Українська мова. М-18. 29 квітня 2020р.
П\П
|
ТЕМА УРОКУ
|
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
|
ТЕРМІН ВИКОНАННЯ
|
ПРИМІТКИ
| ||
1.
|
|
Опрацювати параграф 57-58
ст. 197-200.
Визначення записати в зошиті(ст.197-198;)
. Письмово виконати: вправа 5 ст. 200(2);
Виконані вправи надіслати на електрону пошту kisskac2107@gmail.com
.Завдання виконується в окремому зошиті(під час карантину ведеться окремий зошит).
|
29.04-04.05
|
1. 11-klas-ukrajinska-mova-avramenko-2019 (посилання на підру
|
Виконані вправи надіслати на електрону пошту kisskac2107@gmail.com
Мета виступу оцінювального жанру — виявлення й підкреслення пози-
тивних або негативних рис вдачі, вчинків, поведінки, діяльності кількох (бага-
тьох) людей або окремої особи.
Похвальна промова містить позитивну оцінку певної особи (людей, колек-
тиву), відзначає найкращі риси її (їх) вдачі, здібності, внесок у загальну справу.
Об’єктивна і щира похвала, викликаючи в її адресата потребу в са-мовдосконаленні, є могутнім моральним заохоченням. Коли ж заслуги
й позитивні якості промовцем перебільшено, у людини виникає прагнен-
ня дійсно стати такою, якою її представлено у виступі.
До похвальних відносять промови, змістом яких є:
• відзначення особливих досягнень окремої людини чи колективу;
• вшанування ювіляра;
• відзначення ювілею подружнього життя;
• висловлення вдячності педагогові колишніми однокласниками на зу-
стрічі випускників школи і т. ін.
Похвальні промови не вимагають звичайної для інших галузей рито-
рики твердої схеми будови тексту (вступу, основної частини, висновків).
Основну увагу промовець приділяє прикладам із життя (біографії) і тру-
дового шляху адресата або досягненням колективу, доцільно використовує
фольклор (прислів’я, анекдоти). Стиль може коливатися від урочисто-ве-
личального в офіційній обстановці до дещо «зниженого» (під час домаш-
нього застілля). Особливу увагу слід звертати на тактовність і делікат-
ність висловів, щоб ненароком не образити гідність когось із присутніх
Якщо похвальні промови викликають у слухачів позитивні емоції — вдяч-
ність, радість, захоплення,— то промови викривальні сповнюють людей нега-
тивними почуттями: осудом, гнівом, зневагою.
Із цієї причини до публічного осуду слід ставитися з великою обережністю.
Промовець має ретельно перевірити правдивість інформації, покладеної в основу
змісту виступу, переконатися в достовірності звинувачень, що їх він має опри-
люднити. Необхідно пам’ятати такі правила: осуджувати слід не особу, а її вчинки;
хвалити треба привселюдно, на помилки ж указувати краще віч-на-віч.
Характеристика — композиційний засіб в ораторському тексті, що полягає
в розкритті істотних властивостей, позитивних і негативних ознак явища, пред-
мета чи людини.
Людину промовці характеризують найчастіше. Розрізняють такі види харак-
теристики:
зовнішню: портрет особи, опис приміщення, де вона живе й працює
тощо: Сивий, як голуб, увесь білий-білий, чистий, аж світиться,— таким він
і досі стоїть перед очима. Це — Олександр Довженко (З виступу П. Загре-
бельного);
внутрішню: риси вдачі людини, аналіз її вчинків і т. ін.: Мислячий, вічно не-
спокійний, Довженко жив інтенсивним, напруженим духовним життям (З ви-
ступу О. Гончара).
Така характеристика буває статична (одномоментна, подібна до словесної
фотографії) або динамічна (показує думки, переживання, розмови, вчинки лю-
дини в розвитку).
Коментарі
Дописати коментар