький хребе́ т § 50, п. 1
Кавкáз § 153, п. 2, 1
кавкáзький § 153, п. 2, 1
Кавкáзький хребéт § 154, п. 1, 2 Кагарлúк § 153, п. 2, 2
кагарлúцький § 153, п. 2, 2
Кає́нна § 126
Казбéк § 153, п. 2, 2
казбéцький § 153, п. 2, 2 Казимúрський § 144, п. 7, 3, б
казино́ § 140
ка́ зка § 9, п. 2, 1
казко́ вий § 33, п. 6
ка́ зна-де § 41, п. 3, 3

ка́зназким§39,п.2
ка́ зна-коли́ § 41, п. 3, 3
ка́ зна-що § 39, п. 2
Казáнка § 153, п. 2 казáнківський § 153, п. 2
казáх § 153, п. 2, 3, прим. 1 казáхський § 153, п. 2, 3, прим. 1 Каї́р § 129, ІІ
Ка́йзер§136,п.1
какаду́ § 140
кака́о§140
Калýга § 153, п. 2, 1
Каледо́ нія § 121, п. 2
калýзький § 153, п. 2, 1
ка́ лієвий § 33, п. 6 калми́к§129,І,п.6
калмúк § 153, п. 2, 2
калмúцький § 153, п. 2, 2 кальцієвмі́сний § 40, п. 1, 6 Камберлéнд § 154, п. 2, 5 Каменя́р § 49, п. 1
Ка́ мерна симфо́ нія No 1 Євге́ на

Станко́ вича § 55, п. 2 камер’ю́ нкер § 7, п. 4 каміне́ць § 9, п. 3, 1, а камі́ння § 27, п. 5

ка́ мінь § 9, п. 1, 1, а
Камúшин § 149, п. 4, 3, а
Камúшин § 153, п. 1
камúшинський § 153, п. 1
Кам’янá Бáлка § 154, п. 2, 6 кам’янобáлківський § 154, п. 2, 6 кам’янобáлківці § 154, п. 2, 6Кам’янéць-Подíльський § 148 Кам’янéць-Подíльський § 152, п. 4, 2 Кам’янéць-Подíльський § 154, п. 3, 1кам’янéць-подíльський § 154, п. 3, 1 Кана́ верал § 134
Кандалáкська затóка § 154, п. 1, 2 кандалáкський § 153, п. 2, 3 Кандалáкша § 153, п. 2, 3 Канзас-Сі́ті § 129, І, п. 4
Ка́ нів § 9, п. 1, 1, г
Ка́ нни § 50, п. 5, прим.
Кантемúр § 144, п. 7, 3, б
ка́ нцлер § 56, прим. 1
каньйо́ н § 139, п. 1, 1 капельме́йстер § 136, п. 1
капіта́ л § 121, п. 1, 1
Ка́прі § 129, І, п. 4
ка́ псула § 140
ка́ псули § 140

233

ка́ псулі § 140
карабáський § 153, п. 2, 3
Карабáх § 153, п. 2, 3
Карагандá § 153, п. 1 карагандúнський § 153, п. 1 караóке-бар § 36, п. 2, 2, г Карáджич § 144, п. 6
кар’є́ра § 138, п. 1, 1
ка́ рієс § 130, п. 1
Карл Сміли́ вий § 49, п. 9, 2
Ка́рме́н § 140
Карпúнськ § 149, п. 4, 2, прим. карт-блáнш § 35, п. 5, 10
карти́ на «Запоро́ жці пи́ шуть листа́

туре́ цькому султа́ нові» § 55, п. 3 картопли́ ння § 32, п. 6
карто́ пля Серпа́ нок § 59, п. 3 Карáчев § 153, п. 2

карáчевський § 153, п. 2 каси́ р § 32, п. 14 категорі́йний § 33, п. 1 кате́дра § 123 Катерúна § 144, п. 1 Катманду́ § 140 католи́ цький § 123

Ка́ трин § 33, п. 3 Ка́тря § 33, п. 3 кауди́ льйо § 140 Ка́ унас § 131 кафе́ § 140

ка́ федра § 123
ка́ федра істо́ рії Украї́ни Терн́опільського

націона́ льного педагогіч́ ного університе́ ту і́мені Володи́ мира Гнатюка́ § 54, п. 6

кача́ ти § 11, п. 1
качи́ ний § 33, п. 4
кашне́ § 140
кашова́ р § 35, п. 2, 1
кБ — кілобайт § 62, п. 1 квазіглоба́ льний § 31, п. 5 квазіетні́чний § 130, п. 1 квазіоберта́ ння § 31, п. 5 квазіо́ птика § 31, п. 5 квазіпло́ ский § 31, п. 5 квазіпру́ жність § 31, п. 5 квазіри́ нок § 31, п. 5 квазісті́йкість § 31, п. 5квазічасти́ нка § 31, п. 5 кварц § 27, п. 7

ква́ рцовий § 33, п. 6 кві́слінги § 49, п. 5

кві́тка § 12, п. 1
Кві́тка-Основ’я́ ненко § 49, п. 1
кв. — квартира § 62, п. 1
Кво́ чка § 51
Квíтка-Основ’я́ ненко § 146, п. 3, 2 Квíтка-Основ’я́ ненко § 146, п. 4
кВт — кіловат § 62, п. 1
кг — кілограм § 62, п. 1
кг — кілограм § 62, п. 1
Ке́льн § 132
Кемаль-паша́ § 146, п. 3, 4
Ке́мерон § 134
Кероглú § 146, п. 3, 4, прим.
Кероглú § 147, п. 4, 2
керува́ ти § 34, п. 1
Керч § 152, п. 1
кáзна-де § 44, п. 3, 2
кáзна-комý § 44, п. 3, 2
кáзна-хто § 39, п. 2
кáзна-чий § 39, п. 2
кáзна-якúй § 39, п. 2
Ки́ єва § 9, п. 1, 1, г
Ки́ єво-Пече́ рська ла́ вра § 53, п. 7 Кизúл-Ордá § 154, п. 3, 3
Ки́ їв § 9, п. 1, 1, г
Київене́рго § 61, п. 1, 1
Київзеленбýд § 35, п. 4, 1
Ки́ ївська фа́ брика і́грашок § 54, п. 4 Ки́ ївський академі́чний теа́ тр ляльо́ к

§ 54, п. 3
Ки́ ївський міськи́ й буди́ нок учи́ теля § 54,

п. 3
кийо́ к § 32, п. 13
кинь § 26, п. 2, 3
ки́ньмо § 26, п. 2, 3
ки́ньте § 26, п. 2, 3
кипари́ с § 129, І, п. 6
Кири́ лівська це́ рква § 53, п. 7
Кирúлов § 144, п. 7, 3, б
Кисельóв § 144, п. 7, 3, б
кисе́т § 129, І, п. 6
Кисловóдськ § 149, п. 4, 3, в
ки́ сло-соло́ дкий § 40, п. 2, 2, г киснéво-воднéвий § 40, п. 2, 2, а киснетерапíя § 35, п. 2, 3
Кита́ й § 129, ІІІ, п. 6
Кита́ йська Наро́ дна Респу́ бліка § 50, п. 6 Китáйгород § 154, п. 2, 5
кише́ня § 1
Кишинíв § 153, п. 2
кишинíвський § 153, п. 2
Кишині́в § 52, п. 2, прим. 2

234

кия́ни § 49, п. 6
кібермашúна § 35, п. 4, 2
кібу́ц § 129, І, п. 6
кі́готь § 9, п. 3, 1, а
«КіЖ» § 61, п. 3, прим. 3
кіл § 9, п. 3, 1, в
кі́лер § 121, п. 2
кі́лець § 26, п. 2, 2
кі́лля § 9, п. 1, 2
кілова́ т-годи́ на § 36, п. 2, 2, в кілогра́ м § 129, І, п. 6
кілогра́ м § 5
30-кілограмóвий § 40, п. 2, 4
кіло́ к § 9, п. 3, 1, а
кіло́ к § 32, п. 13
кіло́ чок § 9, п. 3, 1, в
кількаповерхо́ вий § 35, п. 2, 4 кількаразóвий § 35, п. 2, 4
кільце́ § 9, п. 3, 1, б
кільце́ § 26, п. 1, 1
кільце́ § 26, п. 1, 3
Кім § 140
Кім Ир Сен § 146, п. 1, 6, прим.
Кім Ір Сéн § 147, п. 2 кімірсéнівський § 147, п. 2
кімоно́ § 140
Кім Чен Ин § 2
кіне́ць § 9, п. 3, 1, а
кі́нний § 29, п. 1, 3
кіно́ § 129, І, п. 6
кіно́ § 140
кінозáл § 36, п. 1, 3
кінотеа́ тр «Ки́ ївська Русь» § 54, п. 5 кінофі́л́ ьм «Бен Гур» § 55, п. 3 кінофíльм § 35, п. 2, 4
кінці́вка § 27, п. 3
кінéць кінцéм § 35, п. 5, 2, прим. кі́нчик § 27, п. 2
кінь § 9, п. 1, 1, а
кінь § 26, п. 1, 1
кінь § 29, п. 1, 3
Кі́ркконнелл § 128, п. 3
кістля́ вий § 28
Кúїв § 148
Кúїв § 152, п. 1
Кúїв-1 § 35, п. 5, 6
Кéйптаун § 154, п. 2, 5
клас § 121, п. 1, 1
класици́ зм § 32, п. 14
класи́ чний § 33, п. 2
Кла́ ус § 131
клац § 27, п. 7

кле́кіт § 1
клекоті́ти § 1
клýжський § 153, п. 2, 3, прим. 1
Клин § 149, п. 4, 3, в
клієн́ т § 129, І, п. 2
клієн́ т § 130, п. 1
Клі́рик Остро́ зький § 49, п. 1
Клоді́н § 140
Кóло-Михáйлівка § 154, п. 3, 1 кóло-михáйлівський § 154, п. 3, 1 Клуж § 153, п. 2, 3, прим. 1
Клáузевіц § 144, п. 13, 2, прим. 2 кýлько- § 36, п. 2, 4
Кéльці § 149, п. 1, 3, прим.
Кляйн § 136, п. 1
Кляйнерт § 136, п. 1
км/год (кілометрів за годину § 62, п. 4 км — кілометр § 62, п. 1
Кéмпа § 144, п. 9, 1
Кíнешма § 149, п. 4, 1, в
кни́ жечка § 10, п. 1, прим.
кн. — книга; княгиня; князь § 62, п. 1 КНР § 61, п. 2
Кóнча-Зáспа § 152, п. 5
Кня́ жпіль § 154, п. 2, 5
Князі́вство Мона́ ко § 50, п. 6
князь § 56, прим. 2
коаліці́йний § 33, п. 1
Кобеля́ ки § 153, п. 2, 2
кобеля́ цький § 153, п. 2, 2 кобза́р§27,п.1
кобза́ р § 33, п. 6
Кобза́ р § 49, п. 1
кобзаре́ва § 33, п. 6
кобзаре́ве § 33, п. 6
Кобиля́ нська § 142, п. 2
ковале́нко § 32, п. 9
ковалі́в § 9, п. 1, 1, в
кова́ ль § 32, п. 3
Ковальо́ в § 8, п. 2
кова́ льський § 26, п. 1, 3
ковбаса́ «Кра́ ківська» § 58, п. 1 ковзки́ й § 26, п. 2, 1, а, прим.
Ков’я́ ги § 152, п. 2
Кодекс України про адміністративні

правопорушення § 61, п. 3, прим. 2 кожу́х § 12, п. 2
коза́к § 14, п. 2
коза́ к § 19, п. 1, 1

коза́ цький § 22, 1 Коза́ ччина § 22, 1 козері́г § 9, п. 3, 5, д

235

Козері́г § 9, п. 3, 5, д
Кози́ ний Брід § 50, п. 11
ко́ зир-ді́вка § 36, п. 2, 2, а козáк-характéрник § 37, п. 1, 1 Козúцький § 144, п. 6, 2
Козьолéцький § 144, п. 5, 2
Козя́ тин § 148
кола́ § 9, п. 1, 2
Колúвушко § 36, п. 1, 4
Колгýєв § 149, п. 1, 1
Колгýєв § 153, п. 2
колгýєвський § 153, п. 2
коле́зький асе́сор § 56, прим. 2
колекти́ в § 128, п. 1
коли́ б § 43, п. 2, 1
коли́ б то § 43, п. 2, 1
коли́ -будь § 41, п. 3, 3
коли́ -будь § 44, п. 3, 2
коли́ -не́ будь § 41, п. 3, 3
коли́ -не-коли́ § 41, п. 3, 5
колиха́ ти § 14, п. 3
коли́ шній § 33, п. 1
колі́брі § 129, І, п. 5
колі́брі § 140
Колізе́й § 55, п. 2
Колії́вщина § 52, п. 1
ко́ лір § 9, п. 2, 6, прим.
коло́ нія § 121, п. 1, 1
колúсь § 44, п. 2, 4
ко́льт § 139, п. 1, 2
коля́ дник § 32, п. 1
команди́ р § 32, п. 14
комба́т § 35, п. 4, 1
комба́ тівський § 35, п. 4, 1
комі́сія § 128, п. 1
коміте́ ти Верхо́ вної Ра́ ди Украї́ни § 54,

п. 5, прим. 4
компа́ кт-диск § 36, п. 2, 2, а
компа́ нія «Microsóft» § 54, п. 4
компете́ нтнісно орієнто́ ваний § 40, п. 1,

4, прим. 1
компо́ ст § 28, прим. компо́ стний § 28, прим. комп’ю́ тер § 138, п. 1, 1 Комуна́ льне підприє́мство

«Київблагоу́стрій» § 54, п. 4 конве́єр § 126
конве́єр § 130, п. 1
конвої́р § 32, п. 14

конгре́ с § 54, п. 5, прим. 3 конгре́с Міжнаро́дної асоціа́ції

україні́стів § 54, п. 6

кондотьє́р § 139, п. 1, 1
кониче́ нько § 32, п. 9
коно́ в’язь § 35, п. 2, 3
коногі́н § 35, п. 2, 3
конота́ ція § 128, п. 2, прим. Конституці́йний Суд Украї́ни § 54, п. 1 Конститу́ ція Украї́ни § 55, п. 1 Конéський § 144, п. 11

контрадмірáл § 35, п. 4, 4
контра́ ст § 28, прим.
контра́ стний § 28, прим. контрóльно-вимі́рювальний § 40, п. 1, 3,

прим.
контрреволю́ ція § 128, п. 2 контрреформа́ ція § 128, п. 2 контрудáр § 35, п. 4, 4 КонтЧенстохóва. § 149, п. 6конферансьє́ § 139, п. 1, 1 конфере́нція § 54, п. 6
конце́ рн «Volkswа́ gen» § 54, п. 4 конце́ рн «Фольксва́ ген» § 54, п. 5 Конькóв § 144, п. 13, 1, б конья́к«Та́врія»§58,п.1
кон’ю́ нктура § 138, п. 1, 2
копі́єчка § 32, п. 8
копії́ст § 129, І, п. 2
Копáйгород § 154, п. 2, 3 копáйгородський § 154, п. 2, 3
коп. — копійка § 62, п. 1
Копéрник § 144, п. 6, 2
Кора́н § 53, п. 4
Кордильє́ри § 129, ІІІ, п. 5 Кордильє́ри § 139, п. 1, 1
кореляція § 128, п. 2, прим. кореспонде́нт § 128, п. 2, прим. кори́ сний § 28
ко́ ристь § 28
ко́ ристю § 27, п. 3
корі́вка § 9, п. 3, 5, б
Коровáй § 142, п. 1, прим. 2 коровáй § 142, п. 1, прим. 2 короле́ва § 56, прим. 2
Королі́вство Бахре́йн § 50, п. 6 коро́ ль § 56, прим. 2
Корольóв § 144, п. 4, 2 короткогрушоподі́бний § 40, п. 1, 4,

прим. 2
короткостебловúй § 40, п. 1, 2 Ко́ рсика § 129, ІІІ, п. 2
коря́к § 153, п. 2, 2
коря́цький § 153, п. 2, 2 Кос-Анато́ льський § 146, п. 4

236

коси́ти § 16
ко́ сить § 26, п. 2, 3
костогрúз § 35, п. 2, 3
костопрáв § 35, п. 2, 3
Костянти́ н Багряноро́ дний § 49, п. 9, 2 Костя́ нтин Остро́ зький § 49, п. 9, 2
ко́ сять § 26, п. 2, 3
коте́ л § 9, п. 3, 5, а
Котигоро́ шко § 49, п. 7, 3
коти́ рувати § 34, п. 3
коти́ти § 11, п. 1
Котéльников § 144, п. 7, 3, г Котéльнич § 149, п. 4, 3, д Котляре́вський § 9, п. 3, 5, е
котра́ сь § 44, п. 2, 4
котре́сь § 44, п. 2, 4
котри́ й-будь § 39, п. 2
котри́йсь § 44, п. 2, 4
котрúй-не́будь § 39, п. 2
котрúйсь § 39, п. 1
кофеї́н § 129, ІІ
кохінхі́н § 59, п. 1
ко́ шений § 16
Ко́ шицький край § 50, п. 8
Кра́вченко § 32, п. 9
краєзнáвство § 35, п. 2, 4
крає́чок § 32, п. 8
КрАЗ § 58, п. 4
краї́на § 3
краї́на-інвéстор § 37, п. 1, 1 краї́на-кредитóр § 37, п. 1, 1 країнознáвство § 35, п. 2, 1
крайнéбо § 35, п. 3, 1
кра́ йній § 33, п. 1
крайови́ й § 33, п. 6
крамни́ ць § 26, п. 2, 2
краплеподíбний § 35, п. 2, 3
Кра́ сень § 49, п. 8
Красновóдськ § 154, п. 2, 1
Кра́ узе § 131
кра́ яти § 11, п. 1
Крáгуєваць § 151, п. 2, 1
кре́до § 140
кре́ йда § 136, п. 1
кре́йцер § 136, п. 1
кре́ кінг-проце́ с § 36, п. 2, 2, а Кременчýк § 148
Кременчýк § 153, п. 2, 2
кременчýцький § 153, п. 2, 2
криве́ § 1
Кривúй Ріг § 148
Кривúй Ріг § 152, п. 4, 1

кри́во § 1
Кривонíс § 141
Кривонíс § 142, п. 1
Кривонíс § 146, п. 2, 3
кри́ га, § 5
Крижóпіль § 148, прим.
крик § 22, 5
Кúрик-мужичóк § 146, п. 3, 3
Криміна́ льний ко́ декс Украї́ни § 55, п. 1 Крит § 129, ІІІ, п. 4
крича́ти § 22, 5
Крáйній § 144, п. 11
Крáйня § 144, п. 11
Крáків § 150, п. 1, 3
Кáрлові Вáри. § 150, п. 1, 1
Крнов § 150, п. 1, 3
кров § 30, п. 1, 3, прим.
кро́їти § 11, п. 1
Кáролець § 142, п. 3, прим. 1
Кро́ мвель § 121, п. 1, 2
Кро́ мвель § 139, п. 1, 2
Кýронь § 144, п. 13, 2, прим. 1
кросі́вки «Найк» § 58, п. 1
крохма́ ле-па́ токовий § 40, п. 2, 2, в крохма́ль § 26, п. 1, 1 крáпково-штриховúй § 40, п. 2, 2, а кóрпус 3-А § 35, п. 5, 6
Крáсне Дрýге § 154, п. 1, 3
Крýтиков § 144, п. 7, 3, г круглообертáльний § 40, п. 1, 4 круглува́ тий § 33, п. 7
круї́з § 126
кру-крý § 35, п. 5, 4
круп’є́ § 130, п. 1
крути́ ти § 16
Крутúй § 144, п. 11
Крутúнське § 149, п. 4, 2, прим. Круторо́ гий § 49, п. 8
Крутúх § 144, п. 8
кру́ чений § 16
Крúчев § 149, п. 4, 3, в
крюк § 7, п. 2, прим.
крюк § 14, п. 1
Крю́ ково § 151, п.1, прим.
крючо́к § 14, п. 1
кря́ кати § 7, п. 2, прим.
Кóсово § 150, п. 1, 2
Кóсово § 152, п. 3, прим.
Ку́ бок УЄФА § 52, п. 2
куди́ -будь § 41, п. 3, 3
куди́ -не́ будь § 41, п. 3, 3
куди́ сь § 44, п. 2, 4

237

кудú-нéбудь § 44, п. 3, 2 Кужче́нко § 22, 4 Кузнецóв § 144, п. 2 Кузнéцьк § 151, п. 2, 2 Кузько́ § 22, 4

Кузьми́ ч § 32, п. 11
Ку́зьмівна § 32, п. 11
Ку́зьмович § 32, п. 11
ку-кý § 35, п. 5, 4 Кукýлевич-Сакцúнський § 144, п. 11 Кулúнич § 144, п. 7, 3, г

Кулíш § 142, п. 1, прим. 2
кулíш § 142, п. 1, прим. 2
ку́ лька § 27, п. 3, прим.
ку́лька – ку́льці § 26, п. 1, 3, прим. «Культура і життя» § 61, п. 3, прим. 3 культу́ рно-техні́чний § 40, п. 2, 2, а

ла́ йнер «Гармо́ нія морі́в» § 58, п. 3 лако́н § 59, п. 1
Ла-Ма́ нш § 121, п. 1, 1 Ла-Ма́нш§50,п.3

Лама́ рк § 121, п. 1, 1 Лама́рк§128,п.4 лама́ти§11,п.1
Ламетрí § 146, п. 1, 4, прим. 2 Ламетрí § 147, п. 4, 3 Ла-Мáнш § 154, п. 3, 5 ла-мáншський § 154, п. 3, 5 ландта́ г § 54, п. 5, прим. 3 Ланка́ стер § 134

ланцюжо́ к § 27, п. 3
ланч § 121, п. 1, 1
Ла́ о § 140
Ла-Плáта § 154, п. 3, 5 ла-плáтський § 154, п. 3, 5
Лари́ са Петрі́вна Ко́ сач § 49, п. 1 ларка́ § 27, п. 1

ларьо́к § 26, п. 1, 2
Лас-Вéгас § 154, п. 3, 5 латиноамерика́ нці § 49, п. 6
лати́ш § 49, п. 6
латúський § 153, п. 2, 3
латúш § 153, п. 2, 3
лауреа́ т § 131
лауреа́ т Держа́ вної пре́ мії Украї́ни в

га́ лузі архітекту́ ри § 56, прим. 1 Лафонтéн § 146, п. 1, 4, прим. 2 Лéбідь § 142, п. 1 лóгіко-граматúчний § 40, п. 2, 2, б лóдзький § 153, п. 2, 1

Лíдиці § 149, п. 1, 3, прим. Лáдога § 153, п. 2, 1 лáдозький § 153, п. 2, 1 Лев§143,п.2,прим.2 лев § 9, п. 2, 1, прим. 1лева́ да § 1

леге́ нда § 121, п. 2 леге́нький-леге́нький § 35, п. 5, 1 легки́й§20
легкоатлетúчний § 40, п. 1, 2 легкозайми́ стий § 40, п. 1, 4 ле́гше § 20
ле́гший § 20
ле́две-ле́две § 35, п. 5, 1 ле́две-ле́две § 41, п. 3, 5
ле́ді § 133
лейбгвардíєць § 35, п. 4, 4 лейбме́дик § 35, п. 4, 4
Ле́йпциг § 129, ІІІ, п. 3

КУпАП § 61, п. 3, прим. купíвля-прóдаж § 35, п. купі́вля-про́ даж § 36, п. кур’є́р, § 7, п. 2

2
5, 2 2, 1, б

ку́риво § 32, п. 2
курі́нь § 9, п. 2, 6, прим.
курйо́ з § 138, п. 2, 1
курйо́ з § 8, п. 1, 2
курлú-курлú § 35, п. 5, 4
Курúльські островú § 149, п. 4, 3, в курсо́ р § 135
Курськ § 151, п. 2, 2
Куснéвич § 144, п. 13, 2, прим. 1 Кустýриця § 144, п. 13, 2, прим. 2 кутя́ § 30, п. 1, 5, прим.
Ку́усінен § 137
Кóшиці § 149, п. 1, 3, прим.
кюве́т § 138, п. 2, 2
кюве́т § 138, п. 2, 2
Кюсю́ §140
Кя́ хта § 151, п.1, прим.

лаві́рувати § 34, п. 3
ла́ вра § 131
лавреа́ т § 131
Лавре́ нтіївський літ́о́ пис § 55, п. 3,

прим. 2
Лаврíн § 143, п. 2, прим. 1 Лавуазьє́ § 130, п. 1 Лавуазьє́ § 139, п. 1, 1 Лавуазьє́ § 140
Лагáрп § 146, п. 1, 4, прим. 2 ЛАЗ-105 § 63, п. 9
ла́ зити § 16

238

Ле́йпциг § 136, п. 1
Ле Корбюзьє́ § 140
Ле-Крезо́ § 50, п. 3
ле́кція § 121, п. 2
Ле́мберт § 134
лемки́ ня § 32, п. 4
Ле́ннон § 121, п. 2
Лено́ р § 140 ́ Леона́рдодаВін́ чі§49,п.2 лепетúський § 153, п. 2, 3 Лепетúха § 153, п. 2, 3 Лесáж § 146, п. 1, 4, прим. 2 Ле́ссінг § 121, п. 2

ле́стощі § 28
Ле́ся Украї́нка § 49, п. 1
леті́ти § 16
ле Шапельє́ § 146, п. 1, 4
Лєскóв § 144, п. 3, 4
лжепрорóк § 35, п. 4, 2
лжесвíдок § 35, п. 4, 2
Лéжнєво § 149, п. 1, 2
Лáзар § 143, п. 2, прим. 2
лима́н § 129, І, п. 6
Линьо́в § 8, п. 2
липоводолúнський § 154, п. 2, 6 липоводолúнці § 154, п. 2, 6
Лиси́ця § 49, п. 7, 3
Ли́ска § 49, п. 8
Лисúчка-Сестрúчка § 36, п. 2, 1, в
ли́ ти § 30, п. 1, 5
Лихачóв § 144, п. 4, 3
Лихослáвль § 149, п. 4, 3, в
Лихá (річка) § 150, п. 1, 1
лібера́ льна па́ ртія, па́ ртія консерв́аторів

§ 54, п. 2
лібре́то § 128, п. 1
лівобере́ жжя § 9, п. 3, 2, а
ліво́ руч § 41, п. 1, 8
Лі́га На́ цій § 54, п. 5, прим. 1
лід § 9, п. 1, 1, а
Ліє́па § 129, І, п. 2
лі́єчка § 10, п. 1, прим.
лі́жко § 9, п. 3, 1, б
лізь § 26, п. 2, 3
лі́зьмо § 26, п. 2, 3
лі́зьте § 26, п. 2, 3
лі́кар § 27, п. 1
лі́кар-еко́ лог § 36, п. 2, 1, а лікарюва́ ти § 34, п. 1 лінгві́стика § 122, п. 1 лінгвостилісти́ чні § 40, п. 1, 5лінíйно-стрічковúй § 40, п. 2, 2, а

Лі́нкольн § 121, п. 1, 2 ліпи́ти§18
лі́плений § 18
лі́рник § 32, п. 1

ліс § 154, п. 2, 1, прим. Лісабо́н§129,І,п.4 лісабонський § 129, І, п. 4 лісгóсп § 35, п. 4, 1

Ліснá § 149, п. 1, 3
лісови́ к § 49, п. 7, 2, прим. 1
Лісови́ к § 49, п. 7, 3
лісово́ з § 9, п. 3, 5, д
лісопи́ льно-струга́ льний § 40, п. 2, 2, а лісоспла́ в § 36, п. 1, 1
лісосте́п § 36, п. 1, 3
лісостеповúй § 40, п. 1, 1
літак «Бо́ їнг 777» § 58, п. 2 літерату́ра § 129, І, п. 6 Літерату́рний музе́й § 54, п. 3 літерату́ рно-худо́ жній § 40, п. 2, 3 лі́тній § 33, п. 1
Літо́ пис Самі́йла Вели́ чка § 55, п. 3,

прим. 2
літстýдія § 35, п. 3, 2 літургі́я § 53, п. 8
ліцеї́ст § 32, п. 14
Лі Чжаода́ о § 49, п. 3 Лéйпциг § 153, п. 2, 1 лéйпцизький § 153, п. 2, 1 Лóкетек § 142, п. 3, прим. 1 ллє́ться § 27, п. 5
ллє́ться § 30, п. 1, 5
л — літр § 62, п. 1
Ллойд § 128, п. 3
лляни́ й § 29, п. 4
Лóмниця § 151, п. 2, 1 Лóмтєв § 144, п. 3, 3
Лéна § 149, п. 1
Лíнда § 144, п. 6, 1
лоб § 9, п. 2, 1, прим. 1 лобійо́ ваний § 34, п. 3 лобіюва́ ти § 34, п. 3 ловела́с§49,п.5
лове́ць § 9, п. 3, 5, а
логари́ тм § 123
логари́ фм § 123
логі́чний § 129, І, п. 6 логопе́д § 5
Лодзь § 153, п. 2, 1
ло́ жечка § 10, п. 1, прим. лозівськи́ й § 153, п. 2 Лозовá § 153, п. 2

239

Лома́ґа § 6, п. 2
Лома́ ґа § 13
ломи́ ти § 11, п. 1 Óломоуць § 151, п. 2, 1 Лонгфе́ лло § 133 Лонгфе́ лло § 140

Ло́ ндон § 121, п. 1, 1
Лос-А́ нджелес § 154, п. 3, 5
Лос-А́ нджелес § 50, п. 3
Лос-Фра́ йлес § 50, п. 3
Лось § 144, п. 13, 1, в
лото́ § 140
Ло́ хвицький пові́т § 50, п. 8
лоя́ льний § 126
Лúпецьк § 149, п. 4, 3, в
Лúпова Долúна § 154, п. 2, 6 лíрико-епíчний § 40, п. 2, 2, б
Лéрмонтов § 144, п. 2
Лéся Украї́н́ ка § 146, п. 1, 2
Лубнú § 152, п. 2
Луб’я́ нцев § 144, п. 12
луг § 14, п. 2
Лугáнськ § 152, п. 1
Луговськá § 144, п. 10
Луговськúй § 144, п. 10
Луговськúй § 144, п. 11
лужо́ к § 32, п. 13
Луки́ ч § 32, п. 11
Лу́ківна § 32, п. 11
Лук’я́н § 7, п. 3
Лук’я́ ненко § 7, п. 3
Лук’яне́ць § 7, п. 3
Лук’я́ нов § 144, п. 12
Лук’яню́ к § 7, п. 3
лу́па § 121, п. 1, 1
Лу Сінь § 146, п. 2, 5, прим.
Луховúці § 149, п. 4, 3, д
Лíфшиц § 144, п. 13, 2, прим. 2
Лóхвиця § 152, п. 1
Лýчин § 144, п. 7, 3, а
львíвський § 153, п. 2
Львів § 148
Львів § 152, п. 1
Львів § 153, п. 2
Льві́вська пло́ ща § 50, п. 11
Льві́вська сере́ дня загальноосві́тня шко́ ла

No 51 і́мені Іва́ на Франка́ § 54, п. 3 Льві́вське збро́ йне повста́ ння 1848 р. § 52,

п. 1
львів’я́ ни § 49, п. 6 Óльвія § 152, п. 1 льон § 8, п. 2

льон § 26, п. 1, 2
льон-довгуне́ць § 37, п. 1, 4 льон-кучеря́вець § 37, п. 1, 4
льонолавсáн § 36, п. 1, 3
льон-сирéць § 37, п. 1, 4
льох § 8, п. 2
áльфа-прóмені § 36, п. 2, 2, б áльфа-рóзпад § 36, п. 2, 2, б áльфа-частúнка § 36, п. 2, 2, б
Лю́ бек § 121, п. 1, 2
люби́ тель § 32, п. 3
люби́ ти § 18
люд § 19, п. 2
Лю́ двіг ван Бетхóвен § 146, п. 1, 4
Лю́ двіг ван Бетхо́ вен § 49, п. 2
лю́ ди § 4, п. 2
Люди́ на § 60, п. 3
людинодéнь § 36, п. 1, 3
Людми́ ла Василе́ вська-Бере́ зіна § 49, п. 1 лю́ дство § 19, п. 2
людськи́ й § 19, п. 2
лю́ дськість § 26, п. 2, 1, а
Люксембýрг § 153, п. 2, 1 люксембýрзький § 153, п. 2, 1 Люксембу́рг § 122, п. 1
Лю́ тер § 121, п. 1, 2
Люфтга́ нза § 122, п. 4
ля§140
ляльковóд § 36, п. 1, 1
ляльково́ д § 9, п. 3, 5, д
Ляпунóв § 144, п. 13, 1, в, прим.

Ма́ вка § 49, п. 7, 3
ма́ впячий § 7, п. 1, прим.
Маврита́ нія § 129, ІІІ, п. 4 Маврита́ нія § 131
маврита́ нський § 129, ІІІ, п. 4
м а г а з и́ н § 5
магази́ н «Яросла́ в» § 54, п. 5 МАГАТЕ § 61, п. 2
МАГАТЕ § 63, п. 9
магістра́ ль § 121, п. 1, 2
магістра́ ль § 139, п. 1, 2
магістра́ ль § 140
магніто́ лог-астроно́ м § 36, п. 2, 1, а Магоме́т § 122, п. 1
Магоме́т § 49, п. 7, 1
Магоме́т § 53, п. 1
Магри́ б § 129, ІІІ, п. 4
мада́ м § 140
мадемуазе́ль § 140

240

маде́ра § 50, п. 12 мадо́ нна § 128, п. 1 Мадри́ д § 129, ІІІ, п. 4 мае́стро § 140

Ма́ єр § 126
мазь § 30, п. 1, 3
маї́с § 129, ІІ
майбу́тній § 33, п. 1
майда́ н Незале́ жності § 50, п. 11
Ма́ йнгоф § 136, п. 1
ма́ йстер § 33, п. 6
майстри́ ня § 32, п. 4
ма́ йстрова § 33, п. 6
ма́ йстрова § 33, п. 6
ма́ йстрове § 33, п. 6
Мака́ о § 140
макінто́ ш § 134
макінто́ ш § 49, п. 5
макія́ж § 125
маккартизм § 128, п. 4, прим.
Макка́ ртні § 128, п. 4, прим.
Макке́нзі § 128, п. 4, прим.
Макке́ нна § 128, п. 4, прим.
Маккінлі § 128, п. 4, прим.
Мак-Клю́ р § 146, п. 1, 4, прим. 1
Макáр § 143, п. 2, прим. 2 макроеконóміка § 35, п. 4, 3 макромолéкула § 35, п. 4, 3
макси́ м § 49, п. 5
Максим’ю́ к § 7, п. 1
максіóдяг § 35, п. 4, 3
максімо́ да § 35, п. 4, 3, прим. 1
максісу́ кня § 35, п. 4, 3, прим. 1
мале́ сенький § 26, п. 2, 1, б
мали́ на «гера́ кл» § 59, п. 2
Ма́ лишев § 9, п. 3, 5, г
ма́ лишевський § 9, п. 3, 5, г
Мали́ шкова мета́ фора § 49, п. 9, 1 Малúнін § 144, п. 7, 1
Малúнін § 144, п. 7, 3, б
Малéнький Вовк § 146, п. 1, 1
Малоазіа́ тське нагі́р’я § 50, п. 1 Малоазі́йське нагі́р’я § 154, п. 2, 1, прим. маловжúваний § 40, п. 1, 4
ма́ ло-пома́ лу § 35, п. 5, 2
малочутлúвий § 40, п. 1, 4 Малоярослáвець § 154, п. 2, 1
Малúцин § 144, п. 8
Ма́ льме § 132
мальо́ ваний § 34, п. 1
малюва́ ння § 34, п. 1
малюва́ ти § 34, п. 1

мама§33,п.3
Мамалúга § 142, п. 1
Мамед-задé § 146, п. 3, 4
ма́мин § 33, п. 3
ма́нна§128,п.1
Манче́ стер § 134
маоцзедýнівський § 147, п. 2
Ма́ ргарет § 140
ма́ риво § 32, п. 2
Маріє́нбург § 130, п. 1
Маріє́тта § 130, п. 1
Марі́єчка § 32, п. 8
Марі́їн § 33, п. 3
Марі́їн лист § 49, п. 9, 1
Ма́ріо§140
Маріýполь § 148, прим.
Марі́я § 33, п. 3
Марі́я Олекса́ ндрівна Вілі́нська § 49, п. 1 ма́ рка § 9, п. 2, 1, прим. 2
марке́тинг § 122, п. 1
Марко́ Вовчо́ к § 49, п. 1
Марк Пóрцій Катóн § 146, п. 1, 3
Марк Твен § 147, п. 4, 1, прим. марк-твéнівський § 147, п. 4, 1, прим. маркше́йдер § 136, п. 1
Марло́ § 133
марокка́ нець § 128, п. 3
Маро́ кко § 128, п. 3
Марс § 51
Марс § 53, п. 1
Марсе́ль § 125
марсельє́за § 139, п. 1, 1
Ма́ рта § 123
Мару́син § 33, п. 3
Мару́ся § 33, п. 3
Ма́ рфа § 123
Марціа́ л § 129, І, п. 2
марширува́ ти § 34, п. 3
Марш ми́ру § 52, п. 2 Марíя-Антуанéтта § 146, п. 3, 1 Мар’я́н § 7, п. 2
Мар’я́на § 7, п. 2
ма́ сло § 28, прим.
масни́ й § 28, прим.
Масáрик § 144, п. 8
масти́ льник § 32, п. 1
Матвє́єв § 144, п. 3, 3
Матвє́єва затóка § 149, п. 1, 2
матема́ тика § 129, ІІІ, п. 1
математи́ чний § 33, п. 2
матеріа́ л § 129, І, п. 2
мате́рія § 129, І, п. 2

241

ма́ терній § 33, п. 1
Ма́ ти § 60, п. 3
Ма́ти Божа § 53, п. 2 ма́ тір § 30, п. 1, 3, прим. ма́ тір’ю § 7, п. 2

ма́ триць § 26, п. 2, 2
МАУ § 63, п. 9
ма́ узер § 131
Махачкалá § 152, п. 1
Мацéєв § 144, п. 3, 3 машинобудівнúй § 40, п. 1, 3 Маякóвський § 144, п. 10 мóва-джерелó § 37, п. 1, 1мóва-посерéдниця § 37, п. 1, 1 мéдико-генетúчний § 40, п. 2, 2, б мегавáт-годúна § 36, п. 2, 2, в мегаефе́кт § 130, п. 1

меда́ ль «За військо́ ву слу́́жбу Украї́ні»

§ 57, п. 1, 1
меда́ ль «За врято́ ване життя́ » § 57, п. 1,

1
Медвéдєв § 144, п. 3, 3
медвя́ний § 7, п. 1, прим.
меджлíс § 54, п. 5, прим. 3
медза́ клад § 35, п. 3, 2
ме́дик § 32, п. 1, прим.
Меди́ на § 129, ІІІ, п. 5 медіалінгві́стика § 35, п. 2, 4 медіалінгві́стика § 36, п. 1, 3 медіастилі́стика § 35, п. 2, 4
Ме́дічі § 129, І, п. 3
медперсонáл § 35, п. 4, 1 медуніверсите́т § 61, п. 1, 2
Ме́ксика § 129, ІІІ, п. 2
Мела́ шка § 22, 4, прим.
Мела́ щин § 22, 4, прим.
ме́ливо § 32, п. 2
Мелітóполь § 148, прим.
Меморіа́ льний буди́ нок-музе́ й Дмитра́

Мерсе́ дес § 140
мерсі́ § 129, І, п. 5
мерсі́ § 140
Ме́рфі§135
металоема́ ль § 130, п. 1 металоплáст § 36, п. 1, 3 металорíз § 36, п. 1, 1 металу́ ргія § 121, п. 1, 1 метамóва § 35, п. 4, 2 метеостáнція § 35, п. 4, 2 мето́ дика § 129, ІІІ, п. 1 метро́§140

90-метро́ вий § 40, п. 2, 4
меха́ нік § 32, п. 1, прим.
меха́ ніко-математи́ чний § 40, п. 2, 2, б Мехмед-бéй § 146, п. 3, 4
мецена́ т § 49, п. 5
Мечислáв § 144, п. 2
Мечислáв § 146, п. 2, 4
Мєстéчкін § 144, п. 3, 4
Мики́ тович § 32, п. 11
Микóла § 143
Микóла § 144, п. 1
Микола́ ївна § 32, п. 11
Микола́ йович § 32, п. 11
Мико́ ла Чудотво́ рець § 53, п. 1 Миколáєнко § 141
Мико́ лівна § 32, п. 11
Миколáїв § 148
Мико́ лович § 32, п. 11
Милéтич § 144, п. 6
ми́ля§129,І,п.6
мимово́ лі § 41, п. 1, 8
мимої́здом § 41, п. 1, 8
мимохі́дь § 41, п. 1, 8
мимохі́ть § 41, п. 1, 8
мину́лий.§1
Минькі́вський § 9, п. 3, 5, е
Мирóнов § 144, п. 7, 3, б
ми́ ро § 129, І, п. 6
мирт§129,І,п.6
мис§50,п.1
мис Дóброї Надíї § 151, п. 2, 2
мис Дежньóва § 149, п. 2, 2
мис Капіта́ на Дже́ ральда § 50, п. 2 мисленнє́вий § 33, п. 6
мисль § 28, прим.
мис Рум’я́ нцева § 149, п. 1, 2
мис Сíрий § 149, п. 1, 3
мист. — мистецтво; мистецький § 62,

п. 1
ми́тра § 129, І, п. 6

Яворни́ цького § 54, п. 3 Менделє́єв § 144, п. 3, 3 менеджер § 134
ме́нтор § 49, п. 5

ме́нши § 27, п. 2
меню́ § 140
мер § 56, прим. 1 Ме́редіт § 124 мережа «Фейсбу́ к» мере́живо § 32, п. 2 мереф’я́ нський § 7, п. 1 мерзе́нний § 29, п. 3, 2 мерино́ с § 59, п. 1

§ 54, п.

242

митр. — митрополит § 62, п. 1 митрополи́т § 129, І, п. 6 митрополи́ т Ві́нницький і Ба́ рський,

архімандри́ т (архимандри́ т),
архієпи́ скоп (архиєпи́ скоп), па́ стор, мулла́ , іма́ м, ксьондз. § 53, п. 6, прим.

Митрофáнов § 144, п. 7, 3, б Митúщі § 149, п. 4, 1, б Митúщі § 149, п. 4, 3, д мить § 30, п. 1, 3

Миха́ йлівський Золотове́ рхий монасти́ р

§ 53, п. 7
Миха́ льченко § 27, п. 6
Михальчи́ шин § 27, п. 6
Михальчу́к § 27, п. 6
Михáйловське § 149, п. 4, 3, б Михáйло-Коцюбúнське § 152, Михáйло-Коцюбúнське § 154,михáйло-коцюбúнський § 154, мишýрино-рíзький § 154, п. 3,
Мишýрин Ріг § 154, п. 3, 6
мі-бемóль § 36, п. 2, 2, в
мігра́ ція § 122, п. 1
мігра́ ція § 128, п. 2
мідіóдяг § 35, п. 4, 3
мідімо́ да § 35, п. 4, 3, прим. 1 мідіспідни́ ця § 35, п. 4, 3, прим. 1
мідь § 26, п. 1, 1
міжгі́р’я § 7, п. 2
міжконтинента́ льний § 31, п. 2 Міжнаро́ дна асоціа́ ція україні́стів § 54,

п. 1

Міжнаро́ дний валю́ тний фонд, Ра́ да Євро́ пи. § 54, п. 1

Міжнаро́ дний рік дити́ ни § 52, п. 2 міжплане́ тний § 31, п. 2
мій § 9, п. 1, 1, а
мікроорганíзми § 35, п. 4, 3 мікрохвúлі § 35, п. 4, 3 мікрочастúнка § 35, п. 4, 3 мільйо́н § 8, п. 1, 2

мільйо́ нний § 33, п. 1
35-мільйо́ нний § 38, п. 2
мілья́рд § 139, п. 1, 1
4-мілья́ рдний § 38, п. 2
мінера́ льна вода́ «Мо́ ршинська» § 58, п. 1 Мінерáльні Вóди § 152, п. 4, 1

мініблóк § 35, п. 4, 3
мінідúск § 35, п. 4, 3
мініескала́ тор § 130, п. 1
мінікомп’ю́ тер § 35, п. 4, 3
міністе́ рства Укра́ їни § 54, п. 5, прим. 4

Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни

§ 54, п. 1
міні́стр § 56, прим. 1
Міні́стр осві́ти і нау́ ки Украї́ни § 56,

прим. 3
Мін’ю́ ст § 7, п. 4
Мірза-ха́ н § 146, п. 3, 4
міркува́ ти § 34, п. 1
міро́ шник § 21
мі́рра § 128, п. 1
міс § 140
мі́сиво § 32, п. 2
місис § 140
Міссісі́пі § 128, п. 3, прим.
Міссісі́пі § 129, І, п. 4
Міссу́рі § 128, п. 3
міст § 9, п. 3, 1, в
міст § 50, п. 11
місто Івáно-Франкíвськ § 154, п. 1, 3 місто́чок § 9, п. 3, 1, в
місць § 26, п. 2, 2 міськдержадміністра́ ція § 61, п. 1, 2 міськко́ м § 29, п. 1, 2
міськрáда § 35, п. 3, 2
місяцехі́д § 9, п. 3, 5, д
мі́сяць § 21
мі́сяць § 51, прим.
Місяць § 51, прим.
мі́сячний § 21
міт § 123
мітоло́ гія § 123
міф § 123
міфоло́ гія § 123
Міцкéвич § 144, п. 2
Міцкéвич § 144, п. 6, 1
міць § 30, п. 1, 3
Мі́чатек § 144, п. 2
Мічига́ н-авеню́ § 50, п. 5
Мічýрін § 144, п. 7, 1
Міше́ль § 121, п. 1, 2
Міше́ль § 140, прим.
міше́ чок § 32, п. 8
Мáйборода § 142, п. 1
Мйодóвич § 144, п. 5, 1
Мéкка § 153, п. 2, 2
мéккський § 153, п. 2, 2
Мíклóшич § 144, п. 6, 2
Мúлач § 144, п. 6
Мáлець § 142, п. 3, прим. 1
млн (мільйон) § 62, п. 1
млрд (мільярд) § 62, п. 1
м — метр § 62, п. 1

п. 5 п. 3, 2

п. 3, 2 6

243

м. — місто § 62, п. 1
мм — міліметр § 62, п. 1
мо́вби § 43, п. 1
мо́ вно-літерату́ рний § 40, п. 2, 2, а мовностильовúй § 40, п. 1, 2
мовозна́ вець § 32, п. 3
могти́ § 9, п. 1, 1, е
могу́тній § 5
модерні́зм § 32, п. 14
моджахе́д § 122, п. 4
моза́ їка § 126
моза́ їка § 129, ІІ
моза́ їка § 3
мозаї́чний § 33, п. 2
мої́ § 3
моле́кула § 121, п. 1, 1
молоде́ць § 19, п. 1, 1
мо́ лодість § 30, п. 1, 3, прим. Молодéчно § 152, п. 3, прим.
мо́лодь § 30, п. 1, 3
молотьба́ § 26, п. 1, 1
Мо́ло́х § 49, п. 7, 2
молох § 49, п. 7, 2, прим. 2
моло́ чно-бі́лий § 40, п. 2, 2, г молочнопромислóвий § 40, п. 1, 2 молóчно-м’яснúй § 40, п. 2, 2, а
Мольє́р § 139, п. 1, 1
монасти́ р § 27, п. 1
монгóло-татáри § 36, п. 2, 3 монгóло-татáрський § 40, п. 2, 1
монго́ лка — монго́ лці § 26, п. 1, 3, прим. Моні́к § 140
моновистáва § 35, п. 4, 2 монокультýрний § 40, п. 1, 1 Монтевіде́о § 129, І, п. 4
Монтеск’є́ § 138, п. 1, 1
Морáвець § 142, п. 3, прим. 1
мо́ ре § 50, п. 1
морепродýкти § 35, п. 2, 4
Морóз § 142, п. 1, прим. 2
морóз § 142, п. 1, прим. 2
морі́г § 9, п. 2, 3
морквя́ ний § 7, п. 1, прим.
моро́ з § 9, п. 2, 3
моро́ зиво § 32, п. 2
Москвá § 152, п. 1
мости́ ти § 17
Мотóк § 142, п. 1
мото́ к § 9, п. 3, 5, а
мотокрóс § 35, п. 4, 2
Мотр § 26, п. 2, 2
моту́ззя § 30, п. 1, 1

мох § 9, п. 2, 1, прим. 1 Мáо Цзедýн § 147, п. 2 мо́ щений § 17
моя́ § 4, п. 1

Мúргород § 35, п. 3, 1
мóре § 154, п. 2, 1, прим.
мóре Лáптєвих § 149, п. 1, 2
мрі́йник § 32, п. 1
Мóріц § 144, п. 13, 2, прим. 2 Мáр’їно § 149, п. 4, 2
Мáр’їно § 150, п. 1, 2
Мáркó Вовчóк § 146, п. 1, 2
Мáркó Вовчóк § 147, п. 4, 1 Мýромцев § 144, п. 3, 3
Мýсоргський § 144, п. 10 мáти-й-мáчуха § 36, п. 2, 2, в му́жній § 33, п. 1
му́за § 49, п. 7, 2, прим. 1
Музе́ й мада́ м Тюссо́ § 54, п. 3
Музе́ йний прову̀ лок § 50, п. 11 музúчно-танцювáльний § 40, п. 2, 2, а мулла́ § 128, п. 1
мультимільйонéр § 35, п. 4, 3 мультфíльм § 35, п. 4, 1
Муравйóво. § 151, п. 1
Мусіє́нко § 32, п. 9
муста́ нг § 59, п. 1
му́ха § 14, п. 1
Муха́ ммед § 122, п. 4
му́шка § 14, п. 1
Мую́ н-Кум § 50, п. 4, прим.
м/хв (метрів за хвилину) § 62, п. 4 Мíчатек § 144, п. 6, 1
Мúшкін § 144, п. 7, 3, б
Мю́ ллер § 128, п. 3
Мю́ ллер § 138, п. 2, 2
Мю́ нхен § 50, п. 5, прим.
мюри́д § 138, п. 2, 2 м’якопіднебíнний § 40, п. 1, 2
м’я́ льно-тіпáльний § 40, п. 2, 2, а м’я́со§7,п.1
м’я́ со-во́ вня́ ний § 40, п. 2, 2, в м’ясозаготівéльний § 40, п. 1, 1 м’ясої́д § 36, п. 1, 1
м’я́ со-моло́ чний § 40, п. 2, 2, в
м’я́ со-сáльний § 40, п. 2, 2, в
м’я́ со-яє́чний § 40, п. 2, 2, в м’я́та§4,п.1
М’я́тлєв § 144, п. 3, 3

на А́ дам-стрі́т § 140

244

набага́то § 41, п. 1, 1
на багато § 41, п. 1, 1, прим. на бігу́ § 41, п. 2, 1
на́ бік § 41, п. 1, 2
набі́рниця § 32, п. 4
на бі́с § 41, п. 2, 1 набрі́хувати § 11, п. 2
на вагу́ § 41, п. 2, 1
наве́рх § 41, п. 1, 2
наверху́ § 41, п. 1, 2
навесні́ § 41, п. 1, 2
навесні́ § 41, п. 2, 1
на ве́ сну § 41, п. 2, 1 навздогін́ § 41, п. 1, 7 навздогíн § 42, п. 1, 1 на́взнак § 41, п. 1, 7
на ви́ бір § 41, п. 2, 1 нави́воріт § 41, п. 1, 2
на видноті́ § 41, п. 2, 1 нави́літ § 41, п. 1, 3
наві́дліг § 41, п. 1, 3
на відмі́нно § 41, п. 2, 1 навідрі́з § 41, п. 1, 3
на ві́дча́ й § 41, п. 2, 1 навіже́ний § 29, п. 3, 2, прим. наві́к § 41, п. 1, 2
наві́ки § 41, п. 1, 2
на віку́ § 41, п. 2, 1
на́віч § 41, п. 1, 2
наві́чно § 41, п. 1, 1
наві́що § 41, п. 1, 6 навки́дьки § 41, п. 1, 7 навко́ло § 41, п. 1, 7
навко́ло § 42, п. 1, 1
навкруги́ § 41, п. 1, 7 навкула́чки § 41, п. 1, 7 навмання́ § 30, п. 1, 4
навми́ сне § 28, прим. навми́сне § 41, п. 1, 7 навпаки́ § 41, п. 1, 7 навперева́ ги § 41, п. 1, 3 навпере́йми § 41, п. 1, 7 навперéйми § 42, п. 1, 1 навпри́сядки § 41, п. 1, 7 навпросте́ ць § 41, п. 1, 7 навря́д § 41, п. 1, 7
на́вска́ч § 41, п. 1, 7
на́вскі́с § 41, п. 1, 7
навскоси́ § 41, п. 1, 7
навспра́ вжки § 41, п. 1, 7
на́ встіж § 41, п. 1, 7 навтікача́ § 41, п. 1, 7

навча́льний § 40, п. 2, 2, а
навча́ льно-виховни́ й § 40, п. 2, 2, а навчáльно-наукóвий § 40, п. 2, 2, а
на га́ му́ з § 41, п. 2, 1
на го́лову § 41, п. 2, 1
на-гора́ § 41, п. 1, 2
наго́ ру § 41, п. 1, 2
нада́ лі § 41, п. 1, 1
надве́чір § 41, п. 1, 2
на́дво́є § 41, п. 1, 5
надво́рі § 41, п. 1, 2
на́ дголодь § 41, п. 1, 2
Наддніпря́ нщина § 50, п. 6, прим. Надзвича́ йний і Повнова́ жний Посо́ л § 60,

п. 1
на́дзелень § 41, п. 1, 2
на ди́ во § 41, п. 2, 1
надмі́р § 41, п. 1, 2
надмі́ру § 41, п. 1, 2
на добра́ніч § 41, п. 1, 1, прим. надо́вго § 41, п. 1, 1
на дозві́ллі § 41, п. 2, 1 надпоту́ жний § 31, п. 2
на Дру́ рі-лейн § 140
над си́лу § 41, п. 2, 1
Надíя § 143
на Е́ ббі-роуд § 140
на жа́ ль § 41, п. 2, 1 наза́вжди́ § 41, п. 1, 1
на за́втра § 41, п. 1, 1, прим. наза́ д § 41, п. 1, 2
наза́хват § 41, п. 1, 3 наздога́д § 41, п. 1, 3
наздогі́н § 41, п. 1, 7
на зло́ § 41, п. 2, 1
назо́всім § 41, п. 1, 1
на зразо́к § 41, п. 2, 1 назýстріч § 42, п. 1, 1 назу́стріч § 41, п. 1, 3
наї́вний § 129, ІІ
наї́вний § 3
найме́ння § 9, п. 3, 4
на льоту́ § 41, п. 2, 1
на ми́ть § 41, п. 2, 1
на Монтріо́ л-ро́ уд § 140 на́морозь § 26, п. 1, 1
нани́з § 41, п. 1, 2
нанизу́ § 41, п. 1, 2
на ніщо́ § 41, п. 2, 1 нанодіагно́ стика § 36, п. 1, 3 нанокомп’ю́ тер § 35, п. 4, 3 наночасти́ нки § 35, п. 2, 4

245

наночастúнки § 35, п. 4, 3
на о́ ко § 41, п. 2, 1
нао́ сліп § 41, п. 1, 7
наоста́ нку § 41, п. 1, 2 наоста́ нок § 41, п. 1, 2
напа́ м’ять § 41, п. 1, 2 напам’ять § 41, п. 1, 9, прим. на пам’ять § 41, п. 1, 9, прим. напе́вне § 41, п. 1, 4

наперебі́й § 41, п. 1, 3 напере́ваги § 41, п. 1, 3 напере́д § 41, п. 1, 2 напередо́ дні § 42, п. 1, 1 наперекі́р § 41, п. 1, 3наперері́з § 41, п. 1, 3 напівавтомáт § 36, п. 1, 6 напів’європе́йський § 7, п. 4 напівімлá § 36, п. 1, 6 напівкýщ § 36, п. 1, 6 напівлюдúна § 36, п. 1, 6 напівмáвпа § 36, п. 1, 6 напівпітьмá § 36, п. 1, 6 напівпрáвда § 36, п. 1, 6напівфабрикат § 36, п. 1, 6

наріка́ ти § 11, п. 2
наркобíзнес § 35, п. 4, 2
нар. — народний § 62, п. 1
наро́ д § 9, п. 3, 5, е
наро́дний § 9, п. 3, 5, е
наро́ дний § 33, п. 1
наро́ дний арти́ ст Украї́ни § 56, прим. 1 наро́ дно-ви́ зво́ льний § 40, п. 2, 3 народногосподáрський § 40, п. 1, 2народнопоетúчний § 40, п. 1, 2
наро́ зхват § 41, п. 1, 3
на ру́ку § 41, п. 2, 1
Нар’ян-Мáр § 154, п. 3, 3
на самоті́ § 41, п. 2, 1
наса́ мперед § 41, п. 1, 8
на світа́ нку § 41, п. 2, 1
на Сент-Дже́ймс-стрі́т § 140 Насє́дкін § 144, п. 3, 4
наси́лу § 41, п. 1, 2
на скаку́ § 41, п. 2, 1
на́ скоком § 41, п. 1, 3
на́ скрізь § 41, п. 1, 1
на сла́ ву § 41, п. 2, 1
на сло́ во § 41, п. 2, 1
на смі́х § 41, п. 2, 1
на со́вість § 41, п. 2, 1
на со́ ром § 41, п. 2, 1
наспі́д § 41, п. 1, 2
на́спіх § 41, п. 1, 3
наспо́ ді § 41, п. 1, 2
наспра́ вді § 41, п. 1, 1
наста́ вник § 32, п. 1
настін. календар § 62, п. 1
насторо́ жі § 41, п. 1, 2
на Та́ ймс-сквер § 140
Ната́ лка § 22, 5
Ната́ лка — Ната́ лці, Ната́ лчин § 26,

п. 1, 3, прим.
Ната́ лчин § 22, 5
натрієвмі́сний § 40, п. 1, 6 натрійоргані́чний § 40, п. 1, 7
на́тро́є § 41, п. 1, 5
натще́ серце § 41, п. 1, 8 наукóво-експериментáльний § 40, п. 2, 2,

а
наукóво обґрунто́ ваний § 40, п. 1, 4,

прим. 1
наук. — науковий § 62, п. 1 Науково-дослідний інститут хімічного

машинобудування § 61, п. 3, прим. 2 науко́ во-прикладнúй § 40, п. 2, 2, а
на ура́ § 41, п. 1, 1, прим.

напідпи́ тку § 41, п. 1,
напі́й «Жи́ вчик» § 58, напогото́ ві § 41, п. 1, напока́ з § 41, п. 1, 3 наполови́ ну § 41, п. 1,
на пору́ки § 41, п. 2, 1
на по́ тім § 41, п. 1, 1,
напо́ хваті § 41, п. 1, 3 напоча́ тку § 41, п. 1, 2 наприкінці́ § 42, п. 1, 1 напри́ клад § 41, п. 1, 2
напр. — наприклад § 62, п. 1 напро́ весні § 41, п. 1, 2 напроло́м § 41, п. 1, 3 напропа́ ле § 41, п. 1, 3

на проща́ ння § 41, п. 2, 1 напру́ження § 32, п. 5 напускни́ й § 33, п. 1
на ра́дість § 41, п. 2, 1 на ра́дощах § 41, п. 2, 1 нара́ з § 41, п. 1, 2 нардéп § 35, п. 4, 1 наректи́ § 11, п. 2 наре́шті § 41, п. 1, 2 Нарє́жний § 144, п. 3, 4 Нарíжний § 144, п. 3, 4 на́ рі́вні § 41, п. 1, 2

на́ різно § 41, п. 1, 4

3 п. 1 7

2 прим.

246

на ходу́ § 41, п. 2, 1
Нацба́ нк § 35, п. 4, 1
націєтвóрення § 35, п. 2, 4
Націона́ льна акаде́ мія нау́ к Украї́ни § 54,

п. 3

Націона́ льна бібліоте́ ка Украї́ни і́мені В. І. Верна́ дського § 54, п. 3

Націона́ льна пре́ мія Украї́ни і́мені Тара́ са Шевче́нка § 57, п. 3

Націона́ льний банк Украї́ни § 54, п. 1 Націона́ льний університе́ т «Остро́ зька

акаде́мія» § 54, п. 3
Націона́ льний худо́ жній музе́ й Украї́ни

§ 54, п. 3
націона́ льні збо́ ри § 54, п. 5, прим. 3 націонáл-патріотúчний § 40, п. 2, 1 нац. — національний § 62, п. 1
на́чеб § 43, п. 1
на́ чебто § 43, п. 1
начéтверо § 41, п. 1, 5
нашвидку́ § 41, п. 1, 4
нашвидку́ру́ч § 41, п. 1, 8
на шко́ ду § 41, п. 2, 1
на ща́ стя § 41, п. 2, 1
на́ що § 41, п. 1, 6
нащо § 41, п. 1, 9, прим.
на що § 41, п. 1, 9, прим.
наяву́ § 41, п. 1, 2
нóвгорóдський § 154, п. 2, 5
Нóвгород § 154, п. 2, 5
Нóвгород § 35, п. 3, 1 Нóвгород-Сíверський § 148 Нóвгород-Сíверський § 152, п. 4, 2 Нóвиков § 144, п. 7, 3, гНóвиков-Прибóй § 146, п. 3, 2 Нóвотний § 144, п. 11
Нéврлий § 144, п. 11
Нгуе́н Зу § 49, п. 4
Нгуєн Конг Хоáн § 146, п. 1, 6 Нéдзведзь § 144, п. 13, 2, прим. 1 Нéдич § 144, п. 2
НДІ електромехані́чних при́ ладів § 61,

п. 3, прим. 2
НДІ тра́ нспорту га́ зу § 61, п. 3, прим. 2 НДІхіммаш § 61, п. 3, прим. 2
не § 44, п. 1, 1
не § 44, п. 1, 2
не § 44, п. 1, 3
не § 44, п. 1, 4
не § 44, п. 1, 5
не § 44, п. 1, 5, прим.
не § 44, п. 1, 6

не § 44, п. 2, 6
не § 44, п. 2, 8
неаби́ хто § 44, п. 2, 7
неаби́ який § 44, п. 2, 7
небалаку́ чий § 44, п. 2, 7
Небíт-Дáг § 153, п. 2, 3, прим. 1 небíт-дáгський § 153, п. 2, 3, прим. 1 невблага́ нний § 29, п. 3, 1
невважа́ ючи на... § 44, п. 2, 7
невда́ лий § 44, п. 2, 7
невдо́ взі § 44, п. 2, 5
невдога́ д § 44, п. 2, 7
невесе́ лий § 44, п. 2, 7
невже́ § 44, п. 2, 7
неви́ нно § 44, п. 2, 5
не від то́ го § 44, п. 1, 7
неві́льник § 44, п. 2, 5
невмі́ння § 44, п. 2, 7
нево́ лити § 44, п. 2, 5
нево́ля § 44, п. 2, 7
невпа́ м’ятку § 44, п. 2, 7
невпи́ нний § 44, п. 2, 5
невпи́ нно § 44, п. 2, 5
неврожа́ й § 44, п. 2, 7
невсипу́щий § 44, п. 2, 5
невтямки́ § 41, п. 1, 1
невтямки́ § 44, п. 2, 7
невче́ний § 44, п. 2, 7
нега́ дано § 44, п. 2, 7
нега́ йний § 44, п. 2, 5
негара́ зд § 41, п. 1, 1
негативний § 122, п. 1
негліже́ § 140
него́да § 44, п. 2, 5
Негорíле § 149, п. 1, 3
недале́ко § 44, п. 2, 7
недарма́ § 44, п. 2, 7
неділ́ ьник § 52, п. 2
недобача́ ти § 44, п. 2, 6
недо́ биток § 44, п. 2, 6
недо́ брий § 44, п. 2, 7
недови́ конаний § 44, п. 2, 6
недоде́ ржаний § 44, п. 2, 6 недозрі́лий § 44, п. 2, 6
недоїда́ ти § 44, п. 2, 6
недо́ їдок § 44, п. 2, 6
недока́ заний § 44, п. 2, 6
недокрі́в’я § 44, п. 2, 6
недо́ літок § 44, п. 2, 6
недолю́ блювати § 44, п. 2, 6
недо́ля § 44, п. 2, 7
недооці́нений § 44, п. 2, 6

247

недопи́ саний § 44, п. 2, 6 недорі́д § 44, п. 2, 6
недоро́ слий § 44, п. 2, 6
не до́ сить § 44, п. 1, 7
недося́ жність § 44, п. 2, 6 недоторка́ нний § 29, п. 3, 1 недоторка́ нність § 44, п. 2, 6 недо́ук § 44, п. 2, 6

недочува́ ти § 44, п. 2, 6
недочу́тий § 44, п. 2, 6
неду́га § 44, п. 2, 5
не ду́же § 44, п. 1, 7
неду́рно § 44, п. 2, 7
не-Єврóпа § 44, п. 3, 3
не́жить § 44, п. 2, 5
незаба́ ром § 44, п. 2, 5
незабу́тній § 33, п. 1
незбагне́ нний § 44, п. 2, 7
незважа́ ючи на... § 44, п. 2, 7 незважа́ ючи (невважа́ ючи) на те що

§ 43, п. 2, 2
нездійсне́ нний § 29, п. 3, 1 нездо́ ланий § 29, п. 3, 2, прим. нездола́ нний § 29, п. 3, 1 нездола́ нний § 29, п. 3, 2, прим. нездола́ нність § 29, п. 3, 2 нездола́ нно § 29, п. 3, 2 нездужати § 44, п. 2, 5
не зду́жати § 44, п. 2, 5 незлі́чений § 29, п. 3, 2, прим. незліче́ нний § 29, п. 3, 1 незліче́нний § 29, п. 3, 2, прим.незліче́ нний § 44, п. 2, 5
не зо́ всім § 44, п. 1, 7
незрівня́ нний § 29, п. 3, 1
не з руки́ § 41, п. 2, 1 незчу́тися § 44, п. 2, 5 неіндукти́ вний § 129, ІІ, прим. неістóта § 44, п. 3, 3
Не́льсон § 139, п. 1, 2 нелюдúна § 44, п. 3, 3
немали́ й § 44, п. 2, 7
немо́в § 43, п. 1
немо́ в § 44, п. 2, 7
немо́ вби § 43, п. 1
немо́ вбито § 43, п. 1
немовля́ § 44, п. 2, 5
не мо́ жна § 44, п. 1, 7
нена́ видіти § 44, п. 2, 5
нена́ висний § 44, п. 2, 5
нена́ висть § 44, п. 2, 5 ненаста́ нний § 44, п. 2, 5

нена́ че § 43, п. 1
нена́ чебто § 43, п. 1
н. е. — нашої ери § 62, п. 1
ненáче § 44, п. 2, 7
ненáчебто § 44, п. 2, 7
неоімперіалізм § 129, ІІ, прим.
неолі́т § 52, п. 2, прим. 3
неомодерні́ст § 35, п. 4, 2
неосо́ ба § 44, п. 3, 3
неписьме́ нний § 44, п. 2, 7
Непúйвода § 146, п. 2, 1
Непúйвода § 36, п. 1, 4
Непúйпиво § 36, п. 1, 4
непоко́ їтися § 44, п. 2, 5 непо-на́шому§44,п.1,7
непору́шно § 44, п. 2, 5
непохи́ тний § 44, п. 2, 5
непохúтно § 44, п. 2, 5
непра́ вда § 44, п. 2, 7
непримире́ нний § 29, п. 3, 1
несамови́ то § 44, п. 2, 5
несказа́ нний § 29, п. 3, 1
нескінче́ нний § 29, п. 3, 1
несла́ вити § 44, п. 2, 5
не сла́вити § 44, п. 2, 5
несміли́ вий § 44, п. 2, 7
несподі́ванка § 44, п. 2, 7
нести́ § 9, п. 1, 1, е
Не́ стор Літопи́ сець § 49, п. 1
нестя́ митися § 44, п. 2, 5
нестя́ мний § 44, п. 2, 5
несу́ § 1
не сього́ дні-за́ втра § 35, п. 5, 3
не тре́ба § 44, п. 1, 7
Нетудихáта § 146, п. 2, 2
не́ук § 44, п. 2, 5
не́ хворощ § 30, п. 1, 3, прим.
Нехорóшев § 144, п. 3, 3
не́хотя § 44, п. 2, 7
не цілко́ м § 44, п. 1, 7
Нечýй-Левúцький § 146, п. 3, 2 Нечýй-Левúцький § 146, п. 4
Нечу́ й-Леви́ цький § 49, п. 1
Нíжин § 153, п. 1
нíжинський § 153, п. 1
Нúжній Нóвгород § 151, п. 2, 2
Нúжня Тунгýска § 150, п. 1, 1 нижньогі́рський § 35, п. 1 Нижньодунáйська низовинá § 154, п. 2, 1,

прим.
Нижньокилúмськ § 154, п. 2, 1 ни́ жче § 20

248

ни́ жчий § 20
низовинá § 154, п. 2, 1, прим.
низьки́ й § 20
низькооплáчуваний § 40, п. 1, 4 низькопродуктúвний § 40, п. 1, 2 Никúфоров § 144, п. 7, 3, б
ни́рка § 129, І, п. 6
Ничúпір § 143, п. 2, прим. 1
ні § 44, п. 1, 8
ні́би § 43, п. 1
ні́бито § 43, п. 1
ні в ко́ го § 44, п. 1, 9
ні в я́кому § 44, п. 1, 9
ні́готь § 9, п. 3, 1, а
ні́де § 44, п. 2, 9
ніде́ § 44, п. 2, 9
ні до ко́ го § 44, п. 1, 9
ні до чо́ го § 44, п. 1, 9
ніж § 43, п. 1
ні́женька § 9, п. 3, 1, в
ні́женька § 10, п. 1
ні́женька § 32, п. 9
ні́жка § 9, п. 3, 1, б
ніж́ка§14,п.1
ні за́ що § 44, п. 1, 9
ні за що́ § 44, п. 1, 9
ніза́що § 44, п. 2, 9
нізві́дки § 44, п. 2, 9
нізвідкіля́ § 44, п. 2, 9
ні з ки́ м § 44, п. 1, 9
Нікара́ гуа § 140
нікýди § 44, п. 2, 9
ніко́го § 44, п. 2, 9
Ніколáєв § 144, п. 7, 3, б Ніколáєвськ-на-Амýрі § 149, п. 4, 3, б ні́коли § 44, п. 2, 9
ніко́ли § 44, п. 2, 9
Ніко́ ль § 140, прим.
Нікíтін § 144, п. 7, 3, б
Ніл § 129, І, п. 4
німе́ цький § 22, 1
Німе́ ччина § 22, 1
ні́мфа § 49, п. 7, 2, прим. 1
ні на грі́ш § 41, п. 2, 1
ні на́ що § 44, п. 1, 9
ні на що́ § 44, п. 1, 9
ніна́що § 44, п. 2, 9
ні на я́кому § 44, п. 1, 9
«ніса́ н» § 58, п. 2
ніскі́льки § 44, п. 2, 9
нітро́ хи § 44, п. 2, 9
ніхто́ § 44, п. 2, 9

Ні́цца § 128, п. 3 ніч § 9, п. 1, 1, а ніч § 30, п. 1, 3 нічиї́м § 44, п. 2, 9 нічи́ й § 44, п. 2, 9 нічни́ й § 21

нічо́го § 44, п. 2, 9
ні́ша § 129, І, п. 6
ніщо́ § 44, п. 2, 9
ні́як § 44, п. 2, 9
нія́к. § 44, п. 2, 9
нія́кий § 44, п. 2, 9 нія́кому § 44, п. 2, 9 Нíкополь § 148, прим. нíкуди § 44, п. 2, 9 Нáльчик § 149, п. 4, 3, а Íнна § 143

Но́ белівська пре́ мія § 49, п. 9, 3 Но́ белівська пре́ мія § 57, п. 3 Нова́ Зела́ ндія § 50, п. 1
нова́ ція § 128, п. 2

нове́ла § 121, п. 1, 1
Нови́ й Заві́т § 53, п. 4 Нови́йрік§52,п.1
Новúй Сад § 150, п. 1, 1
Новúй Сад § 154, п. 1, 1
Новé Мéсто § 149, п. 1
Новé Мíсто § 154, п. 1, 1
Новé Мíсто § 154, п. 2, 6 Нововолúнськ § 154, п. 2, 1 Новогрáд-Волúнський § 152, п. 4, 2 новозаснóваний § 40, п. 1, 4 новоірла́ ндський § 3, прим. новоміськúй § 154, п. 2, 6 новоміщáни § 154, п. 2, 6

Новомли́ нівська сільра́ да § 50, п. 8 Новосибíрськ § 154, п. 2, 1 Новосибíрські островú § 154, п. 2, 1,

прим.
Новосíлки-на-Дніпрí § 154, п. 3, 5 новосíлківський-на-Дніпрí § 154, п. 3, 5 Новосьóлов § 144, п. 4, 2 новоутвóрений § 40, п. 1, 4
нога́ § 9, п. 1, 1, б
нога́ § 9, п. 1, 2
нога́ § 14, п. 1
ножетримáч § 35, п. 2, 3
но́ жичок § 32, п. 8
ножі́вка § 32, п. 12
Нойба́ уер § 136, п. 1
Нойбра́ нденбург § 136, п. 1
норд-ве́ст § 36, п. 2, 2, в

249

норд-о́ ст § 36, п. 2, 2, в норд-о́ стовий § 40, п. 2, 1 Нортга́ йм § 136, п. 1 носи́ ти § 32, п. 5

носі́ння § 9, п. 3, 4
носі́ння § 32, п. 5
носо́ к § 9, п. 3, 5, а
носорі́г § 9, п. 3, 5, д носорі́г § 36, п. 1, 3
нота́ ція § 128, п. 2, прим. Нéстір § 143, п. 2, прим. 1 НТШ § 63, п. 9

нульови́ й § 33, п. 6
Нур ад Дін § 49, п. 2
Нур ед Дін § 146, п. 1, 4
Нур ед Ді́н § 147, п. 3 нуредді́нівський § 147, п. 3 нéхтувати § 44, п. 2, 5
нáціє- § 36, п. 2, 4
Нíцца § 153, п. 2, 2
нíццький § 153, п. 2, 2
Нью-Йóрк § 154, п. 3, 4
Нью-Йóрк § 154, п. 3, 6, прим. 1 ньюйóрківці § 154, п. 3, 6, прим. 1 нью-йóркський § 154, п. 3, 4 нью-йóркський § 154, п. 3, 6, прим. 1 Нью́ то́ н § 139, п. 1, 1
ня́нька § 27, п. 2
ня́ньчин § 27, п. 2
ня́ ньчити § 27, п. 2

об § 152, п. 1
оба́біч § 41, п. 1, 8
обби́ти § 29, п. 1, 1 оберлейтенáнт § 35, п. 4, 4 оберма́ йстер § 35, п. 4, 4 оберофіцéр § 35, п. 4, 4 оберпрокурóр § 35, п. 4, 4 Об’є́днання співме́ шканців

багатокварти́ рних буди́ нків «Наш дім»

§ 54, п. 4
об’є́м § 7, п. 4
о́ бік § 41, п. 1, 2
обі́руч § 41, п. 1, 8
о́ біч § 41, п. 1, 2
об’ї́хати § 3
о́ бласть П’ємо́ нт § 50, п. 9
обл. — область; обласний § 62, п. 1 оборі́г § 9, п. 2, 3
обпали́ ти § 31, п. 2
обробіток землі § 51, прим.

обтруси́ ти § 31, п. 2 овва́ § 29, п. 4
ове́с § 9, п. 1, 1, ґ
Ові́дій § 129, І, п. 3
овоче́ вий § 33, п. 6 овочесхо́ вище § 35, п. 2, 3 огіро́ к Корольо́ к § 59, п. 3 огне́нний § 29, п. 3, 2 ого-го-гó § 35, п. 5, 4

Ода́ рка § 22, 5
Ода́ рчин § 22, 5
одві́ку § 41, п. 1, 2
оде́ржати § 1
Оде́ ський держа́ вний літерату́ рний

музе́й § 54, п. 3
оди́ н в оди́ н § 41, п. 2, 2 одинáдцять § 38, п. 1, 1
Одинцóв § 144, п. 7, 3, б
однúм однá § 35, п. 5, 2, прим. однодéнний § 35, п. 2, 1
Одáрка § 143, п. 1, прим. 2
Одéса § 148
Одéса § 152, п. 1
Одéса § 153, п. 2, 3
одéський § 153, п. 2, 3
оз. Бíле § 149, п. 1, 3
о́ зеро Сві́тязь § 50, п. 1
оз. Ільмéнь § 149, п. 4, 1, а
оз. Колвúцьке § 149, п. 4, 3, д оз.—озеро§62,п.1
оз. Селігéр § 149, п. 4, 1, в
ой-ой-óй § 35, п. 5, 4
Окайóмов § 144, п. 4, 1
окая́нний § 29, п. 3, 2
О’Кéйсі § 146, п. 1, 4, прим. 1 О’Кóннор Мак-Магóн § 146, п. 1, 4,

прим. 1
око́ лиця § 21
око́ личний § 21
окрі́м § 42, п. 1, 2
округлояйцеподі́бний § 40, п. 1, 4, прим. 2 Оксáна § 143
Окуджáва § 142, п. 1, прим. 3
О́ лдос § 133
Олександрóвич § 141
Олексíєнко § 141
Олексі́єва § 33, п. 6
Олексі́єнко § 32, п. 9
Олексі́їв § 33, п. 6
Олексі́йович § 32, п. 11
Олексáндр § 144, п. 1 олексáндро-пáщенківський § 154, п. 3, 2

250

Олексáндро-Пáщенкове § 154, п. 3, 2 Олефíр § 143, п. 2, прим. 1
оліве́ць § 9, п. 3, 1, а
олі́їстий § 33, п. 5

олімпі́йська меда́ ль § 57, п. 2 Олімпі́йські і́гри § 52, п. 2 Олíйникова Слободá § 154, п. 3, 6олíйниково-слобідськúй § 154, п. 3, 6 Олóнець § 151, п. 2, 1

Олéній (острів) § 150, п. 1, 1 О́ льга § 143, п. 1, прим. 1
О́ льга § 22, 5
Ольгóпіль § 148, прим. Ольгóпіль § 154, п. 2, 5 ольгóпільський § 154, п. 2, 5 О́ льжин § 22, 5

О́ льстер § 121, п. 1, 2 Они́ ська § 22, 4, прим. Они́ сько § 22, 4
Они́ сьчин § 22, 4, прим. Они́ щенко § 22, 4 Онищу́к § 22, 4 онколікáрня § 35, п. 4, 2 ООН § 61, п. 2

оо́ нівський § 61, п. 2
о. — острів, отець § 62, п. 1 о́ пера «Травіа́ та» § 55, п. 3 Опóле § 149, п. 1
о́ пліч § 41, п. 1, 2
Організа́ ція економі́чного

співробі́тництва і ро́ звитку § 54, п. 1 Організа́ ція Об’є́днаних На́ цій § 54, п. 5,

прим. 1
органі́чний § 33, п. 2
о́ рден Держа́ ви § 57, п. 1
о́ рден «За до́ блесну ша́ хтарську пра́ цю»

§ 57, п. 1, 1
о́ рден «Золота́ Зі́рка» § 57, п. 1, 2
о́ рден кня́ зя Яросла́ ва Му́ дрого § 57, п. 1 о́ рден «Ма́ ти-герої́ня» § 57, п. 1, 1
о́ рден Свобо́ ди § 57, п. 1
оре́л § 9, п. 3, 5, а
Орє́хово-Зýєво § 149, п. 1, 3 Орє́хово-Зýєво § 150, п. 1, 2 Орє́хово-Зýєво § 152, п. 5 Орє́хово-Зýєво § 154, п. 3, 1орє́хово-зýєвський § 154, п. 3, 1
орке́ стр «Віртуо́ зи Ки́ єва» § 54, п. 5 Орéл § 149, п. 2, 2
Орéл § 152, п. 1
Орéл § 153, п. 2
орлóвський § 153, п. 2

орли́ ний § 33, п. 4 ортодо́ кс § 123 ортопеди́ чний § 33, п. 2 ортопе́дія § 123

О́ свальд Бу́ ргардт § 49, п. 1 осві́тній § 33, п. 1
освітя́ нський § 27, п. 2 Осе́л § 49, п. 7, 3

осетин § 153, п. 1 осетинський § 153, п. 1 Осипóвичі § 149, п. 4, 3, д осі́нній § 29, п. 1, 3

о́ сінь § 9, п. 1, 1, а
осінь § 29, п. 1, 3
О́ сло § 121, п. 1, 1 Осмáн-пашá § 147, п. 4, 2 основни́й § 9, п. 3, 5, е осо́ ба § 9, п. 1, 1, б Оссіа́н§129,І,п.2оста́ннє§4,п.2 Острóвська § 144, п. 11 Острóвський § 144, п. 10 Острóвський § 144, п. 11 Острóг § 153, п. 2, 1острóзький § 153, п. 2, 1 о́ стрів § 50, п. 1

острови́ Короле́ ви Шарло́ тти § 50, п. 2 острови́ Свято́ ї Трі́йці § 50, п. 2 остюкува́ тий § 33, п. 7
ось-о́ сь § 41, п. 3, 5

ота́ к § 29, п. 1, 1, прим. ота́ к § 41, п. 1, 1
отаки́ й-то § 44, п. 3, 1 ота́ м § 29, п. 1, 1, прим. ота́ м § 41, п. 1, 1

отепе́ р § 29, п. 1, 1, прим. о́ тже § 43, п. 1
о́ тже ж § 43, п. 2, 1
ото́ ді § 29, п. 1, 1, прим. ото́ ж § 43, п. 1

ото́ й § 29, п. 1, 1, прим. оту́т § 29, п. 1, 1, прим. оту́т § 41, п. 1, 1 Охтúрка § 148

ох-хо-хó § 35, п. 5, 4 оце́й § 29, п. 1, 1, прим. очеви́ дно § 41, п. 1, 8 очі́куваний § 34, п. 1 очі́кування § 11, п. 2очі́кування § 34, п. 1 очі́кувати § 11, п. 2 очі́кувати § 34, п. 1

251

ощадкни́ жка § 35, п. 4, 1

па § 140
па́ вза § 131
Павло́ § 131
Па́ влов § 9, п. 3, 5, г
па́ вловський § 9, п. 3, 5, г
павути́ ння § 32, п. 6
пагіне́ць § 5
Па-де-Калé § 154, п. 3, 5
Па-де-Кале́ § 50, п. 2, прим.
Пак Вансо́ § 49, п. 3
Пакиста́ н § 129, ІІІ, п. 6
Пак Чівóн § 146, п. 1, 6
Пала́ у § 140
пала́ц § 27, п. 7
палацо́ вий § 33, п. 6
палац Пото́ цьких § 55, п. 2, прим. палеозо́ йська ера § 52, п. 2, прим. 3 палеолі́т § 52, п. 2, прим. 3
Пале́рмо § 121, п. 2
Палести́ на § 129, ІІІ, п. 5
па́лець § 26, п. 1, 1
Палáжка § 143, п. 1, прим. 1
па́ ливо § 32, п. 2
Палúцин § 144, п. 7, 3, г
пальто́ § 140
па́льці § 26, п. 1, 3
па́ м’ятник Володи́ миру Вели́ кому § 55,

п. 2, прим.
панамерикáнський § 35, п. 4, 2 Пана́ мський переши́ йок § 50, п. 1 Пан Гіму́н § 49, п. 3 пан’європе́йський § 7, п. 4 пан-Єврóпа § 35, п. 4, 2, прим. Панібудьлáска § 142, п. 1 Панібудьлáска § 146, п. 2, 2 Панкрáтьєв § 144, п. 13, 1, апанно́ § 128, п. 1
Панáс Мúрний § 146, п. 1, 2
Па́ нченко § 27, п. 6
Па́ па Ри́ мський § 53, п. 6
папі́р § 9, п. 2, 6, прим.
па́ пка § 9, п. 2, 1, прим. 2
Па́ пуа § 140
парано́ я § 126
параолімпíєць § 35, п. 4, 2
Пара́ ска § 22, 4, прим.
Пара́ счин § 22, 4, прим. парашу́т § 130, п. 2
парвеню́ §140

Парúж § 153, п. 2, 1
парúзький § 153, п. 2, 1
Пари́ зька кому́ на § 52, п. 1
пари́ рувати § 34, п. 3 парі́§129,І,п.5
парі́ § 140
парла́ мент § 54, п. 5, прим. 3 Парна́ с § 50, п. 5, прим.
па́росток § 9, п. 3, 5, а
Парáска § 143, п. 1, прим. 2 парті́йний § 129, І, п. 2
па́ ртія війни́ § 54, п. 2
па́ртія ми́ру § 54, п. 2
па́ рубок § 19, п. 1, 1
парува́ ти § 34, п. 3
Па́ сіка § 51
па́ смо § 27, п. 3, прим.
Пасте́р § 132
пасту́х § 14, п. 2
патроне́са § 32, п. 4
патр. — патріарх § 62, п. 1
Па́ уелл § 133
па́ уза § 131
Па́ уль § 131
паціє́нт § 130, п. 1
пая́ц § 27, п. 7
пíвдень § 36, п. 1, 6, прим.
п/в (поштове відділення) § 62, п. 4 пе́вність § 9, п. 1, 1, а
педаго́ г § 5
педа́ ль § 121, п. 1, 2
педанти́ зм § 32, п. 14 педуніверситéт § 35, п. 3, 2 Пежо́ § 140
пейзажи́ ст § 32, п. 14
пейзажи́ ст-худо́ жник § 37, п. 1, 3 пекти́ § 14, п. 3
Пеле́ § 121, п. 2
пе́лех § 9, п. 2, 3
Пе́лл-Ме́лл § 134
пе́нні § 128, п. 1
Пенсільва́ нія § 128, п. 3, прим. пенсне́ § 140
пеньо́к§32,п.13 первіснообщúнний § 40, п. 1, 2 Перебúйніс § 36, п. 1, 4 переве́ршувати § 11, п. 2
переві́р § 27, п. 1
перев. — переважно § 62, п. 1 пе́ред § 9, п. 2, 3
передньобокови́ й § 35, п. 1 передплати́ ти § 31, п. 2

252

передусі́м § 41, п. 1, 6 передча́ сний § 31, п. 2 переіна́ кшити § 3, прим. переко́ нувати § 11, п. 1 Перекотипóле § 146, п. 4 перекоти́ по́ ле § 36, п. 1, 4 Переле́сник § 49, п. 7, 3 перелеті́ти § 11, п. 2 переліта́ ти § 11, п. 2перемальо́ вуваний § 34, п. 2 перемальо́ вування § 34, п. 2 перемальо́ вувати § 34, п. 2 перемо́ га § 12, п. 1

перемо́ га § 21
перемо́ жець § 32, п. 3
перемо́ жний § 21
перео́ р § 9, п. 3, 5, ґ
пери́ стий § 33, п. 5
пері́стий § 33, п. 5
Перéмишль § 153, п. 2, 3, прим. 1 перéмишльський § 153, п. 2, 3, прим. 1 Пе́рсія § 50, п. 8
пе́рсня § 28
пе́рстень § 28
Пе́ рська зато́ ка § 50, п. 1
Перу́н § 53, п. 1
пестли́ вий § 28
Петрó § 143
Петра́ й Павла́ § 53, п. 3
Петрóв § 144, п. 2
Петрі́в § 9, п. 1, 1, в
Петрі́вка § 53, п. 3
Петро́ § 33, п. 6
Петро́ ва § 33, п. 6
Петро́ ве § 33, п. 6
Петропáвлівка § 154, п. 3, 2
Печ § 153, п. 2, 3, прим. 1
пе́чений § 14, п. 3
пече́ний § 29, п. 3, 2, прим.
пе́чений § 29, п. 3, 2, прим. печивóдський § 154, п. 2, 3
пе́чиво § 32, п. 2
Печи́ води § 154, п. 2, 3
п’є § 7, п. 1
п’єдеста́ л § 138, п. 1, 1
п’ємо́. § 4, п. 1
П’ємо́ нт § 138, п. 1, 1
П’є́тро § 130, п. 1
Пєшкóвський § 144, п. 3, 4
Пивовáров § 144, п. 7, 3, б
Пили́ півка § 53, п. 3
Пиля́єв § 144, п. 7, 3, б

писа́ в-писа́ в § 35, п. 5, 1 Пи́ семський § 9, п. 3, 5, е писк § 28, прим.
пи́ снути § 28, прим. письме́нник § 29, п. 1, 3 письмо́ § 27, п. 3, прим. пиха́ § 21

пи́ шний § 21
піані́симо § 128, п. 1
піані́симо § 129, І, п. 6
піані́ст § 32, п. 14
піа́ р-кампáнія § 36, п. 2, 2, а
піа́ р-áкція § 36, п. 2, 2, а
півóберт § 36, п. 1, 6, прим.
піввіде́рний § 40, п. 1, 8
пів відрá § 36, п. 1, 6, прим.
пів годúни § 36, п. 1, 6, прим.
Півде́ нно-Кавка́ зька залізни́ ця § 50, п. 11,

прим.
півде́ нно-схі́дний § 40, п. 2, 2, ґ
пі́вдень § 35, п. 3, 1
півд.-зах. (південно-західний). § 62, п. 3 Півдéнна Амéрика § 151, п. 2, 2 півдéнно-зáхідний § 40, п. 2, 2, ґ
пів Єврóпи § 36, п. 1, 6, прим.
півзáхист § 36, п. 1, 6, прим.
пів Кúєва § 36, п. 1, 6, прим.
півкілограмо́ вий § 40, п. 1, 8
півкілометро́ вий § 40, п. 1, 8
півкóло § 36, п. 1, 6, прим.
півкýля § 36, п. 1, 6, прим.
пів лі́тра § 36, п. 1, 6, прим.
півлі́тра § 36, п. 1, 6, прим.
півлітро́ вий § 40, п. 1, 8
півмі́сяць § 36, п. 1, 6, прим.
пів мíста § 36, п. 1, 6, прим.
Півні́чний морськи́ й шлях § 50, п. 11 Півні́чний по́ люс § 50, п. 1
півні́чно-за́ хідний § 40, п. 2, 2, ґ півні́чно-схі́дний § 40, п. 2, 2, ґ
півн.-сх. (півні́чно-східний) § 62, п. 3 Півнíчний Льодовúтий океáн § 151, п. 2, 2 Півнíчний пóлюс § 151, п. 2, 2
півовáл § 36, п. 1, 6, прим.
пів огіркá § 36, п. 1, 6, прим.
півáркуш § 36, п. 1, 6, прим.
пів áркуша § 36, п. 1, 6, прим.
півóстрів § 36, п. 1, 6, прим.
пів óстрова § 36, п. 1, 6, прим.
півторá § 38, п. 1, 1
півтораметрóвий § 35, п. 2, 4 півтораметрóвий § 35, п. 4, 5

253

пів Украї́ни § 36, п. 1, 6, прим. пів я́ блука § 36, п. 1, 6, прим. пів я́ми § 36, п. 1, 6, прим.
пів я́щика § 36, п. 1, 6, прим. під бо́ ком § 41, п. 2, 1 підборі́ддя § 9, п. 3, 2, а підв’яза́ ти § 7, п. 1, прим.

під го́ ру § 41, п. 2, 1
підда́ шшя § 30, п. 1, 1
підзо́ листо-боло́ тний § 40, п. 2, 3
під’ї́зд § 3
під’ї́хати § 7, п. 4
під кіне́ць § 42, п. 3
Підкуймýха § 146, п. 4
Піднебе́сна § 50, п. 6, прим.
Піднебе́сна імпе́рія § 50, п. 6, прим. підне́сення § 32, п. 5
підні́жжя § 9, п. 1, 2
підпорядко́ ваний § 34, п. 1
підпорядкува́ ння § 34, п. 1
підпорядкува́ ти § 34, п. 1
підру́ чник «Істо́ рія Украї́ни» § 55, п. 3 підря́д § 41, п. 1, 2
під си́ лу § 41, п. 2, 1
підси́ нюваний § 34, п. 1
підси́ нювання § 34, п. 1
підси́ нювати § 34, п. 1
підтри́ мка § 31, п. 2
під ча́ с § 42, п. 3
під’ю́ дити § 7, п. 4
пієте́т § 129, І, п. 2
пі́зній § 33, п. 1
пік § 50, п. 1
Піка́ссо́ §140
піке́ § 140
пікі́рувати § 34, п. 3
пік Шевче́нка § 50, п. 1
піло́т § 129, І, п. 6
пілю́ ля § 121, п. 1, 2
пі́р’я § 7, п. 2
пісе́нь § 26, п. 2, 2
піскува́ тий § 33, п. 7
пі́сля то́го як § 43, п. 2, 2
пісня́р § 33, п. 6
пісняре́ва § 33, п. 6
пісняре́ве § 33, п. 6
пі́сня «Стої́ть гора́ висо́ кая» § 55, п. 3 пісо́ к § 22, 2
пісо́ к § 22, 3
піфаго́ рова теоре́ ма § 49, п. 9, 3, прим. 2 піцика́ то § 128, п. 1
пішохі́д § 9, п. 3, 5, д

пішохі́дний § 9, п. 3, 5, д піща́ ний § 22, 3
піщи́ на § 22, 2
Піщáне § 149, п. 1, 3 Пйóнтек § 144, п. 9, 2 Пáйонк § 144, п. 9, 2 Пйотрóвський § 144, п. 5, 1 пóки що § 44, п. 1, 10

план § 121, п. 1, 1
планета § 51
пласки́ й § 26, п. 2, 1, а, прим. Пáлацький § 144, п. 11
пле́єр § 121, п. 2
пле́єр § 126
пле́нум § 121, п. 2
плести́ § 9, п. 1, 1, е
Плещéєв § 144, п. 3, 3
Плещéєво § 149, п. 1, 2
плея́да § 126
плиско́ ватий § 33, п. 7
плімутро́ к § 59, п. 1
плі́тка § 9, п. 3, 1, б
пліч-о́ -пліч § 41, п. 3, 5
пломбі́р § 32, п. 14
пло́ ский § 26, п. 2, 1, а, прим.
пл. — площа § 62, п. 1
Плúски § 152, п. 2
плуг§14,п.1
плужо́к§14,п.1
плюск § 28, прим.
плю́ снути § 28, прим.
пляж § 121, п. 1, 2
Пéнза § 149, п. 1
По§133
По§140
по-ба́ тьківськи § 41, п. 3, 1
по-ба́ тьківському § 41, п. 3, 1
по́ біч § 41, п. 1, 2
поблизу́ § 41, п. 1, 4
побо́ їще § 32, п. 10
по-бойово́ му § 41, п. 3, 1
по-брате́ рськи § 41, п. 3, 1
по-бра́ тньому § 41, п. 3, 1
по бáтькові § 41, п. 3, 1, прим. 2 побутові́зм § 32, п. 14
по-ведме́ жи § 41, п. 3, 1
Повенéць § 151, п. 2, 1
пове́рх § 41, п. 1, 2
20-поверхо́ вий § 40, п. 2, 4 повечі́р’я § 53, п. 8
Повáжська Бúстриця § 154, п. 1, 1 повздóвж § 42, п. 1, 1

254

Повідомляємо Вам... § 60, п. 2 пові́к § 41, п. 1, 2
пові́к-ві́ки § 35, п. 5, 2
по́ вість § 30, п. 1, 3, прим. повітродýв § 35, п. 2, 3 повітрозабíрник § 35, п. 2, 3 повноголо́ сся § 9, п. 3, 2, а пово́лі § 41, п. 1, 2

повсю́ ди § 41, п. 1, 1
повсякча́ с § 41, п. 1, 8 по-генералгубернáторському § 41, п. 3, 1,

прим. 1
погі́рдний § 9, п. 2, 2
поголі́в’я § 9, п. 3, 2, а
пого́рда § 9, п. 2, 2
по-господа́ рськи § 41, п. 3, 1 по-господа́ рському § 41, п. 3, 1 подві́р’я § 9, п. 1, 2
по дво́ є § 41, п. 2, 4
поде́куди § 41, п. 1, 1
по́дорож § 9, п. 2, 3
по́ дорож § 30, п. 1, 3
Подья́ чев § 144, п. 3, 3
пое́ ма «Енеї́да» § 55, п. 3
поета́ пний § 130, п. 1
поете́са § 32, п. 4
по́ за § 42, п. 1, 2
позавчо́ ра § 41, п. 1, 1
позавчо́ ра § 41, п. 1, 7
поза́ду § 41, п. 1, 2
по зако́ ну § 41, п. 2, 1
поза́ торік § 41, п. 1, 1
по-за́ ячи § 41, п. 3, 1
поздо́ вжній § 33, п. 1
пози́ ція § 129, ІІІ, п. 1
по змо́ зі § 41, п. 2, 1
по зна́ ку́ § 41, п. 2, 1
поінформо́ ваний § 34, п. 3 поінформува́ ти § 129, ІІ, прим. поінформува́ ти § 3, прим. поінформува́ ти § 34, п. 3по-і́ншому § 41, п. 3, 1
по́ їзд «Чорномо́ рець» § 58, п. 3 по-коза́ цькому § 41, п. 3, 1 поколиха́ ти § 14, п. 3
покоси́ ти § 16
поко́ шений § 16
Покрóвське § 150, п. 1, 1
Покро́ ва § 53, п. 3
Поку́ ття, Полі́сся § 50, п. 6, прим. по-лати́ ні § 41, п. 3, 1
полýдрабок § 36, п. 1, 6

Полевúй § 144, п. 11
Полóзьєв § 144, п. 13, 1, а
полі́вка § 32, п. 12
поліе́ др § 130, п. 1
поліє́лей § 53, п. 8
полі́льник § 32, п. 1
полімотивáція § 35, п. 4, 3
полірува́ ти § 34, п. 3
полісахарúди § 35, п. 4, 3 полі́тико-економі́чний § 40, п. 2, 2, б полýкіпок § 36, п. 1, 6
полýмисок § 36, п. 1, 6
поло́ ження § 9, п. 2, 4
полта́ вський § 22, 2
Полта́ вщина § 22, 2
Полтáва § 152, п. 1
полюва́ ти § 34, п. 3
по-лю́ дськи § 41, п. 3, 1
поля́ни§49,п.6
поля́ рний § 121, п. 1, 2
пома́лу § 41, п. 1, 4
помі́ж § 42, п. 1, 2
помічни́ й § 21
Пом’ялóвський § 144, п. 12
по́ над § 42, п. 1, 2
понадпла́ новий § 31, п. 2
по-на́ шому § 41, п. 3, 1
по́ні§140
по-німе́ цьки § 26, п. 2, 1, а
по-німе́ цькому § 26, п. 2, 1, а
по́ночі § 41, п. 1, 2
поняттє́вий § 33, п. 6
пооди́ нці § 41, п. 1, 5
поо́ раний § 29, п. 3, 2, прим.
попадя́ § 30, п. 1, 5, прим.
попгýрт § 35, п. 4, 2
попере́д § 42, п. 1, 2
по-пе́рше, по-дру́ге, по-тре́тє § 41, п. 3, 2 попідвіко́ нню § 30, п. 1, 4
попідти́ нню § 30, п. 1, 4
попідти́ нню § 41, п. 1, 7
по́пліч § 41, п. 1, 2
попмýзика § 35, п. 4, 2
по пра́ вді § 41, п. 2, 1
по́ при § 42, п. 1, 2
попурі́ § 129, І, п. 5
пора́ дниця § 32, п. 4
порі́г § 9, п. 2, 3
поро́ жній § 33, п. 1
по́ рох § 9, п. 2, 3
пор. — порівняй, порівняйте § 62, п. 1 порски́ й § 26, п. 2, 1, а, прим.

255

порт О̀ львія § 50, п. 13
Порт-о-Пре́ нс § 50, п. 2, прим. портре́ т Му́ соргського робо́ ти Рє́піна

§ 55, п. 2, прим.
портьє́ § 130, п. 1
по́ руч § 41, п. 1, 2
по́ ряд § 41, п. 1, 2
поса́ джений § 15
посади́ ти § 15
по-сво́ єму § 41, п. 3, 1
посе́ре́д § 42, п. 1, 2
посере́дині § 41, п. 1, 2
по си́ лі § 41, п. 2, 1
послідо́ вно миролю́ бний § 40, п. 1, 4,

прим. 1
по со́вісті § 41, п. 2, 1
Посо́ л Респу́ бліки По́ льща § 56, прим. 3 по-соціалдемократи́ чному § 41, п. 3, 1,

прим. 1
постача́ льник § 32, п. 1
постача́ льно-збу́ товий § 40, п. 2, 2, а по́ стол Матві́й § 53, п. 2, прим. 1
по сусі́дству § 41, п. 2, 1 по-сусі́дськи § 41, п. 3, 1 по-сусі́дському § 41, п. 3, 1
по су́ті § 41, п. 2, 1
Потебня́ нські чита́ ння § 49, п. 9, 3 поті́к § 9, п. 3, 5, ґ
пото́ п § 9, п. 3, 5, ґ
пото́ п § 9, п. 3, 5, е
потребува́ ти § 11, п. 2
по тро́ є § 41, п. 2, 4
потро́ ху § 41, п. 1, 1
Потсда́ мська уго́ да § 55, п. 1 поту́жний § 33, п. 1
по-украї́нськи § 26, п. 2, 1, а по-украї́нськи § 41, п. 3, 1 по-украї́нському § 26, п. 2, 1, а по-украї́нському § 41, п. 3, 1 по-францу́ зьки § 26, п. 2, 1, а по-францу́ зькому § 26, п. 2, 1, а по-христия́ нському § 41, п. 3, 1 Поча́ ївська ла́ вра § 55, п. 2
поча́ сти § 41, п. 1, 2
по че́рзі § 41, п. 2, 1
по че́тверо. § 41, п. 2, 4
почі́м § 41, п. 1, 6
почо́му § 41, п. 1, 6
поч. — початок § 62, п. 1
почуття́ § 30, п. 1, 1
по щи́рості § 41, п. 2, 1
поя́снення § 9, п. 3, 4

п. — пан; параграф; пункт § 62, п. 1 П-поді́бний § 35, п. 5, 9
пп. — пани, панове; параграфи; пункти

§ 62, п. 1
пóпри те що § 43, п. 2, 2 правоберéжний § 40, п. 1, 2
право́ руч § 41, п. 1, 8
Пра́ га § 19, п. 1, 2
пра́ зький § 19, п. 1, 2
пра́ пор § 9, п. 3, 5, е
працездатний § 35, п. 2, 3
працівни́ к § 32, п. 1
Прáвдинськ § 149, п. 4, 2, прим.
Прáга § 152, п. 1
Прáга § 153, п. 2, 1
Пáрдубиці § 149, п. 1, 3, прим.
прега́ рний § 31, п. 3
презавзя́ тий § 31, п. 3
президе́нт § 56, прим. 1
Президе́ нт Націона́ льної акаде́ мії нау́ к

Украї́ни § 56, прим. 3
Президе́ нт Сполу́ чених Шта́ тів Аме́ рики

§ 56
Президе́нт Украї́ни § 56
прези́ дія § 54, п. 6
прези́ рливий § 31, п. 3
прези́ рство § 31, п. 3
прекра́ сний § 31, п. 3
прем’є́р § 138, п. 1, 1
прем’є́р-міні́стр § 56, прим. 1 Прем’є́р-міні́стр Кана́ ди § 56 прем’є́р-мінíстр § 36, п. 2, 2, в преміумкла́ с § 35, п. 4, 3
прему́дрий § 31, п. 3
преосвяще́ нний § 31, п. 3
препога́ но § 31, п. 3
преподо́ бний § 31, п. 3
преподо́ бний Серафи́ м Саро́ вський § 53,

п. 2, прим. 1
пресвіт. — пресвітер § 62, п. 1 Пресвята́ Богоро́ диця § 53, п. 2, прим. 1 пресконферéнція § 35, п. 4, 2
престо́ л § 31, п. 3
префекту́ ра Тоя́ ма § 50, п. 9
Пречи́ ста Ді́ва § 53, п. 2
пречудо́ во § 31, п. 3
прáзький § 153, п. 2, 1
Приазо́ в’я § 50, п. 6, прим. приамудар’їˊнський § 154, п. 3, 3 прибере́жний § 31, п. 3
прибі́гти § 31, п. 3
Прибúлкін § 144, п. 7, 3, в

256

прибо́ рканий § 31, п. 3
прибо́ ркати § 31, п. 3
прибудо́ ваний § 31, п. 3
прибудува́ ти § 31, п. 3
прива́ бити § 31, п. 3
прива́ бливий § 31, п. 3
привілейо́ ваний § 8, п. 1, 1
Привóлжя § 149, п. 4, 3, ґ
Привáлов § 144, п. 7, 3, в
привселю́ дно § 41, п. 1, 8
при́ гірок § 31, п. 3
Придніпро́ вська залізни́ ця § 50, п. 11 приіссикку́ льський § 154, п. 3, 6, прим. 2 приіссикку́ льці § 154, п. 3, 6, прим. 2 прийде́шній § 33, п. 1

Прикýмськ § 149, п. 4, 3, ґ прикордо́ нний § 31, п. 3 прикрути́ ти § 31, п. 3 прикру́чений § 31, п. 3
прила́ ддя § 27, п. 5
Прилýки § 152, п. 2
Прилýки § 153, п. 2, 2 прилýцький § 153, п. 2, 2 Приміськѝй вокза̀ л § 50, п. 13 Примóр’я § 149, п. 4, 3, ґ

при́ мула § 121, п. 1, 1
прина́ дний § 33, п. 1 прине́сений § 1
принцеса § 56, прим. 2
при́ п’ятський § 27, п. 3
При́ п’ять § 27, п. 3
приро́ дний § 33, п. 1
при́ стань Ржи́ щів § 50, п. 13 приста́ ркуватий § 31, п. 3 причепи́ ти § 11, п. 2 причіпля́ ти § 11, п. 2

причо́ му § 43, п. 1
пришви́ дшення § 31, п. 3
пришви́ дшити § 31, п. 3
прище́ плювати § 11, п. 2
при́ язнь § 30, п. 1, 3, прим.
при́ ярок § 31, п. 3
прі́звисько § 31, п. 3
прі́звище § 31, п. 3
прі́рва § 31, п. 3
Прóкіп § 143, п. 2, прим. 1
пров. — провулок § 62, п. 1
програ́ма «Партне́рство зара́ди ми́ру»

§ 55, п. 3
проґа́ вити § 6, п. 1 проє́кт § 126 проє́кція § 126

проза́їк§3
проза́ їк § 32, п. 1, прим.
прозаї́чний § 33, п. 2
прої́зд § 28
проїзни́ й § 28
пройдúсвіт § 36, п. 1, 4
Про́ кі́п § 9, п. 2, 6, прим.
прокру́ стове ло́ же § 49, п. 9, 3, прим. 2 Прокурату́ ра мі́ста Ки́ єва § 54, п. 1 Прокóф’єв § 144, п. 12
промени́ стий § 33, п. 5
Промете́й § 123
промисло́ вий § 40, п. 2, 2, а
про́ між. § 42, п. 1, 2
промі́нчик § 27, п. 2
пропаганди́ ст § 19, п. 2
пропаганди́ стський § 19, п. 2 пропорці́йний § 33, п. 1
проро́ к § 9, п. 3, 5, е
прор. — пророк § 62, п. 1
проскоми́ дія § 53, п. 8
прости́ ти § 11, п. 1
прости́ ти § 17
проте́ § 43, п. 1
проте́ § 43, п. 1, прим.
прото́ ка Лаперу́ за § 50, п. 1 професíйно орієнто́ ваний § 40, п. 1, 4,

прим. 1
проф. — професор § 62, п. 1 профспі́лка § 35, п. 4, 1 профспілко́ вий § 35, п. 4, 1
проща́ ти § 11, п. 1
про́ щений § 17
Прúп’ять § 148
Прóстейов § 150, п. 1, 3
Пéрська затóка § 151, п. 2, 2 Прúшвін § 144, п. 7, 3, в
Пéрше Садовé § 154, п. 1, 3 Пршéров § 150, п. 1, 3
пря́диво § 32, п. 2
Пря́шів § 150, п. 1, 3
Псалти́ р § 53, п. 4
Пúсарев § 144, п. 3, 3
Пúсарев § 144, п. 7, 3, б псéвдо-Фáуст. § 35, п. 4, 2, прим. псевдогромадя́ нський § 35, п. 4, 2 псевдое́фект § 130, п. 1 псевдоісторичний § 129, ІІ, прим. псевдонаýка § 35, п. 4, 2
Псков § 152, п. 1
Пташúнський § 144, п. 8
Пéтер § 142, п. 3, прим. 1

257

Пéтер § 142, п. 3, прим. 1 пóтинський § 153, п. 1
Пóті § 153, п. 1
Публі́чне акціоне́ рне товари́ ство

«Ві́нницький універма́ г» § 54, п. 4 Пугачóв § 144, п. 4, 3
пу́жално § 27, п. 4
пу́жальце § 27, п. 4

пусти́ ти § 16
пу́щений § 16
Пéчський § 153, п. 2, 3, прим. 1
пшени́ ця § 10, п. 1
пшени́ ця § 10, п. 1
пшени́ ця § 21
пшени́ ця «золотоколо́ са» § 59, п. 2 пшени́ чний § 21
Пýшкін § 144, п. 7, 1
Пýшкіно § 150, п. 1, 2
пшоно́ § 10, п. 1
пýща-водúцький § 154, п. 3, 1 Пýща-водúцький § 40, п. 2, 1 Пýща-Водúця § 152, п. 5
Пýща-Водúця § 154, п. 3, 1
пюпі́тр § 138, п. 2, 2
пюре́ § 138, п. 2, 2
П’я́ста § 7, п. 1
Пясéцький § 144, п. 12, прим.
п’ятдеся́ т § 38, п. 1, 1 п’ятдесятимільйóнний § 38, п. 1, 2 п’ятдесятитóнний § 40, п. 1, 8 П’ятигóрськ § 149, п. 4, 3, г П’ятигóрськ § 154, п. 2, 2
П’ятихáтки § 154, п. 2, 2 п’ятихáтський § 154, п. 2, 2
Пятрýсь Брóвка § 144, п. 1 п’ятсотдвадцятип’ятирíччя § 35, п. 4, 5 п’ятсоттридцятити́ сячний § 38, п. 1, 2 п’ять § 4, п. 1
п’ять § 7, п. 1
П’яче́нца § 138, п. 1, 1
Óравець § 142, п. 3, прим. 1

Ра́ ві § 49, п. 8
рагу́ § 140
ра́ да § 54, п. 6
Ра́ да націона́ льної безпе́ ки та оборо́ ни

Украї́ни § 54, п. 1
ра́ дий-раді́сінький § 35, п. 5, 2 ра́ дити § 15
ра́дій § 129, І, п. 2
ра́ діо § 140

радіокоміте́т § 35, п. 2, 4 радіокомітéт § 36, п. 1, 3 радіоспектрогеліогрáфія § 36, п. 1, 7 радіофізи́ чний § 40, п. 1, 1

ра́ дість § 9, п. 1, 1, а
ра́ дість § 27, п. 3
ра́ діус § 129, І, п. 2 Радчу́к § 27, п. 6 Радúщев § 144, п. 7, 3, г 7-разо́ вий § 40, п. 2, 4 раз у ра́ з § 41, п. 2, 2 райо́ н § 8, п. 1, 1 Рамбує́ § 126

Рамбує́ § 130, п. 1
Рамбує́ § 140
рандеву́ § 140
ра́ нішній § 33, п. 1
ра́ нній § 33, п. 1
ранньостúглий § 35, п. 1
Рафае́ лева «Мадонна» § 49, п. 9, 1 Рафае́ль § 121, п. 1, 2

Рафае́ль § 139, п. 1, 2 Рафае́ ль § 140 раціо́н§129,І,п.2 раціона́ льний § 128, п. 2 р. Берéзова § 149, п. 2, 2Рáва-Рýська § 152, п. 4, 2 Рáва-Рýська § 154, п. 3, 1 рáва-рýський § 154, п. 3, 1 Рíвне § 148

Рíвне § 152, п. 3
Рíвне § 152, п. 3, прим.
Рúга § 153, п. 2, 1
Рúгор Бородýлін § 144, п. 1
Рáдич § 144, п. 6
рáдіо- § 36, п. 2, 4
Рýдольштадт § 154, п. 2, 5 Рáдомишль § 153, п. 2, 3, прим. 1 рáдомишльський § 153, п. 2, 3, прим. 1 реалі́зм § 128, п. 2
реалі́зм § 32, п. 14
реа́ льний § 128, п. 2
революціоне́р § 129, І, п. 2
револю́ ція § 121, п. 1, 2
револю́ ція § 128, п. 2
регулюва́ льник § 32, п. 1
регуля́ тор § 121, п. 1, 2
реда́ кторка § 32, п. 4
ред. — редактор; редакція § 62, п. 1 ре́ дька § 27, п. 3, прим.
реє́стр § 130, п. 1
режи́ м § 129, ІІІ, п. 1

258

Ре́зерфорд § 124
Ре́ ймське Єва́ нгеліє § 55, п. 3, прим. 2 Рейн § 136, п. 1
ре́ квієм Мо́ царта § 55, п. 2, прим. ре́крутський § 22, 1
ре́крутчина § 22, 1
ре́ктор § 56, прим. 1
реляція § 128, п. 2, прим.
ремесло́ § 28, прим.
ремиґа́ ти § 6, п. 1
реміне́ць § 9, п. 3, 1, а
ремісни́ к § 28, прим.
Ренеса́ нс § 52, п. 1
Рено́ § 140
Рентге́н § 132
рентге́н § 49, п. 5
Реньє́ § 139, п. 1, 1
репети́ рувати § 34, п. 3
репетува́ ти § 34, п. 3
респонде́нт § 128, п. 2, прим.
респу́бліка § 129, І, п. 6
Респу́ бліка Болга́ рія § 50, п. 6
Респу́ бліка Коре́ я § 50, п. 6
Республіка́ нська па́ ртія США § 54, п. 2 рестора́ н «Ли́ бідь» § 54, п. 5
ре́тро § 140
реформа́ ція § 128, п. 2
Ре́чиця § 149, п. 1, 3
речови́ й § 33, п. 6
речові́зм § 32, п. 14
Рíєка § 149, п. 4, 1, в
Рє́пін § 144, п. 3, 4
Ржев § 149, п. 1, 2
рúзький § 153, п. 2, 1
Рибакóв § 144, п. 8
риба́ лка — риба́ лці, риба́ лчин § 26, п. 1, 3,

прим.
риба́ льство § 26, п. 1, 3
рибокомбінáт § 35, п. 2, 1
Рив’єра § 129, ІІІ, п. 4
Рив’є́ра § 138, п. 1, 1
Ри́ га § 129, ІІІ, п. 4
Риджент-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 ри́ зький § 129, ІІІ, п. 4
Ри́ мсько-католи́ цька це́ рква § 53, п. 5 Рись § 142, п. 1, прим. 2
рись § 142, п. 1, прим. 2
риф § 129, ІІІ, п. 1
ришто́ ваний § 34, п. 1
ришто́ вання § 34, п. 1
риштува́ ння § 34, п. 1
риштува́ ти § 34, п. 1

рі́вень § 9, п. 3, 1, а
ріє́лтор § 129, І, п. 2
ріє́лтор § 130, п. 1
Різдво́ § 53, п. 3
різдвя́ ний § 7, п. 1, прим. різдвя́ ний § 27, п. 3
Різдвя́ ний піст § 53, п. 3 різки́ й § 26, п. 2, 1, а, прим. рі́зко § 26, п. 2, 1, а, прим. різноспрямóваний § 40, п. 1, 4різьба́ р § 27, п. 3 різьбя́р§27,п.3

рік§21
рік у рі́к § 41, п. 2, 2
рілля́ § 30, п. 1, 2 Рі́о-де-Жане́йро § 50, п. 2, прим. Ріо-де-Жанéйро § 154, п. 3, 5 Рі́о-Не́гро § 50, п. 4, прим.Річард § 129, І, п. 3
Рі́чард Лéвове Се́ рце § 49, п. 9, 2 рі́чечка § 32, п. 8
річни́ й § 21
125-рі́чний § 40, п. 2, 4
90-рі́чний § 40, п. 2, 4
750-рі́ччя § 36, п. 1, 5, прим. Рішельє́ § 132
Рáїч § 144, п. 6
Óрлов § 150, п. 1, 3 Рúмський-Кóрсаков § 146, п. 3, 2 р-н (район) § 62, п. 2
р. н. — рік народження § 62, п. 1 роби́ в-роби́ в § 35, п. 5, 1
ро́бить § 26, п. 2, 3
робінзо́ н § 49, п. 5
робітни́ к § 9, п. 1, 2
робітни́ ць § 26, п. 2, 2
ро́ блять § 26, п. 2, 3
робо́ та § 9, п. 1, 2
Рогачóво § 149, п. 2, 3
родзи́ нка § 129, ІІІ, п. 1
Рожи́ щенський райо́ н § 50, п. 8 розгі́н § 9, п. 3, 5, ґ
розграфи́ ти § 18
роздорі́жжя § 9, п. 3, 2, а роззбро́ їти § 29, п. 1, 1
роззя́ва § 29, п. 1, 1
розідра́ ти § 9, п. 2, 1
ро́зкіш § 30, п. 1, 3
розм’я́ кнути § 7, п. 1, прим. розрúв-трава́ § 36, п. 2, 2, а розтягну́ти § 31, п. 2
ро́ зтяг-стиск § 36, п. 2, 1, б

259

розхита́ ти § 31, п. 2
ро́ зчин § 31, п. 2
роз’ю́ шити § 7, п. 4
р. Оленьóк § 149, п. 2, 2 роликопідши́ пник § 36, п. 2, 4 романі́ст § 32, п. 14

рома́ н «Сто ро́ ків само́ тності» § 55, п. 3 романти́ зм § 32, п. 14
рома́ нтик § 32, п. 1, прим.
Ромнú § 152, п. 2

Рíо-Нéгро § 154, п. 3, 3
Россі́ні § 129, І, п. 3
Россі́ні § 140
Ростóв-на-Донý § 152, п. 6 Ростóв-на-Донý § 154, п. 3, 5 ростóвський-на-Донý § 154, п. 3, 5 рости́ § 9, п. 1, 1, е

Рось § 148
рот § 9, п. 2, 1, прим. 1
роя́ль § 126
р. — рік; річка § 62, п. 1
р/р (розрахунковий рахунок) § 62, п. 4 рр. — роки § 62, п. 1
рýський § 153, п. 2, 3
Ртúщево § 149, п. 4, 3, д
Ру́дбек § 128, п. 4
Рудольф Ді́зель § 129, І, п. 3 рудольштáдтський § 154, п. 2, 5 Руж’є́ § 138, п. 1, 1
руї́на § 129, ІІ
руї́на. § 3
рука́ § 14, п. 1
Руму́нія § 50, п. 6
рум’я́ний § 7, п. 1
Рум’я́ нцев § 144, п. 12
руса́ лка § 49, п. 7, 2, прим. 1
Руссо́ § 128, п. 3
Русь § 153, п. 2, 3
«Ру́ ська пра́ вда» § 55, п. 3, прим. 2 Руф § 140, прим.
ру́ченька § 26, п. 2, 1, б
ру́чка § 14, п. 1
рушни́ к § 21
рушни́ ця § 21
Р. Х. — Різдво Христове § 62, п. 1 Рíчард Лéвове Сéрце § 146, п. 1, 1 Рíчард Лéвове Сéрце § 146, п. 5 Рíчард Лéвове Сéрце. § 147, п. 4, 1 Рéчиця § 151, п. 2, 1
Рéчиця § 152, п. 1
900-рíччя. § 36, п. 1, 5, прим.
Рóщино § 150, п. 1, 2

рюкза́ к § 138, п. 2, 2 рюкза́к § 4, п. 2
Рю́ мін § 144, п. 12, прим. рю́ мсати § 7, п. 2, прим. рюш § 138, п. 2, 2
рюш § 4, п. 2
ряби́ й § 7, п. 2, прим.
ряд § 4, п. 2
Рязáнь § 151, п.1, прим. ря́сно § 4, п. 2

Саарбрю́ кен § 137 Савао́ ф § 53, п. 1 Са́ вич § 32, п. 11 Са́ вівна § 32, п. 11 Са́ вович § 32, п. 11 Саво́ я § 126

сади́ ти § 15
Садо́ве товари́ство«Лісова́ поля́на»

§ 54, п. 4
Са́ зерленд § 124
Саї́д § 129, ІІ
саквоя́ ж § 126
Салóніки § 152, п. 2
Салáсьєв § 144, п. 13, 1, а
сам на сáм § 41, п. 2, 2 самобу́тній § 33, п. 1 самовиховáння § 35, п. 2, 1 самовчи́ тель § 35, п. 2, 1
самохі́д § 9, п. 3, 5, д
самохі́д § 36, п. 1, 1
самохі́дний § 9, п. 3, 5, д самохі́дний § 40, п. 1, 1
самохі́ть § 41, п. 1, 8
Сан- § 50, п. 4
саніта́ рний день § 52, п. 2 Санкт- § 50, п. 4
Санкт-Гáллен § 154, п. 3, 4 Санкт-Петербу́́рг § 50, п. 4 Сан-Мартíн § 146, п. 1, 4, прим. 1 Сан-Сальвадóр § 154, п. 3, 4 Санта- § 50, п. 4
Са́ нта-Ба́ рбара § 50, п. 4 Сан-Франци́ ско § 50, п. 4 Сапýн-горá § 37, п. 1, 2
Сарди́ нія § 129, ІІІ, п. 5
Сарáєво § 150, п. 1, 2
Сарáєво § 152, п. 3, прим. Сату́рн § 51
Са́ уті § 124
сая́ни § 50, п. 12

260

Сóболь § 144, п. 13, 1, в сва́ха § 12, п. 1
сва́ ха § 22, 5
сва́ шин § 22, 5

свекру́ха § 33, п. 3
свекру́шин § 33, п. 3
Свенцúцький § 144, п. 9, 2
свердли́ льно-довба́ льний § 40, п. 2, 2, а свердлúльно-шліфувáльний § 40, п. 2, 2, а свиномáтка § 35, п. 2, 3

свинопа́ с § 35, п. 2, 3
свинцéво-мíдний § 40, п. 2, 2, а
свиня́ § 30, п. 1, 5, прим.
Свідзи́ нський § 144, п. 13, 2, прим. 1 свіжі́сінький § 26, п. 2, 1, б
сві́жість § 32, п. 3
свіжозрýбаний § 40, п. 1, 4 свіжоскóпаний § 40, п. 1, 4
Свір § 152, п. 1
світ § 27, п. 3
Світлáна § 143
Світлáна § 144, п. 1
світловодолікува́ ння § 36, п. 1, 7 світлопоглинáльний § 40, п. 1, 3 Світозáр § 143, п. 2, прим. 2
Свéкор § 142, п. 1
св. — святий § 62, п. 1
свáтівський § 153, п. 2
Свáтове § 152, п. 3, прим.
Свáтове § 153, п. 2
Свíтязь § 152, п. 1
Свьóнтек § 144, п. 9, 2
Свя́ дек § 144, п. 11
Свя́ дек § 144, п. 13, 2, прим. 1
свята́ великому́ чениця Варва́ ра § 53, п. 2,

прим. 1
Свята ́Трі́йця § 53, п. 2
Свята́ Трі́йця § 53, п. 2, прим. 1 Святвéчір § 35, п. 4, 1
Святе́ Письмо́ § 53, п. 4
святий § 50, п. 2
святи́ й Пантелеймо́ н § 53, п. 2, прим. 1 Святі́йший Патріа́ рх Ки́ ївський і всіє́ї

Руси-Украї́ни, Католіко́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії, Верхо́вний Архієпи́скоп (Верхо́ вний Архиєпи́ скоп). § 53, п. 6

святко́ вий § 33, п. 6
свя́ то § 7, п. 1, прим.
свя́то § 27, п. 3
свяще́нний § 29, п. 3, 2
свяще́нник § 29, п. 1, 3
с.-г. (сільськогосподарський) § 62, п. 3

Сúдір § 143, п. 2, прим. 1
с.-д. — соціал-демократ, соціал-

демократичний § 62, п. 3 се́бто § 43, п. 1
Севастóполь § 148, прим. Севастóполь § 154, п. 2, 5 севастóпольський § 154, п. 2, 5 Севі́лья § 129, І, п. 4

Севі́лья § 139, п. 1, 1 Седа́ н § 50, п. 5, прим. Се́длачек § 144, п. 2 сейл § 121, п. 1, 1
сейм § 54, п. 5, прим. 3 секво́ я § 126

секрета́ р § 27, п. 1
секрета́ р § 56, прим. 1
се́ла§1
селó Івáна Франкá § 154, п. 1, 3 Се́ лінджер § 134

селó Михáйло-Коцюбúнське § 154, п. 1, 3 село́§1
село́ § 9, п. 1, 1, б
село́ § 9, п. 1, 2

сел. — селя́ нський § 62, п. 1 селян. — селя́ нський § 62, п. 1 селя́ нський § 27, п. 2
селянськ. — селя́ нський § 62, п. 1 Сем § 134

семе́ стр § 127
Семигóри § 154, п. 2, 2 семигíрський § 154, п. 2, 2 семидéнний § 35, п. 2, 4 семимілья́ рдний § 38, п. 1, 2Семипалáтинськ § 149, п. 4, 3, г Семипíлки § 154, п. 2, 2 семипíлківський § 154, п. 2, 2 семиразо́ вий § 40, п. 1, 8Семирі́чна війна́ § 52, п. 1 Семéн § 143
Семéн § 144, п. 1
Семéнов § 144, п. 4, 2
Семéново § 149, п. 2, 2 Семьóркін § 144, п. 4, 2 Сен-§50,п.4
сена́т § 54, п. 5, прим. 3 сенберна́ р § 50, п. 12 Сен-Готáрд § 154, п. 3, 4 Сенкéвич § 144, п. 2
Сенкéвич § 144, п. 6, 2
Сен-Ло́ § 50, п. 4
Сен-Сімóн § 146, п. 1, 4, прим. 1 Сент- § 50, п. 4

261

Сент-Бéв § 146, п. 3, 2 Сент-Джо́ нс § 50, п. 4 Сент-Лу́їс § 154, п. 3, 4 сеньйо́ р § 139, п. 1, 1 Серакóвський § 144, п. 2 Сергі́ївна § 32, п. 11 се́рде́нько § 32, п. 9 серде́ць § 26, п. 2, 2 серде́чний § 21 серде́шний § 21

се́ред § 9, п. 2, 3
сере́ дні віки́ § 52, п. 2, прим. 3 середньоверхньоніме́цька § 40, п. 1, 5 середньові́ччя § 35, п. 1
середньові́ччя § 52, п. 2, прим. 3 середньодобовúй § 35, п. 1 середньонижньоніме́цька § 40, п. 1, 5 серйозний § 138, п. 2, 1
се́рфінг § 122, п. 1
се́рфінг § 135
се́рце § 21
серць § 26, п. 2, 2
Сесі́ль § 140, прим.
се́сія § 54, п. 6
се́ сія Хмельни́ цької міськра́ ди. § 54, п. 6 Сúзрань § 149, п. 5
Сúзрань § 152, п. 1
Си́вий § 49, п. 8
Сивокíнь § 146, п. 4
сивáський § 153, п. 2, 3
Сивáш § 153, п. 2, 3
Сиксти́ нська капе́ ла § 55, п. 2 Сиктивкáр § 149, п. 5
си́ ла-силе́ нна § 35, п. 5, 2
силе́нний § 29, п. 3, 1
силуе́т § 129, І, п. 3
силуе́т § 129, ІІІ, п. 1
сильнодíйний § 40, п. 1, 4
Симеóн § 144, п. 6
симента́ лка § 50, п. 12
Симонéнко § 142, п. 1
симпо́ зіум § 54, п. 6
синаго́ га § 122, п. 1
Синéльникове § 152, п. 3, прим.
синьоо́ кий § 35, п. 1
си́ ньо-си́ ньо § 35, п. 5, 1
синьоцві́т § 36, п. 1, 2
синюва́ тий § 33, п. 7
Сиракýзи § 153, п. 2, 1
сиракýзький § 153, п. 2, 1
Сираку́зи § 129, ІІІ, п. 6
Сирдар’я́ § 154, п. 3, 3

Сирдар’я́ § 50, п. 4, прим. сирі́єць § 129, ІІІ, п. 6 сирі́тство § 19, п. 2 сирі́тський § 19, п. 2

Си́ рія § 129, ІІІ, п. 6
сир «Королі́вський» § 58, п. 1
сировáр § 35, п. 2, 1
сирота́ § 19, п. 2
систе́ма § 129, ІІІ, п. 1
ситро́§140
си́ тцевий § 33, п. 6
Сици́ лія § 129, ІІІ, п. 6
Сіа́ м § 129, І, п. 2
сі-бемóль § 36, п. 2, 2, в
сі-бемóльний § 40, п. 2, 1
Сі́дней § 129, І, п. 4
сіє́ста § 130, п. 1
Сі́ллітоу § 133
сіль § 30, п. 1, 3
сільра́ да § 61, п. 1, 2
сільськи́ й § 9, п. 1, 2
сільськи́ й § 26, п. 1, 3 сільськогосподáрський § 40, п. 1, 2
сім § 9, п. 1, 1, а
сімдесятирі́ччя § 35, п. 4, 5 сімсотсорокарíччя § 35, п. 4, 5 Сімферóполь § 148, прим.
сім’ядóля § 35, п. 2, 4
сім’япрóвід § 35, п. 2, 4
Сі́ндзо А́ бе § 49, п. 4
сіне́шній § 33, п. 1
сінокíс § 36, п. 1, 1
Сірко́ § 49, п. 8
сірковóдневий § 40, п. 1, 1
сі́ро-голуби́ й § 40, п. 2, 2, г
Сі Цзіньпі́н § 49, п. 3
«СіЧ» § 61, п. 3, прим. 3
Січесла́ в § 35, п. 2, 3
Скадóвськ § 153, п. 2
скадóвський § 153, п. 2
скаже́ ний § 29, п. 3, 2, прим.
ска́ заний § 29, п. 3, 2, прим.
сказа́ ти § 31, п. 1
скака́ ти § 11, п. 1
Скандина́ вія § 129, ІІІ, п. 5
скандина́ вський § 129, ІІІ, п. 5 Скандина́ вські країн́ и § 50, п. 7 Скандинáвський півóстрів § 154, п. 1, 2Скитáлець § 144, п. 13, 2
скі́льки ж то § 44, п. 3, 1, прим. 1
скла́ сти § 31, п. 1
скéлелаз § 35, п. 2, 3

262

сконструйо́ ваний § 34, п. 3 сконструюва́ ти § 34, п. 3 Скорúна § 144, п. 8 Скорохóд § 146, п. 2, 3

ско́ чити § 11, п. 1
Скóп’є § 149, п. 1, 1
Скóп’є § 151, п. 1
скра́ ю § 41, п. 1, 2
скрипале́ва § 33, п. 6
скрипале́ве § 33, п. 6
скрипа́ ль § 32, п. 3
скрипа́ ль § 33, п. 6
скріпити § 31, п. 1
скульпту́ ра «Мисли́ тель» § 55, п. 3 скупо́ вуваний § 34, п. 2

скупо́ вування § 34, п. 2
скупо́ вувати § 34, п. 2
слабконатя́ гнутий § 40, п. 1, 4 сла́ва Бо́жа § 53, п. 2
Славу́тич § 50, п. 6, прим.
сла́ ти § 28
сли́ ва Зарі́чна ра́ ння § 59, п. 3 слівце́ § 9, п. 3, 1, в
слід § 27, п. 3
сліпоглухоніми́ й § 40, п. 1, 5 сліпýчо-бíлий § 40, п. 2, 2, г «слобожа́́нець» § 58, п. 2 Слобожа́ нщина § 50, п. 6, прим. слове́чко § 9, п. 3, 1, в
слове́чко § 32, п. 8
словáк § 153, п. 2, 2
словни́ к § 9, п. 3, 5, е
сло́ во § 9, п. 1, 1, б
«Сло́во і час» § 61, п. 3, прим. 3 «Сло́ во о полку́ І́горевім» § 55, п. 3,

прим. 2
словáцький § 153, п. 2, 2
Слугá з Добрóмиля § 146, п. 1, 1
Слугá з Добрóмиля § 146, п. 5
службо́ вий § 33, п. 6
смерть § 9, п. 2, 2
Смирнóв § 144, п. 7, 3, б
Смирнéнський § 144, п. 11 сміттєзбира́ льний § 35, п. 2, 4 сміттєочиснúй § 40, п. 1, 3
сміх § 27, п. 3
смо́ кінг § 133
Смо́ ллетт § 128, п. 3
смо́ рід § 9, п. 2, 3
сморо́ дина Софії́вська § 59, п. 3
см — сантиметр § 62, п. 1
смт. — селище міського типу § 62, п. 1

сму́ток § 9, п. 2, 1 сніг§27,п.3 Снігúр § 142, п. 1 Снігýр § 142, п. 1 Сніжи́ нка § 49, п. 8 сніп§27,п.3 Сно́у§133Сно́у§140

сно́ уборд § 133
Сáнта-Клáра § 154, п. 3, 4
собо́ р Сан-Ма́ рко § 55, п. 2, прим.
собо́ р Свято́ го Петра́ § 53, п. 2, прим. 1 собо́ р Свято́ го Петра́ § 55, п. 2, прим. совеня́ § 32, п. 7
Со́ єр § 126
соколо́ нько § 26, п. 2, 1, б
солда́ тський § 22, 1
солда́ тчина § 22, 1
солевáр § 36, п. 1, 1
Солженúцин § 144, п. 7, 3, г
солі́рувати § 34, п. 3
со́ ло § 121, п. 1, 1
солов’ї́ § 7, п. 1
солов’ї́ний § 33, п. 4
Соловéй § 142, п. 1
Соловйóв § 144, п. 4, 1
Соловйóв § 144, п. 12
Соловйóво § 149, п. 2, 1
Соловйо́ в § 8, п. 1, 2
Соловйо́ в-Сєдúй § 144, п. 11
со́ лод § 9, п. 2, 3
Соломі́їн § 33, п. 3
Соломі́я § 33, п. 3 соломоподрíбнювальний § 40, п. 1, 3 Солóха § 143, п. 1, прим. 1
соль-діє́з § 36, п. 2, 2, в
Соль-Ілéцьк § 154, п. 3, 4
соль-ілéцький § 154, п. 3, 4
Сомалі́ § 129, І, п. 4
сомалійський § 129, І, п. 4
сомельє́ § 140
Сомкóва Долúна § 154, п. 1, 1
сон § 9, п. 2, 1
сон-травá § 36, п. 2, 2, в
со́ нце § 21
со́ нце § 51, прим.
Сонце § 51, прим.
сонцестоя́ ння § 35, п. 2, 4
со́ нячний § 21
со́ няшник § 21
сорокагоди́ нний § 40, п. 1, 8
сорокаде́ нний § 40, п. 1, 8

263

сорокарі́чний § 35, п. 2, 4 сорокарíчний § 35, п. 4, 5 Сорокодýби § 154, п. 2, 2 сорокодýбський § 154, п. 2, 2 Со́ тбі § 124

со́ тня § 9, п. 2, 1
Софі́їн § 33, п. 3
Софі́я § 33, п. 3
Со́ хо-сквер § 154, п. 3, 4 соцзабезпéчення § 35, п. 4, 1
Соціа́ л-демократи́ чна па́ ртія Украї́ни.

§ 54, п. 2
соціа́ л-демократи́ чний § 40, п. 2, 1 соціалі́зм § 129, І, п. 2
Соціалісти́ чна Респу́ бліка В’єтна́ м § 50,

п. 6
соціа́ л-патріотúчний § 40, п. 2, 1
соціа́ л-пацифíстський § 40, п. 2, 1 соціáльно актúвний § 40, п. 1, 4, прим. 1 соціáльно небезпéчний § 40, п. 1, 4,

прим. 1
соціáльно свідо́ мий § 40, п. 1, 4, прим. 1 соціоло́ гія § 121, п. 1, 1
соціоло́ гія § 129, І, п. 2
соціосфéра § 35, п. 4, 2
соцстра́ х § 9, п. 2, 5
соцстра́ х § 35, п. 4, 1
соцстра́ хівський § 9, п. 2, 5
соцстра́ хівський § 35, п. 4, 1
спа § 140
спалахну́ти § 31, п. 1
спа́ м § 134
спаніє́ль § 59, п. 1
спасе́нний § 29, п. 3, 2
Спаси́ тель § 53, п. 2
Спа́ сівка § 53, п. 3
Спас-Клéпики § 154, п. 3, 4
спекти́ § 14, п. 3
спе́реду § 41, п. 1, 2
спецви́ пуск § 9, п. 2, 5
спецвúпуск § 35, п. 4, 1
спецзавдáння § 35, п. 4, 1
спецко́р § 9, п. 2, 5
спецко́ рівський § 9, п. 2, 5
спецо́ дяг § 9, п. 2, 5
спец. — спеціальний § 62, п. 1
спе́чений § 14, п. 3
спе́ чений § 29, п. 3, 2, прим.
спирт § 129, І, п. 6
спирті́вка § 32, п. 12
співавт. — співавтор § 62, п. 1
співа́ чка § 32, п. 4

спідло́ ба § 41, п. 1, 7
спі́лка — спі́лці, спілча́ нський § 26, п. 1, 3,

прим.
спі́льник § 26, п. 1, 3
спúнно-черевнúй § 40, п. 2, 2, а
спо́ вна́ § 41, п. 1, 4
Сполу́ чені Шта́ ти Аме́ рики § 50, п. 6 спорти́ вний клуб «Со́ кіл» § 54, п. 5 спортмайдáнчик § 35, п. 4, 1спостерегти́ § 11, п. 2
спостеріга́ ти § 11, п. 2
споча́ тку § 41, п. 1, 2
спочатку § 41, п. 1, 9, прим.
спра́ вжній § 33, п. 1
сприя́ ння § 32, п. 5
сприя́ти § 32, п. 5
спросо́ ння § 30, п. 1, 4
спро́ ста § 41, п. 1, 4
спéршу § 41, п. 1, 5
сп’яні́ти. § 7, п. 1, прим.
сп’я́ну § 41, п. 1, 4
сп’ясти́ ся § 31, п. 1
срі́бна меда́ ль § 57, п. 2
ссавці́ § 29, п. 4
сса́ти § 29, п. 4
с. — село; сторінка § 62, п. 1
ста́єнь § 26, п. 2, 2
стака́ то § 128, п. 1
сталебетóн § 36, п. 1, 3 сталерозливнúй § 40, п. 1, 3
Становúй (хребет) § 150, п. 1, 1 станція метро «Академмісте́ чко» § 50,

п. 14
ста́ нція Усти́ нівка § 50, п. 13 Станюкóвич § 144, п. 7, 3, г
Стари́ й Заві́т § 53, п. 4 староінді́йський § 3, прим. Старокостянтúнів § 154, п. 2, 1 Старá Планúна § 154, п. 1, 1
ста́ти § 11, п. 1
стаття́ § 30, п. 1, 2
Стату́ т ООН § 55,
стели́ти§28
Стендáль § 142, п. 1, прим. 3 Степанчу́к § 27, п. 6
Степáнов § 144, п. 2
Степáн Тúгряча Смерть § 146, п. 1, 1 Степáн Тúгряча Смерть § 146, п. 5 стерегти́ § 9, п. 3, 3 стереоапарату́ра § 35, п. 2, 4 стереоекрáн § 36, п. 1, 3
Стеф’ю́ к § 7, п. 1

264

п. 1

стильови́ й § 33, п. 6
сти́ мул § 129, ІІІ, п. 1
стира́ ти § 11, п. 2
стіжо́ к § 9, п. 3, 1, а
сті́льки-то § 44, п. 3, 1
Стóїч § 144, п. 6
Стóлаць § 151, п. 2, 1
стовбо́ ватий § 33, п. 7
стовкти́ § 31, п. 1 стодвадцятип’ятирі́чний § 40, п. 1, 8 сто́ їк § 129, ІІ

Стокго́ льм § 128, п. 4
Столє́тов § 144, п. 3, 4
столітро́ вий § 40, п. 1, 8
столя́ рно-тесля́ рський § 40, п. 2, 2, а стометро́ вий § 35, п. 2, 4

стоми́ ти § 18
стоп’ятдесятирі́ччя § 36, п. 1, 5 сторі́нка § 27, п. 3, прим.
сторі́ччя § 30, п. 1, 1
сторі́ччя § 35, п. 2, 4
сторі́ччя § 35, п. 4, 5
сто́ рож § 9, п. 2, 3
сто́ рож § 33, п. 6
сто́ рожева § 33, п. 6
сто́ рожеве § 33, п. 6
сторона́ § 9, п. 3, 2, а
сто́ ртинг § 54, п. 5, прим. 3
сторíччя § 36, п. 1, 5
Стохíд § 148
стоя́ти § 9, п. 1, 1, д
стоя́ти § 11, п. 1
стравохі́д § 9, п. 3, 5, д
Страсна́ п’я́ тниця § 53, п. 3
Страсни́ й ти́ ждень § 53, п. 3 Страхолíсся § 154, п. 2, 4
страхолíський § 154, п. 2, 4
страше́нний § 29, п. 3, 1
Стри́ йський парк § 50, п. 11
стри́ мувати § 1
óстрів § 154, п. 2, 1, прим.
Стріла́ § 49, п. 8
стріле́ць § 19, п. 1, 1
стрімголо́ в § 41, п. 1, 8
стрічкорíз § 36, п. 1, 1
Стрáсбург § 153, п. 2, 1
стрáсбурзький § 153, п. 2, 1 струмовимíрювальний § 40, п. 1, 3 стручо́ к § 32, п. 13
ст.-сл. — старослов’янський § 62, п. 3 ст. — станція; стаття; століття § 62,

п. 1

стáтус-кво § 35, п. 5, 10 студе́нт § 9, п. 2, 6 студе́ нт § 19, п. 2 студе́ нтка § 32, п. 4 студе́ нтство § 19, п. 2 студе́ нтський § 19, п. 2 Су-53 § 35, п. 5, 5 суб’є́кт § 126

субо́ тник § 52, п. 2
субо́ тній § 33, п. 1
суддя́ § 30, п. 1, 2
судúнно-капіля́ рний § 40, п. 2, 2, а Суе́ц § 27, п. 7

сузір’я § 51
сузі́р’я Вели́ кого Пса § 51
су́ма § 128, п. 1
Сунь Ятсéн § 146, п. 2, 5
супермóдний § 35, п. 4, 3
супермодéль § 35, п. 4, 3
супермáркет § 35, п. 4, 3
сусі́д § 33, п. 6
сусі́дова § 33, п. 6
сусі́дове § 33, п. 6
суспі́льно кори́ сний § 40, п. 1, 4, прим. 1 суспі́льно необхі́дний § 40, п. 1, 4, прим. 1 суспі́льно-політи́ чний § 40, п. 2, 2, а суттє́вий § 33, п. 6
суть § 26, п. 1, 1
суфле́§140
сухи́ й § 22, 5
Сухро́б§122,п.4
Суéц § 153, п. 2, 2
суéцький § 153, п. 2, 2
суши́ ти § 22, 5
су́ші § 129, І, п. 5 сушúльно-сортувáльний § 40, п. 2, 2, а сфотографува́ ти § 31, п. 1
схили́ ти § 31, п. 1
східнослов’я́ нський § 40, п. 1, 2
схід сонця § 51, прим.
схо́ джений § 15
схо́дити§15
схопи́ти§11,п.1
сóчинський § 153, п. 1
Сóчі§153,п.1
сýші-бар § 36, п. 2, 2, г
Сьє́рра-Лео́ не § 130, п. 1
сього́ дні § 8, п. 2
сього́ дні § 27, п. 3
сього́ днішній § 33, п. 1
сьо́мий § 8, п. 2
сьо́мий § 26, п. 1, 2

265

Сю § 140
сюди́ § 4, п. 2 сюрреалі́зм § 128, п. 2 сяк-та́ к § 41, п. 3, 4
Сян § 148
Сяткóвський § 144, п. 11

та § 24, п. 4
та́ бель § 121, п. 1, 2
табло́ їд § 121, п. 1, 1
таджúк § 153, п. 2, 2 таджúцький § 153, п. 2, 2 Тажибáєв § 144, п. 7, 3, а
та ін. — та інше (інші) § 62, п. 1 Таї́р § 129, ІІ
Таї́сія § 123
та й § 43, п. 2, 2
таки § 44, п. 3, 1, прим. 2 так-о́т § 44, п. 3, 1
такси́ ст § 129, ІІІ, п. 1
таксі́ § 129, І, п. 5
таксі́ § 140
так-таки́ § 44, п. 3, 1
та́к-то § 41, п. 3, 3
так що § 43, п. 2, 2
таланови́ тий § 33, п. 7
Тамбóв § 153, п. 2
тамбóвський § 153, п. 2 тампліє́р § 129, І, п. 2
танцюва́ ти § 27, п. 3
Татúщев § 144, п. 7, 3, г
Тбілі́сі § 140
Тбілíс § 153, п. 2, 3
тбілíський § 153, п. 2, 3 тве́рдження § 9, п. 2, 4 Твердохлє́бов § 144, п. 3, 4 тві́тер § 54, п. 7
твоє́ § 4, п. 1
твої́ § 3
тво́ рення § 9, п. 2, 4
творе́ць § 9, п. 3, 5, а
Творе́ць § 53, п. 2
тво́ рчо § 10, п. 2, 4, прим.
т-во — товариство § 62, п. 1
т. д. — так далі § 62, п. 1
теа́ тр § 123
теа́ тр § 127
теж § 41, п. 1, 9, прим.
те ж § 41, п. 1, 9, прим.
теї́н § 129, ІІ
Те́керей § 128, п. 4

Те́кля§123
телеапарату́ра § 36, п. 2, 4
телеграф § 121, п. 2
телехрóніка § 35, п. 4, 2 те́мно-зеле́ний § 40, п. 2, 2, г
те́мної но́чі § 41, п. 2, 3
темнува́ тий § 33, п. 7
Те́ ннессі § 128, п. 3
Теодо́р§123
тео́рія§123
тепе́р § 27, п. 1
теплово́з § 9, п. 3, 5, д
теплово́ з § 36, п. 1, 1
теплообмі́нний § 40, п. 1, 1 Тер-Казаря́ н § 146, п. 3, 5 термогідродина́ міка § 36, п. 1, 7 термо́ метр § 127
Тернóпіль § 148, прим.
Тернóпіль § 152, п. 1
Тер-Ованеся́ н § 146, п. 3, 5
терори́ зм § 32, п. 14
Тер-Петрося́ н § 146, п. 3, 5
терпу́г § 12, п. 2
Теруéль § 152, п. 1
теса́ ти § 11, п. 2
Тесса́ лія § 123
Те́тчер § 134
течія́ Куросі́о. § 50, п. 11
т. зв. — так званий § 62, п. 1
Тибе́т § 129, ІІІ, п. 5
ти́ ждень § 28
тижне́вий § 28
Тимофє́єв § 144, п. 7, 3, б
тим ра́ зом § 41, п. 2, 3
ти́м-то § 44, п. 3, 1
Тимчасо́ вий у́ ряд. § 54, п. 1
тимчасо́ во § 41, п. 1, 8
тимча́ сом як § 43, п. 2, 2
тим чáсом § 41, п. 2, 3
Тимíш § 143, п. 2, прим. 1 тип§129,ІІІ,п.1
тис. —тисяча; тисячолі́ття § 62, п. 1 3-ти́ сячний § 38, п. 2
тита́н § 49, п. 7, 2, прим. 1
Титóв § 144, п. 7, 3, б
ти́ хий-тихе́ сенький § 35, п. 5, 2 Тихомúров § 144, п. 7, 3, б
Тихорє́цьк § 149, п. 4, 3, в
ти́ хо-ти́ хо § 35, п. 5, 1
Тиціáн § 144, п. 7, 3, а
Тичи́ нине сло́ во § 49, п. 9, 1
ти́ шком-ни́ шком § 35, п. 5, 2

266

; ті́льки ж но § 44, п. 3, 1, прим. 1 ті́льки-но § 44, п. 3, 1
ті́льки що § 44, п. 1, 10
т. ін. — таке інше § 62, п. 1

тінь § 142, п. 1, прим. 2 тінь § 30, п. 1, 3
ті́тка § 33, п. 3 ті́тчин § 33, п. 3

ткач § 19, п. 1, 1 тóннокіломе́тр § 36, п. 1, 3 то́бто § 43, п. 1
товари́ ство § 19, п. 1, 3 Товари́ ство винахі́дників та

раціоналіза́ торів Україн́ и § 54, п. 1 товари́ ський § 19, п. 1, 3
това́ риш § 19, п. 1, 3
това́ риш § 33, п. 6

това́ ришева § 33, п. 6
това́ ришеве § 33, п. 6
тодí як § 43, п. 2, 2
тока́ й § 50, п. 12
Токмáк § 152, п. 1
Толе́до § 121, п. 2
Толстá § 144, п. 11 Толстóй § 144, п. 11 Толстоє § 150, п. 1, 1 прим. том § 9, п. 2, 6

тому́ що § 43, п. 2, 2 Томáшув-Мазовéцький § 150, п. 1, 3 тонкомéлений § 40, п. 1, 4 тонкомíрний § 40, п. 1, 4тонкорозпорóшений § 40, п. 1, 4 то́ нна § 128, п. 1
то́ нший § 27, п. 2
тоню́ сінький § 26, п. 2, 1, б
То́ омінг § 137
топмéнеджер § 35, п. 4, 3 топмодéль § 35, п. 4, 3
топо́ ленька § 32, п. 9
То́ ра § 53, п. 4
торг § 9, п. 2, 2
торгіве́ць § 9, п. 3, 1, а
торгфло́ т § 9, п. 2, 5
торі́шній § 21
Торква́ то Та́ ссо § 140
торфогні́й § 36, п. 1, 3
торфорі́з § 35, п. 2, 1
торф’яни́ й § 7, п. 1, прим.
То Хоа́ й § 49, п. 4
то́ що § 43, п. 1
Тáо Юаньмíнь § 146, п. 2, 5
тéпло- § 36, п. 2, 4

Т-поді́бний § 35, п. 5, 9
т. п. — тому подібне § 62, п. 1
тра́вень § 9, п. 2, 1
трави́ чка § 32, п. 8
традиці́йний § 33, п. 1
траєкторія § 126
траєкторія § 130, п. 1
тра́ ктор «Слобожа́ нець» § 58, п. 2 транснаціона́ льна корпора́ ція «Jysk» § 54,

п. 4
трать § 26, п. 2, 3
тра́ тьмо § 26, п. 2, 3
тра́ тьте § 26, п. 2, 3
тре́тє § 30, п. 1, 5, прим.
трети́ рувати § 34, п. 3
Третьякóв § 144, п. 13, 1, а
тре́тя § 30, п. 1, 5, прим.
тривідсо́ тковий § 35, п. 4, 5 триóкисень § 35, п. 2, 4 трикілометрóвий § 35, п. 2, 4 трикýтник § 35, п. 4, 5
три́лер§124
трима́ти§1
тринíжок § 35, п. 2, 4
трипі́льська культу́ ра § 52, п. 2, прим. 3 Трипíлля § 148
Трипíлля § 154, п. 2, 2
трипудо́ вий § 40, п. 1, 8
три́ста § 38, п. 1, 1
триáтомний § 35, п. 2, 4
три-чоти́ ри § 35, п. 5, 3
трия́ русний § 35, п. 4, 5
Тріє́ст § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2
Тріє́ст § 130, п. 1
трієстський § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 Трі́йця § 53, п. 2
тріск § 28, прим.
трі́снути § 28, прим.
тріу́мф § 129, І, п. 2
Тріш § 140
Трóїцьк § 149, п. 4, 2
Трóїцьк § 151, п. 2, 2
трлн (трильйон). § 62, п. 1
трої́стий § 33, п. 5
Трої́стий сою́ з § 50, п. 7
тýрок § 153, п. 2, 2
трою́ рідний § 35, п. 2, 4
Троя́нда § 49, п. 7, 3
троя́ нда «гло́ рія-дей» § 59, п. 2 Трубецькá § 144, п. 10
Трубецькúй § 144, п. 10
Трубецькúй § 144, п. 11

267

Трубíж § 148
трубоклáд § 36, п. 1, 1
трубопро́ від § 9, п. 3, 5, д
трьох § 8, п. 2
трьох § 26, п. 1, 2
трьохмілья́ рдний § 38, п. 1, 2
трьохсо́ тий § 38, п. 1, 2 трьохсотп’ятдесятирíччя § 36, п. 1, 5 трьохсотрі́ччя § 35, п. 3, 1 трьохтúсячний § 35, п. 3, 1
Тúса § 148
Тéтерів § 148
Тéтерів § 153, п. 2
тéтерівський § 153, п. 2
т. — том § 62, п. 1
т — тонна § 62, п. 1
Ту-154 § 35, п. 5, 5
Ту-154, Ан-22, Іл-62. § 61, п. 3, прим. 4 Туапсе́ § 140
туберкульоз § 121, п. 1, 2

тугопла́ вкий § 40, п.
тук-тýк § 35, п. 5, 4
Тулу́за § 121, п. 1, 1
Тульчúн § 153, п. 1
тульчúнський § 153,
тума́ н § 29, п. 1, 3
тума́ нний § 29, п. 1,
тума́ нний § 29, п. 1,
Тума́ нний Альбіо́ н § 50, п. 6, прим. тума́ нність § 29, п. 1, 3

тума́ нно; § 29, п. 1, 3 тунгýс § 153, п. 2, 3 тунгýський § 153, п. 2, 3 Тупúй Ніж § 146, п. 1, 1 Тупúк § 149, п. 4, 3, дТургéнєв § 144, п. 2 туре́цький § 22, 1

Туре́ ччина § 22, 1
турне́ § 140
Турсунзадé § 146, п. 3, 4, прим. турéцький § 153, п. 2, 2 туте́шній § 33, п. 1 тúхо-тúхо § 41, п. 3, 5 Тýшино § 149, п. 4, 3, а Тýшино § 153, п. 1 тýшинський § 153, п. 1 тьмя́ний § 7, п. 1, прим. тьмя́ний § 27, п. 3
тьо́ хкати § 8, п. 2
тьо́ хкати § 26, п. 1, 2 тьох-тьóх § 35, п. 5, 4
Тьóркін § 144, п. 4, 2

тю́ гівець § 61, п. 2
ТЮГом. § 61, п. 2
ТЮГу § 61, п. 2
тюльпа́ н Ре́ мбрандта § 59, п. 3 Тюмéнєв § 144, п. 13, 1, в, прим. тю́ рки § 153, п. 2, 2

тю́ ркський § 153, п. 2, 2 тюрма́ § 27, п. 1 Тягнúбік § 36, п. 1, 4

уайт-спірит § 124 УАПЦ § 63, п. 9
Уби́ йвóвк § 146, п. 2, 1 убі́к § 41, п. 1, 2

убік § 41, п. 1, 9, прим. у бік § 41, п. 1, 9, прим. Убúйвовк § 36, п. 1, 4 убо́гий § 19, п. 1, 2

убо́ зтво § 19, п. 1, 2 уболіва́ льник § 32, п. 1 уболіва́ льник § 32, п. 1 ува́га § 23, п. 3

у вагоні § 23, п. 1, 4
(у) вели́кому § 9, п. 1, 1, а
увертю́ ра § 23, п. 3
уве́чері § 10, п. 1
уве́чері § 41, п. 1, 2
у відповідь на Ваш запит... § 60, п. 2
уві сні́ § 41, п. 2, 1
у воду § 23, п. 1, 4
уволю § 23, п. 1, 4
уво́ лю § 41, п. 1, 2
у (в) ра́ зі § 42, п. 3
УВЧ-терапі́я́ , НВЧ-випромі́нювання. § 61,

п. 3
у гвардії § 23, п. 1, 4 у Гвінеї § 23, п. 1, 4 У́ глич § 149, п. 4, 3, д уго́лос § 41, п. 1, 2
у горі § 23, п. 1, 2 угорі́ § 41, п. 1, 2
уго́ ру § 41, п. 1, 2 Уго́ рщина § 23, п. 3 Уго́ рщина § 50, п. 6 У́ ґля § 6, п. 2
уда́ рник § 23, п. 3 уда́ча § 23, п. 3
у двері § 23, п. 1, 4 удвóє § 41, п. 1, 5 удво́ х § 41, п. 1, 5 уде́нь § 41, п. 1, 2

1, 4

п. 1

3 3

268

áудіо- § 36, п. 2, 4 Удовиче́нко § 23, п. 3 удоскона́ лення § 32, п. 5 удрýге § 41, п. 1, 5 удóсвіта § 41, п. 1, 7 Уе́льс § 124

У́ жгород § 152, п. 1
у житі § 23, п. 1, 1
узбере́жжя § 9, п. 3, 2, а узбере́жжя § 23, п. 3
узбéк § 153, п. 2, 2
узбéцький § 153, п. 2, 2
узи́мку § 41, п. 1, 2
узнаки́ § 41, п. 1, 2
ука́ з § 23, п. 3
у Києві § 23, п. 1, 5
укла́д § 23, п. 3
Украї́на § 23, п. 3, прим.
Украї́на § 50, п. 6
Украї́на-нéнька § 37, п. 1, 1
украї́н́ ка§49,п.6
Украї́нська гре́ ко-католи́ цька це́ рква

§ 53, п. 5
Українська лютера́ нська це́ рква § 53, п. 5 Украї́нська правосла́ вна церква § 53, п. 5 Украї́нський музе́й § 54, п. 3
укра́ й § 41, п. 1, 2
Укрзалізни́ ця § 61, п. 1, 1
Укрпрофра́ да § 61, п. 1, 1
укр. — український § 62, п. 1
уку́пі § 41, п. 1, 2
у купі § 41, п. 1, 9, прим.
ула́ д § 41, п. 1, 2
уле́сливий § 28
у лісі § 23, п. 1, 2
Улáн-Удé § 154, п. 3, 3
улíтку § 41, п. 1, 2
у Львові § 23, п. 1, 4
ультима́ тум § 23, п. 3
ультраеро́ зія § 130, п. 1
ультразвýк § 35, п. 4, 3
ультрамодний § 35, п. 4, 3
У́ манщина § 27, п. 2
уми́ сний § 28, прим.
умо́ва § 23, п. 3
у наслідок § 23, п. 1, 2
уна́ слідок § 42, п. 1, 1
уни́ з § 41, п. 1, 2
унизу́ § 41, п. 1, 2
унічию́ § 41, п. 1, 6
уночі́ § 41, п. 1, 2
У́ нтер-ден-Лі́нден-штра́́се § 50, п. 5

унтерофіце́ р § 35, п. 4, 4
ун-т (університет) § 62, п. 2
У Ну Мунг § 146, п. 1, 6
упако́ ваний § 34, п. 1
упако́ вання § 34, п. 1
упакува́ ння § 34, п. 1
упакува́ ти § 34, п. 1
упе́нь § 41, п. 1, 2
уперéд § 41, п. 1, 2
уперéміш § 41, п. 1, 3
упла́ в § 41, п. 1, 3
упла́ ч § 41, п. 1, 3
упáм’ятку § 41, п. 1, 3
уподóвж § 41, п. 1, 7
уподо́ вж § 42, п. 1, 1
у по́ міч § 41, п. 2, 1
упóперек § 41, п. 1, 2
упра́ ва § 23, п. 3
Управлі́ння осві́ти Шевче́нківської в

мі́сті Киє́ві держа́ вної адміністра́ ції

§54,п.1
у присмерку § 23, п. 1, 3
упритул підійшли до юрби § 23, п. 1, 3 упродóвж § 42, п. 1, 1
упóру § 41, п. 1, 2
упéрше § 41, п. 1, 5
ура́ з § 41, п. 1, 2
Ура́ л § 23, п. 3
Урба́ на § 135
Урбáнчик § 144, п. 13, 2, прим. 1 урíвні § 41, п. 1, 2
урóзкид § 41, п. 1, 3
урóзліт § 41, п. 1, 3
урóзсип § 41, п. 1, 3
урóзтіч § 41, п. 1, 3
урі́вень § 41, п. 1, 2
урáнці § 41, п. 1, 2
уручнý § 41, п. 1, 4
урéшті § 41, п. 1, 2
уряд § 41, п. 1, 2
Усвя́ тцев § 144, п. 3, 3
усе́ ж таки § 44, п. 3, 1, прим. 1 усерéдині § 41, п. 1, 2
усередині § 41, п. 1, 9, прим.
у середині § 41, п. 1, 9, прим. усе́-таки́ § 44, п. 3, 1
услі́д § 41, п. 1, 2
усма́ к § 41, п. 1, 2
уста́ лення § 23, п. 3
устано́ ва § 23, п. 3
устано́ влювати § 11, п. 1
у стокра́ т § 41, п. 2, 1

269

у́стрій § 9, п. 1, 1, а
у структурі § 23, п. 1, 3
усту́п § 23, п. 3 Усть-Каменогóрськ § 154, п. 3, 4 усть-каменогóрський § 154, п. 3, 4 утім § 41, п. 1, 9, прим.
у тім § 41, п. 1, 9, прим.
утíм § 41, п. 1, 6
уто́ пія § 23, п. 3
у́треня § 53, п. 8
утрóє § 41, п. 1, 5
утри́чі § 41, п. 1, 1
утроє § 23, п. 1, 3
утрéтє § 41, п. 1, 5
утрьо́х § 41, п. 1, 5
у т. ч. — у тому числі § 62, п. 1
у фоє § 23, п. 1, 4
у формуванні § 23, п. 1, 4
у хвилях § 23, п. 1, 4
у хвою § 23, п. 1, 4
у ЦУМі § 61, п. 2
учени́ ця § 32, п. 4
у́чень § 10, п. 1
у́чень § 32, п. 3
учитель § 23, п. 1, 1
учи́ тель-фі́зик § 37, п. 1, 3 учителюва́ ти § 34, п. 1
учотирьóх § 41, п. 1, 5
учéтверо § 41, п. 1, 5
уще́рть § 41, п. 1, 2
уя́ва § 23, п. 3

фа § 140
фа́ брика § 129, ІІІ, п. 1 фавн § 49, п. 7, 2, прим. 1 фа́ вна § 131
файл § 121, п. 1, 1 фан-клýб § 36, п. 2, 2, а Фарао́ н § 49, п. 8
Фара́ х § 140
фармпрепара́ т § 35, п. 4, 1 Фа́ стів § 9, п. 1, 1, г Фатья́ нов § 144, п. 13, 1, а фа́ уна § 131
Фа́ уст § 131
фахіве́ць § 9, п. 3, 1, а фая́нс § 126
Фéдін § 144, п. 2
Фéдір § 143, п. 2, прим. 1 Фéдоров § 144, п. 4, 2

Федера́ ція незале́ жних профспіло́ к Украї́ни § 54, п. 1

Фе́дір § 32, п. 11, прим.
Фе́дорівна § 32, п. 11, прим.
Фе́ дорович § 32, п. 11, прим. Фе́дченко § 27, п. 6
Федчи́ шин § 27, п. 6
Феєрба́ х § 126
феєрве́ рк § 126
феєрве́ рк § 130, п. 1
Фесса́ лія § 123
фе́я § 49, п. 7, 2, прим. 1
Ф’є́золе § 138, п. 1, 1
Филúп § 144, п. 6
фіа́ лка § 129, І, п. 2
фігури́ стка § 32, п. 4
фі́зик § 32, п. 1, прим.
фі́зика § 140
фі́зик-учи́ тель § 37, п. 1, 3
фізи́ чний § 129, ІІІ, п. 1 Фікрет-кизú § 146, п. 3, 4
філе́ § 130, п. 1
Філіппíни § 152, п. 2
Філіппíни § 153, п. 1
філіппíнський § 153, п. 1
філологи́ ня § 32, п. 4
фільм § 139, п. 1, 2
фін § 128, п. 1 фіна́нси§129,І,п.6
фі́ни § 128, п. 1
Фінля́ ндія § 121, п. 1, 2 фіоле́товий § 129, І, п. 2
Фірдоусі́ § 140
фі́рма «І́мідж» § 54, п. 5 фі́тнес-клуб § 36, п. 2, 2, а фітотерапíя § 35, п. 4, 2
Фіу́ме § 129, І, п. 2
ф-ка (фабрика) § 62, п. 2
фла́ єр § 126
флешінтерв’ю § 35, п. 4, 3 Фліт-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 Флобе́р § 121, п. 1, 1
Флори́ да § 129, ІІІ, п. 2
флот § 121, п. 1, 1
Фляйшер § 136, п. 1
Фíнська затóка § 154, п. 1, 2
фоє́ § 126
фоє́§130,п.1
фолкгýрт § 35, п. 4, 2
Фолл-Рúвер § 154, п. 3, 4 фолл-рúверський § 154, п. 3, 4 фолькмýзика § 35, п. 4, 2

270

Фольксва́ ген § 122, п. 1 «Фольксва́ ген» § 58, п. 2 «фольксва́ ген» § 58, п. 2
фон Бíсмарк § 147, п. 3
Фонвíзін § 146, п. 1, 4, прим. 2 фон дер Гольц § 146, п. 1, 4 фонозáпис § 35, п. 4, 2 Фонте́н-сюр-Рон § 50, п. 2, прим. фо́ рмула § 121, п. 1, 1

форпо́ ст § 28, прим.
форпо́ стний § 28, прим.
фотогра́ фія § 5
фотоспрáва § 36, п. 1, 3
Франкі́вська кімна́ та § 49, п. 9, 3 франкі́вські соне́ ти § 49, п. 9, 3, прим. 1 франкозна́ вець § 49, п. 5

Фра́ нкфурт-на-Ма́ йні § 50, п. 2, прим. францýз § 153, п. 2, 1
францýзький § 153, п. 2, 1
француз § 49, п. 6

Францу́зька Респу́бліка § 50, п. 6
фра́ у § 140
Фрíдріх-Вільгéльм § 146, п. 3, 1
фре́кен § 140
Фрáнкфурт-на-Мáйні § 152, п. 6 Фрáнкфурт-на-Мáйні § 154, п. 3, 5 фрáнкфуртський-на-Мáйні § 154, п. 3, 5 фро́ йляйн § 136, п. 1

фро́ йляйн § 140
Фур’є § 138, п. 1, 1 футбо́ л § 121, п. 1, 1 Фýчик § 144, п. 6, 2 фюзеля́ж § 138, п. 2, 2

Хаї́м § 129, ІІ
ха́ кер § 134
Хакі́м § 122, п. 4 халва́ § 121, п. 1, 1 Хаммура́ пі § 122, п. 4 хану́м § 122, п. 4 хану́м § 140

хапа́ ти § 11, п. 1
харакі́рі § 122, п. 4 харакірі § 129, І, п. 5
Ха́ ра-Нур § 50, п. 4, прим. Ха́ рків § 9, п. 1, 1, г

Ха́ рків § 27, п. 1
Ха́ рківський тра́ кторний заво́ д § 54, п. 4 ха́ тній § 33, п. 1
Хая́м § 126
хвастли́ вий § 28

хвастну́ти § 28
Хеєрда́ л § 126
хи́ жо § 10, п. 2, 4, прим.
химе́ра § 129, І, п. 6
хіба́ що § 44, п. 1, 10
хіджа́ б § 122, п. 4
хі́мієтерапія § 35, п. 2, 4
хі́мік § 32, п. 1, прим.
хімі́чно стійкúй § 40, п. 1, 4, прим. 1 хі́мія § 129, І, п. 6
хіру́рг § 129, І, п. 6
Хліб § 49, п. 7, 3
хлібодáр § 36, п. 1, 1 хлібозаготіве́льний § 40, п. 1, 1 хліборíз § 36, п. 1, 1
хліборо́б § 9, п. 3, 5, д
хліборо́ бство § 9, п. 3, 5, д
хліб-сі́ль § 35, п. 5, 2
хло́ пець-богати́ р § 37, п. 1, 1
хлопчи́ сько § 32, п. 10
хлорбензо́ л § 35, п. 3, 1
хлорвінíл § 35, п. 3, 1
хлорфено́ льний § 40, п. 1, 7 хлóпчик-мізúнчик § 37, п. 1, 1 хмелівськи́ й § 153, п. 2 хíміко-бактеріологíчний § 40, п. 2, 2, б Хмéлеве § 153, п. 2
хо́бі § 122, п. 4
ходи́ в-ходи́ в § 35, п. 5, 1 ходи́ти§32,п.5
хо́дить § 26, п. 2, 3
ході́ння § 9, п. 3, 4
ході́ння § 32, п. 5
хо́дять § 26, п. 2, 3
хоке́ й § 122, п. 4
хол§122,п.4
хо́ лдинг § 122, п. 4
холо́ дний § 33, п. 1
Холо́ дний Яр § 154, п. 1, 1 Хоми́ч§32,п.11
Хо́ мівна § 32, п. 11
Хо́ мович § 32, п. 11
хори́ст§32,п.14
хорт § 9, п. 2, 2
Хоти́ нський за́ мок § 55, п. 2
хоча́ б § 43, п. 2, 1
хо́ ч би § 43, п. 2, 1
хоч-не-хо́ ч § 41, п. 3, 5
Хо Ші Мін § 146, п. 1, 6
Хо Ші Мін § 146, п. 1, 6, прим.
храм Васи́ лія Блаже́ нного § 55, п. 2,

прим.

271

храм Христа́ Спаси́ теля § 53, п. 7 хребе́т § 50, п. 1
хребéт § 154, п. 2, 1, прим. хре́сний хід § 53, п. 8

Хрест Іва́ на Мазе́ пи § 57, п. 1 хресто́ ві похо́ ди § 52, п. 2, прим. 3 христия́нство § 129, І, п. 6 Христия́ нсько-демократи́ чний сою́ з

Німе́ ччини § 54, п. 2
Хáрків § 148 Хáрків-Товáрний § 154, п. 3, 1 хáрків-товáрний § 154, п. 3, 1 Хрúстов § 144, п. 6

Хрущóв § 144, п. 4, 3 хтóзна-колú § 44, п. 3, 2 хтóзна при ко́ му § 39, п. 2 хтóзна-якúй § 44, п. 3, 2 хто-бу́дь § 39, п. 2

хто́ зна-де § 41, п. 3, 3 хто́ зна-як § 41, п. 3, 3 хто́ зна-яки́ й § 39, п. 2 хто-нéбудь § 44, п. 3, 2 хто-не́будь § 39, п. 2 хтось § 39, п. 1

хтось § 44, п. 2, 4 худóжник-карикатурúст § 36, п. 2, 1, а худóжньо-реставрацíйний § 40, п. 2, 2, а худо́ жник-пейзажи́ ст § 37, п. 1, 3
худо́ жній § 33, п. 1
худ. — художній § 62, п. 1
Хусаї́нов § 129, ІІ
Хя́ рма § 151, п.1, прим.

Цап- Відбувáйло § 36, п. 2, 1, в цар § 56, прим. 2
Цари́ ця Небе́ сна § 53, п. 2 царка́ § 27, п. 1

царьо́к § 26, п. 1, 2
царьо́ к § 27, п. 1
Цвік § 144, п. 11
цвях § 7, п. 1, прим.
цвях § 27, п. 3
це́бто § 43, п. 1
целуло́ їд § 3 цементобетóнний § 40, п. 1, 1 цементовóз § 35, п. 2, 1 центр § 127

Центра́́льний автовокза́л § 54, п. 4 церк. — церковний § 62, п. 1 Цецúлін § 144, п. 7, 3, а
Циганкóв § 144, п. 8

цигарки́ «Украї́нські» § 58, п. 1 циліндр § 127
Цимля́ нськ § 149, п. 4, 3, а Цинда́ о § 129, ІІІ, п. 3 цисте́рна § 129, ІІІ, п. 1

ци́ фра § 129, ІІІ, п. 1
Цицерóн § 144, п. 7, 3, а
ціані́д § 129, І, п. 2
Ціолкóвський § 144, п. 7, 3, а ціпи́ лно § 27, п. 4 цýкро-протеї́новий § 40, п. 2, 2, в Цéнкий § 144, п. 2

Цúрліць § 144, п. 13, 2, прим. 1 цуке́рки «Асорті́» § 58, п. 1
ц — центнер § 62, п. 1
цього́ § 8, п. 2

Цюй Юáнь § 146, п. 2, 5, прим.
Цю́ рих § 19, п. 1, 3
цю́ рихський § 19, п. 1, 3 Цюрýпинськ § 153, п. 1 цюрýпинський § 153, п. 1 Цявлóвський § 144, п. 13, 1, в, прим.

чаєня́ § 32, п. 7
Чан Кайшí § 146, п. 1, 6, прим. Чан Кайшí § 146, п. 2, 5, прим.
Ча́ плін § 134
чар-зі́лля § 36, п. 2, 2, а
Ча́ рльз § 139, п. 1, 2
час від чáсу § 41, п. 2, 2
часті́вка § 32, п. 12
ча́ сто-гу́ сто § 35, п. 5, 2
ча́ т § 134
чв. — чверть § 62, п. 1
Чебоксáри § 149, п. 5
Чебоксáри § 152, п. 2 чека́ння§11,п.2
чека́ти§11,п.2
Челя́ бінськ § 149, п. 4, 1, в
Че́ мберлен § 133
Черво́ на Ша́ почка § 49, п. 7, 3 червоногаря́ чий § 40, п. 2, 2, г черво́ но-зеле́ но-си́ ній § 40, п. 2, 2, гчервононíжка § 36, п. 1, 2 червонопíрка § 36, п. 1, 2
черв’я́ к § 7, п. 1, прим.
череда́ § 9, п. 3, 2, а
че́рез § 9, п. 2, 3
черезплі́чник § 31, п. 2
че́рез си́лу § 41, п. 2, 1
че́рез те що § 43, п. 2, 2

272

Череповéць § 151, п. 2, 1 Череповéць § 153, п. 2, 2 череповéцький § 153, п. 2, 2 Черка́ ське старо́ ство § 50, п. 8черкéс § 153, п. 2, 3

Черкáси § 153, п. 2, 3 черкáський § 153, п. 2, 3 черкéський § 153, п. 2, 3 Чернíгів § 148

Чернíгів § 153, п. 2 чернíгівський § 153, п. 2 черне́тка § 10, п. 1 черне́тка § 10, п. 1 Чернишóв § 144, п. 8 Чернівцí § 148

Чернівцí § 152, п. 2 Черні́гів § 9, п. 1, 1, г Чернéць § 142, п. 1 Че́рчилль § 135 че́сний § 28

честь § 28
Честь § 60, п. 3
честь чéстю § 35, п. 5, 2, прим. че́ський § 19, п. 1, 3
четве́ртий § 10, п. 1 четве́ртий § 10, п. 1
чех § 153, п. 2, 3
чех § 19, п. 1, 3
Чигирúн § 153, п. 1 чигирúнський § 153, п. 1 чий-бу́дь § 39, п. 2
чий-нéбудь § 44, п. 3, 2 чий-не́будь § 39, п. 2
чийо́ го § 8, п. 1, 1
Чика́ го § 122, п. 1
Чика́ го § 129, ІІІ, п. 3
Чиковáні § 144, п. 7, 3, а
Чи́ лі § 129, ІІІ, п. 3
чилі́йський § 129, ІІІ, п. 3 чимале́ нький § 44, п. 2, 1 чима́ло § 41, п. 1, 9
чимало § 41, п. 1, 9, прим.
чи мало § 41, п. 1, 9, прим. чима́ло § 44, п. 2, 1
чи́ м би то § 44, п. 3, 1, прим. 1 чимду́ж § 41, п. 1, 8
чимра́з § 41, п. 1, 8
Чингісха́ н § 146, п. 3, 4 Чингісхáн § 144, п. 7, 3, а
чин чúном § 35, п. 5, 2, прим. числе́ нний § 29, п. 3, 1 числе́нність § 29, п. 3, 2

числе́нно § 29, п. 3, 2
Чистовóдне § 154, п. 2, 1 чистовóднівський § 154, п. 2, 1
Читá § 153, п. 1
читúнський § 153, п. 1
чи то § 44, п. 1, 11
чичеро́ не § 129, ІІІ, п. 1 чіаба́та§129,І,п.2
óчі-намистúнки § 37, п. 1, 1 член-кореспонде́ нт § 36, п. 2, 1, а член-кореспонде́ нт § 56, прим. 1 чл.-кор. — член-кореспондент § 62, п. 1 чолові́к § 10, п. 1
чому́ сь § 10, п. 1
чорнóзем § 35, п. 1
чорнóзем § 36, п. 1, 2
чо́рний§10,п.1
чо́рний § 10, п. 2, 4
чорни́ ло § 10, п. 2, 4
чорни́ ти § 10, п. 2, 4
чорни́ ці § 10, п. 2, 4
чорні́ти § 10, п. 2, 4
чорнозéмний § 40, п. 1, 1
чорно́ ліс § 36, п. 1, 2
чорноро́б § 9, п. 3, 5, д
Чорнотíнь § 142, п. 1, прим. 2 чорнóслив § 36, п. 1, 2
чоти́ри§10,п.1
чотирибáльний § 35, п. 2, 4 чотириколісний § 40, п. 1, 8 чотириáктний § 35, п. 4, 5 чотирикýтник § 35, п. 2, 4чотиримі́сячний § 35, п. 4, 5 чотириосьовúй § 35, п. 2, 4 чотирьохмільйóнний § 35, п. 3, 1 чотирьохмільйо́ нний § 38, п. 1, 2 чотирьохмілья́ рдний § 35, п. 3, 1 чотирьохсотрі́ччя § 35, п. 3, 1
Чáпек § 144, п. 2
Чóрне мóре § 154, п. 1, 2
чéський § 153, п. 2, 3
чíтко окре́ слений § 40, п. 1, 4, прим. 1 чувáський § 153, п. 2, 3
чувáш § 153, п. 2, 3
Чума́ цький Шлях § 51
Чусовá § 152, п. 3
Чхве Чхвіво́ н § 49, п. 3
Чúчиков § 144, п. 7, 3, а

шале́ § 140
шале́ний § 29, п. 3, 2, прим.

273

шалі́вка § 32, п. 12
Шампа́ нь § 139, п. 1, 2
шампу́ нь «Оли́ вковий» § 58, п. 1 Шантії́ § 125
Шантії́ § 129, І, п. 2
Шантії́ § 140
шардоне́ § 130, п. 1
шаруді́ння § 32, п. 5
шаруді́ти § 32, п. 5
шасі́ § 128, п. 1
шасі § 129, І, п. 5
шах § 19, п. 1, 3
шах. § 56, прим. 2
шахі́д § 122, п. 4
ша́ хський § 19, п. 1, 3
Ша́ ші § 49, п. 8
Швейца́ рія § 136, п. 1
Швець § 141
Швець § 142, п. 1
швидкохі́д § 9, п. 3, 5, д швидкохі́дний § 9, п. 3, 5, д шевроле́ § 130, п. 1
шевці́в § 9, п. 1, 1, в
шевченкіа́ на § 49, п. 5 Шевче́нківська пре́мія § 49, п. 9, 3 шевче́ нківський стиль § 49, п. 9, 3,

прим. 1
Шевче́нко § 33, п. 6
Шевче́нкова § 33, п. 6
Шевче́нкове § 33, п. 6
Шевче́ нкові пое́ зії § 49, п. 9, 1
Шекспі́р § 133
Шекспíр § 142, п. 1, прим. 3
ше́лест § 9, п. 2, 3
Ше́ллі § 140
Шепетíвка § 148
Шепетíвка § 152, п. 1
ше́піт § 1
шепоті́ти § 1
Шеремéтьєво § 152, п. 3, прим.
Ше́рлок § 128, п. 4
шести́ § 10, п. 1
шестиде́нка § 10, п. 1
шестидéнка § 36, п. 1, 5
Ширóкий Яр § 154, п. 1, 1
ши́ рма § 129, ІІІ, п. 1
широ́ кий § 1
ши́ роко § 1
шифр § 129, ІІІ, п. 1
шихті́вка § 32, п. 12
Ші́офок § 129, ІІІ, п. 3 шістдесятип’ятимільйо́ нний § 38, п. 1, 2

шістна́ дцять § 28
школя́р § 27, п. 1
шлакоблóк § 36, п. 1, 3 шлях§50,п.11
Шмельóв § 144, п. 2 Шúмчак § 144, п. 6, 2
шовк § 9, п. 2, 2
шокола́ д «Сві́точ» § 58, п. 1 шосе́§140 шо́стий§10,п.1

шо́у§133
шо́у§140
шпи́ лька – шпи́ льці § 26, п. 1, 3, прим. шприц§27,п.7
штабскапіта́ н § 35, п. 4, 4 штатТеха́с§50,п.9
Што́ кманн § 128, п. 4
штрейкбре́ хер § 136, п. 1
Шáхти § 149, п. 5
Шáхти § 153, п. 1
шáхтинський § 153, п. 1
Шúшкін § 144, п. 7, 3, а

щасли́ вий § 28
ща́стя § 27, п. 3
ща́ стя § 28
щемі́ти § 10, п. 1 щети́ на § 10, п. 1 Щиглóв § 144, п. 7, 3, а Щигрú § 149, п. 4, 3, а Щипачóв § 144, п. 4, 3 Щóкіно. § 149, п. 2, 3 щоб§43,п.1

щоб § 43, п. 1, прим. щоб § 43, п. 1, прим. що б § 43, п. 1, прим. що-бу́ дь § 39, п. 2 що-будь § 44, п. 3, 2 щове́чора § 41, п. 1, 9 щове́чора § 44, п. 2, 1 щогоди́ ни § 41, п. 1, 9 щогоди́ ни § 44, п. 2, 1 щода́лі § 41, п. 1, 9 щоде́нник § 44, п. 2, 1 щоде́нно § 41, п. 1, 9 щодня́ § 41, п. 1, 9 щодня́ § 44, п. 2, 1 щодоби́ § 44, п. 2, 1 щоду́ху § 41, п. 1, 9щоду́ху § 44, п. 2, 1 що́ ж до § 44, п. 1, 10

274

щока́ § 10, п. 1
щомі́сяця § 41, п. 1, 9
щомо́га § 41, п. 1, 9
щонайбі́льше § 41, п. 1, 9
щонайдо́ вше § 41, п. 1, 9 щонайду́жче § 41, п. 1, 9
щонайкра́ ще § 41, п. 1, 9
щонайкра́ щий § 44, п. 2, 1
щонайме́ нше § 41, п. 1, 9
щонайши́ рше § 41, п. 1, 9 що-не́будь § 39, п. 2
щоно́чі § 41, п. 1, 9
щопра́ вда § 41, п. 1, 9
щопра́ вда § 44, п. 2, 1
щора́ з § 41, п. 1, 9
щора́зу § 41, п. 1, 9
щора́зу § 44, п. 2, 1
щоро́ку § 41, п. 1, 9
щоси́ли § 41, п. 1, 9
щоси́ли § 44, п. 2, 1
щось § 39, п. 1
щось § 44, п. 2, 4
що то § 44, п. 1, 11
що то за § 44, п. 1, 11
щохвили́ ни § 41, п. 1, 9
Щу́ка § 49, п. 7, 3
Щéцин § 149, п. 1
ю́ дині срібняки́ § 49, п. 9, 3, прим. 2

юнак § 14, п. 2 ЮНЕСКО § 61, п. 2 юнна́ т § 29, п. 1, 2 Юно́ на § 126 Юпі́тер § 51

Ю́ р’єв § 144, п. 12 Ю́ ріївна § 32, п. 11 Ю́ рійКлен§49,п.1 Ю́ рійович § 32, п. 11 юроди́ вий § 4, п. 1

Яблóнський § 144, п. 11 Я́ гич § 144, п. 6
яє́чко § 32, п. 8
яєчня § 21

яйце́ § 21
Як-42 § 35, п. 5, 5 яка́ сь § 44, п. 2, 4 якби́ § 43, п. 1
якби́ § 43, п. 1, прим. якби § 43, п. 1, прим.

як би § 43, п. 1, прим. яки́ й-будь § 39, п. 2 яки́ й-не́ будь § 39, п. 2 яки́йсь § 44, п. 2, 4

Я́ ківна § 32, п. 11
я́кісний § 28
я́кість § 4, п. 1
я́кість § 28
якúйсь § 39, п. 1 якнайбі́льше § 41, п. 1, 9 якнайдóвше § 41, п. 1, 9 якнайду́жче § 41, п. 1, 9 якнайшви́ дше § 44, п. 2, 1 як-не́будь § 41, п. 3, 3 як-не-я́к § 41, п. 3, 5

Я́ коб-Ка́ йзер-плац § 50, п. 5 Я́кович§32,п.11
якомо́ га § 41, п. 1, 9
якомо́ га § 44, п. 2, 1

я́кось § 41, п. 1, 9
яко́ сь § 41, п. 1, 9
якось § 41, п. 1, 9, прим.
як ось § 41, п. 1, 9, прим.
я́кось § 44, п. 2, 4
я́кось-то § 44, п. 3, 1
як-о́ т § 44, п. 3, 1
якра́ з § 41, п. 1, 9
якéсь § 44, п. 2, 4
як тре́ба § 41, п. 2, 1
якщо́ § 43, п. 1
якщо § 43, п. 1, прим.
як що § 43, п. 1, прим.
Я́ мпіль § 148
яр § 50, п. 11
Яропóлк § 146, п. 2, 4
Яросла́ вів Вал § 50, п. 11
Яросла́в Му́дрий § 49, п. 9, 2
Ярослáв § 143
Яр-під-Зáйчиком § 154, п. 3, 5
я́ рський-під-зáйчиком § 154, п. 3, 5
Я́ сна Поля́ на § 154, п. 2, 6
Ясногорóдка § 154, п. 2, 1
яснозо́ рий § 35, п. 1
яснополя́ нський § 154, п. 2, 6
яснополя́ нці § 154, п. 2, 6
Я́ сси § 52, п. 2, прим. 2
Я́ ссько-Кишині́вська опера́ ція § 52, п. 2,

прим. 2
Я́ ффа § 128, п. 3 Ях’я́ § 138, п. 1, 1 ячмі́нний § 21 я́чний § 21

275

ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА ........................................................................................................ 2

І. ПРАВОПИС ЧАСТИН ОСНОВИ СЛОВА .................................................. 6 БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ....................... 6 § 1. Правопис наголошених і ненаголошених Е, И .............................. 6 § 2. Уживання І, И на початку слова ....................................................... 6 § 3. Ї ................................................................................................................. 6 § 4. Я, Ю, Є .................................................................................................... 7

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ
ЗВУКІВ ................................................................................................................... 7 § 5. Буква Г....................................................................................................7 § 6. Буква Ґ .................................................................................................... 7 § 7. Апостроф................................................................................................. 7 § 8. ЙО, ЬО .................................................................................................... 8 Чергування голосних ........................................................................................... 8 § 9. Чергування О — І, Е — І.....................................................................8 О, Е, що не переходять в І...................................................................... 9

Відхилення в чергуванні О — І, Е — І ................................................ 10 § 10. Чергування Е – О після Ж, Ч, Ш, ШЧ, ДЖ, Й..............................12 Чергування голосних у дієслівних коренях .................................................... 12 § 11. Чергування О — А. ............................................................................ 12 Е (невипадний) — І (невипадний) ............................................................ 13 Е (випадний) — И ........................................................................................ 13 Чергування приголосних .................................................................................... 13 Чергування приголосних під час словозміни ................................................. 13 § 12. Чергування Г, К, Х із м’якими З, Ц, С............................................ 13 § 13. Чергування Ґ із м’яким З .................................................................. 14 § 14. Чергування Г, К, Х із Ж, Ч, Ш ......................................................... 14 § 15. Чергування Д із ДЖ............................................................................ 14

§ 16. Чергування Т із Ч; З із Ж; С із Ш; ЗД із ЖДЖ;
СТ із Щ...........................................................................................................14 § 17. Чергування СТ із Щ ........................................................................... 15 § 18. Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ;
Ф із ФЛ ........................................................................................................... 15

Зміни приголосних перед наступним приголосним під час
словотворення ....................................................................................................... 15 § 19. Зміни приголосних перед -СЬК-(ИЙ), -СТВ-(О) ........................... 15

§ 20. Зміни приголосних у прикметниках і прислівниках
вищого ступеня порівняння ..................................................................... 16 § 21. Зміни приголосних перед суфіксом –Н...........................................16 § 22. Зміни приголосних перед суфіксальним голосним під час словотворення .............................................................................................. 16 § 23. Позиції вживання прийменників і префіксів У та В ................... 17 § 24. Позиції вживання сполучників і часток І, Й та І, Й
на початку слів ............................................................................................ 18

276

§ 25. Позиції вживання прийменника З та його варіантів

ІЗ, ЗІ (ЗО) ....................................................................................................... 19 Уживання м’якого знака (ь)............................................................................... 20 § 26. Коли пишемо Ь....................................................................................20 § 27. Коли не пишемо Ь............................................................................... 21 Спрощення в буквосполученнях ....................................................................... 22 § 28. -ЖДН-, -ЗДН-, -СТН-, -СТЛ-............................................................. 22 -ЗКН-, -СКН-............................................................................................. 23 -СЛН- ......................................................................................................... 23 Подвоєння букв ..................................................................................................... 23 § 29. Подвоєння букв як наслідок їх збігу ............................................... 23 § 30. Подвоєння букв як наслідок подовження приголосних ............. 24ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ................................................................................... 25 § 31. З- (ІЗ-, ЗІ-) ............................................................................................. 25 БЕЗ-, ВІД-, МІЖ- та ін............................................................................. 25 ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- ..................................................................................... 26 АРХІ- .......................................................................................................... 26 АНТИ-, КВАЗІ- ........................................................................................ 26 ПРАВОПИС СУФІКСІВ ..................................................................................... 27 Іменникові суфікси............................................................................................... 27 § 32. -ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК......................................................... 27 -ИВ-(О) ....................................................................................................... 27 -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ........................................... 27 -К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС ...................................................................... 27

-НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я)
-ИНН-(Я) .................................................................................................... 27 -ЕН-(Я) (-ЄН-(Я) ...................................................................................... 28 -ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК-(А) (-ЄЧК-(А), -ЕЧК-(О)
(-ЄЧК-(О), -ИЧОК-ИЧК-(А) .................................................................. 28 -ЕНК-(О) (-ЄНК-(О) і -ЕНЬК-(О, А) ..................................................... 28 -ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е) ........................................... 28 -ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А).................................................28 -ІВК-(А), -ОВК-(А)...................................................................................29 -ОК .............................................................................................................. 29 -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ ......................................................... 29

Прикметникові та дієприкметникові суфікси................................................ 29 § 33. -Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ).................................................................................... 29 -ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) (-ЇЧН-(ИЙ) ....................................................... 30 -ИН, -ЇН...................................................................................................... 30 -ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ) ................................................................................. 30 -ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ) ............................................................................. 30 -ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ) ............................................................... 30 -УВАТ-(ИЙ) (-ЮВАТ-(ИЙ), -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ) ................... 31 Дієслівні суфікси...................................................................................................31 § 34. -УВА- (-ЮВА-), -ОВА- ....................................................................... 31 -ОВУВА- (-ЬОВУВА-).............................................................................32

277

-ІР-, -ИР- .................................................................................................... 32 ПРАВОПИС СЛІВ РАЗОМ, ІЗ ДЕФІСОМ, ОКРЕМО ................................. 32 Загальні правила правопису складних слів....................................................32

§ 35. Складні слова зі сполучними голосними

звуками О, Е (графічно Е та Є) ................................................................. 32 Складні слова без сполучного голосного звука..............................................33 § 36. Складні іменники ............................................................................... 36 § 37. Прикладка ............................................................................................ 38 § 38. Складні числівники ........................................................................... 39 § 39. Складні займенники........................................................................... 39 § 40. Складні прикметники........................................................................ 40 § 41. Прислівники ........................................................................................ 43 § 42. Прийменники ...................................................................................... 46 § 43. Сполучники.......................................................................................... 47 § 44. Частки ................................................................................................... 47 УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ БУКВИ (ЛІТЕРИ) ................................................... 50 § 45. Велика буква на початку речення................................................... 50 § 46. Велика буква у звертаннях і в ремарках ....................................... 51 § 47. Велика та мала букви в рубриках ................................................... 51

§ 48. Велика буква після двокрапки, на початку
прямої мови, цитати тощо ......................................................................... 52 § 49. Власні імена людей, міфологічних осіб,
клички тварин..............................................................................................53 § 50. Географічні та адміністративно-територіальні
назви ............................................................................................................... 55 § 51. Астрономічні назви ............................................................................ 58 § 52. Назви історичних подій, епох, календарних
періодів і свят, суспільних заходів............................................................ 58 § 53. Назви, пов’язані з релігією................................................................ 59 § 54. Назви органів влади, установ, організацій,
товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств................60 § 55. Назви документів, пам’яток історії та культури,
творів літератури та мистецтва, друкованих органів тощо................ 62 § 56. Назви посад, звань, титулів .............................................................. 63 § 57. Назви орденів, медалей, відзнак, премій........................................63 § 58. Назви товарних знаків, марок виробів .......................................... 64 § 59. Назви порід тварин, видів і сортів рослин..................................... 64 § 60. Велика буква в особливому стилістичному вживанні ................ 65 § 61. Велика буква у складноскорочених назвах...................................65§ 62. Графічні скорочення .......................................................................... 66

ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ ...................................................................................... 69 § 63. Орфографічні правила переносу ..................................................... 69 § 64. Технічні правила переносу ............................................................... 70 ЗНАК НАГОЛОСУ ( ́ ) ............................................................................... 70 § 65. ................................................................................................................. 70

ІІ. ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ .............................. 72

278

ІМЕННИК .............................................................................................................. 72 § 66. Поділ на відміни .................................................................................. 72 § 67. Поділ на групи ..................................................................................... 73 § 68. Зразки відмінювання іменників ...................................................... 76

Уваги до правопису відмінкових форм............................................... 84 І відміна ..................................................................................................... 84 А. Однина .................................................................................................. 84

§ 69. Родовий відмінок ................................................................................ 84 § 70. Давальний відмінок. ....................................................................................... 84 § 71. Знахідний відмінок .............................................................................................. 84 § 72. Орудний відмінок................................................................................................. 84 § 73. Місцевий відмінок ............................................................................................... 85 § 74. Кличний відмінок ................................................................................................ 85

Б. Множина...............................................................................................85 § 75. Називний відмінок.............................................................................. 85 § 76. Родовий відмінок ................................................................................ 86 § 77. Давальний відмінок ........................................................................... 86 § 78. Знахідний відмінок ............................................................................. 87 § 79. Орудний відмінок ............................................................................... 87 § 80. Місцевий відмінок .............................................................................. 87 § 81. Кличний відмінок ............................................................................... 87

ІІ відміна.................................................................................................... 88

А. Однина .................................................................................................. 88 § 82. Родовий відмінок ................................................................................ 88 § 83. Давальний відмінок ........................................................................... 92 § 84. Знахідний відмінок ............................................................................. 93 § 85. Орудний відмінок ............................................................................... 93 § 86. Місцевий відмінок .............................................................................. 94 § 87. Кличний відмінок ............................................................................... 95

Б. Множина...............................................................................................97 § 88. Називний відмінок.............................................................................. 97 § 89. Родовий відмінок ................................................................................ 97 § 90. Давальний відмінок ........................................................................... 98 § 91. Знахідний відмінок ............................................................................. 98 § 92. Орудний відмінок ............................................................................... 99 § 93. Місцевий відмінок .............................................................................. 99 § 94. Кличний відмінок ............................................................................... 99

III відміна .................................................................................................. 100 § 95. Однина .................................................................................................. 100 § 96. Множина...............................................................................................101 § 97. Відмінювання слова МА́ ТИ..............................................................101

ІV відміна ................................................................................................. 101 § 98. Однина .................................................................................................. 101 § 99. Множина...............................................................................................102 § 100. Відмінювання іменників, що мають тільки
форму множини............................................................................................103

279

ПРИКМЕТНИК .................................................................................................... 104 § 101. Тверда група прикметників ........................................................... 104 § 102. М’яка група прикметників............................................................. 104 § 103. Зразки відмінювання прикметників ............................................ 105 § 104. Ступенювання прикметників ........................................................ 107

Вищий ступінь прикметників............................................................... 107

Найвищий ступінь прикметників........................................................ 107 ЧИСЛІВНИК ......................................................................................................... 107 КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ............................................................................... 107

§ 105. Відмінювання кількісних числівників.........................................107 ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ ............................................................................ 109 § 106. Відмінювання порядкових числівників.......................................109 ДРОБОВІ ЧИСЛІВНИКИ .................................................................................. 110 § 107. Відмінювання дробових числівників............................................ 110 ЗАЙМЕННИК ....................................................................................................... 110 § 108. Особові займенники ......................................................................... 110 Відмінювання особових займенників..................................................111 § 109. Зворотний займенник ...................................................................... 111 Відмінювання зворотного займенника ............................................... 111 § 110. Присвійні займенники ..................................................................... 111Відмінювання присвійних займенників ............................................. 111 § 111. Вказівні займенники ........................................................................ 112 Відмінювання вказівних займенників ................................................ 112 § 112. Питальні займенники ...................................................................... 112Відмінювання питальних займенників .............................................. 113 § 113. Означальні займенники .................................................................. 113 Відмінювання означальних займенників ........................................... 113 § 114. Складні займенники (неозначені й заперечні)............................ 114Відмінювання складних займенників ................................................. 114 ДІЄСЛОВО ............................................................................................................ 115 § 115. Дійсний спосіб.................................................................................... 115 Теперішній час ......................................................................................... 115 Поділ дієслів за дієвідмінами ................................................................ 115 Перша дієвідміна ..................................................................................... 115 Друга дієвідміна ....................................................................................... 115

Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках
і віддієслівних іменниках ....................................................................... 118 Відмінювання дієслів ДА́ ТИ, Ї́СТИ,
ВІДПОВІ́СТИ́ (та ін. з компонентом -ВІСТИ), БУ́ ТИ .......... 118 Майбутній час .......................................................................................... 119 Минулий і давноминулий час ............................................................... 120

§ 116. Наказовий спосіб............................................................................... 120 § 117. Умовний спосіб.................................................................................. 121 § 118. Неозначена форма дієслова (інфінітив)........................................ 121 § 119. Дієприкметник .................................................................................. 122 § 120. Дієприслівник....................................................................................122

280

ІІІ. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ....................... 124 Приголосні звуки і букви на позначення приголосних ................................ 124 § 121. Звук [l] ................................................................................................. 124 § 122. Звуки [g], [h] ....................................................................................... 124 § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження ............... 125 § 124. Букви w, th у словах англійського походження.......................... 125

§ 125. Буквосполучення ll та ill у словах французького походження.................................................................................................... 125 § 126. Звук [j].................................................................................................126 § 127. Кінцеві буквосполучення - dr, - tr ................................................. 126 § 128. Неподвоєні й подвоєні букви на позначення
приголосних .................................................................................................. 126

Голосні звуки і букви на позначення голосних .............................................. 127 § 129. Голосний [і] ........................................................................................ 127 § 130. Голосні [e], [u] .................................................................................... 129 § 131. Буквосполучення au, ou................................................................... 129 § 132. Букви та буквосполучення ö, ø, eu, ое........................................... 130 § 133. Дифтонги [au], [ei], [ou] у словах англійського походження.................................................................................................... 130 § 134. Звук [æ] у словах англійського походження ............................... 130 § 135. Звук [ə:] у словах англійського походження ............................... 130 § 136. Буквосполучення ei, eu у словах німецького

походження. Буквосполучення ij та буква y в словах
нідерландського походження..................................................................... 131 § 137. Подвоєння букв на позначення голосних .................................... 131 § 138. Апостроф............................................................................................. 131 § 139. М’який знак (ь) ................................................................................. 131

ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ .................. 132 § 140 ................................................................................................................ 132 Невідмінювані іменники іншомовного походження ........................ 132

Особливості відмінювання власних назв іншомовного

походження ............................................................................................... 133 IV. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ ................................................................... 134 § 141. Українські прізвища та імена ........................................................ 134 § 142. Відмінювання прізвищ .................................................................... 134 § 143. Відмінювання імен............................................................................ 138 § 144. Слов’янські прізвища та імена ...................................................... 143

Прізвища з прикметниковими суфіксами й
закінченнями ............................................................................................ 145 Апостроф ................................................................................................... 146 М’який знак (ь)........................................................................................146

281

§ 145. Неслов’янські прізвища та імена .................................................. 147 СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ОСОБОВІ ІМЕНА ТА ПРІЗВИЩА
Й ПОХІДНІ ВІД НИХ ПРИКМЕТНИКИ........................................................147

§ 146. Імена та прізвища (прізвиська) ..................................................... 147

§ 147. Похідні прикметники ....................................................................... 149 ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ ...................................................................................... 150 § 148. Українські географічні назви......................................................... 150 § 149. Географічні назви інших країн ...................................................... 150 § 150. Географічні назви з прикметниковими закінченнями ............. 152§ 151. Апостроф, м’який знак .................................................................... 153 § 152. Відмінювання географічних назв .................................................. 154

§ 153. Правопис прикметникових форм від географічних
назв і від назв народів ................................................................................. 155 Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ)................................................... 155

Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ)

[-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)].......................................156 § 154. Правопис складних і складених географічних назв .................. 157 V. УЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ......................................................... 161 § 155. Крапка (.) ............................................................................................ 161 § 156. Знак питання (?)................................................................................ 163 § 157. Знак оклику (!)................................................................................... 164 § 158. Кома (,) ................................................................................................ 165 І. Кома в простому реченні .................................................................... 165 ІІ. Кома в складному реченні ................................................................ 178 § 159. Крапка з комою (;) ............................................................................ 182 І. Крапка з комою в простому реченні ................................................ 182 ІІ. Крапка з комою в складному реченні ............................................ 182 § 160. Двокрапка (:) ..................................................................................... 184 І. У простому реченні..............................................................................184 ІІ. У складному реченні..........................................................................185 § 161. Тире (–)................................................................................................185 І. У простому реченні..............................................................................185 ІІ. У складному реченні..........................................................................190

ІІІ. У простому і складному реченнях

(у деяких стилістичних фігурах) .......................................................... 193 § 162. Три крапки, або крапки (...)............................................................ 194 § 163. Дужки ( ), [ ], < > ................................................................................ 195 § 164. Лапки (« », “ ”, „ “, рідше „ ”)..........................................................197 § 165. Скісна риска ( / )................................................................................ 199 § 166. Комбіноване вживання розділових знаків................................... 199 § 167. Розділові знаки для оформлення прямої мови та цитат ........... 200 § 168. Правила рубрикації тексту і розділові знаки

для оформлення пунктів переліку ............................................................... 204 ПОКАЖЧИК ......................................................................................................... 206

282

Дистанційне навчання Українська мова та література. Мистецтво

Шукати в цьому блозі

Новий Український правопис

Коментарі

Дописати коментар