Література,літописання писемність та
освіта Київської Русі. Літописи –історичні твори в Київській Русі.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати лекцію, законспектувати. Знати основні твори і напрямки.
2. Творча робота: презентація, реферат, проект по даній темі.
Писемність та освіта.
І хоча є згадки про те, що у східних слов’ян існувала своя писемність до ΙX ст. – про писемність у вигляді «рисок та резів» згадують Чорноризець Храбрий, Ібн-Фадлан, Ель Масуді та Іб-ель-Недіма. Проте, більшість істориків сходяться на думці, що писемність була створена слов’янськими просвітителями Кирилом та Мефодієм з грецького міста Фесалоніки.
На основі грецького алфавіту та староболгарської мови Кирил та Мефодій створили слов’янську азбуку, як вважається це була глаголиця, що нагадувала ієрогліфи. Учнями Кирила та Мефодія було створено кирилицю, що мала 43 знаки і була значно зручніша чим глаголиця (хоча є думки, які вважають що кирилиця старша за глаголицю). Переважна більшість давньослов’янських текстів, що дійшли до нас це тексти написані кирилицею, глаголичних текстів дуже мало.
Глаголиця від старослов’янського «глаголъ» - «слово», глаголити – говорити; створена близько 863 р. Кирилом, родом з міста Салоніки. Як система знаків глаголиця ідеально відповідала слов’янській звуковій системі, нею написані найдавніші слов’янські пам’ятки, зокрема Київські глаголичні листки. Глаголична абетка Глаголиця проіснувала недовго, в ХІ ст.. її витіснила кирилиця. Кирилична абетка була створена на основі грецького алфавіту, доповненого кількома літерами, що передавали шиплячі звуки, яких не було в грецькій мові. У кирилиці перша буква називалася «аз», (що означає «я»), друга «б» – «буки» (буки), третя «в» - «веди» («відати», знати). Отже, в буквальному перекладі три перші букви кирилиці означають: «Я букви відаю».
Поширення після запровадження християнства на Русі 1. Кирилиця – абетка, винайдена у 863 р. просвітником Кирилом ; 2. церковнослов’янська (або старослов’янська) мова. Кирилиця — слов’янська абетка. Названа за ім’ям слов’янського просвітника Кирила, який разом із братом створив першу слов’янську абетку з 38 літер (глаголицю), а його учні вдосконалили її і назвали кирилицею. Вона складалася з 43 літер (але була й коротша абетка — із 27—32 літер). Кирилиця стала основою сучасних слов’янських систем писемності: білоруської, болгарської, російської, сербської, української тощо. Просвітники Кирило і Мефодій. Ікона
У 996 році князь Володимир засновує першу школу на Русі. У храмах Києва, Новгорода та інших місць існували школи де вчилися переважно діти заможних верств населення. У XΙ ст. у Києво-Печерській лаврі виникає освітній цент, де протягом історії Руси вчилося багато відомих церковних ієрархів та державних діячів.
Монастирська школа
Вже за князювання Володимира Великого було створено першу школу, в якій здобували знання діти найближчого оточення князя. Матері, направляючи дітей, плакали, як за померлими, настільки це було незвичною справою. Школа поширювала та зміцнювала позиції християнства, одночасно переслідувалася й політична мета — створення вітчизняного кліру та освіченого державного чиновника. Такі школи засновувалися й при інших новозбудованих церквах і монастирях. За часів Ярослава Мудрого кількість шкіл збільшується. Вчителями в школах були священики. Тут вчили читати, писати, а також церковного співу та начал християнської моралі. Школи не мали окремих будинків. Учні збиралися у будь-якому приміщенні. Підручниками служили богослужебні книги, найчастіше – Псалтир. Навчання грамоти розпочиналося з вивчення азбук
У 1068 році онука Ярослава Мудрого Анна Всеволодівна засновує школу для дівчат в Андріївському монастирі. Дівчата з заможних сімей навчалися писати, читати, шити, вишивати, а також шляхетській поведінці. Аналогічні заклади були тоді невідомі у Західній Європі
Загалом світської системи освіти не існувало, все освіта була зосереджена в руках церкви. Методи тодішньої освіти були доволі архаїчними – вивчення на пам’ять текстів з Біблії та іншої релігійної літератури.
Приналежності для письма. Писала, воскові таблички, берестяні грамоти. Металеві писала з Київського Подолу. Гострим кінцем вишкрябували букви, а протилежним – стирали написане. Учні писали на покритій воском дощечці з допомогою писал – металевих або кістяних стрижнів із загостреним кінцем і лопаткою у верхній частині. Гострим кінцем писали букви і слова, а лопатками згладжували написане. Для кращого запам’ятовування алфавіту букви писали на окремих предметах (пряслицях, гребінцях, дерев’яних дощечках). Великі тексти писали на березовій корі. За підрахунками вчених, у вликих містах Київської Русі близько 10 % населення було грамотним.
Наукові знання Київської Русі В галузі розповсюдження наукових знань Київська Русь стояла на одному рівні з передовими країнами Європи. Реальні знання — практична наука ремісників і землеро- бів — як необхідні і корисні для суспільства набули якнайширшого розповсюдження в усіх галузях господарської діяльності Київської Русі.
Знання з математики, первісні елементарні розрахунки були необхідні для спорудження храмів. Арифметичними знаннями користувались під час торгівлі. Провадились також різні обчислення, записувались міри довжини, обсягу, відстані між містами. Робились складні розрахунки, викликані потребами церкви у складанні календарів і пасхалій. У грошовій системі використовувались наочно-обчислювальні засоби — абака. Схема обчислення давньоруської абаки відтворена на мініатюрі Радзивілівського літопису.
Більшість літописів що дійшли до нас походять з починаючи з XΙΙ ст. це – «Повість Минулих літ», “Київський Літопис” 1118-1199 роки, “Галицько-Волинський літопис” 1201-1291 роки. Крім літописів, поширюється також релігійна, публіцистична та художня література. У 1056-1057 було написано «Остромирово Євангеліє», 1073 «Ізборник» Святослава, 1092 «Києвське Євангеліє». Рукописні книги коштували дуже дорого і були доступні лише не багатьом.
Cеред князівських сімей та знаті було дуже освідчені люди, які знали багато іноземних мов; грецьку, латину, болгарську та німецьку. Освідчені люди того часу читали Гомера, Платона, Арістотеля та інших давньогрецький письменників та філософів. Дослідники вважають, що у XΙ – XΙΙΙ на території Давньої Русі знаходилося близько 140 тис книг. В загадий період, було написано 95 літературних творів. У Києві, Чернігові, Переяславі літописання велося до 1238 року
«Сло́во про зако́н і благода́ть» — давньоукраїнський богословський трактат ХІ століття. Найдавніша пам'ятка оригінальної літератури Київської Русі. Написаний 1037–1050, правдоподібно священиком (пізніше митрополитом) Іларіоном. Стверджує самостійність Руської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої юдейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської). "Слово про Закон та Благодать" Іларіона, проголошене 1050 р. у Софії Київській, стало маніфестом самоусвідомлення руського народу. Іларіон порівнює діяння Ольги і Володимира Святославича з візантійцями Костянтином Великим і Оленою. Ярослав став продовжувачем справ батька, він порівнюється з Соломоном й уславлюється як будівничий Києва та Софії Київської.
Повча́ння ді́тям Володимира Мономаха — визначна пам'ятка літератури Київської Русі. Збереглося (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті временних літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах. Точної дати написання не встановлено, ймовірно 1109 рік. З літературного погляду — це зразок популярного в античній та середньовічній літературі жанру повчань і одночасно перша в давній українській літературі спроба життєписної розповіді. На перший план у "Повчанні" висуваються задачі загальнодержавного порядку. Священний обов’язок князя – турбота про благо своєї держави, її єдності, сувора дотриманість клятв і договорів. Свої настанови він підкріплює прикладами із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності Русі та її захисту від зовнішніх ворогів. Головна ідея "Повчання" Володимира Мономаха – тривога за долю Русі, заклик піклуватись про свою землю і підданих: "Всего же паче убогих не забывайте, …не давайте сильным погубити человека. […]. Паче всего гордости не имейте в сердце, и в уме, но говорите: смертны есть, днесь живы, а заутра в гроб. […] Старые чти яко отца, а молодые яко братью".
Коментарі
Дописати коментар